Декарт

«Добре, тепер давай поговоримо про твої завдання...» - сказав Рейнольд Лейліну.

 

«За словами Уейда, ти маєш дивовижний талант і здібності до Зіллєваріння. Ми не можемо дозволити нехтувати таким талантом. Після деяких роздумів, ми готові прийняти тебе в команду Зіллєварів. Ти не маєш жодних заперечень?»

 

«Я не можу бажати нічого кращого!» - посміхнувся Лейлін.

 

Оскільки існували команди Зіллєваріння, то повинні були існувати й інші команди, наприклад з алхімії, бойові команди тощо. Лейлін хотів вступити в організацію лише для того, щоб отримувати зарплату і збирати ресурси. Він точно не хотів би наражати своє життя на небезпеку, б'ючись за них у битвах.

 

Що ж до можливості приєднатися до команди Зіллєварів, то вимоги мали бути пов'язані саме з Зіллєварінням, на якому він спеціалізувався.

 

Здавалося, що навмисне викриття його вроджених здібностей і сили допомогло йому у просуванні по службі.

 

«Гаразд! Уейд, приведи Лейліна до Декарта з команди Зіллєваріння, а потім повертайся. Щодо інциденту з Полум'ям Місячної Квітки, я думаю, що є кращі способи розібратися з цим...»

 

«Так, Наставнику!» - Уейд вклонився і забрав Лейліна з собою.

 

«Що ти думаєш? Мій наставник - хороша людина, чи не так?» - запитав Уейд Лейліна з почуттям гордості і хвастощів. Перебуваючи в присутності Лейліна, який тепер був його товаришем, він помітно розслабився.

 

«Він мудрий і доброзичливий старший» - цього разу Лейлін, природно, не став співати іншу пісню.

 

«Ха-ха... всі так кажуть. Ходімо, я відведу тебе до команди Зіллєварів. Декарт ‒ старомодна людина, але він все ще докладає багато зусиль, щоб виховати талановитого молодих Магів...»

 

Уейд, не довго думаючи, виклав досить багато інформації.

 

Наприкінці ходу з'явився Маг у чорній мантії.

 

Цей Маг випромінював викривлену і моторошну вбивчу ауру з ледь чутним виттям Мстивих духів, що зробило Лейліна дуже чутливим.

 

Найбільше привертало увагу в цьому Магові його вертикальне третє око посередині чола.

 

Вертикальне око завжди було відкрите, а його зіниця була абсолютно чорною. Здавалося, в ньому не було жодного почуття чи відчуття, що змушувало не втриматися від тремтіння.

 

«Уейд, цей новий Маг, здається, не дуже ввічливий...» - холодно сказав триокий Маг. Крижана духовна сила негайно накинулася на Лейліна.

 

«Хммм?!»

 

Лейлін був захоплений зненацька і негайно зібрав свою духовну силу для захисту.

 

* Хлоп! *

 

Дрібні бульбашки повітря в атмосфері почали спливати.

 

У той момент, коли їх духовні сили зустрілися, Лейлін відчув, що духовна сила його супротивника містила сильну ауру свіжої крові. Цей запах був настільки густим, що Лейлін ледь не задихнувся, оскільки не міг його розвіяти.

 

До того ж, рівень Перетворення Елементарної Сутності його супротивника набагато перевершував рівень напівперетворених Елементарних Магів. Духовна сила Лейліна впала під ударом його супротивника.

 

Ніби кувалда врізалася в груди Лейліну, він відступив на два кроки назад, і його обличчя побіліло.

 

Триокий Маг здивовано подивився на Лейліна ‒ «Твоя духовна сила непогана, але шкода, що її все ще недостатньо...»

 

Після цього він більше не дивився на Лейліна і пройшов повз них.

 

Здавалося, що Маг намагався похизуватися і продемонструвати свою силу.

 

«З тобою все гаразд?» - Уейд виглядав трохи стурбованим за Лейліна.

 

«Нічого страшного, просто моя духовна сила трохи похитнулася. Через кілька днів все буде гаразд...» - Лейлін подивився в бік триокого Мага, коли той пішов ‒ «Хто він?»

 

«Він - Лорд Цезар, Маг, особисто виплеканий Садом Чотирьох Сезонів, і його бойова майстерність надзвичайно висока. Він керує мисливською командою. При цьому він ще й заступник нашого керівника!»

 

Уейд подивився на Лейліна з гіркою посмішкою на вустах.

 

«Лорд Цезар вважає, що іноземні Маги тільки зашкодять єдності Саду Чотирьох Сезонів, і вважає, що набір нових Магів повинен бути заборонений...»

 

Ніби боячись, що Лейлін буде хвилюватися, він додав ‒ «Звичайно, мій наставник, лорд Рейнольд, не згоден з його точкою зору. Більше того, наставник був одним з піонерів цієї організації. В даний час вище керівництво Саду Чотирьох Сезонів все ще виступає за набір нових Магів...»

 

«Командир мисливської команди...»

 

Лейлін подивилася в бік лорда Цезаря, і з його очей спалахнув промінь світла.

 

«Чіп, оціни силу супротивника!»

 

[На основі духовної сили, випромінюваної супротивником, оцінюється сила цілі: Маг 1-го рангу з піковою силою, перетворення стихійної сутності вище 80% ...]

 

«З такою силою він схожий на старійшину з родини Лілітелл. Судячи з усього, якби мене поставили проти нього в пару, у мене було б мало шансів на перемогу...»

 

Тонни складних ідей кружляли в голові Лейліна.

 

«Гаразд, дозволь мені привести тебе до команди Зіллєваріння...»

 

Уейд швидко змінив тему, і Лейлін без коментарів пішов за Уейдом.

 

Дорогою Уейд щосили намагався говорити на інші теми, сподіваючись, що Лейлін забуде про нещастя, яке сталося раніше. Хоча вони обидва знали, що це неможливо, Лейлін все одно робив вигляд, що уважно слухає.

 

«Ставши частиною нашої команди, ти можеш жити тут постійно в будинку безкоштовно. Однак життя тут дуже одноманітне, ми просто проводимо експеримент за експериментом. Тому багато Магів хочуть мати власне житло в Безсонному місті, щоб час від часу відпочивати там...»

 

Уейд відповідально розповів Лейліну, чого очікувати. Пройшовши кілька розвилок, вони вийшли до кам'яного мосту, що перекинувся в повітрі над навислою скелею і вів до ботанічного саду.

 

Підлога тут була зроблена з металу, а довкола панував охайний і чистий відтінок білого, що викликало хибне уявлення про повернення до його лабораторії з минулого життя.

 

Обабіч дороги також було прозоре скло.

 

За склом стояли чашки Петрі, в яких були висаджені різні види екзотичних рослин.

 

Ходяча Землею Трава, Великі Харчові Квіти, Людиноликі Лози... Лише випадковим поглядом Лейлін знайшов незліченну кількість дорогоцінних рослин. Деякі з них були навіть важливими інгредієнтами для культивації духовної сили, але, звичайно, вони були ефективні лише для Прислужників.

 

Будь-який новоспечений Маг 1-го рангу був би вражений усім цим, але Лейлін бачив Сади Ділана Великого Мага Серхольма, які той особисто вирощував, і всі ці рослини не йшли ні в яке порівняння з тим, що він бачив раніше.

 

Однак на його обличчі все ще промайнув шокований вираз.

 

«Ми прибули. Це штаб-квартира Зіллєваріння!»

 

Уейд провів Лейліна через сад і опинився перед двома величезними кам'яними статуями, що нагадували монстрів.

 

«Пароль!» - статуя заговорила.

 

«Скажи Декарту, що я привів сюди декого для нього! І ще, не жартуй, щоб розважитись! Якщо це повториться, я накажу викладачам змінити всі системи охорони в цьому закладі! Ти повинен знати, що я маю таку владу!»

 

Уейд зарепетував на статую.

 

Ніби знаючи, що Уейд не жартує, величезна кам'яна статуя-монстр хіхікнула, перш ніж зійти з дороги.

 

«Ці дві статуї, схоже, були виготовлені з браком. Творець помилково запхав у них пару пустотливих духів. Просто ігноруй їх»

 

Уейд провів Лейліна, а потім сказав йому.

 

«Пустотливі духи?» - Лейлін витріщився в порожнечу, але одразу ж пригадав письмову розповідь з ілюстрованого довідника.

 

«Ті, що схожі на гоблінів і дражнять людей заради власного задоволення... Ці духи? Це справді… жалюгідно!...»

 

«Чесно кажучи, мені теж шкода себе...»

 

Поки Лейлін говорив, тунель за кам'яною статуєю відкрився, відкриваючи те, що здавалося схожим на структуру гігантської аудиторії.

 

До стелі залу була підвішена величезна золота люстра. На ній було безліч гігантських свічок, які освітлювали зал.

 

У залі стояли численні незвично довгі столи з білої берези, на яких були розставлені всілякі ласощі. Магів було небагато, і сиділи вони далеко один від одного. Лише деякі з них, які, здавалося, мали кращі стосунки, притулилися один до одного, щоб потеревенити.

 

Голос, що пролунав раніше, належав Магу середнього віку, який сидів на платформі.

 

«Дозвольте представити вам лорда Декарта, керівника групи Зіллєваріння. Він є Магом на вершині 1-го рангу і на межі прориву до 2-го рангу!»

 

Уейд посміхнувся, вітаючи Декарта, а потім звернувся до Лейліна.

 

«Лорд Декарт!»

 

Лейлін швидко вклонився.

 

«Хе-хе, я знаю тебе! Я бачив відео, де ти варив зілля; твоя техніка була дійсно чудовою! Відтепер ми будемо колегами! Прошу всіх випити за нашого нового товариша!»

 

Декарт клацнув пальцями, і перед ним і Лейліном полетіли два кубки, наповнені медовухою.

 

«Будьмо!» - всі присутні Маги підняли свої кубки.

 

«Дякую!» - Лейлін взяв кубок. Вміст алкоголю в медовусі був невисокий, і на смак вона нагадувала солодку наливку. Її смак був приємний.

 

«Що ж, оскільки я привів Лейліна сюди, я, мабуть, піду!»

 

Уейд випив алкоголь одним махом ‒ «Мій дорогий наставник все ще чекає!»

 

«Оскільки у тебе ще є справи, я не буду тебе більше затримувати. Лейлін, ходи сюди! Сідай»

 

Поки Декарт говорив, Прислужники, що стояли біля нього, одразу ж накрили новий довгий стіл. До столу безперервно підносили незліченну кількість делікатесів і фруктів, які швидко нагромаджувалися на столі.

 

Лейлін злегка вклонився і підійшов до свого місця.

 

Лише тепер він зміг розгледіти Декарта, грізного керівника команди Зіллєварів.

 

Декарт був одягнений у білу мантію, на якій були вишиті зелені рослинні візерунки.

 

Обличчя у нього було звичайне, а на лобі - темно-зелена пов'язка, що надавало йому вкрай ледачого вигляду.

 

Навколо Лейліна також було кілька слуг, які були гламурно вбрані. Судячи з аури, яку вони випромінювали, вони були Прислужниками 3-го рівня з благородних сімей.

 

Він озирнувся навколо. Тільки в цій аудиторії було щонайменше тридцять офіційних Магів і незліченна кількість Прислужників.

 

Це була лише команда Зіллєваріння. За загальною силою вона вже перевершувала Академію Безодні Лісу Кісток.

 

Бенкет тривав близько півтори години. Після того, як більшість Магів закінчили їсти, Прислужники принесли напої різних кольорів. Атмосфера в залі поступово ставала затишнішою, нагадуючи чаювання, які Лейлін відвідував у своєму минулому житті.

 

«Гаразд. На цьому трапеза і вітальна церемонія закінчені. Давайте обговоримо розподіл роботи...»

 

Декарт заговорив на платформі, його голос резонував у вухах кожного присутнього Мага.

 

Почувши це, Маги поставили свої чашки.

 

«Елмо! Як просувається робота над Зіллям Сили Гігантського Дракона?»

 

Спокуслива жінка-Маг підвелася ‒ «Я вивела формулу приблизно на 70%, і зараз застрягла на деяких вирішальних моментах. Я збираюся подати заявку на третю центрифугу і припаси з п'ятого саду...»

 

«Добре. Після закінчення бенкету подай заявку!» - Декарт кивнув на знак згоди.