Шок

Побачивши, що Азлок і Борке вийшли, зрадницькі дияволи відступили на крок назад.

 

«Здавайся, Азлок. Ти не повинен так важко працювати заради чужинця!» - вийшов диявол ями, одягнений у колючі чорні обладунки ‒ «За нами стоять Лорди Баатора, включаючи самого Верховного Асмодея. Це воля Дев'яти Пекл!»

 

«Навіть Дев'ять Пекл повинні підкоритися нашому господареві!» - Борке ступив крок вперед, випромінюючи мерзенне, диявольське світло душі.

 

«Ця… сила Первісних Дияволів… Хто ти такий?» - дияволи ями були приголомшені. Цей старий диявол був майже такий же сильний, як і Верховний.

 

«Ке-ке… Моє ім'я давно поховане в довгій і глибокій річці історії. Натомість ви перетворитесь на пил і тлін минулих часів… Вас поховають в історії, запам'ятають як дурних і неповноцінних…» - Борке хихикнув, і на Діс раптом звалилася жахлива хвиля сили походження, супроводжувана несамовитим, розлюченим виттям.

 

«Починається!» - Борке і Азлок перезирнулися і стали на коліна, почавши молитися.

 

«Наш Господи, Кукулькане. Ти володар Баатора, Дев'яти Пекл. Ти ‒ повелитель усіх дияволів, уособлення порядку, виразник зла. Ти творець законів і правил, що маєш владу і силу!»

 

«Наш Боже, Кукулькан. Ти контролюєш Різанину. Кров і жах твоїх ворогів перетвориться на твою силу. Смерть буде супроводжувати тебе всюди, куди б ти не пішов. Ти ‒ володар кінця!»

 

«Наш Володарю, Кукулькане! Твоя воля поширюється по всій землі. Твоє божественне царство захистить наші душі, і душі всіх тих, хто тобі поклоняється, отримають нове життя!»

 

«Наш Владико, Кукулькане! Твоє ім'я стане священним. Нехай твій трон залишається високим і перетвориться на зорі на небосхилі!»

 

«Це… церемонія вознесіння! Володар Баатора збирається стати богом!» - Дір, Модікло, Гессас та інші дияволи ями ‒ всі вигукували в цей момент.

 

Легкі звуки молитов можна було почути з усіх боків. Всі дияволи, яких Лейлін підкорив, тепер побожно стояли на колінах, їхні палкі молитви поступово наповнювали весь Діс святим золотим сяйвом.

 

Жахлива сила походження завила і з ревною силою віри перетнула перешкоду простору і вимірів, щоб прибути до виміру смертних.

 

…

 

Острів Дебенкс.

 

У цей момент всі тубільці покинули всі свої справи. Ті, хто мав вищий статус, зібралися в церквах, а решта звернулися до статуй або навіть до неба, щоб помолитися.

 

«Наш Боже, Кукулькане! Ти захисник тубільців. Ми, тубільці, існуємо завдяки тобі. Ти пануєш над нашими душами й захищаєш нас після смерті у своєму небесному царстві. Твоє ім'я стане святим серед усіх тубільців!»

 

«Наш Господи, Кукулькане. Ти контролюєш силу Різанини. Кров і жах твоїх ворогів перетвориться на твою силу. Смерть буде супроводжувати тебе всюди, куди б ти не пішов. Ти ‒ володар кінця!»

 

«Наш Господи, Кукулькане! Твоє ім'я стане священним. Нехай твій трон залишається високим і перетвориться на зорі на небосхилі!»

 

Чомусь всі тубільці відчули гарячий прилив у серцях, якого не могли позбутися. Тільки молитва дозволяла їм відчути спокій. Молитви, схожі й водночас відмінні від тих, що лунали в Бааторі, ставали дедалі гучнішими, аж поки не наповнили вірою увесь світ, що зібрався в столиці імперії Фолен.

 

На святій горі небо вже було затягнуте страхітливими темними хмарами. Спалахували блискавки та гримів грім, немов зсередини виривалися численні громові дракони. Золота сила віри сходилася, утворюючи вихор, штовхаючи всю цю силу прямо на вершину святої гори у святиню, в якій перебував Лейлін.

 

Це був тільки початок, і інтенсивний свист сили походження набагато перевищував те, що сталося з Честером Поттером. Тіфф та Ізабель стояли разом біля штаб-квартири Церкви Велетенського Змія, дивлячись на блискавку Сили Походження, що спалахувала над ними. На їхніх обличчях був вираз явного занепокоєння.

 

«Вознесіння… У нашого Господа накопичена віра цілої імперії. Він безумовно досягне успіху!» - в очах Тіффа з'явився божевільний запал. За всі ці роки служіння йому, він розвинув абсолютну довіру до свого бога.

 

«З його накопиченою божественною силою я не боюся навіть протидії з боку сили походження і злих духів…» - на тілі Ізабель з'явилася дрібна драконяча луска, випромінюючи ауру стародавнього дракона. Це була форма, готова до бою в будь-який момент ‒ «Я боюся, що він може стати мішенню для тих богів…»

 

«Що б там не було, ми будемо служити фортецею для нашого Господа, міцною і непохитною!» - Тіфф виглядав урочисто, говорячи в унісон з колом впливових представників духовенства.

 

«Хай це бог чи диявол, будь-хто, хто захоче перервати церемонію, повинен буде зробити це через мій труп!» - Ізабель міцно стиснула руків'я Меча Червоного Дракона, вираз рішучості в її очах був схожий на лід, який ніколи не розтане.

 

…

 

* ВФУУУШ! *

 

Сила блискавок у небі, здавалося, досягла межі того, що могло бути накопичено. Звуки вибухів, схожі на розлючені ревища первісних драконів, розривали небо на шматки.

 

* Гуркіт! *

 

Дах святині був прорубаний наскрізь. Якби Лейлін не відправив указ про евакуацію рабів і слабших священнослужителів, у храмі Велетенського Змія були б великі жертви.

 

Блискавку, з усією її безмежною руйнівною силою, зупинила золота долоня. Численні молитви сформували сплеск віри, який затримався навколо благочестивого тіла Лейліна.

 

«Всі ці роки планів… Сьогодні настав день, коли вони здійсняться!» - Лейлін плив у небесах, сліпуче золоте світло виходило з усіх частин його тіла. Золотий божественний вогонь розкрився, використовуючи величезну кількість божественної сили, щоб протистояти небесній блискавці.

 

Численні ланцюги законів мерехтіли навколо Лейліна. Чисті руни різанини вже починали безупинно вливатися в божественний вогонь, жахлива сила, що належала лише істинним богам, зростала всередині.

 

…

 

* РРЕЕЕВ! *

 

На мисливській пустці, що була божественним царством Малара, головна частина тіла Бога Полювання почала вити.

 

Він відчув, що хтось зазіхнув на його володіння різанини. Більше того, це був злодій, який вкрав його божественність!

 

Малар без вагань покинув своє божественне царство і попрямував до кордону виміру смертних.

 

…

 

«Ще один фальшивий бог зазіхає на володіння нашого господа!»

 

Глибоко в болотах і ярах, у штаб-квартирі церкви Бога Вбивств. Старезний папа швидко почервонів і навіть почав відкашлювати велику кількість крові ‒ «Нехай вони працюють самі…»

 

Він кволо розмахував руками, його криве тіло, здавалося, увібрало в себе нескінченну кількість втоми. Папа втупився в статую Сиріка, в його очах з'явилася остання краплина надії.

 

«Наш повелитель досі не відповів… Сподіваюся, Меррік зможе якнайшвидше передати йому Книгу Істини, інакше таких викликів у майбутньому буде тільки більше…»

 

…

 

На острові Дебенкс Лейлін досяг критичного моменту у своєму піднесенні.

 

* Гуркіт! Гуркіт! *

 

Руйнівні блискавки сипалися вниз, згасаючи перед великою кількістю божественної сили.

 

«Крилатий Змієбог, Кукулькан!»

 

«Наш Бог, Кукулькан… який існує з нами!»

 

«Який існує з нами…»

 

Тим часом утворилася ріка смерті, що простяглася крізь безліч світів. З неї виповзали численні ілюзорні душі, що володіли силою крові та помсти. Вони намагалися забруднити чисте тіло Лейліна.

 

Ці мстиві духи здебільшого були тубільцями, і Ізабель навіть могла впізнати високорангових Професіоналів, які загинули від руки Лейліна. Навіть покійні напівбоги імперії тубільців були тут!

 

«Божественна душа ‒ це сублімація форми життя. Перш ніж це станеться, необхідно покласти край усім гріхам минулого…» - пробурмотів Тіфф.

 

Численні мстиві духи накинулися, тягнучись до святого блиску Лейліна руками, заплямованими свіжою кров'ю. Вони немов намагалися позбавити її святості. Це було схоже на те, що вони намагалися загасити його божественний вогонь.

 

Сила походження вдарила у відповідь блискавкою, і ці мстиві духи з ненавистю кинулися вперед. Якщо напівбог не міг встояти, він закінчував, як Честер Поттер, затягнутий у глибини підземного світу на вічні муки.

 

Враховуючи кількість життів, які забрав Лейлін, реакція і ненависть були аномально жахливими, значно перевищуючи руйнування, завдані середньостатистичному напівбогу.

 

Однак саме тоді, коли Тіфф та Ізабель почали відчувати, як їхні серця стискаються від страху, Лейлін зробив свій хід!

 

«Я ‒ володар Закону Різанини. Весь ваш біль стане моєю силою!!!» - він раптом зробив крок вперед, і його могутня сфера Різанини швидко поширилася. Криваве світло випромінювалося, і крики мстивих духів зникли. Сотні тисяч були миттєво поглинені, формуючи силу Лейліна.

 

«Навіть якщо вороги, які померли, можуть відродитися, ніхто не може уникнути долі смерті ще раз!» - Лейлін, здавалося, співав молитву, одночасно роблячи пророцтво. Навіть духи напівбогів зблідли від жаху, і вони були негайно знищені разом з усіма іншими могутніми ворогами, яких Лейлін убив у Світі Богів.

 

Блискавки розсіялися в небі, і мстиві духи Стіксу, здавалося, втратили всю свою силу перед Лейліном. Тіфф та Ізабель стиснули кулаки в очікуванні, це була мить, яку вони ніколи не забудуть у своєму житті!

 

Божественний вогонь стабілізувався, вибухнувши силою законів.

 

[Біп! Носій починає вознесіння. Посилений силою віри, осягаючи Закон Різанини!]

 

[Біп! Розуміння господарем Закону Різанини: 67%… 80%…] - повідомлення чипа постійно оновлювалися.

 

Закони Світу Богів відрізнялися від законів Світу Магів, і боги могли використовувати віру для осягнення законів. Процес зміцнення своєї божественної сфери був, по суті, процесом осягнення цього закону. Лейлін, вочевидь, не міг упустити таку можливість, яка випала йому з великими труднощами. Величезна кількість божественної волі кинулася вперед, коли він записував усі свої усвідомлення про різанину.

 

* Бум! Бум! *

 

В цей момент сила Плетіння здійнялася над островом Дебенкс. З'явилася постать Містри, одягнена в розкішні шати. Аватар Тира також з'явився, тримаючи обома руками великий клинок. Аватари двох великих богів прибули сюди, і вони, очевидно, виношували жахливі наміри.

 

Деякі напівбоги здобули прихильність певних богів. Під час їхнього вознесіння ці боги особливо проявляли себе через своїх аватарів і захищали їх. Однак Містра і Тир явно не збиралися цього робити.

---

Telegram