Викрадення

«Алілукс, Привид Глечика, а також охоронець клану русалок, пророк Калле…» - в очах Зміїної Вдови з'явився відблиск смутку ‒ «Ти повинен був вибрати мене з самого початку…»

 

Вона увійшла прямо в древній замок, але дрімаючий охоронець її зовсім не помітив. Добре знайома з усім, що було в замку, вона продовжила свій шлях і спустилася в підвал. Нарешті вона опинилася перед стіною.

 

Брудно-жовте каміння було вкрите плямистими слідами історії. На стіні з нехитрою майстерністю було вирізьблено подобу глечика з двома ручками.

 

«В ім'я Всезмії…» - Зміїна Вдова прикусила губу, і з'явилася крапля темно-червоної крові, яка просочилася в стіну.

 

Стіна з гучним гуркотом обвалилася, відкривши темний прохід.

 

Зрештою, вона опинилася перед простим вівтарем. Там вона побачила уламки кераміки, що випромінювали атмосферу крижаного жаху і концентрованої образи. Ця образа матеріалізувалася навіть через тисячі років.

 

«Привид Глечика, то ось що стало з твоїм тілом?» - Вдова підняла брудно-жовтий уламок. По його поверхні протікали сліди чорних візерунків, видаючи шиплячий звук, ніби спілкуючись зі Зміїною Вдовою.

 

Отримавши бажане, Вдова швидко пішла геть.

 

Пізніше прохід виявила прибиральниця, і він став популярним туристичним місцем.

 

……

 

У Місті Тисячі Ведмедів настав ще один яскравий і прекрасний день.

 

«Ух…» - Ксав'єр ліниво потягнувся і сів у ліжку.

 

«О, Боже, я знову не зміг отримати права. У такому віці мені ще доведеться просити гроші у батьків… Чи не варто мені поквапитися і знайти якусь випадкову роботу?» - він занепокоєно розминав скроні, поки одягався.

 

Навчання в імператорському університеті коштувало дорого, і звичайні сім'ї не могли собі цього дозволити. Ксав'єр за своє життя набув трохи гордості, і він не хотів витрачати батьківські гроші після того, як досяг повноліття.

 

"На виснажливій роботі, як офіціант, не платять високі зарплати. Краще б я став охоронцем! Моя статура добре розвинута завдяки Зміїному Кулаку, що дає мені велику силу атаки. Я можу заробляти понад десять тисяч сересів на місяць…" - його впевненість у собі була значно підсилена міцною статурою та силою волі, набутою під час тренувань у бойових мистецтвах.

 

Через кілька хвилин він увійшов до вітальні із зубною щіткою в роті. Він побачив на столі яєчню, хліб і молоко, а під тарілкою лежала записка.

 

«Джилл вже пішла до школи?» - у його голові з'явилася сцена маленької дівчинки, яка готує сніданок, сидячи на табуретці, і на обличчі Ксав'єра розцвіла посмішка.

 

Вмившись і прополоскавши рот, він сів за стіл і ввімкнув телевізор.

 

Екран телевізора з'явився в повітрі, транслюючи чіткий і простий голос ведучої ‒ «Ласкаво просимо до ранкових новин. Почнемо з економіки. Кілька днів тому корпорація "Імперіал" заявила, що…»

 

Раптом вираз обличчя ведучої змінився.

 

«Екстрені новини! Початкова школа "Золота Квітка" міста Тисячі Ведмедів зазнала нападу невідомих сьогодні вранці. Наразі кількість жертв невідома, на місце події поспішили поліція та пожежники. П'ять різних організацій взяли на себе відповідальність за цей напад…»

 

Позаду ведучої була сцена, яку знімали в останню хвилину. З початкової школи вилітали густі феєрверки, поліція обгородила периметр попереджувальною стрічкою, а зсередини чулися слабкі звуки плачу.

 

* Бах! *

 

Вираз обличчя Ксав'єра став порожнім, чашка з молоком у його руці розбилася об підлогу.

 

"Це школа Джилл!" - він негайно вибіг, і через те, що доклав надто багато зусиль, дверну ручку просто відірвало, відкривши дірку завбільшки з кулак.

 

«Мм, вже почалося?» - по сусідству з Ксав'єром, Лейлін також вийшов зі своєї резиденції. Він побачив, як Ксав'єр гарячково поспішає до початкової школи "Золота Квітка", спокійно йдучи позаду нього з власним сніданком у руці.

 

"Джилл! Джилл! З тобою точно все гаразд!" - Ксав'єр подивився на далекий горизонт.

 

Він вже бачив густий чорний дим над будівлею школи, зловісний знак. Вдалині було чути виття сирен.

 

* Біп-біп! *

 

Чим ближче він під'їжджав, тим більшим ставав затор на дорозі. Здавалося, що на рейках вишикувалася довга черга магнітних потягів, а численні поліцейські стежили за порядком.

 

«Чорт!» - Ксав'єр люто грюкнув дверцятами таксі й вискочив на вулицю. За кілька миттєвостей він зник у кінці вулиці, а гроші недбало залишилися на сидінні. Водій роззявив рота, наче побачив привида.

 

Завдяки своїй спритності та тому, що він був не так далеко від початкової школи, Ксав'єр дуже швидко дістався до місця події.

 

«Стійте! Що ви робите?» - поліцейський у бронежилеті перегородив йому дорогу, уважно оглядаючи його.

 

«Я… я брат учениці, її звуть Джилл. Як вона?!» - запитав Ксав'єр панічним голосом.

 

«Грабіжники захопили заручників, ми зараз докладаємо всіх зусиль, щоб їх визволити» - погляд поліцейського став жалісливим ‒ «Я обіцяю вам, що ми зробимо все можливе, щоб їх визволити. А тепер, будь ласка, пройдіть туди, зареєструйтеся і почекайте…»

 

Він вказав на порожнє місце, де зібралася група батьків. Багато матерів безпорадно плакали.

 

«Курва… Я хочу туди!» - обличчя Ксав'єра почервоніло від люті.

 

«Вибачте, але це неможливо!» - вираз обличчя поліцейського змінився ‒ «Не ускладнюйте нам життя…»

 

Побачивши чорне дуло пістолета, Ксав'єр закотив очі ‒ «Гаразд, я йду, йду…» - повільно вийшовши й обійшовши школу, він опинився за обгородженою стіною. Тут теж були поліцейські, але не так щільно, як на попередньому місці.

 

«Зараз!» - Ксав'єр зробив глибокий вдих, шиплячи, як змія, раптово перетворившись на тінь, яка кинулася вперед.

 

«Не рухайся!»

«Вогонь!»

 

Почулася какофонія голосів, а також небезпечні постріли. Однак Ксав'єр продемонстрував тут свою надзвичайну силу, зігнувшись у формі літери "S", наче змія, щоб ухилитися від пострілів. Він ледве перекинувся через стіну на територію кампусу, а позаду нього пролунало розлючене виття.

 

«Джилл! Джилл!» - Ксав'єр був надзвичайно схвильований, але його думки були моторошно спокійні. Він почав крадькома пробиратися до класу Джилл.

 

Колись щасливе студентське містечко перетворилося на пекло. Трупи кількох студентів і викладачів валялися в коридорі, свіжа червона кров неприємно різала очі.

 

"Це неможливо, Джилл не могла померти тут…" - Ксав'єр підбадьорював себе, щоб рухатися далі, мовчки наближаючись до класу Джилл.

 

Грабіжники, вочевидь, базувалися тут, збираючись разом. Однак їхнє вбрання було вкрай дивним. На них були чорні вітрівки та сонцезахисні окуляри.

 

"Вони не схожі на грабіжників…" - промайнула слабка думка в серці Ксав'єра. Однак у цей момент у нього вже не було вибору. Побачивши скупчення людей та їхню вогнепальну зброю, він почав відчувати певну тривогу.

 

"Так, вентиляційні канали… Якщо я зможу стримати свої життєві хвилі, я зможу сховатися" - очі Ксав'єра прояснилися. Він використовував Зміїний Кулак, щоб контролювати м'язи й кровотік всього тіла. Під дією таємничої сили його кров повільно холонула. Його життєві хвилі також ставали дедалі слабшими, поки він не став схожим на камінь на землі.

 

* Бах! *

 

Вентиляційний канал відчинився, і Ксав'єр повільно поповз до будівлі школи.

 

«Чому ми повинні діяти як грабіжники, босе? Хіба ми не можемо діяти прямо?» - ніхто не звернув уваги на присутність Ксав'єра, обмінюючись словами, від яких його серце забилося швидше.

 

«Це мер винен, він сказав, що це буде поганий вплив. Після цього крісло мера займе хтось інший. Ось що буває з тими, хто провокує нас, спецназ…»

 

"Спецназ імперії?" - у Ксав'єра похололо серце. Він відчув, що втрутився в якусь катастрофічну справу.

 

«Ах…» - саме в цей момент почувся тривожний крик дівчини. Очі Ксав'є розширилися у відповідь ‒ "Це голос Джилл!"

 

Він блискавично переповз на інший бік. Зазирнувши в отвір у вентиляційній шахті, його очі ледь не повилазили з орбіт від побаченого. У класі на парті лежало тіло вчительки. Багато маленьких дівчаток сиділи навпочіпки на землі та плакали, а величезний чоловік тягнув Джилл нагору.

 

«Так дратує!» - він защемив нерв за головою Джилл, від чого вона одразу ж знепритомніла.

 

«Відпусти мою сестру!» - побачивши цю сцену, Ксав'єр більше не міг стримуватися. Він стрибнув вниз прямо з вентиляційної шахти.

 

«О, значить, залишився ще один?» - чоловік у вітровій куртці подивився на Ксав'єра і на чорний апарат у його руці ‒ «Шкода, що він занадто старий. Немає сенсу виховувати й промивати йому мізки…»

 

«Відпусти мою сестру!» - заревів Ксав'єр, кидаючись вперед. Однак йому перегородив дорогу косоокий юнак з блідим обличчям.

 

На його обличчі товстими шарами був розмазаний макіяж, і він провів язиком по яскраво нафарбованих губах ‒ «Віддай мені цього, він здається досить кумедним» - сказав він зі злим виразом обличчя.

 

Наручний годинник "Швидкісна Тінь" спалахнув світлом, і стіна тіней зупинила Ксав'єра на його шляху.

 

«Гаразд, але слідкуй за часом» - кивнув чоловік середнього віку. Він перекинув Джилл і ще двох дівчат через плече і пішов геть.

 

«Прокляття, прокляття!» - вираз обличчя Ксав'єра почервонів. Його рука раптово розм'якшала, і він, як змія з гострими іклами, розтрощив стіну тіней на шматки.

 

«О, майстер бойових мистецтв? Мені це подобається!» - косоокий, здавалося, просвітлів ‒ «Я знаю з досвіду, що таке сміття, як ти, може протриматися трохи довше, тож не розчаровуй мене…»

 

«Навіть не думай про впертий опір. Я вже перевершив високорангових механіків і можу безпосередньо підключатися до найвищого шару Тіньового Плетіння. Твої бойові навички ‒ просто жарт в порівнянні з висококласними заклинаннями…»

 

«Хсс…» - чорна тінь промайнула повз. Ксав'єр знову з'явився перед косооким, його пальці впилися прямо в горло.

---

MONOBANK перекладу
Telegram