Стародавня Книга

Пасажири в салоні Ксав'єра полегшено зітхнули, коли літак врешті приземлився на злітно-посадкову смугу. Після цього вони винувато подивилися на нього.

 

«Прошу вибачення!» - Ксав'єр взяв сестру за руку і вийшов з салону, ніби тікаючи до терміналу аеропорту.

 

«Гей, зачекайте! Зачекайте!» - чоловік з годинником наздогнав їх ‒ «Ви забули сумочку!»

 

«О, дякую, пане!» - Джилл ввічливо подякувала чоловікові, взявши рожеву сумочку з мультяшним ведмедиком на ній.

 

«Ха-ха, мені лише 25. Не називайте мене "паном", досить просто Кроулі…» - цей чоловік, схожий на дядька з довгими бакенбардами, гірко посміхнувся ‒ «А вас як звати?»

 

Ксав'єр взяв сестру за руку і ввічливо промовив ‒ «Я Ксав'єр, а це моя сестра Джилл, ми приїхали сюди вчитися…»

 

Кроулі помітив настороженість в очах Ксав'єра, але той безтурботно посміхнувся ‒ «О, я зрозумів… Це мій номер. У мене є деякі зв'язки тут, у Місті Тисячі Ведмедів, так що не соромтесь шукати мене, якщо щось трапиться» - сказавши це, він передав Ксав'єру довгу низку цифр і зник у натовпі.

 

«Джилл, в майбутньому не розмовляй так просто з незнайомцями!» - Ксав'єр зробив догану сестрі після того, як Кроулі пішов.

 

«Але мені здалося, що містер Кроулі був милим…» - Джилл закусила губи.

 

«Не покладайся так на свою інтуїцію. Живи, як нормальна людина!» - Ксав'єр зітхнув, здавалося, звільнившись від усього свого тягаря. Він викликав плавучий транспортний засіб і сів на нього разом з Джилл, і безколісна машина попрямувала до доріг, що нагадували мережу артерій…

 

Ні Ксав'єр, ні Джилл не помітили, що пасмо чорного волосся прилипло до них. Це була сила, яка лежала між матеріальною та вторинною енергією, тому навіть маючи надзвичайні здібності, брат і сестра не змогли її виявити.

 

«Я ніколи не думав, що ось так знайду кров Вдови, просто озираючись навколо!» - Лейлін міг відчути кров Зміїної Вдови в браті з сестрою, навіть якщо вона була надзвичайно тонкою.

 

Брат і сестра володіли екстрасенсорними здібностями, здатними передбачати шматочки майбутнього. Хоча він не маскував своєї присутності, здатність відчувати його була дещо дивовижною. Тому Лейлін зробив виняток і звернув увагу на цю пару, наклавши на них заклинання стеження.

 

Стоячи посеред людського потоку, він спостерігав за тим, що його оточувало. Перехожі, що ходили туди-сюди, здавалося, не помічали його.

 

Багатоповерхівки у понад сто поверхів, квартири, масивні рекламні щити, потяги на магнітній подушці та прозорі труби, що слугували вулицями… Усе це викликало у Лейліна відчуття надзвичайної ностальгії. Він ніби повернувся у своє попереднє життя.

 

"Не дивно, що я побачив Світло Цивілізації в Морі Сили Походження Тіньового Світу. Очевидно, вони пережили кілька технологічних революцій, а населення зросло до страхітливої кількості…"

 

За приблизними підрахунками, населення цього Міста Тисячі Ведмедів становило понад десять мільйонів. Інформація, яку він зібрав у літаку, підказувала йому, що це було лише місто середньої ланки однієї імперії, а це означало, що населення всього світу, швидше за все, швидко наближалося до чисельності населення Світу Магів. І це якщо враховувати підземний світ!

 

«Доведено, що наука і техніка сприяють найбільшому зростанню життя звичайних істот…» - не маючи ніяких надзвичайних здібностей, спільне життя як виду і з технологіями було найкращим варіантом, особливо коли за завісою стояв натхненник, який підштовхував до такого розвитку подій.

 

«По відношенню до населення, кількість надзвичайних істот, здавалося, була пригнічена…» - Лейлін подумав про наручний годинник "Швидкісна Тінь". Цей пристрій тут зазвичай носили звичайні громадяни.

 

«Надзвичайні здібності були замінені на пристрої. Якщо хтось може розщедритися на гроші, то навіть дитина зможе завантажити заклинання з Тіньового Плетіння?»

 

В очах Лейліна з'явилася зацікавленість ‒ «Ця Володарка Ночі, Шар, що вона намагається зробити?»

 

Він перевів погляд на гігантський світловий екран в небі. Він складався з численних світлових точок, і зараз на ньому показували рекламу якогось продукту. Це змінилося, коли настав час новин.

 

«Сьогодні вранці було відкрито шахту з новим джерелом енергії, що спричинило різке падіння акцій в енергетичному секторі. Ринок закритий на цілий день»

 

«Дружина прем'єр-міністра сьогодні ввечері з'явиться на благодійному вечорі в готелі "Шангрі-Ла", де зробить пожертвування для жителів тринадцяти прибережних міст, постраждалих від Тіньового Шторму. Аналітики кажуть, що це…»

 

«Влада ще раз підтвердила своє швидке, рішуче рішення перекрити всі нелегальні ринки Швидкісних Тіней 5.0. Більше того, незабаром ми розпочнемо спільну операцію. Ціль ‒ всі види фальшивих документів, особливо технічні сертифікати та дипломи про вищу освіту для придбання п'ятої форми [Швидкісної Тіні]»

 

«Екстрене повідомлення: У місто Амдо впав метеорит 3 години та 12 хвилин тому, що спричинило колапс інфраструктури. Підземні поштовхи були надзвичайно потужними та завдали матеріальних збитків на суму 37,85 мільйона. Кількість жертв на момент підготовки цього звіту невідома. Війська місцевого гарнізону…»

 

Репортер, одягнений у робочий костюм, суворим голосом пояснив причину катастрофи, коли побачив кадри військ, що входили до міста Амдо.

 

«Їх реакція досить швидка, ха» - Лейлін похитав головою і більше не звернув на це уваги. Новостворена імперія, якою з-за лаштунків керувала таємнича сутність на кшталт Володарки Ночі, могла вивільнити надзвичайну силу, якщо він на неї наступить.

 

Стародавня цивілізація Нідер були прикладом. Золотий період Імперії Нідер дозволяв їй конкурувати навіть з богами!

 

Лейлін не сумнівався, що, якщо Шар використає деякі з її прихованих карт, його власні ляльки вуду рано чи пізно будуть виявлені. Однак вони мали лише відволікти її. Він уже був задоволений, що вони стільки протримаються.

 

«Хм, можливо, мені слід частіше дивитися новини, хто знає, чи не з'являться якісь новини про Зміїну Вдову…» - Лейлін посміхнувся.

 

За його спостереженнями, Тіньовий Світ зараз був зовсім іншим світом, ніж той, про який вона говорила. Так само, як і відмінності між середньовіччям і двадцять першим століттям його минулого життя.

 

Такий давня істота, як вона, може не бути технічно підкованою, знята на чужу камеру завдяки технологічному прогресу цього світу. Втім, це все були незначні деталі. Лейлін вірив, що навіть якби це сталося, Вдова відчує різницю і сховається.

 

"Іншими словами, після тих ляльок вуду, Зміїна Вдова буде тією, хто відверне увагу від мене…" - очі Лейліна блиснули. Хоча його запросила сюди Зміїна Вдова, він не мав наміру грати роль няньки.

 

"Розвідка ‒ це поточний пріоритет. Я не можу підключитися до Тіньового Плетіння бездумно, мені потрібно знайти можливість…" - Лейлін подивився на новини, що повторювалися, і раптом у нього з'явилася ідея.

 

……

 

За містом, на другому рівні невеликої вілли.

 

Порівняно із зовнішнім світом, який був настільки технологічно розвиненим, ця вілла мала досить сільське і неприкрашене планування. Іншими словами, вона була старомодною.

 

«Я ніколи не думала, що ми зможемо жити вдома, навіть якщо за ним так довго не доглядали» - Джилл витерла піт зі щоки, і її запилені руки залишили кілька чорних смуг на обличчі. Вона була схожа на кошеня, яке пустувало.

 

Ксав'єр, який смажив овочі у фартуху, побачив сестру і насупився ‒ «Ти забруднилася! Швидше вмийся…»

 

Це був їхній старий будинок, занедбаний вже багато років. Якби не той факт, що це місце могло дозволити їм їздити до школи, брат і сестра ніколи б не переступили поріг цього будинку. Потрібно було добряче прибратися, щоб зробити його придатним для життя.

 

«Цікаво, чому мама з татом не продали це місце тоді? Чи правда те, що вони говорили, що це наша спадщина від кількох сотень років предків?»

 

Ксав'єр мало в це вірив. Закінчивши вечерю, він зателефонував по відеозв'язку лагідній та усміхненій парі.

 

«Я все організував…» - незворушно сказав Ксав'єр.

 

«Чудово! Малий Ксав, ти маєш нести тягар дорослого і піклуватися про свою сестру…» - сказав чоловік середніх років, перш ніж продовжити після деякого вагання ‒ «Також… У нашому старому будинку, між шаром двох книжкових полиць, є деякі речі, на які ти можеш поглянути…»

 

«О? Та непотрібна книга? Я бачив її кілька разів, коли мені було три роки…» - незворушно сказав Ксав'єр.

 

«Що?» - голос на з іншого боку підвищився на цілу октаву. Чоловік схопився за серце, ніби не в змозі повірити в те, що щойно почув.

 

«Хіба це не просто книга, написана про якісь дивні фантазії, магію та інші нісенітниці? Я не можу повірити, що ти дійсно сховав її, як якийсь скарб, і головне, що ти не дуже добре її сховав…»

 

Ксав'єр закотив очі, перед тим як обмінятися ще кількома реченнями з батьками в заспокійливій манері та закінчити виклик.

 

«Ця книга… Вона викликає деякі спогади…» - через якусь ностальгію Ксав'єр пішов до навчальної кімнати на верхньому поверсі й знайшов книгу, яка була захована між двома полицями.

 

Через накопичення часу обкладинка книги була дуже вицвілою і непрозорою, на ній зібрався товстий шар пилу. Це викликало роздратування Ксав'єра, коли він прибирав тут.

 

«Вона така давня. Я б повірив, навіть якби хтось сказав, що їй тисяча років…»

---

|Пані та панове, щодня діє акція, за якою будь-який донат збільшує ймовірність смерті чергового росіянина, тож, ви знаєте що робити >_<|