Повторне Отримання

За допомогою "зрадника" Баалзефона Лейлін першим увійшов у напівплощину.

 

Потужна просторова сила мерехтіла в цьому місці, і він ледве міг розгледіти світ по той бік. Це була площина лави, а в її серці глибоко спав масивний диявол.

 

Груди цієї справжньої гори здіймалися і опускалися уві сні, його диявольські крила і велетенські очі тремтіли від потужної життєвої сили.

 

«Справжнє тіло Вельзевула!» - дияволи ями, які побачили цю сцену, голосно зраділи, вогонь в їхніх очах інтенсивно палахкотів.

 

Перед ними стояв неперевершений трон. Це було місце на чолі всіх дияволів, звільнене від вічного прокляття!

 

Проте Лейлін сповільнив свої кроки, зупинившись. Він уже досягнув своєї мети, як тільки увійшов у напівплощину.

 

"Це настільки реалістично, що мало не обдурило навіть мене, але…" - в очах Лейліна спалахнуло світло чипа, після чого він без найменших вагань пішов геть і зник.

 

Після того, як домен і божественна сила, що відштовхувала дияволів, були зняті, вони також увійшли в напівплощину.

 

«Що ж нам тепер робити? Цей бог, здається, пішов, може, це пастка?» - Запан моргнув. Можливо, Вельзевул і здавався тут сильним, але він все одно дуже жадав цього місця.

 

«А що, як ми пошлемо гарматне м'ясо нагору, щоб перевірити, чи воно справжнє?» - запропонував диявол збоку. Його тіло час від часу вивергало полум'я.

 

«Ви, купка боягузів, тепер це все моє… Ха-ха…» - поки решта дияволів вагалися, один з них маніакально засміявся і кинувся в напівплощину. За його прикладом до нього приєдналися й інші дияволи ями.

 

«Першим влетів Перза. Все одно мене наступного року не підвищать…» - зітхнув інший диявол ‒ «піду я звідси…»

 

Демони кинулися б туди, не роздумуючи. Однак дияволи не були демонічною ордою. Вони були законного роду і володіли великим розумом.

 

«Я також відчуваю запах пастки, тому прошу вибачити, що не можу вас супроводжувати…» - дияволи, які увійшли в це місце, були невдахами, тими, хто мав отримати погану оцінку на наступному іспиті й таким чином хотів довести свою силу. Інші ж побачили, що картина перед ними занадто гарна, щоб бути правдою, і вирішили відступити.

 

«Можливо, бог і пішов, але це не обов'язково означає, що це пастка. До того ж, якщо ми об'єднаємо наші сили…» - ще більше дияволів занепокоїлися, намагаючись переконати своїх побратимів.

 

* Гуркіт! *

 

Однак у напівплощині сталася жахлива зміна.

 

Вона голосно загриміла і спотворилася, немов перетворившись на страхітливого звіра. Вхід перед ними перетворився на жахливу пащу.

 

* Бах! *

 

Першим кинувшись туди й доторкнувшись до істинного тіла в напівплощині, Перза вибухнув, перетворившись на клаптик диму. Гігантська фігура Архідиявола почала танути в лаві, перетворюючись на гнилу чорну рідину, яка прилипала до тіл дияволів і роз'їдала їх.

 

«Аргх… Це…» - заволали дияволи в напівплощині. Це було схоже на те, що їх перетравлювали в шлунку дивного звіра, а чорна рідина була його шлунковим соком. Цей новий звір заревів, коли в його пащі утворилася сила всмоктування.

 

«Курва, це пастка! Швидше тікаймо звідси!» - закричав Запан з Темної Вісімки, але незабаром виявив, що сила зросла і охопила його. Велетенська паща охопила небо і землю, наче хотіла проковтнути все, що було всередині. Багато виродків ями загинуло в чорній рідині.

 

Звір заспокоївся лише після того, як з'їв багатьох з них, випускаючи злісну енергію, яку він перетравив із задоволенням. Потім він відправив свою енергію в певне місце.

 

……

 

«Як шкода…»

 

Дев'ятий рівень Баатора, Нессус. Асмодей стояв на вершині великої цитаделі Малшім і зітхав.

 

Маммон, Самуїл і Левіст стрибнули одночасно ‒ «Наші підлеглі, що ти накоїв?»

 

«Ми виконували угоду, яку я уклав з Вельзевулом…» - Асмодей знизав плечима ‒ «Я ніколи не замишляв нічого проти ваших підлеглих, про це було домовлено ще до того, як Вельзевул поринув у глибокий сон. Він влаштував пастку, щоб заманити ворога, і якщо йому вдасться його поглинути, то він зможе зцілитися від своїх ран і відновити порядок у Дісі. Але, схоже, звір не зміг обдурити того ворога…»

 

«Тобто… Ти обманював нас увесь цей час?» - крижана аура навколо Левіста посилилася.

 

«О ні, зовсім ні, друзі мої» - Асмодей зловтішно посміхнувся ‒ «Угода, принесена на Стіксі, все ще в силі. Якби вашим підлеглим вдалося вловити слабкість Вельзевула і захопити владу, я б визнав це напевно. Але їм це не вдалося, і вони стали ліками для повелителя Баатора. Це ж не так вже й серйозно, чи не так?»

 

«Це означає, що ми допомогли Вельзевулу одужати й нічого не отримали взамін? Срака!» - Маммон і Самуїл завили ‒ «Повертаймося, у нас там зараз має бути безлад…»

 

«Боюся, що ні. Адже угода ще не виконана…» - Асмодей кліпав очима, наче перед ним лежало всі Дев'ять Пекл ‒ «Будь ласка, давайте почекаємо…»

 

……

 

«То він хотів поглинути мене через цю пастку, щоб відновитися?» - фігура Лейліна з'явилася на вершині Залізної Вежі, його божественна сила змусила простір навколо нього завмерти.

 

Він дивився на звіра, який безтурботно пожирав дияволів ями, і його очі сяяли. Він підтвердив, що це була пастка, поставлена Вельзевулом, щоб заманити його, щоб Архідиявол міг відновити свій втрачений авторитет і владу.

 

Однак, навіть якщо план Вельзевула провалився, він встиг з'їсти чимало дияволів ями. Тепер вони сприяли його одужанню. Хоч і проковтнути Лейліна було б найефективніше, це було краще, ніж нічого.

 

«Шкода… У твоїй пастці був один недолік, і це незаперечна правда!» - очі Лейліна посміхнулися.

 

«Справа в тому, що ти вже увійшов в глибокий сон. Ти міг розставити цю пастку лише поспіхом, але не міг керувати нею на задньому плані. Вона трохи пошарпана»

 

«Щодо твоєї фатальної помилки… Енергія, яку всмоктало це чудовисько, транспортується до тебе через тунель кудись поруч!» - не можна було транспортувати енергію на нескінченну відстань, та й сам Вельзевул був майстром тактики. Найнебезпечніше місце може виявитися найбезпечнішим!

 

«Але я все одно не відчуваю твого існування. У площині немає сліду твоєї аури…» - очі Лейліна примружилися ‒ «Є тільки один спосіб, щоб це сталося ‒ Плита Мандерхоука. Ти використовував її, щоб вирізати невеликий простір з порожнечі, так? Таким чином, навіть якщо ти не в Дисі, ти все одно десь поруч»

 

"Чип!" - люто скомандував Лейлін.

 

[Біп! Виведення даних про Плиту Мандерхоука…] - проінтонував чип, надсилаючи велику кількість інформації в пам'ять Лейліна.

 

Він зробив кілька спроб відтворити Пластину Мандерхоука ще у Світі Магів, і тепер, схоже, це принесло свої плоди. З кінчиків пальців Лейліна почали з'являтися витончені руни та візерунки, утворюючи складний і заплутаний візерунок. Всі візерунки з'єдналися разом, утворивши дивну круглу руну.

 

[Починаю реплікацію Пластини Мандерхоука, шукаю схожі хвильові діапазони…] - подивившись на повідомлення, Лейлін спустився на землю і рушив до статуї Вельзевула. Напівлітаючий звір розніс весь палац на попіл, але цей регіон був позбавлений такої обробки.

 

[Біп! Пошук завершено. Місцезнаходження цілі…] - повідомив чип.

 

«То це тут!» - Лейлін більше не вагався, притиснувши копію до статуї Вельзевула. Руна загуділа, коли почала зливатися зі статуєю. Це було схоже на те, як щось опускають у воду, відкриваючи таємничий простір.

 

Це місце було надзвичайно маленьким, і світ, здавалося, був у сірих тонах. Тут панувала аура надзвичайного зла, яку випромінювало тіло диявола, що згорнувся калачиком у центрі.

 

«Я нарешті знайшла тебе, Вельзевуле…» - пробурмотів Лейлін.

 

Він ніколи не думав, що цей Архідиявол міг так ослабнути. Хоча він виглядав так само, Вельзевул зменшився до розмірів немовляти. Ілюзорні трубки з'єднували його тіло з напівлітаючим чудовиськом, поглинаючи силу, яку воно пожирало.

 

Свідомість повільно прокидалася, одразу почавши випромінювати почуття страху і тривоги, побачивши Лейліна.

 

«Зі Світу Магів до Світу Чистилища, і зрештою до Світу Богів перед Дев'ятьма Пеклами. Наша ворожнеча нарешті добігає кінця…» - Лейлін подивився на Вельзевула, зітхнувши при вигляді свого ворога. Багряні руни почали покривати його тіло, а вертикальне око розкололо брови.

 

«Поглинач Кошмарів ‒ Пожирання Снів!» - Лейлін використав найкращий метод поглинання, який він мав для Світу Богів. Темно-червона сила сновидінь поглинула весь простір, утворюючи овальне яйце. Яйце почало злегка пульсувати, ніби живе і дихає.