Розділ 21

— І Йовуне, чому ти так пильно дивишся на кав'ярню? Хочеш кави?

 

— Ні, просто...

 

...Його сьогодні немає? Йовун втупився у скляну вітрину, облизав губи й відвернувся.

 

Подорожуючи околицями і перевіряючи кожну з позначених квартир, так співпало, що одна з них була розташована якраз навпроти закладу, про який ішла мова. Як тільки він вийшов із машини, йому впала в око знайома панорама, і чомусь це місце йому сподобалося. Ззовні будівля не здавалася надто старою, і у нього виникло стійке відчуття, що це саме те місце, яке він хотів, немов буде неправильно, якщо він обере якусь іншу квартиру.

 

Коли він зайшов до найближчого агентства нерухомості, щоб запитати про квартиру, його запитали: «Чому ви прийшли так швидко? Ви ж сказали, що прийдете після обіду». Виявилося, що на той час була призначена зустріч із покупцем. Друг, який його підвозив, штовхнув його в бік. Йовун злегка кивнув. Він подумав, що може втратити цю можливість на користь конкурента, якщо не діятиме обережно.

 

— Босе, я трохи зайнятий у другій половині дня. Можна я подивлюся зараз?

 

— Гм? Звичайно, чому б і ні.

 

На щастя, квартира виявилася не заселеною, тож Йовуну дозволили одразу ж увійти до неї. У квартирі, яка знаходилася на останньому поверсі, було так багато природного світла, що воно одразу ж упало в око, щойно він увійшов у вітальню.

 

— Тобі пощастило, – прошепотів йому на вухо друг, який уже більше року жив сам. 

 

У квартирі, що знаходилася в новобудові, було все, що він хотів. Він уперше відчував себе таким щасливим, адже квартира відповідала всім умовам, які він висунув. 

 

Квартира мала бути з двома або більше кімнатами, і не на цокольному поверсі. Бажано біля станції метро й без ресторану на першому поверсі. Повинен бути ліфт і, якщо можливо, хороше сонячне освітлення.

 

Йому сподобалося це місце. Йовун не думав, що зможе знайти житло деінде з такими ж умовами. Він утратив житло всього за 5 хвилин від університету через 10-хвилинну розбіжність у часі, і його винайняв хтось інший. Він не хотів проходити через це знову, тому взяв гроші, які мав, і зробив перший внесок. Чи нормально, що все пройшло так гладко? Процес переїзду був настільки швидким і оперативним, що це викликало подив.

 

— Що? Наступного тижня?

 

— Я щойно телефонував до мувінгової компанії, і вони сказали, що у молодят, які мали переїжджати на наступних вихідних, виникла проблема. Начебто наречена втекла зі своїм першим коханням у день весілля. Потім ще виявилося, що тим першим коханням був брат нареченого.

 

— Срань господня.

 

— Тож я домовився на той день.

 

— Серйозно? Ти запланував переїзд уже наступного тижня?

 

— Звільни свій графік на наступні вихідні. Ми будемо прибирати.

 

— Ти безсоромний виродок...

 

Коли він перевірив календар, після швидкого перенесення дати переїзду, виявилося, що це була наступна субота. Здається, на вихідних щось мало відбутися, але... Відчуваючи, що він щось забув, Йовун ненадовго вийшов із кімнати з думкою, що спершу він повинен розповісти про цю новину батькам. І хоча мама насварила його, спитавши, що за божевільний міг підписати контракт на купівлю квартири, навіть не отримавши назад депозиту з попереднього житла, на душі стало легше.

 

— Соньйоне, ходімо вже! Мама сказала, що позичить мені грошей.

 

Йовун поклав слухавку й повернув голову до Соньйона, який підійшов до нього. Вираз його обличчя здавався дещо неспокійним, тож Йовун зацікавлено нахилив голову.

 

— Що сталось?

 

— Я щойно познайомився з твоїм сусідом...

 

— ?..

 

Здавалося, що хтось піднявся ліфтом, поки Йовун розмовляв по телефону на сходах. Соньйон кілька разів розсміявся, згадуючи ситуацію, що сталася напередодні.

 

— Він запитав, чи сюди переїжджають, тож я сказав, що переїзд відбудеться на наступних вихідних, так же ж?

 

— Так.

 

— Я усміхнувся і був привітним. Але потім він сказав: «Ну звісно це має відбутися саме на вихідних» і пішов у квартиру.

 

— Справді?

 

— Так. Двері грюкнули з такою силою, що я подумав, що вони зараз упадуть. Чорт, хто ж так зачиняє двері в присутності інших...

 

— Це вже занадто.

 

— Будь обережним, І Йовуне. По сусідству з тобою живе шматок лайна.

 

— Може, це сталося тому, що твоє всміхнене обличчя лякає? Твій племінник завжди плаче, коли бачить твоє обличчя.

 

Соньйон зазвичай мав суворий вигляд, а коли він усміхався, то справляв ще більш загрозливе враження. Як наслідок, його спроба завоювати свого чотирирічного племінника все ще залишалася безрезультатною.

 

— Наш Хаеджін від природи боязкий, ясно?

 

— І все ж ти єдиний, кого він боїться....

 

— Гей! 

 

Соньйон удавано схопив Йовуна за комір і струснув його, демонструючи роздратування, на що той пробурмотів щось тихим голосом. Йовун недбало кивнув, слухаючи його балаканину лише одним вухом. Він ставав дедалі байдужішим.

 

Він уже не впадав у відчай через такі дрібниці, як грюкання дверима, адже жив у гуртожитку на 4-х осіб у напівпідвалі, а також раніше переїжджав, зустрічаючи дивних сусідів у різних місцях.

 

***

 

[Вітаємо! Ви досягли класу [Тіньовий Воїн]!]

 

[Навички ініціалізовані. Натисніть клавішу «К», щоб переглянути свої навички.]

 

Рух очікування та дизайн платформи під ногами персонажа змінився, коли Йовун вийшов із лабіринту просування. Непридатна для використання зброя стала сірою й перемістилась у вікно спорядження. Коли рука персонажа спорожніла, вона замерехтіла.

 

[Група] Neutaaaa: А, точно... Я забув, що при просуванні потрібно ще й зброю змінити...

 

[Група] Neutaaaa: А я розібрав усе спорядження, яке мав лолㅜㅜ

 

Оскільки вікно з непотрібним спорядженням займало забагато місця, Йовун розібрав усі предмети. Він зачистив вікно спорядження аж шість разів, і серед цих предметів, можливо, була зброя Тіньового Воїна.

 

[Група] Гелловінський баклажан: Ха-ха, нещодавно я бився із драконом і отримав дещо для Тіньового Воїна.

 

[Група] Neutaaaa: Хех.

 

[Група] Ji9star: Годі вихвалятись.

 

Усе ж, краще мати різні предмети, ніж нічого. Йовун пройшов повз Ji9star і, приземлившися на коліна перед Гелловінським баклажаном, зробив рух, що нагадує падіння.

 

[Група] Neutaaaa: Будь ласка, дайте його мені, наставнику...

 

Гелловінський баклажан усміхнувся й зробив рух, ніби благословляючи Йовуна, поклавши руку на його схилену голову. У цей момент надійшов запит на обмін.

 

[Група] Гелловінський баклажан: Користуйся ним, поки не здобудеш нову зброю, ха-ха. Розбереш, коли знайдеш щось краще.

 

[Група] Neutaaaa: Чому ти це робиш?

 

[Група] Гелловінський баклажан: Ти якось дивно дякуєш, не думаєш?

 

[Обмін завершено.] 

 

Завдяки допомозі Ji9star та членів ґільдії та Посейдон Йовун зміг виконати 3-й квест на підвищення рівня за дуже короткий час. Він одразу побачив, скільки часу було зекономлено, помітивши, що користувач, який розпочав подібний квест у місті підвищення, досі збирав сині квіти для підвищення після того, як Йовун його завершив.

 

— Цей хлопець... чому він не взяв Око Звіра, клас, який не вимагає критичного удару?

 

Йовун зайшов у довідник навичок, побачивши кимось написану статтю. Він почав читати, зосередившись на силі магічної атаки. Поки він випробовував нове вміння, над головою Йовуна закружляла яскраво-малинова квітка.

 

— Га? Тюльпан.

 

Бачачи паросток, що розпускався на місці, де проходив користувач, у нього виникло питання. Це був предмет, якого він ніколи раніше не бачив на цьому сервері. І, здавалося, це був той самий, який він подарував Ji9star минулого разу…

 

[Група] Neutaaaa: Земна зірко, чому б тобі не використати свій тюльпан?

 

[Група] Гелловінський баклажан: O, він зараз не тут!

 

[Група] Гелловінський баклажан: Він у магазині моди, хоче нарешті через стільки часу змінити форму очей…