Перегляд фільму

[ Транслітерація імен за системою Кірносової-Цісар. Якщо ви знайдете помилки чи одруківки в перекладі, будь ласка, напишіть про них у коментарях або мені в особисті повідомлення у телеграмі @Vinntai ]

Арка 1. Університетський трилер.

По двоє чи по троє, закохані пари та офісні працівники вишикувалися в чергу біля дверей кінотеатру, розмовляючи про фільми в очікуванні, коли можна буде придбати квитки.

Цей кінотеатр був частиною найбільшої в країні мережі кінотеатрів, які були в кожному місті. Для того, щоб надати глядачам більш практичний і приємний досвід, кінотеатр нещодавно випустив новий спосіб перегляду фільмів.

Простіше кажучи, вони вставляли мозкові хвилі глядачів у фільм і давали їм ролі гарматного м'яса. Як перехожі, вони можуть відчути фільм з перших вуст.

Однак, якщо вони продемонструють видатне виконання своїх ролей і отримають високу оцінку, кінотеатр знову випустить фільм, включивши в нього їхню гру.

Занурення у фільм було більш захопливим, ніж просто сидіти та дивитися його.

Цей новий спосіб перегляду одразу ж вибухнув.

Найпопулярнішими були романтичні фільми; дівчата та хлопці хотіли бути разом зі своїми богами та богинями.

Навіть якщо це був поганий фільм, люди все одно хотіли зайти та пережити його.

Зрештою, вони могли повернутися і примусово змінити поганий сюжет. Як тільки їхня оцінка буде достатньо високою, фільм можна буде показати ще раз і побити рекорд кінопрокату.

Однак фільми жахів нікого не цікавили.  

В той час кінотеатр був місцем, де збиралися практично всі студенти та офісні працівники після закінчення навчання чи роботи.

Усім хотілося змінити сюжет, усім хотілося перетворитися з гарматного м'яса на головного героя.

~~~

Біля входу до кінотеатру Су Мінь та його сусіди по кімнаті тулилися один до одного.

Це був перший раз, коли вони збиралися випробувати новий спосіб "бачення" фільму. Щоправда, сусіди Су Міня по кімнаті хотіли зіграти в романтичному фільмі, а він — у фільмі жахів.

Саме так, у фільмі жахів.

Знаючи, що хотів робити Су Мінь, двоє його сусідів по кімнаті не могли не спробувати переконати його в протилежному. Один з них сказав: «Су Мінь, ти справді хочеш піти на фільм жахів? Коли ти потрапиш туди, він може налякати тебе до смерті. Краще піди на літературний чи романтичний фільм, як ми.»

Інший сусід по кімнаті підхопив: «Так, точно. Подивись на залу для фільмів жахів. Досі я не бачив, щоб хтось заходив туди. Давайте просто разом зіграємо у фільмі про "Мері Сью", гаразд?»

Двоє щиро радили.

Оскільки рівень страху ще не був визначений, ніхто не пробував пережити фільм жахів. Якщо під час переляку трапиться якась біда, кінотеатр повинен буде відшкодувати збитки.

Ще до того, як з'явилися голографічні технології перегляду фільмів, були люди, які лякалися до смерті, дивлячись фільм жахів.

Тепер, коли вони можуть повністю зануритися у фільм, чи не буде набагато страшніше?

Су Мінь сказав: «Все гаразд. Це ж просто фільм жахів.»

Сусіди по кімнаті побачили, що він твердо стоїть на своєму, і більше не намагалися давати йому поради. Вони пішли купувати квитки на романтичний фільм.

Романтика і жахи були двома дуже різними жанрами, тому для кожного з них була своя окрема каса.

Після того, як Су Мінь показав своє посвідчення особи, касирка видала йому квиток. На ньому було написано "Університетський трилер".

Він нічим не відрізнявся від звичайного квитка в кіно.

У кінці зали Су Мінь побачив постер "Університетського трилера". На задньому плані була зображена школа з двома головними акторами, які намагаються втекти зсередини. Зверху була назва фільму, шрифт якої стікав кров'ю.

Так... Це має бути страшний фільм.

Мало того, що він був страшним, так це ще й жахи з привидами. Не дивно, що всі глядачі вирішили дивитися його у звичайному режимі.

Касирка нагадала йому: «Щоб побачити фільм жахів, ви повинні спочатку підписати договір.»

Вона подала йому бланк.

Су Мінь прочитав його. У ньому йшлося про те, що людям із серцевими захворюваннями не дозволяється дивитися фільм жахів, і що якщо хтось справді боїться і не може більше терпіти, він може повідомити про це адміністрацію кінотеатру, і його виведуть із залу.

Це було досить розумно.

При купівлі квитків вимагалася реальна інформація. Кінотеатр використовував цю інформацію для пошуку відповідної ролі. Також можна було вносити зміни до ролі.

Якщо людина мала на увазі певний запит, вона могла доплатити, щоб адаптувати роль, скажімо, для когось більш заможного і забезпеченого.

Якщо ні, то вона починає зі звичайного гарматного м'яса. Гарматне м'ясо у фільмах жахів зазвичай живе лише три хвилини, і саме тому ніхто не хотів цього випробовувати.

Су Мінь поставив свій підпис і передав бланк назад касирці. Він пішов за співробітником до призначеного кінотеатру і, на свій подив, виявив, що він був там один.

«Я справді єдиний глядач?» - запитав він.

«Так, сер», - відповіли йому.

Су Мінь зітхнув у серці. Мати кінотеатр у своєму розпорядженні — рідкісне явище.

«Пане Су, якщо ви боїтеся, можете натиснути на цей дзвоник, і ми негайно прийдемо, щоб вивести вас звідси. Зараз ви перший, хто побачить фільм жахів.»

Су Мінь кивнув: «Так, я знаю.»

Співробітник подивився на його незворушний вигляд і був трохи здивований. «Після того, як ви зайдете, кінотеатр дасть вам сценарій, і інформація для вашої ролі з'явиться у вашій голові. Якщо ви виконаєте сценарій, то зможете вийти й заздалегідь подивитися, чи змінилася сюжетна лінія. Якщо так, то можете діяти відповідно до ситуації.»

Він дивився на хлопця перед собою і дивувався, чому такий симпатичний студент обрав саме фільм жахів з усіх можливих. Дійсно, не можна судити про людину за її зовнішнім виглядом.

Сподіваюся, цей фільм жахів його не дуже налякає.

Те, що сказав співробітник, з'явилося на Weibo ¹.

¹ — китайський застосунок, трохи схожий на твіттер.

Су Мінь також знав, що якщо він успішно змінить поганий кінець, то фільм буде показаний у повторному випуску, де він стане одним з акторів.

Співробітник злегка посміхнувся. «Бажаю вам приємних вражень.»

Після того, як він пішов, Су Мінь вдягнув гарнітуру. Перед ним був великий екран з написом "Університетський трилер".

Насправді інформація про цей фільм з'явилася на Weibo раніше.

Щоб зберегти таємничу атмосферу, режисер тримав вуста на замку щодо змісту фільму. Все, що було відомо, це те, що після того, як в університеті сталося надприродне явище, головний і другорядний герой були втягнуті в цю пригоду.

Втім, про це міг здогадатися будь-хто із середнім рівнем IQ.

Насправді режисер був дуже відомим в індустрії, але він був відомий лише завдяки своїм літературним фільмам. Він міг би продовжувати бути переоціненим у своєму колі, але натомість вирішив змінити шлях і почав знімати фільми жахів. Один за одним вони були розтоптані на вулицях ².

² — фільми були настільки поганими, що глядачі хотіли розтоптати їх.

Під час знімання першого фільму жахів усі молоді айдоли сприйняли його як велику можливість і прийняли у ньому участь.

Однако фільм став... мішенню для гнилих помідорів.

Коли почався відбір акторів для другого фільму, всі вважали, що невдача була випадковістю, тому усе одно пішли брати участь.

А він знову був провальним.

"Університетський трилер" був четвертим. Цього разу не так багато акторів захотіли взяти у ньому участь, тому режисерові нічого не залишалося, як працювати з переважно новими акторами.

Цей фільм вийшов на екрани в той самий час, коли з'явився новий спосіб перегляду. Су Міна можна вважати одним із перших, хто його побачив.

Це також був його перший досвід перегляду фільму жахів, тож він не знав, чого очікувати.

Перед його очима з'явилося повідомлення:


[Вітаємо, глядача Су Міня. Ви готові увійти та випробувати фільм "Університетський трилер"?]

Су Мінь відповів: «Так, я готовий.»

Наступної миті його зір поринув у темряву.

Невідомо, скільки часу минуло після того, як він заснув. Світло в кінотеатрі поступово згасло, зануривши весь зал у темряву. Почався фільм.

Слова на великому екрані випромінювали слабке, невиразне сяйво.

~~~

Усередині чоловічого гуртожитку.

Згідно з правилами університету, світло мало бути вимкнене об 23:00. Зараз була 23:50. Надворі була непроглядна темрява.

Потім у кімнаті гуртожитку з'явилося світіння, і Су Мінь прокинувся.

Розплющивши очі, він побачив, що стоїть перед дзеркалом з вимкненим світлом. На столику стояла червона свічка, полум'я якої моторошно, неосяжно коливалося.

У руці він тримав наполовину очищене яблуко. Червона шкірка звисала з тіла фрукта, нависаючи над раковиною у ванній кімнаті.

Головне, що привертало увагу, — це червона нічна сорочка, в яку він був одягнений. Дві її бретельки були тонкими та оголювали ключиці. На щастя, її було достатньо, щоб прикрити груди.

Ситуація була трохи незручною.

Су Мінь був збентежений.

Що з ним відбувається? Що він зробив із собою?

Його відображення у дзеркалі виглядало розгублено, його образ був жалюгідним і навіть відверто нісенітний.

Що жахливіше, так це темрява, яка оточувала його.

Серце Су Міня охололо, коли він нарешті зрозумів ситуацію, що склалася.

"Будь ласка, Дзін Сянь."

Легенда свідчить, що якщо опівночі одягнути червону піжаму і запалити перед дзеркалом червону свічку перед тим, як почистити шкірку від яблука, то можна побачити появу своєї другої половинки. Однак, якщо шкірка буде не цілою, ви та ваша друга половинка негайно помрете.

Су Мінь: «...»

Чи міг він ходити уві сні посеред ночі, щоб зіграти у Дзін Сянь?

У цей момент прийшло повідомлення від кінотеатру:


[Глядачу Су Міне, будь ласка, отримайте свій сценарій якнайшвидше.]

Су Мінь прийняв його і мовчки прочитав.

У його голові спалахнуло електричне світло. Сценарій кінотеатру допоміг йому згадати, де він знаходиться.

"Сценарій гарматного м'яса". Як випливає з назви, це був сценарій для гарматного м'яса.

На відміну від головного героя, який мав нитки долі, що пов'язували його від початку до кінця, гарматне м'ясо зазвичай не доживає до фіналу, тому в сценарії було не так багато інформації.

Сценарій Су Міня містив лише сцену смерті його героя, тому зміст усього фільму був незрозумілим.

Все, що було включено, — це сцена чищення яблук.

Цей персонаж мав таке ж ім'я, як і він сам. Він чистив яблуко в пошуках своєї другої половинки, але не минуло багато часу, як шкірка зламалася. Звісно, запит Дзін Сяня не увінчався успіхом, і персонаж зрештою помер незрозумілим чином.

Я не можу прожити й хвилини.

Су Мінь почав думати, що глядачі, які вирішили не дивитися фільм жахів, зробили правильний вибір: гроші, витрачені на квиток, принесли лише одну хвилину гри й втрати життя.

Яблуко було вже наполовину очищене. Йому залишалося тільки покінчити з цим.

Су Мінь ніколи не чистив фрукти безперервно. Найчастіше він з'їдав їх прямо зі шкіркою, а якщо й чистив її, то навмання.

Він опинився у скрутному становищі.

Су Мінь прошепотів: «Сподіваюся, Дзін Сянь не буде проти.»

Він сильно сповільнив свою швидкість, боячись неправильно розрізати шкірку яблука. Однак він був у фільмі жахів, тож хто знав, чи не розірветься воно навмання.

Зрештою, його смерть за сценарієм була пов'язана саме зі зламаною шкіркою.

Можливо, через те, що чим більше він хвилювався, тим більша ймовірність того, що станеться нещасний випадок, але Су Мінь випадково розрізав занадто близько до поверхні. Він подивився на шкірку, що хиталася над краєм раковини, ледве тримаючись.

Су Мінь не міг не видихнути з полегшенням.

Мама продає пластирі ³, такі нервові, такі дратівливі.

³ — Означає, що твоя мати займається проституцією. Це лайливий і дуже образливий термін.

У цей момент світло свічки злегка затріпотіло, наче крізь нього пройшов порив вітру.

Су Мінь закусив губу і не зупинився, продовжуючи чистити шкірку. Він ігнорував невимовний холодок, який пройшов по його хребту  прямісінько в серце.

Він підсвідомо підняв голову.

Тоді Су Мінь побачив у дзеркалі невиразний силует обличчя. Це було так, ніби хтось стояв поруч з ним і дивився в дзеркало разом з ним.

Здавалося, що ця пара очей дивиться прямо на нього.

Су Мінь різко вдихнув і опустив голову. Його губи розтулилися, і він вимовив основні цінності соціалізму: «Процвітання, демократія, ввічливість...»

Одне слово за іншим.

Можливо, це було тому, що слава партії осяяла його, але Су Мінь врешті-решт заспокоївся. Він продовжував декламувати слова, обережно очищаючи фрукт від шкірки.

Яблуко було величезним, схожим на яблуко миру ⁴, яке люди дарували один одному на Різдво. Воно було майже повністю очищене. Він прикинув, що закінчить приблизно за хвилину.

⁴ — "переддень Різдва" перекладається як Ping’anye   (平安夜, вечір миру), що також дуже схоже на китайське слово "яблуко" або pingguo (苹果). Китайці пішли ще далі та дали цим різдвяним яблукам особливу назву: ping’anguo (平安果), або "яблука миру".

Су Мінь зупинився.

Час від часу він помічав, що тримає ніж не так, як треба, і мало не лякався власної душі.

На щастя, йому щастило, і шкірка неухильно збільшувалася в розмірах. До повного зняття шкірки залишався лише один розріз.

Су Мінь розширив очі, маючи намір стати свідком цього останнього чудесного моменту.

Залишився лише один шматочок. Він заніс ніж, готуючись різати, і побачив, як шкірка підхоплюється, а потім розривається в повітрі.

Природний розрив був неможливий; вона була відірвана.

Су Мінь: «...»

Хороші претензії. Тут не було нікого, крім нього. Тільки привид міг це зробити.

Вся ванна кімната почала освітлюватися слабким червоним світлом від свічки, наче фільм жахів розмістив її тут саме для цієї сцени. Його обличчя було видно повністю, а обличчя поруч з ним набуло форми у дзеркалі.

Дивлячись на цю не надто обнадійливу ситуацію, Су Мінь хотів кинути яблуко і втекти, але його зупинила крижана рука, що стиснула його зап'ястя.

Су Мінь не міг цього бачити.

Він підняв руку, і раптом побачив, що яблуку не вистачає шматочка, наче хтось щойно відкусив його.

Су Мінь стояв у глухому куті. Здавалося, секунди тягнулися, аж поки крижане відчуття на його зап'ясті не зникло.

Він глянув у дзеркало і побачив силует чоловіка. Він ворушив ротом. Боже мій, Су Мінь був упевнений, що тінь щойно з'їла яблуко.

Він не міг не запитати: «Ти хворий?»

Після цього імпульсу Су Мінь згадав про свою смертельну ситуацію і сповнився жалю. Не бажаючи помирати після всього лише однієї хвилини пережитого, він рішуче розвернувся і побіг геть.

Як тільки він вийшов з ванної кімнати, Су Мінь відчув подих холодного повітря позаду себе.

Він відчув, як хтось обмацує його сідницю.