Я відповідаю за те, щоб лякати людей і підтримувати цей дім

15

 

Лу Янь тримав морозиво в лівій руці, а в правій – сумку з покупками, коли відчинив двері свого будинку.

 

Є Тон миттєво підлетів до нього й закричав: 

 

— Вони сказали, що я граю в Ліґу, як учень початкової школи!

 

Лу Янь відкусив шматочок морозива й запитав із прямим обличчям: 

 

— Ти сів грати в гру після того, як зробив усі домашні завдання?

 

Є Тон одразу ж почав бити його: 

 

— Ти ще й знущаєшся наді мною!

 

Лу Янь вщипнув Є Тона за ніс: 

 

— Ходімо, твій чоловік допоможе перемогти їх.

 

— Я хочу морозиво, – пробурмотів Є Тон, притискаючись до Лу Яня.

 

Лу Янь відкусив великий шматок.

 

Є Тон: 

 

— Ти мене злиш!

 

Лу Янь схилив голову й поцілував його.

 

Обличчя Є Тона почервоніло, коли він облизував губи.

 

— Солодко?

 

— Солодко.

 

— Збоченець.

 

Є Тон втратив дар мови: 

 

— Я говорив про морозиво!

 

Лу Янь засміявся: 

 

— Що ще ти хочеш поїсти? Я тебе погодую.

 

Є Тон закотив очі: 

 

— Ти насправді просто хочеш мене поцілувати.

 

Лу Янь праведно відповів: 

 

— Що поганого в тому, щоб дозволити чоловіку поцілувати свою дружину?

 

Є Тон зарився головою в сорочку Лу Яня: 

 

— А-а-а, мовчи!

 

16

 

Цього дня Лу Янь прокинувся дуже рано й причепурився.

 

Є Тон пропливав повз нього з обличчям, сповненим обурення: 

 

— Ти що, йдеш на побачення?

 

Лу Янь: 

 

— Так.

 

Є Тон втратив дар мови:

 

— Лу Яню!

 

Лу Янь подивився на нього: 

 

— Ревнуєш?

 

Є Тон: 

 

— Це ти так думаєш!

 

Лу Янь хіхікнув: 

 

— Я жартую. Я отримав завдання прогнати деяких духів.

 

Є Тон полегшено зітхнув і допоміг Лу Яню застібнути комір, як доброчесна дружина: 

 

— Ти маєш бути обережним, не всі злі духи такі марні, як я...

 

Лу Янь підняв брови: 

 

— Добре, що ти знаєш, що ти марний.

 

Є Тон підняв середній палець: 

 

— Пішов ти, не повертайся.

 

Лу Янь поплескав його по обличчю: 

 

— Твій чоловік йде на роботу.

 

— Гм.

 

Лу Янь продовжував дражнити його:

 

— Не забудь приготувати вечерю для свого чоловіка.

 

— Ти говориш так, ніби я можу торкатися речей.

 

— Тоді слухняно сиди вдома й грай у свої ігри, тренуй свої навички й не кидай своїх товаришів по команді в яму.

 

Є Тон: 

 

— ...

 

Лу Янь щиро й сердечно сказав: 

 

— Добре починати повільно.

 

Є Тон вирішив більше не розмовляти з Лу Янем.

 

— Забирайся геть.

 

17

 

У цей період Лу Янь несподівано став дуже зайнятим і на кілька днів пішов із дому. Окрім того, щоб проганяти привидів, він також допомагав іншим з фен-швеєм, забуваючи про свій ледачий спосіб життя отаку.

 

Тож як тільки Лу Янь повернувся додому, Є Тон учепився в нього й не відпускав, скаржачись, як молода дружина, яку залишили саму в порожньому будинку: 

 

— Тебе останнім часом завжди немає вдома.

 

— Я зайнятий.

 

— У тебе є якась людина на стороні.

 

— Ні.

 

— Тоді привид.

 

Лу Янь спокійно відповів: 

 

— Ти бачив лише кількох привидів. Невже ти думаєш, що всі привиди такі ж гарні, як ти?

 

Є Тон радісно вдарив його: 

 

— О, не змінюй тему!

 

Лу Янь поцілував його: 

 

— Я дуже зайнятий, зайнятий зароблянням грошей, щоб утримувати цей дім.

 

Є Тон неохоче сказав:

 

— Але я не витрачаю гроші.

 

— Мені потрібно відкладати гроші, щоб купити цей дім.

 

Є Тон розширив очі: 

 

— Навіщо? Ти знаєш, як дорого коштує ця нерухомість?

 

Лу Янь серйозно відповів: 

 

— Тепер ти мій. Як я можу почуватися спокійним, знаючи, що ти в чужих руках?

 

Обличчя Є Тона почервоніло: 

 

— Яке це має відношення до справи?

 

Лу Янь був безпорадним: 

 

— Ти дух цього старого будинку, який отримав свідомість після накопичення духовної енергії протягом багатьох років. Ти не знав цього, чи не так?

 

Є Тон був шокований: 

 

— ...Що?! Не дивно, що я не пам'ятаю, як помер!

 

Лу Янь потупив очі: 

 

— Ти справді дурень.

 

Є Тон вдарив його: 

 

— Ти тільки й знаєш, що критикувати мене!

 

— Дійсно дурний.

 

— Я тебе вдарю, я тебе вдарю, я тебе вдарю!

 

18

 

Є Тон запитав Лу Яня: 

 

— А якщо одного дня ти помреш? Мені доведеться знову стати злим духом.

 

Лу Янь закурив: 

 

— Я не перевтілюватимусь, я залишуся тут, з тобою.

 

— Це добре, це добре. Будемо разом лякати людей.

 

Лу Янь, який завжди мав холодний вираз обличчя, скорчив гримасу: 

 

— Ні, я відповідаю за те, щоб лякати людей і підтримувати цей дім.

 

Є Тон потішився: 

 

— А я?

 

Лу Янь лагідно усміхнувся: 

 

— Твій обов'язок – бути красивим, як квітка*.

 

*Варіант фрази китайською мовою: 花,我负责赚钱养家 «Моя робота – заробляти гроші для дому, твоя робота – бути гарною, як квітка». Цю фразу вже критикували користувачі мережі, оскільки вона часто зводить жіночу сторону до «просто бути красивою», а чоловічу – до «заробляння грошей».

 

Очі Є Тона загорілися: 

 

— Ага, ми завжди будемо разом.

 

Лу Янь: 

 

— Доки нас не знесуть.

 

Є Тон кинув на нього безнадійний погляд,

 

Лу Янь пригорнув Є Тона до себе й поцілував його в чоло:

 

— Поки моря не висохнуть.

 

19

 

Того дня старий будинок привітав нового мешканця.

 

[КІНЕЦЬ]