Завершальний розділ «Світ у русі»

1

У світі Арейдзарда існувала широко поширена релігія.

З єдиним святим богом Алектією, з церквою Рішаль, що їй поклонялася. Державою походження релігії та головним храмом святої релігії була імперія Арекраста. У небесному місті Асланд, імперській столиці Арекраста, були дві величезні будівлі. Одна була символом релігії, штаб-квартира священної асоціації Рішаль.

А інша - національний символ, замок Папи, Ґраннадський замок.

Зал нарад Ґраннадського замку був оповитий величною атмосферою.

Бо тут зібралися лідери трьох головних націй Арейдзарда.

Релігійної нації, імперії Арекраста, Папа Волк Рем Алекраста четвертий.

Механізованої військової нації, Імперії Діасдія, імператор Валаам Дай Арон Діасдія.

...І.

Королева Рісті Ель да Шелфід, з магічного королівства Шелфід.

Ці три країни утворили військовий союз, щоб протистояти нації Ґірупеін, очолюваної королем демонів Ґаліусом. Нинішня зустріч нарешті відбулася через три тижні після поразки Ґаліуса. Їх зустріч відбувалася за величезним круглим столом у центрі залу.

– ...Фух, здається, загального висновку досягнуто.

Папа Волк Рем Арекраста, з імперії Арекраста. Шістдесяти восьми років, пробурмотів погладжуючи довгу бороду. Його зовнішній вигляд, одягненого у білу святу ризу[i], з тонкою вишивкою, давав сильне відчуття святості, а не величі.

– Король демонів Ґаліус зазнав поразки. Однак деякі залишки армії короля демонів все ще чинять опір. У майбутньому наші три країни створять спільний фронт у боротьбі проти таких залишків. Водночас, для відновлення кожної країни, що наразі вважається невідкладним завданням, ми співпрацюватимемо один з одним у відповідних сферах, заперечень не має?

Його повільний тон додавав ваги словам. Рісті відповіла твердим кивком.

– Так. Що стосується нашої країни, то ми не заперечуємо проти пропозиції Арекрасти. Заради постійного миру та стабільності в Арейдзарді, я сподіваюся, що ми надалі підтримуватимемо тісні стосунки.

Спокійний тон і атмосфера. Усі її слова, з цього приводу - це слова королеви.

І визнавалися наміром королівства Шелфід. Рісті це дуже добре розуміла.

Вона глянула праворуч. На місці навпроти Волка сидів Валаам Дай Арон Діасдія, імператор Діасдії. Сидячи своїм міцним тілом у кріслі, він заплющив очі й деякий час мовчав. Зараз переговори добігали кінця. Але Рісті подумала.

«...Мені не подобається ця атмосфера...»

Волк, який зазвичай мав би пристрасно говорити про свої претензії, з очима наповненими рішучістю й сильною волею, сьогодні ледь відкривав рот. Для нього, хто має велику гордість, ситуація неймовірна. Ніби тема обговорення, не варта того, щоб про неї говорити.

Волк, мабуть, подумав те саме. Старий папа звернув свій погляд на Валаама.

– Вельми шановний Валаам, яка позиція Діасдії.

– … Вірно.

Пробурмотівши, тихо відкрив очі Валаам.

– Не маємо заперечень щодо співпраці проти залишків короля демонів. Однак…

Рісті підготувалася до слів, які Валаам залишив на кінець. Ось де головне. Тоді Валаам звернув погляд у порожнечу.

– Буквально тиждень тому. До нас, в Діасдію, дійшла інформація.

Зітхнувши.

– Про місце знаходження доньки короля демонів, про місце перебування якої було не відоме

– ...

Почувши це, Рісті напружилася. Волк теж примружив очі.

Сирота короля демонів. Її існування є головним джерелом тривоги людей Арейдзарда.

Валаам із задоволенням кивнув.

– Чудово, що ви, схоже, розумієте важливість цього. Тому я пропоную. Ми повинні негайно послати переслідувачів.

– Зачекайте, ваша величність Валаам...

Дорікнула Рісті, з суворим виразом обличчя.

– Армія короля демонів вже втратила лідера. Наразі чинять опір лише деякі сили вихідців з фракції короля демонів і армії короля демонів. Уся фракція короля демонів змириться зі смертю лорда і тихо житиме у глибині лісу Ґірупеін. Навіть якщо ми зараз не захопимо дочку короля демонів...

– Наївна думка. Солодко, міркуєте, королева Рісті. Такі речі занадто теплі.

Засміявся Валаам у відповідь.

– Якщо дочка короля демонів жива-здорова, відновивши армію навколо неї, демони можуть оголити свої ікла проти нас. Якщо таке станеться, проллється багато крові, і світ знову буде огорнутий страхом і горем. Нарешті настав мир. Вам не здається, що ми не повинні залишити в майбутньому коріння неприємностей чи образ?

– Це правда, але.

– ...Ні, у тому, що сказав вельмишановний Валаам.

Озвався Волк, який досі мовчав, коли Рісті розгубилась зі словами.

– Дочка короля демонів може бути не винною. Але вона явно є загрозою. Ми не можемо відмовитися від миру, якого нарешті досягли. Все, що може стати перешкодою, слід усунути. У вас же не має заперечень з цього приводу, королево Рісті.

– Так.

Кивнула Рісті, з гірким виразом обличчя. Перед нею, яка прикусила губу, продовжилася розмова двох інших правителів.

– Отже... Ви знайшли дочку короля демонів?

Валаам мовчки похитав головою, на запитання Волка.

– Ні, ще ні. На жаль.

Оскільки.

– Згідно з інформацією, здається, що вона зараз перебуває в якомусь іншому світі.

– ...З-зачекайте.

Мимоволі підвелася Рісті.

– Ваша Величність Валаам, ви хочете сказати, що дочка короля демонів пройшла брамою в інший світ?..

– Вірно. Вона втекла в інший світ через Браму іншого світу ... Ні заслання.

– Ні, як це можливо?.. Подібна річ не можлива.

Похитала головою Рісті. Бо це був здоровий глузд. В Арейдзарді однозначно були брами, що вели в інші світи. Але арейдзардці не могли через них пройти. Це абсолютна істина, яку можна назвати системним законом. Волк також показав огиду.

– Навіть я не розумію, як це сталося, вельми шановний Валаам. Ваша теорія про те, що донька короля демонів перебуває в іншому світі, цікава, але... Це надто смішно. Я не впевнений з цього приводу... Ні, я не можу не думати, що говориться нісенітниця не просто так, але...

– Це не абсурд, імператоре Волк. Я отримав інформацію про те, що дочка короля демонів, можливо, пройшла через ворота в інший світ. Тому я тут виступив.

І сказав.

– ...Герой-вигнанець, який повернувся у свій рідний світ, прихопив з собою доньку короля демонів.

– Що.!?

Ошелешено встала за столу Рісті. Не хвилюючись про те, що стілець з тріском впаде на зад. Вдаривши руками по столу.

– Це безпідставне звинувачення, царю Валааме! На адресу героя, який самотужки переміг короля демонів, ця нахабна... Вам не здається це грубим? Також приберіть слова «герой-вигнанець»!

– Грубим? Що з цього грубіше? Кажете, що він сам переміг короля демонів, але це було результатом його свавілля. Спочатку планувалося захопити замок короля демонів спільним фронтом об’єднаних сил трьох держав.

– ...Проте, якби це сталося, об’єднані сили зазнали б значної шкоди.

– Можливо й так. Але можливо й ні. Як могло бути, це лише гіпотеза. Тож, якщо ви так кажете, я скажу так. Якби об’єднані сили реалізували стратегію, не тільки король демонів був би переможений, дочка короля демонів не втекла б, і навіть нинішні сили опору не виникли б.

– Ну, такі речі...

Тихий голос збоку зупинив Рісті, обличчя якої спотворилося від досади. Волка.

– Королево Рісті, не варто дратуватися, через гіпотетичні розмови. Акацукі справді переміг Ґаліуса. І це незаперечна правда. Навіть якщо ми не показуємо хвилювання, вдячність цього світу Акацукі непохитна. Проте...

Волк запитав Валаама.

– Що ви намагаєтеся довести, вельмишановний Валаам? Все що ви сказали, гіпотеза. Я не думаю, що цього достатньо, щоб заперечити справедливість думки Рісті.

Зітхнувши.

– Брама до іншого світу дозволяє проходити лише людям з іншого світу. Він не зміг би взяти її з собою, повертаючись додому. Якщо ваша гіпотеза правильна, як ви збираєтеся це довести? Ми не можемо піти в інший світ.

– Немає потреби хвилюватися... Я маю правильну людину.

У той самий момент, коли Валаам це сказав, відкрилися двері конференц-зали та увійшов молодий чоловік.

Коротке каштанове волосся, з карими очима. На його ще молодому обличчі з’явилася ледь помітна посмішка.

Коли юнак встав біля нього, Валаам підвівся і поклав руку на його плече.

– Дозвольте вам представити, він Філ Барнетт...

Пояснив він.

– Він молодий чоловік з того ж світу, що й герой Акацукі.

– ...

Молодий чоловік, на ім’я Філ злегка схилив голову, побачивши широко розплющені очі Рісті. В м’якій манері.

– Філ Барнетт. Приємно познайомитись, королево Рісті.

– Його призвали до Арейдзарду близько двох років тому, і відтоді він перебуває в нашій країні. Якби стратегія союзних сил, зі захоплення замку короля демонів, була введена в дію, він точно переміг би короля демонів Ґаліуса.

Наспівуючи, сказав Валаам.

– Він може пройти через Браму в інший світ. У світ, де знаходиться колишній герой Акацукі. Тому, щоб з’ясувати правдивість ситуації, я попрошу його розшукати доньку короля демонів. Ви не маєте заперечень, королево Рісті?

Це була азартна гра.

– ...Ви вірите в героя минулого, а я вірю в героїв майбутнього. Світ сам підкаже, хто з нас правий.

2

Простір був наповнений темрявою.

Не зважаючи на те що навколо було темно, було дещо, що вказувало на те, що це великий простір.

Голос. Реверберація, що тягнулася вгору, що властиво у місцях з високими атріумними структурами. Відлуння голосів, які доносилися нізвідки, яскраво відбивали розміри місця.

– І? Навіщо треба було організовувати зустріч, коли з’явився один герой?

– Крім того, ми все одно зустрінемося на саміті наступного тижня, в цей час~.

– Ні. Існує також питання тероризму проти Вавилону. Ми не можемо це ігнорувати.

– Хіба ця людина не визнана Норнчеком «істинним героєм»? Хіба це не диво, хіба ми не фальшиві герої?

– ...Правда? Ми фальшивки?..

– Хіба це не добре? Ми підкоримося лише тій справедливості, в яку віримо. Цього достатньо.

– Ми не можемо порозумітися з цією людиною? Він же також герой певного світу. У нас давно одне вільне місце. Якщо він кваліфікований для цього...

– Вірно. Що стосується цього, то Кійої, який насправді бачив Оусаву Акацукі, повинно бути найпростіше його оцінити.. Тож як там насправді?

– І справді.

Пробурмотів Кійоя.

Це була компанія рівних йому по силі або тих що його перевищували. Зараз у кімнаті були лише їхні голоси. Це було спілкування по прямій лінії, з соратниками розкиданими по всьому світу. Але Кійоя розумів.

Голоси, що лунали з динаміків, належали верхівці світу.

– У цій ситуації ми, безперечно, отримали уявлення про його здібності, але, на жаль, він, здається ще не показав межі. Поки що я збираюся поспостерігати за нашим класом «B» і подивитися що буде. Чи вистачить йому сили приєднатися до нас, чи ні. Ще не пізно його пізнати.

Ніхто не заперечив проти думки Кійої, і зустріч незабаром закінчилася.

Учасники, один за одним, переривали зв’язок. Але Кійоя не ворушився з місця. Тому, що мав певне переконання. Тоді залишився лише один учасник, що не відключив лінію. І.

– ...А як що до учениці, згаданої у цьому звіті, яка прийшла з ним до школи?

Прозвучало питання від нього, того який мовчав, весь час від початку обговорення.

Кійоя, тихо посміхнувся:

– Про це йдеться в документі. Вона молодша сестра Оусави-куна. Вона також досить талановита, тому я поставив її в один клас з ним. ...У вас є якісь занепокоєння?

– ...Ні. Проблем немає.

Кійоя криво всміхнувся, на цю холодну реакцію.

– ...О, так. Молодий чоловік, на ім’я Оусава Акацукі, довірив мені повідомлення.

Заговорив він після паузи.

– «Я зупиню тебе і свого батька», так він сказав.

– ...

Повернулася тиша до його слів, тиша наповнена певною вагою.

– То що? Якщо у вас є для нього повідомлення, я передам.

– ... Не потрібно.

Після короткої відповіді зв’язок обірвався. Кімната наповнилася абсолютною тишею.

Кійоя знизив плечима, але на його губах з’явилася жахлива посмішка.

«Схоже, у цьому не має сумнівів.»

Біографія учасників Кокона була однією з головних таємниць Вавилону. Навіть якщо ви учасники, ви не могли знати минуле інших учасників. Навіть якби Кійоя, який мав найвищий рівень доступу, переглядав мережеву базу даних Вавилону «Одкровення[ii]», він не зміг би отримати цю інформацію. Однак можна було перевірити дані про оточення Оусави Акацукі. Тоді він зміг виявити деякі моменти, які привернули його увагу, в інформації про його оточення. Це була інформація про брата та батька Оусави Акацукі. В «Одкровенні» данні були вміло скомпоновані, так, що їх не можна було зв’язати, але лише Кійоя, який почув повідомлення Акацукі, зібрав уривчасту інформацію та розвинув її далі, й зміг дістатися правди.

«...І що він робитиме далі?»

Занурившись у свою уяву, Кійоя розсміявся. Спокійним голосом.

– Зниклий батько був засновником найсильнішої у світі терористичного угрупування «Багряні сутінки». А старший брат, який продовжує шукати їх батька, щоб убити його, є членом верхівки активних членів Кокону, який керував цим світом... Зупинити цих двох - все одно, що зупинити цей світ. Ти дійсно розумієш, що це означає? ...Оусава Акацукі-кун.

3

З’явився уніфікований білий простір. Місце, що мало неорганічне відчуття чистоти та слабкий запах хімікатів, це лазарет у головній будівлі школи Вавилон. Зараз Міу була наодинці з Акацукі в цьому місці. З восьми ліжок, одне в дальньому кінці служило кріслом.

Міу докірливо промовила:

– В цьому зовсім не має необхідності... Все гаразд? Не болить?

– Хм? О це? Іншого способу не було.

Акацукі опустив погляд на своє тіло й усміхнувся. Верхня частина тіла Акацукі, після того, як над ним попрацював лікар, була перемотана бинтами. Акацукі сказав, що поранення виникло в результаті сильного удару кігтів Кокатріса. Тіло не зазнавало пошкоджень, яке спочатку було завдано в результаті події у Вавилоні. Всі перетворювалися не психічне пошкодження, і якщо перевищити межу, виникне лише втрата свідомості. Однак, люди зі стійкою психікою могли витримати, навіть, якщо пошкодження приводили до втрати свідомості. А оскільки відчувся сильний біль, розум сильно впливав на тіло. Виникала ілюзія, що тіло пошкоджено, і в результаті біль у розумі відбивався на тілі.

...Збільшення та шаленство Кокатріса, викликані збоєм в тренувальній системі, були попередню вирішені. Однак через пошкодження, спричинені Кокатрісом було багато тих, хто втратив свідомість, і їх перевезли до медичного корпусу, де можна було провести більш детальне обстеження, а не в цей медпункт. Навіть тутешній постійний персонал, оглянувши Акацукі, запросив підтримку з медичного корпусу. Проте жоден з учнів не перебував у важкому стані, усі вони були стабільними. Схоже, що травми Кудзухи та Чікаґе не викликали хвилювання. І навіть про студентів, які раніше скам’яніли, після обстеження, розсудили, що проблем не має. Говорили, що в той самий момент, коли Акацукі переміг Кокатріса, вони повністю оправились від скам'яніння.

Проте Міу невиразно глянула на профіль Акацукі. І думала.

«...Ти не боявся?»

...Тоді Акацукі зупинив інструктора з бойових мистецтв, який намагався примусово припинити роботу системи. Зголосившись перемогти Кокатріса. І чудово врегулював програмний збій. Системні оператори, які щойно відвідали медпункт, були вдячні Акацукі за рішення. Якби тренувальна програма була примусово припинена, скам’янілі учні могли б там залишитися до відновлення системи. Міу була переконана. Акацукі, мабуть, усвідомлював небезпеку. І все ж, не вагаючись, він захистив Міу від Кокатріса. Не боячись перетворити своє тіло на камінь. Ось чому Міу розмірковувала над питанням. Це питання вона мала від коли прийшла у цей світ.

«...Чому ти так захищаєш мене?

Приховав від своїх друзів і захистив мене. Взяв мене у свій світ.

Щоб ніхто не дізнався, хто я насправді, він сховав мене під виглядом своєї сестри...»

У Міу була причина бути поруч з Акацукі. Це було зумовлено заповітом її батька, Ґаліуса.

Жити з Акацукі, якщо він дозволить, і негайно вбити його, якщо вирішить, що він не підходить, як партнер для проживання. Чесно кажучи, вона ненавиділа Акацукі за вбивство її батька. Вона також думала, як було б добре, якби вона могла убити його, щоб помститися за батька. Однак Міу більше не мала наміру вбивати Акацукі з особистої образи. Щоб виконати останнє бажання свого батька, щоб дізнатися яка людина молодий хлопець Оусава Акацукі? Вона спробує вивчити його як слід.

...Однак, не зважаючи на те, що батько довірив її Акацукі, він не мав зобов'язань бути зв’язаний заповітом того. Але він досі захищав її.

Це для того, щоб виконати обіцянку, яку дав батькові? Або це спокута за перемогу над батьком? Було багато можливих причин. Вона також хотіла б поставити це питання.

«...Але ти мені, мабуть, не відповіси.»

Хоча це було не чітко, але Міу це знала. Акацукі, ймовірно, і сам не знав би причину. Однак Міу вважала, що це було дуже важливим, щоб визначити, чи підходить Акацукі, як партнер для життя.

«...Тому я повинна знати.»

Навіть якщо їй не можуть сказати, вона думала, що зможе знайти відповідь сама.

Ось чому вона буде поруч з Оусавою Акацукі, і як Оусава Міу пізнає його серце..

...Раніше в Арейдзарді були люди, що називали Акацукі героєм. Звання героя - це не те, що просто так дається героям. Якщо так, то вони повинні були знати.

Молодого чоловіка, на ім’я Оусава Акацукі. Тож вона пізнає його так само.

Якщо це станеться, можливо, вона зможе дізнатися його справжнього, таким же чином.

– ...Ей.

– Е, вау?!

Коли їй раптово покликали, вона повернулася до реальності, а перед нею було обличчя Акацукі.

Глянувши, на Міу вираз, яка здивовано відступила, Акацукі зітхнув.

– Блін, чим ти морочишся? Якщо у тебе є час турбуватися про інших людей, потурбуйся про себе.

– Ах, зачекай!

Раптово Акацукі схопив Міу за руку і потягнув на своє ліжко.

– Ні, ні, відпусти мене... Я ж не поранена.

– Брехуха, ти намагаєшся це приховати? Ти й раніше прикривала своє праве плече. Хіба це не сталося, коли ти намагалася захистити старосту та Ідзумі від атаки кока-птаха, силою підтримуючи захисну вітряну стіну жезлом?

Це було точне влучання.

– ...Ум.

– Даремно дивитися на мене таким ображеним поглядом. Якщо важко, не треба терпіти.

З цими словами, рука Акацукі ніжно торкнулася її правого плеча.

– Хм...

Велика тепла рука. Огорнуте нею плече Міу відчуло слабкий тупий біль.

Причина болю така ж, як у Акацукі. Біль, яку відчував розум, залишила слід в тілі.

– А.

Однак, оскільки її тіло поступово втрачало силу, вона відчула, як біль стихає.

Якщо придивитися, його ліва рука, торкаючись правого плеча Міу, випромінювала слабке світло.

– Це... Чи може це бути магія відновлення?

– Ні. Як я ж вже казав, я не вмію використовувати магію. Це просте лікування.

Сказав Акацукі, не глядячи на неї.

– Скажемо, це внутрішній циґун. Стабілізує Ци в організмі, в активному стані та посилює цілющу силу.

Чесно відповів він, на запитання Міу.

– Біль зникала, натомість вона відчувала тепло і воно було приємним.. але.

Вона порожнім поглядом дивилася на Акацукі.

– Крім того, ти не робитимеш дивних речей, як-от гратися з розумом інших людей..?

– Ну ти... Приймай доброту людей слухняно...Ну якщо ти так кажеш, я виконаю твоє бажання... Холе.

Сказавши це, Акацукі натиснув на центр її чола вказівним пальцем правої руки.

– Е?

Міу була приголомшена раптовою дією.

– Ах, ей, зачекай?!

Поспішно схопившись за лоб, закричала вона. Згадавши трагедію на спортивному складі:

– Що ти зробив? Яку диявольську точку ти натиснув цього разу?

Побачивши тремтіння Міу, Акацукі криво посміхнувся:

– Нічого особливого. Це просто трюк, щоб бути чесним.

Брехун, як ти можеш казати щось подібне?

Міу побоювалася, в яку ситуацію вона потрапила, але схилила голову, коли нічого не сталося. Коли вона ошелешено поглянула на Акацукі.

– ...Можеш плакати.

– Е?

Акацукі опустив погляд на ще більш збентежену Міу:

– Я натиснув ключову точку, що зробить тебе чесною. Так що ти зараз можеш поплакати.

Прошепотів, наче диханням, він.

– Ти... відколи Ґаліус помер, ти жодного разу не плакала, вірно?

– ...

Міу здивовано розплющила очі. Тому, що те, що сказав Акацукі, було правдою.

– О, припини це, чого раптом.

Міу не розуміла. Чому Акацукі так говорить? Навіщо він їй нагадав.

Навіть якщо раптом про це сказати.

– Це жорстоко... Скажи мені, тоді що ти зі мною зробиш?..

У Акацукі був спокійний вираз обличчя.

– Ти... Це незграбно.

Ніжним дотиком пальців, він погладив голову Міу.

– ...Але. Тобі не потрібно змушувати себе все приймати. Ось тут партнер. Вилий усе. Смуток, ненависть, усі пригнічені емоції.

Либонь.

– Хоч би що там було, я вбив твого батька. Я ворог твого батька.

– У.

На мить, Міу злегка затремтіла від цих слів. Говорячи наступне... Акацукі мав серйозний вираз обличчя.

– Не зважаючи на те, що ти була готова до цього, це все одно стало раптовим. Це було абсурдом. Твого улюбленого батька вбили в тебе на очах. Тож не стримуйся. Коли важко, можеш щиро сказати, що важко. До того ж...

Зітхнувши.

– ...Нормально говорити такі речі, в очі тому, кого ненавидиш.

Акацукі сказав так, тому що вони могли почати лише звідси. Поки вони не визнають цей факт і не поглянуть один одному в очі, вони не зможуть просунутися ні на крок далі.

– Я впевнений, що ти дала Ґаліусу обіцянку. Судити про мене... Але цього не буде поки не побачиш мене особисто, це не означає, що ти повинна терпіти смуток і ненависть, які відчуваєш...

Тому.

– Коли хочеш плакати. Якщо ти все ще не можеш заплакати сама, я змушу тебе плакати. Я єдиний у цьому світі, хто може це зробити. Так що тепер... Можеш плакати.

Оскільки.

– ...Для цього я натиснув точку акупунктури, щоб ти була чесна.

– ...А

І тут Міу раптом зрозуміла. Про що говорить Акацукі. З її тілом нічого не сталося. Акацукі не натискав точку акупунктури, щоб говорили чесно. Але попри це, Акацукі , безумовно досяг своєї мети. Ігноруючи її намір. Прямо як на спортивному складі.

Отже, тепер можеш плакати. Це все моя вина. Ось про що він говорив. Міу поглянула в той бік. В обличчі Акацукі, перед її очима, вона побачила образ свого батька, який колись мав такий же вираз.

Ось чому вона відчула, що батько пробачив її.

«...Навіть якщо ти плакатимеш.»

Як тільки вона так подумала.

– У..!

Сльози, які вона так довго стримувала, повільно потекли по її щоках.

І як тільки почалися сльози, їх вже було не зупинити.

Плач. Від щирого серця Вивільняючи емоції.