Розділ четвертий «Тільки заради того, від чого не можна відмовитися»

1

Це був гуркіт. Важкий бас, від якого вирувало повітря і здригалася земля. Однак це було викликано не природним явищем, а іншим фактором.

Велика кількість людей зібралася в одному місці, викинувши зі своїх тіл.

Хвилювання. Королівська арена магічного королівства Шелфід за раз була сповнене хвилювання. Його спека була такою, що доходила за товсті кам’яні стіни західної кімнати очікування. Можливо, трибуни вже переповнені. Почувши це бурмотіння здалеку, Оусава Міу мимоволі стиснула руку перед грудьми. Вона чула, що матч буде відкритий для публіки.

«...Я не очікувала, що збереться стільки людей.»

Наступного дня після зустрічі було оголошено, що цей матч відбудеться. Це було два дні тому.

І все ж, окрім місцевих з Шелфіду, на арену прийшло багато глядачів з Діасдії  та Арекрасти.

– Все добре...

За своєю природою, демони, що володіли могутніми силами, були об’єктами страху і відрази для людей. Однак те, що на цьому місці досі збиралося так багато людей, частково пояснювалося чеснотами людей, які проводитимуть цей матч. Герої, які перемогли короля демонів Ґаліуса та його супутників. Вони є героями для людства Арейдзарду. Це сталося не лише тому, що вони перемогли короля демонів, а тому, що допомогли багатьом людям подорожуючи світом. Тим, кого жорстоко гнобили, тим, хто страждав від хвороби та голоду, тим хто потерпав від злодіянь розбійників і піратів. Вони акуратно втручалися в таку неприємність і скорботу в їх очах. Саме тому їх так любили. Хоча були й такі, хто критикував героя-вигнанця за надмірну нестриманість, довіра до них була непохитною. Їх репутація була такою, що навіть Міу, яка в той час жила в Ґеійрупейні, чула про них. Тому почувши, що вони знову зможуть побачити їх виступ, люди, один за одним, з’їжджалися з усього світу. У випадку з цим матчем, також було чимало людей, які захищали рішення Акацукі стати на бік демонів, стверджуючи, що це було болюче рішення, прийняте в пошуках способу уникнути війни заради справжнього миру. Однак це лише окреме розуміння Акацукі, і вони не захищали демонічне плем’я Для людей демони все ще залишалися ворогами.

«… Але.»

Оусава Міу прийняла рішення. Вона вирішила, що більше не буде розгубленою і загубленою.

Бо все це у неї вже давно було. Вона вже одного разу була стурбована власним існуванням і питалася себе, чи варто їй жити, чи ні. Але завдяки Акацукі вона вже дала відповідь на це питання. Тож тепер зрозуміло, що вона має робити та що має зробити.

Вона вірила в Акацукі - незважаючи ні на що. Знову ж таки, оскільки твердо пообіцяла у своєму серці.

– ...Гей, підійдіть сюди. Там «Дев’ять» і «Одинадцять».

Харука і Міу що стояли на відстані одна від одної, миттєво обернулися.

А потім кроками підійшли до Акацукі, який сидів на лавці біля стіни, і сказали:

– Я ж казала, не називати мене так!

– Якщо ти скажеш так ще раз, я відріжу твій мерзенний язик!

З яскраво-червоними обличчями «Дев’ять» і «Одинадцять» дивилися на Акацукі.

– Гей, що це? Це можна сказати про мій рот, який так добре ставився до вас.

– Ех...

Міу та Харука роздратовано закусили губи від усмішки Акацукі.

...Тієї ночі, коли Міу та Харука випадково випили афродизіак Мелісси.

Те, що сталося після того, як Міу та Харука були засипані поцілунками по всьому тілу, не можливо описати.

Вони навіть наважилися перевірити ще раз, щоб переконатися, що нічого не пропустили й не забули висмокти. Зрештою, до кінця ночі, вони відчували, що Акацукі став для них абсолютним богом.

«...Тимчасове божевілля» Це було однозначно тимчасове божевілля...»

Відчайдушно казала собі Міу. Якщо невдало собі це уявити, це повертало відчуття того часу, тому вони відчайдушно намагалися не згадувати про це, але відтоді Акацукі, час від часу, кепкував з них у такий спосіб. І що разу солодке відчуття, яке виривалося з глибини їх тіл, змушувало Міу та іншу дівчину червоніти. ...Ну, головне, завдяки цьому вони також змогли вилити свій гнів на Акацукі та виплеснути почуття невдоволення від сорому за викриття своєї дурості.

Якби це сталося, якби зазвичай розпусний Акацукі сказав, щось на кшталт: «Не соромся... Було важко» або «Тепер ти почуваєшся добре? Якщо стане боляче або знову охопить смуток, скажи мені»

«...Мені було б так соромно, що я могла б померти.»

Страшно навіть уявити. Горда Харука, наприклад, безумовно, померла б у муках. У цьому світлі, той факт, що він так дражнив їх, може бути пов’язаний з тим, що він по-своєму турбувався про них.

Тоді Акацукі перестав дражнитися і сказав:

– Коли матч розпочнеться, ви будете спостерігати за ним у спеціальній ВІП-ложі. Її не видно з публічної глядацької зони, і всередину допускаються лише представники кожної країни, але... Не втрачайте пильності, про всяк випадок.

– Ти... Впевнений, що з тобою все гаразд?

Сказала Міу.

– Твій опонент - це товариші, які билися з тобою пліч-о-пліч. Звісно, вони знаютьвсе про твій стиль ведення бою і всі твої дивацтва. Звичайно, ти сам переміг мого батька, але це не означає, що вони слабкі.... Вони досить добрі, чи не так?

– Так, вони сильні, вони... Сильні, але я знаю це краще за всіх. І що ми не є прямими опонентами. Я не маю ані найменшого наміру втрачати пильність.

Сказав Акацукі з серйозним виразом обличчя. Потім він посміхнувся і сказав: «Але...»

– Я знаю їх, так само, як вони знають мене. Я щось зроблю

– ...З якого вони бойового типу?

Відповідаючи на запитання Харуки, Акацукі почав свою відповідь словами.

– Зекс - справжній мечник.. Як і я, він навіть не вміє користуватися магією. З іншого боку, Лютіє в основному є магом підтримки, наприклад, зцілення і допоміжної магії, але вона також хороша в бою на середній відстані з магічною зброєю.

А Рісті- це взагалі сукупність магії. Спеціалізується на наступальній магії.

– Я чула, що це так...

Пробурмотіла Міу. Вона ніколи не зустрічалася з нею на полі бою, а лише чула історії.

Про силу та активність товаришів, які билися поруч з героєм-вигнанцем.

– ...Ти маєш перемогти, правда?

Запитала Міу.

– Я не збираюся програвати...

Тихо засміявся Акацукі й раптом сказав багатозначним тоном.

– ... Але ми ж не зобов'язані вигравати цей матч.

– Е?..

Коли Міу не подумавши перепитала, Акацукі просто посміхнувся і встав.

– Я пішов. Я збираюся переконатися, що люди, які тут зібралися сьогодні, визнали наш мир.

2

Через кілька хвилин... Настав момент, який визначив фінал події.

Народи країн на трибунах раділи й вигукували від радості, що мають честь бути свідками історії.

Овації були з приводу виходу. Першою вийшла трійка, які представляли Альянс.

Це Рісті та її команда, герої Шелфіду, якими пишався весь світ.

Коли вони вийшли на сцену, дівчат накрили оплески та вітання.

...І.

Незабаром з протилежного виходу з’явився представник раси демонів.

Герой, який знову прийшов до Арейдзарду, щоб зупинити війну.

Зрадник, який їх покинув і став союзником демонічного племені.

Такі вигуки та лайки зіштовхнулися, і на арені раптом стало шумно. Але коли глядачі впізнали Акацукі - вони врешті-решт перестали підвищувати голос. І поступово почали гомоніти.

Глядачі прийшли подивитися на поєдинок між героєм-вигнанцем та Рісті. Але глядачі не побачили заблукалого-героя. Його волосся, очі та одяг все ще були чорними як смола.

...Але ніщо не нагадувало чорного легкого одягу Акацукі, який вони знали.

Він був одягнений у бойовий одяг темного кольору, що справляв враження якоїсь нечисті, і тримав у руці згубний чорний демонічний меч.

Там стояв Оусава Акацукі, який виглядав так, ніби став королем демонів.

3

На бойовій арені сторони стояли обличчям до обличчя.

Рісті Ель да Шелфід, насупившись, дивилася на вбрання Акацукі, що стояв перед нею..

– Якого... Ти робиш у цьому крутому вбрані та з мечем?

– Це? Я знайшов одяг в антикварній крамниці в місті, пошукавши. Це копія бойового одягу, який носили королі демонів у часи, набагато старші за Ґаліуса. Я б’юся як представник демонічного племені, тож це природно, чи не так? А цей меч трохи більше з рідного світу.

Усміхнувся Акацукі, поглянувши вниз на чорний меч у своїй руці. З такою натурою, на думку Рісті. Він без проблем боротиметься проти них. Потім.

– Як у короля демонів.

Раптом збоку прорвалося тихим голосом. Альфонса. Саме він ініціював цей матч і був організатором, який відповідав за його початок. Альфонс виглядав ошелешеним.

Якби ви билися як «герой вигнанець», щоб зупинити війну, ви все одно мали б підтримку аудиторії... Зазнавши поразки. Якщо ви будете битися як демонічне плем’я, так одягнувшись, ви налаштуєте їх проти себе.

Тоді Акацукі посміхнувся.

– Не знаю - провал це чи поразка, дізнаємося про це пізніше.

– Це весело... Ну, королева Рісті, можна починати?

– Так, давайте.

Кивнула на запитання Альфонса Рісті. І поглянувши на Альфонса, який поставив їх в цю ситуацію, подумала. «Незалежно, що станеться в цьому матчі, Діасдія зможе отримати вигоду, і він, мабуть, почувається комфортно.»

«...Але, якщо ви думаєте, що все піде як вам потрібно, ви робите велику помилку.»

Вони не просто впали у відчай перед сьогоднішнім матчем.

У них був план. Єдина стратегія, яка могла втерти їхні носи.

А потім магією голосу Альфонс урочисто оголосив.

– ...Зараз відбудеться матч між королевою Рісті, генералом Зексом та секретарем Лютіє та вельмишановним Акацукі.

Під час оголошення про початок, арена вибухнула гучними вигуками. Альфонс дочекався, поки вітання трохи вщухнуть, перш ніж пояснити правила матчу. Час необмежений, і перемога чи поразка визначаються, поразкою в бою, або капітуляцією. Також був пояснений механізм, завдяки якому трибуни не постраждають, незалежно від того, наскільки запеклою буде битва. Зону бою, яка охоплювала бойову арену і небо над нею, по зовнішній окружності покривав спеціальний бар’єр, і, крім того:

– У бойовому просторі фізична шкода перетворюється на психічну. Це захід для того, щоб підготуватися до будь-якого розвитку подій, усунуть будь-які стримування, стосовно до іншої сторони й дозволити обом сторонам продемонструвати свої справжні можливості.

І нарешті, він не забув усім повідомити.

– ...Як вам відомо, цей матч є одним з підґрунть для судження про те, чи можливий мир з трьома нашими союзними націями, який запропонувала сторона Ґеійрупейну, і я хотів би додати, що сила вельмишановного Акацукі, який заявив, що стане на бік Ґеійрупейну в разі війни в майбутньому, буде ще раз доведена в бою з нашими найкращими силами, королевою Рісті.

У цей момент, з усіх куточків арени пролунали крики обурення.

«Це фарс - переконати нас укласти мир», «Вони все одно не будуть серйозно воювати».

Рісті прикусила губу.

«...Я уявляла собі це, але досі болить у вухах.»

Це була неминуча критика. З точки зору тих, хто відмовлявся миритися з демонами, цей матч сам по собі не можливо стерпіти. Але з іншого боку, тут було багато людей, які були проти війни.

У якийсь момент, вихор голосів, що закликали до миру та проти, почав охоплювати всю арену. Але.

– ...Всім заспокоїтися.

Заклик Альфонса, що промовляв за допомогою магії підсилення звуку, змусив оточення замовкнути. І.

– Королева Рісті була обрана представляти нас з повною довірою Діасдії та Арекрасти. Будь-які коментарі, які дискримінують цей матч або королеву Рісті, будуть вважатися зрадою.

Твердо заявив Альфонс, а Рісті подумки пирхнула.

«...Загалом добре сказав.»

На перший погляд, це звучало так, ніби вони їх захищали. Але правда полягала в тому, що існувала змова, щоб це й матч відбувся незважаючи ні на що, і щоб загнати Шелфід в глухий кут.

«...Добре, якщо це те, чого ви хочете.»

Рісті думала про те, що мала зробити. У такому випадку, вони просто битимуться за стратегією. Отже, Рісті поглянула на Зекса і Лютіє. І саме в цей момент вони двоє кивнули у відповідь.

Альфонс виставив свої приховані ікла.

– Але це правда... Товариші, які колись билися разом, будуть битися один з одним. Зрозуміло, що ви усі боїтеся, що цей матч - фарс. Поки існує бар’єр перетворення фізичної шкоди на психічну, немає потреби зрізати кути... Але через характер цього матчу, навіть якщо переможець не визначиться, якщо він покаже, що їх сили рівні, сила вельмишановного Акацукі буде доведена.

Інтриган посміхнувся. Виглядаючи радісним.

– Однак ми, як керівники країни, не маємо наміру завоювати довіру народу цієї країни та мати сумніви що до результатів матчу. Результат цього матчу стане для нас підґрунтям для прийняття важливого рішення... Війна чи мир. Тому від імені Альфонса Тесе Рубура Діасдія, четвертого принца імперії Діасдія, я заявляю, що результат цього поєдинку та вибір, який ми зробимо для нашого майбутнього, будуть більш значущими.

Зітхнувши.

– Цей матч ніколи не закінчиться в нічию. незалежно від того скільки часу це займе, наше майбутнє вирішить лише перемога чи поразка.

– А, принце Альфонс.

На цю заяву, Рісті мимоволі підвищила голос, Але її голос заглушили вигуки натовпу. Це були вигуки повноцінної підтримки заяви Альфонса.

– ...Що сталося, королево Рісті?..

Коли Альфонс скасував магію підсилення гучності і з легкістю підійшов до неї, посміхаючись, Рісті прикусила губу.

Цей матч. Для Рісті та інших шелфідців, які опинилися б у скрутній ситуації, незалежно від того, переможуть вони чи програють, нічия була єдиним виходом.

Це означало б, що Акацукі може продемонструвати силу, необхідну для миру, і тоді з перемогою чи поразкою Шелфіда, завадить війні чи миру. Перш за все, важливо, що Рісті та її команда могли виконати свій мінімальний обов’язок, як представник альянсу, оскільки б вони не програли. Звичайно, якщо результатом фарсу буде нічия, зворотна реакція буде неминучою. Проте всі в Арейдзарді знали про стосунки та зв’язок між Рісті та її групи з Акацукі. Тому глядачі розуміли їхні відчуття, що навіть якщо вони боротимуться серйозно на початку, вони не зможуть серйозно боротися до кінця. Можливо, все ще була б реакція з боку жорстких противників миру, але це був варіант, який дозволив би уникнути ворожнечі з народом Вони не обговорювали це, але вона впевнена, що Акацукі мав ту саму мету.

«А ж ніяк не думала, що колись опинюся в подібній до цієї ситуації...»

Коли емоції глядачів розпалені до такої міри, вже не можливо було розраховувати на нічию. Більш того, якби він хотів усунути нічию, він міг би заборонити її на етапі, коли визначалися дата, час та правила матчу, але Альфонс не наважився сказати про це на цьому етапі. Можливість того, що люди в кожній країні будуть критикувати матч як фарс, це була передбачено ще тоді, коли було вирішено, що Рісті та її команда битимуться проти Акацукі ...Чому? Усвідомлюючи правду, Рісті стиснула губи й міцно кулаки.

«...У цьому не має жодних сумнівів.»

Альфонс наважився дати їм лазівку - нічию. Звісно, Рісті та інші вчепилися за свою єдину надію. І коли побачив, що вони вже заковтнули наживку, Альфонс закрив лазівку, в останню хвилину, і на те була вагома причина. Усе для того, щоб зупинити дії Шелфіду. І видовище мало приголомшливий успіх. Зараз у Рісті та її людей не було часу на інші кроки.

Але Альфонс збирався вкласти ще більше.

– Щасти вам, королево Рісті.. За довіру Шелфіду.

Оскільки.

– Якщо ми програємо... Хто знає, які чутки можуть піти.

– ...У!

На ці слова, цього разу Рісті здригнулася.

Альфонс щойно прямо натякнув, що якщо Рісті та інші програють, навіть якщо це буде результатом серйозної бійки, це поширить чутки, що це був договірний матч.

Якби ходили чутки про програш в договірному матчі, національний і міжнародний авторитет країни Шелфід буде повністю знищений. Якби це сталося, вони не тільки були б ізольовані від міжнародної спільноти, але й консервативна громадськість вважала б, що вони симулюють, і країна могла б розвалитися з середини.

Акацукі, який стояв на боці демонів, не мав іншого вибору, окрім як перемогти. Якби він зазнав поразки, це могло б призвести до вимирання демонічного племені. Однак у Рісті та її групи існував спосіб програти на підставі уникнення війни, оскільки вони не могли уникнути критики, незалежно від того, виграли вони чи програли. Але Альфонс заблокував цю можливість. З цього моменту, вихід для Рісті та її людей був повністю відрізаний.

«...У мене вже не має іншого вибору, як зробити...»

Тож Рісті надихала себе, переконуючи себе.

Залишалося тільки один шлях - у них не було іншого вибору, окрім як перемогти.

4

Потім, спостерігаючи за спиною Рісті, яка поверталася на вихідну позицію, готуючись до бою.

Оусава Акацукі гукнув Альфонса, який саме підходив до трибун.

– Гей, принц Альфонс.

– Що таке, вельмишановний Акацукі? У вас є якісь претензії, що я скасував нічию?

Він поглянув на Альфонса, який озирнувся до нього й обдарував його задоволеним поглядом.

– Ні, я не заперечую проти цього... Здається, трохи не типовим буде говорити про це зараз, але припускаю, що це в межах «політичного спілкування»?

– Для мене честь, що ви мене розумієте.. Але тоді, чого ж ви хочете?

– О, той хлопець...

Акацукі подивився на спеціальне глядацьке ложе арени. Скло мало ефект магічного дзеркала, тому вони не могли бачити, що там відбувається, але там були представники країн, такі, як Міу, Харука, Волк і Міранда, щоб побачити поєдинок. Поєдинок, ймовірно, розпочнеться, коли повернеться Альфонс, якого зараз не було на своєму місці.

Але все одно однієї людини не вистачало. Людини, яка мала там бути. Тож.

– ...Що сталося зі старим Валаамом? Здається, я не зможу побачити його сьогодні.

Досліджуючи Ци, запитав Акацукі, переконаний, що на цій арені Валаама не має.

– Як ви звідси дізналися?..

Сказав вражений Альфонс.

– Батько раптово захворів минулої ночі... І мені шкода, але сьогодні вранці йому дозволили повернутися в країну. Це буде важливий для нас матч, і я думав, побачити результат на власні очі, але він поїхав додому раніше за нас, сказавши, «мені не потрібно дивитися матч, я знаю, як він пройде». Мабуть, батько не сумнівається, що королева Рісті та її команда переможуть.

Почувши обставини, Акацукі сказав:

– Хм, ну... Сподіваюся, нічого серйозного.

– Так, дякую. Я все ще новачок, у таких поєдинках, але я доведу його до кінця, як представник Діасдії. ...Це все, що ви хотіли?

– Ага. ...Ні, і, до речі, ще одне.

Сказав він і додав.

– Чия була ідея в тому, щоб перетворити фізичну шкоду на психічну?..

– Це було дітище Арекрасти, архієпископа Міранди.

Сказав Альфонс.

– Оскільки Її величність Рісті, королева Шелфіду бере участь у заході, я подумав, що ми повинні мати запобіжники на випадок... Якісь підозри?

– Ні... Я не це мав на увазі.

Акацукі криво всміхнувся. Думаючи, спостерігаючи за Альфонсом, який відходив з сумнівним виразом обличчя. Це наче як особливий щит Вавилону. Мабуть, усі світи мислять однаково.

«...Але це означає, що потрібно поставитися до цього серйозно.

Потім Акацукі зробив довгий видих, і Ци, яке він переміщував у своєму тілі, почало циркулювати по всьому тілу.

З новим AD, Леватейн тепер можна було матеріалізувати одним рухом. Однак демонічний чорний меч у руці Акацукі залишався у своїй звичайній формі. Зрештою, друга форма, показана в битві із Заххаком, могла бути якоюсь помилкою.

«...Ну, люди, з якими ми боремося цього разу, не вороги.»

AD втілює зброю, яка найбільше підходить користувачеві. Якщо супротивник - Рісті і його друзі, і якщо боротьба проходить у форматі матчу, цього має бути достатньо. Озирнувшись, він побачив, що Рісті з іншими вже стояли в бойовій стійці зі зброєю напоготові.

Зекс тримав червоний довгий меч, Лютіє - срібну довгу рушницю, а Рісті - золотий магічний посох.

На обличчях цих дівчат, які абсолютно не могли програти, була трагічна рішучість. Бачачи це, Оусава. Акацукі замислився. Він подумав, що теж не може програти.

...Напруження між двома сторонами досягла апогею, коли глядачі мимоволі затамували подих і замовкли.

Звук гонга відлунював по всій арені.

Поєдинок, що мав вирішити долю демонічного та людського племен, розпочався.

5

...В момент, коли пролунав гонг початку матчу.

Відштовхнувшись від землі, Акацукі з першого ж кроку набрав максимальну швидкість.

Чисельна перевага в бою абсолютна. Але бувають моменти, коли величезна кількість може заважати.

Це буває на самому початку бою, коли ворог зробив перший хід. Як діяти проти опонента - зростання комунікації, яке може легко призвести до плутанини. Акацукі в одну мить скоротив відстань між ними та собою. Але.

– ...Такий хід не спрацює!

Ніби його розіграли, Зекс рушив уперед. Відстань між Акацукі та Зексом стрімко скоротилася, і вони обмінялися ударами в центрі бойової арени. Їх зіткнення стало першим контактом у поєдинку.

– Хаяяяя.

– Ооооо.

Наступної миті, коли «дух» випромінений кожним, наклався один на одного.

«Дзень!»

Чорний демонічний меч і червоний довгий - зіштовхнулися, і залунав сильний металевий звук.

Акацукі повернувся до Зекса, який стояв на відстані подиху:

– Ей, хоча займаєш пост генерала, ти, здається не збавив обертів, розпутний мечник.

– Не хочу це чути від збоченого героя!

Зекс здійснив плавний горизонтальний розріз. Однак Акацукі ухилився від нього, відштовхнувшись ногою від землі.

– Вибач, але я не маю часу з тобою розбиратися.

Одним рухом тіла, Акацукі легко ковзнув вбік, залишив Зекса позаду і рушив вперед. Цілю була лише одна Рісті. Це, безумовно, боротьба один проти трьох, але перемога над нею була б «шахом».

Якщо королева програє, програє країна. Проте Рісті попереду вже почала наспівувати магію. Перед нею багатошарове магічне коло. Але він був швидшим. Якщо він не зупинятиметься, то зможе вдарити її ще до того, як її магія активується. Проте.

– Не дозволю, Акацукі.

Тоді його шлях перегородила прекрасна вища ельфійка. Це була Лютіє. Вона направила на Акацукі довгу рушницю, яку тримала в руці, і без вагань вистрілила. Але з дула вилетіла не куля. Це був лазер з блакитно-білого світла. Акацукі відразу ж відійшов у бік. Однак, ніби передбачивши цей рух, точний постріл вразив Акацукі.

– Чі...

У відповідь на лазери, які були націлені на нього одним за одним, Акацукі ухилився від одних і відбився від інших помахом свого чорного магічного меча, під кутом, скорочуючи відстань між собою та Лютією.

Тоді відштовхнувся, прямо перед нею... Від землі.

– ...Що?

Акацукі вже був у повітрі, коли Лютіє на мить збентежилася, оскільки її погляд був заблокований пилом, що піднявся. Цим стрибком він перестрибнув через Лютіє і навіть Рісті.

Прикритий пилом. І в той самий момент, як приземлився, Акацукі рухався так, наче його штовхнули.

Зараз Рісті була до нього спиною. Як і Лютіє, вона, мабуть, втратила його з поля зору через запаморочення від пилової хмари. Крім того, вона все ще залишалася зосередженою, щоб активувати свою магію. Усе влучно. Акацукі відразу ж наблизився до Рісті:

– Є бар’єр... Не думай про це погано.

З цими словами, він вдарив її ззаду. Чорний демонічний меч Акацукі націлився в плече Рісті. ...Але Рісті не впала.

Причина в тому, що якраз перед тим, як удар Акацукі досяг Рісті, його чорний демонічний меч перехопив.

Червоний довгий меч.

– ...Ти мене зневажаєш.

Спокійно сказав Зекс, який наздогнав Акацукі, на вищій швидкості ніж у нього:

– З таким дитячим трюком, ти справді думав, що зможеш нас перемогти.

А потім Рісті повільно озирнулася на Акацукі.

Усунувши всі емоції, з холодним виразом обличчя.

– …

Рісті простягнула до Акацукі руку.

Наступної миті... Спалах червоного кольору вразив Акацукі. Це була магія спрямованого вибуху.

– Гяаааа... у!

Акацукі, якого з ревом здуло, все ж вдалося, обернути тіло в повітрі та приземлитися на ноги.

Проте пекучий біль пройшов по всьому тілу. Магія бар’єру, яка перетворювала фізичну шкоду на психічну, була застосована з урахуванням безпеки. Однак шкода, завдана психіці, в кінцевому підсумку, сприймалася як біль. Біль відчувало не тіло, а людська психіка. А оскільки шкода не проходила через фільтр організму, вона діяла безпосередньо на психіку.

... Але Акацукі зараз застосував антимагічний захист Ци на все тіло, за допомогою Ренкан Кейкіку.

Це бар’єр Ци, який досі заблокував вогняну магію Онідзуки Кеньї та Уесакі Рійоухея.

Але навіть у цьому випадку, ця шкода все одно виникла. Він не мав наміру втратити пильність, але:

– Ох, ох... Вона все ще така ж потужна, як і раніше.

Зітхнув Оусава Акацукі. Поглянувши на трьох друзів з якими бився, він пробурмотів.

– Як я і думав, не так легко отримати... Справжній мир.

Потім бій відновився. Перед тим, як Акацукі встиг зробити хід, його випередила Лютіє.

Мабуть, вона вже закінчила читати заклинання. Одночасно розгорнулися кілька магічних кіл.

Водночас триколірне світло огорнуло тіла Рісті та інших, перекриваючи їх.

«Я знав, що вони це використають.»

Оусава Акацукі знав, що це за сяйво. Це магія спеціалізація Лютіє... Магія підтримки класу священик, яка покращує бойові здібності. Червоне світло збільшувало силу атаки, синє світло збільшувало силу захисту, а зелене - підсилювало мобільність. Це магія бойової підтримки, яка давала той самий ефект, як коли Акацукі посилював Ци у своєму тілі за допомогою Ренкан Кейкіку і підвищував його фізичні здібності. І.

– …

– …

Зекс і Лютіє мовчки рушили на Акацукі.

Зекс тримав довгий меч, а Лютіє магічну рушницю, яка формувала лезо вітру та перетворювала її на багнет.

... І битва неминуче переростала в рукопашну. Момент, коли відстань між ними скоротилася, і вони перебували лише за пів кроку від досяжності демонічного меча Акацукі. Фігури Зекса і Лютіє зникли.

Швидко рухаючись. Однак Акацукі негайно відреагував на це. Він нахилився і поставив чорний демонічний меч, ніби захищаючи свою спину, і в той же момент пролунав металевий звук. Заблокувавши атаку Зекса і Лютіє заду, Акацукі замахнувся своїм демонічним мечем прямо на них, відправивши двох людей в політ. І.

– З’їжте!

Подвійним замахом він випустив ударні хвилі в Зекса та Лютіє. Однак дует легко відбив їх своєю зброєю. Проте на той час Акацукі вже скоротив дистанцію.

Він націлився на Зекса. Він рубав рудого лицаря своїм чорним демонічним мечем з усіх боків. Це техніка меча Акацукі, яка використовується шляхом постійного використання кругових рухів у рухи тіла. Це шкал ударів меча, що обрушився на Філа Барнетта, хаотично переплітаючись з ударами непередбачуваної сили та швидкості.

Він вирішував все і відразу. Однак унікальний шум вітру, який створював демонічний меч, крізь який пройшла Ци Акацукі, чергувався з металевим звуком, який виникав від зіткнення мечів один з одним на величезній швидкості. Зекс приймав на себе всі безперервні удари Акацукі.

– Як завжди твоя сила велика... Але якщо максимальна швидкість приблизно така, з цим можна впоратися у випадкові моменти.

Сказав Зекс, борючись за атаками Акацукі.

– Суцільні удари, що заганяють супротивника в глухий кут... Так кажуть!

Щойно він це сказав, одразу почав контратакувати.

Акацукі, який повинен був почати атаку, поступово став тим, хто її отримував.

– Кух..це...

Удари меча настільки швидкі, що для того, щоб з ними впоратися, доводилося розмахувати мечем рефлекторно, замість того, щоб стежити за ним очима.

Замахи меча прокладали собі шлях крізь удари, що наносилися один за одним.

– Це трохи важко, чи не так?!

Сказав Акацукі, швидко повертаючи верхню частину тіла.. Одразу після цього, через місце де була голова, пройшов лазер. У швидкісний ближній бій між ним і Зексом, збоку, увірвалася Лютіє.

– Це було близько...

Зітхнув Акацукі й наступної миті:

– ...Ти можеш дозволити собі відволікатися?

Косий замах Зекса йшов знизу.

«...Якщо я заблокую цю, Лю поцілить в мене або... До біса!»

Акацукі миттєво оцінив ситуацію. Завдяки своїм фізичним здібностям, посиленими Ренкан Кейкіку, він відразу ж стрибнув до гори.

Акацукі з легкістю підстрибнув більш ніж на десять метрів і відступив у повітря, але потім озирнувся. Перед Рісті, яка стояла на відстані, розгорнулося магічне коло. Підтвердивши, що вона вже закінчила свою молитву, Акацукі пробурмотів.

– У жодному разі...

– ...Зійди, громе судного дня.

У цю мить пролунав грім. Акацукі рефлекторно відповів різальним ударом вгору. Удар його повної сили розрізав небесний грім навпіл... І це ще не все.

Розрізаний грім попрямував до Зекса та Лютіє внизу.

– Гей, як щодо цього!

Вишуканим ударом меча, нанесений миттю пізніше. Однак Зекс і Лютіє були спокійними.

Зекс перехопив блискавку, що наближалась до нього, своїм червоним довгим мечем і додав до його леза атрибут блискавки.

Лютіє направила дуло своєї рушниці та без зусиль поглинула блискавку.

– Ой...

З блискавкою впоралися так легко, що Акацукі мимоволі почухав щоку, перебуваючи в повітрі. Тоді Зекс і Лютіє відштовхнулися від землі, щоб наздогнати його. Вони миттєво піднялись на ту ж висоту, що й Акацукі, а потім удвох кинулися на нього. Акацукі контратакував їх комбінацією ударів меча та ніг. Вони переходили то в наступ, то в оборону в запаморочливій повітряній битві, від якої у глядача перехоплювало подих.

– ...

Посеред цього, скориставшись ударом ногою, зробленим Акацукі, щоб розірвати дистанцію, Лютіє відійшла в бік.

Потім з дула магічної рушниці, націленої на нього, вилетіла блискавка, яку вона щойно піймала.

«...Мені від цього не ухилитися!»

Тому Акацукі швидко відпустив чорний демонічний меч і використав його як громовідвід, щоб уникнути її.

Але тут на нього накинувся Зекс.

– Що ти збираєшся робити, викинувши зброю!

– Звісно, так має бути!

Сказавши це, Акацукі обома руками схопив червоний меч Зекса з білим лезом.

– Ч...

Акацукі, ударом ноги, відкинув Зекса, не давши промовити ні слова. Потім він простягнув руку до Зекса, який летів у повітрі, і до Лютіє, яка вже відступила:

– З’їжте!

За мить він створив кулі Ци та випустив їх у бік двох людей.

Удар. Результатом став гуркіт і спалах. Спостерігаючи, як вони двоє падають з димом позаду, Акацукі недбало простягнув праву руку в порожнечу й піймав демонічний меч.

– Ренкан Кейкіку може контролювати енергію не лише всередині тіла.

Спостерігаючи, як Зекс і Лютіє падають на землю, Акацукі раптом щось усвідомив.

Фігури Рісті ніде не було видно. Тому Акацукі рефлекторно підняв очі.

Шукаючи. Рісті нерухомо стояла в небі прямо над ним, тримаючи чарівну паличку прямо над його головою.

На кінчику своєї палички вона розгорнула шари магічних утворень.

– Ти думав, що вони атакуватимуть лише на відстані.

Зітхнувши.

– ...Ти втратив пильність.

Як тільки вона закінчила говорити, величезна куля зі стисненого повітря влетіла на величезній швидкості.

– Оаааа!

Рісті випустила шквал стисненого повітря, який перетнув звуковий бар’єр швидкості та звалив Акацукі на землю.

Це також створило величезний вибух, який потряс арену.

6

– Ні... Я не можу в це повірити.

Міу, яка спостерігала за поєдинком у спеціальній ВІП-кімнаті, була приголомшеною.

Тому, що на її очах сталося щось неймовірне. Глядячи на сцену арени, де здіймалося полум’я вибуху, вона сказала:

– Не можу повірити, що вона змогла синтезувати магію вітру та вогню...

– Шелфід - це країна, яка уклала угоду з чотирма великими духами вогню, води, землі та вітру.

Пояснила Валькірія, який довірили піклуватися про ВІП-персон кожної країни.

– Як законна спадкоємиця трону, шановна Рісті може запозичити силу від кожного духа. Тому вогонь і воду, землю і вітер, які суперечать один одному, можна вільно використовувати, а також можна їх поєднувати.

– Не можливо, такі речі...

Недовірливо простогнала Харука, а Міранда розсміялася.

– Я розумію ваше здивування, але... Ви повинні повірити в те, що сталося на ваших очах. Шелфід не без причин називають магічним королівством.

– Крім того, королева Рісті, здається, особливо добре володіє магією, навіть серед королівської родини Шелфід. Цілком ймовірно, що саме тоді розквітнув її талант...

Зауважив Волк:

– Після смерті її батька, короля, вона успадкувала договір з духами.

Проте.

– Схоже, що Акацукі важко...

В бойовій зоні, Рісті повільно спускалася на землю.

А Зекс і Лютіє, вражені кулями Акацукі, вже спокійно встали.

Ймовірно, тому, що магія бойової підтримки Лютіє значно збільшила їх захисну силу.

– ...Чому він не використовує жорсткий Цигун.

Раптом роздратувалася Харука:

– Якщо він намагався використовувати меч для боротьби з кількома супротивниками і змушений постійно захищатися від їхніх атак за допомогою... жорсткого Цигуну, він міг використовувати свій меч для нападу на них у весь цей час.

А потім.

– Ні, це не можливо.

Валькірія відхилила план Харуки.

– Навіть за допомогою жорсткого Цигуну шановного Акацукі, існує межа атак, яким він може запобігти. Якщо меч шановного Зекса буде заблокований тілом, навіть якщо використовувати жорсткий Цигун, вас просто розріже навпіл в цьому місці.... Ну оскільки вони знаходяться під бар’єром, фактично отримаєш лише ушкодження.

Почувши ці слова, Міу пробурмотіла кілька слів.

– Король червоного меча з Шелфіду.

– Так. Як бачите, навички меча шановного Зекса вищі, ніж у шановного Акацукі.

– Це... Маг, який ігнорує систему, мечник, який на кілька рівнів вищий за нього, і священник, який також має навички володіння зброєю, навіть використовує магію підтримки в бою... Це не битва!

Мимоволі видала крик скорботи Харука. Потім.

– ...А що таке, я впевнений, що вельмишановний Акацукі був готовий до того, що це станеться.

Альфонс, який до цього мовчав, засміявся і сказав.

– Я ж казав. Кожен, шановна Рісті та інші, володіє силою, щоб на рівних битися з вельмишановним Акацукі. Крім того, всі учасники зустрічі погодилися, і було вирішено, що цей поєдинок буде проведено. Тому цей результат неминучий. Говорити про це так, ніби це боягузтво, негарно.

– ...

Міу мимоволі прикусила губу.

– ...Маєте якісь скарги, Вельмишановна М'ю?

Неквапливо посміхнувся їй Альфонс.

Тому Оусава Міу чітко сказала йому. Вона подивилася прямо на Альфонса і сказала.

– ...Ні, я не заперечую. Це те, про що ми домовлялися.

– Але якщо ми нічого не зробимо...

Харуці, яка занепокоєно подивилася на неї, Міу похитала головою і сказала:

– Не хвилюйтесь, пані Харука...

Тоді вона сказала їй з упевненою посмішкою. Це була думка, в якій Оусава Міу була переконана.

Віра.

– Тому що ті, в кого ми віримо, ніколи не будуть переможені такою силою.

Це сталося наступної миті, коли вона це сказала. Вибух сцени несподівано загасив полум’я.

Аудиторія ахнула від несподіванки.

Коли розігнавши сірий дим, з’явилася постать, Оусава Міу посміхнулася.

В кінці її погляду стояв чорнявий юнак.

Переступаючи через один із залишків полум’я вибуху, що все ще тлів на землі, Оусава Акацукі посміхався.

Він дивився на Рісті та інших перед собою.

– У чому справа, таке здивоване обличчя... Ти думала, що зможеш перемогти мене з таким рівнем?

– Ти все ще хочеш це зробити? Не має сенсу бути таким заповзятим. Хоча твоєму тілу не завдано жодних ушкоджень, все твоє тіло страшенно болить, і ти ледве можеш рухатися...

Сказала Рісті. Здавленим голосом:

Будь ласка, Акацукі... здайся.

– ...А?

До сумнівного на вид Акацукі, закинувши свій довгий меч не плече, звернувся Зекс:

– Ми просто маємо на увазі, що тобі вже досить.

Сказала.

– Я згодна, що ти сильний, перемогти нас наодинці, було не можливо.

Додавши, Рісті з похмурим виразом обличчя.

– Здається, що магія Рісті тебе зараз зовсім не турбує. Мабуть, це виглядало так, ніби ви були на одному рівні, зі мною та Зексом. Ти вже показав свою силу.

Але.

– Якщо ти продовжиш битися, то стане лише гірше. Ти більше не зможеш обманювати очі глядачів, і сила Акацукі більше не буде визнана стримувальним фактором для нас. Якщо це станеться, мир, якого ти хочеш досягти, остаточно стане неможливим.

– Акацукі, будь ласка...

На скарги Рісті скорботним голосом, Акацукі розчаровано зітхнув.

– Я думав, що вже переміг, але мені кажуть здатися... Мене дуже недооцінили.

– Хочеш сказати, що збираєшся зробити... Більше за це?

Підняв брову Зекс, і Акацукі кивнув «О»:

– Завдяки магії вибухового полум’я, я лише розігрівся... Якщо хочете, щоб я здався.

Посміхаючись.

– Припиніть намагатися переконати мене і з усіх сил змусьте мене сказати це.

На ці слова Акацукі, Рісті трохи помовчала і сказала:

– Добре…

Повільно пробурмотівши одне слово. З цим словом, як по сигналу, емоції зникли з облич Рісті та інших. І натомість Акацукі широко посміхнувся. І оголосив.

– А тепер другий раунд... почнемо!

7

У той момент спокійна атмосфера Форестніуму залишалася такою ж, як завжди.

Глибокий ліс залишався у своєму звичайному спокої. Ніхто не помітив нічого незвичного.

....За винятком однієї людини, Кайдо Мотохару.

– Я знав, що ти прийдеш....

– Що сталося, Кайдо

Один з хлопчиків демонічного племені, який грався з ним, похмуро поглянув на нього.

– Кайдо поглянув вглиб лісу і сказав:

– ...Гаразд, народ. Припиняємо грати у квача. Зараз починаємо бігти.

На раптову заяву, діти, які бігали довкола, видали невдоволені голоси.

– Е, що таке, Кайдо?

– Просто тому, що ти не хочеш бути ведучим весь час, це несправедливо... Кайдо?

Але потім діти припинили звинувачення. Вираз обличчя Кайдо втратив той спокій, який він мав, коли він грався з ними. Дітям, які щось відчули.

– Давайте, молодці. Коли дам знак, усі біжіть, щодуху до своїх хат. Про все інше, впевнений, подбають дорослі. Якщо потрапите в халепу, бо не знайдете батьків або заблукаєте, сховайтеся там, де ви впевнені, що вас не знайдуть, там де ви раніше грали в хованки. Я знайду вас пізніше.

Кайдо посміхнувся, а тоді:

– Добре, тепер ідіть!

Цей крик був сигналом. В одну мить, діти розбіглися навколо. Натомість Кудзуха та Чікаґе підбігли до Кайдо

– Що раптово сталося?

– Що ж... Схоже непроханий гість.

Почухав голову, відповідаючи на запитання Кудзухи, Кайдо. Чікаґе звузила очі.

– Ти впевнений? Здається, що бар’єр концептуальної магії тут не порушено...

– Ну так, але...

Сказав Кайдо. Тоді від села вийшов хлопець з червоним обличчям.

– Що сталося... Раптом відправили дітей додому?

– А, ну і добре. Можеш повідомити старому пану Уруму, що це ворожий напад.

І коли Кайдо це сказав. Вони з’явилися з глибини лісу.

Троє лицарів, явно не з роду Ґеійрупейна, всі їх тіла покривали важкі сині обладунки.

Через шоломи на головах, їх облич видно не було.

Ви вже витягнули мечі... Мені це не подобається, не будемо поспішати з цим.

Кайдо повернувся до лицарів. Юнак з села недовірливо сказав.

– О, ні бар’єр концептуальної магії все ще активний.

Вони, мабуть, використовували якусь хитрість... Гей, розкажи про це своїм старшим.

Сказав Кайдо.

– Починайте евакуацію тих, хто не може воювати. Тим часом ми виграємо трохи часу.

– З… Я зрозумів.

Кинув юнак і побіг до гігантського дерева.

– Схоже, що противників троє, можливо, ми можемо щось з цим зробити?

Сказала Чікаґе, матеріалізуючи лук з AD.

Потім Кудзуха також матеріалізувала величезний молот, але сказала звинувачувальним тоном.

– Ви забули? Наша мета - мир. А це ті люди, які могли вигадати історію про знищення підрозділу спостереження, а потім напасти на нас. Вони хочуть нас вбити, але якщо ми це зробимо, це дасть їм привід напасти на нас знову.

– Ну, це те, про що я кажу... Це скалка в дупі.

Сказавши це, Кайдо також зосередив свою увагу на AD.

Те що матеріалізувалося було сталевими кастетами. І стукнув кулаками.

– Тож я збираюся трохи побитися і відправитися додому.

А потім він відразу ж побіг до лицарів. Кайдо кинувся наввипередки, націлившись на лицаря в центрі супротивників. Повз нього пролетіло кілька стріл. Це було прикриття від Чікаґе.

Лицарі відбили стріли мечами та блокували щитами, але їхні рухи вже створили прогалину.

Кайдо, який за мить скоротив дистанцію, з розмаху викинув кулак в лицаря що стояв у центрі.

– ...

З глухим звуком тертя металу, одного з лицарів збило з ніг.

Лицар поруч спробував вдарити Кайдо, але з гуркотом впав на землю.

Він був вражений ударом молота Кудзухи прямо зверху.

– Гей-гей... Це його вб’є, якщо ти не будеш обережною.

– З ним буде все гаразд, я була поблажливою.

Зі словами «Справді?» Кайдо замахнувся ногою в напрямку Кудзухи. Він влучив в ліву скроню голови лицаря, вганяючи його в ступор. Лицар опустився на коліна і впав на землю.

– Що таке... Виявилося не такою великою проблемою, як ми думали.

Чікаґе опустила лук, який тримала в руках. Але Кайдо дивився на лицарів, яких вони перемогли, і подумав.

«...Дивно, не може ж все бути настільки добре.»

Концептуальна магія Форестніуму була бездоганною. На такому рівні, що це можна назвати мистецтвом. І ці лицарі пройшли через такий бар’єр, щоб потрапити сюди. Він думав, що вони були певного калібру. ...Втім, сумніви Кайдо невдовзі розвіялися. Лицарі, які вважалися переможеними, почали вставати.

– Та годі, вони всі круті хлопці... Дайте мені перерву.

– Боже мій... Якщо ми продовжимо це робити, ми можемо просто дозволити їм померти.

Побачивши гіркий вираз на обличчі Кудзухи, Кайдо зітхнув «нічого не поробиш» і сказав:

– Вибачте, але мені доведеться вас нейтралізувати... Хоч і досить жалюгідним способом.

Щойно він це сказав, Кайдо вдарив ногою лицаря, який саме збирався підвестися. Схопив праву ногу того.

І наступної миті пролунав глухий звук. Він зламав суглоб. Без жодних вагань.

На ньому була важка броня, яка ускладнювала пересування. Встати вже було не можливо.

...Але сталося щось неймовірне. Лицар не видав жодного звуку навіть після того, як йому зламали ногу.

Натомість він використав заламану ногу. Щоб спокійно спробувати підвестися.

– Ш-що це за хлопці...

Під час слів Чікаґе, наче побачивши щось неймовірне, Кайдо замислився.

«...Зрозуміло, я думав, що він занадто не реагує, але можливо в цьому фокус?»

Невідомо, препарати це чи магія, але здається, вони стерли відчуття болю. Крім того, вони взагалі не розмовляли, а це означає, що їх особистість могла бути стерта. Як солдат-вбивця, який воює лише для того, щоб вбивати та знищувати ворогів. Кайдо Мотохару розумів. Зупинити такого супротивника можна лише одним способом. Тож.

– ... Ви обидві. Я виграю вам трохи часу, а ви двоє допоможете евакуювати дітей.

– Ніяк... Боротися з цими хлопцями самотужки.

На крик Кудзухи:

– Слухайте. На цих хлопців, напевно не можна нападати зі зброєю. Дівчата, ви готові використовувати магію?

– Боюся, поки що ні...

– Я на жаль... теж.

І Чікаґе додала.

– Хіба у тебе не те саме, Кайдо?

– Ага... Тому я й сказав, що виграю вам трохи часу. Ви йдіть за дітьми. Пам’ятайте, що вони можуть бути не єдиними ворогами.

Перше що потрібно було зробити, це переконатися, що діти в безпеці.

– Відведіть їх у безпечне місце. Я піду за вами, як тільки впораюся тут.

Кудзуха та Чікаґе одразу ж кивнули.

– Гаразд... Я залишу це тобі.

– Ми повернемося, як тільки закінчимо евакуацію.

Потім вони розвернулися на п’ятах і побігли. Це був біг, як вітер. Спини Чікаґе та Кудзухи зникли в одну мить. Потім, нарешті, Кайдо звернувся до лицарів.

– Гаразд... Можете виходити.

Він дивився в бік лісу позаду і говорив про це з сердечною посмішкою.

Потім, один за одним, з кущів позаду з’явилися обладунки лицарів. Їх було більше десятка.

Однак Кайдо Мотохару розсміявся без найменшого страху і сказав:

– ...Знаєте, чому я відпустив тих двох?

Він скасував матеріалізацію своєї зброї, зняв AD і кинув його не землю. Водночас руки Кайдо почали світитися. Там були маленькі магічні кола. Потім частинки світла почали дрейфувати навколо його тіла. Сяйво стало гострішим, наче час було відмотано... Нарешті, вбрання Кайдо повернулося. Лише за власним бажанням, він втілив бойовий одяг. Мало того, він розгорнув одразу кілька магічних кіл, активувавши магію, яку не повинен був бути спроможним використовувати. Настав час для Кайдо Мотохару вивільнити свою силу.

Реальну силу найпотужнішого терористичного угрупування.... «Багряні сутінки».

– Ну, вибивати, звичайно, погана ідея...

Посміхнувся Кайдо.

– Якщо знищити безслідно, то можна знайти будь-яке виправдання.

Залишивши ворога на Кайдо.

Кудзуха та Чікаґе прийшли до житлової зони на середніх поверхах гігантського дерева.

Інформація про ворожий напад вже облетіла все поселення, то тут, то там було чути напружені голоси.

– Хто може битися - беріть зброю до рук! Всі інші забирайтесь геть!

– Ті, хто має вільні руки, повинні допомогти евакуюватися людям похилого віку та дітям. У будь-якому випадку покваптесь!

Звернувшись до юнака, який збирався бігти зі зброєю в руках:

– ....Зачекай, хлопче, ви не можете битися.

Кудзуха стала на його шляху й зупинила його. А потім біля неї стала Чікаґе.

Зараз Міу... Ні пані М'ю відчайдушно намагається встановити мир. Якщо, ви, люди, будете тут битися, то все піде коту під хвіст.

– Це... Але ми не можемо так продовжувати.

– Використовуйте цю зброю для захисту тих, хто не може воювати. Якщо з’явиться ворог.

Сказала Кудзуха.

– І ми будемо боротися разом з вами. Якщо це буду я або Ідзумі, ми могли б виправдатися, як сторонні люди, в разі чого.

– Ну, так воно і є.

Посміхнулася Чікаґе, а юнак зі зброєю пробурмотів «Я зрозумів», після миті роздумів.

– Ми підемо і допоможемо там. Ми підемо туди та допоможемо їм евакуюватися якнайшвидше.

– Ні, зачекайте хвилинку... Але спочатку ми повинні піти та забрати сиріт.

– Що? Що ти маєш на увазі?

Поцікавилась Кудзуха в іншого юнака, що озвався. Потім той проявив своє розчарування і сказав:

– Це діти, які втратили батьків на війні. Вони живуть у приміщенні на першому поверсі, але ними опікується не якась конкретна людина, а всі жителі села. Можливо, через весь цей хаос їх все ще не забрали.

– Гаразд, я піду туди... Ідзумі, я подбаю про це.

– Зрозуміло. Будь обережною, староста.

– Так... Ти теж.

Кудзуха кивнула у відповідь Чікаґе, яка занепокоєно дивилася на неї, і дізналася від юнака про розташування приміщення, перш ніж побігти на рівень нижче. Це зайняло кілька хвилин бігу, метляючи між евакуйованими. Коли Кудзуха спустилася на нижній поверх. На перший погляд, здавалося що ніхто не затримувався з втечею.

Однак Доумото Кудзуха не знижувала швидкості бігу. І.

– ...

З приміщення, де проводили навчання, доносилися звуки.

Крик. Тож Кудзуха вклала більше сил в ноги та відштовхнулася від землі. Потім вона побачила. Звіро-жінка і багато дітей намагалися втекти. А ще - фігура закутого в лицарські обладунки, що стояла там.

«...Один, зрештою, були й інші, хто увійшов.»

Тоді, поза полем зору Кудзухи, яка збиралася бігти, за кутий в обладунки лицар підняв меча.

На жінку та дітей, які не могли битися. Тож Кудзуха одразу зосередилася на AD. Вона матеріалізувала гігантський молот і потужно відштовхнулася від землі. Від удару земля занурилася, і поштовх перетворився на хвилю землі та піску, яка вдарила по закутому в обладунки лицарю. Але.

– ...

Закутий в обладунок лицар легко відбив удар, змахнувши мечем.

Але цього було достатньо. З хмарою піску, що здійнялася, між лицарем в обладунках і дітьми увірвалася Кудзуха. І звернулася до приголомшеної жінки-звіра:

– Залиште це місце на мене, тікайте швидше...

– Т-так...

Поспішно кивнула на слова Кудзухи жінка і втекла з дітьми. Але одна дитина відмовилася залишати місце події.

Маленька дівчинка темна ельфійка... Ріруру.

– Кудзуха...

Кудзуха показала усмішку Ріруру, яка стурбовано озвалася.

– Я в порядку... йди!

Сильні слова на адресу Ріруру прозвучали вперше. Почувши ці слова, Ріруру, на мить здригнулася від несподіванки та незабаром побігла за сиротами, які втекли.

Тоді Кудзуха повернулася до лицаря в обладунках.

Слухаючи згасаючі кроки Ріруру, позаду себе:

– ...Ти збирався їх вбити? Усіх цих маленьких дітей.

– …

Але закутий у лати лицар нічого не відповів. Він просто мовчки наставив на неї свій меч. Тож Доумото Кудзуха стиснула руків’я свого молота і кинулася на лицаря в обладунках. Вона стрибнула з усієї сили і завдала сильного удару. Однак обладунки лицаря легко заблокували атаку.

–...У?!

Кудзуха поспішно відскочила назад і віддалилася.

«...Ця людина сильна...»

Кудзуха сковтнула. Це була не просто атака, яка була заблокована. Від неї повністю відбилися. Очевидно, рівень відрізнявся від тих лицарів в обладунках. Він також був одягнений у важку броню з чудовим золотим дизайном, який відрізнявся від тих, що були там.

«...Філ Барнетт.... Ні, це може бути рівень Оусави-куна.»

Перш за все, теперішня «вона» - не опонент. Але це означає, що вона не може втекти.

«...Принаймні, щоб виграти час.»

Саме тоді, як Кудзуха прийняла рішення і закусила губу. Лицар в обладунках замахнувся мечем до землі. Результатом став гуркіт і ще потужніший удар.

Землю здуло з більшою силою, ніж у неї і вона вразила Кудзуху сильним ударом.

– Ех...

Вона ще не могла використовувати магію. Кудзуха негайно вдарила молотом об землю, намагаючись компенсувати удар. Удари, створені одним в середині двох напрямків.

...Однак вплив не було компенсовано. Насправді його і близько не було.

Поштовх, створений лицарем в обладунках, легко проковтнув Кудзуху.

– Вау-Вау!

Поки вона відкрила очі, було вже пізно. Сильний удар миттєво поглинув маленьке тіло Кудзухи й побіг по землі. Ударна хвиля віднесла Кудзуху на кілька десятків метрів. І.

– ...Кх, ах... кх...

Кудзуха зуміла утримати свідомість, навіть коли упала на землю.

Стогнучи від сильного болю, що пронизував її тіло, вона усе ще відчайдушно намагалася підвестися з усіх сил:

– Е?..

Однак Доумото Кудзуха побачила. Побачила маленьку темну ельфійку, яка лежала поруч з нею.

– Рі...руру?

Ошелешено пробурмотіла вона. Бачачи дівчинку, яка навіть не здригнулася від цього поклику:

«Що... Хм... Чому?..»

Чому Ріруру тут. Вона побігла за іншими дітьми. До цього часу вони разом повинні були побігти далі. Але прямо зараз Ріруру впала на її очах.

Якщо так, то відповідь лише одна. Вона не втекла. Вона спробувала втекти, але все одно зупинилася. Ось чому Кудзуха ошелешено запитала «Чому».

«...Ти хвилювалася за мене?..»

Кудзуха поворухнулася, ніби від поштовху, і допомогла маленькому тілу Ріруру підвестися.

– Ріруру, тримайся, Ріруру, будь ласка, дай відповідь!

Але Ріруру не поворухнулася. Скільки разів вона її не кликала, вона навіть не стогнала. Натомість рух відбувся перед Кудзухою. Не встигла вона усвідомити, як перед нею стояв ворог.

Лицарю в обладунках було байдуже на Кудзуху, в шрамах, і Ріруру, що перестала рухатися.

– Де староста?

Це все про що він запитав по суті.

«...Його цілю є пан Уруму?..»

Зрозумівши мету ворога, подумала Доумото Кудзуха. Оцінивши свій фізичний стан, різницю в здібностях, які свідчили, що вона вже не може битися.

Кудзуха промовила з ворожим поглядом.

– Не знаю... Навіть якби знала, то не сказала б...

Заявила Доумото Кудзуха. Вона казала, що ніколи не здасться. Реакція закутого в обладунки лицаря на ці слова була простою і зрозумілою. Він мовчки підняв меч:

– ... Чи не могли б ви зупинитися на цьому, молодий чоловіче?

Старий голос зупинив дію лицаря. Кудзуха швидко подивилася в бік голосу.

Не встигла вона озирнутися, як Уруму уже стояв там.

– Біжіть, пане Уруму... Ця людина націлена на вас!

Плечі Уруму здригнулася у відповідь на відчайдушний заклик.

– Хо-хо... Це просто чудово.

Він повільно пішов до закутого в обладунки лицаря.

– Чому...

Уруму усміхнувся ошелешеній Кудзусі і сказав:

– Ви ж знаєте, що ви найкращі друзі принцеси. Ми не можемо втягувати вас, непричетну леді, у наші сварки... Як щодо цього, вельмишановний лицар Діасдії.

Уруму наскрізь бачив справжню особистість лицаря в обладунках:

– Мені байдуже, чи є я мішенню, просто вбийте мене. Але заради життя цього старого ви відпустите цю дівчину? Вона випадково забрела в це село

– …

На слова Уруму закутий у лати лицар промовчав. Потім мовчки попрямував до Уруму.

– Ні, припиніть...

Обіймаючи Ріруру, Кудзуха ледь чутно підвищила голос.

Але нічого не зупинилося. Ні час, ні лицар в обладунках, ні трагедія.

І все ж, коли закутий в лати лицар підняв меча, вираз обличчя Уруму залишався спокійним.

Він просто посміхаючись, як і раніше, видав: «Хо-хо».

І нарешті він подивився на Кудзуху:

– Будь ласка, подбайте про принцесу, вельмишановна Кудзуха.

У той самий момент, коли він завершив говорити... Меч закутого в обладунки лицаря змахнув вниз, на Уруму.

8

На королівській арені Шелфіда точилася запекла битва.

Однак домінуючи в бою, Зекс Дорторейк відчував легкі сумніви.

«...Це все дуже дивно...»

Зрозуміло вони були тими хто вели. У координації з Рісті та Лютіє, вони неодноразово заганяли Акацукі у кут з близької, середньої та дальньої дистанцій. Але не могли побороти. Акацукі, в самий слушний момент, пробирався крізь їхнє оточення. Так тривало вже майже годину.

«...Ідея полягала в тому, що навіть якщо не можливо перемогти в лоб, можна вийти сухим з води завдяки технікам.»

Немов насміхаючись, він продовжував уникати їхніх атак.

«Боріться як слід, боягузи!»

Кричав натовп. Натовп вже почав освистувати Акацукі, який з моменту відновлення бою перебував в обороні й бився лише пасивно. Однак він продовжував відсторонено захищатися від атак Зекса, ніби йому було байдуже до слів глядачів. Потім.

– Як довго ви збираєтеся продовжувати це робити?! Ви ж просто виходите сам на сам проти однієї людини!

Нарешті, навіть у їх бік полетіли освистування. Зекс подумки клацнув язиком.

«...Недобре.»

Якщо вони будуть робити так постійно, люди можуть подумати, що вони зрізають кути. Якщо їх запідозрять у шахрайстві, їм кінець, вони билися з честю своєї країни на плечах. Зекс поглянув на Рісті. Мабуть, зрозумівши, про що він думав. Рісті кивнула так, ніби не мала іншого вибору. Лютіє, помітивши це, також кинула на них схвальний погляд.

Тоді Акацукі, який був поруч з ними, засміявся і сказав:

– Ей-ей. Не розмовляйте лише своїми поглядами, дозвольте і мені приєднатися.

– Зрозуміло...тоді я тобі скажу.

Сказав Зекс.

– Ми вирішили покінчити з цим наступним ходом.

Наступної миті, як він це сказав, довкола Зекса й Акацукі потемніло.

– Що за?..

У ту мить, коли Акацукі підняв очі, Зекс зробив великий стрибок назад. Тоді він побачив те саме, що й Акацукі. Те, що з’явилося в небі над бойовою ареною, було схоже на величезну палаючу вогняну гору. Це була найпотужніша з магій Рісті, що поєднувала в собі системи вогню та землі.

– Коли ти створила цю монстроподібну магію...

– Давним-давно.

Тихо відповіла Рісті Акацукі, який говорив так, наче бурмотів.

– Продовжуючи атакувати тебе магією, я одночасно скасувала і посилювала магічне коло... А ти навіть не помітив.

Залишалося тільки прицілитися в Акацукі та скинути цю штуку на нього. Вона достатньо потужна. Але від неї можна було ухилитися. Тоді Зекс гукнув Лютіє.

– Все гаразд, Лю?

– Будь-коли.

У відповідь на відповідь, Зекс на мить зігнув коліна і підстрибнув прямо в повітря. Лютіє націлила на нього рушницю і натиснула на курок. Але це не атака. Це була магія підтримки системи вітру, яка допомагала в подальшому польоті Зекса. Запозичивши силу вітру, Зекс застрибнув прямо на вершину величезної летючої скелястої гори. Підняв свій червоний довгий меч у небо, подивився вниз на Акацукі, на землі, та проголосив.

– ...Якщо можеш ухилитися від цього, зроби це.

Як тільки це сказав, Зекс запустив серію безперервних ударів

Він порізав величезну палаючу гору не шматки.

– Все скінчено Акацукі...

Тоді Зекс замахнувся червоним довгим мечем з великої сцени в горі.

В наступний момент. Незліченне палаюче каміння полетіло до землі.

Сильні удари та пекельний вогонь надвисокої температури накрили Акацукі й територію навколо нього, ніби поглинувши їх.

...Це було вражаюче видовище.

Глядачі, які спостерігали за боєм, замислилися. Всі подумали... Ось як завершиться битва.

Аудиторія не знала. Атака, яку Рісті з іншими щойно провели, була розроблена, щоб перемогти короля демонів Ґаліуса, але оскільки Акацукі переміг Ґаліуса самотужки, вона була запечатана не використаною. І скільки страждань зараз у серці Рісті, яка використала цю техніку проти нікого іншого, як Акацукі.

...І незабаром після цього, полум’я зникло зі сцени. Вибухове горіння вичерпало весь кисень в районі де, знаходився Акацукі. Глядачі все ще не могли бачити через чорний дим, що здіймався в повітря. Незабаром, однак все прояснилося.

Тож глядачі стали свідками. Результату потужної атаки здійсненої Рісті та іншими з трійки.

Від ударів гірської породи, що обвалилася на частину бойової арени, на ній утворився кратер.

Земля була випалена до чорноти.

...Але. Навіть після такої кількості атак, юнак все ще стояв перед очима глядачів. Тож публіка вітала його вигуками, схожими на крики.

Чоловіка, що стояв там з безстрашною посмішкою на обличчі, Оусаву Акацукі

Перетворивши вигуки на овації, і маючи аудиторію на своєму боці, Акацукі розсудив.

Здається, все готово.

І він сказав Рісті та іншим, попереду.

– Що ж... Тепер коли я перешкодив вашій атаці, настав час звести рахунки.

Від такого Акацукі, Рісті була приголомшеною:

– Що ти щойно зробив... Акацукі?

Вона недовірливо розширила очі, дивлячи на нього.

– Як ти міг прийняти цю атаку і залишитися абсолютно неушкодженим?..

– Ну, як і у вас, у мене теж є свої козирі.

І.

– До речі, це був захисний козир.. Розумієте, про що я?

Одночасно з цими словами, Оусава Акацукі використав його. Атакуючий козир, який він сам приховував.

«...Я не хотів використовувати цей варіант, якщо це взагалі можливо, але.»

Однак якщо потрібно було використати його для перемоги, не має іншого вибору. Використовуй. Одна з найглибших технік Ренкан Кейкіку.

Коли Акацукі прибрав матеріалізацію чорного демонічного меча, він з великою швидкістю циркулював і стискав Ци, яку він розігнав у своєму організмі.

Потім він повторював циркуляцію і стиснення. Тоді тіло Акацукі почало випромінювати блакитнувато-біле світло.

...Зазвичай Акацукі покращував свої фізичні здібності, циркулюючи Ци, яке він розігнав у своєму тілу, по всьому організмі.

Однак це лише вичерпує закладений в організмі потенціал. Іншими словами, він визначав кількість Ци, яку потрібно розігнати, оцінюючи межі власного тіла. Однак Ци можна нескінченно нарощувати, продовжуючи циркулювати та очищати її. Вона дає користувачеві силу, що виходить за межі фізичного тіла. Ціною величезного навантаження на організм.

– Ууоооо!

Все тіло Акацукі почало кричати. Однак він все ще відмовлявся зупинятися.

– Гей.. Я не дозволю цього зробити.

Побачивши це, Зекс рвонув у перед, наче його розігнали. В одну мить він скоротив відстань між ними й кинувся на Акацукі. Той продовжував опрацьовувати своє Ци, не міг уникнути косого удару.

– Ні...

Але Зекс був вражений. Бо Акацукі впіймав його меч. Ще й голою рукою.

– ...Я змусив вас чекати.

Оголосив Акацукі, тримаючи червоний довгий меч великим і вказівним пальцями лівої руки.

Потім Ци вихлюпнувся з усього його тіла.

– Все скінченно... Зекс.

– У!..

Акацукі з божевільною швидкістю наздогнав Зекса, який поспішно відстрибував назад.

Він тпрямував праву руку на чола Зекса і вдарив його по лобі долонею.

– Ух?!.

Мозок Зекса сильно струснуло, але він стояв, не втративши свідомість.

– Він мав залишитися при свідомості, я був з ним обережним.

Сказав Акацукі.

– Натомість це порушило потік Ци... По всьому тілу і, деякий час, він не зможе рухатися.

– Здійснити таке...

Зекс здригнувся. Він знав, що коли Акацукі втручається в Ци в тілі іншої людини, це можливо лише якщо вони перебувають майже в повному зупині. Це пов’язано з тим, що Ци повинен наноситися в цільову позицію з оптимальною силою, відповідно до дихання супротивника і швидкості потоку Ци.

– Тепер я не обмежений жодними обмеженнями, які ви знаєте... Я ж казав, що це мій козир.

Сказавши їм це, він попрямував у бік Рісті та Лютіє.

Навколо Рісті одразу ж почало утворюватися магічне коло.

Тоді Лютіє зробила крок вперед, щоб виграти час, поки вона не зможе активувати магію.

– Ти ще не виграв...

На кінчику магічної рушниці, спрямованої на нього, сходило біле сяйво. Це був лазерний заряд.

Що стріляє сконцентрованими тепловим променем. Який у кілька разів потужніший і швидший за звичайний... Його не можливо уникнути. Тому Оусава Акацукі не ухилиться від нього. Тоді вдарив надзвичайно потужний лазер, і в повітрі пролунав гуркіт. Однак.

– Це...

Очі Лютіє здивовано розширилися. Лазер не влучив в Акацукі.

Перед тим як він влучив в Акацукі, його відштовхнула аура Ци тіла.

Відхилений лазер продовжив рух і зруйнував стіну бойової арени.

Тоді Акацукі перемістився. Зі швидкістю, за якою очі Лютіє не встигали стежити, він в одну мить опинився поруч з нею і сказав.

– Гей, Лю... Дай мені почути твій найкрасивіший голосок.

Сказавши це, він солодко вкусив кінчик гострого вуха вищої ельфійки Лютіє.

Найчутливішою частиною тіла ельфа, є вуха, Акацукі надіслав в тіло Лютіє своє Ци.

– Хм, хуааа.

Вона зігнулася і закричала, а потім впала на землю.

Задоволено глянувши на Лютіє, він сказав:

– ...Ну ж бо, ти одна залишилася.

Акацукі нарешті звернув увагу на Рісті.

– Ех...

Проявила своє хвилювання Рісті. Магії, яку вона збиралася застосувати, ще потрібен був час, щоб активуватися. Ймовірно тому, що саме зараз стояв вибір - перемогти Акацукі. Пропорційно до сили магії, час, необхідний для її активації, також зростав. Звісно, з майстерністю, як у Рісті, можна було б активувати магію в середині, але цього було б не достатньо, щоб перемогти Акацукі. Однак, якщо вона продовжить читати магію, Акацукі може тим часом напасти на Рісті. Чи повинна вона продовжувати читати, знаючи, що не зможе перемогти його вчасно, або ж активувати свою магію зараз, знаючи, що не зможе перемогти його. Зрештою Рісті зробила свій вибір.

– Хе...Хочеш продовжити?

Зацікавлено сказав Акацукі:

– Ти знаєш...магічне коло, яке розгортається під час читання магії, також має ефект захисного бар’єра. І цей захисний бар’єр має високу силу захисту, пропорційну силі використаної магії.

Сказала Рісті. З середини повного сферичного тривимірного магічного кола, до Акацукі.

– І на відміну від магії, яка активується, захисна сила захисного бар’єру досягає максимуму з самого початку читання...

Але вона не змогла до кінця завершити свої слова.

Тому що Акацукі не дозволив їй. Він недбало просунув руку в захисний бар’єр і сказав:

―– ...Хвилинку.

І з силою розірвав його. Розгорнуте магічне утворення в цей момент розсіялося.

– Ні...

Рісті на мить приголомшило видовище, що розгорталося перед її очима, але вона відразу ж продовжила читати. Побачивши, як вона відчайдушно зосередилася, Акацукі спокійно подивився їй в обличчя:

– Ти хочеш захистити Шелфід... Але ти несеш занадто багато речей на своїх плечах.

З цими словами, Оусава Акацукі обійняв Рісті. І силою заволодів її вустами.

– ...У?

Впевнившись, що Рісті була здивованою і широко розплющила очі, Акацукі натомість закрив свої.

І сповна насолодився відчуттям її ніжних губ.

– Хм, ха... Що ти роби〰〰ш?

Рісті запанікувала і спробувала втекти від їхнього поцілунку, але Акацукі не дозволив цього.

Він заклав руки за її спину і голову, ніби обіймаючи її, і продовжив насильно цілувати.

Нха, я... Нн, га...мм.

Рісті, відчайдушно намагаючись чинити опір, вдарила Акацукі кулачком в груди. Вона щосили намагалася якось вирватися з рук Акацукі. Однак Акацукі не зрушив з місця. А, навпаки, збільшив силу, щоб обійняти її, підштовхуючи. Він знав, що її власне бажання втримати його, сильніше за силу, з якою Рісті намагалася втекти. Акацукі ніжно притягнув струнке тільце Рісті до себе.

– Ха, а-ах...

Рісті, яку можна було легко зламати в талії, видала сумний голос. Поки вона це робила, Акацукі засунув язик в рота Рісті. Потім відправив їй в щелепу, разом зі слиною, порцію власного Ци. В наступний момент.

– Уу. нн〰〰уу?

З глибоким вдихом, тіло Рісті здригнулося. Потім, після миті заклинання - сила раптово покинула тіло Рісті. Попри це, Оусава Акацукі не відпустив її губ.

Він присмоктався до її губ, наче пожираючи їх, позбавляючи Рісті думок і дій, своїм інтенсивними поцілунками. Щоразу тіло Рісті здригалося, а сили поступово вичерпувалися.

– Нн... Ха, н.. чу...

М'якість тіла Рісті посилилася. Рука, за яку тримав Акацукі, розслабилася, а руку, що била його, обережно поклали йому на груди. Нарешті вона перестала чинити опір.

...І незабаром після цього, тіло Рісті стало невимовно м’яким.

Це первісна м’якість жіночого тіла, позбавленого сили чинити опір і повністю приймаючого чоловіка.

Акацукі повільно опустив руку, якою обхопив спину Рісті, вниз.

Тоді стиснута талія Рісті радісно скрутилася, ніби радіючи дотику.

Поцілунок все одно тривав. Вираз обличчя Рісті, позбавленої кисню в легенях, свідчив про те, що її затуманена свідомість стала гарячою. Це найприємніша нестача кисню у світі. Очі Рісті, які були заплющені, тепер ледь-ледь розплющилися, і її очі були мокрі, вологі та повністю застиглі. Побачивши це, Акацукі нарешті розтиснув губи.

– .., А...

Потім Рісті видала звук, ніби їй шкода йти.

Вона, з останнім поштовхом, ніжно притулилася губами до його вуст. Акацукі повільно відпустив свої обійми.

– Йа...у

Рісті, зовсім охляла від солодких поцілунків, повністю ослабла в талії. Прямо перед тим, як вона майже впала, Акацукі обійняв її м’яку талію.

Потім вони природно зайняли позицію, щоб стояти один біля одного.

... А потім Оусава Акацукі переконався. Побачивши безмовних глядачів, що дивилися на нього на арені, де зникли звуки. Тож Акацукі зробив крок назустріч.

Тримаючи Рісті за талію, він повільно підняв праву руку і звернувся до глядачів.

Посміхаючись.

– Я здаюся... Як й очікувалося, я більше не можу битися з цими людьми.

Це було визнання поразки. Це був неймовірний кінець, який ніхто не міг передбачити.

Але ніхто не скаржився... І наступної миті.

Оплески та гучні вигуки, що струснули арену, накрили Акацукі та Рісті.

9

– Це було зроблено...

У Альфонса, який спостерігав за видовищем у спеціальній кімнаті для перегляду, язик не повертався описати поведінку Акацукі.

Те, що Акацукі щойно йому показав, було не просто поцілунком. Це був акт, який мав важливе значення.

З одного боку, це юнак, який став причиною смерті попереднього героя, і, несучи відповідальність за це, виповз з глибини відчаю, і хоча його висміювали, як героя-вигнанця, він переміг короля демонів і став героєм порятунку. З іншого боку, королева порятунку, яка свого часу ледь не втратила свою країну, але все ж зуміла повернути її разом з героями та врешті-решт перемогла короля демонів. Вони самі є героями цього світу, героєм і героїнею казок. Саме тому багато народів світу обожнюють їх і бажають їм об'єднання. Тому що їхнє щастя символізує і доводить перш за все те, що у світі настав мир. І якщо зараз буде досягнутий мир і війна припинить своє існування, це буде найвищою метою. Це щасливий кінець, який було втрачено від тоді, як Акацукі повернувся до свого рідного світу. Але зараз він прямо перед ними.

...До того ж тут важливу роль відіграв костюм короля демонів, який носив Акацукі.

Вигляд Акацукі в цьому костюмі й Рісті, що стояли пліч-о-пліч, були символом миру між людським і демонічним племенами.

Глядачі, які зібралися тут сьогодні стали свідками цього історичного моменту.

«...Якщо вже дійшло до цього, все буде марно, що не роби.»

Серед аудиторії були люди, яких провів Альфонс. Він примусив їх глузувати з решти та скандувати про те, які вони дурні, але... Перед цими оваціями ці грубі голоси заглушалися. Навіть коли Акацукі оголосив про поразку, було зрозуміло, що його сила перевершила силу Рісті та інших. Проте, якщо це початок руху до миру, то нікого не можна звинувачувати в цьому, ні Рісті, ні її команду, ні Шелфід. Якщо так, то це буде не засудженням, а радше благословенням.

Іншими словами, Акацукі переміг, а Рісті та її команда не програли.

«...Не можу повірити, що він зміг показати нам нічию, яка мала бути виключеною з правил, у такий першокласний спосіб!

Альфонс Тесе Рубура Діасдія зняв капелюха.

Їх повністю перемогли.

– Та цей герой-вигнанець... Який чоловік.

Криво всміхнувся Альфонс, і чесно визнав свою поразку.

...І. У Тій же спеціальній кімнаті для перегляду за ареною бойових дій спостерігала Оусава Міу.

– …

Однак вона не усвідомлювала цього, дивлячись на Акацукі, який відповідав натовпу гучними вигуками, і на Рісті, яку той тримав за талію. Вона не усвідомлювала, що на її обличчі вираз смутку. Міу була свідком. Вона бачила сцену благословіння Акацукі та Рісті світом.

І тут Міу раптом зрозуміла. На бойовій арені Акацукі відповідав глядачам, а Рісті поруч з ним дивилася на щось інше. Рісті втупилася в профіль Акацукі.

З блиском в куточках очей.

Так вважала Оусава Міу. Вона була впевнена, що Акацукі скоро зупинить ці сльози.

« ...Вірно.»

Це було природно. Вона й сама це знала. Знала, що людина, яка найбільше підходила для того, щоб бути поруч з Акацукі - це Рісті. Вона знову це зрозуміла. Та, що стоїть поруч з героєм не є дочкою короля демонів.

Саме принцеса разом з героєм перемогла короля демонів.

10

Існував темний прохід.

Місце, де горіла мінімальна кількість свічок, щоб можна було бачити свої ноги - це підземний прохід арени.

Цей прохід з’єднував бойову арену зі залою очікування і вів до спеціальної оглядової зали сходами.

Іншого способу потрапити до спеціальної оглядової кімнати не було, і кожен повинен був пройти через цей прохід

... Тому зустріч була не минучою.

Папа Волк Рем Арекраста четвертий, з імперії Арекраста сказав з усмішкою.

Стоячи внизу сходів у супроводі Міранди.

– Так, так, вітаю Акацукі... Ти добре поборовся.

Цими словами, він похвалив добру боротьбу Акацукі, який йшов з дальнього кінця проходу. Тоді Акацукі зупинився і сказав:

– Дякую... За те, що пройшли весь цей шлях, щоб зробити мені комплімент.

Посміхаючись.

– Мені шкода, що все вийшло не так, як ви хотіли.

– Ха-ха, цікаво, що ти маєш на увазі...

Посмішка Волка розширилася.

... Поєдинок мав стати неминучим засудженням Шелфіда, не залежно від того, хто з них переможе.

Як країна, що врятувала світ одним ударом, коли Акацукі переміг Ґаліуса, Шелфід зайняв вигідну позицію над Арекрастою та Діасдією, які переважали її за національною силою. Якби справи йшли так, як зараз, Шелфід був би впевнений, що в майбутньому займе панівні позиції в політиці міжнародної спільноти.

Але навіть якщо вони не змогли безпосередньо перемогти короля демонів, Арекраста і Діасдія боролися пліч-о-пліч з ним. Вони не могли просто сидіти склавши руки та дозволити своїм опонентам взяти гору. Цей поєдинок був облогою Шелфіда Арекрастою та Діасдією, які прагнули перемогти короля демонів.

Однак Акацукі повністю зруйнував плани цих двох країн. Народи світу привітають Акацукі та Рісті та ще раз усвідомлять, що Шелфід приніс мир усьому світу.

Але Волк вважав. На сьогодні це нормально. Що важливіше:

– ...Однак Ренкан Кейкіку - це грандіозна техніка ціґун. Я не очікував, що вона зможе перемогти наші найвищі сили, Королеву Рісті та інших.

Так, це дійсно... До того ж, ця історія була правдою.

Сказала Міранда.

– Ходять чутки, що можна поглинути Ци переможеного противника у своє тіло і зробити силу суперника своєю.

– ...

При цих словах, очі Акацукі звузилися. Тоді Волк засміявся і сказав:

– Здається, ніхто не помітив... Але ми помітили. Остання атака королеви Рісті зникла, щойно торкнулася вас.

Це абсолютний бар’єр проти магії, яким володіла вища форма життя Заххак. Міранда усміхнулась.

– Ти стаєш сильнішим щоразу, коли вбиваєш ворога... Наче якась демонічна техніка Циґун.

– Ну, що ж ви говорите.

М'яко усміхнувся Акацукі.

Він пройшов повз Волка і Міранду і почав підійматися сходами.

– Я знаю, що у тебе є своя естетика, але... Ти зробиш дівчині боляче, якщо триматимеш від неї занадто багато секретів, бо не хочеш зробити їй боляче.

Сказала Міранда. Прошепотівши, наче зітхаючи.

– У тому то річ... Якщо пані коли-небудь дізнається правду про його смерть.

На цих словах Акацукі зупинився. Спиною до них.

– ...Про що ви говорите?

Прозвучав важкий, низький голос. Тож Міранда сказала неоднозначно:

– Ой, вибачте. Якщо ви не маєте жодного уявлення, про те що я говорю, в цьому не має нічого поганого. Але це справді прикро... Якби раніше опанували Ренкан Кейкіку.

Сказала.

– У той час... Леон-кун, ти міг би використати його силу.

Тоді... Акацукі повільно підійшов до Міранди.

Потім, ледь дотягнувшись до неї на відстань подиху, він поглянув на неї зверху вниз.

– Якщо ти розкажеш їй божевільну історію, я тобі цього не пробачу, навіть якщо ти жінка.

– Ну, я боюся, що... Вам краще не затягувати з цим.

Холодно посміхнулася Міранда.

– Ви ледве можете встояти після того, як використали Ренкан Кейкіку за межами своїх можливостей.

Потім вони змовкли на десяток секунд. Нічого більше не сказавши, Акацукі залишив Міранду і пішов вгору по сходах. Потім.

– ...Це не добре. Міранда.

Раптом сказав Волк голосом, який здавалося, зовсім не докоряв їй. Він сміявся.

– Що ж, можливо настав час світові дізнатися правду...

А... Правда завжди жорстока.

– Попри це, ти дуже добре попрацював, Акацукі...

Причина смерті героя Леона полягала в тому, що він загинув, захищаючи Акацукі від злого клинка короля демонів Ґаліуса під час вторгнення в Ельдію демонічного племені... Ось що знав світ про трагедію того дня.

Але це тому, що Акацукі, якого оглушили поруч з Леоном, який тонув в калюжі крові, пояснив це Рісті та іншим, що прийшли йому на допомогу. Оскільки Ґаліуса більше не було, і не було інших, з тих, хто вижив, крім Акацукі, який був свідком моменту смерті Леона.

Ось чому те, що сказав Акацукі, було викарбувано в історії Арейдзарда. Герой Леон втратив життя, захищаючи Акацукі від смертельного удару короля демонів Ґаліуса

У світі... Це було саме так.