Розділ третій: «Все одно, я дивлюся тільки вперед»

1

Минуло кілька годин, відтоді, як у лабораторії Куботи Кайто було запущено навчальну програму.

Однак битва між Акацукі та програмою Ґокі так і не була закінчена.

Спочатку він був приголомшений Ґокі, який перевершував його силою і міцністю, але він зміг не відставати від швидкості рухів і реакції. Як тільки він це зрозумів, він зміг розробити ефективну стратегію ведення бою.

Не зважаючи на те, що вони не були рівними, Акацукі не відступав ні на крок і продовжував протистояння.

– Ооооо!

З ревом бойового духу, Акацукі створив незліченну кількість гігантських куль і випустив їх усі одночасно. Проти куль, що наближалися з усіх боків, різними траєкторіями:

– ...

Ґокі точно відбився двома кулаками.

Тиск його кулаків перетворився на кулі стиснутого повітря, перехопивши кулі Ци Акацукі.

Однак розбиті кулі Ци стали сліпучим спалахом світла.

– Отримай одним ударом.

Ніби вистрибнувши з-за завіси спалахів, Акацукі скоротив дистанцію з Ґокі й викинув правий кулак.

Поціливши.

Удар відбився в кулаку з глухим звуком «бах».

Була реакція. Втім:

– ...От.

Акацукі одразу ж відхилив голову.

Зовсім поруч з нею, з голосним звуком, простір пронизав кулак Ґокі.

Почувши звук пострілу в повітрі та відчувши пекучий біль на щоці від удару, Акацукі послідовно вдарив обома руками у відкриту частину обличчя Ґокі.

Шість швидкісних ударів у швидкісній послідовності. Всі влучили.

Однак, коли він спробував відвести останній лівий кулак, його кулак схопили.

Як тільки він про це подумав:

– Гах!..

Його вже повалили на підлогу.

Він не зміг вчасно ухилитися від удару і все його тіло відчуло удар і сильний біль.

Але не було часу страждати.

Акацукі миттєво відскочив назад використовуючи пружинистість шиї та плечей та силу рук, щоб розвернутися й підстрибнути та ледве встиг уникнути глухого нижнього удару ногою, який наніс Ґокі.

В останню мить.

– Чорт забирай... цьому не має кінця.

Спльовуючи, пробурмотів Акацукі.

Минуло вже досить багато часу, відтоді, як вони почали боротися.

Це битва зі супротивником, від якого не можливо відступити, не кажучи вже про послаблення пильності, хоча б на мить.

Фізично і морально він був дуже втомлений.

На противагу цьому, опонент - це програма. Іншими словами, він не збавляв оборотів.

Крім того, своїми атаками він завдавав йому досить сильних ударів, але не було схоже, що Ґокі отримав якусь шкоду.

Кулаки та стусани, які досі працювали проти супротивника. Але:

«...Батькові легко.»

Подумав Акацукі, стиснувши кулаки. Чудово.

– Тоді просто продовжуватиму бити, доки не спрацює.

Посміхнувся Акацукі та знову побіг до Ґокі.

2

Аномальна робота ніг і швидкі зупинки та рухи.

Швидкі переміщення на короткій відстані, переплітаючись, створювали залишкове зображення Акацукі.

Те що він здійснив з такою швидкістю - це серія атак.

– Ооооо!

Дальність досяжності майже однакова.

За той час, поки долітали їх атаки, Акацукі та Ґокі обмінювалися кулаками та ногами на високій швидкості.

...Якби це була гра, алгоритм бою можна було б проаналізувати, щоб знайти стратегію.

Але навіть якщо це була програма, рухи Ґокі не були шаблонними.

Мало того, мечники мали рухи характерні для мечників, кулачні бійці для бійців, а чаклуни для чаклунів, Ґокі не мав таких характерних рухів.

Вони не мали фіксованої форми, а його бойовий стиль постійно змінювався.

Це, як не дивно, той самий стиль бою, що і в Акацукі.

Власна атака, щоб завдати удару, і щоб запобігти атаці супротивника.

Рухи, для наступної атаки, і ухилення, необхідні для того, щоб не отримати ушкодження.

Суб’єктивна свідомість миттєво проводила таку серію суджень і концентрувалася на найкращому виборі.

Але, водночас, об’єктивною свідомістю Акацукі думав про щось інше.

Борючись і зіштовхнувшись з таким супротивником, який явно сильніший за нього.

Атак, від яких не ухилитися, тепер можна було уникнути.

Був здатен витримати атаки, яких не можливо було уникнути.

Став здатним завдавати удари, які раніше не проходили.

Поступово думки й почуття загострювалися.

Натомість зникали зайві рухи.

Виконані атаки, сублімувалися до простоти, яка була майже неминучою.

Безсумнівно.

Він зараз, крок за кроком, ставав сильнішим.

Єдиний спосіб боротися з сильнішим супротивником, навіть якщо ризикуєш усім, це перевершити самого себе.

Захист заради нападу і напад заради захисту.

Новий спосіб пов’язування послідовних атак з використанням усього тіла.

Фінт, який спонукає опонента думати, фінт, який спрямовує лінію зору супротивника, і фінт, який викликає рефлекси супротивника, а також варіанти кожної комбінації.

Підтверджуючи й розуміючи те, що знаходиться всередині вас створюється новий спосіб боротьби.

Серед його спокійних думок:

«...Чому?»

Акацукі однак, відчував певне роздратування.

Хоч це і була проблема, але суворий чоловік перед ним був сильнішим ще в часи своєї юності.

А зараз він має бути ще сильнішим.

На нинішньому етапі немає сумнівів, що його здібності вищі, ніж в Акацукі.

Можливо, так само і з його старшим братом. Він дитина, яка не хоче програвати цим двом, але він не настільки дитина, щоб не помітити різницю в здібностях на основі своїх почуттів.

До того ж у поєдинку не завжди перемагає сильніший.

Бувають битви, де не можна дозволити собі програти або втекти від когось сильнішого за себе.

Перш за все. Боротися лише проти слабших за себе, те саме, що тікати.

Засновник найпотужнішого у світі терористичного угруповання «Багряні сутінки».

Верхівка, дійсних членів Кокона, який контролює світ.

Акацукі не мав іншого вибору, окрім як стати супротивником цих двох людей.

Але це нормально. Шанс на перемогу можна знайти тільки в боротьбі.

Але все одно:

«...Чому?»

Оусава Акацукі не міг контролювати свої емоції, що виривалися.

Він дивувався, чому чоловік перед ним, з усією своєю силою, не допоміг Міу.

3

Оусава Міу.

Не М'ю, дочці короля демонів, яку Акацукі привів з іншого світу, Арейдзард.

А тій, яка є джерелом цього імені, Оусава Міу, молодшій сестрі Акацукі.

Звичайно, її доля не була чимось, чим можна було б керувати силою бойових навичок.

Але навіть так, щось можна було зробити.

Якби він був поряд з нею, він міг би принаймні підтримати її емоційно.

Перш за все. Якби Ґокі був там, він міг би зупинити Сакую, який ось-ось мав вийти з-під контролю, щоб врятувати її.

На той час, Акацукі ще не був викликаний в інший світ і не мав сили.

З іншого боку, Сакуя не став коконом, але він уже був найсильнішим у світі.

Єдиною людиною, яка могла б зупинити Сакую, був Ґокі, який також є найсильнішою людиною у світі.

Але Ґокі не повернувся до самого кінця.

Зрештою, саме, Міу зупинила Сакую, який вирвався з захвату Акацукі та був на межі, виходу з-під контролю, заради її порятунку.

На очах в Акацукі та Сакуї, наклавши на себе руки.

Вона більше не хотіла, щоб її брати билися через неї.

На останок вона залишила їх зі словами «Цей світ не правильний.»

4

Пізніше, у пошуках більшої сили, Сакуя був обраний Коконом, на посаду контролера світу.

На відміну від нього, Ґокі так і не повернувся додому.

Отже:

– Чому... Чому ти!

Скрегочучи зубами, Акацукі схопив Ґокі, перед собою, за комір.

Це була непотрібна дія в бою, ні це був дурний вчинок, який можна було використати, лише щоб відкритися перед супротивником, сильнішим за себе.

Якби він мав на це час, то мав би відбити якомога більше атак.

Преш за все, батько перед ним - не людина, а програма.

Попри це, Оусава Акацукі не міг не запитати.

Тоді й зараз. Чому Ґокі не має поряд.

Однак почуття Акацукі не дійшли до програми.

Твердий кулак Ґокі впився в сонячне сплетіння Акацукі.

– Ку, гха-а-а... у.

Удар пройшов від живота до спини.

З криком болю Акацукі відпустив комір Ґокі.

Але на цьому атака Ґокі не закінчилася.

Програма, яка вже чітко визначила Акацукі своїм ворогом на ранній стадії бою, коли вони були майже в рівних умовах, вирішила продовжувати атаку. Удар правою, зверху, відкинув Акацукі до стіни, після чого вона кинулася в атаку.

Удар у сонячне сплетіння неабияк вплинув на Акацукі, і він не міг ані поворухнутися, ані навіть подати голос, і міг лише отримувати односторонні атаки Ґокі.

І.

Шквал кулаків і стусанів Ґокі остаточно притиснув Акацукі до стіни.

Нарешті, кулак правої руки, який випустив Ґокі, врізався в лоб Акацукі.

Після цього гуркіт й удар передалися через стіну, сколихнувши всю лабораторію:

– ...

– ...

Ґокі розвернувся, повернувшись до нього спиною, і пішов геть.

Акацукі впав на підлогу, наче знепритомнів.

5

Минув деякий час, відтоді, як Чікаґе і Кудзуха повернулися до своїх домівок.

Оусава Міу разом з Рісті знову приймали гостей.

До них прийшла дівчина. Це була Нанаса Харука, яка стала однією з подруг Міу та її друзів.

Однак у Харуки, яка вкотре завітала до родини Оусава, було нещасливе обличчя.

Оскільки їм не було чим зайнятися окрім як говорити, вони спочатку запросили її до вітальні й запитали, що трапилося.

І:

– Президент студентської ради, він?..

Почувши про ситуацію від Харуки, Міу мимоволі підвищила розгублений голос.

Харука сіла на диван, затиснута між Міу та Рісті, з гірким виразом обличчя:

– Так... Він хоче, щоб ти прийшла до JPN Вавилон зараз, щоб поставити тобі кілька запитань.

– Цей хлопець, здається, один з адміністраторів світу яких називаю Кокон?

З цими словами, вираз обличчя Рісті став серйозним.

– Тільки не кажи, що він дізнався про твою особистість, Міу-чан?

– ...

Після слів Рісті, Міу промовчала.

Звичайно така можливість не була нульовою.

Відразу після початку весняних канікул, Міу та інші пішли до Арейдзарду і провели там близько місяця.

Щоб зупинити війну між людьми та демонами.

Їм вдалося укласти мир і повернутися в цей світ.

Однак причиною, через яку Міу та інші вирушили в Арейдзард, була присутність їхнього переслідувача з іншого світу, Філа Барнетта.

Він проник в JPN Вавилон, де проходило рейтингове змагання, і погрожував персоналу, зруйнувавши спеціальну систему захисту, яка перетворювала фізичну шкоду на психічну. Після цього Філ напав на Міу, і хоча Акацукі один раз відбився від нього, Філ, який підписав контракт зі Заххаком, злим драконом Арейдзарда, перетворився на великого дракона. Поле битви було перенесено до старого центру міста, який тепер використовувався для бойових тренувань, і відбулася велика битва за участю Чікаґе, Кудзухи, Харуки та інших членів студентської ради.

Зрештою, Акацукі, який тимчасово покинув поле бою через отруєння, кинувся на допомогу Міу та іншим, і якось зумів взяти ситуацію під контроль, перемігши Філа, Заххака, після запеклої сутички в бою сам на сам.

...Для Міу та її друзів, які вирушили до Арейдзарду, це сталося понад місяць тому.

Але під час перебування в іншому світі, час не плине в цьому.

Тому в цьому світі рейтингове змагання відбулося лише тиждень тому.

І посеред цього хаосу, JPN Вавилону вже було відомо, що Філ Барнетт націлився на Міу.

Одразу після цього її допитувала комісія з розслідування інциденту, і разом з Акацукі вона вигадала безпечне виправдання, але не виключено, що Кійоя міг щось дізнатися.

Звісно, як Кокон, який контролює JPN Вавилон, він, можливо, просто намагався знову поговорити з ними.

«...Яка мета президента?»

Міу не могла визначитися з рішенням.

Якщо це останнє. То не було б жодних проблем, тому що вона могла б просто повторити перед Кійоєю їх виправдання, яке вона дала під час допиту слідчого комітету.

Але, якщо Кійоя знав про справжню особистість Міу.

Як істоту з іншого світу, існувала велика ймовірність, що її можуть спіймати, якщо не бути обережною.

З іншого боку, якщо надто гостро відреагувати та відмовитися відповідати на виклик, коли, можливо, просто, хочуть провести співбесіду, до них ставитимуться з підозрою.

– Пані Харука, а президент нічого не сказав про те, чому мене викликають?

– Ні... Я також запитала його про причину.

Перепросила Харука, у відповідь на запитання Міу.

– Оскільки я виходжу зі складу студентської ради, я не маю права про це знати... У будь-якому випадку, все, що я можу зробити, це сказати, що вони просять Міу прийти... Вибач, я нічим не можу допомогти.

– Е, е, це неправда...

Міу сказала не перепрошувати:

– Пані Харука поруч, тож ми з могли обговорити, що нам тепер робити.

– Так, вірно, Харука...

Кивнула Рісті. Поклавши руку на плече Харуки.

– Якби хтось інший, а не Харука, раптом прийшов у цей будинок, її могли забрати навіть не запитуючи. Якби я не була обережною, вони могли б навіть дізнатися про моє існування. Ти - єдина причина, чому ми не пішли по гіршому сценарію.

– Так…

Обличчя Харуки не прояснилося, навіть коли вона кивнула на знак згоди.

Оскільки.

– Але перед входом стоять люди, які привезли мене сюди. Це працівники президента. Я не можу залишатися тут вічно.

– Вірно...

Кивнула Міу.

Саме так. Кійоя прислав не лише Харуку. Про всяк випадок, сюди прислали інших чиновників. Спочатку вони також хотіли переступити поріг родини Оусава, але Харуці вдалося їх зупинити, і тепер вони чекали на порозі. Втім це могло тривати не довго.

– ...

Міу дістала мобільний телефон і набрала Акацукі.

Але не змогла додзвонитися. У відповідь була лише механічне повідомлення: ви не можете зателефонувати, оскільки абонент знаходиться поза зоною або телефони вимкнуто.

– Все ще не відповідає?

– Угу...

Коротко кивнула Міу, на запитання Рісті.

Вона вже кілька разів дзвонила, але не могла додзвонитися до Акацукі, можливо, через невдалий час.

– ... Я теж кілька разів намагалася, але так і не додзвонилася до Оусави Акацукі.

У нас немає іншого вибору, як подумати про це і щось з цим зробити...

Раніше. В Арейдзарді Міу опинилася у складній ситуації.

Під час вирішальної битви у Великій Долині Ґордоно, після того, як Акацукі був важко поранений у битві з Леоном і тимчасово зазнав поразки, був встановлений концептуальний бар’єр вождя Уруму, і щоб виманити Міу з Форестніуму, який був безпечною зоною, Діасдія і Леон погрожували їй.

Тоді Міу піддалася на боягузливу погрозу спалити Мандрівний ліс, і в результаті стала заручницею Діасдії. Але Акацукі, який перестрахувався печаткою переміщення, зумів переломити ситуацію, навіть у цьому випадку.

«...Я не хочу завдавати йому більше клопоту.»

Відтепер вони вирішили підтримувати Акацукі. Отже:

– ...Ей, пані Харука...

Тихим голосом, Оусава Міу поставила питання.

Важливе питання, яке стосувалося їхнього рішення.

– Пані Харука, з твоєї точки зору, як думаєш, чи може він зараз перемогти президента студентської ради?

6

Між Акацукі та Коконом існує певна історія.

Це було видно з того, що Акацукі неодноразово провокував Кійою.

Тому для Акацукі Хікамі Кійоя - супротивник, якого він зрештою має перемогти.

Кокон контролер цього світу.

Окрім офіційних боїв, визнаних Вавилоном, яких як рейтингове змагання, якщо він відкрито збунтується, його може спіткати найсуворіше покарання. Акацукі, ймовірно, добре це усвідомлював.

Саме тому, хоча він і провокував їх, він ніколи не ініціював битву зі свого боку. Але, можливо, не тому, що шкодував власне життя.

«...Можливо, цей хлопець...»

Подумала Міу, в глибині душі.

Подумала, що Акацукі утримувався від необдуманих дій, щоб не втягувати її.

Це точно не могло бути егоїзмом.

Король демонів Ґаліус, з Арейдзарду, вірив у хорошого воїна Акацукі, і довірив її йому в момент своєї смерті.

Довірив Міу.

А герой-вигнанець, Оусава Акацукі, завжди виконував свою обіцянку, яку, колись дав.

Насправді Акацукі багато разів рятував Міу в минулому.

Навіть від тренувальної програми, яка вийшла з-під контролю. Від Філа Барнетта та Заххака.

І.

Навіть від найкращого друга Акацукі, героя Леона Есперіо, який розбив своє ніжне серце помстою демонічному племінне.

Звісно, це не обмежувалося лише Міу.

Якби Рісті, Харука, Чікаґе чи Кудзуха були в небезпеці, Акацукі намагався б їх захистити.

Акацукі вважав їх важливими. Це робило її дуже щасливою, але саме це і було проблемою.

Якщо Кійоя завдасть їм шкоди, Акацукі неодмінно піде проти Кійої.

Якщо це станеться, ніхто не зможе зупинити Акацукі.

Можливо, між ними існує якийсь первісний зв’язок, адже Акацукі не дуже спокійно ставиться до Кокона.

«...Є два варіанти.»

Чи слід їй виконати прохання Кійої та піти до JPN Вавилон.

Чи варто їй відхилити прохання Кійої та залишитися тут, щоб виграти час до повернення Акацукі.

Вона мусила обрати між ними.

Не тільки Акацукі, не тільки ми.

Найкращий вибір зараз, для них усіх.

Ось чому потрібно було подумати. Що станеться, якщо Акацукі та Кійоя битимуться?

Залишитися тут і виграти час, якщо справи підуть погано, може призвести до початку війни між Акацукі та Кійоєю.

– ...

Міу чітко пам’ятала велич бурульки, створеної Кійоєю під час вступної церемонії.

Неймовірно велика бурулька, яка була створена в одну мить, без особливого розумового зосередження.

Її не розбив навіть кулак Акацукі.

Звичайно, це не обов'язково означає, що Акацукі тоді був налаштований серйозно.

Але це так само стосувалося і Кійої. Він теж не обов’язково був серйозним.

Міу вірила у силу Акацукі та в те, що він переможе.

Нинішній Акацукі, однозначно сильніший, ніж тоді, коли бився з її батьком Ґаліусом. Тому, що в ході кількох боїв відтоді Акацукі явно збільшив свою силу.

Тому вона не думала, що Акацукі може програти.

Втім, це надія, яка містила особливі почуття Міу.

На основі того, що вона вірить в його перемогу, не можливо зробити висновку, що можна дозволити їм битися.

Коли Акацукі впав під мечем Леона. Міу думала, що її серце розіб’ється.

Вона справді божеволіла.

«...Я не збираюся відчувати ці почуття знову...»

Вона повинна з’ясувати. Без жодних емоцій.

Чи зможе Оусава Акацукі перемогти Хікамі Кійою, одного з найсильніших членів кокона у світі, на цей час.

7

– ...

Отримавши серйозне запитання від Міу, Харука трохи мовчки задумалася.

Оусава Акацукі та Хікамі Кійоя.

Двоє знайомих їй хлопців, хто з них був найсильніший.

По-перше, не бракувало матеріалу, щоб судити про Акацукі.

Маневри Слейпніра, який вона бачила у Куботи, перевищують швидкість звуку

Його бій віч-на-віч із Заххаком і серія боїв в Арейдзарді.

У кожному випадку Акацукі демонстрував неабиякі бойові здібності.

Сама Харука теж не раз билася з ним.

Атака і захист, що відбулися відразу після зборів у студентській раді, і нічні розбірки під час рейтингового матчу.

Хоча він не міг використовувати магію, в його силі немає сумнівів.

У нього дуже високий рівень володіння мечем, а також фізичних навичок.

А з іншого боку, як щодо Кійої?

Вона неодноразово бачила, як Кійоя бився під час бойових тренувань лише з членами студентської ради, а також у минулих рейтингових змаганнях. Втім, Кійоя, як один з Коконів, ніколи не був серйозним:

«...Проте, його сила була надзвичайною.»

З проблисків сили Кійої, які вони могли бачити досі, можна зробити висновок про його справжню силу.

Симулюючи бій між Акацукі та Кійоєю. Поки умови дещо відрізняються, безумовно порівняти їх не можна, але:

– Битви виграються і програються залежно від багатьох факторів, таких як місце і час. Я сама спостерігала з Оусавою Акацукі й не можу пригадати, коли востаннє бачила, щоб він не встояв на ногах.

Після того, як Харука почала свою заяву.

Вона сказала.

– ...Але все ж таки, якщо порівняти тільки силу, то президент Хікамі, мабуть, буде кращим.

– ...

– ...

Почувши відповідь Харуки, Міу та Рісті злегка опустила голови й замовкли.

Питання яке поставила Міу, полягало в тому, чи зможе Акацукі перемогти Кійою, але Харука вважала, що її відповідь не була не правильною.

Можливо, Міу хотіла заговорити про чисте порівняння сили, без емоцій.

Тоді Міу, яка мовчала, поруч з Харукою, повільно підняла голову.

А потім сказала їй:

– Гаразд... Ходімо, пані Харука, до кабінету президента студентської ради.

– Міу-чан?!

Рішення, прийняте Міу, було зустрінуте гучним криком Рісті, яка сиділа по інший бік від Харуки.

Вона підвелася з дивану:

– ...

Але не змогла нічого сказати. Бо теж розуміла.

Вони не знали що намагається зробити Кійоя. Можливо, він просто захотів запитати її, що станеться під час рейтингового змагання.

У такому випадку, якщо Міу піде, проблем не буде.

Однак, якщо вона не виконає прохання Кійої, то її просто даремно запідозрять у чомусь. Якщо це станеться, вони дізнаються про їх ситуацію, і якщо справи підуть погано, бійка між Акацукі та Кійоєю стане неминучою.

Мало того, в такому випадку те, що відбудеться, не буде офіційним поєдинком.

Це буде бій не на життя, а на смерть, де на кону стоятимуть людські життя. У найгіршому випадку той, хто програє, втратить життя.

І, не має жодної гарантії, що це не буде Акацукі.

Тож відповідь може бути лише одна. Міу повільно підвелася і посміхнулась:

– Пані Рісті, ти так і залишаєшся вдома. Не виходь на вулицю, поки я або він не повернемося. І про всяк випадок, не підходь до вікон.

– У..

Харука подивилася, як Рісті міцно закусила губу.

Тоді як Міу, яка прийшла в цей світ раніше, починає закріплювати своє місце в цьому світі.

Рісті ще не могла цього зробити.

Звичайно, як пояснити існування Рісті вже обговорювалося між Акацукі та Харукою, і вже було пояснено не лише їй, але й Міу, Чікаґе та Кудзусі.

«Але в поточній ситуації, коли ми не знаємо навіщо президент покликав Міу, ми однозначно повинні уникнути того, щоб про існування Рісті стало відомо.»

Подумала Харука. Прямо зараз Рісті, мабуть, відчувала якесь роздратування в глибині серця.

Ознаки зміни вимірів, які мали виникнути коли вона прийшла до цього світу з Арейдзарду, не вловили сенсори «Одкровення» JPN Вавилон.

Іншими словами, можна сказати, що Рісті більш унікальна, ніж Міу, як істота з іншого світу.

Тому тепер, коли мета Кійої не відома й Акацукі відсутній, вона ніяк не повинна з’являтися. Не просто діями, але і як існуванням.

І.

Якщо Харука та інші тягнутимуть час тут, і у чиновників, що чекають зовні, увірветься терпець та вони увірвуться до будинку. У гіршому випадку, може стати відомо навіть про існування Рісті.

У результаті, Акацукі також опиниться в дуже важкому становищі.

У поточній ситуації в неї не було іншого вибору, як діяти, захистити Рісті, а також захистити Акацукі.

– ...

Харуці, яка мовчала з гірким виразом обличчя:

– Зачекай на мене трохи, я зараз піду переодягнуся. Не в ту форму, що була раніше... А в нову, яку Харука дала мені вчора ввечері.

Сказала Міу.

– Про всяк випадок, я думаю, що краще мати можливість рухатися.

Так вона зможе за власним бажанням перейти на бойовий одяг у разі крайньої потреби.

Якщо щось станеться, будь то бій чи втеча, шанси на порятунок хоч трохи зростуть.

Після цього Міу вийшла з вітальні.

Харука та Рісті, які залишилися позаду, нічого не могли зробити, крім як мовчати.

Але:

– ...У

Проте, Харука кинулася за нею.

Тоді гукнула у спину Міу, яка збиралася піднятися сходами.

– Зачекай... Перед цим я хочу у тебе дещо запитати.

Потім, коли Міу озирнулася на неї:

– Як ти можеш так легко мені вірити?

Це було питання, яке сиділо у неї в середині протягом тривалого часу, як щемлячий сумнів.

Десь глибоко в душі, їй було незручно через відчуття дистанції між Міу та іншими.

Запитавши.

– Я член студентської ради, як і президент Хікамі... Я могла сказати тобі, що Оусава Акацукі знаходиться в невигідному становищі й наштовхнути на думку, що у тебе немає іншого вибору, окрім як піти до президента...Ти так не думаєш?

Від слів Харуки Міу на мить нахмурилася, а потім одразу ж лагідно посміхнулася.

– Якщо так, не думаю, що ти б це сказала...

– ...Що, якщо намагаюся завоювати довіру, свідомо попереджаючи про ризик?

– Саме тому ти не повинна мені розповідати. Це просто змусить мене нервувати.

– ...

Міу говорила зі спокійним обличчям, але вираз Харуки продовжував затьмарювати її обличчя.

Вона не могла зрозуміти. Чому Міу так їй довіряє.

Потім:

– Ти дуже добра, пані Харука....

З цими словами, Міу повільно підійшла до неї.

І коли стала перед нею, вона ніжно торкнулася її щоки.

– Це гарна нагода, тому я висловлю це словами й скажу....

Очі Міу дивилися прямо в очі Харуки:

– Пані Харука, я тебе знаю.

Сказавши це чітким тоном.

– Ти та, хто цінує та захищає справедливість, у яку ти віриш більше, ніж будь-хто інший. Ти була втягнута в Арейдзард, але все одно вірила у нас і боролася до кінця. І для того, щоб захистити моє місце в цьому світі, яке нарешті утвердилося, ти зробила все, що могла, навіть у цю мить ти думаєш і хвилюєшся за мене і Рісті більше, ніж за себе.

У мене немає жодних підстав сумніватися в тобі. Тому, прошу, запам’ятай... будь ласка, не забувай.

Зітхнувши.

– Ми віримо в тебе, відтепер, що б не сталося.

Потім вона повільно обняла її.

Ніби демонструючи їй ніжне і м’яке тепло.

Вона хотіла, щоб Харука знала значення слів, які вона промовила, і її почуття до неї.

Бо вірила в неї.

Харука була сповнена такими почуттями Міу:

– ...

Вона злегка затремтіла.

Вона була готова розплакатися.

І щиро думала, «справедливість, у яку я вірила, шлях, яким я щойно вирішила йти».

Зрештою вона не помилилася.

Тож було вирішено, що мала сказати Харука.

Слова, які Харука мала сказати зараз, не повинні змусити Міу відчувати себе не комфортно.

Відповісти на її довіру, ось і все, що потрібно зробити.

Вона обійняла Міу у відповідь і подивилася кудись у порожнечу перед собою.

Нанаса Харука сказала.

– Тоді я захищу тебе...

Твердо

– ...Щоб не сталося.

8

І.

Через кілька хвилин Харука з Міу вийшла з виходу будинку Оусава.

Вийшовши з будинку, вони побачили припарковану на дорозі чорну машину, ту саму, яка забрала Харуку з Вавилону.

Побачивши Харуку зі супутницею, двоє чоловіків вийшли з водійського та пасажирського сидіння.

Це були співробітники JPN Вавилон, яких прислав Кійоя.

– Ми чекали на вас... Будь ласка, сюди.

Сказавши це, співробітники відкрили задні двері.

– Ні. Ми повернемося назад монорейкою, а не машиною.

Чітко сказала Харука.

– Ви, хлопці, повертайтеся першими. Я візьму пані Оусаву Міу з собою..

Тісний салон - це замкнутий простір, в якому важко рухатися.

Якби справжня особистість Міу вже була відома, і був використаний швидко та сильнодійним газом без запаху, все б на цьому закінчилося.

– Але...

– ...Виникли якісь проблеми?

Харука перебила співробітника, який намагався заперечити її слова.

– Президент Хікамі наказав мені привезти пані Оусава Міу з собою. Але все, що мене попросили це привезти її до президента, мене не обмежували в засобах пересування.

Сказала вона:

– ...Давай, ходімо.

– Угу...

Вона взялася за руки з Міу, яка кивнула у відповідь на її звернення, і вони рушили до станції монорейки.

Тоді заду.

– ...Будь ласка, зачекайте хвилинку. Я зараз зв’яжуся з президентом Хікамі.

Один зі співробітників дістав мобільний телефон.

Він спробував зателефонувати:

– Я не можу додзвонитися... Хоча сигнал ще проходить?..

– Несправність? Якщо телефон не працює, не має можливості перевірити... Це ваша вина, що не доглядали за ним і не налаштували. Ми втрачаємо час, тож йдемо.

Сказала Харука це, так ніби знала, і пішла геть, залишивши співробітників позаду.

«...Ви можете пробувати скільки завгодно»

Зараз Харука використала спеціальну магію блискавки на основі вітру, щоб створити навколо себе особливу електромагнітну хвилю.

Це глушіння, яке охоплювало близько одного кілометра. Блокувало будь-який радіо зв’язок.

Якщо підуть за ними дзвінки постійно не проходитимуть, а залишившись на місці - втратять їх з поля зору.

Нехай обирають, що їм до вподоби.

Вона вирішила, що захистить Міу.

І вона нікому не дозволить стати на заваді цьому рішенню.

9

Акацукі, який серйозно постраждав від серії атак жорсткої програми, відчайдушно боровся з цією проблемою.

Але:

……Чо-р-т.

Схилившись вперед, Акацукі відчув, що його свідомість згасає.

Якщо він втратить свідомість, програма тренувань, ймовірно, на цьому завершиться.

Небезпечно змушувати себе йти далі. Якщо відпустить свою силу волі й прийме поразку, він зможе вирішити цю ситуацію.

Ґокі, з яким він бився, це лише тренувальна програма.

Він не реальний.

Але навіть так, схрестивши мечі та кулаки, він, безумовно став сильнішим.

Це, безумовно, було ефективно, як тренувальна програма.

Він був впевнений, що якщо буде битися кілька разів, то настане час, коли зможе перемогти.

– Я не думаю..

Однак Оусава Акацукі повільно підвівся з посмішкою на обличчі.

Його зір був затуманений, а тіло, що хиталося, не мало сили, щоб зробити це вдало.

Все його побите тіло кричало.

Однак. Оусава Акацукі все ще відмовлявся відпускати від своєї сили волі.

Як можна закрити очі на безпорадність сьогодні, сподіваючись на майбутнє.

Хіба це не так само, як тоді коли він втратив свою сестру?

Згадавши. Що він втратив і що здобув відтоді?

Коли його викликали до Арейдзарду, він так само втратив Леона.

І все ж, попри його відчай, він здобув силу, яку отримав.

Причина, з якої він отримав Ренкан Кейкіку, полягала в тому, що він не хотів повторення трагедії знову.

Навіть у цьому випадку, не має сенсу визнавати поразку.

Потім:

– ...

Програма Ґокі помітила, що Акацукі встав і повернувся назад.

– Добре... Давай.

Акацукі пустотливо посміхнувся.

Він не міг дозволити батькові перемогти себе. Незалежно від того, чи реальний він, чи програма, заснована на минулих даних. Тоді у нього не було іншого вибору, окрім як перемогти.

Виграти прямо тут і зараз.

«...Але якщо не можеш рухати своїм тілом, не можна говорити про це.»

Через важкі порушення, сигнали мозку не могли добре досягти усього тіла.

Тоді що ж робити.

Як вихід, Акацукі спробував свій перший варіант.

Накопичивши Ци у власному тілі, Акацукі міг збільшити свої фізичні здібності. І якщо сконцентрує тонкий Ци на частині свого тіла, він міг різко зміцнити цю частину.

Отже:

– Теоретично це можливо...

Сказавши.

Оусава Акацукі використав Ренкан Кейкіку на своєму мозку.

10

І у цей момент.

Акацукі зник з екрану монітора, на який дивився Кубота.

– ...Ум

Кубота насупився, щоб зрозуміти, що відбувається.

Програму Ґокі, яка також втратила Акацукі з поля зору, раптово здуло з екрана.

Він відновив рівновагу в повітрі й приземлився на підлогу.

– ...

Ґокі негайно матеріалізував японський меч.

Він несамовито озирнувся і рубанув порожнечу, наче підштовхнутий, в цю мить, лезо японського меча зламалося навпіл.

– Це...

Не було потреби думати про, те хто це зробив.

Там була лише одна людина.

Але Акацукі ніде не було видно.

На екрані, програма Ґокі, яка втратила зброю, зазнала одностороннього нападу.

Ґокі не міг впоратися з ударами з усіх боків, спереду і ззаду, зліва і справа, зверху і знизу.

Можливо це було не тільки швидко, але й кожна атака була незрівнянно важчою за попередню.

Такі атаки пронизували все тіло Ґокі зі швидкістю кулемета.

Потім, на голографічному екрані Куботи раптово з’явився сигнал тривоги.

Система більше не могла поспіти за пошкодженнями, які отримував Ґокі.

І.

Момент прийняття рішення настав несподівано.

Атака повністю перевищила обчислювальну потужність системи, змусивши тренувальну програму припинити роботу.

Програма Ґокі зникла, розлетівшись на частинки світла.

Кубота був свідком усього процесу:

– ...Зона.

У той самий момент, як він це пробурмотів, проєкція лабораторії на екрані змінилася.

Простір, де зник Ґокі, здригнувся.

Потім, немов мерехтливий відблиск, повільно з’явився молодий чоловік.

Спокійний, на вигляд, Оусава Акацукі.