Розділ перший «Чистий та порочний ангел»

Змінити цей світ, так може сказати кожен.

Але чи розуміють вони, що означають ці слова?

1

Спеціальні Автономні Регіони побудовані навколо Вавилону G7, нової Організації Об’єднаних Націй.

Спеціалізованими зонами, де перебувала велика кількість покликаних до інших світів, керує Кокон, який відповідає за Вавилони країн.

Проте.

У битві, що розгорталася на сцені JPN Вавилон, в результаті запеклої боротьби, переміг Оусава Акацукі.

Програв Хікамі Кійоя, член Кокона, відповідальний за Японію.

Кійоя, який отримав силу Міу, як найвищої форми життя, викрив план Кокона зосередити владу у своїх руках і засудив поведінку Кокона у формі доносу.

Вважалося, що це призвело до втрати Коконом доцентрової влади, оскільки вони вихвалялися своєю позицією світового адміністратора.

Але:

– Це буде не так просто, чи не так...

У вітальні родини Оусава, де зібралися дівчата, які вирішили йти поруч з Оусавою Акацукі, ніби бурмочучи, промовила Чікаґе. Те, на що вона дивилася, знаходилося на столі. Планшетний термінал, на якому виводилися електронні газети з усього світу, проєктуючи голограму головних новин.

Тоді заговорила Нанаса Харука, яка дивилася на те саме:

– Президент Хікамі, ні, Хікамі Кійоя. Він більше не з нами. Стаття демонструвала, як легко Кокон, що мав вплив на світові засоби масової інформації, маніпулював інформацією та враженнями.

Що мала на увазі Харука, коли говорила ці слова.

Повідомлялося, що Хікамі Кійоя, був зрадником, який зрадив Кокон і весь світ.

Мертві не говорять. Кокон стверджували, що те, що Кійоя оголосив світові тієї ночі, було вигаданою історією, яка містила деякі неправдиві відомості, і зробивши Кійою повним лиходієм, вони наполягали на тому, що їх легітимність ніколи не похитнеться.

– Це гарний хід... Особливо та частина, де вони визнають, що частина інформації, яку оприлюднив Хікамі Кійоя, була правдивою.

Важким тоном сказала Рісті Шелфід.

Так. Кокон визнали, що дещо зі сказаного Кійоєю було правдою.

Єдине, що вони оголосили, це те, що Проєкт Ягве, широко відомий як «Проєкт Y», який проявить найвищу форму життя в цьому світі, буде маніпулювати навіть законом причин і наслідків, контролюючи його силу, і контролюватиме досконалий порядок, існує.

Однак цей проєкт спрямований на те, щоб принести в цей світ стабільність і порядок, а теорія про те, що вони намагаються реалізувати власні ідеали, здобувши абсолютну владу, як про це згадував Кійоя, повністю заперечувалася. Спочатку було кілька людей, переважно в інтернеті, які справедливо обурювалися і виступали проти Кокона, але жодна організація, не кажучи вже про окрему особу, ніколи не зможе виграти інформаційну війну проти Кокона. За останні кілька днів заворушення в JPN Вавилоні мали бути в основному врегульовані, як виступ зрадника Хікамі Кійої.

І Жодна з газет нічого не повідомляла про перемогу Акацукі над Кійоєю.

Було схоже на те, що вони повністю ігнорували існування Акацукі. Тож:

– Мені, прикро... Хоча він так завзято боровся.

Трохи стишивши голос, пробурмотіла Оусава Міу.

Акацукі боровся, ризикуючи власним життям, не лише заради того, щоб досягти своїх цілей.

Він виступив проти нинішнього стану цього світу, щоб змінити ситуацію, в якій люди, що пережили виклик до іншого світу, та їхні сім’ї відчували неминуче горе і страждання, а всі до всіх цих почуттів ставилися як до неминучих. Зупинити організації до яких належали його брат і батько, Кокон і Багряні сутінки, які намагалися здобути панування над цим світом, за допомогою здібностей набутих ними в інших світах.

Іншими словами, Акацукі намагався усунути смуток, що вкорінився в цьому світі, який зустрічав на своєму шляху. Це виглядало так, ніби світ намагався заглушити існування Акацукі.

Кокон ніс відповідальність за те, що дозволив Хікамі Кійої вийти з-під контролю і принести хаос у світ.

Попри це, Акацукі, який ризикував життям, борючись з Кійоєю, не буде винагороджений.

– Так... Ми відчуваємо те саме, що й Міу.

Кивнула Чікаґе розчарованій Міу.

– Але вони не можуть контролювати інформацією в інтернеті.

Чікаґе поманіпулювала своїм планшетним пристроєм, щоб вивисти інший екран.

На ньому з’явилася сторінка, що вихваляла Акацукі, як нового світового героя. А потім:

– Окрім соціальних мереж, де люди реєструються під своїми справжніми іменами, є багато людей, які висловлювали свою підтримку Акацукі, за допомогою коротких текстових повідомлень, де люди можуть реєструватися анонімно.

Сказала Харука, користуючись власним мобільним телефоном.

– Що ж, це природна реакція... Оскільки аудіофайл розмови між Оусавою Акацукі та Хікамі Кійоєю та документи «проєкту Y», який просував Кокон, зараз поширювалися всім інтернетом.

– Угу. Це викликає неабиякий ажіотаж у всьому світі. У певному сенсі, те, що Акацукі зробив цього разу, схоже на революцію в глобальному масштабі.

Однак Чікаґе криво посміхнулася.

– Є чимало людей, які негативно ставилися до Акацукі. І на цьому штучному острові. Якщо не брати до уваги засоби масової інформації, світ, безумовно, зараз говорить про Акацукі.

– На противагу цьому... Наш Акацукі був напрочуд спокійний. Наче він знав, що так станеться.

Так. За словами Рісті, здавалося, що Акацукі також передбачав цю поточну ситуацію.

Цей штучний острів наразі був вкритий концептуальним бар’єром, створеним Міу.

Тому він зміг запобігти нападу на нього інших з Кокону та інших країн, пов’язаних з Вавилоном, але натомість Кокон закликав студентів і співробітників JPN Вавилон та населення, що проживало в цьому Особливому Автономному Регіоні, покинути цей штучний острів за власним бажанням і тимчасово виїхати в Особливі Автономні Регіони в інших країнах-членах ради безпеки ООН. Бар’єр Міу призначений для запобігання проникненню ворогів зовні, а не для утримування тих, хто виїжджав за власним бажанням. Зараз, деякі люди почали залишати острів відповідно до цієї заяви Кокона.

Однак Акацукі, здавалося, сприймав навіть таку ситуацію як належне.

Він казав, що не може змушувати людей навколо, брати участь у його власній боротьбі, для досягнення його мети.

За його словами, кожен має дбати насамперед про себе.

– Вірно, шкода, що, багато людей не розуміють думок Акацукі... Але це не означає, що всі є такими.

Те що говорила Рісті, було незаперечним фактом.

Було чимало тих, хто не дослухався до слів Кокона і залишався на острові.

– Так, саме так... Ось чому я дуже рада, що хтось на ім’я пан Кубота залишився. Я ніколи його не зустрічала, але це він.... Вчений з Вавилона, і він той хто застосовує різні технології з інших світів на практиці в цьому світі, так?

– Так. Він також створив AD і систему бар’єрів. Це не підтверджена історія, але кажуть, що доктор Кубота також розробив основну теорію вавилонської системи, серця Вавилонської вежі.

– Але я вже давно знаю, що він чудовий інженер.

Сказала Кудзуха.

– Я й гадки не мала, що він такий сильний.

– Він справді був таким чудовим?

– Вірно, кивнула, у відповідь на запитання Рісті, Чікаґе, яка була світом подій разом з Кудзухою.

– Зрештою, винищувач, що летів на надзвуковій швидкості, високо в небі, був розірваний навпіл ударом списа, з землі. Для інженера, це не реально.

– Але як така важлива фігура Вавилону змогла залишитися і не відповісти на заклик Кокона? Що він про це говорить?

– Ну...Я його теж питала, але все, що він зміг мені про це сказати, це те, що у нього на це свої причини.

Відповіла, на питання Рісті, Харука:

– Ну, але, безумовно, дуже важливо, що він залишився... Є багато людей, які поважають і захоплюються доктором Куботою, як інженером. Вони також вирішили залишитися працювати з ним. У певному сенсі, можна сказати, що саме завдяки доктору Куботі лінії життєзабезпечення на острові підтримуються донині.

Більшість систем життєзабезпечення на острові використовували циркуляційну систему, яка використовувалася у Вавилонській вежі. Тому, якщо були інженери, які розумілися на цій системі, то можна обслуговувати такі системи, як електро- та водопостачання. Наразі, на штучному острові помітної плутанини не було.

Навпаки. Серед «сторонніх людей», які погоджувалися з ідеалами Акацукі, а не з Коконом, уже було багато тих, хто діяв.

Нині на цей штучний острів, зовні, припливло чимало людей.

Але це була не та ситуація, якій можна було б радіти. Оскільки:

– Іронія долі, чи не так... Що ситуація, коли Кокон намагався стерти країну нашого народження, Японію, породжує людей, які погоджуються з Акацукі.

Тихо пробурмотіла Чікаґе, опустивши очі, і перевела погляд на телевізор.

Міу та інші наслідували її приклад і подивилися на екран.

Тепер, коли Кокон силоміць відволікли громадськість від заворушень у JPN Вавилоні, зробивши Кійою зрадником, телебачення показувало лише одну новину, як головну тему.

У ній йшлося про те, що розпочався відлік часу до знищення японської нації.

– Погляньте. Наразі центр японської політики, будівля парламенту, повністю заблокована Коконом, а підготовка до створення тимчасового уряду йде повним ходом. До цього, окрім того, що японський уряд без дозволу проводив дослідження потойбічних технологій, вони вторглися в Спеціальний автономний регіон, щоб знищити докази. Останньою краплею став запуск касетних ядерних ракет, використання яких обмежене.

На задньому плані біля будівлі Національного парламенту стояла охорона, про що й повідомляли іноземні ЗМІ у всіх новинах.

Однак японські ЗМІ не були присутні. Кокон вже повністю заволодів правами на репортажі японських засобів масової інформації.

Однак ця ситуація в Японії запобігла найгіршому сценарію розвитку подій у Спеціальну Автономному Регіоні. Урядові установи на цьому штучному острові та силові структури, які виконували функції поліції, укомплектовані людьми, відрядженими з Японії. Ті, хто відчув, що в Японії їм не було ні місця, ні майбутнього, залишилися на острові та продовжували займатися своєю справою.

Але це лише тому, що Кокон позбавив їх можливості вибору майбутнього.

– ...

Дівчата бачили. Супротивник, з яким вони збиралися битися разом з Акацукі, мав силу, здатну легко знищити цілу націю.

Серед них, ймовірно, є ті, хто володіли силою зі здібностями, що перевершували Хікамі Кійою. Тож:

– Ви говорили «концептуальні здібності», ми повинні вміти використовувати їх якомога швидше.

Міу та інші кивнули, у відповідь на слова Рісті.

– Зараз я теж не можу використовувати свої найвищі сили, якщо збираюся... Стати силою цієї людини, я повинна принаймні набути достатньої сили, щоб боротися з Коконом і Багряними сутінками.

Серед тих, хто був покликаний до інших світів, лише жменька істот змогла набути цієї концептуальної здібності.

Умовою її набуття було те, що чиїсь душа та існування були підняті на вищий рівень, шляхом неодноразово переходу в інший світ. Чікаґе, Кудзуха і Харука, які походили з цього світу, вже виконали цю умову, будучи покликані в різні світи та вирушивши в Арейдзард, разом з Акацукі.

Міу не мала з цим жодних проблем, бо вона була вищою істотою, найвищою формою життя. Рісті також виконала умову, тому що уклала союз з вищою формою життя під назвою Чотири Великі Духи Шелфіда, під час свого перебування в Арейдзарді, і вона торкнулася Міу, коли билася з нею в JPN Вавилон нещодавно, під контролем думок Кійої та демонструвала силу найвищої форми життя.

Тому тепер ключовим буде те, чи зможе кожна з них досягти пробудження своїх здібностей.

– Незабаром професор Кубота розробить для нас систему тренування. А Оусава Акацукі, завдяки його тренувальній системі, пробудив у собі нову силу під назвою «Зона». Ми повинні наздогнати його найближчим часом.

І Тільки тоді вони зможуть зіграти роль у підтримці Акацукі.

Не просто бути захищеною, поруч з Акацукі, прагнучи до тих самих ідеалів, що й він.

Зараз вони повністю готові та вирішили, що їм потрібно робити нині.

Все, що залишилося, це бігти з усіх ніг. Тож:

– А поки що, що нам робити з цією ситуацією?

Після слів Рісті, Міу, Чікаґе та Харука подивилися в одному напрямку.

Двоє людей сиділи на дивані у вітальні, як і вони.

Двоє дітей: Оусава Акацукі, який перетворився на маленького хлопчика.

І Доумото Кудзуха, яку обіймав Акацукі і вона не могла від нього віддалитися.

2

Бачачи ситуацію перед своїми очима, Рісті Шелфід розмірковувала, що робити.

Сьогодні вранці, коли вони прокинулися, Акацукі був дитиною.

Ні, це правда, що зазвичай він був занадто хлопчачим, у дивних місцях. Але коли він справді виглядає так, з цим важко впоратися.

Потім обнімаючи руку Кудзухи, Акацукі раптом поглянув на Рісті й усміхнувся їй.

«...Ми-мило...»

У Рісті мимоволі закалатало серце.

Що тут скажеш. Вона ніколи не думала, що Акацукі, той Акацукі, який зазвичай більш мужній, ніж будь-хто інший, і з силою тягне їх за собою, буле таким милим, будучи маленьким.

«Занадто брудно.» Вона мала на увазі.

«...Добре Кудзусі...»

Рісті заздрісно поглянула на Кудзуху, до якої той був найбільш прив’язаний.

Мабуть, першою кого побачив Акацукі, ставши дитиною, була Кудзуха, і він прив’язався до неї, наче закарбувавши її в пам’яті.

Якщо подивитися, то можна було побачити, що Міу, Чікаґе та Харука, також дивилися на Акацукі та Кудзуху так само як і Рісті.

Вони всі були вражені. Милістю маленького Акацукі.

Єдина, Кудзуха, відчувала себе винною за те, що монополізувала Акацукі, і довго мовчала з незадоволеним виразом обличчя.

– ...

З задумливим поглядом. «Мабуть, щось сталося.»

Рісті та решта це розуміли. Але, попри занепокоєння, вирішили поки що почекати, доки Кудзуха розповість їм.

Вони могли запитати її, що відбувається. Вони також могли поставитися до неї доброзичливо.

Але якби вони це зробили, то ставилися б до Кудзухи як до дитини.

А якщо так зроблять, то постраждає саме Кудзуха.

Тож вони чекали. Чекали, коли Кудзуха заговорить з ними, як рівна співрозмовниця. Яка стоїть з ними пліч-о-пліч.

Посеред усього цього, Харука прочистила горло одним кашлем, наче прийшла в себе:

– Навіть так... Чому він став дитиною?

Запитала вона, ніби повернулася до тями.

– Ну, що стосується одягу, то завдяки новому типу AD, ми змогли з цим щось зробити.

Перед вирішальною битвою з Кійоєю, у день ночівлі, Харука принесла нові AD і форму.

Коли вони поєднані, можна було змінити одяг, відповідно до часу і місця, відповідно до особистості того, хто вдягнений, якщо це усвідомити. Маленький Акацукі був одягнений в ці два предмети, і Харука змінила вбрання на дитячий одяг за допомогою зовнішніх маніпуляцій, щоб подолати ситуацію на певний час. А потім:

– ...Я думаю, що це, ймовірно, через надмірне використання Ренкан Кейкіку.

Щойно Рісті відповіла на запитання Харуки, всі погляди в кімнаті одночасно зібралися на ній.

– Ти знаєш, що це таке?

– Так, зі мною це вже траплялося одного разу.

Кивнула, на запитання Чікаґе, Рісті й почала говорити.

Вона розповіла, що одного разу коли вони були в Арейдзарді, Акацукі використав всю Ци у своєму тілі до межі, і що його тіло тимчасово зменшилося в результаті його нерозважливості, коли він продовжував битися.

Це було після перемоги у визвольній битві за Ельдію, столицю колись занепалої країни Рісті, Королівства Шелфід. Не вистачало людей, які могли б застосовувати магію відновлення для багатьох поранених солдатів. Акацукі, який бився на фронті більше, ніж будь-хто інший, і був виснажений більше, ніж будь-хто інший, все одно продовжував використовувати внутрішню силу на поранених, врешті-решт він навіть пішов на те, щоб порізати себе, для їх зцілення.

– Акацукі сказав мені, що чим ти більший, тим більше Ци тобі потрібно, щоб підтримати своє тіло. За своєю природою, більшість живих істот, включно з людьми, не можуть маніпулювати Ци. Вони несвідомо приймають необхідну кількість Ци у своє тіло, споживають і циркулюють, тому у фізичному тілі не відбувається жодних змін.

Проте.

– Але Акацукі, який опанував Ренкан Кейкіку, може використовувати свою Ци за межами своїх можливостей. Тож, якщо надто сильно себе навантажуватиме, він може опинитися в стані, коли не зможе утримувати своє тіло в початкових розмірах...

Після слів Рісті:

– Що робити... Це моя провина.

Сказала Міу, приголомшеним голосом.

– Бо я потрапила до рук президента і наразила всіх на небезпеку...тому він такий.

Дійсно. Ця битва була вирішена наприкінці, коли Акацукі випустив велику кількість Ци зі свого тіла й атакував. Але:

– Це не правда.

Негайно заперечила сказане Чікаґе.

– Я багато разів тобі казала. Це не провина Міу. Це Хікамі Кійоя. У цьому випадку, Міу - лише жертва.

– Так, саме так. І навіть якби Міу не потрапила в полон, оскільки він був неминучим супротивником, їм довелося б битися, в якийсь момент. Якби ми просто зустрілися, не змогли б ні про що домовитися.

А потім:

– Якби інша сторона зосередилася лише на використанні своїх концептуальних здібностей, не отримавши найвищої форми життя Міу, була ймовірність, що... Результат перемоги був би інший.

Сказала їй Харука. Якби Кійоя не отримав Міу. Він би побудував би свою битву на концептуальній здатності «Полярне знищення», без вагань, навіть якби постраждала Вавилонська вежа.

Причина, чому Кійоя не використав «Полярне знищення» в останній битві, полягала не в тому, що він був необережним або гордим. А, тому що в тому місці був пристрій, який контролював Міу та її силу, найвищої форми життя. Якби він невдало використав «Полярне знищення», то в останню мить міг втратити здобуту силу найвищої форми життя.

Замість того, щоб стати заручницею і позбутися своєї сили, Міу змогла стати кайданами для Кійої.

Перш за все. Ця техніка, яка стирає все, якщо її не можна уникнути, все буде вирішене в той момент. Незалежно від того, наскільки сильним є Акацукі в якого вони вірять. Тож:

– Якщо Оусава Акацукі переможе, і всі ми будемо в безпеці... Кращого результату для нас не існує.

– ...Так.

Кивнула головою Міу, і сказала «дякую» з трохи світлішими виразом обличчя.

– До речі, Рісті... Як Оусава Акацукі повернувся до норми.

На запитання Харуки, Рісті похитала головою:

– Нічого особливого. Через деякий час, буквально за кілька хвилин, він одразу ж повернувся до нормального стану. Акацукі також може приймати Ци ззовні. Але в той час він був нижчим на зріст, а тіло трохи меншим...

Рісті знову подивилася на Акацукі.

Цього разу вони стали зовсім дитячими, втративши спогади про Рісті та друзів, а рівень інтелекту відповідав зовнішності. Очевидно, що вимір змін був іншим, ніж тоді.

Можливо, нинішній Акацукі втратив настільки велику кількість Ци.

– Пані Рісті... Наскільки я пам’ятаю, Ренкан Кейкіку цього хлопця також може перетворити чуже Ци на своє, чи не так?

– Е, так...

Кивнула, на слова Міу, Рісті. Після битви з чотирма темними заххаками, у вавилонській вежі, Рісті довірила свою Ци Акацукі.

«Крім того...»

Швидко згадавши той момент, Рісті відчула легке тепло в глибині свого тіла.

Хоча її щоки трохи почервоніли, вона думала, що якби кожна з присутніх могла дати Акацукі трохи енергії, вони могли б повернути його до нормального стану.

– Але... Цим кроком можна скористатися лише тоді, коли Акацукі здатен використовувати Ренкан Кейкіку. Можливо, бувши зараз дитиною і втративши частину спогадів, Акацукі не може використовувати його. Навіть якщо тіло пам’ятає її, вона не має сенсу без спогадів. Справа не стільки в тому, що він більше не може нею користуватися, скільки в тому, що просто забув, як це робити....

Це, ймовірно, закінчиться тим, що її груди смоктатимуть скільки їх можна смоктати.

– Ну, і що ж нам тоді робити?..

– Ну... Він, ймовірно, зараз перебуває в стані надзвичайно низького рівня Ци, тому, ймовірно, несвідомо поглинає багато Ци з повітря. Тож впевнена, що з часом все повернеться до норми.

Однак був майже полудень.

Минуло вже досить багато часу від самого ранку, коли Акацукі перетворився на дитину.

Той факт, що він все ще не повернувся, може означати, що потрібно щось зробити, щоб повернути його назад. Потім.

– ...Це просто. Якщо це так, ми повинні просто повернути спогади Акацукі.

Погляд аудиторії був спрямований на Чікаґе, яка сказала це невимушеним тоном.

– Повернення спогадів... Дійсно може дозволити Оусаві Акацукі використовувати Ренкан Кейкіку, але... Як? Чи є якийсь кращий спосіб?

– Ага, можливо...

– Скажи, пані Чікаґе! Як повернути його пам’ять?

– Причина, чому Акацукі тимчасово втратив пам’ять, ймовірно, полягала в тому, що його розум потягнувся за зменшенням тіла. Тому що розум і тіло пов’язані. Але якщо не може цього пригадати не означає, що він забув. Якщо так, тоді просто потрібно нагадати, давши поштовх, який сильно струсне свідомість Акацукі.

Сказала Чікаґе, як про щось само собою зрозуміле, звертаючись до Міу, яка нахилилася в перед.

– Напевно, найголовніше, щоб хтось плакав, але навіть якщо ми навмисне будемо проливати сльози, це не матиме великого ефекту, перш за все, нам самим це не подобається. Понад усе, лежати й плакати перед Акацукі.

– ...

Рісті та інші замовкли, побачивши серйозний вираз обличчя Чікаґе.

Безумовно, це були справжні почуття Рісті та інших.

Сльози - це справді жіноча зброя. Якби вони справді хотіли, то могли б зробити це самі, навіть якби довелося брехати та плакати.

Однак. Акацукі, мав сильніші, ніж будь-хто інший, почуття до жіночих сліз, тому вони, які пообіцяли відтепер підтримувати, ніколи не повинні  були проливати фальшивих сліз..

– Але Чікаґе... Що ти збираєшся робити?

Чи був інший спосіб впоратися з Акацукі, крім сліз?

Тоді Ідзумі Чікаґе сказала з усмішкою.

– Очевидно ж, спокушати.

3

Реакція інших чотирьох, на пропозицію Чікаґе, щодо «спокушання» була не надто позитивною.

Справедливо буде сказати, що вони не були в захваті від неї.

Навіть попри те, що іншою стороною був Акацукі, вони вважали, що це було занадто просто і недалекоглядно.

До того ж на відміну від звичайного, Акацукі знаходився у стані маленької дитини.

Вони скептично ставилися до ефективності власних спокусливих трюків.

Однак просто сподіватися на те, що ситуація природним чином, покращиться було б, так само як якби вони досі покладалися на Акацукі. Якщо вони зібралися, щоб підтримати Оусаву Акацукі, то, природно, мова йшла про те, щоб зробити щось, на що здатні.

Проте.

Справа в тому, що вони не мали жодних конкретних ідей щодо того, що вони могли зробити в цій ситуації.

– Ч-чому я...

Нанаса Харука, якій Чікаґе рекомендувала грати роль звабниці для Акацукі, раптом підвищила голос збентеження.

– Ні, справа... Не в тому, щоб запросити Акацукі. Йдеться лише про те, щоб стимулювати його до повернення пам’яті, ось мета цього разу.

Сказала Чікаґе.

– Тіло і розум взаємодіють один з одним. Якщо витягнути спогади про теперішнє, які він забув, його тіло може повернутися назад, до шістнадцятирічного віку.

– Я розумію цю теорію... Але чому я, адже я?..

– Найголовніше стимулювати Акацукі. Не дивно, що за сексуальну привабливість відповідає хтось на кшталт Міу.

– Хвилинку, пані Чікаґе! Відколи це я відповідаю за сексуальну привабливість?

Чікаґе посміхнулася на скаргу Міу, ніби ображаючись, і сказала: «Ну і добре».

Спостерігаючи за цим обміном думок між ними:

– Але... Що мені робити з приваблення?

Харуці сказали зробити те, чого вона ніколи раніше не робила, і вона збентежено сказала.

– Нічого не вдієш... Тоді переодягнімо трусики, які на нас зараз, прямо тут.

– В спідній білизні тут?! Ти серйозно?!

Обличчя Харуки мимоволі зашарілося. Це була вітальня. Приміщення призначене для сімейного возз'єднання.

У такому місці вона збиралася показати, як знімає трусики, на очах у всіх.

Харука здригнулася, але Чікаґе спокійно сказала:

– Думаєш це смішно: Хоча він і став дитиною, але це все одно сексуальний трюк для Акацукі. Якщо все буде добре і він повернеться, думаю, що буде безпечніше, якщо ми будемо разом, щоб ми могли простежити за розвитком подій.

– Це...

Це дійсно могло бути так.

– Що ж, якщо, Харука, справді хочеш, щоб тебе залишили наодинці з Акацукі, то я не проти...

– ...Ні, буде краще, якщо ви залишитеся...

Слова Чікаґе зміцнили думку Харуки.

Зрештою, вона навіть не знала, як проводити трюки зваблення.

– Але я все одно...

Харука говорила, що вона соромиться через збентеження.

– Знаєш, Харуко... Я не збираюся тебе ні до чого примушувати.

Сказала Чікаґе.

– Навіть якщо це заради Акацукі, немає потреби змушувати себе робити те, що тобі не подобається. Якщо Харука не може це зробити, це просто питання того, що хтось із нас зробить це.

– ...

Коли їй сказали це ніжним тоном, навіть Харука не знайшла слів для того, щоб відповісти.

Коли вона поглянула на Міу та Рісті.

– ...

– ...

Обидві почервоніли, але не виглядали такими вже й зніяковілими.

Вони могли це зробити. Міу та Рісті показували Акацукі зваблювальні трюки.

Харука подивилася на Акацукі, який обіймав Кудзуху.

Тоді його дитячі очі, помітивши її погляд, повернулися до Харуки.

«...Для Оусави Акацукі...»

Саме так. Це для Акацукі.

Людини, за якою вона вирішила слідувати. Людини, яка врятувала її, коли її ледь не вбив Хікамі Кійоя, яка по-своєму обійняла і зцілила її, коли вона була у відчаї від втрати того у що вірила до цього часу.

І цей Акацукі тепер став маленькою дитиною.

Якщо вона зможе допомогти йому таким чином. Що означають трохи сором’язливі думки.

«...Так, саме так.»

Вона вже показувала себе у борделі в Арейдзарді й у ванній кімнаті родини Оусава, до якої її перенесло, і вона виставила на показ Акацукі ще більш сором’язливий вигляд, ніж цей... А присутні тут дівчата - усі подруги, які підтримували Акацукі разом з Харукою, ті, хто розділяв її долю.

«...Не треба соромитися.»

– ...

Харука закусила губу і підвелася з дивана. Вона була готова до цього.

– Гм, ем... Харука.

Чікаґе видала трохи спантеличені слова, але Харука не заперечувала.

Діючи. А потім, Нанаса Харука встала перед Акацукі обережно просунула руки під спідницею. Потім просунула обидва великі пальці в боки своїх трусиків.

– У..!

Харука збентежено заплющила очі та повільно спустила трусики.

«…А...у.»

Тертя тканини, що ковзали по стегнах, змусило Харуку чіткіше усвідомити, що вона робить.

Потім, коли її руки спустилися зі стегон до колін, вона почула чиєсь зітхання.

Трусики Харуки з’явилися з-під спідниці на загальний огляд. І у відповідь:

– ...

З незрозумілих причин, руки Харуки зупинилися, коли її тіло нагрівалося глибоко в середині.

Найбільш сором’язливе місце Нанаси Харуки, оголене під її короткою спідницею, безпосередньо торкалося повітря вітальні. Вона повинна була бути готовою, але усвідомила, що робить зухвалий вчинок, і не знала що робити.

І коли почала губитися, вона не знала, що робити.

Харука злегка відкрила очі, ніби просячи допомоги. Потім.

«...А...»

Спочатку її очі зустрілися з очима Акацукі. Дитячі очі, здавалося, наче спостерігали за Харукою.

Тож:

– ..У.

Цілком рішуче, руки Харуки почали рухатися.

Харука стягнула трусики. Нахиливши корпус в перед, опустивши їх до колін і повільно витягнувши одну ногу.

Нанаса Харука, прямо перед Оусавою Акацукі, зняла свої трусики.

4

– ...Ем, Чікаґе. Що мені робити далі?..

– А-так... хм.

На запитання Харуки, яка згорнула трусики в руках, Чікаґе не могла відповісти.

Це правда, вона думала, що зваблювання можуть бути ефективними проти Акацукі.

Якщо вже це робити, то краще, щоб це зробив хтось несподіваний.

Але Чікаґе завжди думала, що всі інші будуть проти.

Проте, всупереч очікуванням, Міу та Рісті, почервонівши, дещо погодилися.

Харука, яку вона висунула, соромилася це робити, але вона зробила все правильно.

Але, на жаль, наразі не було жодних ознак того, що Акацукі повертався до норми.

Втім, було б нерозумно вимагати більшого від Харуки, яка вже досягла межі своєї ганьби.

Коли Чікаґе внутрішньо роздумувала, що ж їй робити:

– Все гаразд, пані Харука.

Спокійним тоном Міу підтримала Харуку збоку.

– Але...

Коли Харука подивилася на Міу, ніби кажучи, Акацукі ще не повернувся до норми, Міу ніжно похитала головою:

– Ти добре впоралася з найбільш сором’язливим першим кроком, пані Харука. Залиш решту нам?..

На цих словах:

– А...

Харука впала на підлогу, наче в неї відняло спину. А потім:

– Що ж, наступною, пані Чікаґе, будь ласка, не могла б ти?

– Е-е? О, я?

Мимоволі перепитала Чікаґе, але Міу почала своє питання зі слів «Бо»:

– Це ж пані Чікаґе вигадала цей трюк, чи не так? Дивно, що ти дозволила пані Харуці це зробити, а сама не зробила. Здається, у мене це вийде не надто добре, тому що в мене не має жодної несподіванки. З іншого боку, я думаю, якщо пущу в перед пані Рісті, пані Чікаґе, яка запропонувала це першою, почуватиметься ображеною...

Зітхнувши:

– ...Чи я помиляюся?

– Ні, це не...

Чікаґе могла пробурмотіти лише кілька слів.

Це був не сарказм, не злість, Міу поставила їй пряме питання.

Справа лише в Акацукі. Міу серйозно ставилася до Чікаґе і просила її зняти їх.

– Але... Навіть якщо я їх зніму.

– Нічого страшного. Останнім часом, пані Чікаґе раптом стала дуже сексуальною.

Сказала Міу.

– Це сталося відтоді, як ми побували в його кімнаті, під час останньої ночівлі. Наступного ранку ти виглядала трохи інакше.

До того ж.

Відколи ми почали жити разом у цьому будинку, білизна, яку носить пані Чікаґе, дуже жіночна, на відміну від попередньої. Може це, тому що вважаєте, що він може її побачити?

– Т-це...

Обличчя Чікаґе раптово почервоніло, коли розкрили її приховані почуття.

Тієї ночі Акацукі виявив, що Чікаґе обманювала себе.

І ніжно зняв фальшиву маску з тодішньої Чікаґе.

Від тоді вона стала більше усвідомлювати Акацукі, як чоловіка, якому може присвячувати себе.

Саме цим була зумовлена зміна її білизни. Тієї ночі, коли Акацукі заснув, Чікаґе довелося роздягнутися до спідньої білизни. Вона замислилася над цим пізніше, коли згадала, що Акацукі роздягнув її та оголив її шкіру.

Вона хотіла, щоб Акацукі більше сприймав її як жінку. А потім:

– Отже... Так? Це гарна нагода, тож подивімося на неї тут сьогодні.

– У...

Чікаґе не могла більше відмовлятися, коли Міу сказала їй це з посмішкою.

Вона ніколи не думала, що все так закінчиться.

– ...

Чікаґе нічого не залишалося, як спробувати розстебнути верхні ґудзики сорочки.

– О, ні пані Чікаґе. Це ж якийсь трюк, чи не так? Тоді ти маєш зробити це перед ним.

– У..!

Чікаґе стояла перед Акацукі, напіврозпачливо прислуховуючись до пропозиції Міу.

І прямо перед очима маленького Акацукі,

– ...

Ідзумі Чікаґе. Повільно почала роздягатися.

З червоним обличчям, вона по черзі розстібала ґудзики зверху, потім спустила від плечей до ліктів, потім втягнула руки та кинула сорочку на підлогу. Потім розстебнула блискавку на шортах і спустила їх зі стегон до на коліна, і шорти природним чином впали на підлогу.

Все що залишилося, це бюстгальтер і трусики.

Це Ідзумі Чікаґе, яка носила лише спідню білизну, щоб Оусава Акацукі бачив її як жінку.

Нинішня вона існувала лише для того, щоб її побачив Акацукі.

І Акацукі перед нею неодмінно дивився на таку Чікаґе.

«...А...»

Від цього факту, її тіло почало пробирати тремтіння

А Чікаґе все ще намагалася стримати сили, які ось-ось покинуть її коліна:

– Що... це все?

Похмурим голосом, Міу сказала щось обурливе.

– Ш-що ще я можу... зроби?

Коли Чікаґе поспішно запитала, Міу нахилила голову.

Оскільки, навіть якщо пані Харука, перша, зняла свою трусики, це не було досить збуджуюче, але якщо пані Чікаґе, друга, залишиться в спідній білизні, це не матиме сенсу, чи не так? Ми повинні дати йому більшу стимуляцію.

– ..У.

Чікаґе негайно, поглядом, звернулася до Рісті

– ...

Рісті мовчки відвернулася.

Вона, мабуть, зрозуміла, що якщо приверне зараз увагу Міу, то й сама буде в це втягнута.

«...Не дивно.»

Чи не тому вона, віднедавна, майже не промовила жодного слова і знищила всі ознаки своєї присутності.

Аж раптом Міу опинилася поруч з нею.

Вираз її обличчя був настільки гламурним, що навіть Чікаґе та інші особи тієї ж статі не могли втриматися, щоб не ахнути:

– Знаєте... Наприкінці інциденту у JPN Вавилоні він прийшов у духовний світ, повернути мене, вірно? Коли я там поклялася стати власністю цієї людини, він побачив мене там... Усі мої незручні речі.

Її щоки були почервонілі, а очі Міу, що дивилися на маленького Акацукі, були якісь вологі.

На відміну від її видатних пропорцій, риси обличчя Міу досить дитячі.

Якби ви запитали, красива вона чи мила, вона ймовірно належала б до милих.

Якщо ви просто подумаєте про красу та жіночність, то Рісті та Харука кращі.

Але, вираз обличчя Міу зараз - безмежно гламурної жінки.

Тож нічого страшного, пані Чікаґе, навіть, якщо він тебе побачить.

– ...

Чікаґе, яка бачила це зблизька, відчула, що її талія зламається.

Така сексуальність. Це було не дуже добре, але вона не могла встояти. Але:

– О... Пані Чікаґе, чи можливо, що ти занадто збентежена, щоб піти далі?

Раптом обличчя Міу повернулося до звичайного, і занепокоєно подивилася на неї. Тож:

– У-ун... Можна я залишу решту Міу та Рісті?

Чікаґе, яка несподівано прийшла до тями, кивнула головою, наче їй стало легше.

– Розумію. Тоді залиш решту мені.

Говорячи це, Міу безтурботно посміхнулася.

Вона нарешті простягнула руку їй за спину, і розстебнула ліфчик Чікаґе.

– Е?..

Поки Чікаґе була приголомшена, не розуміючи, що сталося, Міу розстебнула бретельки та повністю зняла бюстгальтер з Чікаґе, одразу після цього:

– ~~!?

Чікаґе, яка показала Акацукі кінчики своїх грудей, поспішно закрила їх руками.

– Мі-міу... Що ти раптом робиш?!

– Що? Тобі було соромно йти далі, тому ти попросила зробити все інакше.

Побачивши її здивування, здивовано сказала Міу:

– Ось чому я, замість пані Чікаґе, яка сказала, що не може роздягнутися сама, роздягаю її.

Я зробила щось не так?

– Так...

Так. Це не так. От і добре.

Міу зручно інтерпретувала слова, які мимоволі проковтнула та:

– Довірся мені, ми повинні допомагати одна одній, в такі моменти... Бо ти покладаєшся на мене.

З лагідною посмішкою, вона поклала руки на трусики Чікаґе.

– Те, що ти не можеш зробити, пані Чікаґе, ми зробимо за тебе.

Як тільки це сказала, вона стягнула з Чікаґе останню тканину, що залишалася на ній.

Для маленького Акацукі, важлива частина Чікаґе була як на долоні, з усіх кутів.

– ..У.

Поспіхом прикриваючи це місце рукою, Чікаґе впала на підлогу.

Бачив.

Звичайно, навіть у ніч вечірки з ночівлею Акацукі бачив її оголеною.

«...Але...»

Вона й гадки не мала, що виставить себе перед Акацукі, в такому світлі.

Коли Чікаґе, яка повністю зіщулилась від сильного сорому, не в змозі поворухнутися.

– Хм... Здається, це не працює.

Міу задумливо поглянула на Акацукі, який залишався незмінним у своїй дитячій подобі, роздумуючи над тим, що їй робити.

– Гей, Рісті, як думаєш, що нам робити?

Запитала вона, озирнувшись назад, а Рісті відповіла «Е» і завмерла:

– Й-як щодо того, щоб пообідати разом? Вже майже час...Чи не так?

Вона, напевно, думала, що їй наступною доведеться робити щось більш екстремальне, ніж бути голою.

Пропозиція звучала досить відчайдушно. Проте.

– Зрозуміло... Це теж правильно.» Що ж пообідаємо.

Міу погодилася на цю ідею і легкими кроками попрямувала до кухні.

Рісті побачивши це:

– Хаа...

Важко зітхнула й опустилася сідницями на підлогу.

Після того як Міу пішла, вони залишилися в трьох, Чікаґе, Харука та Рісті.

Маленький Акацукі виглядав спантеличеним. А потім:

– ...

Навіть після всього цього, Кудзуха все одно залишалася похмурою.

5

А після обіду з маленьким Акацукі.

У вихорі родини Оусава спостерігалася легка метушня..

Це місце, де підіймалася тепла пара - ванна кімната.

Під час обіду Акацукі розлив приправи.

Забруднився не лише одяг, але й тіло, тож довелося, незважаючи ні на що, купатися.

Але питання полягало в тому, хто буде купати Акацукі.

Зрештою, Акацукі зараз був маленькою дитиною. Можливо, він не зміг би вдало помитися сам.

Тоді Міу підняла руку і сказала: «Тоді я зроблю це.»

Незважаючи що він дитина, вона буде з Акацукі. Вона хотіла зробити все, що могла, і понад усе Харука та Чікаґе вже здійснили сексуальне насильство над своїм тілом.

Якщо так, том вона подумала, що настала її черга.

І Міу запропонувала Рісті приєднатися до неї у ванні.

Вона думала, що Рісті буде ніяково, якщо лише Харука і Чікаґе залишуться зі своїми сором’язливими почуттями. Однак, всупереч очікуванням, реакція Рісті чомусь була дещо суперечливою.

Що ж сталося. Її щось турбувало. Коли Міу м’яко запитала її про причину, Рісті незабаром стала більш відвертою і сказала, що хоче приєднатися до неї. Тоді здалося, що її обличчя трохи сіпнулося, але, мабуть, це була лише уява. Насправді Рісті запросила Харуку приєднатися до неї пізніше.

Пропозиція, безумовно, була зроблена з думкою про Харуку, яка, мабуть, відчувала відповідальність після того, як її перша спроба провести зваблення закінчилася невдачею. Несподівано Міу зворушилася. На частку секунди, їй здалося, що вона почула неймовірне з вуст Харуки щось не можливе, на кшталт «у ділі...» тому вона наблизила обличчя, щоб краще її розчути, запитавши: «Можеш повторити?», і Харука одразу ж кивнула головою і сказала: «Із задоволенням... Вона знаходилася майже на межі сліз, але, мабуть, була зворушена турботою своїх друзів.

Щоб поділяти цю радість, приєднатися до них були запрошені Чікаґе і Кудзуха, але, на жаль понад п’ять осіб було занадто багато для ванної родини Оусава.

Це був структурний недолік в родині Оусава в тому, що ті, хто зібралися підтримати Акацукі, не могли прийняти ванну разом з ним. Незначний, але його не можливо було не помітити.

Цього разу у них не було іншого вибору, окрім як здатися, але з огляду на те, що станеться в майбутньому, потрібно буде діяти якнайшвидше

І ось нарешті Міу з супутницями зібралися помити Акацукі.

Вони хвилювалися, що йому не сподобається, бо він не буде з Кудзухою, до якої він найбільше прив’язався, але це виявилося безпідставне побоювання. Коли йому сказали, що вони приймуть ванну разом, він радісно кивнув.

Навпаки, коли вони роздягалися в роздягальні, Міу з рештою ще більше зніяковіла.

Незалежно від того, наскільки він маленький, Акацукі все ще залишався Акацукі. Побачивши його оголеним, Міу та інші не змогли придушити в собі незрозумілий жар, що охопив їхні тіла.

Проте, коли вони разом пішли до ванної кімнати, прийняли душ і поніжилися у ванні, це напруження поступово спало:

– Так, можеш підняти руки?

– Та-ак.

На прохання Міу, Акацукі, який сидів на стільчику для ванни, обличчям до неї, підняв руки в гору.

Щира реакція. Від усієї цієї чарівності, серце Міу почало пульсувати від хвилювання.

Це було навдивовижу мило. Рісті та Харука, які дивилися на них сидячи у ванній, також були повністю вражені миловидністю маленького Акацукі, і їх вирази містили прищулені очі.

Міу кілька разів натиснула на помпу пластикової єдності, щоб випустити мило для тіла на руку, а потім потерла руки, щоб утворилася піна. Потім вона створила кремову, гладку піну і почала мити тіло Акацукі без використання губки або рушника.

Дитяче тіло ніжне і чутливе. Не можна мити його старанно і подряпати. Коли раніше Міу повернулася до Арейдзарда, у лазні Форестніуму, Акацукі також мив її тіло руками, і тоді він сказав. «Ніщо не може помити тебе ніжніше ніж мої руки.»

Тож Міу слідувала цьому уроку та цього разу мила тіло Акацукі власними руками. Акацукі смикнув тіло, наче йому було лоскітно, але Міу сказала: «потерпи» і розтирала піну по його маленькому тілу.

І через деякий час, коли закінчила мити все тіло, вона змила її теплим душем.

– Так все чисто.

Сказала йому Міу, вимкнувши душ. Тоді Акацукі, перед нею, посміхнувся і сказав:

– Дякую... Міу.

У той момент, коли він це сказав, вона була зворушена тим фактом, що він зміг належним чином віддячити їй, і також була щасливою, що Акацукі піклувався про неї.

– ..У.

Мимоволі Міу була настільки схвильованою, що дала волю своїм емоціям, і їй так сильно захотілося обійняти Акацукі, але якось стрималася.

Якщо вона зробить, щось подібне і він образиться, вона не зможе більше жити з цим.

Потім.

– ...

Попри те, що вона закінчила мити його тіло, Акацукі все ще сидів на стільці та дивився на неї

Його погляд був зосереджений на грудях Міу:

– Не дивися надто... Це соромно.

Незважаючи на його дитячий вигляд, вона не могла не розуміти, що перед нею Акацукі.

Стежить за нею. Коли вона подумала про це, то відчула жар на спині.

Коли Міу збентежено почервоніла:

– ...Цицьки.

Тихо сказав Акацукі. Очі, які дивилися на груди Міу, були досить зацікавленими.

– Гм...

Якийсь час Міу не могла знайти слів, незабаром:

– Доторкнешся?

Зніяковіло запитала вона. Тоді Акацукі подивився на неї й сказав:

– Можна?..

– Т-так... Якщо це ти.

Мимоволі кивнула Міу, на запитання з чистими очима.

– ...За-зачекай Міу-чан.

Стурбовано озвалася, збоку, Рісті.

Нічого страшного, пані Рісті... Я в порядку.

Те, що робив Акацукі, не більше ніж дитяче прохання.

Не потрібно настільки насторожуватися.

І Міу не могла відмовити Акацукі в його бажанні.

Бо ці груди вже належали Оусаві Акацукі. А потім:

– Ого...

Радісно промовив Акацукі та почав торкатися грудей Міу своїми незграбними рученятами.

Руки маленького Акацукі мило терли великі груди Міу:

– ...Хм, лоскітно...Ах.

Міу трохи скривилася від цього дражливого відчуття.

Однак воно відрізнялося від інтимного задоволення, яке зазвичай робило Міу нестримною.

Акацукі продовжував терти її груди так, ніби просто насолоджувався теплим і м’яким відчуттям.

Коли Міу почала поступово звикати до лоскоту, який дарував їй Акацукі.

– ...Хам.

– Гей... За-зачекай, хмааа.

Наступної миті Міу вже була спантеличена.

Наступної миті її вже смоктали.

Смоктання жіночих грудей - це були чудові пестощі, які могла подарувати навіть дитина.

Тіло Міу здригнулося від ривка, але вона не намагалася зупинити Акацукі.

Приймаючи. Інша сторона - дитина, і це Акацукі. Не було причин відмовляти. Проте:

– Хмуну.

Солодке відчуття поступово підіймалося до грудей, і Міу стримала свій голос. Потім.

«...А...»

Оусава Міу зрозуміла. У роті Акацукі кінчики її грудей були тверді й напружені.

Це не минуча реакція для жінки, чиї груди смоктали.

Тож, навіть якщо вона була збентежена, її тіло реагувало:

«...Щось схоже на дитину..»

Міу дивилися на Акацукі добрими очима.

Маленький Акацукі схожий на дитину, яка народилася б від неї та нього:

«...Дитина моя і його...»

Щойно вона подумала про це, Оусава Міу відчула тепле щастя.

«...В-вибач, я...»

Наче материнський інстинкт, любов переповнювала Міу без зупинки.

Цього разу вона не могла більше стримуватися.

Усвідомивши це, вона закинула руки йому за спину й обняла його маленьке тіло.

Акацукі відірвав свої вуста від грудей Міу і подивився на неї, щасливо посміхаючись в її обіймах.

Потім він знову почав смоктати груди Міу. Просто цілеспрямовано шукаючи Міу.

Єдиним звуком у ванній кімнаті був звук, який видавав Акацукі, смокчучи груди Міу.

Спочатку Рісті та Харука схвилювалися, побачивши такого невинного Акацукі, але перш ніж вони це зрозуміли, вони спокійно дивилися на них.

Саме в цей час, з тілом Міу сталося щось незвичне.

– Е... Що... хм-а-а-а-а?!

Солодке відчуття, яке раптом охопило її тіло, змусило Міу сильно затремтіти всім тілом.

Вона досягла точки легкості.

Здивувавшись, що відбувається, Міу одразу ж подумала про одну можливість.

«...Не може бути... Це, може бути...

Безсумнівно. Прямо зараз у Міу було щось всередині її тіла.

Можливо це була Ци Акацукі, вона думала що він більше не може нею користуватися, але Акацукі, все ще бувши дитиною, використовував Ренкан Кейкіку.

Однак, дарма що Міу досягла кульмінації, Акацукі продовжував смоктати її груди. Зазвичай, після того, як Міу одного разу кінчила, Акацукі завжди зважав на неї.

Бо він знав значення явища кульмінації.

Однак для маленького Акацукі було б неможливо спробувати зрозуміти значення реакції Міу.

– Хвилинку, так... Га? Ах, ах, ах, -а-а-а-ах?!

Безперервне відчуття кульмінації охопило Міу.

Коли Міу впала назад, Акацукі опинився в такому положенні, що накрив її.

Попри це, він продовжував смоктати груди Міу. Цілеспрямовано, ніби чимось одержимий.

«...Ш, що мені робити....Яа.»

Задоволення проникнуло навіть у її думки, і вона була не в змозі про щось думати. Тим часом Міу кілька разів довели до кульмінації завдяки Акацукі.

– О, боже, я ж казала! – Я знала, що це станеться!

Рісті та Харука поспіхом вийшли з ванни.

Їм вдалося відтягнути Акацукі від Міу, але він обхопив руками її шию.

Як реп'ях:

– Бачиш, ти не можеш цього зробити, твоя сестра в біді, га?!

Всупереч цьому, Рісті та Харука зуміли удвох відтягнути Акацукі.

– ....О, ах... Н, хма... а.

Звільнившись від серії кульмінацій, Міу солодко видихнула і дивилася змученими очима.

На Акацукі, який вивільнився з грудей Міу та прилипнув до грудей Рісті, з невинною посмішкою.

– Е, щоооооо?

– Зачекай, Рісті, це небезпечно.

Рісті, яка миттєво досягла кульмінації, відкинулася всім тілом назад і впала на підлогу ванної кімнати, а Харука відсахнулася. Напевно, це приховане благословіння, що вона не вдарилася головою. Але навіть після цього, Акацукі не залишив грудей Рісті. Він продовжував смоктати її груди, так само як і з Міу. А потім:

– А... А-а-х... хм...ммм

Коли Рісті, ридаючи від насолоди через кульмінацію, не могла говорити, він змінив свою мету.

– За-зачекай, зажди... Оусава Ака... Хіяаааа!

Харука, на яку накинуся Акацукі, наступної миті вже солодко кричала.

Потім, за лічені секунди, її довели до того ж стану, що й Міу та Рісті.

Зрештою, Харука теж втратила здатність чинити опір і була віддана на милість Акацукі.

Але, Міу не в змозі підвестися з підлоги, все ж відчувала полегшення.

«...З цим...»

Вони зробили з ним те саме. Акацукі вже має бути задоволеним.

Так подумала Міу. Але:

– Е?..

Акацукі, який відійшов від Харуки, несподівано знову підійшов до Міу.

– …Т-це

Потім, коли очі Міу розширилися від здивування, Акацукі обійняв її, і одразу після цього Міу знову поринула в бурю бурхливих кульмінацій.

Решту було неможливо описати.

Можливо, він подумав, що їх реакція на кульмінацію, яка змусила їх верещати від захвату і тремтіти всім тілом від задоволення, була дуже смішною, або ж він подумав, що це була якась гра.

Акацукі невпинно продовжував змушувати Міу та її подруг проходити це знову і знову.

Просто так, безвинно і нескінченно. Він смоктав їхні груди та масував їхні дупи, змушуючи їх підійматися з однієї висоти на іншу.

Вони намагалися вийти з ванної, щоб покликати на допомогу, поки когось іншого ґвалтують, але могли лише повзти по підлозі, бо були повністю підкошені інтенсивним задоволенням.

Тим часом Акацукі безневинно атакував їх. За мить Міу, та решта троє, вже лежали на підлозі ванної кімнати, загорнувшись калачиком одна до одної.

Але навіть у цьому випадку пощастило, що Акацукі був ще дитиною, яка нічого не знала про такі речі.

В місцях куди їх атакував Акацукі, не було жодного ганебного, де жінки відчувають найбільш сором’язливо. Це було єдиним полегшенням для Міу та її подруг, які могли лише піддаватися інтенсивному задоволенню. Однак:

– Хм... Щось дивне, це свербить...

Раптом сказавши це милим голосом, Акацукі зупинив свої руки, що атакували їх.

Затамувавши подих від задоволення, яке продовжувало вирувати в ній, Міу все ж таки обернулася і сказала,

– Б-брехня...

Краєм ока, на частині тіла Акацукі, Міу помітила неймовірну зміну. Місце, яке мало бути таким милим, коли вона його мила раніше, тепер чудово претендувало на те, щоб бути чоловіком.

«...Хоча тіло таке маленьке...»

Оусава Міу була шокована.

Він був не таким великим, як коли Міу спостерігала його фізіологічний феномен, коли вона заповзла під футон Акацукі, але все одно був достатньо великим, щоб мати стосунки між чоловіком та жінкою.

...І ось, нарешті, Акацукі поставив вирішальне запитання.

Злостиво милим голосом.

– Сестричка... Ти в порядку?

Міу хотіла вигукнути: «для чого?», але не змогла.

Чисті очі Акацукі були абсолютно вологі, шукаючи її всюди.

«...Або... Якщо ти так на мене дивишся...»

Коли їх погляди зустрілися, це було не можливо. Вона вже не могла відмовити.

А маленькі руки Акацукі, з дивовижною силою, стиснули сідниці Міу.

Нехай він і маленька дитина, але це Оусава Акацукі. Вони інстинктивно запам’ятали, що робити.

– О... Ні, це...

Її голос опору був марним, і сідниці Міу повільно розходилися, а ноги поступово розкривалися.

І тоді, якщо розкрила всю себе, як магніти, що притягуються один до одного, дорогоцінні місця Акацукі та Міу повільно наближалися.

«...Не може бути.... це...»

Відчуття пріння від наслідків кульмінації та неймовірність ситуації, що склалася, змусили Оусаву Міу втратити відчуття реальності.

Звісно вона думала, що її першим буде Акацукі. Вона вже давно так вирішила.

«...Але...»

Вона й гадки не мала, що це буде у ванній кімнаті, що партнером буде дитина, і що її візьмуть у собачій позі. Для неї це вперше, у надто ненормальній ситуації її цноту, ось-ось, розкидає маленький Акацукі, і Оусава Міу, ось-ось, збожеволіє.

І, нарешті Міу та Акацукі мали стати одним цілим... Цієї миті:

– Йой. Після того, як ти вийдеш з ванни, на тебе чекає морозиво...

Знала вона, чи ні, про ситуацію у ванній, з роздягальні пролунав голос Чікаґе.

І як тільки це сталося.

– Морозиво?!

Інтерес Акацукі миттєво перемкнувся з Міу на це. А потім:

– Е?..

Не звертаючи уваги на здивування Міу та інших, Акацукі вибіг з ванної кімнати. Залишившись, Міу, Рісті та Харука розвалились на підлозі ванної, солодко задихаючись від насолоди, що стрясала всі їх тіла.

– ...Брехня... Чи може це...

Роблячи це з ним. Дозволяючи собі бути такою.

Попри це, маленький Акацукі з легкістю відав перевагу морозиву, а не першому разу Міу та її подруг.

6

А потім, після виходу з найнебезпечнішої ванни.

Акацукі, який повністю вмостився біля Кудзухи, смакуючи, їв морозиво.

– ...

– ...

– ...

Міу, Рісті та Харука дивилися на Акацукі трохи ображеними поглядами.

«…Боже.»

Ситуація була настільки дивною, що Ідзумі Чікаґе не могла втриматися від сміху.

З їх слів, його зупинили саме тоді, коли вони наблизилися до кінця свого задоволення, після того, як Акацукі довів їх до такої міри, що вони не чинили жодного опору.

Хоча їх цнотливість була залишена в безпеці на волосині, Міу та інші не змогли змиритися з тим, що їх залишили за крок від небезпеки. Причина, чому вони почервоніли, їхні очі стали вологими, а стегна дещо сумно отиралися одне об одне, мабуть, полягала в тому, що вогонь насолоди все ще палав глибоко всередині їхніх тіл.

Однак вони не могли впоратися з ним самі, а просити Акацукі, зробити це за них, було б занадто небезпечно. До того ж Акацукі зараз був зовсім маленькою дитиною. Вони не думали, що це етично, якщо попросити його продовжити, не відомо, в яку жахливу ситуацію вони можуть потрапити цього разу.

Тому вони могли лише мовчки чекати, поки це солодке відчуття з лихоманкою вщухне. Проте:

– Не зважаючи на це... Якщо все ще прийнятно, можливо, що нинішній Акацукі буде не дуже ефективний для цього.

Гмикнувши, озвучила свій аналіз Чікаґе.

– Пані Чікаґе?.. Ми вчинили настільки сором’язливо, тому що пані Чікаґе це сказала, чи не так?

Міу поступово підвелася, посміхнувшись посмішкою, яка випромінювала силу, таку ж як тоді, коли роздягнула Чікаґе до гола.

– Ой, заспокойся, Міу... Ти лякаєш мене своєю посмішкою.

Відчуваючи небезпеку, що цього разу їй не вдасться обійтися наготою, Чікаґе поспішила це компенсувати. Тоді раптом:

– ...Вибачте.

В кімнаті пролунало бурмотіння з докором сумління.

Тією, хто його видав, була Кудзуха, яка залишалася сидіти. Чікаґе та інші переглянулися між собою:

Що сталося, Кудзухо?

М’яко запитала її Харука, сівши поруч з Кудзухою, як представниця. Потім.

– Причиною того, що Оусава-кун став таким маленьким... Можу бути я.

Сказавши це, Кудзуха стиснула кулаки на колінах, і почала зізнаватися.

Як вона залізла до ліжка Акацукі рано-вранці, коли ходила до туалету. Що не хотіла, щоб її вважали дитиною, і хотіла бути такою, як усі, тому мимоволі поцілувала сплячого Акацукі.

Тоді тіло Акацукі зменшилося, і він став дитиною. Крім того:

«...Коли цілувала Оусаву-куна, у глибині душі, я думала... Що хочу, аби Оусава-кун стояв зі мною на одній лінії зору, хоча б один раз.

І У той самий момент, наче Бог виконав це бажання, Акацукі став дитиною, просто у Кудзухи на очах.

«… Зрозуміло...»

Кудзуха нарешті заговорила, і Чікаґе дещо стало зрозумілим.

Вона припускала, що щось сталося, бо та була млявою з самого ранку.

Однак акт прокрадання в ліжко Акацукі й поцілунок - це вчинок, який з огляду на їхні почуття до Акацукі, можна було б розглядати як втечу.

А це було те, що Акацукі перетворився на дитину, коли вона його поцілувала.

Від почуття провини та відповідальності вона, мабуть, не могла набратися сміливості, щоб зізнатися Чікаґе та іншим.

Це те, що вона нарешті їм сказала.

«...Що ж нам з цим робити?»

Розмірковувала Чікаґе Ідзумі. Було легко сказати Кудзусі, що зізналася їм, що це не так.

Причиною того, що Акацукі став дитиною, було те, що він спожив забагато Ци, та в цьому не її винна.

Однак, сказати це Кудзусі, яка зараз звинувачувала себе, було б лише зрадою для неї.

Тож:

– Зрозуміло.

Спокійним голосом, Чікаґе підтвердила страждання Кудзухи.

Замість того, щоб сказати їй, що вона не повинна мучитися, вона сказала, що страждати - це нормально.

І вона не наважилася запропонувати слова розради. Міу, Рісті та Харука вчинили так само.

Оскільки вони розуміли. Була тільки одна людина, яка могла втішити та зцілити Кудзуху зараз.

Оусава Акацукі.

Чікаґе дивилися на Кудзуху та Акацукі, який невинно їв морозиво:

«...Можливо, це гарна можливість.»

Вони самі вже повністю віддали свої серця Акацукі.

Але тільки Кудзуха ще не зробила цього.

Кудзуха також зіткнулася з почуттями Акацукі, коли вона не змогла захистити Ріруру у Вічному лісі в поселенні Форестніум, в Арейдзарді, і вона почала йому довіряти, але їх потягло до нього ще швидше.

Можливо, через це Кудзуха відчувала себе віддаленою від них, і їй здавалося, що вона єдина, кого залишили позаду. Проте:

«…Якщо так, то нічого страшного…»

Переконання Ідзумі Чікаґе поглиблювалося. Можливо, Міу та інших теж.

Неможливо, щоб Акацукі не помітив, що через нього Кудзуха почувалася самотньою.

Якщо так, то спусковий гачок для Акацукі, щоб повернутися до нормального життя, ймовірно, повинен знаходитися в цій області. Тож:

– ...

– ...

– ...

– ...

Чікаґе, Міу, Рісті та Харука мовчки кивнули одна одній.

Їм вдалося бездоганно домовитися. Так.

«...Вони мають надолужити час...»

Саме тоді, коли вони зміцнили свою рішучість зробити це.

Від гучного вибуху, що пролунав просто біля будинку, прямо перед вхідними дверми, будинок родини Оусава затрясся.

– Це була атакуюча магія...

Трьом Чікаґе, Рісті та Харуці, які раптово підскочили.

– ...Все добре.

Спокійним голосом сказала Міу.

– Думаю, що це була якась магія полум’я, але мій вітрозахисний бар’єр навколо цього будинку не був пошкоджений.

Це означає, що нинішню атаку захисний бар’єр заблокував.

Але Чікаґе почула, як Міу тихо пробурмотіла. Самотнім голосом.

– Я так і знала, тут є люди, які погано думають про нього, люди, які пішли проти нас.

7

Оскільки концептуальний бар’єр, розгорнутий Міу, все ще діяв, новий ворог не міг проникнути ззовні.

Тому атакували ті, хто від самого початку перебував на цьому штучному острові.

І Те, що вони можуть атакувати, неминуче означало, що вони пов’язані з Вавилоном.

Харука, яка належала до найсильнішої студентської ради старшої школи JPN Вавилон, а також Міу та інші, які мали силу, рівну Харуці. Крім того, там був Акацукі, який переміг Кійою, члена найсильнішого у світі Кокона.

Важко було повірити, що вони не розуміли їхньої сили.

Однак, навіть якщо так, все одно були ознаки того, що люди все ще стежили за ними ззовні.

Навпаки.

– Вийди, Оусава Акацукі!

Ти тут, покажи мені своє обличчя!

Перед будинком почав підійматися гучний голос, який кликав Акацукі.

Вони хотіли уникнути конфліктів, яких можна було уникнути. Однак не було можливості ігнорувати це, і Міу та інші вийшли з дому, у них на очах. Тоді близько тридцяти молодих людей зібралися перед будинком Оусава.

– ...Він вийшов!

Як тільки один з них крикнув, всі вони звернули свої суворі погляди на Міу та інших, що з’явилися.

Хоча не матеріалізували зброю з AD, вони були готові стати в бойову стійку, в будь-яку мить.

– Ці люди..

Промовивши, ніби бурмочучи, Оусава Міу поглянула.

На тих, хто затаїв ворожість до неї та, переш за все, до Акацукі.

– Тут є кілька знайомих облич, чи не так?

– Так... Тут, здається в основному клас «A» старшої школи, та деякі з інших класів, а також студенти університету, які навчалися на старших курсах.

Після слів Чікаґе, Харука відразу назвала їх особи.

Звісно, серед тих, хто звернув свою неприязнь на них, були обличчя, які Міу бачила у будівлі та на території школи Вавилон, а також під час рейтингових змагань. Тож:

– ...

Міу мовчала і відчула розчарування. Різниця в силі між ними очевидна. Той факт, що вони вирішили протистояти, коли вони з’явилися, замість того, щоб втекти після несподіваного нападу, свідчив про те, що вони вважали свої дії виправданими:

– Навіщо ви це зробили?..

У той момент, коли вона поставила це питання, з виразом, який був сумішшю смутку і самотності, молодий чоловік, який, здавалося, представляв групу, одягнений у форму старшої школи, закричав з похмурим виразом обличчя. Голосом сповненим ненависті.

– Навіщо... Ти зрадниця!

За першим вигуком, немов у ланцюговій реакції, пролунали інші, які кидали в них слова ненависті.

– Ми не були незадоволені статусом-кво або Коконом!

– Цей штучний острів був для нас єдиним місцем..

– А ви забрали наше єдине місце, наше єдине місце у нас!

Голоси гніву лунали один за одним. Чікаґе, з похмурим обличчям, спостерігали за вихором перегрітих емоцій.

– Вибачте, але ми були незадоволені цим... Ми не можемо відмовитися від цього почуття. Тому ми з Акацукі вчинили так, як вчинили, ось і все.

Підсумувала, зітхнувши:

– Ви говорите про своє місце, ви що не бачили новин? Кокон вже порадив представниками JPN Вавилон якнайшвидше покинути Спеціальний Автономний Регіон. «Вас з сім’ями приймуть в інших Спеціальних Автономних Регіонах і Вавилонах». Вони навіть сказали, що якщо у вас є сім’ї або родичі в Японії, яка знаходиться на межі демонтажу, вони можуть поїхати з вами, якщо хочуть.

– Саме так. А про правду про Кокон, яку розповів вам Хікамі Кійоя того вечора, і про думки Оусави Акацукі, Місакі Юдзі та ви хлопці, напевно, вже знаєте.

Сказала їм Харука рішучим тоном, наче знала цього представника.

Розмова між Акацукі та Кійоєю, яка тоді транслювалася на вісь світ через інтернет, тепер розійшлася всією мережею вигляді дублікатів файлів.

Хоча її не висвітлювали телебачення, преса та інші засоби масової інформації, які контролювалися владою:

Її підхопили деякі міжнародні таблоїдні сайти, і вона доступна для всіх охочих.

– Крім того, якщо є студентом Вавилону, ви повинні бути готовими до того, що в разі необхідності вас можуть відправити на поле бою в разі надзвичайної ситуації, за наказом, покинувши цей Особливий Автономний Регіон. Якщо ви знаєте правду, сказану Хікамі Кійоєю, і все одно вирішили продовжувати слідувати за Коконом і жити під його захистом. Ви не повинні займатися тут подібним, ви повинні слідувати їхнім інструкціям якнайшвидше.

– Не будь такою егоїсткою!

Вигукнув інший учень, перебивши Харуку.

– Оусава зрадив Кокон, теперішній світ. Навіть якщо ми відтепер підемо в інший Вавилон, там на нас дивитимуться з упередженням і презирством, ніби ми такі ж зрадники, як і Оусава!

– Ми могли жити безтурботним життям, бувши студентами Вавилону, але тепер... На нас будуть дивитися з упередженням і презирством!

У відповідь на їхні скарги:

– …Зрозуміло, що ви маєте на увазі.

Наче переконана, пробурмотіла Рісті.

– Ви дуже засмучені, але справа в тому, що ви не можете пробачити втрату наших інтересів... Хто з нас егоїст?

Рісті, яка була у цьому світі зовсім не довго, ще не розуміла подробиць навколо Вавилону та Кокона. Все що вона знала, це те, що Акацукі намагався перемогти Кокон і Багряні сутінки.

Але Рісті, яка була королевою держави Шелфід, коли була в Арейдзарді, мала досвід чути голоси та заклики людей. Заклики юнаків, що стояли перед нею, мабуть, перетиналися з чимось на зразок панівної гільдії, яка лише насолоджувалася прибутками та наполягала на своїх правах. Погляд Рісті миттєво став холодним:

– Що робити? Якщо залишити цих хлопців у спокої, вони повернуться.

Її погляд говорив. Чи не застосувати силу, щоб змусити їх замовкнути? Але:

– ...Е-е, це небезпечно.

На пропозицію Рісті, похитала головою Міу. Продовживши.

– Саме так...

Харука також погодилася з думкою Міу, що вони повинні це витримати. Оскільки:

– Якщо ми підемо на цю провокацію, це лише погіршить становище Оусави Акацукі.

Міу та інші були найближчим друзями Акацукі та підтримували його.

Тому, якщо вони переможуть Місакі на очах людей, це буде те саме, що зробив Акацукі.

Враховуючи різницю в силі, перемогти їх було б легко.

«…Але.»

Якщо вони так вчинять, то дадуть привід стороні Кокона звинувачувати їх, мовляв, Акацукі та Міу не терпітимуть нікого, хто виступає проти них, навіть слабких.

Якщо вони так вчинять, це погіршить ситуацію, в якій люди починають погоджуватися з думками, які Акацукі висловив тієї ночі, і це розчавить насіння бажання людей змінити світ.

...Це справді прикро, коли Акацукі називають зрадником.

Вона майже хотіла сказати їм, щоб вони забрали свої слова назад.

«...Але.»

Проте не можливо вимагати від усіх людей обожнювати й вірити в Акацукі так само, як вони.

Тож не залишалося нічого іншого, окрім як терпіти.

Однак, ніби насміхаючись над такими думками Міу, ситуація почала змінюватися.

– Що з вами... Ви такі нахабні та могутні, але коли справи йдуть погано, просто замовкаєте!

Юнак на ім’я Місакі розгорнув магічне коло, наче йому не подобалася навіть реакція Міу та інших.

Він створив незліченну кількість лез вітру і випустив їх в Міу та інших.

Однак магія не досягла їх.

Дім Оусави наразі вкривав захисний бар’єр, створений Міу.

Всі пориви вітру заблокував захисний бар’єр.

На зовнішній стіні будинку родини Оусава, не кажучи вже про Міу та інших, не можна залишити жодної подряпини.

Але на противагу, це розпалило емоції Місакі.

– Прокляття... Ви люди також повинні це зробити! Ми всі повинні триматися і розбити бар’єр!

На цей заклик відгукнулися інші! Почалася одночасна атака близько тридцяти осіб.

Хтось кастував магію, хтось втілював зброю з AD і атакували один за одним, намагаючись зламати захисний бар’єр Міу. Тож:

– ...Що робити... Якщо так і далі триватиме?

Вираз обличчя Міу став гірким. Попри різницю в здібностях, серед них також було багато студентів з відмінними оцінками.

Вона не могла використовувати свої звичайні здібності найвищої форми життя, тому розгорнула звичайний захисний бар’єр, щоб запобігти несподіваним атакам і дати їм час на реакцію. Не можливо постійно стримувати їхні атаки. Фактично, бар’єр поступово пробивали.

В такому темпі він не протримався б і десяти секунд.

Проте до того, як вони його зламають, вона могла по черзі з Рісті та Харукою розгортати бар’єр і встановити його знову:

«…Але.»

Занадто багато супротивників. Навіть якщо вони будуть діяти по черзі та продовжуватимуть ставити бар’єри, противники також діятимуть відповідно. Якщо таке станеться, вони виснажаться першими.

Вони повинні це розуміти. У Рісті та інших теж були похмурі вирази обличчя, як і у Міу:

– Майже закінчили! Продовжуйте атакувати безперервно!

Коли Місакі та його люди збиралися атакувати одним махом.

З-під ніг, на них хлинув потік води.

– У...гей!

Кілька молодих людей негайно об'єдналися, щоб розгорнути захисний бар’єр і вчасно себе захистити.

А потім:

– Ви...

Очима, наповненими ненавистю, молоді люди дивилися туди, звідки йшла вода, по асфальтованій дорозі попереду.

Там стояло понад десятків студентів, одягнених, як і вони, у форму JPN Вавилон.

– Люди...

Очі Оусави Міу розширилися від подиву.

Серед нових молодих людей, які їм допомогли, вони побачили знайомі обличчя.

– Дзахаші, Курашіна...Токіва теж.

Чікаґе, що стояла поруч з нею, назвала їх імена. Як і Міу та Чікаґе, ці молоді люди належали до класу «B» старшої школи JPN Вавилон. Юнак, на ім’я Дзахаші підняв одну руку і сказав їм «Йоу», а потім повернувся до Місакі та інших, що стояли перед будинком.

– Тільки не кажіть, що такі люди, як ви, які кажуть, що не можуть пробачити Оусаву, представляють тих, хто ходить до JPN Вавилон.

Можливо, через те що розумів, що його супротивники, переважно учні класу «A», сильніші за нього.

З посмішкою, яка була трохи занадто напруженою для безстрашної:

– Не всі з нас незадоволені Оусавою, як ви, є й ті, хто хоче слідувати за ним.

Після цих слів, Дзахаші та його група, втілили зброю AD:

– Дрочили класу «B»... Дієте на нерви!

Кілька членів класу «А» висунутих Місакі, виступили вперед, щоб розібратися з Дзахаші та іншими.

Однак Дзахаші, з іншого боку:

–Навіть якщо це клас «A», мене не переможе той, кого приручив Кокон!

– Не відступаючи ні на крок, він дивився на Місакі та інших.

І.

– ...

– ...

Атмосфера між двома сторонами одразу слала напруженою, жодна зі сторін не поступалася ні на крок.

Наступної миті, розпочалася величезна битва в житловому кварталі.

8

На очах у Доумото Кудзухи відбулася жорстока битва.

Це була сутичка між десятками молодих людей, які відвідували JPN Вавилон.

Посеред незліченних магічних взаємних атак і зіткнень зброї втіленої AD:

– Це також тривожний й розвиток подій...

Кудзуха зрозуміла значення сказаного Чікаґе, яка стояла поруч. Оскільки:

«...Якщо так триватиме й надалі, ця битва станеться через Оусаву-куна...»

Кудзуха подивилася на маленького Акацукі, який тримав її за руку.

Він, мабуть, не дуже розумів, що відбувається. Акацукі широко розширив очі та спостерігав за битвою.

В ній стояли ті, хто незадоволений Акацукі, і ті, хто його підтримує.

Але якщо ці дві групи зіштовхнулися, причиною буде ніхто інший, як Акацукі.

Тієї ночі, Акацукі скаржився, що шлях світу, до якого прагнули наймогутніші люди світу, Кокон і Багряні сутінки, є хибним.

На їхньому шляху неминуче буде багато людей, які страждатимуть і сумуватимуть.

Саме тому Акацукі заперечував проти такого нинішнього світу.

Однак супротивники, з якими Акацукі мав битися, і перемогти, це Кокон і Багряні сутінки.

«...І все ж.»

У цьому випадку, з’являться нові люди, які постраждають через Акацукі.

Але він викликав хвилю обурення у всьому світі.

Було зрозуміло, що неминуче знайдуться ті, хто виступить проти дій Акацукі. І незалежно від того, чи виступлять вони проти, чи підтримають, неминуче виникне нова плутанина.

Не зважаючи на це, Акацукі скаржився на горе тих, хто був покликаний в інший світ, і їх сімей.

Ті, з ким Акацукі хотів щось зробити та присягнувся врятувати, навіть якщо це означало б змінити світ, були люди, на зразок Місакі та Дзахаші, які билися перед ними.

Якщо вони битимуться перед родиною Оусава, це дасть Кокону привід використати їх у своїх цілях. Якщо вони не будуть обережними, слова Акацукі, зверненні до світу, можуть повністю втратити свою переконливу силу.

Однак ситуація продовжувала погіршуватися.

Першою це помітила Рісті.

– Це не добре... Сусіди починають помічати.

Якщо придивитися, люди починали визирати з вікон будинків цього району.

Це цілком природно. Будь-хто почувався б неспокійно, якби в житловому районі йшли бойові дії.

Не було такої штуки, як система захисту, що перетворювала фізичну шкоду на психічну, яка розгорнута на території Вавилону. Якби по серед багатолюдної битви, магія полетіла в будинок, то не лише буде зруйнований будинок, у гіршому випадку могли б навіть загинути люди.

А тут ще й ця метушня. Незабаром, після цього почнуть з’являтися глядачі. Якщо вони будуть писати в інтернеті зі своїх мобільних телефонів або ще якось, була велика ймовірність, що прийдуть навіть ЗМІ, якщо вони не будуть обережними.

Цей світ зараз звернув увагу на Оусаву Акацукі.

Якщо буде якийсь інцидент чи скандал, вони обов’язково на нього накинуться.

І Якщо це станеться, це матиме величезний негативний вплив на Майбутнє Акацукі.

– Схоже, у нас не має іншого виходу, як їх зупинити.

– Так... Але думаю, ви розумієте, що ми не можемо заподіяти шкоду цим людям.

Сказала Харука з гіркотою на обличчі, і Міу теж мала серйозний вираз.

– Якщо ми силою переможемо цих людей тут і візьмемо ситуацію під контроль - це буде примус.

Потім.

– Вірно.... Якщо ви так думаєте, «я буду використовувати грубу силу, щоб вирішити незручні речі», це нічим не відрізняється від того, як Кокон та Багряні сутінки демонструють свою неперевершену силу.

– Так. Акацукі та ми всі маємо показати, що відрізняємося від них.

Чікаґе та Рісті також кивнули.

А потім Міу, Рісті, Чікаґе та Харука одночасно зосередилися на AD.

Коли кожна втілила зброю:

– У будь-якому разі головне - не завдавати шкоди прилеглій території. Далі, замість того, щоб знешкодити цех людей, переконайте їх припинити бій... Як щодо цього?

– Це важко, але це найкраще, що можна зробити. – Так, саме так. – що ж, ходімо.

Киваючи одна одній, вони рухалися в унісон, щоб втрутитися в битву, яка розгорталася на їх очах.

Тож:

– З-зачекайте і на... мене.

Кудзусі, яка поспішно намагалася слідувати за ними:

– Ні, Кудзуха, я хочу, щоб ти залишилася тут.

Але Міу повернувшись до неї, повільно похитала головою.

І поруч з Кудзухою, з ніжним поглядом поглянула на маленького Акацукі:

– Зараз він найбільше прив’язався до Кудзухи... Тож захисти його тут.

Це правда. Але вона більше не хотіла бути єдиною, кого залишили позаду:

– Але...

Кудзусі, яка намагалася якось заперечити:

– Прошу тебе... Кудзуха, ти єдина, хто тепер може захистити Акацукі.

З ніжною посмішкою, сказала Чікаґе, а потім.

– Ходімо всі.

За сигналом Міу, четверо дівчат, за винятком Кудзухи одразу кинулися в перед.

9

Хтось опинився поруч з Міу, яка бігла, наче хотів притулитися до неї.

Це була Рісті, яка прямувала на поле битви разом з Міу.

Рісті з золотим волоссям, зібраним у хвіст, що розвивався на вітрі:

– ...Це добре? Ти поводишся так, ніби збиралася залишити його на одинці з Кудзухою.

– Саме так. Всупереч тому, що вона була в депресії, бо відчувала відстань між нами... Знову запитала Харука, яка мала те саме запитання. Тож:

– Це...

Міу збиралася відповісти:

– ...Все добре.

Але Чікаґе відповіла раніше за неї.

Як найкраща подруга, яка знає її найдовше, Чікаґе говорила від імені Міу.

– Нам не має сенсу тягти її сюди. Між нами та Кудзухою немає відстані. Якщо Кудзуха відчуває дистанцію, то це тому, що сама її створила.

Тому ми не можемо взяти її з собою.

Це безглуздо, якщо Кудзуха сама цього не зрозуміє, і не наблизиться до нас сама.

– Але... Чи не занадто жорстоко просити про це Кудзуху зараз?

Харуці, яка все ще випромінювала легку тривогу:

– Так, але все буде добре, я впевнена.

Поле бою вже наближалася перед її очима, але Міу м’яко посміхнулася.

З почуттям впевненості в серці:

– Якою б маленькою він не був, людина, що стоїть поруч з Кудзухаю, це людина, в яку ми віримо більше, ніж у будь-кого іншого.

10

Тоді Доумото Кудзуха побачила, як Міу та інші втрутилися в битву.

Окрім Міу, Чікаґе та Харуки, які були найсильнішими в JPN Вавилон, там була навіть Рісті, яка не поступалася їм у силі.

Навіть якщо в групі Місакі, що складалася з тридцяти осіб, багато учнів класу «А», битва, ймовірно, була вирішена одразу, якби вони билися нормально.

Єдине, що бачила Кудзуха, це те, як Міу та інші були змушені битися у важкій битві.

Якою б великою не була різниця у здібностях, все одно дуже важко зупинити битву, на завдавши шкоду опонентам. Крім того, битва була змішаною, в ній брало участь близько п'ятдесяти чоловіків, включаючи групу Дзахаші та інших, які прийшли їм на допомогу. Щоб припинити бої, потрібно було зупинити не лише Місакі та його групу, але й Дзахаші з групою:

– Будь ласка, всі, послухайте мене... Припиніть битися!

Попри розв’язання магії, хоча Міу та інші апелювали, створюючи перешкоди збоку, навіть якщо їх голоси доходили до двох груп, до голів який прилинула кров через власні непохитні почуття, їх почуття не доходили.

Навпаки, коли Місакі та його група зрозуміли, вони діють так, щоб не завдати шкоди навколишньому району, дехто з них навіть наважився накласти магію приманку на навколишні будинки, щоб заблокувати пересування Міу та її групи.

– Ось так!

– Боягузи..?

Чікаґе та Рісті негайно розгорнули захисну стіну з води та вітру, щоб заблокувати атаку.

Інший молодий чоловік намагався напасти на них обох зі зброєю:

– Не дозволю!

Харука, яка втілила два мечі-півмісяці, відбила напад.

Але оскільки вони не могли завдати шкоди супротивнику, навіть якщо могли захиститися, вони не могли контратакувати.

Тим часом супротивник тримався на відстані від Міу та інших і повертався в ближній бій, використовуючи магію, щоб тримати їх під контролем.

Міу зі своєю групою спробували переслідувати їх, але були змушені відбивати атаки з різних напрямків.

Тоді вони розділилися на дві групи, але все одно не змогли зупинити ближній бій. А потім:

– ...

Битва була настільки запеклою, що Доумото Кудзуха не могла нічого зробити, окрім як мовчки спостерігати.

Коли всі інші залишили її наглядати за маленьким Акацукі.

Вона одразу ж відчула, що Міу та інші залишили її позаду.

«...Знову.»

Теж саме було під час бою з Кійоєю в JPN Вавилон, на днях.

Акацукі залишив її охороняти шлях відступу, і вона не змогла битися з ним до кінця.

Єдине, що вона змогла зробити, це забезпечити логістичну підтримку Акацукі ззовні Вавилонської вежі, а Чікаґе виконувала роль талісмана.

Звісно ж, у битві між Акацукі та Кійоєю ніхто не зміг допомогти безпосередньо.

Міу, Рісті та Харука сказали, що все, що вони могли зробити - це надати підтримку.

Однак. Проте Кудзуха не могла не думати.

Вона питалася, чи не є вона все ще тягарем для всіх. Вона нікому не потрібна.

«...Бо.»

Принаймні зараз, це правда, що тільки Кудзуха не здатна так боротися. Тож:

– ...

І тут вираз обличчя Кудзухи став жалюгідним.

– ... Кудзуха, я хочу...

Обличчя Акацукі поруч з нею скривилося від болю.

Тримаючи Акацукі за руку, здається, вона підсвідомо вклала всю свою силу від розчарування.

– Вибач, ти в порядку?

Кудзуха поспішно присіла і попросила вибачення, зосередивши погляд на Акацукі.

Потім, коли він побачив її вираз обличчя:

– Кудзуха... Плачеш?

Кудзуха затамувала подих, від недбало кинутого ним запитання.

Думаючи не можливо.

– Е, е, ні, це не так...

Вона спробувала сказати, що це не так, але не змогла.

Коли намагалася примусити себе посміхнутися, щось тепле потекло з куточків очей Кудзухи.

Вона поспішно спробувала це приховати:

– ...Ти плачеш?

Маленький Акацукі просто запитав правду, якою вона є. Тож:

– ...

Вона намагалася заперечити, але не змогла.

Кудзуха мовчала, а її маленькі плечі продовжили здригатися. А потім:

– ...Вибач.

Перше, що сказала Кудзуха - вибачення.

– Я вина втому, що ти став дитиною.

– Кудзуха?..

Акацукі, який зазвичай ніколи не проходив повз жіночі сльози, тепер міг лише дивуватися. Попри це, Кудзуха продовжила говорити.

Це були справжні почуття Доумото Кудзухи, які вона нарешті озвучила.

– Мені... Завжди було сумно, що я була єдиною дитиною.

Сказала вона тремтячим голосом. Вона говорила, що не бути з усіма іншими було боляче.

Тому вона хотіла швидко подорослішати, щоб наздогнати всіх інших.

«…Але.»

Подумала Доумото Кудзуха. Адже це не можливо

Це само собою зрозуміле. Вона вже знала це у своїм розумом.

Тому, в глибині душі, бажала цього.

Вона нарешті зрозуміла.

– ...Я дуже хотіла стояти поруч з тобою, такою, якою я є.

Тільки це було добре. Цього було достатньо.

І побачити те, на що дивиться Акацукі.

Якби могла, вона хотіла, щоб Акацукі побачив те, на що дивиться вона, побачив майбутнє.

Але якби вона це сказала, вона відчувала, що зізналася собі, що стримує його.

Вона боялася, що він може залишити її позаду. Вона довго не могла цього сказати.

«...Але.»

Доумото Кудзуха розуміла. Справа не в тому, що між Акацукі та іншими та нею існувала дистанція.

Це був страх перед усіма, що створило дистанцію між нею та Акацукі.

Тож:

– ...Мені шкода...

Міцно заплющивши очі, Кудзуха схилила голову.

Потім природно настала тиша.

Але битва, яку Міу та інші намагалися зупинити, все ще тривала.

Поки відлунювали лише інтенсивні звуки битви.

Раптом на голову Кудзухи лягла м’яка рука.

Спочатку вона думала, що Акацукі по дитячому втішає її. Але:

– Е?..

Раптово Кудзуха розплющила очі, а тіло Акацукі одночасно огорнуло світло.

Те, що відбулося потім, було прямо протилежним до того, що сталося сьогодні вранці.

Зріст Акацукі, який до цього часу був меншим за Кудзуху, стрімко зріс.

Він наздогнав її, перегнав і став достатньо високим, щоб дивитися на неї згори.

Його тіло також повернулося до свого звичайного міцного вигляду.

Відповідно змінився й одяг, який він носив.

Від дитячого одягу до того, що найбільше відповідав нинішньому Акацукі, бойового вбрання короля демонів з іншого світу.

І.

Рука на голові Кудзухи також говорила їй, що Акацукі повернувся до звичайної великої руки.

Посміхнувшись:

– Ти нарешті це сказала, я втомився чекати.

11

Вона, мабуть, помітила, що Акацукі повернувся до свого звичайного виду.

Кудзуха побачила, як Міу, на мить, покинула лінію бою і полетіла до них за допомогою магії польоту.

А прилетівши повз них, вона просто зависла в повітрі:

– Слава Богу... Ти повернувся.

– Ага. Вибач, я змусив тебе хвилюватися?

– Ні, я вірила в тебе.

Спокійно відповіла Міу Акацукі, який посміхався. Потім.

– Я розумію загальну ситуацію. Я їх зупиню. Але спочатку потрібно зробити кілька речей. Просто дай мені ще трохи часу, зможеш?

– Угу. Ми всі тут, тож це не проблема.

Залиш цей мені, сказала Міу і повернулася до бою.

Потім, до Акацукі, який повільно обернувся:

– Чи може бути... Ти поводився як дитина?

Коли Кудзуха нарешті ошелешено запитала:

– У жодному разі. Я не збирався робити таких підлих речей. Я повернувся до нормального стану лише тому, що зміг отримати достатню кількість Ци у своє тіло, щоб відновитися до цього стану.

«Що ж», сказав Акацукі, з кривою посмішкою.

– До цього моменту, моє маленьке тіло тягнуло лише мою дитячу свідомість, але моя звичайна свідомість теж працювала належним чином.

– Т-тоді добре.

Полегшено сказала Кудзуха:

– Ага. Я спостерігав за тобою і слухав тебе. Про них і тебе.

Тож:

– Ти нарешті стала чесною.

Сказав Акацукі.

– Якби я сказав: «Тобі не потрібно дорослішати» або «Це нормально, бути тим, ким ти є», це було б лише формою повчання і сприймалася б як ставлення як до дитини. Тому я чекав, що ти сама це зрозумієш і розкажеш мені... Про свої справжні почуття.

– ..У.

Все було почуто. Кудзуха мимоволі почервоніла й опустила голову вниз, але Акацукі сів і подивився на неї, вираз його обличчя раптом пом’якшив, і він запитав.

– ...Ти так хвилювалася, що я старший?

– Оскільки...

Сказала Кудзуха трохи палким голосом:

– Ясно дозволь тебе заспокоїти.

Щойно Акацукі це сказав, він припав губами до вуст Кудзухи.

– ...У?

Здивована такою несподіванкою, Кудзуха розтулила губи.

Тоді щось увійшло в рот Кудзухи.

Те гаряче, липке відчуття, це м’який язик Акацукі, який рот Кудзухи відчував вперше.

Хоча тіло Кудзухи на мить застигло від раптового поцілунку.

– Т... Хм... Ха, а...мм.

Вона зрозуміла, що з нею роблять, а потім закрила очі та прийняла Акацукі.

Тоді дозволила собі сплести свій язик з язиком Акацукі.

Потім Акацукі закинув руки їй за шию і почав щиро цілувати.

Акацукі ставився до Кудзухи як до жінки, а не до дитини. Тож:

– А... хм, у... Хаа... нну.

Випустивши солодке зітхання через ніс, Кудзуха відреагувала ривком, відчувши Акацукі.

«...Моє тіло, таке гаряче...»

Всередині маленького тіла Кудзухи підіймалася температура, все вище і вище.

Але Кудзуха не припиняла цілуватися. Притулившись губами й відчуваючи тепло Акацукі, всередині свого тіла, вона відчула правду, що вона точно відчула сильне відчуття полегшення.

Ніби відповідаючи Кудзусі, Акацукі продовжував її цілувати, поки Кудзуха не залишилася задоволеною.

...І.

Невдовзі, все тіло Кудзухи, не кажучи вже про її рот, було наповнене теплотою Акацукі.

Акацукі повільно відірвав свої губи.

– Хм...

Поглянувши на Акацукі танучими очима, в них з’явилася улюблена посмішка Кудзухи.

– Ну що ти зрозуміла?

Замість того щоб запитати «Тобі легше?» Акацукі наважився запитати чи розуміє? Тож:

– ...Так.

Кивнула головою Кудзуха.

Значення його слів було зрозуміле Кудзусі.

Акацукі пояснив їй через поцілунок, який вони щойно мали.

Він не ставився до неї як до дитини, він піклувався про Кудзуху, так само як про Міу та інших.

Потім.

– Ну що ж, тоді ходімо.

Сказавши це, Акацукі простягнув їй руку.

– Е?..

У відповідь Кудзусі, яка мимоволі вигукнула.

– Що, хіба ні? Я покажу тобі те, що бачу сам. Прямо поруч зі мною.

Почуття, які вже були передані, але все ще не виражені словами належним чином.

Акацукі посміхнувся Кудзусі.

Тож Доумото Кудзуха зрозуміла.

Вона розуміла, що її почуття справді дійшли до Акацукі.

Між ними більше не було відстані.

Тому Кудзуха без вагань взяла її за руку.

Вони стояли пліч-о пліч, глядячи у перед, туди, куди йшли.

– Ходімо, Кудзухо.

– Так Акацукі...

Кивнула Кудзуха, у відповідь на заклик Акацукі.

Вони у двох рушили у перед.

На обличчі Оусави Акацукі з’явилася безстрашна посмішка.

І.

На обличчі Доумото Кудзухи не було навіть тіні вагань.