Пролог «Приховані маленькі думки»

1

Доумото Кудзуха прокинулася незадовго до світанку.

– Хм...

Перше, що відчула Кудзуха, прокинувшись, було приємне тепло і м’якість.

Ніжне тепло тіла, що огортало її, Доумото Кудзуха знала, кому воно належить.

Адже місце, де зараз перебувала Кудзуха, це спальня дівчини з родини Оусава.

Хоча сонце ще не зійшло і кімната була слабо освітлена, очі Кудзухи все ще здатні впоратися з темрявою в кімнаті, якщо тримати повіки заплющеними.

Отже, Кудзуха розуміла ситуацію, що склалася.

Вона розуміла, що зараз спить в обіймах Оусави Міу.

А потім:

– ...

Через різницю у зрості, перед очима Кудзухи було не обличчя Міу, а її напрочуд пишні груди.

Вони були такими ж великими, як і голова Кудзухи, або навіть більші за неї.

І м’яко погойдувалися в такт сонному диханню Міу.

Тож:

– ...У...

Кудзуха, яка більше ніж на половину спала, притулилася обличчям до грудей Міу, наче хотіла потертися об них, наче хотіла побалувати себе.

Жіноча чарівність, яку Кудзуха, ще зовсім юна, ніколи не зможе здобути.

Зазвичай вона б тільки заздрила і ревнувала, але тільки зараз, у стані сну, все інакше.

У найменшому сні, людина віддає перевагу лише тому, що є комфортним.

Неважливо, як сильно ти зазвичай заздриш, навіть якщо це одна й та сама жінка.

Дотик великих, м’яких грудей Міу все одно залишався найкращим.

Нескінченно м’які груди Міу були гладенькими, але водночас дещо вологими.

Коли Кудзуха занурилася обличчям в груди Міу, ніби шукаючи приємних відчуттів, її голова раптом пройшла в розріз грудей Міу.

–– Хм… У?..

Міу скрикнула, ніби щось відчула, але так і не прокинулася.

Знайшовши місце, куди примостити голову, Кудзуха подумала, що вона може знову заснути.

Однак.

Спочатку було приємно відчувати м’якість грудей Міу, але, невдовзі Кудзуха почала підіймати брови.

М’якість і тепло - це добре, але... трохи боляче.

Кудзуха перестала використовувати груди Міу як подушку й з деякими труднощами витягнула обличчя з проміжку, а потім, протираючи заспані очі, ривком піднялася на ноги.

– ...

У тьмяно освітленій спальні, окрім, Кудзухи та Міу було ще кілька дівчат.

На відміну від Кудзухи та Міу, які спали на ліжку, троє дівчат спали на підлозі, Ідзумі Чікаґе, Нанаса Харука та Рісті Шелфід.

Вони теж тихо спали, як і Міу.

Доумото Кудзуха подумала. Що до ранку є ще трохи часу. І було б ще трохи поспати.

Тому вона знову лягла на ліжко.

Вона заплющила очі й чекала, коли її свідомість порине в темряву.

...Проте.

Раптом Кудзуха відчула лоскотливе тремтіння навколо талії.

Легкий холодок пробіг по хребту.

Вона не звертала на це уваги та намагалася заснути:

– ...

Як тільки вона подумала про це, це було марно.

Всупереч бажанню Кудзухи спати, лоскотання зрештою перемістилося в нижню частину живота й поступово стало відчутнішим.

– У...

Кудзуха видала легке обурливе бурмотіння, і їй нічого не залишалося, як сісти.

Потім вона повільно вийшла зі спальні, намагаючись не розбудити Міу, яка спала в тому ж ліжку, або Чікаґе та інших, які спали на підлозі.

Зробивши свої справи, Кудзуха злегка нахилилася вперед, підтягуючи трусики.

Біла тканина стала на місце, і Кудзуха відчула легке лоскотання, коли вони піднялися з колін на стегна.

Потім вона вийшла з туалету зі звуком води, що текла за спиною, і повернулася коридором, яким прийшла.

– Хм...

З кожним кроком, ступні ніг відчували прохолоду дерев’яної підлоги, і Кудзуха відчула, як поступово прокидалися її очі.

Потім вона раптом зупинилася. Вона стояла поруч зі спальнею дівчат, навпроти кімнати Акацукі.

Тоді її думки природно почали обмірковувати поточну ситуацію.

Чому Доумото Кудзуха опинилися рано-вранці в цьому місці, у родині Оусава.

Після битви з Хікамі Кійоєю, що розгорнулася на сцені JPN Вавилон, минуло вже кілька днів.

Спеціальний Автономний Регіон, створений G7 нової Організації Об’єднаних Націй, з метою захисту та контролю хлопців і дівчат, які повернулися з інших світів.

В Японії це величезний штучний острів у Токійській затоці.

Це місце, де мав панувати Кокон, який контролював силу надприродних здібностей.

Тому було б логічно, якби на зміну Кійої негайно був відправлений інший член Кокону, і з’явилося нове керівництво, але цього не сталося.

Тому, що цей штучний острів наразі мав концептуальний бар’єр, який був розгорнутий, щоб покрити зовнішній периметр.

Бар’єр блокував прохід будь-кого, хто мав ворожі чи шкідливі наміри що до Акацукі, Міу та інших.

Бо ніхто інший, як Міу розгорнула цей бар’єр.

Міу, яка тимчасово опинилася в полоні системи Кійої та продемонструвала свою силу найвищої форми життя, залишилася у власному ментальному світі й підтримувала його у найвищому вимірі, навіть після того, як Акацукі переміг Кійою.

Доки Акацукі не прийшов, щоб повернути її, вона, вочевидь, мала намір самотужки зникнути, бо її присутність загрожувала б Акацукі та іншим з їх групи.

Однак Міу все ж вирішила повернутися завдяки сильним, але м’яким переконанням Акацукі.

І все-таки, схоже, у неї були сильні думки, коли вона залишала свій духовний світ.

Вона не хотіла наражати Акацукі, Кудзуху, та інших друзів на небезпеку через себе.

Вона не хотіла, щоб її сила була використана знову.

Воля найвищих форм життя втілюється як явище, у світі нижчих вимірів.

Зокрема, можливо, через її сильне бажання захистити Акацукі, який сильно постраждав в битві з Кійоєю, цей бар’єр, створений Міу, унеможливлював потрапляння на острів будь-кого, хто мав ворожі наміри до Акацукі.

Неможливо вимагати від Акацукі, який відкидав цей світ в інший спосіб ніж Кійоя, не мати ворожості до Кокона та його членів. Наразі Кокон не мав можливості увійти до Особливого Автономного Регіону, не кажучи вже про те, щоб замінити Кійою.

Бар’єр - це не лише спосіб захистити людей, але й запобігти їхньому перетворенню на ворогів.

Однак, Міу активувала цей бар’єр, не зважаючи на Акацукі та їх друзів.

Тому Кудзуха та інші припускали, що він зникне природним чином, коли Акацукі та вони відчують, що готові протистояти Кокону та Багряним сутінкам.

Тож можна сказати, що й Акацукі, який оголосив бій світові, і Кудзуха та інші, хто вирішили слідувати за нинішнім Акацукі, зараз перебували у стані тимчасової безпеки.

...Тим не менш, були люди з Вавилону, які знаходилися на штучному острові від самого початку.

Багато з них пережили виклики до інших світів і володіли різними здібностями.

І навіть після викриття Кійої та непохитних думок Акацукі, мало бути багато тих, хто підтримував Кокон, який мав велику силу. Це не означає, що не має ворожих намірів по відношенню до них.

Тому Кудзуха та її група надали першочергове значення безпеці, і після вирішальної битви в Вавилоні вони зібралися в будинку родини Оусава, щоб про всяк випадок триматися разом.

Зібравшись разом, проживали вони дружно.

– ...

Коли вона думала про ці минулі події, всередині Кудзухи з’явилися емоції, які переповнювали її.

Кудзуха усвідомила себе, вона тягнулася до дверей кімнати Акацукі.

Коли вона увійшла до кімнати, всередині все ще було темно.

Можливо, через те, що тут було менше людей, вона здавалася ще темнішою, ніж у спальні дівчат.

І.

На величезному ліжку, в глибині кімнати, самотньо спав господар цієї кімнати.

Юнак, якого Кудзуха підтримувала разом з усіма і з яким вирішила жити - Оусава Акацукі.

Коли Кудзуха подумала про Акацукі, почуття, що вирували в її душі, розлилися ще сильніше:

– ...

Кудзуха повільно рушила до Акацукі.

Вона знала від Міу та інших, що сонний Акацукі був певною мірою небезпечним.

Проте, не звертаючи на це уваги, вона підійшла до сплячого Акацукі.

– Оусава-кун!

Гукнувши Акацукі, Доумото Кудзуха обережно прослизнула в ліжко.

Коли вона його торкнулася, то відчула тепло, гарячіше, ніж у Міу, і м'язистість добре тренованого чоловічого тіла.

Це був комфорт, зовсім не схожий на той, що дарувала їй Міу.

Проте, навіть відчуваючи тепло Акацукі, Кудзуха раптом відчула, її почуття несподівано потьмяніли.

У серці Кудзухи з’явилася думка про те, що саме вона була найбільш марною під час бою з Кійоєю у JPN Вавилоні.

Звичайно Кудзуха билася відчайдушно. Вона робила усе, що могла.

У цьому не було нічого фальшивого чи неправдивого.

Але, зрештою, саме Акацукі врятував Міу.

Крім того, Чікаґе захистила її від отруйного газу, який цього разу застосували японські військові, після атаки Філа Барнетта в рейтинговому змаганні.

Хоча вона змогла уникнути Вавилонського світла, випущеного Кійоєю, створивши магічну ляльку, це було лише виконанням плану Акацукі.

Тож вона не могла не думати. Думати, що вона просто марна.

Крім того, була ще одна річ, яка змусила серце Кудзухи завмерти.

– ...

Скільки б Кудзуха не тримала своє тіло біля нього, сплячий Акацукі ні разу не торкнувся її.

Вона також не бачила жодних змін на тому сплячому обличчі:

«...Зрештою.»

Кудзуха раптом відчула, що її переповнювали почуття.

Якщо це була Міу та інші, то Акацукі, мабуть, торкався б їх.

Зрештою, Акацукі не сприймав її як жінку.

Кудзуха, яка перестрибнула через класи й була старшокласницею, була далеко не того віку, як усі інші.

Її тіло ще дуже молоде, і, на жаль, вона не мала такої жіночності, як Міу та інші.

Але Доумото Кудзуха вважала, що попри це, вона все одно жінка.

Неважливо, наскільки маленька. Не зважаючи на те, наскільки вона дитина.

Як і всі інші, вона думала, про Акацукі.

«…Але.»

Акацукі досягав великих успіхів, адже він завжди рухався вперед, до своєї мети. На відміну від усіх, хто близький йому за віком, маленька Кудзуха не знала, коли вона залишиться позаду, якщо не бігтиме так швидко, як може.

Можливо якщо вони розлучаться, Кудзуха вже ніколи не зможе його наздогнати.

І найбільше вона думала про те, що хоче принаймні стояти на одному рівні з Акацукі.

З її маленьким зростом, навіть якби вона витягнулася, вона не може побачити світ, який бачив Акацукі.

Кудзусі, здавалося, що вона єдина, хто бачить речі по-іншому.

«...Якби я була дорослою...»

Вона могла б бачити той самий світ, що й Акацукі.

Вона могла б розповісти Акацукі про світ, який бачить.

Але на цю мить, ні те, ні інше не могло бути здійсненим.

Звісно, навіть Кудзуха розуміла, що не можна стати дорослою, просто думаючи, чи бажаючи.

«...Але.»

– Оусава-кун, я...

Але вона все одно хотіла стати дорослою. Намагаючись бути якомога вищою, Кудзуха наблизила своє обличчя сплячого Акацукі.

Вони ніжно торкнулися губами, і це був їх перший поцілунок.

Губи Акацукі. Тепло Акацукі. Відчувши їх на своїх губах:

«...Я, зараз... Цілую Оусаву-куна.

Від думки про це, в грудях Кудзухи закалатало, і вона відчула, як її тіло злегка нагрілося.

І.

Після довгого-довгого поцілунку, Доумото Кудзуха повільно відірвала своє обличчя від Оусави Акацукі.

Відчуття і тепло губ Акацукі дійсно все ще було на губах.

Кудзуха обережно торкнулася своїх губ кінчиками пальців.

«...Вони трохи гарячі...»

Те що було не її губах, не було її власним теплом. Це було тепло губ Акацукі.

Кудзуха щиро зраділа цьому.

Отже..

Переживши перший поцілунок, вона, можливо, стала на крок дорослішою.

Проте.

– ...

Наперекір цьому, Акацукі так і не прокинувся.

Мабуть, він так і не помітив Кудзуху, не відчув її погляду, не зміг відчути її.

Тож, саме тоді Кудзуха тихо опустила очі, виглядаючи трохи сумною.

У кімнаті раптом стало трохи світліше.

– ...Е?

Вона здивовано підняла голову і побачила що Акацукі сяє.

– У... у...

Зі слабким стогоном, тіло Акацукі почало змінюватися.

Від юнака до хлопчика, від тіла дорослого до тіла дитини.

– ...

На очах ошелешеної Кудзухи, тіло Акацукі поступово ставало все меншим і меншим.

Коли він став меншим за Кудзуху, він нарешті перестав зменшуватися.

І.

На очах Кудзухи, яка все ще не могла повірити, що те, що сталося - реальність.

Акацукі, з маленькою зовнішністю, повільно прокинувся.

Сонно протерши очі, Акацукі забігав ними по кімнаті й роззирався довкола.

Потім, нарешті помітивши перед собою Кудзуху, він нахилив голову, заглянувши їй в очі.

Тоді Доумото Кудзуха почула питальні слова, вимовлені Акацукі, який повністю перетворився на дитину.

З приголомшеним виразом на обличчі, з маленьких вуст вирвався дівочий голос.

....Промовивши.

– Сестричка, хто?