Крик у лісі

"Скажу я вам не такий вже й вправний цей Чу Фен. Після цілого дня не спіймати нічого." Побачивши порожній мішок Чу Фена, вона зневажливо посміхнулася і докопалася до його труднощів.
"Невже це так? Хіба у вас десятьох справи складаються краще, ніж у мене?" Чу Фен уважно оглянув їх і помітив, що сумки команди Чу Сюе так само порожні, і він посміявся з них.
"Я справді не розумію, про що думає Чу Вей. Він зібрав десять бездарів у ​​команду, і ці десять бездарів прийшли в середнє коло. Ви хлопці сюди на природу прийшли погуляти? У вас вистачає їжі?"
"Нонсенс." Слухаючи слова Чу Фена, Чу Сюе була схвильована і розгнівана. Дев'ять інших слуг також були не в кращому настрої.
Особливо Чу Гао. Він навіть вказав на Чу Фена і закричав. "Якщо ти посмієш і далі бути настільки неповажним по відношенню до моєї сім'ї, я покалічу тебе."
"Якщо ти відчуваєш що зможеш, значить підійди та спробуй." Чу Фен кинув зневажливий погляд на Чу Гао, а потім опустив голову вниз і продовжив їсти.
"Ти думаєш я не посмію?" Говорячи це, Чу Гао гнівно побіг на Чу Фена. Вихори вітру піднялися з-під його ніг і підняли величезне листя вгору. Він повністю відображав силу четвертого рівня духовної сфери.
Але тільки-но Чу Гао наблизився до Чу Фена, той раптом підняв голову і погляд, що леденить душу, подібно до гострих голок зустрів Чу Гао.
"Тшш"
Тієї ж миті Чу Гао негайно зупинився і так само швидко відступив на два кроки назад. Миттю, коли він побачив погляд Чу Фена, він відчув страшну силу.
Це відчуття змусило пробігти холодок по спині Чу Гао. У його серці оселилася паніка, тому що він уже відчував подібне раніше, той, хто міг змусити його відчувати подібне, має бути надзвичайно страшною людиною.
Хоча він розумів, що це неймовірно, коли подібне походить від Чу Фена який так само був на четвертому рівні духовної сфери і тільки увійшов до внутрішнього двору, інстинкти говорили йому, що він не повинен боротися з Чу Феном.
"Гл"
Глибоко проковтнувши слину, Чу Гао миттєво розвернувся і побіг назад.
Після цієї сцени Чу Сюе та інші справді не розуміли, що їм робити. Чому він повернувся, навіть не напавши? Хіба це не надто ганебно?
Якби вони знали, що Чу Гао був наляканий лише поглядом Чу Фена, вони б відчули ще більшу ганьбу.
"Чу Гао, що з тобою сталося?"
"Міс, я…" Чу Гао не знав, як відповісти.
"Нікчема."
Дивлячись безпорадним поглядом на Чу Гао, Чу Сюе злісно скреготала зубами, але вона не знала, що зробити, зрештою, вона могла тільки люто сказати.
"Чу Фен, ти справді подорослішав. Ти забув, як тебе побив Чу Хун Фей, коли ти був маленьким?"
"Дозволь мені застерегти тебе. Тобі краще ніколи не повертатися в резиденцію Чу, інакше я попрошу Хун Фея побити тебе ще сильніше."
Почувши слова Чу Сюе, Чу Фен раптом стиснув обидві руки і сухий пайок в його руках був повністю розчавлений в пилюку. Навколо нього почав закручуватися вихор, і повіяв у бік Чу Сюе та інших, він постійно відштовхував їх назад. Навіть Чу Гао насилу чинив опір вітру.
Чу Хун Фей. Чоловік, який раніше дуже принижував Чу Фена, якого він ніколи не забуде, як він, бувши восьми років, був побитий десятирічним Чу Хун Феєм до такого стану, що Чу Фен не міг навіть встати протягом півмісяця.
Багато сталося пізніше, коли Чу Гую пішов шукати Чу Хун Фейя, і навіть він був серйозно побитий.
Чу Фен повільно підняв голову і щільна, холодна аура виходила з його очей.
"Чу Сюе, скажи Чу Хун Фейю, що цього року я повернуся. Переконайся, щоб він приготувався на колінах благати вибачення."
"А тепер, вам усім краще зникнути з очей моїх, або я примушу вас пошкодувати про сказане."
Якщо б вони були в звичайних обставинах, Чу Сюе звичайно б поговорила з Чу Феном. Але зараз їй не вистачло сміливості, щоб зробити це. У той момент аури, що випускалася Чу Феном, було достатньо, щоб її ноги послабшали, а тіло почало тремтіти. Вона знала, як називається це почуття - страх.
Зрештою, нічого не сказавши у відповідь, Чу Сюе розвернулась і попрямувала далі в гори і ліс. Що стосується Чу Гао та інших, вони теж швидко здалися, бо такі ж, як і Чу Сюе не могли встояти перед аурою, що випускалася Чу Феном.
Після відходу Чу Сюе та інших Чу Фен повністю зібрався і продовжив свій шлях.
Він знав, що Чу Хун Фей дуже сильний. Він був найкращим у бою не лише в ті часи, навіть зараз у сім'ї Чу, він був практично на рівні Чу Гую.
Чу Хун Фей був із сім'ї Чу, і крім Чу Гую він був єдиною людиною, яка змогла потрапити до школи першого класу. Те, що він отримав визнання школи першого класу, вже це показувало його талант до розвитку бойових мистецтв.
З того часу, як він вступив до школи, він жодного разу не повертався в сім'ю Чу, так що ніхто не знав якого рівня сили він зміг досягти.
Однак Чу Фен відчував, що цього року Чу Хун Фей повернеться назад. Адже його батько був одним із кандидатів.
Щодо таланту Чу Хун Фея, навіть якщо він не зміг досягти шостого рівня духовної сфери, він буде принаймні на п'ятому рівні. Отже, Чу Фен повинен швидко збільшити свою силу і принаймні досягти п'ятого рівня духовної сфери.
"Ах! Не чіпай мене..."
Але перш ніж Чу Фен далеко відійшов, різкий крик пролунав із лісу. Цей голос належав Чу Сюе.
Нахмурившись і трохи повагавшись, Чу Фен побіг у бік крику.
Водночас серед вільного місця серед гір відбувалася невимовна сцена.
Чу Гао та інші стояли, тремтячи з обличчями, наповненими страхом. Попереду в середині цього порожнього простору, троє чоловіків знущалися над Чу Сюе.
Тим трьом було приблизно по двадцять років, а обличчя виглядали надзвичайно вульгарно. Але за ними, на спинах висіли чорні мечі. Вони були членами Альянсу Меча.
"Дівчинко, не треба боятися. Ми не бажаємо тобі нічого поганого, ми просто хочемо трохи поспілкуватися з тобою."
Один із чоловіків, який мав потворне обличчя, стягував із Чу Сюе її фіолетовий одяг. Один рукав уже був здертий і показалася її біла шкіра.
"Хе-хе, вона зовсім біла, мені подобаються ніжні дівчата на зразок цієї."
Двоє інших також лапали тіло Чу Сюе. Їхні очі сяяли, і вони вже почали пускати слину з рота.
"Ми ж з однієї школи. Ви не боїтеся, що старійшини покарають вас, якщо ви так поводитиметесь зі мною?" Обличчя Чу Сюе вже було повне сліз, коли вона безсило відбивалася від них.
"Дівчинко, ми ж захищаємо тебе. У старійшин навіть не вистачає часу, щоб віддячити нам, то чому ж вони повинні будуть нас карати?"
"Це вірно, слідуючи за такими бездарями як вони, ти будеш у великій небезпеці. Куди безпечніше слідувати за нами, і коли полювання закінчитися, ми дамо тобі якусь нагороду. Хе-хе..."
Вже була ніч і їм трьом було неймовірно самотньо. Саме тоді вони й знайшли маленьку овечку, як Чу Сюе. Як вони могли прогавити такий шанс?
"Старші, будь ласка, відпустіть нашу міс." Хоч і тремтячи, але Чу Гао благав їх відпустити Чу Сюе.
"Свист"
Ще до закінчення його слів один із членів Альянсу Меча дістав чорний меч і змахнув ним у бік Чу Гао, сильний вітер полетів на нього.
"Пуф"
Цей порив вітру залишив криваву рану на ногах Чу Гао і з приглушеним звуком він упав навколішки.
"П'ятий рівень духовної сфери."
Побачивши це, сім'я Чу в страху позадкувала назад. Щоб бути в змозі використовувати вітер як лезо і перемогти Чу Гао з одного удару, без сумніву потрібно досягти як мінімум п'ятого рівня духовної сфери.