Оповідання: Пошуки домашнього улюбленця Даркнес

— І такі-от справи. Простий удар монстра — не єдиний спосіб досягти екстазу. Монстри, які отруюють свою здобич і повільно вбивають її, дають мені відчуття загнаності в кут, що освіжає, і це, чесно кажучи, змушує мене трястися від збудження! Розумієш?

— Ні, не розумію і не хотів би розуміти.

Поки ми з Даркнес обідали в таверні, мене змусили вислухати лекцію, яку я не міг осягнути.

Невже я не можу обміняти її на іншого авантюриста?

Поки я думав про це, двері таверни з гучним "бах" відчинилися, і сюди вбіг хтось, схожий на мага.

— Перепрошую! У мене термінове завдання! Я хочу запропонувати терміновий квест!

Після цього крику в таверні запала тиша.

— Магічна істота, яку називають ропер, втекла з місця утримання! Я прошу допомоги у всіх присутніх шукачів пригод чоловічої статі!

Хоч він і квапився, але голос чоловіка був гучним і чітким.

— Ропер? Даркнес, що таке ропер? Чому він просить про допомогу лише чоловіків-авантюристів? — прошепотів я дівчині, яка сиділа навпроти мене.

— Ропери нападають лише на жінок, використовуючи свої щупальця, щоб робити з ними невимовні речі. Це магічна істота є ворогом усіх жінок. Кажуть, що це витвір якогось збоченого мага.

— Ясно, ясно. Тепер я розумію. Але ж він просив тільки шукачів пригод чоловічої статі, то чого ти так хвилюєшся?

— Тому що я теж іду!

Я віддаю належне її духу, але...

— А в тебе не надто мало екіпіровки, щоб зустрітися з такою магічною істотою? Принаймні піди додому і візьми своє спорядження, щоб ропер не напав на тебе.

— Моє спорядження зараз у ремонті.

— Ні, зачекай, ми ж не билися з ворогом настільки сильним, щоб пошкодити твоє...

— Його зараз ремонтують!

Ц-Ця дівчина!

— Тим не менш, з цим ворогом я не можу впоратися самотужки, тому я б хотіла, щоб ти пішов зі мною, Кадзумо.

— Ну, це не проблема, але...

Таким чином, я супроводжував Даркнес, яка була на диво збудженою, на пошуки ропера.

 

*****

 

— Ропери точно ховаються в темних закутках. Вони нападають на жінок у малолюдних місцях, а потім тягнуть їх у сховок, щоб витворяти з ними всілякі невимовні речі.

— О…? Про такі звички не було написано в інформаційному листі, який нам надав замовник. Ти напрочуд обізнана.

А чи не тому вона взялася за цей квест, бо вона знала про звички роперів?

Схоже, що дівчина взялася за цю роботу не лише для того, щоб задовольнити свої збочені бажання.

Вона багато в чому проблемна людина, але коли настає час захищати мешканців міста, вона може показати свою серйозну сторону…

— Ні, я просто сподіваюся, що всі ропери такі! Наприклад, що б сталося, якби один такий ховався в тіні он там? Я впевнена, що така легко одягнена мішень, як я, стала б жертвою якихось огидних дій! Що ж мені робити, Кадзумо? Як правильно вчинити!?

— Це ти питаєш мене, що тобі робити, коли я вижену тебе з групи?

Хоча, здається, мої слова для неї це як об стіну горохом. Обличчя Даркнес почервоніло, поки вона корчилася від захоплення.

Вона продовжувала говорити з гарячковим збудженням.

— Скільки б я не пручалася і не боролася, все буде марно, оскільки ропер навалиться на мене з усією своєю огидною силою! Врешті-решт, мої руки і ноги будуть скуті його брудними щупальцями, і він зможе робити з моїм безсилим тілом все, що захоче! ААА~! Якщо до цього дійде, я не хочу, щоб він і тебе спіймав, Кадзумо! Просто залиш мене і тікай!

— Але в цьому листі сказано, що ропери належать до найслабшого класу монстрів. Я впевнений, що навіть я міг би його здолати. Якщо тобі не потрібна була допомога, то навіщо ти взагалі взяла мене з собою!

— Я б не змогла принести його додому самотужки, чи не так?

— Ти щойно сказала, що хочеш принести ропера додому?

— Ні, не сказала. О, я бачила, що там щось ворушиться! Поквапмося, Кадзумо, інакше хтось нас випередить. Ми повинні захистити його!

— Ти щойно сказала, що захистиш його, адже так!?

Зрештою, ми прочісували місто в пошуках ропера до заходу сонця, але так і не змогли його знайти.

— Слухай... Давай закінчимо на сьогодні й повернемося назад. Аква й Меґумін, напевно, вже закінчили з сьогоднішньою прогулянкою з вибухами і чекають на нас у таверні. Ходімо вже перекусимо.

— Маєш рацію. Досить на сьогодні. Завтра продовжимо пошуки.

— ...Ти справді планувала забрати його до себе?

— Н-не для тих непристойних цілей, про які ти подумав. Я вважаю, що виділення з педипальп* Джестера** можна використовувати як сироватку краси або щось подібне.

Джестер — це ім'я ропера, якого вона планує притягти додому? То вона вже визначилася з ім'ям...

Поки я здивовано спостерігав за Даркнес, яка намагалася вигадати привід, щоб зробити ропера своїм домашнім улюбленцем, ми вдвох попрямували назад до гільдії...

 

*****

 

— Меґумін, твоя магія вибуху неперевершена, як ніколи! Ти повністю розтрощила те дивне чудовисько зі щупальцями! О, гей, що з вами двома? Прямуєте до гільдії?

— Ха! Перед моєю найсильнішою магією навіть Король Демонів не зміг би ... Га? Ви вже повертаєтесь?

Ми випадково зіткнулися з Аквою та Меґумін, яку Аква несла на спині. Схоже, вони поверталися зі своєї вибухової прогулянки.

— Гей, ти щойно сказала щось про "дивне чудовисько зі щупальцями"?

Почувши мої слова, вони обмінялися поглядами.

— Там бродив монстр зі щупальцями, і ми знищили його за допомогою магії вибуху!

— Гей, Даркнес, візьми себе в руки! Якийсь маг десь створить ще одного!

Даркнес безсило впала на четвереньки, опустивши голову в гніві та розчаруванні. Я поклав руку їй на плече і спробував втішити...

— Це відчуття... Це відчуття неймовірної втрати, наче це було про когось дорогого для мене... Це відчуття рогоносця*, яке останнім часом було в моді!?

Так говорила оптимістична збоченка, яка тремтіла від божевільного збудження з розчервонілим обличчям, стоячи на четвереньках.

Побачивши її такою... мені захотілося дати їй добрячого стусана.