Розправлений хвіст*

*Як у павича, який розправляє хвіст, щоби привабити пару.

 

Під дбайливим доглядом Джао Хвая, а також завдяки щоденному вживанню дорогоцінних ліків, рана вбивці швидко загоїлася.

 

Нарешті після неодноразового підтвердження, що рожевий шрам перед грудьми вже не зможе так легко розірватися, вбивці дозволили прогулятися.

 

Ті дні, коли його обслуговували від А до Я, були дуже зручними, але й дуже задушливими. Через місяць вбивця нарешті зміг вдихнути свіжого повітря. Він був збуджений, як дика мавпа, бігав і стрибав, виглядав дуже жваво.

 

У минулому Джао Хвай насварив би його й урізав зарплату. Але зараз він лише спокійно спостерігав за ним і нагадував, щоб той не перестарався, бо рана може відкритися.

 

— Не хвилюйся, – вбивця впевнено поплескав себе по грудях. У глибині душі він думав, що отримав непогане лікування. Раніше він подумував про зміну роботи, але тепер відчував, що якщо піде звідси, то де він знайде іншого такого дбайливого роботодавця, як цей?

 

Він вирішив присвятити своє життя цьому роботодавцю, завжди захищати його, показувати йому танці на мечах, щоб зробити його щасливим, та штовхати його інвалідний візок, щоб він грівся на сонці.

 

О, зачекайте, ноги господаря вже одужали, тож інвалідний візок йому більше не потрібен. Джао Фейшван подивився на стрункі ноги Джао Хвая і пробурмотів: 

 

— Ніяк не можу до цього звикнути.

 

Ноги роботодавця були дуже довгими, а фігура гарною, хоча він був напрочуд ледачим, як лінивець. Якби він міг сидіти, то не стояв би. Якби він міг лежати, то не сидів би. Як людина, яка не займається регулярно фізичними вправами, може мати таке гарне тіло? Це справді дуже дратує.

 

Джао Хвай не мав уявлення, про що він думає, він лише бачив пильний погляд іншого. Від думки, що цю людину приваблює його висока та струнка фігура, у його серці розквітало щастя. Він вирівняв свою поставу, намагаючись виглядати ще досконаліше.

 

Джао Фейшван із сумнівом подивився на Джао Хвая. Чомусь йому здавалося, що він дивиться на павича, який розпускає хвіст, щоби привабити пару. Хоча чоловік був елегантно одягнений, усе його тіло випромінювало ауру птаха в шлюбний період.

 

Погляд Джао Фейшвана впав на кількох вродливих і граціозних дівчат, що саме проходили повз, і він задумливо кивнув. Його роботодавець також досяг шлюбного віку.

 

Роботодавець мав статки, зовнішність і талант, одружитися з дружиною не повинно бути для нього проблемою. На відміну від нього, який був бідним. Джао Фейшван раптом відчув занепокоєння за своє майбутнє.

 

Почувши його зітхання, Джао Хвай насупився: 

 

— Про що ти думаєш?

 

Досі все було добре, чому раптом таке довге зітхання?

 

— Про одруження, – Джао Фейшван промовив із легким смутком. — Цікаво, коли я зможу знайти собі наречену.

 

Почувши це, обличчя Джао Хвая миттєво змінилося. Джао Фейшван нічого не помітив і все так само невинно запитав: 

 

— Коли я отримаю зарплату за цей місяць?

 

Джао Хвай глибоко вдихнув, ледь стримав вираз обличчя, а потім промовив тихим голосом: 

 

— Ти думаєш, що вона в тебе є? Витрати на ліки вирахували з твоєї зарплати.

 

Джао Фейшван жахнувся: 

 

— Але ж це був нещасний випадок на роботі! Чому я маю платити за ліки?

 

Цей невдалий роботодавець справді не мав ані крихти людяності.

 

— Вчора ти їв 1000-річний женьшень, він коштує 100 таелів за штуку. Позавчора ти пив кров'янку з пташиного гнізда, також позавчора… – Джао Хвай похмуро почав підраховувати старі рахунки.

 

— Забудь, забудь. Мені більше не потрібна зарплата за цей місяць.

 

Джао Фейшван поспішно перебив його. Він боявся, що якщо Джао Хвай продовжить, то він втратить зарплату  не лише цього місяця, але й наступного місяця, і наступного й так далі. І тоді йому залишиться лише стати рабом цього невдалого роботодавця до кінця свого життя.

 

Можливо, йому все ж варто подумати про зміну кар'єри.