[8]

[8]

Через тиждень після нападу на нелегальний військовий табір.

Цукаса прийшла в дім Катсуто.

– Пан Катсуто вибачте за турботу.

Підвелася і глибоко вклонилася вона, щойно Катсуто з’явився у вітальні.

Дякую за той день.

– Не варто, мене вже достатньо винагородили.

На що Катсуто сказав, що більше немає потреби схиляти голову.

Зрозумівши це, Цукаса підняла голову.

– Будь ласка, сідайте.

Послідкувавши словам Катсуто, Цукаса сіла на диван.

– Ви вже в порядку?

– Завдяки вам, я повністю одужала.

Битва з Тацуєю перевантажила Область магічних операцій Цукаси. Були побоювання, що до серйозних наслідків, але, на щастя, здається, вистачило трохи менше тижня відпочинку, щоб вона одужала.

– Я чула, що минулого тижня, про допомогу мені вас попросив тато.

– Ні, ваш батько повідомив лише про міжособистісну ворожнечу між магами. Зупиняти таке, обов’язок Десяти головних кланів. Не хвилюйтесь.

Насправді це було пов’язано з обов’язком групи магів з Десятої лабораторії, але Катсуто дотримався офіційної версії.

– Міжособистісна ворожнеча...

Цукаса показала ледь помітну гірку посмішку. Що стосується атаки на табір, це було схоже на односторонній напад, але якщо додати до цього дії Цукаси — це безумовно міжособистісна ворожнеча. Мабуть, в такій мірі проінформував Катсуто її батько.

– Цей порушник, як і очікувалося.

– Пані Цукаса.

Катсуто твердо обірвав слова Цукаси, що намагалася сказати «Шіба Тацуя з родини Йотсуба».

– Ви не можете розвивати цю тему. Також ми неповинні цього говорити. Було б добре.

– ...Цього разу я була врятована зі скрутного становища, тому я послідую вашим словам.

Відповіла Цукаса з прихованим сенсом. Однак Катсуто не замислився над цим.

– ...Та чи можу я просто сказати одну річ, не пов’язану з цим.

Після недовго мовчання, сказала Цукаса зі своєю беземоційною посмішкою.

– Що саме..

Як завжди й бровою не повівши, закликав продовжувати Катсуто.

– Коли я, днями, побачила ту битву, я в дечому переконалася. Пане Катсуто. Ви можете його перемогти.

Однак після цих слів, навіть Катсуто не міг стримати свій звичний вираз.

◇ ◇ ◇

Після обіду, майже наблизився час чаювання. Сидячи за столом, Міюкі готувалася до екзаменів.

Завдяки своїй магічній силі, вона не провалить вступні іспити. Незалежно від рекомендацій, визначених для кожної магічної школи.

Але Міюкі мала намір складати іспити й скласти їх належним чином. Вона збиралася отримати достойні оцінки не лише з магічних, алей загальних предметів. Інакше, вона не вважала, що підходить в наречені Тацуї.

В момент, коли вона, з думкою «треба заварити чай» підняла голову, задзвонив відеофон. Дзвінок припинився ще до того, як вона дотяглася до слухавки. Ймовірно, слухавку взяла Мінам.

В той момент, поки вона міркувала, пролунав сигнал переадресації.

– Мінамі-чан, хто дзвонить?

При переадресації відео не передавалося. Але лише з голосу було зрозуміло, що Мінамі збентежена.

– Так, це міжнародний дзвінок. Вона представилася Ліною.

– ...Перемкни, будь ласка.

Перш ніж відповісти, Міюкі несвідомо затамувала подих. Настільки шокуюче для Міюкі було почути ім’я Ліни.

На екрані відеофону з’явилося зображення. А на ньому, рівна за красою, але контрастна з Міюкі, сяюча красуня.

– Хай, Міюкі. Як життя?

– Ліна. Здається ти зовсім не змінилася? І що сталося? Хіба у вас там не ніч?

– Так майже двадцять третя година... В інший час я б не змогла подзвонити. Старший офіцер дозволив тихенько подзвонити, без відома штабу.

– От як... І так? Що у тебе за справа?

Міюкі могла зрозуміти, що це особливий дзвінок. Вона м’яким тоном підвела до того, про що Ліна ніяк не могла почати говорити, або не могла сформулювати.

– Ем… Тацуя там?

– Старший брат?

Розслабившись у спілкуванні з людиною, з якою рідко спілкується, Міюкі назвала Тацую «братом».

– Він відсутній... У тебе справа до старшого брата?

Це була не брехня. Зараз Тацуя знаходився у третьому відділі розробки FLT.

– Тоді, Міюкі, можеш передати Тацуї?

– Так... Але, що саме?

Ліна на екрані виправилася.

– Щиро дякую за той раз. Завдяки цій перемозі я не втратила своїх цінних підлеглих та дорогих друзів.

Міюкі відразу здогадалася про що говорить Ліна. Вона чула про той випадок минулого тижня, від Тацуї. Також вона мала уявлення хто цей «друг» Ліни.

Міюкі могла собі уявити, як складно Ліні, командувачу Зірок, «Сиріус», було зателефонувати японському магу, що була визнана наступною головою сім’ї Йотсуба.

Попри це, Міюкі була задоволена почуттями Ліни, через які вона подолала ці труднощі й подякувала Тацуї за докладені зусилля.

– Ліна, підніми голову. Я точно передам це старшому братові.

– ...Дякую. Будь ласкава, Міюкі.

Міюкі та Ліна, через камеру, поглянули в очі одна одній.

– ...У мене залишилося мало часу. Дуже хотілося б особисто зустрітися і подякувати Тацуї.

– В положенні Ліни це не просто.

– Хе-хе, ти права.

Ліна злегка посміхнулась Міюкі, що наважилася домішати жарт.

– ...Але я з нетерпінням чекати нашої наступної зустрічі.

– ...Я теж, Міюкі. See you again.

– Так, до зустрічі.

Міюкі й Ліна, не кліпаючи, дивилася одна на одну, поки екран не згас.

«Пролог до заколотів», кінець арки.