[8]

[8]

Було відчуття, що після новини про смерть Кудо Рецу, Перша старша школа була пофарбована в один колір. Можливо, інші школи магії були в подібній ситуації. Кудо Рецу, якого шанували як «Патріарха», був символом японського магічного світу.

Навіть за обіднім столом, де Тацуя обідав зі своїми друзями, темою був виключно Кудо Рецу.

– Не знада, що він хворів...

У відповідь на тихе зауваження Мідзукі.

– Визнали, пан Тацуя?

До Тацуї звернулася Хонока.

– Ні, не знав. Останнім часом, я бачив його лише на відеофоні, але він, здається, не був особливо хворим.

Причиною смерті оголосили «хворобу». Якщо подумати, це не дивно. Не можна ж оголосити, що він був вбитий онуком, що став надлюдським монстром.

– Ось як...

– Тацуя-кун і Міюкі будуть присутні на похоронах?

На питання Еріки, не тільки у Міюкі, а й Тацуя розширив очі.

– Розмови про це ще не було.. Але чому я?

– Тому що Міюкі є членом тих самих Десяти головних кланів, до того ж спадкоємиця, чи не так? Мені здається не дивним запрошення на похорон.

– О, зрозуміло. А Тацуя її наречений.

На думку Еріки, Лео кивнув з переконаним виразом.

– Якщо нас запросять ми підемо. Його Ясновельможність Кудо допоміг нам на Турнірі дев’яти шкіл, два роки тому.

Коли Тацуя схопив техніка головного комітету турніру, який вів в CAD Міюкі «Електричний золотий шовкопряд», Рецу підтримав його. Ось про що вона згадала..

Насправді Рецу завдав чимало негараздів, під час наступного, минулорічного Турніру дев’яти шкіл, але про це варто було згадувати, і говорити про це більше не має потреби.

– А, той випадок...

Шізуку, схоже, одразу пригадала «випадок на Турнірі дев’яти шкіл два роки тому».

Не кажучи вже про Міюкі, Хонока теж повинна була пам’ятати про це, але лише Шізуку подала голос з цього приводу.

Ймовірно вони уникали говорити про Турнір дев’яти шкіл. Цього річний Турнір дев’яти шкіл скасували й не можна сказати, що Тацуя не мав до цього стосунку.

– Можливо, цьогорічний Турнір дев’яти шкіл все одно б скасували. В сенсі, через траур по Патріарху.

Однак тут були дівчата, які не мали нічого спільного з подібними турботами. ...Ні, можливо, Еріка демонструвала свою стурбованість таким протилежним чином.

– Скоріше, навпаки. Його Ясновельможності подобався Турнір дев’яти шкіл.

Тацуя відповів на припущення Еріки, те що він думав.

Обідня перерва скоро закінчувалася і Тацуя з друзями підвелися. І натовпом пішли з їдальні.

– Міюкі, можна тебе на хвилинку. Тацуя теж.

Еріка підвелась і посміхнулася Тацуї та Міюкі.

– Що?

– Постривай.

Від запитання Міюкі Еріка виглядала дещо розгубленою.

Було зрозуміло, що їй важко було говорити про це перед іншими.

– Може скористаєтеся штабом дисциплінарного комітету. В цей час там нікого не має бути.

Втрутився з боку Мікіхіко.

Він ніби знав до чого прагне Еріка.

– Зрозуміло. Міюкі.

– Так, старший брат. Еріка, тебе влаштує?

Міюкі кивнула Тацуї та запитала Еріку.

– Вибач за незручності.

Звісно, в Еріки не було вибору.

Як і сказав Мікіхіко, штаб дисциплінарного комітету був безлюдним.

Відчинивши двері за допомогою посвідчення члена студентської ради Міюкі, вони увійшли в порядку: Еріка, Міюкі, Тацуя.

Міюкі встановила звукоізоляційне поле на всю кімнату.

Троє людей сіли за довгий стіл. Напевно, через характер Мікіхіко, стіл був охайно прибраний. Він відрізнявся від того, коли Тацуя щойно приєднався до комітету.

– Часу не багато, тому коротко.

Для початку сказала Еріка.

– Я чула від Мікі про сьогоднішній вечір.

Міюкі повернулася і поглянула на обличчя Тацуї, що сидів біля неї. Тацуя, схоже, був не дуже здивований і відповів, – Так.

– А як щодо Міюкі?

Тацуя не розповів Мікіхіко, як Міюкі проведе цей вечір. Тому, звісно Еріка не знала.

– Я збираюся наглядати за Мінамі-чан, поки старший брат не повернеться.

– Остерігаєтеся Мінору?

– Так.

– Я теж.

Еріка перевела дух. Не для театральної паузи, а щоб подолати вагання.

– Можна і мені піти?

Вона знала, що лізе не у свою справу.

– Хочеш провідати Мінамі-чан?

– Так.

Сьогодні ввечері?

– Так.

Покивавши головою, Еріка швидко продовжила.

– Лео буде з Мікі. Тому що він буде беззахисним під час використання своїх технік.

Тацуя не чув про це ні від Мікіхіко, ні від Лео. Мабуть, вони збиралися обговорити це після школи.

– Ти розумієш на що йдеш?

– Звісно.

Можна сказати, що Еріка тут проявляла надмірну рвучкість, але Тацуї було природно ставитися до Еріки, як до представниці Лео.

– Якщо дійсно розумієш, ми будемо раді допомозі.

Еріка, що очікувала заперечення від Тацуї, була здивована і відчула полегшення.

Вона перевела погляд з Тацуї на Міюкі.

– То як?

– Еріка. Я не звикла до битв, як старший брат. Якщо щось станеться, я не зможу тебе захистити, ти не проти?

Я не очікую від тебе захисту. Якраз навпаки.

– ...Старший брате, що робитимемо?

Міюкі залишила рішення за Тацуєю.

– Якщо це Еріка, я не проти.

Тацуя повернув погляд на Еріку.

Ти, здається, уже на це наважилась.

– Звичайно.

З безстрашною посмішкою, відповіла Еріка, на провокацію Тацуї.

Однак Тацуя блефував. Він вважав, що Мінору сьогодні не прийде.

Якщо хтось буде піддаватися ризику, то це Мікіхіко та Лео.

◇ ◇ ◇

Цієї ночі було рідкісне зоряне небо, за ці дні.

Місяць ще не зійшов. Сьогодні він мав зійти близько опівночі.

Тацуя знаходився на стоянці великого парку по інший бік двох смух дороги від бази Дзама. Він знаходився з протилежного боку бази. Звісно, бази Дзама звідси було не видно.

– Лео, все справді добре?

Він не сумнівався, але Лео дійсно прийшов разом з Мікіхіко.

– Ти не питаєш Мікіхіко, чому ти питаєш це у мене.

Лео здавалося був незадоволений запитанням Тацуї.

– Насправді, я не дуже хотів залучати Мікіхіко.

– Але тобі ж потрібна моя сила?

На запитання Мікіхіко, Тацуя неохоче визнав, «справедливо».

На противагу, Мікіхіко, схоже, був радий це почути.

– Якщо ти не проти, Мікіхіко, мені теж можна. Оскільки є ризик, що Мікіхіко може стати «мішенню».

Це правда, що Мікіхіко використовував дистанційну магію, своєрідну техніку, яку називали заклинанням, тому існувала небезпека отримати магічну протидію. Однак, якщо контратакуючий підрозділ простежить за магічним слідом, Лео також буде залучений у битву.

– Нічого не поробиш.

Відповів Тацуя, розуміючи, що подальші запитання марні. Він підтвердив наміри Лео ще після школи.

Крім того, насправді він дуже допоможе Тацуї, якщо захищатиме Мікіхіко, поки його свідомість буде на базі. ...Для Тацуї, зараз Лео був надійніший за Окремий магічний батальйон.

– Мікіхіко, покладаюсь на тебе. Лео, подбай про Мікіхіко.

– Угу, покладись на мене.

– Йоу, залиште це мені.

Тацуя сів на мотоцикл. Це був електричний мотоцикл «Увінглесс» з функцією польоту на короткі відстані, розроблений родиною Йотсуба. Бойовою уніформою, яку він одягнув, була не «Мобільний костюм», а літаючий костюм родини Йотсуба, «Фрід Сюїт». Сьогоднішня операція нібито не пов’язана з бригадою один-нуль-один. Окремий магічний батальйон надіслав підкріплення на випадок надзвичайної ситуації, але воно вживе заходи лише у разі такої ситуації, а до цього часу лише вело приховане спостереження

– Я пішов.

Тацуя опустив забрало шолома і завів мотоцикл.

Щойно прибув військово-транспортний літак USNA. Він повільно рухався по злітно-посадковій смузі. На всяк випадок, Фудзібаяші, якраз перед цим перевірила записи про виліт та прибуття, але сьогодні, крім цього, інших американських військових літаків не приземлялися. Це був останній військовий літак зі штатів за минулий тиждень.

«Це найкращий момент»

На транспортному літаку, безумовно, були Паразити. На відміну від Мінору, вони не приховували характерного малюнку хвилі мисленнєвих часток. Або не могли цього зробити.

«Всього чотири Паразити. На диво мало. Лише один виділяється своєю магічною силою...»

Спостерігаючи «Елементальним зором» поки їхав дорогою вздовж бази, Тацуя активував функцію польоту «Увінглесса», щоб розібратися зі справою, перш ніж Паразити вийдуть з транспортного літака.

◇ ◇ ◇

Олександр Арктур, командувач Третього загону Зірок, знаходився на борту транспортного літака, що приземлився на базі Зама.

«Спостерігають?..»

Сказав сам собі Арктур, у транспортному літаку, що вирулював по злітно-посадковій смузі. Він не озвучив це в слух. Лише подумки.

Він відчув погляд відразу після приземлення. Однак цей погляд не мав направленості.

При Дальньому погляді, потік сили виділяється, як направлена лінія зору.

Якщо за ним стежить фамільяр, він буде джерелом лінії погляду.

Існує також інша здібність, що називається «Мультисфера», яка дозволяє здійснювати спостереження без сліпих зон, під різними кутами, але це нагадувало розташування декількох ретрансляційних камер у повітрі. Це те саме, що стежити кількома фамільярами й вона не могла не мати напрямку зору.

Але зараз у полі видимості, яке він міг нечітко охопити, Арктур не зміг прочитати інформацію «звідки». Це навіть не відчувалося наче з усіх боків.

Однак. за ним просто спостерігали...

Це наче за ним спостерігав бог чи диявол...

Ймовірно тому, що його відволік цей погляд.

– Що, це таке?!

– Байк?!

Арктур не помітив наближення дивного літаючого об’єкту, поки не прозвучали голоси інших пасажирів.

На моніторі з зовнішніх камер відобразився невеликий силует.

Коли система сповіщення автоматично активувала нічне бачення та збільшила масштаб, «об’єкт» вже наблизився до транспортного літака.

Фігура, що сиділа на літаючому мотоциклі.

Підвелася на мотоциклі, вирівнявши коліна і направила щось, що нагадувало пістолет на транспортний літак.

Раптом в транспортному літаку виникла діра.

Мотоцикліст зістрибнув з мотоцикла.

Мотоцикл перелетів через транспортний літак, а мотоцикліст стрибнув у літак через отвір в стіні.

Наче отямившись, в середині транспортного літака пролунала тривога.

◇ ◇ ◇

Тацуя підлетів до транспортного літака на своєму мотоциклі й витягнув з кобури свого костюма спеціалізований CAD у формі пістолета.

Виготовлений на замовлення Сілвер Хорн, «Трайдент».

Він використав свій улюблений CAD для активації «розпаду».

Зробивши отвір у фюзеляжі літака, достатній, щоб Мати змогу пройти.

Тацуя перевів «Увінглесс» на автопілот і стрибнув у зроблену ним діру.

Злегка присівши, він приземлився на підлогу транспортного літака. Відразу після цього, отвір у фюзеляжі транспортного літака зник.

Він був відновлений «відновленням».

Він закрив себе у закритій кімнаті, щоб запобігти втечі Паразитів.

Американські солдати на борту, схоже, не поспівали за ситуацією, оскільки досі продовжували сидіти.

Як і Паразити.

Тацуя кинувся до найближчого.

Обидва CAD були повернуті до кобури.

В його правій руці був тонкий голкоподібний ніж. На вузькому лезі був викарбуваний тонкий візерунок.

Паразит, на якого націлився Тацуя, вийшов зі ступору здивування і вскочив на ноги.

Замість ножа, Тацуя виставив лівий кулак.

Стиснутий кулак, безпосередньо перед ударом, відкрився.

Вдаривши Паразита «Бронебійною сайоновою кулею» з нульовою відстанню.

Паразит закричав і забився в судомах.

Тацуя вколов ножем, в правій руці, трохи нижче лівої ключиці супротивника.

◇ ◇ ◇

– Почалося!..

Пробурмотів Мікіхіко, в парку через дві смуги дороги від бази.

Він відчув реакцію від підготовленого ним інструменту запечатування, що був загнаний в тіло демона.

Тонкого, як голка, клинка, що був у Тацуї. Його лезо було ритуальним амулетом.

У лівій руці, Мікіхіко тримав віяло в якому був парний амулет цього кинджалу.

Відчувши реакцію, він торкнувся амулета правою рукою, Мікіхіко активував техніку запечатування.

◇ ◇ ◇

Паразит що бився в судомах, раптово перестав рухатись, наче лялька, якій обрізали нитки.

Паразит впав на підлогу, з клинком під ключицею.

«Бронебійна сайонова куля» збурила мисленнєві частки в тілі і поки зв’язок між розумом і тілом був нестабільним, була влита техніка запечатування. Новонароджений демон не міг протистояти цьому.

Навіть якщо витягнути ніж, техніку запечатування випалену на плоті й кістках, розвіяти не можливо.

Якщо не знайдеться оператор, з більшими магічними навичками, ніж Мікіхіко, Паразит спатиме у стані псевдосмерті.

Схоже крик колеги вивів всіх зі ступору.

Американські солдати, що сиділи зі здивованим поглядом, одномоментно підвелись.

Противник на якого вони націлили зброю, не проявив і тіні вагань.

Тацуя одночасно розклав двадцять штурмових рушниць і пістолетів кулеметів.

Раптово втративши зброю, голови американських військових знову зависли.

Скориставшись цим, Тацуя «обробив» наступного Паразита.

Знову судоми та слабкість. Так виглядало запечатування.

Тут почав рухатись власник магічної сили, що насторожила Тацую.

◇ ◇ ◇

Арктур не міг зрозуміти, що відбувається на його очах.

Раптово виниклий отвір в транспортному літаку зник, ніби це був сон чи фантом.

Однак зловмисник, що заскочив через отвір не зник.

Замість того, щоб зникнути, він за короткий час запечатав колишніх членів Стар Дуст, які нещодавно до них приєднались.

Стар Дуст — експериментальні тіла, на яких в будь-який момент чекає смерть.

Ставши Паразитами, вони повинні були уникнути неминучої смерті.

І зараз їх представник був занурений у стан схожий на смерть Паразита.

Союзні солдати на борту, навели на зловмисника вогнепальну зброю.

Вони не були Паразитами. Але з їх погляду, терорист вбив (звичайні солдати не знали про запечатування) їх співвітчизників.

Було більше двадцяти стволів. У вузькому солоні втекти було не можливо. Навіть якщо цей мотоциклетний костюм куленепробивний, це не повинно бути безпечно, при десятках куль з близької відстані.

Однак у цей момент по салону пройшла потужна магія.

Вона не просто потужна. Це була потужна, точна та художня магія.

Понад двадцять штурмових гвинтівок та пістолетів кулеметів розпалися на частини. Магазини також викинули кулі та лежали на землі. З дул не вилетіло жодної кулі.

Через несподіваний розвиток подій, а не магію, Арктур знову допустив вбивство спільника.

Другий спільник був запечатаний.

Арктур дістав томагавк і кинув його у зловмисника.

Його спеціалізація, бій на середній дистанції, з використанням Дансінг Блейдс! Оригінальна магія духів Арктура спеціалізувалась на протистоянні психічному втручання, пошук ворога та дистанційне керування зброєю, а не для прямих атак. Бій в такому тісному просторі не був вигідний для його магії.

Однак він не слабкий маг, який вміє використовувати лише магію.

Він був непереможним з томагавком, в ближньому бою, ще до того як приєднався до Зірок.

Він наблизився на відстань для удару і замахнувся Томагавком згори до низу.

Він не думав, що зможе вбити одним ударом, але вважав, що обрав найвдаліший момент, щоб від удару не ухилились.

Однак зловмисник не лише ухилився від томагавка, але й з ник з поля зору Арктура.

Арктур озирнувся.

Можливо він хотів попросити про допомогу.

Те, що побачив Арктур — сцену, в якій третій спільник з великим ножем у правій руці, трусився в судомах, після того, як в ліву ключицю був загнаний голкоподібний кинджал.

...Якщо нічого не зробити, останній союзник буде запечатаний.

...Магію запечатування використовував не зловмисник, що був перед ним.

...Навіть якщо його перемогти печать не зникне.

Думки про це миттю пробігли в голові Арктура.

Арктур жбурнув Томагавк, що був у нього в руках.

Томагавк пробив фюзеляж літака та полетів у небо.

◇ ◇ ◇

Тацуя озирнувся на ознаки сильної магії.

Третя печать завершиться, навіть якщо він нічого не робитиме. Натомість природно було остерігатися магії останнього, найнебезпечнішого, з присутніх тут Паразитів.

Магія випущена четвертим не атакувала Тацую.

Неймовірно, але кинутий четвертим Паразитом томагавк пробив фюзеляж транспортного літака і зник у нічному небі.

Тацую зацікавило, що намагається зробити четвертий. Однак він не міг дозволити собі відстежити кинутий Томагавк Елементальним зором.

Четверта особина атакувала, діставши бойовий ніж.

Суперник — Олександр Арктур, командувач третього підрозділу Зірок.

Ця інформація виникла перед його очима, коли Тацуя повернуся до свідомості, залишивши активним «Елементальний зір».

Він не мав можливості замаскувати інформаційне тіло, як Ліна та Мінору.

Тацуя прийняв ніж Арктура рубаючим ударом долоні.

На додачу до CAD в кобурі, «Фрід Сюїт» був обладнаний CAD з повністю мисленнєвим контролем.

«Розпад», застосований з нульової відстані, перетворив ніж Арктура на пісок.

Ззаду зайшов ще один солдат. Не паразит і не маг, а звичайний солдат.

Тацуя крутнувся, обійшовши солдата і штовхнув його до Арктура.

Арктур піймав його.

Тацуя огорнув кулак проникною ударною хвилею і викинув його в спину солдата. Здається, майстри можуть зробити те саме техніками єдиноборств, але Тацуя імітував її, використовуючи магію.

Навіть якщо це підробка, потужність однакова.

Сто вісімдесяти п’яти сантиметровий велетень, Арктур, похитнувся назад.

Тацуя схопив за комір солдата, якого сам же штовхнув, правою рукою і використавши отриману інерцію, викинув праву руку в Арктура.

В руці була «Бронебійна сайонова куля».

Тіло Арктура забилося в конвульсіях.

Витягнувши четвертий клинок правою рукою, Тацуя спробував вштрикнути його під ключицю Арктура.

Але ліва рука Арктура заблокувала його.

Безумовно, «Бронебійна сайонова куля» спрацювала. Попри це, Арктур не втратив своєї бойової сили.

Навпаки, він почав збирати плазму в правій руці.

Древня магія Улар блискавки.

З таким використанням, він сам спочатку повинен був отримати удар електричним струмом, певно, розрахунок був на живучість тіла Паразита.

Перед тим, як з правої руки Арктура вирвався струм.

Ліва рука Тацуї знову вдарила в сонячне сплетіння Арктура.

Тіло Арктура, сильно підстрибнуло.

Розряд в його правій руці розвіявся.

Тацуя відштовхнув ліву руку Арктура правою і вдарив клинком перш ніж той повторив блок.

Перевіривши початок процесу запечатування.

Тацуя зробив діру в підлозі й вистрибнув з транспортного літака, не перевіряючи результату, власними очима.

◇ ◇ ◇

– Щось наближається!

Напруженим голосом вигукнув Мікіхіко.

Лео мобілізував усі свої відчуття, перш ніж запитати «що?».

Вуха вловили звук розрізання вітру.

З великою швидкістю наближався літаючий об’єкт.

Що до високої швидкості, вона не така швидка, як куля чи ракета. І все-таки вона була понад двісті кілометрів на годину.

Швидше, ніж удар м’яча в бейсболі. Швидше, ніж швидкість подачі в тенісі.

Так вирішив Лео, зрівнюючи з відомими йому швидкостями.

Очі Лео розпізнали об’єкт раніше за Мікіхіко.

Це був томагавк в обертанні.

Краєм ока він також розгледів солдатів, що вискочили з укриття.

Лео не став на них чекати.

Він інстинктивно встав перед Томагавком та Мікіхіко за спиною.

Ним керував не інстинкт виживання.

А бойовий дух.

– Зігфрід!

Вигукнув Лео.

Одночасно з криком, він виставив обидві руки перед собою.

Піймавши руками Томагавк - «Дансінг Блейдс» Олександра Арктур!

Спеціалізовану зброю, про всяк випадок зміцнену древнім магом, Лео прийняв своїм тілом, посиленим «Зігфрідом».

Магія не зруйнованості фізичного тіла Лео, перемогла козир Арктура, командувача третього підрозділу Зірок.

Переконавшись, що «Томагавк» повністю зупинився, Лео впав спиною на землю.

І все ж, він не відпустив томагавк, який тримав за обух та верхню частину рукоятки.

Мікіхіко не дивився на Лео, який став його щитом.

Він зосередився на запечатуванні Паразита.

Мабуть, через те, що був упевнений, що Лео його захистить.

Таким чином, Арктур і три Паразити, що намагалися вторгнутись через базу Дзама, були запечатані.

◇ ◇ ◇

На базу Йокосука заходив авіаносець штатів.

Про прибуття вночі до порту було повідомлено японській стороні заздалегідь, тому що відпрацьовувались нічне прибуття та відправлення.

Однак сталося і те, про що не повідомлялося.

На авіаносець приземлилися найсучасніші двомісні винищувачі VLOT.

Японці не знали, що ці літаки вилетіли з надвеликого підводного човна, з льотною палубою.

Японці також не знали, що у трьох двомісних винищувачах на задньому сидінні були жінки-офіцери, що не були ні військово-морськими офіцерами, ні офіцерами з систем озброєння.

Цими жінками, що пересіли з надвеликого підводного човна на авіаносець були:

Шарлота Вега.

Зої Спіка.

Лейла Денеб.

Жінки-офіцери Зірок, що стали паразитами після того, як Ліна покинула USNA, проникнули на базу Йокосука у понеділок ввечері, першого липня, дві тисячі дев’яносто сьомого року.