[7]

[7]

Був ранок неділі, коли Фудзібаяші зв’язалась з Тацуєю.

– Спеціальний лейтенант. Американські військові повідомили, що завтра ввечері на базу Дзама прибуде транспортний літак з Гаваїв. Це було офіційне повідомлення згідно з угодою про спільне використання.

– Тоді груба відмова не можлива.

– Можна сказати, що ми цього й очікували.

Як і сказала Фудзібаяші, Тацуя та його колеги очікували, що Зірки скористаються угодою, щоб надіслати групу. Однак оскільки офіційна система використана настільки відкрито, можна зрозуміти, що Паразити збільшили вплив в армії USNA. Мабуть, невдоволений вираз Фудзібаяші був зумовлений хвилюванням, з цього приводу.

– Тоді, як і домовлялись на зустрічі, стежте за ними.

– Спеціальний лейтенант. Ні… Тацуя-кун. Ти справді збираєшся вийти проти них на одинці?

– Виступлю лише я, але буду не один. Заходи проти Паразитів ще не завершені.

– Це люди з родини Йотсуба? Або друзі зі школи?..

– Родина зосередиться на Мінору

Тацуя не дав чіткої відповіді, але іншими словами, він покладався на своїх друзів. Він цього не хотів, але поки «Сфера запечатування» неповна, йому потрібні були люди, які могли б запечатати Паразитів.

Однак Фудзібаяші не стала його стримувати.

Тацуя не мав такого наміру, але на його слова про захоплення Мінору, вона тимчасово не знайшла що сказати.

– ...Коли ти вирушаєш?

– Чим раніше, тим краще, тому завтра ввечері, одразу після приїзду.

– Он як... Тацуя-кун, будь обережним. Майор Янаґі приєднається до стеження, тому у випадку чого, зв’яжись з ним.

– Зрозумів. Якщо щось станеться, я вас потурбую.

Сказав Тацуя, злегка уклонившись.

Однак Фудзібаяші, по той бік камери зрозуміла.

Що Тацуя ніколи не покладатиметься на них.

– Так. Але я сподіваюся, що цього ніколи не станеться.

Вона не хотіла залишати це на волю випадку. Окрім відправлених військ, вона, як ад’ютант батальйону, збиралися скористатися своєю мудрістю для гарантування успіху.

Проте Фудзібаяші не могла не сказати цього.

Закінчивши розмову з Фудзібаяші, Тацуя озирнувся.

Навіть не дивлячись, він знав, що за ним, зі стурбованим виразом, стоїть Міюкі.

– Старший брате… Що мені завтра робити?

Ще пів року тому, вона б не запитувала, «що мені робити», а наполягла б «я піду з вами». Але зараз вона розуміла, що може бути слабкістю Тацуї. Вона давно це знала, але зараз могла це прийняти.

– Йди до Мінамі.

Тацуя вже вирішив. Що не може взяти Міюкі на бій із Зірками.

Він не думав, що її здібності поступались Зіркам. Він був переконаний, що Міюкі не поступалась еліті Зірок.

Але він не хотів, щоб вона піддавалась небезпеці. Це були справжні думки Тацуї.

При атаці не можливо не дати відсіч.

Не можливо не втрутитись.

У цьому випадку, коли Мінору прийде забрати Мінамі, не можливо було сказати, що це не зачепить Міюкі. І цього не уникнути.

Але щоб позбутися від Зірок, що стали Паразитами, Міюкі не потрібна.

– Не відомо що робитиме Мінору. Тому я хочу, щоб ти наглянула за цим, поки я займусь іншим боєм,

– ...Слухаюсь.

Слова Тацуї не були брехнею.

Але це не все.

Міюкі також розуміла, що Тацуя не хоче піддавати її небезпеці.

– Зроблю, як сказав старший брат.

Розуміючи це, Міюкі пообіцяла слідувати вказівкам Тацуї.

◇ ◇ ◇

Мінору залишив Регула і Реймонда в схованці в Кобе, а сам поїхав до Нари.

В Нарі залишилася мережа побудована Чжоу Гонґцзінєм. Восени минулого року ніхто інший, як сам Мінору, співпрацював з Тацуєю, щоб розкрити її частину, але руки Чжоу Гонґцзіня протягнулися до «простих людей», що не мали нічого спільного з магією.

Зараз Мінору знаходився в приватному будинку, який належав такому «громадянину, що не мав нічого спільного з магією».

– Це був жахливий суперник...

Інстинктивно вирвалося з рота Мінору.

Чжоу Гонґцзінь був складним ворогом, ніж він очікував раніше. Але тепер, завдяки йому, Мінору міг пересуватися без будь-яких незручностей.

Але на цьому його безпечні дії закінчувались. Тепер йому доведеться зануритися в лоно родини Кудо, що чекає на нього.

Його цілю була Дев’ята лабораторія розвитку магії. Колишня Дев’ята науково-дослідна лабораторія, головна магічна твердиня «Дев’ятки».

Мінору мав намір захопити звідти Ляльок-паразитів.

В бою зі союзом родин Саєгуси-Дзюмондзі, особливо з Катсуто, Мінору чітко усвідомив межі однієї людини. Він допоміг Регулу і Реймонду, бо мав приховані наміри що вони теж допоможуть, але їх було недостатньо. Крім того, вони мали свою роботу. Йому потрібно було, щось, що працюватиме як його власні кінцівки.

Він не міг розраховувати на практиків древньої магії з Кансаю, що були близькими з Чжоу Гонґцзінєм. Вони завжди конфліктували з Дев’ятою лабораторією. А це тіло належало одному з магів «Дев’ятки», з родини Кудо. Він не думав, що вони будуть співпрацювати, навіть якщо у нього є знання Чжоу Гонґцзіня, На відміну від людей в схованку.

І у Мінору виникла ідея взяти під контроль Ляльок-паразитів.

Розробка Ляльок-паразитів припинена, але вони вже були готові до роботи. Вони просто заморожені з етичних міркувань. Перш за все, як зрозуміло з назви, ядром Ляльок-паразитів були Паразити. Мінору вважав, що він повинен краще ними користуватись, ніж маги люди.

Ляльки-паразити, пошкодженні під час практичного експерименту, відремонтовані та запечатані зберігались на складі колишньої Дев’ятої лабораторії. Якщо він зможе проникнути та перезапустити Ляльок-паразитів, з їх бойовою силою, втеча не повинна бути складною.

Однак колишня Дев’ята науково-дослідна лабораторія знаходилась під юрисдикцією родини Кудо. Це не змінилося, навіть якщо родина Кудо, залишила Десять головних кланів.

Навіть якщо вони не очікували, що Мінору націлиться на Ляльок-паразитів, колишня Дев’ята лабораторія знаходилась під пильною охороною родини Кудо.

Можливо, там на нього чекає, навіть його дід Кудо Рецу.

Не увійшовши в лігво тигра, не отримаєш тигреня.

Мінору вважав колишню Дев’яту лабораторію саме лігвом тигра.

◇ ◇ ◇

Голова родини Йотсуба, Йотсуба Мая, довірила розслідування щодо нелегалів, помічених у Кансаї, родині Куроба, одній з гілок Йотсуби.

Голова родини Куроба, Куроба Міцуру, мав чудових дітей двійнят.

Дочку Куробу Аяко. Сина Куробу Фумію.

Вони навчаються на другому році Четвертої старшої школи при Національному магічному університеті.

Коли Тацуя почув, що розслідування довірили родині Куроба, то подумав: «сім’я Куроба може поставити в пріоритет свої обов’язки, а не навчання».

Але його припущення поки не виправдалися.

Міцуру не відправляв своїх дітей до району Хансін8, поки у них не було вихідних від навчання.

Неділя, тридцяте червня.

Фумія, та його сестра-близнюк Аяко прибули до міжнародного аеропорту Кансай.

– Це не дуже допомогло.

– Непогано просто почути характеристики нелегалів, яких не помітно на фотографіях і ситуацію, в якій їх випустили з поля зору.

Заперечив Аяко Фумія, опосередковано докоривши сестрі, що не демонструвала жодної подяки поліцейському, який витрачав на них час.

Вони щойно пообідали з констеблем Соразавою, який першим помітив Регула та Реймонда, і розібралися в ситуації що склалося на той момент.

До речі, коли вони запросили його на обід, констебль Соразава був на роботі.

– Навіть так, я не думав, що сестра була знайома з поліцейським.

– Те, що пан Соразава першим помітив їх було лише збігом.

Саме через близьке (?) знайомство з Аяко, констебль Соразава зміг пропустити роботу.

Аяко була в Кобе три роки тому, під час літніх канікул на другому році середньої школи, коли близько місяця провела окремо від Фумії. Вона відвідувала вечірню школу манер для дівчат того ж віку.

Звичайно, це було таємне розслідування, що стосувалось роботи.

Аяко успішно виконала свою місію з розкриття змови злочинної організації без громадянства, що промивала мізки дітям вищого суспільства, перетворюючи їх на своїх агентів, схоже, тоді вона зустрілась з констеблем Соразавою, який тоді був учнем Другої старшої школи магії.

Обід був оплачений з гаманця родини Куроба. Настав час відпустити поліцейського і випити чаю після трапези.

– Але врешті-решт це не дало нам підказок, вірно?

– Не те що зовсім не було ніяких підказок.

Аяко поглянула на Фумію з виразом «о?» і поглядом попросила продовжити.

– Два нелегали раптово зникли біля стоянки таксі з водіями. Їх зовнішність не повторна. Тоді камери спостереження записали двох людей, які поїхали легковим автомобілем, а не таксі, але їх зовнішність відрізнялась від тієї, яку описав констебль Соразава. Вуличні камери за межами аеропорту не зафіксували схожого автомобіля, на якому вони поїхали.

Фумія зробив паузу і поглянув в очі Аяко.

– Хіба це не схоже на використання тієї магії?

– ...«Костюмований парад» родини Кудо.

– Так. А якщо говорити про людину з родини Кудо, яка ймовірно, буде співпрацювати з Паразитами

– Кудо Мінору, який днями став Паразитом і кинув виклик родині Йотсуба. Тільки він.

Продовживши слова Фумії, підсумувала Аяко.

– Нелегалів, які вважаються Зірками, переховує Кудо Мінору.

Аяко кивнула, погодившись з твердженнями Фумії.

Фумія та Аяко окремо повідомили батькові та голові родини гіпотезу про те, що нелегалів з-поміж членів Зірок, переховує Кудо Мінору.

В результаті, батько наказав їм припинити пошуки й повертатися, а головний дім передав наказ Маї, зайти до колишньої Дев’ятої лабораторії і передати дану інформацію.

Зайве говорити, що інструкції Маї мали вищий пріоритет.

– ...Але чому це колишня Дев’ята лабораторія, а не дім родини Кудо?

Не свідомо запитав Фумія, в машині, що прямувала до лабораторії. Цей автомобіль був не таксі, а той, що використовувався родиною Куроба для роботи. Для зручності відвідування школи, Фумія та Аяко залишили батьківський дім Куроба і мешкали в квартирі в місті Хамамацу. Сьогодні, замість кабінки, для поїздки до міжнародного аеропорту Кансай, вони скористались автомобілем, яким їздили до батьківського дому. На це пішов додатковий час, але в результаті, можна сказати це було правильне рішення, тому що колишня Дев’ята науково-дослідна лабораторія розташовувалась у досить незручному місці, на околицях міста.

– Можливо глава думає, що ми повинні розповісти Його Ясновельможності, а не шановному Макото.

Слова Фумії були близькі до монологу, але Аяко, що сиділа поруч з ним, ввічливо відповіла.

«Шановним Макото» був голова родини Кудо, Кудо Макото, а «Його Ясновельможністю» - колишній глава родини Кудо, Кудо Рецу.

Кудо Рецу, якого шанують не лише як представника Десять головних кланів, але й, як старця японського магічного світу, зазвичай називали «Патріархом», але Тацуя не любив цього імені й називав його «Його Ясновельможність Кудо». Це звернення походило від того факту, що Рецу був колишнім генерал-майором Сил Самооборони.

Раніше Фумія та Аяко називали його «Патріарх», але почувши, що Тацуя називає того «Його Ясновельможність», вони теж почали так його називати.

– О, ось чому з цим відправили старшу сестру.

Аяко та Кудо Рецу познайомились під час останнього інциденту з Паразитами. Чи точніше сказати, що стали свого роду співучасниками. Замість того, щоб зустрічатись зі зовсім незнайомим слугою головного дому, Рецу, можливо, охочіше вислухає її.

– Не мене, а нас?

Сказавши це, Аяко не заперечила припущення Фумії.

Можливо через те, що використовували автомобіль, замість кабінки громадського транспорту, або, тому що обід спочатку затягнувся, але коли Фумія та його супутниця прибули до колишньої Дев’ятої лабораторії, вже почало темніти. Це був сезон з найдовшими світловими днями, а також це був кінець сезону дощів і хмарне небо не пропускало світло західного сонця.

Колишня Дев’ята лабораторія, її нинішня офіційна назва «Дев’ята лабораторія розвитку магії, скорочено можна було б називати її «Дев’ята лабораторія», але маги вперто називали її «колишньою Дев’ятою лабораторією». Як і очікувалося, Кудо Рецу був там і одразу прийняв прохання Аяко про зустріч.

Аяко з Фумією провели до вітальні. Під час короткого привітання, Кудо Рецу розповів, чому він знаходиться в колишній Дев’ятій лабораторії, незважаючи на неділю.

– В будинку незручно, бо вся родина очорняє Мінору...

Рецу любив Мінору найбільше серед усіх своїх численних онуків. Йому було шкода Мінору, який був талановитим у магії, але не міг проявити свої здібності, бо був хворобливим.

Можливо, інші онуки відчували це.

До того ж у батька Макото і дружини батька були причини недолюблювати Мінору.

З об’єктивної думки, не можна сказати, що Мінору отримував повноцінну любов батьків та братів з сестрами. Мабуть, єдиним, хто давав сімейну любов Мінору, був Рецу.

– Вже пізно. Чому б вам не повечеряти тут.

Запропонував Рецу Аяко і Фумії, після закінчення розмови. Можливо це було зумовлено самотністю в присутності двох людей того ж віку, що й Мінору. Фумія та Аяко не могли відмовити, бо не знайшли в словах Рецу якогось розрахунку.

– Повечеряймо разом.

– ...Дякую. Ми до вас приєднаємось.

Зрештою, Аяко погодилась на запрошення від імені обох.

◇ ◇ ◇

«Сонце заходить...».

Подумки пробурмотів Мінору, який переховувався в тіні узлісся, навпроти колишньої Дев’ятої лабораторії.

В околицях було абсолютно темно, але якби небо було ясним, сонце лише заходило.

Без густих хмар зараз були б лише сутінки.

Настав час нечисті. Час нещасть.

Коли люди зустрічають демонів. Коли сила демонів зростає, а люди стають вразливішими.

Мінору надіслав мисленнєвий сигнал силам найнятим для цієї операції.

Вони були не древніми магами з Кіото чи Нари. Це були біженці з континенту, що мали тимчасові зобов’язання перед Чжоу Гонґцзіннєм і знаходились під контролем. Оскільки у них не було власних мотивів, тобто їм не вистачало сили волі, вони не могли бути опонентами Тацуї та Катсуто, але вони могли забезпечити достатньо часу, щоб пробудити запечатаних Ляльок-паразитів. Подумавши про це, Мінору вирішив використати техніку Закон маріонеток, отриману зі знань Чжоу Гонґцзіня.

Один з практиків врізався у ворота інституту.

Самознищитися за допомогою техніки полум’я.

Самозаймання не таке, щоб це можна було назвати вибухом тіла, тому він не загинув миттєво.

Однак він надмірно вивільнив свою магічну силу і використав магію на нульовій відстані.

Замість того, щоб отримати смертельну травму, якщо залишити його поза увагою, він продемонструє силу, достатню, щоб зламати ворота одним ударом.

◇ ◇ ◇

Рецу, Аяко та Фумія, що зібрались за столом, щойно доїли суп.

Вони одночасно повернули голови в бік лабораторії. Фумія був єдиним хто підскочив, але ні Рецу, ні Аяко не докорили його за це.

– Чому не пролунав сигнал попередження про наближення?

Бурмотіння Рецу означало: «Чому не спрацювала сигналізація, що повідомляла про наближення підозрілих людей?».

– ...Бар’єр?

Він сам знайшов відповідь, не очікуючи думок інших.

Бар’єр що приховував магічні коливання, настільки майстерний, що його не помітив навіть Рецу, якого колись називали «найвправнішим у світі».

Поле збурень, яке ускладнює сприйняття мисленнєвих часток, а не блокує їх, охоплювало велику територію перед лабораторією і половину самої лабораторії. Він помітив це лише зараз.

– Це бар’єр приховування, з яким особливо вправні практики південно-західного континенту.

Зараз Рецу згадав «континент» не Євразію або Азійський, а регіон, який майже повністю перекривався територією Великого Азійського Союзу. А до «Південно-західного континенту» відносились провінції Сичуань ти Юньнань.

– Ваша Ясновельможність! Можливо, прийшов Мінору-кун.

Саме Фумія почувши про континентальний бар’єр співставив його з Мінору.

– Якщо це Мінору, цілю будуть Ляльки-паразити.

– Ляльки-паразити — це гуманоїдна зброя, яку випробували на арені «Бігу з перешкодами» минулого року?

– То ви в курсі.

– Так. Ми мали деякий стосунок до цього.

Кивнула на іронію Рецу Аяко.

– Зрозуміло. Це саме ті Ляльки-паразити.

Відповівши на перше запитання Аяко, Рецу додав у формі монологу «Значить там діяв не лише Шіба Тацуя-кун».

– Ляльки-паразити запечатані на складі в північній частині. Вибачте, але не могли б ви мені допомогти. Я прийду, як тільки підтверджу ситуацію в лабораторії.

– Зрозуміло.

По суті, не було причин для того, щоб пара Куроба підкорились.

Однак Кудо Мінору був противником і родини Йотсуба.

Якщо він атакує лабораторію в пошуках Ляльок-паразитів, його мета повинна полягати в збільшені своєї сили та використанні цієї гуманоїдної зброї, як продовження своїх рук.

Для гілки родини Йотсуба є природним обов’язком запобігати ворогам родини накопичувати силу.

– Старша сестро, ходімо!

– Так.

Аяко не заперечувала проти рішення Фумії.

◇ ◇ ◇

Система безпеки колишньої Дев’ятої науково-дослідної лабораторії була далеко не легким противником для Мінору, що збільшив свою силу.

Однак...

«Однак не настільки, як пані Маюмі та пан Дзюмондзі»

Мінору швидко прибув на склад, де зберігались запечатані Паразити.

З того часу, як він днями прокрався сюди, щоб стати паразитом, ключ не змінили. Мінору подумав, що це було досить необережно, хоча це був електронний замок.

«...Ні, постривайте».

Мінору про всяк випадок змінив свій захист з «Костюмованого параду» на «Примарний крок» і безконтактно випустив «Електричний золотий шовкопряд»

«Електричний золотий шовкопряд» проникнув в замок.

Відразу після цього, по консолі електронного замка пройшов потужний розряд.

«...Це було небезпечно»

По вигляду, здавалось, що поточні напруга і сила струму досягли летального рівня. Навіть Мінору на деякий час втратив би працездатність, якби потрапив під удар з необережності.

«Випускаючи свою магію, стаєш вразливим до іншої магії... Ця пастка використовувала цей принцип?»

Ймовірно, її влаштував його дід, Кудо Рецу.

Як і очікувалось від того, хто був «найхитрішим у світі».

Однак Мінору побудував електропровідний шлях в повітрі та пустив ним «Електричний золотий шовкопряд» з віддаленого місця. Якщо шлях для електроструму залишився без змін, існував ризик ураження електричним струмом. Однак розряд з консолі не завдав шкоди Мінору, ймовірно, тому, що шлях був закритий одночасно з проходженням «Електричного золотого шовкопряда».

Він знову випустив «Електричний золотий шовкопряд».

Електронна схема консолі вже вигоріла.

Електронний замок був активований не сигналом з консолі, а сигналом підміни «Електричного золотого шовкопряда» і впустив Мінору.

Одночасно, з проходженням крізь двері, ілюзорний образ Мінору зазнав нападу.

На відміну від минулого разу, здавалося, що охорону встановили навіть в середині складу.

Мало того, це не лише одна чи дві людини. Більше п’яти ознак присутності націлили ікла на Мінору.

«У них висока майстерність, якщо я їх досі не помітив! Але цього недостатньо».

Згадавши часи, коли він був частиною родини Кудо, Мінору оцінив майстерність людей, що його зустріли.

Бій закінчився менше ніж за хвилину.

В результаті, на підлозі складу лежали шість магів.

◇ ◇ ◇

Фумія та Аяко не пішли прямо на склад, який їм вказали.

Вони попрямували на стоянку. До автомобіля родини Куроба, на якому приїхали.

Фумія залишив там CAD, призначений для «Дейрект пеінт».

– Молодий пане?!

– Це атака Кудо Мінору! Зв’яжіться з головним домом та батьком і чекай тут! Забезпеч шлях відходу!

– Зрозумів.

Молодий чоловік, на ім’я Курокава Шіраха, в чорному одязі Куроби, був особистим помічником Фумії, з ім’ям, що змушувало запитати «уточни ти чорний чи білий», без питань виконав наказ Фумії та увімкнув пристрій зв’язку.

Фумія дістав з ладника заднього сидіння чорний лакований кастет.

І надягнув його на праву руку.

Від легкого стиснення, живлення CAD у формі Кастета автоматично увімкнувся.

– Старша сестро, будь ласка.

– Зрозуміла.

Аяко поглянула в північну частину лабораторії.

– Туди.

В проміжку між будівлями було видно склад.

– Про всяк випадок, стрибок буде на дах.

– Зрозумів. Сестро, не перенапружуйся тут.

– Буду пильною.

Розбивши хвилювання Фумії посмішкою, Аяко активувала «Модельований моментальний рух».

Тіло Фумії зникло.

Наступної миті, він з’явився на даху, приблизно за вісімдесят метрів.

◇ ◇ ◇

Мінору відчув, що до складу, де він зараз знаходився, випущена потужна магія.

««Модельований моментальний рух»?»

Це не магія для прямих атак, але нею ймовірно послали сюди бійця.

На даху були ознаки людей.

Однак Мінору не заперечував, і зосередився на магії, яку здійснював.

– ...Готово!

Мимоволі висловив він свої думки вголос.

Відразу після них, в стелі складу з’явився отвір.

Композитний матеріал, здатний витримати удар тактичної ядерної зброї, був розкладений магією всього за кілька десятків секунд.

Використовувалась магія «Окислювальний колапс». Мінору також добре володів цією магією, примусового викидання електронів з твердих тіл і позбавлення їх сили міжмолекулярного зв’язку. Він поступався тому який використовував Мінору, але «Окислювальний колапс» цього оператора магії також був на досить високому рівні.

– Куроба Фумія.

Мінору була знайома мініатюрна фігура, що застрибнула крізь отвір.

З минулого Турніру дев’яти шкіл. Це був маг його віку, що став ключовою фігурою Четвертої старшої школи в Коді моноліту, дивізіону новачків.

Куроба Фумія не відреагував на слова Мінору, а викинув перед правий кулак.

«Кастет?»

Кулак був з чорним кастетом, але відстань до Мінору становила більше десяти метрів. Мінору не знав, що збирається робити Фумія.

До цієї миті.

Раптом Мінору відчув сильний біль.

«Вдарив в живіт?»

Однак було зрозуміло, що кулак Фумії не влучав. Не було відчуття влучання повітряної кулі чи «тиску».

– Хе?!

Мінору переключив фізичний контроль з мозку та нервової системи на прямий контроль свідомості, відсікши больові нерви.

«Біль не минає?!»

Однак живіт досі сильно «болів».

«Якщо так триватиме, будуть проблеми?!»

Через відчуття небезпеки перед невідомою атакою, Мінору випустив іонізовану повітряну кулю «Плазмову кулю» у Фумію

Той ухилився від усіх плазмових куль Мінору завдяки своїй швидкій роботі ніг, яку він продемонстрував на турнірі Дев’яти шкіл і як тільки приземлився, знову викинув праву руку.

– Кха!

Вирвалося криком з вуст Мінору. Правою рукою він вхопився за праве око.

В правому оці відчувався сильний біль, наче воно було розчавлене, але відчуття долоні, на правому оці говорило, що воно не ушкоджене.

Мінору впав на коліна.

«Програв?»

У своїй свідомості він відчув поразку.

«Невже з цим нічого не можна зробити?»

Керований неприйняттям, що він не може виконати своє бажання, він випустив саморуйнівну магію.

◇ ◇ ◇

«Дейрект пеінт» Фумії — магія, що безпосередньо надсилає біль в розум, також була ефективною проти Паразитів.

Несподівано, що він не зміг вирубити його одним ударом, але після другого удару Мінору впав на коліна. Якби тут був сторонній спостерігач, то він, напевно, подумав би, що Фумія знаходиться за крок до перемоги.

Однак, як тільки він спробував випустити третій «Дейрект пеін», Фумію охопило сильне відчуття небезпеки.

Це не просто інтуїція. Його магічне сприйняття охопило склад наповнений магією Мінору.

«Невже, «Нокс аут»?!»

В думках прокричав Фумія.

«Нокс аут» магія, що зумовлює «OUT» вихід, тобто вивільнення Nox, оксиду азоту. Зокрема це магія поглинання, що примусово об’єднує азот і кисень в повітрі.

Магічна послідовність спочатку розроблена таким чином, щоб уникнути утворення діоксиду азоту, що є надзвичайно токсичним і в основному генерує оксид азоту. Але оксид азоту також токсичний. Вдихаючи його кілька секунд, втрачаєш свідомість. Через цю особливість вона отримала назву «Нокс аут», що має на увазі і друге значення «Нокаут».

Вплив цієї магії на фізичне тіло не обмежується лише втратою свідомості від отруєння оксиду азоту. Збираючи велику кількість кисню з повітря, вона також створює стан кисневого голодування. У закритому просторі, це надзвичайно загрозлива магія.

Мінору вказав ціллю весь склад і випустив її. Без зазначеної зони безпеки, яку як правило слід було встановити навколо себе.

«Він збирається здійснити самогубство?!»

Вилаявся подумки Фумія, але він розумів. Це «тактика парового катка», що робить опор на життєву та цілющу силу Паразита.

Фумія відступив до дверей і натиснув кнопку, щоб їх відчинити. На його щастя, пастка, встановлена Кудо Рецу, діяла лише на зовнішню консоль, не завдавши шкоди самій системі дверей.

Мотор увімкнувся без проблем і двері відчинились.

Коли Фумія вискочив зі складу, він на всяк випадок відступив близько на двадцять метрів.

◇ ◇ ◇

Оксид азоту впливає на центральну нервову систему і навіть піддавшись впливу кисневого голодування, організм Мінору був змушений припинити функціонування.

Однак розум Паразита не втратив здатність розпізнавати та співпрацювати із зовнішнім світом.

«Ви, вперед!»

Мінору наказав шістнадцяти Лялькам-паразитам вступити в бій.

Їх печаті Мінору вже зняв. Вони від початку були заморожені після ремонту, щоб їх можна було експлуатувати в будь-який момент. Паразити різко підвелися з ящиків, схожих на труни, і побігли до відкритих дверей.

Потім він повернув оксид азоту на складі до кисню та азоту.

Коли повітря стало придатне для дихання, цілюща здатність активувалась автоматично.

Тепер він зрозумів, що лежить обличчям в низ.

Обпершись обома руками, він встав.

– Якби я залишився людиною, я б програв...

Пробурмотів Мінору гірким і слабким голосом.

◇ ◇ ◇

Аяко знадобилось більше хвилини, щоб подолати відстань близько п’ятнадцяти метрів.

Тому що один за одним її атакували вороги.

Схоже, що всі опоненти — це древні маги, що також були «практиками» з континенту.

Здібності Аяко не підходили для прямого бою. Крім того, вона підходила до більш відкритої ділянки, на якій вона особливо погана при зустрічній битві.

Проте вона не зникла і не втекла, саме в цьому була сильною Аяко, а поклала сімох практиків на землю.

Потік ворогів, що атакували один за одним, перервався й Аяко перевела подих. Практики аж ніяк не були слабкими, з погляду навичок. Аяко задумалась, як вона невміла в прямому бою, змогла впоратись і перемогти, не постраждавши.

Їй допоміг той аспект, як бився супротивник. Вона була одна, а противників — семеро. Однак ці семеро не атакували одночасно, а інший противник з’являвся лише якщо попередній був переможений, тож вони взагалі не мали координації.

Крім того, характер атаки кожного практика також був одноманітним. Древня магія обманює п’ять органів чуттів і дивує раптовою атакою, яка не могла бути фізичною, психічно виснажує противника після чого завдає вирішального удару. При атаці лоб в лоб, вона не зможе перемогти сучасну магію, що перевершувала в швидкості.

Напевно, ворожі практики це розуміли. Однак вони чесно «атакували» Аяку, все що вони робили це атакували візуально помітними вогняними кулями, вражали електричним струмом, який до цього випромінював світло в руках, та вітром, траєкторію якого легко було зрозуміти з жесту помаху руки.

– Їх контролювали?

Магія, що позбавляє опонента волі та перетворює його на бойового раба, є й у родини Йотсуба. Рухи практиків нагадували рухи ляльок під такою магією.

Кудо Мінору також має навички гіпнотичного навіювання. Аяко зробила це приміткою в своїй пам’яті, і відновила своє перерване просування, щоб допомогти Фумії в бою.

Однак всього через три кроки Фумія вискочив з виходу зі складу.

Перш ніж вона запитала, що сталося, зі складу, слідом за Фумією, вибігли жінки-гіноїди.

Аяко знала їх справжню ідентичність.

Це не просто бойові гіноїди.

Ляльки-паразити. Гуманоїдна зброя, що приховує в собі монстра і використовує магію.

Зграя Ляльок паразитів атакувала Фумію.

Деякі з них попрямували до Аяко.

◇ ◇ ◇

Супротивник, якого повинен був перемогти Фумія — це не Ляльки-паразити. Цією загрозою керував Кудо Мінору.

Ляльки-паразити — це автономна зброя. Вони можуть продовжувати бій на власний розсуд, без почергових наказів. Однак якщо перемогти Мінору, який зараз має право віддавати накази, люди з лабораторії зможуть завантажити нову команду.

Саме в цьому сенсі, битва з Мінору мала вищий пріоритет. Не розумно було витрачати свою енергію та фізичні сили на Ляльок-паразитів.

Однак коли Фумія намагався уникнути битви, Ляльки-паразити цього не дозволили.

Фумія стрибнув прямо вгору. Він мав намір відірватись в повітря і скинути Ляльок-паразитів.

Однак дві Ляльки-паразити відірвались від землі швидше за нього.

Зовні вони, швидко наближаючись по прямій, нагадували людське гарматне ядро.

Фумія, помітивши це магічним сприйняттям, стрибнув вбік. Однак гуманоїдні машини, що містили в собі монстра, відстежували рухи Фумії та не впустили його.

Ляльки-паразити спеціалізувались на конкретній магії для кожної ляльки. У цьому плані, вони ближчі до володарів супер сил, ніж магів. Мобільність індивіда, що спеціалізувався на магії Руху перевершувала маневреність Фумії.

Його загнали?

«Дейрект пеін» був спрямований на бік Ляльки-паразити, що наближався до нього.

Однак дії Ляльки-паразита не змінилися.

«Осічка?!»

Фумія схвилювався.

Скориставшись цим моментом, дві Ляльки-паразити наздогнали Фумію.

Одна з Ляльок-паразитів махнула лівою рукою. З внутрішньої сторони зап’ястя потяглась тонка сталева нитка.

Фумія рефлекторно розгорнув об’єктний щит.

Не помітна в темряві нитка огорнула Фумію поверх щита.

У іншої Ляльки-паразита був роздвоєний короткий спис. Наконечник мав форму двох паралельних лез розділених вузькою щілиною.

В проміжку між двома лезами спалахнуло світло.

Лялька-паразит викинула короткий спис, що випустив електричні розряди, у Фумію.

Фумія рвонув до Ляльки-паразита зі сталевою ниткою.

При зменшенні дистанції, сталева нитка ослабла.

Фумія зірвав сталеву нитку, що огортала його проти годинникової стрілки, потоком повітря за годинниковою стрілкою.

Він ухилився від короткого списа, що наближався ззаду.

Наступної миті, Лялька-паразит, що викинула сталеву нитку, схопила Фумію. Фумія, який щойно ухилився від списа, не міг цього уникнути.

Тримаючи Фумію, Лялька-паразит падала на землю.

Фумія атакував Ляльку-паразита, що вчепилась в нього, «Дейрект пеінт».

Однак...

Також, безрезультатно.

«Він на них не працює?!»

Нарешті дійшло до Фумії.

Його «Дейрект пеін» це магія, яка безпосередньо направляє біль, що відчувало тіло, у свідомість.

Не було болю, який міг відтворити «Дейрект пеін» в інформаційному тілі, що від початку не мало фізичного тіла, що спочатку мешкало в людиноподібній машині, що не відчуває болю.

Фумія і Лялька-паразит, що в нього вчилась вдарились об землю. Контролю інерції було недостатньо і він лише зменшив пошкодження настільки, щоб він зміг уникнути перелому.

– Фумія?!

Відчайдушний крик Аяко, зупинив свідомість Фумії, що забралась його полишити.

Фумія рефлекторно повернув голову до Аяко.

Аяко була повністю оточена трьома Ляльками-паразитами.

Її «Модельований моментальний рух» не міг проходити крізь перешкоди. Ним не втечеш.

Попри небезпеку, вона назвала ім’я Фумії.

– З дороги!

Свідомість Фумії закипіла.

З його рота вирвався крик.

Скинувши Ляльку-паразита, що чіплялася за нього, вибуховою магією Прискорення, Фумія вскочив і побіг.

– Заважаєш!

Вдаривши кастетом в обличчя Ляльки-паразита, що замахнулась ножем. Основна частина його CAD, була затиснута в кулак, частину, що закривала пальці, можна було використати як зброю.

Фумія не добив Ляльку-паразита, що похитнулась. Від силового поля відштовхування він також ухилився кроком в бік і кинув у відповідь лише кулю стисненого повітря.

Стабілізувавшись Фумія активував магію Самоприскорення.

Він миттєво опинився за спиною однієї з Ляльок-паразитів, що оточували його сестру.

Одночасно з замахом правого кулака він активував магію Ваги.

Сила відштовхування створила внутрішній удар, що зруйнував енергетичний блок в середині Ляльки-паразита.

Живлення було відключено, і двигуни, що підтримували тіло машини, зупинились.

Лялька-паразит похитнулась і впала.

Фумія, пробивши облогу, атакував поривом вітру, змусивши дві інші відступити та схопив руку Аяко.

– Старша сестро, ненадовго відступаємо!

Аяко озирнулась і помітила, що перешкоди зникли.

Тіла двох людей зникли з місця події з активованим нею «Модельованим моментальним рухом».

Безпосередньо перед переміщенням, Фумії здалося, що він почув крик Мінору.

◇ ◇ ◇

Відновившись від паралічу цілющою здатністю, яку він отримав як Паразит Мінору зосередив свою свідомість на території за межами складу.

Битва тривала. Іншими словами, Ляльки-паразити не знищені. Схоже, бойова сила Ляльок паразитів підходили для протистояння такому магу, як Куроба Фумія.

Його сьогоднішня мета — забрати Ляльок-паразитів, що мали стати його силою. Тут не обов’язково вигравати битву. Несподівано атакувати противника, що зосередився на битві з Ляльками-паразитами, і за допомогою Примарного кроку втекти з лабораторії. Таку тактику обрав Мінору.

Він прямував до дверей складу.

Однак на нього раптом навалилося відчуття сп’яніння.

«Це залишковий вплив попереднього «Нокс аут». Виникли сумніви у Мінору.

Але незабаром він зрозумів, що це не так. Безумовно, це симптоми оксиду азоту, синтезованого «Нокс аут». Однак цю магію задіяв хтось інший, а не Мінору.

Цей «Нокс аут» мав дуже малий діапазон дії, що обмежувався навколо голови Мінору. Мало того, ця складна магія була завершена так, що він це й не помітив. Мінору знає лише одного власника такої майстерності.

Мінору створив низхідний потік, щоб продути оксид азоту та нестачу кисню, що утворилися навколо нього.

Потім почав пошук ознак мага, який повинен бути на складі.

– Дідусю!

Людина стояла менш ніж за два метри від Мінору.

Він зміг підібратися настільки близько непоміченим. Це викликало у Мінору більше жаху ніж приниження.

– Не помітив магії... Розчаровує. Дійсно жаль.

Ставлення Кудо Рецу не вказувало на те, що він стоїть перед ворогом.

– Маю на увазі, що, мабуть, тебе не вірно оцінював.

Шкода. Це сильно засмучує.

– Напевно, я не усвідомлював твоєї справжньої цінності. Напевно, я не дуже розумів, чого ти бажаєш.

Це було наче сповідь.

– Я любив тебе.

– Я був жалюгідним.

– Принаймні я думав, що мушу захищати тебе.

– Але…

Рецу перервав його слова і поглянув в гору, ніби дивився в небо.

Також це нагадувало жест спроби стримати сльози.

– Я помилився.

З вуст Мінору просочилося «ні».

«...Дідусь в цьому не винен»

«...Дідусь не зробив нічого поганого»

Але, врешті-решт, Мінору не зміг сказати це своєму дідові.

«Не будучи собою, я більше не маю права говорити з дідусем». Раптом промайнуло думка у Мінору, і його губи залишилися нерухомими.

– Напевно, ти був людиною, яка хотіла отримати щось цінне від життя, а не лежати в ліжку. Для тебе моя прихильність була нічим іншим, як кайданками.

– ...

– Але, Мінору.

Голос Рецу змінився.

– І все ж не можу визнати тебе нинішнього.

Каяття, щоб змиритися. Сповідь для рішучості.

– Я можу визнати тебе, що вже не є людиною. Я не можу не помічати існування демонів у людському світі.

– Дідусю, я!

Я не маю наміру шкодити людському суспільству. Сказавши це, Мінору зрозумів, що більше немає права говорити це.

– Десять головних кланів вирішили захопити тебе, не вбиваючи. Але якщо тебе закриють, тебе чекає ставлення як до лабораторного пацюка. Це абсолютно не припустимо.

Мінору був абсолютно шокованим.

Мінору розумів, що намагається сказати Рецу.

– Принаймні, милосердя. Мінору, ти загинеш від рук свого дідуся.

Рецу активував смертельну магію.

Людський розум Мінору намагався це прийняти.

Але його дух-паразит відмовлявся вмирати.

Мінору раптово прийшов до тями. Чи доцільніше буде сказати, він повернувся до відчуття реальності.

Наче він дрімав стоячи.

За межами складу досі тривав бій.

Здається, він не надовго забувся.

Він оглянув своє тіло.

Одяг був рваний і спалений, але рани майже загоїлись. Лікувальні здібності паразита все ще відновлювали його.

Він підвів очі.

Спрямувавши погляд вперед.

На темній підлозі складу лежала одна фігура.

Хто це може бути? На мить він розгубився.

Наступної миті він отримав відповідь.

– Дідусю?!

Крикнув Мінору, підбігаючи.

Приклав руку до тіла, що впало на живіт.

Однак, трохи потрусивши за плече, Мінору відступив.

Він зрозумів.

Його дідусь помер.

«Це я його вбив».

– Аяааааа!

З вуст Мінору вирвався крик.

Серце Мінору розривалося.

Якась частина Мінору сприймала тріск в його серці, наче це стосувалося когось іншого.

Атакувавши колишню Дев’яту науково-дослідну лабораторію, Мінору залишив її з п’ятнадцятьма тілами Ляльок-паразитів.

Залишилися лише поранений дослідник, зламана Лялька-паразит та захоплені маги.

І тіло Кудо Рецу.

◇ ◇ ◇

– Не вже Його Ясновельможність Кудо помер...

Пізніше, тієї ж ночі, Тацуя почув цю новину телефоном від Фумії.

– Так… Просто там я був безсилим...

– Це не так, Фумія.

Напевно, Фумія хотів, щоб Тацуя втішив його.

Слова Тацуї були тими, яких прагнув Фумія.

Однак Тацуя не мав наміру втішати його.

– Ви добре впоралися. Крім Мінору, ви також мали справу з групою Паразитів. Ваш відступ був неминучим.

– ...Невже.

– Так.

– ...Дякую, старший брат Тацуя.

– Не хвилюйся сильно про Його Ясновельможність. Його Ясновельможність та Мінору від початку проблеми родини Кудо. Сім’я Йотсуба не повинна брати на себе відповідальність за те, що сталося в колишній Дев’ятій лабораторії.

– Так...

Після цього, додавши слово втішання Аяко, яка з’явилася на екрані, Тацуя поклав слухавку.

Оскільки він приймав дзвінок у своїй кімнаті, Міюкі досі не знала, що Рецу помер.

Сьогодні вже пізно. Можна повідомити й завтра в ранці.

Тацуя відклав обмін інформацією, оскільки хотів упорядкувати отриману інформацію у своїй голові.

...Мінору викрав п’ятнадцять тіл Ляльок-паразитів.

Тацуї була відома їх бойова сила. Ляльки-паразити, що поділяють єдиний намір з телепатичними здібностями, стають більш грізним, коли перетворюється на групу.

Мало того, ними керує Мінору, Паразит з такою ж здібністю ділитися думками.

Навіть сильно не замислюючись, можна було передбачити, що він не буде легким супротивником.