– ... Тому мене це дуже дратує.
– Ха-а... Ти гарно стрималася, Касумі-чан.
Того ж дня, вечір, тринадцяте квітня дві тисячі дев’яносто шостого року. Після вечері, лише дітей, їм сказали, що сьогодні є відвідувачі (хоча старших братів дома ще не було), тому Касумі відправилась до кімнати Ідзумі та скаржилася на події після занять.
– Так, ну, розглядаючи різні аспекти, думаю варто було щось вдіяти. Та насправді мені хотілося відправити його в політ.
Касумі, сидячи на килимі й тримаючи подушку, два три рази стукнула подушкою по підлозі, ніби це був Такума, висловлюючи своє невдоволення.
– Навіть так... З того що я почула, ставлення Шіппо-куна занадто недоброзичливе.
– Занадто недоброзичливе, м’яко сказано. Я б сказала, бійки хотів.
– Так, так. Отже, це була бійка, але це не може пояснити просто тим, що член виконавчого комітету проявив протидію членам дисциплінарного комітету.
– Вірно. Ось чому, я кажу. Хлопець хотів бійки з Саєгуса, тому що він Шіппо.
Ідзумі не заперечувала, що твердження Касумі, під час ударів по подушках, було простим припущенням.
– Незалежно від того, чи це Шіппо, він, безумовно, відчуває особисту неприязнь.
Касумі, багато разів моргнула обома руками, опустивши подушку.
– Не родини Шіппо, а його особиста образа?
– Образа, Касумі-чан... Ну, може, щось подібне.
Пробурмотіла Ідзумі, ніби собі під ніс, кивнувши перебільшеним емоціям Касумі.
– Я чула, що нинішній глава родини Шіппо добродушний. З чуток, я не думаю, що він кине прямий виклик Саєгусі...
Водночас глава Саєгуса, Саєгуса Коуічі, приймав очікуваних гостей.
– Приємно з вами зустрітися. Я Савамура Макі.
– Ми чекали на вас. Я Маюмі, старша дочка родини. Будь ласка, сюди.
Привітала Маюмі. Це було не випадково, Коуічі наказав Маюмі провести її. Проводячи Макі до їдальні для гостей, у Маюмі з’явилася підозра, а не цікавість.
«Це Савамура Макі, актриса... Які справи в акторки з Десятьма головними кланами...?»
Якби вона була політиком чи діловою особою, Маюмі не замислювалася б, незалежно від статі. Не можна сказати, що таке звично, що актори просять допомогу у мага, але не настільки, щоб це можна назвати незвичним. Але сила Десяти головних кланів була занадто великою, щоб використовувати її у сфері розваг.
– Батьку, я привела шановну пані Савамуру.
Навіть якщо ці думки заполонили голову, на обличчі цього вона не показала. З ідеальним ставленням дитини з знатної родини, що вітає гостя, Маюмі провела Макі до їдальні, де чекав її батько.
Відправивши Маюмі за двері і відпустивши покоївку, яка провела Макі до столу, Коуічі сів і заговорив з Макі.
– Це другий раз, коли ми зустрічаємось.
Також сидячи на стільці, Макі усміхнулась,
– Ви мене пам›ятаєте. Це велика честь для мене.
– Не варто дякувати. Спочатку, прошу спробуйте, охолоне.
На столі стояли страви, від закусок до основних. Їх не подавали по черзі, оскільки Коуічі розумів, що це таємна зустріч. Макі не мала претензій з цього приводу.
– Дуже вам дякую. Скуштую.
Не надто формально відповіла Макі, з ножем та виделкою в руках. Всупереч ввічливим, але слабо формальним словам, манери Макі за столом були ідеальними.
Макі здалося, що Коуічі, побачивши це, задоволено посміхнувся.
– Ох, Вибачте.
Якось інтерпретувавши її погляд чи навмисно вносячи плутанину, вибачився Коуічі.
– Я розумію, що носити окуляри в приміщенні трохи грубо.
– Ні, я знаю ситуацію.
Коуічі став жертвою міжнародного викрадення, націленого на магів, у вівці чотирнадцяти років і втратив праве очне яблуко в бою. Ставши дорослим і припинивши рости, він використовував штучне око, але у підлітковому віці він був відомим серед магів, як «юнак маг з пов’язкою на оці». Він все ще використовував злегка окрашені окуляри, щоб приховати дискомфорт штучного ока. Це ставало очевидним, після невеликого збору інформації.
Після основної страви, під час легкої розмови, Макі виправила осанку. Хоча вона хотіла обговорити основне питання, в більш невимушеній обстановці, але під час їжі, Коуічі остаточно не показав прогалин, якими могла скористатися Макі.
– Власне, я хотіла дещо розповісти шановному Саєгусі, тому попросила ваш час сьогодні.
Щойно Маюмі переодягнулася в повсякденний одяг і просто видихнула, активувався домофон кімнати.
– Старша сестра, це Ідзумі. Чи можу я вас потурбувати?
– Добре, прошу.
Прошу, було кодовим словом. Інтерфейс розпізнавання голосу HAR (Home Automation Robot) розпізнав голос Маюмі відчинив двері. Ідзумі та Касумі зайшли разом.
– Вибачте, ми хотіли б почути вашу думку.
На частину виразу Ідзумі, Маюмі подумала «О?». Вона сказала «хочемо почути вашу думку», замість «розкажи нам». Іншими словами, мова йде не про уроки чи навичку в магії.
– Про що?
– Сестро ви знаєте, особистість глави родини Шіппо?
Перше питання, яке у неї виникло до Касумі, «чому ти запитуєш?», але незабаром Маюмі щось вразило.
– Касумі-чан...
Маюмі зрозуміла, що її очі були приковані до неї, не перевіряючи реакції сестер.
– Щ-що таке...?
Не тільки голос піднявся, очі забігали по сторонах. Глядячи на реакцію Касумі, Маюмі була впевнена, що її здогадка вірна.
– Напевно, у вас виникли проблеми з Шіппо-куном.
– Звідки ви знаєте?!
Касумі не заперечувала, раптово зізнавшись (здавшись). Ні, вона збиралася обдурити, але тон Маюмі був настільки наполегливим, що вона відповіла ненавмисно і чесно.
– Ти…
– Будь ласка, почекайте, сестро.
Ідзумі зупинила Маюмі, що збиралася перейти до проповіді.
– Безумовно, Касумі-чан збиралася врешті сама битися з Шіппо, але сьогодні більша відповідальність не на Касумі-чан, а на Шіппо-куні.
Маюмі з сумнівом поглянула на Ідзумі. Однак погляд Ідзумі був непохитним і рішучим. Маюмі сильно видихнула, видавши «Фу-у...» і її вираз розслабився.
– Зрозуміла. Вірю.
Почувши ці слова, цього разу, Касумі з полегшенням видихнула «Хо-о...». На мить, вона поглянула на Ідзумі, з почуттям вдячності.
– Тому ми хотіли дізнатися характер голови родини Шіппо.
Маюмі трохи задумалася, нахмуривши брови.
– Так, так... Особисто я цього не знаю... Надійна і скрупульозна людина.
– Надійна і скрупульозна?
З виразом папуги запитала Ідзумі, що не мало сенсу. Вона вважала, що, озвучена характеристика «надійна і скрупульозна» є надто недостатньою і нічого не розкриває.
– Так. Надійний і скрупульозний, так що не зрозуміло про що він думає. Він розробляє багато різноманітних стратегій і будучи не надто жадібним він обере варіант з найменшими ризиками та, звичайно, дозволить досягти бажаного результату. Ось який він.
Відповіла Маюмі, з урахуванням розгубленості її сестри й так, щоб відповісти на її питання. Але це лише породило нові питання у молодших сестер.
– Але це...
– Так. Зрештою, судячи з того, як Шіппо-кун, повівся з Касумі-чан, він зовсім не схожий на свого батька.
– Отже, він діє відповідно до планів сім’ї Шіппо?
– Однак, незалежно від того, що вони планують, є обмеження на те, що він може зробити, будучи старшокласником. Не зважаючи наскільки велика його магічна сила, Шіппо-кун повинен розуміти це.
– Хіба в нього немає координатора з сім’ї Шіппо, чи ще якась підтримка?
– ...Хіба це не занадто драматично?
Не могла не втрутитися Маюмі, оскільки її сестри почали висувати вже більш дикі теорії.
– Ага, правильно.
– ...Звичайно, ми занадто багато думаємо.
Сказавши це, двоє засміялися, але ні Касумі, ні Ідзумі не здавалися повністю переконаними.
Поки Макі говорила, Коуічі не сказав, ні слова. Після завершення він підняв великий келих з вином. Випив червону рідину, якої було лише чверть, з легким звуком повернув бокал на стіл.
– Тобто.
Нарешті, Коуічі поглянув на Макі.
– Це означає, що ваш батько збирається розірвати таємну угоду з антимагами?
Повільно спитав Коуічі, Макі кивнула «Так».
– Я думаю що антимагія - це нереальна і шкідлива пропаганда. Все що ви можете отримати з нею, це петлю на шию. Мій батько це розуміє
– Дякую. Ви, здається, можете приймати розумні рішення.
Коуічі злегка схилився і закликав продовжити.
– Я думаю, що корисність магії слід оцінити більшій частині соціуму. Гадаю що існує багато сфер не лише серед військових та поліції, але й у сфері журналістики та розваг.
– Окрім журналістики та розваг? Це новаторська ідея.
– Не зрозумійте мене не правильно, я не маю наміру робити усіх магів лише видовищем. Я не бажаю перетворювати магію на нове вуличне видовище.
– Хо?
– Знімальний процес часто небезпечний. У спецефектах та трюках, доводиться часто турбуватися про неможливість передачі реалістичності. Зайве говорити про репортерів, для акторів та персоналу значення магії не вимірне.
– ...Ну і?
Заохотив продовжити її Коуічі з зацікавленим обличчям.
– Навіть маги яких не сприймають, бо вони не досягли бойового рівня, я переконана, що у світі кіно та новин є багато місць, де вони продемонструють свої сили.
– Зрозуміло.
– Я про магів, які не мали можливості проявити себе, хочу, щоб вони повноцінно використовували дорогоцінний талант магії. З цією метою, ми також підготуємо винагороду, яка вас задовольнить.
Тут Макі перервала свої слова і поглянула на обличчя Коуічі. Злегка вдихнувши, вона поглянула на Коуічі, так ніби збирала відвагу.
– З погляду магів, я стороння людина. У нас поки немає відносин, через які ми можемо бути пов’язані. Однак, я хочу бути добрим товаришем та близьким другом магів. Я хочу, щоб ви це зрозуміли.
– Значить плани антимагів для вас перешкода?
– Можливо, я слабка, але я подумала, що можу проявити трохи щирості.
– Натомість, ви хочете, щоб вам дозволили пізнати магів?
Озвучив прохання Макі Коуічі. Однак, вона не захвилювалася. Такий ступінь розуміння, знаходився в межах очікування.
– Я не збираюся просити нічого нахабного, наприклад визнати... Досить отримання вашої згоди.
Коуічі на мить із задоволенням поглянув в обличчя Макі.
– Пані Савамура, ви, здається, талановиті не лише як акторка, але і як переговірник.
Звичайно, Коуічі не просто відверто похвалив Макі. Вона зосередила усю свою увагу, щоб не пропустити його справжні наміри. Проте, в цьому не було потреби.
– Однак, приховуєте справжні наміри занадто вміло. Місцями їх потрібно проявляти. Часом, в деяких випадках, проявлення себе, може привести до більших поступок.
З легкістю розкрив свої карти Коуічі.
– У ваших словах не має брехні. Однак, ваша мета у використанні магів не обмежується використанням медіапродуктів. Ви хочете зібрати магів як велику пряму силу. Чи не так?
Засмучення пробігло по обличчю Макі. Але насправді це була лише мить. Скориставшись своїми власними акторськими здібностями, щоб перекрутити внутрішнє засмучення.
– Вибачте.
Навіть з погляду Коуічі, Макі, здавалося, вибачалася щиро. Ця позитивна оцінка принесла Макі невелику перемогу.
– Я не заважатиму вам, якщо ви не чіпатимете пов’язаних з нами, сім’єю Саєгуса, магів.
Макі підняла опущені очі.
– Правда?
Зараз її вираз вийшов з-під її контролю, але це не призвело до негативу.
– Даю обіцянку.
– Дякую вам.
Макі зрозуміла, що її ставка виграла. У втраченій раніше домовленості з Саєгуса Коуічі. Однак Макі вдалося усунути найбільшу перепону, що перешкоджала у становленні «нового порядку», до якого вона прагне.
◇ ◇ ◇
Провівши Макі, Коуічі повернувся до своєї кімнати, щільно закрив двері та підійшов до телефону. Набравши номер почекав десять секунд. На невеличкому дисплеї з’явилося обличчя старійшини Кудо.
– Вибачте, сенсей.
Коуічі називав Кудо Рецу «Сенсей», а не «Патріарх» чи «Ваша Ясновельможність». Це звичка з тих часів, коли він разом з Йотсубою Маєю і Йотсубою Мією, отримував приватні уроки Кудо.
– Не турбуйся. У тебе важлива розмова?
– Так. У мене дуже важливе питання.
Сказав Коуічі і оперся на стіл. По той бік, здавалося теж наблизили обличчя, щоб розпочати конфіденційну розмову. Насправді Коуічі збирався обговорити й таємницю і змову.
– Фактично, у мене тільки що був гість пов’язаний з засобами масової інформації.
Перш за все, Коуічі пояснив, що Гуманісти (антимаги) з USNA маніпулюють вітчизняними представниками ЗМІ, щоб розгорнути негативну компанію проти магів.
– З того, що я почув сьогодні, робота над ЗМІ, значно просунулася.
– Оскільки це ти, то напевне, вже не перший раз чуєш про це. Невже ти не провів ретельне розслідування, відносно роботи над ЗМІ?
Запитав Кудо без натяку на усмішку.
– Ви перебачили.
Без супротиву визнав припущення Кудо, Коуічі.
Саме Кудо змінив вираз на обличчі.
– Я тебе слухаю.
Сказав Кудо з втомленим обличчям.
– Що ти плануєш?
– Сила Йотсуби надто велика. Практично, як у Десяти головних кланів і достатня, щоб порушити рівновагу нації. Ви так не вважаєте?
Здавалося, відповідь Коуічі на запитання Кудо була не в тему.
– Ти збираєшся скористатися Антимагами, щоб зменшити силу Йотсуби?
Практично досконало, зрозумів слова Коуічі Кудо. Це означало, що старійшина Кудо мав ті ж занепокоєння, що і Коуічі, але цього він не сказав.
– В першій старшій є учень пов’язаний з Бригадою 1-0-1. Старша школа піклується про підлітка пов’язаного з військовими. Хіба ця тема не буде смакуватися медіа та політиками Гуманістами?
– Твої ж доньки теж навчаються в Першій старшій.
– У цьому випадку, студенти будуть жертвами.
– Директор Першої старшої нейтральний... Він не приєднається до твоєї фракції.
– Вірно. Це дріб’язок. Мене хвилює зв’язок між Бригадою 1-0-1 та Йотсубою.
Минуло більше десяти секунд, перш ніж Кудо відповів.
– ...Ось чого ти хочеш.
– Не тільки, але в мене є ще деякі здогадки. То що скажете, сенсей. Я думаю, що допущення обмеженої негативної компанії також допоможе знецінити антимагічний вплив. Їх цілями все ще є старшокласники, і якщо їм це вдасться, вони можуть перетворити громадську думку на антимагічну. Я думаю, що цей план буде корисним для Десяти головних кланів.
– Я не в змозі схвалити твій план. Я ніколи не мав таких повноважень.
– Навіть без повноважень, ви маєте вплив.
– Я не заперечую проти твого плану.
– Цього достатньо. Дуже дякуємо.
З щасливим обличчям поклав трубку Коуічі. Вираз Кудо, що відобразився на екрані, перед тим як він з ник, не мав амбіцій на свій вік.
Далі
Том 12. Розділ 9 - [9]
[9] В ніч на суботу, чотирнадцятого квітня дві тисячі дев’яносто шостого року. В будинку з табличкою Шіба Тацуро, а по факту, будинку Тацуї та сестри, зустрічали незвичних гостей. – Це будинок брата Тацуї? Промовила Аяко, посміхаючись своєму молодшому братові, стоячі перед воротами з запитанням у погляді «він настільки посередній?». – Я розумію чому ти хочеш це запитати, але це безумовно тут. У розумінні цих брата і сестри, Тацуя та його сестра найвіддаленіше знаходяться від слова посередні. Старовинний західний будинок у безлюдному місці або огороджений від людей високим парканом, або житло в секретній лабораторії і тому подібне, є більш підходящим і швидше так і мало бути, ось такими були судження брата і сестри. Однак навігаційну карту, Аяко отримала безпосередньо від Хаями. Це не могла бути підробка. Стримуючи своє невдоволення, Фумія натиснув кнопку дзвінка біля воріт. – Так, хто ви є? Прозвучав голос, якого ні брат, ні сестра ніколи не чули. Востаннє коли брат і сестра Куроба чули голос своїх брата і сестри, було третього січня, цього року, коли вони відвідували головний дім на Новий рік. Минуло три місяці і брат, і сестра були впевнені, що вони не пропустять голосу Тацуї чи Міюкі. – Я Куроба Фумія. Пан Шіба Тацуя вдома? Все ж, змушуючи свій голос не звучати неприродно, Фумія представився та озвучив свою справу. Наступна відповідь пролунала через деякий час, ймовірно він знадобився, щоб підтвердити намір Тацуї. Вони прийшли несподівано і без попередження, добре що він вдома, тож Фумія з полегшенням зітхнув. – Будь ласка, заходьте. Прозвучав легкий звук моторчика, що відкривав ворота. Фумія штовхнув ворота зі стісненим арабським різьбленням Раніше ніж він ступив у двір, вхідні двері відчинилися. На поріг у чорній сукні, білому фартуху вийшла дівчина і глибоко вклонилась. У вітальні, куди їх провела Мінамі, брата і сестру чекав лише Тацуя. – Фумія, Аяко-чан, давно не бачились. Не виявляючи жодної образи на те, що Тацуя привітав їх сидячи на дивані, Аяко сіла перед ним. Не чекаючи, коли їй запропонують місце. – Старша сестро! Ввічливо стоячи на самоті, Фумія докорив сестрі за погану поведінку, але Аяко пропустила це повз вуха. Ні вона його повністю не ігнорувала. Як тільки Аяко сіла, то сіла прямо, поклала руки на спідницю і легко вклонилась. – Пан Тацуя, давно не бачилися. Пробачте, будь ласка, за візит без попередження, у такий пізній час. – Не треба про це хвилюватися. Хоч і троюрідні, але ми все ж родичі, до того ж старшокласники. Не потрібно бути такими ввічливими, відвідуючи родичів, такого ж учня, як і ви. – Дякую за вашу доброту. ...Пан Фумія, що ти робиш? Привітайся з паном Тацуєю. Зауваження було дещо зухвалим. Але занадто серйозний Фумія не міг проігнорувати власний проступок. – Фумія теж. В такій позиції важко розмовляти. Посміхнувся Тацуя Фумії, що досі стояв з не зрозумілими йому емоціями. Після пропозиції Тацуї сісти, заспокоївшись, Фумія сів поруч з Аяко. – Старший брат Тацуя, давно не бачилися. Легко вклонився Фумія. Але не через те, що ставився до Тацуї зверхньо чи легковажно. Атому, що нервував перед поважним, неповторним кузеном, якого не бачив останні три місяці. У цей момент до кімнати увійшли Міюкі та Мінамі. Міюкі з порожніми руками, а Мінамі з тацею з чотирма чашками. – Пані Аяко, пан Фумія, ласкаво просимо. Міюкі сіла поруч з Тацуєю в дорослій розкльошованній спідниці, довжиною нижче колін. Як завжди вільно одягнена в домашній одяг Міюкі, переодягнулася у вихідний одяг, щоб зустріти неочікуваних гостей. – Старша сестро Міюкі, вибачте що потурбували. Аяко енергійно встала і ввічливо вклонилась Міюкі. Класичне плаття з пишною спідницею широко розвивалося, коли вона рухалася. У відповідь на протистояння сестер, Фумія (до речі сьогодні у чоловічому одязі без перуки) похитав головою з обличчям, що говорило «головний біль». Тацуя дивився на них усміхненими очима. Коли Аяко знову сіла, Мінамі поставила на стіл чай. – Вибачте, за пізній візит... Але завтра ми повинні повертатися до Хамамацу. Вступив Фумія і ця промова, здавалося, заспокоїла атмосферу. – Ще не так пізно, щоб назвати його пізнім. Насправді пізній час наставав відразу після вечері. Але ще не час, щоб візит цих двох спричинив клопоти. Фумія та Аяко були найближчими за віком Тацуї родичі принаймні одні з не багатьох, хто не ставився до них вороже. – До речі, цього я ще не говорив. Вітаю зі вступом до Четвертої старшої – Це природно, з навичками вас двох. Вітаю, пані Аяко та пан Фумія. Вітаючи, посміхнулась Міюкі на слова Тацуї. Минув уже тиждень від вступної церемонії, не кажучи вже про оголошення результатів, але від розмови віч-на-віч минуло три місяці. – Дякую, пан Тацуя, старша сестра Міюкі. – Насправді я думав, щоб піти до Першої старшої школи, але. Аяко висловила подяку, а Фумія гірко посміхнувся, хоч, було, схоже, що він змушує себе посміхатися. – Нам сказали, що негоже збиратися разом в одному місці. – Вам це сказала тітка? Кивнула на запитання Міюкі, Аяко. – Ми це почули не прямо від неї. Вона передала повідомлення батькові через пана Хаяму, «відмовтеся від вступу до Першої старшої». У будь-якому випадку, щоб Аяко про це не думала, на обличчі нічого не відобразилося, а от Фумія явно засмутився. – Ну, якщо заборонила тітка. Тацуя втішив Фумію сумним голосом і недбало змінив тему. – До речі, чому ви в Токіо сьогодні? Хіба ви не мали виконувати роботу в Канто, Фумія. Коли Тацуя сказав «робота», Фумія ніби щось пригадавши, звично випрямився. – Власне, я мушу сказати пану брату Тацуї та пані Міюкі. Зважаючи на це, Фумія поглянув на Мінамі, що стояла обабіч Міюкі. – Не хвилюйся про Мінамі. Відповів на безмовне питання Тацуя. – Ця дівчина - Сакурай Мінамі. «Страж» Міюкі. Фумія та Аяко були переконані додатковим поясненням. – Ну, але пані Міюкі. – Пан Тацуя, ви вже не страж Міюкі? У відповідь на питання Аяко, що раптом підскочила, Тацуя посміхнувся і похитав головою, – Ні, нічого подібного. Напевно, тітка обдумала різні речі. – Ось як. Аяко багато значно подивилася на Мінамі, але та особливо не реагувала, лише опустила погляд. – Я зрозуміла. Тоді не проблема, якщо вона залишиться. Перед виникненням неприємної атмосфери, Фумія продовжив, – насправді... – Зараз, закордоні антимагічні сили проводять якісь маніпуляції над засобами масової інформації. Почувши це, Міюкі злегка зойкнула «О!» – Звідки? Тацуя ж зовсім не здивувався. Принаймні зовні нічого не проявилося. – «Гуманісти» з USNA. Гуманісти визнавали магію як не природню для людини силу, цей релігійний антимагічний рух, стверджує що люди мають жити лише з природними силами наданими небом (Богом). – Так звані Гуманісти, атакували країну вже досить довго, або це вже інша група? Гуманізм поширилася зі східного узбережжя північноамериканського континенту, і зараз в Японії присутня значна кількість симпатиків. – Ні, я думаю це ті самі. Напевно, вони перейшли в нову фазу. Тацуя довідався про «основу» Гуманізму, з деякого джерела інформації. Він не доповідав про це, але сім’я Йотсуба має розуміти принципи функціонування Гуманістів. – Це антимагічна компанія з використанням засобів масової інформації? Звісно, він не міг запитати про це. Оскільки б визнав, що приховує інформацію. Тацуя переключив свою свідомість на проблему перед ним. – Не лише ЗМІ. Опозиційні парламентарі також в її руках. Стимульований питанням Тацуї, доповнив Фумія. – Беручи за причину порушення прав магів для початку вони засуджуватимуть військове використання магії. Потім, виходячи з того, що сорок відсотків людей з Магічного Університету належать до військових, вони створять міф про те, що магічний навчальний заклад пов’язаний з військовими, наразі відомо, що їх сценарій в першу чергу націлений на Першу старшу школу, яка направляє найбільшу кількість випускників до Магічного Університету, «визволення дітей, яких готують для військової служби», як третій крок. Закінчивши своє довге пояснення, Фумія змочив горло чаєм і знову перевів погляд на Тацую. Сім’я Куроба - це гілка родини Йотсуба, що відповідає за збір інформації. Не лише магічними способами, а й безліччю засобів для збору інформації - від прослуховувань, злому та традиційних індивідуальних розслідувань. Однак, незалежно від того, скільки обладнання та людських ресурсів ви маєте, не вміючи ними керувати, неможливо розкрити сценарії, приховані за окремими явищами. Не тільки дізнався, що зараз відбувається, алей проаналізував наступні кроки, це було доказом, що Фумія скористався силою організації сім’ї Куроба. – Гарна робота, Фумія, я вражений. Це велика праця. – О, ні... Дякую, старший брате. Фумія, який до цього говорив без зупину, наче на одному вдиху, почав говорити нерозбірливим тоном. Якщо придивитися, можна побачити що він розчервонівся. Як що дивитися лиш на це, то може здатися, що Фумія має якісь дивні схильності, але це непорозуміння. Він лише був щасливим. – Фумії дуже подобається Тацуя. Але навіть знаю чи це, у декого поряд з Фумією був настрій подражнити його. – Старша сестро! Не говори нічого багатозначного! – О, я помилилася? Пан Тацуя тобі не подобається. – Подобається, але не так, як ти кажеш! – Хм? Цікаво, як я «кажу». – Це... Троє людей, котрі спостерігали за грайливою баталією, Тацуя, Міюкі, та Мінамі, з відмінними емоціями в міміці, подумали, «брат і сестра добре ладнають», Тацуя гірко посміхався, Міюкі була здивованою, Мінамі апатично. Ще трохи поговоривши про інформаційну компанію проти Першої старшої школи, Фумія та Аяко поїхали до готелю в центрі. Вони не розкрили джерела та способи збору інформації, це завжди зберігалося в секреті. Тацуя не збирався звинувачувати їх у «таємничості». Він навіть не сказав їм: «вже пізно, залишайтеся у нас». І навіть якщо джерела і засоби залишилися не відомі. З «детальних пояснень» Фумії стало зрозуміло, що Саєгуса Коуічі та Кудо Рецу, щось затівають. «Здібності до збору інформації Фумії, а точніше Аяко і сила організації Куроби, мабуть, найпотужніші в клані Йотсуба. Однак глава Саєгуса не з тих хто так легко залишає сліди. Як би супротивником була Маюмі, Аяко, мабуть, зможе щось зробити, але коли справа доходить до Саєгуса Коуічі, Фумія і Аяко ні на що не здатні. Напевно, інформація надана таємничими інформаторами нашої тітки». ...Міркував Тацуя лежачи на ліжку в своїй кімнаті, заклавши руки за голову. Йому не подобалося думати, що танцює під дудку Йотсуби Маї, але не міг залишити це в спокої. Це, безумовно, корисна інформація, враховуючи, що вже в найближчому майбутньому, протягом кількох тижнів, до місяця, Перша старша школа зазнає безпосередньої атаки збоку ЗМІ та політиків. Сповнений невблаганними думками, Тацуя розмірковував над тим, як на це реагувати.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!