[7]

[7]

Сьогодні неділя, але Тацуя мав іти до школи.

Це не через додаткове заняття. Звісно, це через Конкурс дисертацій, що почнеться вже через тиждень.

Але зараз він їхав на електромотоциклі по дорозі, що йшла в протилежному напрямку від школи. Тонкі руки його сестри, у відповідному костюмі для мотоциклістів, міцно огортали його талію, а м’які груди щільно притискалися до його спини.

Але це не було побачення.

І не проста поїздка.

Їх місце призначення - Третій відділ розробки CAD Фоур Леарс Технолоджі. Слідуючі пораді Якумо, він збирався повернути зразок релікта. Хоч це і називалося поверненням, але він не повертав його до лабораторії в штаб-квартирі, а до Третього відділу розробок, де він виступав у ролі Тауруса Сілвера. Хоч він ще не збирався починати аналіз, та проблем не виникне, оскільки вже отримав дозвіл від Саюрі, коли отримував релікт (як і очікувалось).

Він не скористався громадським транспортом, оскільки побоювався ще однієї атаки.

Час потрібний, щоб доїхати до лабораторії становив приблизно одну годину. Якщо скористатися громадським транспортом, це можна було зробити набагато швидше. Для фізично тренованого Тацуї й для Міюкі, що здатна використовувати магію інерційного контролю, не потрібно було робити перерви у подорожах на далекі відстані, але виїхавши з міста, він зупинив мотоцикл біля кафе, що вже відкрилося в таку раню годину.

Запросив Міюкі зайти, влаштувавшись біля вікна, замовивши лише напої (поснідали вони вдома), після чого Тацуя нарешті відповів на питання Міюкі.

– За нами хвіст.

Опершись ліктями на стіл і прикривши рота зведеними долонями, тихим голосом сказав Тацуя.

– Е!?

Міюкі вдалося взяти контроль над своїм здивуванням.

– Я не помітила... Машина? Або такий самий мотоцикл як і у нас.

Вона при підняла верхню половину тіла і прошепотіла на вухо брата.

Спостерігаючи за Міюкі й Тацуєю щоки офіціантки розчервонілися. Чи краще сказати вона удавала що не бачить цього, але Міюкі не було часу турбуватися про це. (Чи скоріше не помітила, таку підозрілу поведінку).

– Ворона.

На відповідь Тацуї Міюкі лиш змогла видавити «А?» Вона широко розкрила очі й з затримкою зрозуміла суть сказаного.

– ...Фамільяр?..

– Так. Це хімічна субстанція.

Існували роботизовані системи спостереження замасковані під тварин і птахів, машини живлені в птахів і тварин, птахи чи тварини контрольовані древньою магією, а є такі, що використовують хімічні субстанції у формі птахів/тварин.

Хімічна субстанція - це матеріалізація духовної енергії.

Навіть якщо це називають матеріалізацією, це лише прояв, на основі скупчення сайонів, фантомною магією, що керує відбиттям світла, створюється образ, який імітує фізичне тіло, контролюючи речовину, використовуючи магію Прискорення, Рух, Гравітації, або силові поля, з тим же ефектом.

На перший погляд, створення хімічної речовини видається марною справою, та візуалізуючи й роблячи видимим робоче середовище операцій, ви полегшуєте представлення команд, що змінюють подію.

– ...Це не японський оператор. Звідки цей маг?

Контроль субстанції обмежувався древньою магією. Назву «Хімічна субстанція», сучасні дослідники магії дали при аналізі древньої магії.

Як і сказала Міюкі, в цій країні техніка Хімічних фамільярів це минуле. Місцеві оператори древньої магії майже не використовують матеріальних фамільярів.

Тацуя заговорив, коли офіціантка, що принесла каву і молоко, пішла. Під час очікування, він не відводив погляд від Міюкі, що посилило непорозуміння службовців закладу, але він не був настільки чуттєвим, щоб помітити це, чи турбуватися про це.

– Я не знаю хто це. Йо можна б було розпізнати, якби Мікіхіко був тут.

Тацуя відставив їх чашки в бік і взяв Міюкі за руку.

Нарешті вони помітили яке враження викликають, але якби вони поспіхом забрали руки, це викликало б ще більшу плутанину, тим паче це було необхідно. На обличчі молодшої сестри було безсилля, хоч це лише омана, тоді як Тацуя мав серйозний вираз, що ще більше схвилювало оточуючих.

– Не дуже добре вести його до лабораторії.

– ...

– Міюкі?

– О, так, вірно.

Тацуї захотілося схопитися за голову і зітхнути, бачачи блукаючий погляд сестри, але він стримав цей порив.

– Ось координати Хімічної субстанції.

Тацуя перетворив координати Хімічної субстанції, яку він бачив, у сигнал сайонів і направив їх до обчислювальної області Міюкі, глибоко у свідомість і її несвідоме, через дотик один до одного.

Використовуючи магію, маг вводить в розрахунки координати об’єкта, що модифікуватиметься, як зміні. Оскільки ця змінна символізує образ, який кожен маг формує у своїй свідомості, нею не можна обмінюватися між магами, Тацуя і Міюкі могли обмінюватися образами, як сайоновими сигналами, через фізичний контакт, використовуючи специфічні магічні техніки родини Йотсуба.

– Міюкі, збий його.

Короткий наказ.

Як і очікувалося, вираз на обличчя Міюкі, став більш жорстким.

– ...Зрозуміла.

Після невеликого вагання, Міюкі кивнула на слова брата.

Міюкі не мала наміру суперечити наказам Тацуї.

Вона все ще відчувала невпевненість, бо Магічний снайпер був специфікацією її брата, і вона не може настільки добре це робити.

– Я не хочу демонструвати свої здібності в цій ситуації. Поки я активую CAD, вони можуть втекти. Міюкі, покладаюсь на тебе.

– Так!

На обличчі Міюкі було не велике хвилювання. Вона хвилювалася, бо не могла не виправдати сподівання брата.

З правою рукою в лівій руці Тацуї, Міюкі обережно схилилась в перед, для брата і сестри було іронічно, що це виглядало жестом збентеженої дівчини й стало хорошим прикриттям, лівою рукою під столом, поза поглядом зору офіціантки, вона дістала CAD і швидко оперувала ним.

У виклику магії не було часової затримки.

«Поглядом» Тацуя бачив, як тіло фамільяра миттєво замерзло, і водночас техніка, що підтримувала його істинне тіло, замерзло, так частинки сайонів, що входили до хімічної субстанції, розсіялися.

– Якось не повноцінно...

– Е, що саме?

Запитала Міюкі з заднього сидіння, на шепіт Тацуї. Її поза не змінилася, руки огортали талію брата, а груди й обличчя щільно притискалися до його спини.

Міюкі, що неймовірно вдало роздавила хвоста, в кав’ярні і отримавши, скільки їй хотілося, похвали від старшого брата, була досить збудженою і навіть голос, що доносився через короткохвильовий пристрій, звучав радісно.

У світлі поточної ситуації, об’єктивно, це було досить недбале ставлення, але тут не було нікого хто б їй докорив. Її співбесідник не зробив цього, а лише відповів на запитання.

– Лише один переслідувач і це дистанційна техніка. Він напав на Саюрі, а сьогодні переслідує нас. Немає сумнівів, що хтось націлився на Ніномаґатаму. Деякі з тих хлопців, що рознюхують навколо, націлені на релікт. Я просто відчуваю, що вони недостатньо наполегливі, щоб цього досягти.

– Хіба це не через ваш твердий захист, Старший брате? Надто ризиковано перетворювати брата на ворога, через другосортний релікт.

Відповідь Міюкі була рефлекторною, базованою на її переконанні, що, як зазвичай, ґрунтувалося на її комплексі братика.

«Зрозуміло, ризики та вигода...»

Але в цій випадковій відповіді Міюкі, Тацуї вдалося вихопити частинку суті цієї серії інцидентів.

◇ ◇ ◇

Почувши рапорт, що хвіст знищили, Чень стиснув зуби й гірко посміхнувся. Спочатку він не був задоволений дистанційною операцією, де не тільки ворог, але й він не міг дістати ворога. Чень не міг позбутися роздратування, через поганий результат, оскільки його виявили й знищили за п’ятнадцять хвилин.

«Можливо, це лише більше насторожить противника!»

Чень знав, що якщо він кричатиме, то від цього підлеглі лише зайвий раз напружаться, тож він зосереджено мовчав, однак не зміг приховати ознаки гніву.

– Нам відомо куди їде Шіба Тацуя.

– Здається, він прямує до лабораторії третього відділу розробки CAD Фоур Леарс Технолоджі.

У відповіді, підлеглий, що відповідав на питання Ченя, також проявив більше напруження ніж потрібно. Було відчуття, що він повідомив лише мінімум потрібної інформації, що гарантовано не підніме невдоволення начальника.

– Час прибуття?

– За оцінками, приблизно сорок хвилин.

Тож, йому не потрібно було постійно задавати одне і теж питання.

– Доручіть кіберкоманді розпочати атаку на лабораторію FLT відповідно до орієнтовного часу прибуття.

Не очікуючи відповіді підлеглого, Чень перейшов до наступного кроку.

◇ ◇ ◇

Сьогодні вранці лабораторію третього відділу розробки, яку інженери в штаб-квартирі FLT, не насміхаючись називають «Капітан Сілвер та його команда», охопила метушня, що було не звично.

– ...Замість того, щоб дарма хвилюватися, краще швидко перекрийте лінії. Резервні копії? Це все що нам потрібно!

Десятий сервер відключено. Підключаюся повторно.

– Ідіот! Хто повторно підключатиметься без дозволу, доки атака триває!

Гаразд, маршрут вторгнення підтверджено!

Запустіть трасування.

Слухаючи крики що лунали по той бік входу операційної, Тацуя вже знав що відбувається.

– О, молодий пане!

Постоявши там хвилину, чудовий помічник Тацуї, Ушіяма, нарешті помітив брата і сестру. (До речі, настільки хороший партнер, закінчив програмне забезпечення пристрою польоту, на який покладав надії Тацуя, всього за два тижні, а Короткий двокомпонентний меч, який він розробив для забави, той зробив і надіслав Тацуї за пів дня, отаким був цей чудовий чоловік).

Це в перше, коли Тацую не помічали довше десяти секунд у цьому місці. Іншими словами, це була надзвичайна ситуація.

– Мої вибачення! Не помітив, що ви прибули... – Агов! Хто той дурень, що не повідомив про прибуття молодого пана.

Не голосний крик Ушіями зараз лунав голосніше від усього. Його гучний голос, як тріскіт дзвінка, не підходив його слабкому тілу.

Від цього голосу, половина персоналу, що боровся з терміналами в кімнаті заклякла.

Коли Тацуя це побачив, його обличчя змінилась у невдоволені.

– Не зупиняйтесь! Не припиняйте стежити за моніторами!

– Ох, так!

Голос Тацуї, по силі, сперечався з Ушіямою і він відразу отримав відповідь.

Коли Тацуя побачив, що персонал знову відчайдушно бореться зі своїми терміналами, він перевів погляд на Ушіяму і побачив що той схвильований.

– Хакери?

Він не знав які думки зараз займають свідомість Ушіями, але розумів, що вони не приємні для нього, а ще більше для Ушіями.

Щоб уникнути цього, Тацуя перейшов відразу до справи.

– О, ну...

Відповідь Ушіями була не рішучою, але Тацую це не розізлило. Поки він обмірковував що сталося, Ушіяма почав пояснювати, довго не чекаючи.

– Це хакерський злом.. Але виглядає це дивно. Сама технологія вторгнення чудова, але не схоже, що вони хочуть щось знайти. Несхоже, що вони на щось націлені, просто бродять без мети.

– Особистий інтерес.

– Я не думаю що це індивідуальна робота. За стилем вторгнення можна зрозуміти, що це лише значна кількість людей. Не буде помилкою, якщо це державна організація.

– Однак, їх ціль не зрозуміла, ех... Є список даних, що прогнозовано викрали?

Питання Тацуї полягало в тому, чи дістали вони щось секретне, хоча найперший погляд нічого конкретного вони не шукали.

– Ні, дані поки що не витекли.

Але відповідь Ушіями змусила його здивуватися.

– ...Як довго триває злом.

– Близько десяти хвилин.

Іншими словами, це почалося якраз тоді, як Тацуя сюди приїхав. ...Наче вони підгадали час. Знайти й атакувати сервер за цей час. Для Тацуї така ситуація здавалася дивною.

– Несанкціонований вхід зупинений!

– Не зменшуйте пильність! На сьогодні, зберігайте нинішній рівень моніторингу! ...«Мені дуже шкода! Ох, мені шкода. Отже, чим займемось сьогодні?

Тацуя розповів про Релікт, мету компанії та власні цілі й одночасно, в окремій області свідомості, він зібрав усі події навколо них, пов’язані з викраденням інформації.

◇ ◇ ◇

– Контратака від FLT!

– Розірвати зв’язок, як заплановано!

Лінію, що використовували для злому, за наказом Ченя, фізично розірвали. Слідкуючи за обстановкою, замісник Ченя, що стояв поряд сказав.

– Що думаєш?

– ...Статус не відомий.

Ставлення Люй під час відповіді було непідходящим для начальства, але Чень продовжив говорити ніби нічого не сталося.

– Хакерську атаку не вдавалося заблокувати більше десяти хвилин. Шіба Тацуя сумніватиметься в безпеці лабораторії.

– Звісно.

Чень чекав від заступника не ввічливості чи гарного настрою, а спокійне судження та нереальної бойової сили. В красномовстві не було потреби.

- Навіть якщо Шіба Тацуя пов’язаний з FLT, він не наважиться залишити релікт у дослідній установі, без безпеки.

– Якщо думати логічно, це правильно.

– Я знаю що ти хочеш сказати. Шіба Тацуя - ще школяр. Існує велика ймовірність того, що він не залишить настільки гарячий предмет у себе. У такому випадку, ми повинні подумати, як знову отримати дані з лабораторії.

У відповідь на слова Ченя, Люй продемонстрував свою мовчазну згоду.

Можливо відправимо тебе.

– Залиште це мені.

Чень кивнув на відповідь другого офіцера, і його вираз на обличчі змінився, ніби він раптово про щось пригадав.

– До речі сьогодні, Чжоу, здавалося, йде до дівчинки.

Тон голосу Ченя був не дуже позитивним. Здавалося він навіть містив неприємний відтінок. Яким він придушував свої емоції. Не важко було здогадатися, яке відчуття у Ченя, що до Чжоу.

Та все ж Люй нічого не сказав на такий тон Ченя. Не мигнувши оком він чекав наступного наказу свого начальника.

– Зроби так, щоб вона зникла до його приходу.

Схоже цей наказ був несподіваний для Люя. Якщо це зробити, молодий Чжоу втратить лице, а Чень може втратити цінну співучасницю.

– Так.

Однак Люй Ґанху ні виразом, ні словом не ставив його під сумніви, а лише повернув коротку відповідь.

◇ ◇ ◇

Хоча це неділя, вони не могли йти до школи в повсякденному одязі. Деякі звичайні старші школи (що об’єднали під загальними назвами літературна школа чи наукова школа), дозволяли носити повсякденний одяг в школу, однак таких меншість.

В Старшу школу магії одягали форму незалежно від того, чи були заняття.

Тацуя з сестрою заскочили до дому, щоб переодягнутися.

В цей час, на домашню, телефонну лінію прийшло повідомлення. Воно не було передане на термінал. Таке налаштування забороняло передачу, щоб запобігти підслуховуванню третьою стороною. Іншими словами, це налаштування означає, що відправник вважає це повідомлення дуже конфіденційним.

– Що сталося, старший брате?

Міюкі, яка закінчила переодягатися трохи пізніше, підійшла до Тацуї, що зупинився перед телефоном. І поглянув на екран.

– Це повідомлення? Від кого... Що, Хіракави-семпай?!

Природно, Міюкі усе знала про ситуацію, що склалася. Вражало, що вислухавши всю історію, вона взагалі не відчувала співчуття до сестри Хіракави.

– Вона хоче, щоб я передзвонив.

Відповівши на питання, ознайомившись з повідомленням, Тацуя натиснув на кнопку відповісти, перш ніж Міюкі щось сказала. Виклик було прийнято відразу.

– Алло, Шіба-кун? Вибач, що довилося зателефонувати мені…

Хіракава Кохару була з-поміж дружніх до Тацуї, серед представників на Турнірі дев’яти шкіл. Однак, вони не спілкувалися. Її «нерішучість» відрізнялася від Азуси, вона не любить конфліктів і завжди піклується про інших. Однак цю слабкість можна оцінювати як «доброзичливість», або «толерантність». Швидше, більшість людей так і думають.

– Ні, це ми пізно. Бо зранку ненадовго виходили.

Ні, ні, вже було пізно виходити до школи, у звичайний день. Зараз був вихідний, то не дивно, якби вони були вдома, але Кохару чекала дзвінок від Тацуї. Це підтверджував той факт, що вона відразу відповіла на його дзвінок.

Відео було вимкнене. Навіть якщо відеодзвінки були популярними, це всього лише зміна технології. Емоції людей не змінилися настільки, що вони можуть випадково продемонструвати свій будинок чужим поглядам і без вагань показати, що носять у своїй кімнаті.

У деяких будинках є телефонна кімната, але більшість людей встановлювали телефони у вітальнях і повідомляли абонентів, на тому кінці, про ввімкнення і вимкнення відео.

Тож обличчя Кохару не відображалося на дисплеї. Екран залишився темним.

– Ум, це я попросила вас зателефонувати...

Але тільки по її голосу було чути, що вона опустила похмуре обличчя.

– За ці дні... моя сестра спричинила вам незручності, мені шкода.

Ні, це могло бути не «похмуре», а повністю бліде обличчя.

– Це лише спроба. Не хвилюйтесь, зрештою, вона нічого не зробила. Я не проти.

Він сказав це не заради того, щоб подбати про співбесідника. Тацуя справді так думав.

– Але шуму було багато... Навіть так, я завдала тобі багато клопоту, через заміну, Шіба-кун. Через мою легкодухість у тої дитини виникла несподівана, помилкова думка. Її дії відволікли вас у важливий час, я б не назвала це «спробою». Я можу лише вибачитися, ...Мені дуже шкода.

Треба думати, що за вимкненим екраном Кохару низько вклонилась.

Її голос природнім чином дав це зрозуміти.

Але справжньою думкою Тацуї було, «навіть якщо ти вибачаєшся...»

Він не хотів вибачень, і йому було досить прикро чути понурі самопринизливі слова.

Його не турбувало, що робить Чіакі, або що саме намагається.

Він про це і не думав.

– Зрозумів. Заради Хіракави-семпай забудемо про все.

Тож намагаючись швидко закінчити цей дзвінок, він не щиро втішив її.

– ...Дякую. Я думала, що Шіба-кун так скаже.

Якщо вона змогла зрозуміти справжні наміри Тацуї з його слів, то вона вражає. Однак це певно ґрунтувалося на зручному непорозумінні.

– Нема за що... тож.

– О, зачекай.

Тацуя намагався покласти трубку, бо думав, що Хіракава закінчила, але здається ще було рано.

– Що таке?

У нього було ще багато чим зайнятися. Правильніше було сказати, що у нього не було про що говорити.

Тацуя мусив бути обережним, щоб не видати роздратування голосом.

– Я не думаю, що вибачень тут достатньо.

«Знову», подумав Тацуя. Він дуже хотів, отримати помилування і розірвати цю нескінчену петлю розмови.

– Я не знаю чи буде це корисно для Шіби-куна.

На щастя, його побоювання не виправдалися.

– Я знайшла журнал телефонних дзвінків між Чіакі та злодіями. Він містить особисті дані цієї дитини, ...Але я залишу його Шібі-куну. Шіба-кун, використовуй його на свій розсуд. Ну, мені дуже шкода, що потурбувала тебе, коли ти так зайнятий. Дякую що вислухав. Ну тоді.

Дзвінок перервався.

Не чекаючи відповіді Тацуї.

– Хоч вони й сестри, злам - це злочин...

Пробурмотів Тацуя, слова адресовані Кохару, глядячи на піктограму файлу журналу, прикріпленого до повідомлення.

– Що сталося, старший брате?

Певно, почувши бурмотіння Тацуї.

Міюкі поглянула на нього трохи стурбованим обличчям.

– Що робити?

Давши тонку і розмиту відповідь, Тацуя розмірковував над намірами Кохару.

Вона дала це як вибачення. Вона не сказала це прямо, але по-іншому це не поясниш.

Але можна бути майже впевненим, існує реальний намір.

Можливо, Кохару зламала журнал дзвінків своєї сестри, тому що хотіла розібратися з тим, хто потягнув її сестру на неправильний шлях. Але не могла з цим впоратися власними силами. Тому вона хоче, щоб він помстився від її імені, тому надала йому інформацію, підсумував свої роздуми Тацуя.

«Чи варто сказати, що це хитрість...»

Хоча він не мав достатньо життєвого досвіду, щоб назвати це жіночою хитрістю, але був не достатньо чистим, щоб не подумати «про якусь хитрість».

– ...Ну, гаразд. Дозвольте мені скористатися тим, що в мене є.

Залишивши Міюкі, що дивилась на нього з виразом не розуміння, Тацуя набрав ще один номер.

Він не був впевнений, що вполює павуків в мережі, лише з файлом журналу дзвінків, що відкривав йому доступ до покинутої точки доступу.

Однак були люди, що могли це зробити.

Як тільки вони прибули до школи, почався дощ. Нажаль, ні Тацуя, ні Міюкі не прихопили парасольку, але, на щастя, вони лише трохи промокли.

Міюкі була членом студентської ради, тому їй було дозволено носити CAD в школі. Вона висушила свій одяг магією, без жодного сліду вологи.

Проте...

– Через цей дощ, ми не зможемо працювати поза приміщенням...

– Нічого не поробиш.

Сказав Тацуя, знизавши плечима, у відповідь Міюкі, що нахмурила брови.

Досі підготовка йшла по графіку. Працювати в приміщені може бути трохи тіснувато, але навіть нічого не зробивши за сьогодні, вони не спізняться.

Якщо говорити тільки про самого Тацую, погода не була проблемою, тому що він з самого початку планував почати роботу з налаштування, в гаражі лабораторії робототехніки

– Тоді я пішов.

– Так. Будь ласка, постарайтесь, старший брате.

Міюкі, яку чекала робота в кімнаті студентської ради, з жалем попрощалась з Тацуєю.

◇ ◇ ◇

Лабораторія робототехніки - це скорочення від «Клубу вивчення робототехніки». Гараж - це невелика будівля-лабораторія, де виготовляли та випробували роботів різних розмірів та екзоскеле́ти.

Також тут був великий комп’ютер, що під час підготовки до конкурсу дисертацій, використовувався для налагодження послідовності активації та коректування модифікацій.

Сьогодні його робота це калібрування послідовності активації. Сузуне та Ісорі випробовують пристрій в комплексі, а сьогоднішню роботу з налагодження Тацуя буде виконувати на одинці. Демонстраційна машина синтезу плазми, що була центром презентації, вже підключена до комп’ютера. Члени Роболабораторії, що допомагали з налаштуванням вже вийшли, щоб зібрати інші машини. Зараз, Тацуя був єдиною людиною в гаражі.

«Я трохи спізнився?..»

Посміхнулася Тацуя, сьогодні був вихідний, та все ж вони так багато йому допомогли.

– З поверненням.

Він був єдиною людиною в гаражі, але був і «гуманоїд», що привітала його, як тільки він увійшов.

На ньому був білий фартух з оборками, що огортали плечі поверх чорного плаття, довжиною в десять сантиметрів нижче колін. На ногах, в білих панчохах, були чорні мокасини. На голові була біла стрічка з оборками.

«То от яке в них істинне захоплення...»

– Клас 1-Е, Шіба Тацуя.

З гіркою посмішкою, коротко назвався Тацуя.

Привітлива «дівчина» завмерла у вертикальній позі, приблизно на пів секунди, а потім низько вклонилась.

Вона заклякла саме на час необхідний для автентифікації голосового відбитка.

Після перевірки обличчя та відбитку голосу, Тацуя нарешті пройшов перевірку безпеки цієї кімнати.

– Приготую каву.

Трохи незграбний тон і трохи незграбна поведінка.

Однак це можна було помітити лише якщо уважно придивитися.

Звали її «3H тайп P дев’яносто чотири (3H персонал дев’яносто четвертого року)». У Роболабораторії її номер моделі відкидали й називали «Піксі».

Це був Humanoid Home Helper що належав клубу вивчення робототехніки, робот-гуманоїд для роботи по дому під назвою 3H. Ось чим була ця «дівчинка». Схоже хтось з третьокурсників пов’язаний з головним виробником HAR і зміг позичити та обновити ШІ.

Зазвичай 3H надавали зовнішність жінки в кінці двадцяти років, але ця мала зовнішність підлітка, з метою зменшення дискомфорту в школі.

Звичайно, якби на неї одягти форму Першої старшої й посадити в клас, доки вона сидітиме мовчки, складе враження «без емоційної учениці». Також її можна було описати прикметником «класна красуня». Цей образ цілковито розсіювався, коли вона носила вбрання служниці.

Тацуя був здивований, коли його привітала ця робо-покоївка, коли він вперше увійшов до цієї кімнати, готуючись до Конкурсу дисертацій, це трохи дивувало, та він вже почав звикати до її вбрання.

Тацуя сів перед консольним столом і запустив термінал, на бічний стіл з невеликим стуком поставили чашку кави.

«Ще існує можливість вдосконалення програмного забезпечення керування маніпулятором...»

Подумав Тацуя, потягнувшись до чашки. Зробивши ковток, він кивнув, на добрий смак кави.

Остання модель 3H, Піксі, мала функцію автоматичного налаштування, завдяки яким вона могла визначити смаки до п’ятнадцяти людей, аналізуючи риси їх обличчя. Хоча Тацуя нічого не сказав, саме ця функція дала їй можливість приготувати каву, що відповідає його смаку.

– Піксі, чекай в режимі очікування.

Повернувши каву на бічний столик, Тацуя наказав 3H зайняти позицію. Навіть знаючи що вона робот, він не міг заспокоїтися, коли у нього за спиною стоїть щось схоже на людину.

– Прийнято.

Доволі плавно вона вимовила цю стандартну фразу.

P94 вклонилась, плавним рухом не характерним для машини, вона попрямувала до крісла біля входу.

Сіла і витягнула спину прямо. І більше не рухалась.

Живленням 3H це прямі метанолові паливні елементи16. Оскільки вона мала функція автономного поповнення метанолу, буквально пила його - користувач не повинен був думати чи вистачає їй палива.

Однак не було потреби витрачати зайве паливо, а навіть коли вона стоїть, енергія витрачається (стояти на двох ногах, це доволі складна справа), тож коли її не використовували вона сиділа. До речі, навіть у такому стані, з закритими очима і не рухаючись її сенсори працювали. Зокрема, ця особа, що відповідала за робо-лабораторію, була спеціальної версії з розширеними функціями домашньої безпеки. Тож хоч вона і так була схожа на «людино подібну річ», Тацуя не так нервував.

Покрутивши головою навколо (без особливої потреби), він поклав пальці на клавіатуру.

В тиші зазвучали звуки натискання на клавіатурі (альтернативний електронний звук).

Відірвавши ліву руку від клавіатури, пін потягнув її до панелі перламутрового кольору. Це інтерфейс керування, безпосередньої взаємодії з великим CAD, вбудованим у демонстраційну машину. Через цю панель оператор посилає сайони, необхідні для формування послідовності активації й отримує готову послідовність активації від вбудованого CAD.

Він покроково керував CAD через клавіатуру правою рукою, отримував завершені покрокові послідовності активації, перетворював в магічну послідовність і відправляв (однак, магічна передача не здійснюється через фізичний контакт).

Він моделював магічну послідовність.

Нормальна процедура полягала в тому, щоб вивільнити усі магічні формули, що були розкладені на окремі кроки, на нерозривному етапі, і спостерігати чи отримано передбачений ефект, контролюючи чи є ознаки зміни події, чи ні.

На поверхні Тацуя також слідував процедурі, але насправді він перевіряв робочий стан магічної послідовності, безпосередньо стежачи «очима».

Його надзвичайно висока ефективність в магічній розробці зумовлена «оком що бачить інформаційне тіло (Елементальний зір)», завдяки використанню цієї хитрості, можна сказати, що як магічний розробник він обманщик, але він не був достатньо чесним, щоб хвилюватися про це.

Своїм неозброєним оком він дивився на дисплей, а ментальним поглядом стежив за виміром інформаційного тіла.

З початку роботи минула приблизно година.

Неочікувано, він відчув в’ялість в тілі.

Раптом, накотила сонливість.

«Я перестарався...»

Подумав він і зробив глибокий вдих, але сонливість стала ще сильнішою.

Подумавши відпочити на вулиці, Тацуя намагався встати, але...

Кінцівки були важкі.

Тіло немов ще не прокинулася.

Ті хто пройшов певну підготовку, можуть контролювати фізичне бажання сну силою волі. Якби він не спав усю ніч протягом багатьох днів це інша історія, але він не пам’ятав, щоб коли-небудь вів такий не контрольований спосіб життя.

В голові прозвучав сигнал небезпеки. Мій фізичний стан явно неприродній і ненормальний.

«Фізичні функції аномально знизились».

Сама сонливість не погіршує боєздатність.

«Напівавтоматичний запуск техніки самовідновлення».

Однак примусовий сон, від якого неможливо пробудитися за власною волею, є фактом що перешкоджає боєздатності.

Його здатність до самовідновлення визначила необхідність відновлення.

«Магічна послідовність: завантаження».

«Дані Ядра Ейдосу: завантаження резервної копії».

«Почати активацію.»

Його організм миттєво повернувся до стану «перед сном».

Однак проблема ще не вирішена.

Після виходу з дому він пив каву, на шляху до лабораторії, та каву, що приготувала Піксі. Обидва рази він перевірив їх своїм «поглядом» перед тим як випити, щоб переконатися, що в них немає наркотичних речовин. Ось чому, якщо це якісь хімічні речовини...

«Відновлення: розпочато… завершено».

«Газ!»

Ймовірно, попрацювали над системою кондиціювання.

Справді, проаналізувавши доступну інформацію в кімнаті, він встановив, що в кімнату за короткий час, в повітря цього приміщення був запущений швидко діючий снодійний гас.

Однак, це була безвихідна ситуація.

З його Розпадом легко позбутися газу.

Однак за сучасної ситуації, коли обладнання для спостереження за магією встановлено по усій школі, якщо він активує Розпад, магію що він повинен зберігати в секреті, що охопить весь внутрішній простір цього широкого гаража, гарантовано буде розкрита.

Міюкі, Хонока і Шізуку могли б відділити лише токсини з газу і вивести їх за межі кімнати, але для нього це була занадто велика сила втручання.

У будь-якому разі існує обмеження на затримку дихання.

Все, що він може зробити у цій ситуації - це вибратися звідси. З демонстраційною машиною проблем не має. Заблокувавши комп’ютер, Тацуя підвівся і розвернувся до дверей.

Однак, перед цим струнка фігура перекрила йому шлях.

Фігура, що стояла перед очима, протягнула руку до вуст Тацуї.

Це було не так швидко. Тому він зміг зрозуміти, хто це був.

Її рука зупинилась не торкнувшись його обличчя.

– У системі кондиціонування повітря виявлено аномалію. Будь ласка, скористайтесь маскою.

Humanoid Home Helper type P-94. Робо-дівчина, на ім’я Піксі запропонувала звичайний протигаз.

На перший погляд, це традиційна, неткана, одноразова пилова маска, але це високофункціональний матеріал, з прошарком гелеподібного фільтра, що не дозволяє молекулам більшим за молекули вуглекислого газу, пройти через нього (природно молекули кисню він пропускав). Приклеюючись до обличчя за допомогою клейового ущільнювача по обідку, вона практично повністю заблокує токсичні гази, поки фільтр не заб’ється і не буде важко дихати.

«У них і таке є», подумав Тацуя слухняно одягаючи маску, далі йому було сказано закрити очі.

– Рогівка може бути заражена. Протягніть руку, я проведу вас на зовні.

Мовне програмне забезпечення потребувало покращень деяких аспектів, але він розумів, що вона хотіла сказати

Мабуть, останні моделі 3H P94 були запрограмовані реагувати на аварійні ситуації. Або це результат навчання в роболабораторії.

Тацуя знав, що снодійний газ не з тих що вражає очі.

Однак, він заплющив очі як було сказано

Та все ж він не вийшов на зовні.

– Піксі, активуй примусову вентиляцію. Остерігаючись повторної аварії під час евакуації, я залишусь тут. Режим очікування зі спостереженням. При вході рятувальної групи, забороняю заважати.

P94 прийняла ланцюжок наказів Тацуї.

– Уникнення повторної аварії визнано логічним. Активую пристрій примусової вентиляції.

Активувалась аварійна система примусової вентиляції, що була встановлена окремою системою кондиціонування.

Основна функція 3H це голосовий інтерфейс домашньої автоматизованої системи.

Двоногий вертикальний каркас, що працює від невеликого паливного елемента, не підходить для важкої роботи.

Через людиноподібну конструкцію кількість датчиків, що можна було встановити, була обмежена, не можливо було досягти високої точності.

Концепція 3H це не робоча сила, потужніша та точніша за людину, що діє самостійно, а інтерфейс, призначений для того, щоб люди без напруження використовували домашню автоматику. Термінал дистанційного керування HAR, що розпізнає мовлення, може рухатися як людина і виглядає як людина. Автономна функція ведення господарства, була додана як додаткова, для виконання тих можливостей, що не могли забезпечити HAR.

Однак, оскільки додаткові функції були гарно зроблені, не важко було забути про оригінальну роль інтерфейсу HAR.

Не тільки інші люди.

Навіть Тацуя призабув про це.

«Занадто зручно - це добре і погано...»

Усвідомив Тацуя, який, здавалося, хотів приховати сором від поразки, чекаючи доки газ буде виведено

Враховуючи функції 3H, одночасно слід очікувати відновлення системи кондиціонування.

Тацуя сів перед терміналом, зняв маску і поклав тіло з закритими очима, щоб не здивувати людину, що прийде перевірити чи він спить.

Той кого він чекав прийшов негайно.

Після того як газ було виведено, Тацуя сів, зосередившись на відчуттях, з закритими очима й одразу зрозумів по кроках, що хтось увійшов.

Тацуя розраховував, що хтось може спробувати таємно підкрастися до нього, тому і наказав Піксі не проводити перевірку, того хто заходить і не прогадав.

– Шіба?

Прозвучав знайомий голос старшокласника.

Можливо він планував перевірити чи Тацуя спить і виправдатись якщо він встане, однак було незвичним заходити до цієї кімнати в цей час, тож це алібі дилетанта.

Звичайно Тацуя вирішив бути сплячим.

– Шіба, ти спиш?

Вкотре він покликав Тацую, щоб підтвердити, що відповіді не має, і було схоже, що зловмисник щось шукає. Однак, незабаром, лінія зору зловмисника була зосереджена на демонстраційній машині. Він не підійшов до термінала, оскільки побачив, що той заблокований, або він не мав наміру викрадати данні напряму з самого початку?

Не знаючи, що Тацуя, спостерігає з напівзакритими очима і не знаючи, що Піксі записує відео в режимі спостереження, зловмисник намагався скористатися інструмент для зламу через роз’єм субконтору для збору даних про активацію.

– Що ви робите пан Секімото?

Від несподіванки зловмисник здригнувся й озирнувся на голос, що прозвучав з дверей.

«От і все...»

Подумав Тацуя, шкодуючи, що забавне дійство так швидко закінчилося, ні той кого перебили, ні той хто перебив, не знали про злу розвагу цього хлопця.

– Чійода, чому ви тут?!

– Чому? Я прийшла, бо отримала сигнал від системи безпеки про помилку системи кондиціонування, пан Секімото, чому ви прийшли? Що це у вас у руці?

– Дурниці... Сигналізація повинна бути вимкнена...

Погляд Канон став гострішим, через надмірне хвилювання чи від несподіванки, Секімото обмовився.

– Правильно. Тривога відправлена в ручну, а не автоматично.

Сигнал відправила Піксі, а не Тацуя. Свого роду, це було «автоматично», оскільки машина зробила це на власний розсуд, але Канон цього не знала. Хай там що...

– Але я не можу проігнорувати, те що ви щойно сказали.

Важливішим було те, що ненароком сказав Секімото.

– Що значить сигналізація вимкнена?

Злочинці не завжди думають і діють раціонально. Скоріше, від надмірного напруження можна зробити просту помилку, яка в іншому випадку була б не можлива.

Отже, через години та дні роботи слідчих органів, вона може бути причиною через яку вони отримають підказку, що може вказати на злочинця, а зараз Секімото потрапив в когнітивну проблему, в яку потрапляє злочинець.

– Пане Секімото, якщо продовжите мовчати у цій ситуації, ви визнаєте себе злочинцем.

Тон Канон був досить стриманим, від чого вона здавалась більш серйозною.

Щоб продемонструвати це, Канон підняла перед грудьми ліву руку.

З активованим CAD.

Уже з достатнім об’ємом мисленнєвих часток, щоб миттєво розгорнути послідовність активації.

Це не гра, тренування чи жарт, прямий нащадок сім’ї Чійода, однієї зі ста сімей, готова до бою...

– Ха-ха, Чійода, це дурний жарт. Я злочинець? Про який злочин ти кажеш?

Секімото намагався вести в оману переслідувачів голосним сміхом, це б спрацювало в компанії прибічників, в бою сам на сам цей трюк не спрацює.

– Злочинець, що попрацював з системою кондиціонування додав сонливий газ. До того ж це чисте шпигунство в науково технічній галузі.

– Вибач, Чійода! Я просто робив резервну копію, щоб не втратити дані через аварію

– Резервну копію інструментом для злому? Це неможливо. Так, Шіба-кун.

Перед очима Секімото, що здивовано озирнувся, підвівся Тацуя з кривою посмішкою на обличчі.

Мабуть, Канон з першого погляду зрозуміла, що Тацуя прикидається сплячим.

– Дурня, газ не спрацював...

– Він не миле кошеня, якого можна нейтралізувати снодійним газом.

Від не прихильного тону Канон гірка посмішка Тацуї стала виразнішою.

– Це правда що я не милий... Ні, все інше може як ви й сказали голова. Не можливо отримати резервної копії, безпосередньо з демонстраційної машини. В цьому немає потреби.

Вбудований CAD на демонстраційній машині, просто записує та розгортає послідовність активації. В нього не вбудовано функції редагування Послідовності активації. Редагування програми послідовності активації завжди відбувається на підключеному комп’ютері, і резервні копії зберігаються на ньому ж.

– Пане Секімото, не думай що я настільки дурна. Я не наскільки погано розбираюсь в техніці, це я добре розумію.

Під незадоволеним поглядом Канон, Секімото стиснув зуби.

Це був знак, що шанси на заперечення (або втечу) вичерпалися, цим самим він нагадував загнаного в кут пацюка.

– Секімото Ісао. Витягни CAD і поклади на підлогу.

Тон Канон змінився.

Зараз вона рекомендувала злочинцю здатися.

На це Секімото відповів:

– Чійода!

Розгорнулась послідовність активації.

Секімото, був жорсткою людиною, яку обрали в члени дисциплінарного комітету на другій половині другого року навчання.

В його активації магії не було затримки, швидкістю від читання послідовності активації, до побудови магічної послідовності він міг сперечатися з представниками на Турнірі дев’яти шкіл.

Проте...

– ...Не дурій, пане Секімото.

Магія Секімото так і не розгорнулася, його свідомість захопила магія Коливань Канон, що використовувала підлогу як посередника.

Для активації магії не було потреби оголошувати її назву.

Так само, не було потреби вигукувати ім’я цілі.

Бій з сучасною магією вирішується лише за мить.

До того ж Канон першою підготувала CAD. Секімото не міг випередити її, навіть з такими марними діями, як вигукування імені супротивника.

Коли Канон викликала підкріплення, з’явилися члени дисциплінарного комітету та групи клубної діяльності й Секімото був доставлений у кімнату орієнтації учнів (Так звану Кімнату допитів).

За цей час, Тацуя не рухався і не сказав ні слова.

Побачивши що Канон і решта пішли, Тацуя звернувся до P94 в режимі очікування.

– Піксі, вийти з режиму спостереження. Запиши усі відео та аудіо записи від наказу на спостереження і до цього часу в куб пам’яті і видали головні файли.

Піксі належала Роболабораторії, тож Тацуя не мав пріоритету. Однак, від початку, запис був зроблений за наказом Тацуї й він був їх власником.

– Звісно. Копіюю дані на куб пам’яті... Копіювання завершено. Видалення головних файлів завершено.

Відповідно до цього пріоритету, Піксі скопіювала записані аудіо і відео в куб пам’яті видалила їх зі своєї пам’яті.

Поклавши у кишеню куртки куб пам’яті, з доказами, про існування яких Канон не знала, Тацуя наказав робо-дівчені знову перейти в режим очікування.

◇ ◇ ◇

Часи відвідування в лікарні при Національному Університеті Магії, в Тачікаві, від полудня до семи вечора. Поточний час, чотири години після полудня. Тож не дивно, що молодий чоловік у костюмі та з букетом зараз прогулювався по коридору. Хоча він був молодим букет в його руках не викликав підозри, він створював враження чоловіка з витонченими манерами.

Однак дивно, що з такими привабливими рисами обличчя, як у нього, ні медперсонал, ні відвідувачі, що іноді проходили повз, не звертали на нього жодної уваги.

Він був частим відвідувачем, або знайомий зі схемою лікарні, або ж з якоїсь іншої причини, молодий чоловік без жодного звуку і вагань йшов по лікарні, навіть не дивлячись на інформаційну дошку. Він не скористався ліфтом, а сходами й вийшов в коридор на четвертому поверсі, де раптово зупинився.

Перед ним стояла велика спина чоловіка. Молодику була знайома ця фігура. Перед палатою стояв чоловік, трохи старший від нього, але його все ще можна було назвати молодим.

Чжоу в розмові з начальником цього чоловіка, Ченом, сказав про сьогоднішній візит. Оскільки тоді Чень нічого не сказав, він не повинен бути проти візиту до дівчинки, яку сюди помістили.

То значить це і був план Ченя, так це інтерпретував Чжоу. Чень не був проти, навіть якщо сюди направили когось, щоб завадити його візиту, чи іншим цілям.

Без жодного прояву на обличчі, Чжоу натиснув на кнопку тривоги.

Коли молодий чоловік все ще знаходився на сходах, що вели з третього на четвертий поверх, у фоє лікарні увійшла пара відвідувачів, з чоловіка і жінки. Хлопця звали Чіба Наоцуґу, а дівчину Ватанабе Марі. Парою другого сина родини Чіба, геніального мечника, була колишня голова дисциплінарного комітету Першої старшої школи при Національному Університеті Магії.

– Нао.

Зазвичай, Марі має образ відважної дівчини, що викликає захоплення у молодших учениць, але сьогодні перед коханим вона була ніжною і жіночною. Однак Марі виглядала так, не тільки тому, що природно була збентеженою перед коханим, але й мала трохи винуватий вираз.

– Що ж... вибач. Хоч ти й зайнятий, я попросила супроводжувати мене сьогодні.

Метою марі було допитати Хіракаву Чіакі, під приводом відвідання її у лікарні. В її розумінні це була проблема Першої старшої школи й саме тому Марі й вибачалась.

Проте почувши слова Марі, Наоцуґу поглянув на неї з виразом «ти про що».

– Я не проти. Не треба про це хвилюватися.

– Але ти ж завтра з ранку від’їжджаєш? Тобі потрібно збиратися.

– Хоча навчання будуть морські, в основному вони для рульових і артилеристів, ми відповідаємо за навчання за кордоном. Буде не легко, але я звик рухати своїм тілом.

Коли вона почула жартівливий тон Наоцуґу, її брови трохи розслабились.

– Це спільне тренування десанту на острові Гуам?

– Так. На відміну від попереднього тренування в Таїланді, це коротке тренування, загалом на десять днів. Я не беру багато багажу, тож не потрібно хвилюватися.

Посміхнувся Марі Наоцуґу.

– ...Та ти ще чимось стурбована?

Запитав Наоцуґу, побачивши що в усмішці, яку повернула йому Марі, досі залишилася невпевненість.

– ...Еріка.

Вагаючись казати чи ні, щоб не погіршити ситуацію... Марі відповіла подібним тоном.

– Еріка?

З іншого боку, голос Наоцуґу був сповнений здивування, від чогось, зовсім не очікуваного.

– ...Нао, напередодні тебе довго не було дома, хіба ти не завжди тренуєшся з Ерікою? Справді сьогодні все в порядку?

У відповідь на запитання Марі, на обличчі Наоцуґу з’явився складний вираз, що поєднував розчарування і відразу.

Якщо ти про Еріку, вона тренується з однокласником. Думаю, Еріка зараз насолоджується, тому що цей хлопець, здається, досить перспективний.

– Однокласником? Це хлопець?

Питання, яке Марі безтурботно задала, призвело до несподівано різкої відповіді.

– Просто друг. Безсумнівно.

– ...

Марі нічого не сказала і поглянула в обличчя Наоцуґу.

Він відповів на це удаваним кашлем.

– Нао?

– Тому не хвилюйся про Еріку. Важливіше, що я хочу бути з тобою. Тобі не потрібно ні про що турбуватися.

– Н-не кажи таких настільки бентежних речей.

Раптово ролі нападу та оборони змінились. Той хто використовує шпигання сам чуттєвий до подібного. До відставки з дисциплінарного комітету, Марі постійно шпилила Тацую, намагаючись вивести його з рівноваги, а зараз вона потонула від простого запевнення Наоцуґу.

Зумівши роззброїти сумніви коханої, Наоцуґу нарешті зітхнув з полегшенням, але його розслаблені нерви стали більш напруженим.

Раптово зазвучав сигнал тривоги.

– Нао?!

Збентежена досі Марі, змінила вираз на обличчі та підняла погляд на Наоцуґу.

– Це не пожежа. Це попередження про насильство.

Попередження про насильство. Це попередження для запобігання залучення третіх осіб до насильницьких дій, а також сигнал збору співробітників для відновлення безпеки.

– Це на четвертому поверсі.

Наоцуґу вміло прочитав інформацію про тривогу з дошки оголошень на стіні

Четвертий поверх?!

– Можливо, на четвертому поверсі палата твого кохая, Марі?

З суворого виразу Марі, Наоцуґу зрозумів наскільки серйозна ситуація.

– Ходімо!

Не даючи часу на вагання Марі, що кивнула у відповідь, Наоцуґу побіг по сходах, вірніше було сказати, що він потяг її за собою.

Раптово почувши звук тривоги, Люй Ґанху торкнувся ручки дверей палати. Він вже визначив, що його ціль знаходиться в цій кімнаті. Одна маленька дівчинка, Люй був впевнений, що закінчить усе одним рухом, до того, як прийде охорона.

Потягнувши за ручку, Люй показав на обличчі здивування. Двері зачинені. Його здоровий глузд підказував, що під час пожежної тривоги усі двері повинні бути відчинені, щоб не заважати евакуації. Система блокування зламалася? Він подумав про це, оскільки не знав про попередження про насильство.

Незначна культурна відмінність призвела до незначної затримки в часі. Спочатку, Люй збирався зламати замок і увійти до кімнати. Однак, пролунала тривога, і він думав що його розблокують, тож розгубився перед зачиненими дверима. Люй знадобилося трохи часу, щоб прийняти рішення про вибиття дверей, але цей час зробив можливим несподіване втручання.

Відразу після того, як він вирвав дверну ручку пролунав крик.

– Ти хто?!

Окликнув Люя чийсь голос.

Наоцуґу, який швидко піднявся сходами, за допомогою техніки само прискорення сім’ї Чіба, зіткнувся з ситуацією, коли великий молодик, дещо старший від нього, зламував дверний замок.

Він крикнув «Ти хто?», але вже коли кричав, з його пам’яті прийшла відповідь.

Це був хлопець з небезпечною аурою, від якого волосся на тілі ставало дибки...

– Тигр людожер... Люй Ґанху! Чому ти тут!?

Як член родини Чіба, відомого авторитета в магії ближнього бою, Наоцуґу добре знав обличчя та ім’я цього чоловіка. Майстер магії ближнього бою Великого Азійського Союзу, що входить в десятку найкращих в світі, в бою з нанесенням тілесних ушкоджень. Вони були близьким за віком, і часто відбувалися розмови про те, хто з них сильніше він чи Чіба Наоцуґу, і часто робили висновок, що Люй Ґанху, зі своїм лякаючим «ім’ям» що водить опонента в страх, кращий.

– Демон фантомного меча - Чіба Наоцуґу.

Слабо просочилося з вуст Люй Ґанху. Безумовно «Фантомний меч» це прізвисько, дане Наоцуґу і його ім’я.

З того моменту, коли їхні очі зустрілися, бій між цими двома сильними чоловіками вже розпочався.

Наоцуґу дістав з нагрудної кишені дубинку довжиною двадцять сантиметрів. Коли він натиснув кнопку на її кінці з неї, з «брязкотом», вилетіло лезо в п’ятнадцять сантиметрів.

З іншого боку, Люй Ґанху стояв з голими руками. Він помчав по прямій лінії, без остраху маленького леза, що тримав в руках Наоцуґу.

Як тільки відстань між ними двома дорівнювала досяжності меча, Наоцуґу змахнув правою рукою.

Відстань була недосяжною для короткого меча. Попри це, Люй підняв ліву руку над головою.

На перетині лівої руки та лінії продовження клинка пролунав важкий звук «бам».

Магія ваги «Хешікірі17». Техніка, що створює навколо тонкої палиці чи дроту надзвичайно тонке відштовхуюче поле, що розрізає предмет до якого торкається.

Наоцуґу створив його в повітрі, не використовуючи нічого як вихідну точку.

Якщо ця техніка дивовижна, майстерність Люй, якою він зловив ріжуче лезо голими руками вражала.

Сталевий ціґун18. Назва техніки практиків Північного Китаю, розроблена на основі розвитку ціґун. Ціґун - це не магія, а різновид фізичної техніки, але на основі ціґун була розроблена магія, що використовувала шлях ціґун, як основу, і розгортала броню міцнішу від сталі, поверх шкіри, це і був Сталевий ціґун. Люй Ґанху був кращим у використанні Сталевого ціґун.

Наоцуґу, чий відштовхуючий клинок був зупинений стіною біологічних хвиль, змахнув правою рукою в низ. Якщо анулювати магію, його Хешікірі перетворюється на звичайний змах короткого меча. Не наштовхнувшись на опір, Наоцуґу опустив меч на рівень талії й швидко зупинив опускання леза.

Люй Ґанху, опустив праву руку, огорнуту в Сталевий ціґун, до правого стегна, щоб зупинити невидимий клинок, що косо піднімався знизу. Але його права рука ні в що не вперлась. Відштовхуюче лезо було вимкнуто таким же чином.

Незавершена магія згорнулась. Це не була спеціальна техніка. У битвах між магами, відключення магічної послідовності, що намагається змінити Ейдос, відсікаючи силу втручання, є найважливішою навичкою при використанні різної магії.

Однак якщо спробувати зробити це миттєво, посеред бою, це вже зовсім інша складність. Навіть якщо магічна послідовність розгортається без наміру змінювати подію від самого початку, вона розсіюється, як тільки вона проходить ворота (ворота, що з’єднують людський розум та вимір інформаційного тіла, на найнижчому рівні свідомості та на найвищому рівні несвідомого). Без ознак магії, ви не зможете обдурити опонента. Щоб свідомо скасувати магію, потрібно створити магічну послідовність з наміром активізувати магію та скасувати її до завершення активації. Для оцього необхідно миттєво переключати свою свідомість

Тіло Люя, що готувалося до розрізання, якого не сталося, оскільки відштовхуючий клинок став фантомним, було змушене похилитися праворуч. Наоцуґу негайно випустив рубаючу «Хешікірі». З правого боку, по шиї Люя полоснуло невидиме лезо.

Знову пролунав гучний звук. Але крові не з’явилося. Люй похилився назад. Люй Ґанху вигнув своє тіло і скористався цим, щоб вдарити Наоцуґу з переду. Скориставшись падінням назад, як центром обертання, Люй перевернувся і завдав удару по Наоцуґу. Наоцуґу стрибнув назад і уникнув удару. Скориставшись цим часом, Люй відновив рівновагу.

Двоє не стали намагатися повторити свій поєдинок. З нинішнього зіткнення було зрозуміло, що Наоцуґу матиме перевагу, якщо зможе піймати момент. Люй Ґанху не був настільки дурним, щоб давати опоненту перевагу в їх дуелі. Відновивши рівновагу, він встав виставивши руку в перед.

Наоцуґу замахнувся коротким мечем на праву руку Люя. Однак п’ятнадцяти сантиметровий клинок зіштовхнувся зі спіральним силовим полем, що огортало руку. Це також традиційна китайська техніка бойових мистецтв, що розвинена в магічну техніку, яка перетворює рухи м’язів і кісток, створюючи обертову силу в точці удару, що слугує для удару і захисту.

Тіло Наоцуґу затремтіло, немов лист що потрапив у річний потік. Ухиляючись від наступу Люя, Наоцуґу відступив до вікна.

Наоцуґу відскочив досить далеко, коли пальці Люй продряпали лише повітря. Однак Люй не дав Наоцуґу часу відновити рівновагу. Кулак, додавання, ведмежа лапа, Люй розлючено змінював удари кистями, поєднуючи їх з ударами ліктем плечем і усім тілом. Наоцуґу швидко відступав не маючи змоги скористатися Хешікірі. Однак, приймаючи таку безперервну атаку, Наоцуґу все одно не допустив жодного чистого удару. Обличчя Люя не показувало жодних емоцій, окрім бойового духу, та неможна було сказати, що в у нього в середині не було нетерплячості. Ритм атаки поступово став швидшим, а сила кожного удару відповідно зменшилась.

Наоцуґу вичерпав довжину коридору і вперся спиною в стіну. Рука Люя летіла немов вітряк. Удар правої руки Наоцуґу відбив рубаючим ударом долоні своєї правої руки. Меча в ній не було. Вираз на обличчі Люя вперше змінився.

Заблокувавши. Рубаючий удар ребром долоні, Наоцуґу відвернув траєкторію удару Люя. Тіло Люя похилилось в перед. Меч, що Наоцуґу тримав в правій руці перемістився в ліву руку.

Наоцуґу цілив мечем не у відкриту спину, а в бік Люя. Тіло Люя, що почало обертатися, збиралося повернути живіт у перед, тож він не міг уникнути попадання леза. Однак, він ледве повернув тіло й уникнув глибокого удару по внутрішнім органам. Короткий меч прорізав бік Люя

Пройшовши по боку глибоким порізом. Тіло Люя змінило вектор падіння в перед до нахилу в бік і йому не вистачило місця, щоб стати на підлогу, тому він вперся в глуху стіну. У наступний момент, відштовхнувшись від стіни він скочив до Наоцуґу.

Його зігнуті в зап’ястях обидві руки нагадували пазурі тигра. Здавалося, їх сила не поступалася дикому звірові. Якщо вони зачеплять, точно віддеруть м’ясо. І розірвуть кості.

Керований сильним почуттям небезпеки, Наоцуґу ухиляючись сильно закрутився, не боячись втратити рівновагу. Імпульс стрибка не згас, навіть після того, як він пролетів повз здобич і Люй приземлився у двох метрах від Наоцуґу. Приземлившись обома руками на землю, він розвернувся. І знову напав. Напад травмованого Люя, набрав обертів і був більш потужним, ніж раніше. Цього разу, тінь нетерпіння з’явилося на обличчі Наоцуґу.

У спробі здійснити четвертий напад, Люй раптово зупинився та озирнувся. Рефлекторно почавши ухилятися.

У Люя полетіло два полум’яних клинки. Їх справжня форма - надзвичайно тонке стиснене повітря, нагріте до високої температури шляхом інтенсивного стиснення без відводу тепла. Люй змусив свої велике тіло втиснутись в проміжок між ними. Але в наступний момент, випущене повітря перетворилось на ударну хвилю і вразило Люя з двох сторін.

Люй застогнав в агонії й кинувся в низ. В кінці коридору, поруч зі сходами. Наоцуґу побіг за Люєм що пірнув в низ. Однак той швидко зник.

– Марі... Ти мене врятувала.

Саме магія Марі врятувала Наоцуґу від небезпеки. Це не було сплановано. Побачивши бій Наоцуґу з Люєм, Марі відразу втрутилась. Битва між Наоцуґу та Люєм була дуже інтенсивною.

– Нао, ти в порядку?!

Марі, що підбігла, не відповіла на слова вдячності, які ніби не дійшли до її вух, і зблідла. Права рука Наоцуґу, на яку вона дивилась, набрякла і була абсолютно червоною.

Бій Наоцуґу з Люєм завершився травмами. Коли Наоцуґу відбив атаку Люя, його ведуча рука сильно постраждала. Можна сказати, що йому пощастило, якби бій не затягнувся, Наоцуґу втратив би свою праву руку.

– Не хвилюйся. Просто потрібно знайти професійного магічного терапевта, з усім іншим я впораюсь. На щастя ми в лікарні.

– Але ти їдеш вже завтра...

– З цим теж все добре. Я ж бився з противником. Тому отримання травм допускається.

Здається спокійний тон Наоцуґу, ніби під час звичної розмови, дозволив Марі заспокоїтися. Коли хвилювання згасли, в її голові виникла ще одна думка.

– Цей чоловік... Хто він? В ближньому бою він не поступався тобі.

Наоцуґу трохи розгубився, але все ж відповів.

– Його ім’я Люй Ґанху. Він маг військ спеціального призначення Великого Азійського Союзу.

– Люй Ґанху... Так це він...

Марі це ім’я було добре відоме, оскільки часто згадувалося поряд з іменем Чіби Наоцуґу.

– Марі.

Наоцуґу раптом схопив Марі за плечі й повернув до себе.

– Нао, що сталося?

Марі сором’язливо відвела погляд.

– Марі.

Однак він знову повторив її ім’я з надзвичайно серйозним тоном, що змусило її повернути погляд.

– Завтра я маю їхати. – Я дуже хвилюватимуся, оскільки не зможу бути з тобою в цей час...

– Я знаю, Нао. Тож що ти хочеш сказати?

Перед тим як зникнути, Люй Ґанху побачив твоє обличчя. Тепер він вважатиме тебе ворогом.

На слова Наоцуґу, Марі твердо кивнула. В її погляді не було страху. Це посилило занепокоєння Наоцуґу.

– Противник варварський маг, прізвисько якого «Тигр людожер». Щойно ти бачила його можливості. Тож, деякий час не залишайся на одинці.

Марі хотіла сказати, що він перебільшує. Однак серйозний погляд Наоцуґу, змусив її проковтнути слова.

Люй Ґанху що був змушений відступити через втручання Наоцуґу і Марі, опинився на задньому сидінні розкішного легкового автомобіля, яким керував помічник, Чжоу.

– Чи не було це зайвим?

Проїжджаючи ворота лікарні почав розмову Чжоу з водійського сидіння.

Люй нічого не відповів. Просто дивився у перед.

Чжоу продовжив говорити безтурботним голосом, не демонструючи свій поганий настрій.

– Навіть так, я здивований. Старший Люй травмував руку.

Навіть якщо це було пряме обговорення його провалу, Люй навіть бровою не повів.

– Ви використовували техніку «Привид Уокер»?

Запитав він про техніку Чжоу, яка допомогла йому врятуватися.

– Ні, мені дещо соромно. У порівняні з техніками шановного Ченя, це всього лише фокус, який соромно показувати.

На звинувачування Люя, що Чжоу приховав козир в рукаві, той відповів зі зневажливим тоном

◇ ◇ ◇

Прийшовши зі школи Тацуя підійшов до відеофону. Він набрав номер на який телефонував вже вдруге, за сьогодні.

– Ало.

Стереотипною фразою, що здавалося застаріла століття зо два тому, відповів жіночий голос (не дівчини). Поліпшення відео та аудіо було неймовірним, але з невеликого помутніння, можна було сказати, що дзвінок було прийнято на мобільний термінал.

– Це Шіба.

– О, ти рідко телефонуєш двічі за день.

Відповідь яскравим голосом супроводжувалася зображенням молодої жінки, що була одягнена як секретар великої компанії.

Вона навмисно так постійно одягалася, щоб бути непримітною, але ніби простий одяг і легкий макіяж все ж підкреслював її чарівні риси.

Перепрошую, що заважаю вашому побаченню.

– Хах.

Фудзібаяші, підходяще одягнена для вечері в місті, посміхнулася, створивши образ, що ще більш відповідав одягу.

– На жаль, це по роботі. До того ж в наш час здібності казанов перебільшують. Та все нормально, оскільки я ще не зустріла хорошої людини.

Її тон відрізнявся від звичного, оскільки вона вже випила. Звісно Тацуя не був настільки грубий, щоб відвести тему в бік (навіть якщо це через камеру), сказавши «Ви п’яні».

Навіть в міських районах, де впроваджена централізована система управління самохідними транспортними засобами, за керування автомобілем у не тверезому стані кримінальне правопорушення. Якщо бути точним, керування після вживання алкоголю підлягає великому штрафу. Соціальні норми стверджують, що ви повинні ясно мислити й чітко керувати своїм тілом, коли керуєте транспортним засобом.

З іншого боку, він і не думав, що Фудзібаяші користується звичайним автомобілем на роботі. Як завжди вона пересувалася на своєму автомобілі з найдосконалішими інформаційними функціями. Вона була у своїй машині і п’яною. Це означає що на водійському сидінні сиділа не Фудзібаяші, а хтось інший.

– А〜а... Цікаво, чиє ще десь такий класний хлопець, як ти Тацуя-кун.

Сказала Фудзібаяші з більш сексуальним виразом на обличчі, і це означало, що вона в курсі, чи здогадувалася, що у Тацуї зародилися ці безпідставні підозри. Підкріпивши це змістовним підморгуванням «Не», в кінці фрази.

– Ось як. Насправді у мене є справа до вас, чи краще відкласти це до завтра.

Співрозмовник повністю захопив лінію розмови своїми жартами (був упевнений Тацуя), Фудзібаяші радісно посміхнулася в камеру, не забувши підморгнути йому.

– Неймовірно... Що ж це дозволяє наректи тебе титулом «найвільнішої людини».

– Іронія втому, що називати мене «найвільнішим», це вже занадто... До речі.

– Не хвилюйся. Зараз я одна.

Відповіла вона Тацуї, що турбувався про витік інформації.

– Так що, все добре, навіть якщо це щось специфічне.

Вона закликала Тацую перейти до справи.

– Дуже вам вдячний.

Тацуя, що надавав перевагу вести розмову у власному темпі, неминуче потрапляв під темп співрозмовника, коли це стосувалося Фудзібаяші.

Перед тим як перейти до суті розмови, Тацуя вирішив викинути білий прапор, перед людиною, що могла змінювати вираз обличчя, як професійна актриса.

Власне, сьогодні, в школі, мене намагалися пограбувати.

– Пограбувати? Хіба це не теж питання, з яким ти звернувся сьогодні вранці? Вони все ж зробили це насправді?

– Так, вони скористалися снодійним газом.

Фудзібаяші на дисплеї дивилася округлими очима з виразом «А-а-а».

– На щастя, це закінчилося провалом.

– Вибач. Оскільки ми наполягаємо на обмежені твоїх здібностей...

– Це зумовлено не лише вимогами військових.

Фудзібаяші схилила голову за те, що через військову таємницю Тацуя був обмежений у використані магії, вона перепросила за те, що він був вимушений докладати додаткових зусиль.

Хоч об’єктивно треба сказати, що сказане Тацуєю, було не більше ніж виправданням (не було сенсу приплітати сюди Йотсубу) це повторювалося кожен раз і було необхідно для згладжування розмови.

Ні той хто вибачався, ні той хто приймав вибачення не були серйозними.

– У мене є відеозапис спроби замаху і спроби крадіжки.

– Гей... Як?

Якщо ви маєте намір викрасти інформацію, то маєте принаймні розуміти, що перш за все потрібно вимкнути камери спостереження. Якщо ви не можете це зробити, то маєте відмовитися від спроби викрадення в приміщені.

– Записано на автономний захисний пристрій.

– О, 3H. У тебе є такі інтереси.

– Зовсім ні! Місцем злочину був клуб дослідження робототехніки в якому є 3H.

Існує упередження, що дехто купує 3H з особливою зовнішністю, через свої специфічні схильності. Тацуя навмисно сказав «автономний захисний пристрій», щоб вона не зрозуміла про що йде мова, та здається, що перед Фудзібаяші це було марно.

– Ось відео.

Тацуя відчував, що в нього скоро заболить живіт, через це непорозуміння, тому спеціально змінив тему.

– Я зберіг його, чи не могли б ви розслідувати це.

– Цікаво, що ти таке записав.

Чесно відповідати в подібних ситуаціях, одна з вроджених рис Фудзібаяші.

Хоч і вроджена, та чи добра, чи погана, це вже відносно. Особисто соціальне оточення Тацуї вважало її «позитивною рисою».

– Спроба крадіжки та інструменти, якими користувалися. Включаючи журнал зламаного CAD.

– Зрозуміло. Ти хочеш сказати, що спіймав лисицю за хвіст.

– Я б сказав, що це перебільшення, але суть правильна.

– Не хвилюйся.

Фудзібаяші навмисно відповіла дуже серйозним тоном, бачачи беземоційне обличчя Тацуї.

Насправді позитивна риса.

– Капітан сказав, що вже майже настав час діяти. Тому я можу вивчити журнали, що я отримала, тож думаю, ми впіймаємо їх через день-два. Очікуй на добрі новини.

Хоч для цього не було явних причин, Фудзібаяші все ж зробила подібне припущення.

Тацуя подякував, вирішивши не говорити нічого зайвого і передав дані на термінал Фудзібаяші.

◇ ◇ ◇

Завершивши розмову з Тацуєю, сидячи у власному автомобілі, Фудзібаяші запросила Чібу Тошікадзу, якого вигнала з машини, на місце пасажира. Хоч вона пила саке, Фудзібаяші сиділа на водійському сидінні. У цьому моменті, передбачення Тацуї не виправдалось. Фудзібаяші також була членом групи надзвичайних людей, Окремого магічного батальйону.

До речі, для Тошікадзу уся ця ситуація дула дивною. Щоб здвинути розслідування, що застрягло, він збирався придбати підказку у відомого торговця інформації темного боку світу, «господаря “Ротер Вальду”».

І тепер, чомусь працює з прекрасною жінкою, з якою познайомився в цьому кафе. Тошікадзу вважав, що він позичить її силу, але, швидше за все, позичили його. Він постійно запитував себе: «Як це сталося?», та досі не знайшов відповіді. Він продовжував стверджувати, що ніколи не втратить голову від жіночих принад, але також правда, що він поступово втрачав віру в це.

– Вибачте, пане Чіба. Це була приватна розмова.

– Ні, не варто.

Тошікадзу був одягнений в повсякденний костюм високого ґатунку, що відповідав вбранню Фудзібаяші. Сумний факт, що поліцейський отримує мізерну зарплатню, досі не змінився, але він мав багато грошей, оскільки мав інший дохід, пов’язаний з родиною.

– То яку інформацію нам надав особистий інформатор?

Підходящим тоном, щоб не порушити кокетливу атмосферу, запитав Тошікадзу, тримаючи келих коктейлю у руці, Фудзібаяші посміхалась тою ж посмішкою, що посміхалась Тацуї.

Кмітливі співрозмовники, завжди вітаються. Для Фудзібаяші, яку розчаровували повільні чоловіки, наполегливий імпульс Тошікадзу був позитивом.

– Про бідну мишку, якою скористалась лисиця і зображення хвоста повернутого до лисиці.

– ...Відео співучасника та хакерського інструменту?

На трохи розгублене запитання Тошікадзу, Фудзібаяші, кивнула з посмішкою, яка говорила; «вірна здогадка».

– Інспекторе, ви знаєте які перші кроки в полюванні на лисицю?

З серйозним поглядом запитала вона співрозмовника на пасажирському сидінні.

– Ні... Нажаль, маючи пістолет... Я не мав можливості пополювати.

Молодий інспектор, що не встиг зреагувати на зміну теми, і дати чітку, елітний офіцер, що приховувала свою особистість, відповіла на своє запитання з серйозним лицем.

– Полювання на лисицю починається з пошуку нори. Знищивши нору, випускайте гончих, щоб знайти та вигнати її з кущів.

– ...То наше завдання знайти нору?

Я передам вам відео зі старшокласником, що став їх співучасником. Перевірте його дії на вуличних камерах. Оскільки, таке обладнання не так просто отримати, треба перевірити його контакти на записах.

Не варто згадувати, що використання вуличних відеозаписів для таких цілей, без ордера, заборонено. А якщо об’єкт неповнолітній, отримати ордер не просто. Однак Тошікадзу вказав на іншу проблему.

– Навіть якщо ми визначимо його місце перебування, за який період нам слід шукати? Не буде перебільшення сказати, якщо це місяць чи два, діапазон місць, що відвідала людина неосяжний. Тож, знайти підозрілий контакт в таких умовах...

– В межах Токіо тридцять два місця. З них оберіть ті, що співучасник відвідував за місяць.

Від відповіді Фудзібаяші у Тошікадзу відпала щелепа.

– Тридцять два... Ви вже звузили пошук до такої кількості...

– Нам доступні данні, які вам не відомі, інспекторе. Я думала нам доведеться попітніти, але виявилося усе просто, і я отримала нову підказку.

Коли вона це сказала, в очах Тошікадзу з’явилася тінь звинувачення.

– ...Ще один співучасник? – Чому не повідомлено про інцидент?

– Звичайно, тому що інший спільник - дівчина.

Її чітка відповідь приголомшила Тошікадзу.

– Я не можу залишити дівчину і її майбутнє в чорному списку поліції.

– ...А хлопця можна?

– Особиста відповідальність.

Від цих слів Фудзібаяші, Тошікадзу онімів.

– Я підтримую патріархальний принцип. Думаю, природно, що чоловік працює більше за жінку. З цієї причини, у чоловіків повинна бути владна рішучість і вони повинні приймати відповідальність за свої дії.

Коли Фудзібаяші, використала старомодний вираз, щоб наповнити розмову, Тошікадзу лише довго дивився на неї.

◇ ◇ ◇

Невдовзі, після настання нового дня, тигр повернувся до нори, поранений зграєю лисиць. (Звичайно, вони, схоже, вважали себе мисливцями.)

Побачивши пораненого Люя, Чень виглядав приголомшений, але деталей він не запитав.

Про результат місії йому вже повідомили. Перед поверненням, Люй наполягав на повторній атаці, але Чень відхилив її й відкликав його. Чень не збирався карати Люя, за невдачу з вбивством Хіракави Чіакі. У невдачі Чень відчував чужу руку, зокрема Чжоу. Вимагати за це відповідальності у Люя, йому здавалося - підіграти, Чжоу. Мало того.

– Ситуація змінилася.

Виникла проблема з вищім пріоритетом, і для її вирішення, потрібні були сили Люя.

– Наш співучасник з Першої старшої школи, Секімото Ісао, зазнав невдачі й потрапив до рук органів. Знаходиться у спеціалізованому закладі утримання неповнолітніх в Хачіоджи.

Попри лікарню, якщо він розміщений в спеціалізованому закладі утримання (або захисту) неповнолітніх, що є слідчим ізолятором для неповнолітніх з магічними навичками, зі звичайними засобами. туди не пробитися. Щобільше, Секімото безпосередньо контактував з Ченом та іншими. Тож він мав вищій пріоритет, ніж Чіакі, що мала лише не прямий зв’язок через Чжоу.

– Відкладемо Хіракаву Чіакі. Усуньте Секімото Ісао.

– Так.

Попри підвищену складність місії, Люй відповів рівним тоном. Ніби його рани й не було.

◇ ◇ ◇

Світанок понеділка.

Тацуя чекаючи поки Міюкі вийде з кабіни, помітив своїх однокласників, що сиділи в одній кабіні.

Вони повинні були помітити його погляд. Хлопець і дівчина, що сиділи поруч, відкрили рот, ніби вимовляли «а».

– Старший брат, щось цікаве?

Міюкі, що елегантно вийшла з кабіни, побачила вираз свого брата, простежила за його поглядом і прикривши рота рукою, вигукнула «Ах!»

Перед очима брата і сестри, по той бік лобового скла кабіни, сиділи Еріка та Лео, з не зручними посмішками.

Від станції до школи сьогодні йшло чотири друга. Рідко буває, щоб усі вісім збиралися з ранку, але й так само рідко збиралася уся четвірка.

Причина була зрозумілою.

– ...Чому ви так рано цього ранку?

Похмурим голосом запитав Лео.

Хоча Лео вилив на нього своє незадоволення, Тацуя був не з тих людей, що закриваються від поданого.

– Це останній тиждень. Є різні справи на ранок.

Вони прийшли на годину раніше, ніж зазвичай.

– Це ж стосується і тебе, Лео, чому?

У Тацуї була причина зумовлена Конкурсом дисертацій, що відбудеться в наступну неділю. Об’єктивно кажучи, Лео тут більш недоречний, у цей час.

– Еріка, ти теж сьогодні в ранці повинна була покинутися рано?

Перш ніж, Тацуя завдав додаткового удару Лео, який не знав що відповісти, Міюкі випередила його з запитанням до Еріки.

– ...Я зазвичай встаю рано.

З виразом страху відповіла Еріка, пришвидшивши темп до шкільної будівлі, на запитання, яке усміхнена Міюкі задала без жодного наміру.

– Невже? Тоді, це Сайдзьо-кун встав рано сьогодні.

Однак на словах, що були сказані самій собі, ноги Еріки зупинилися. Вона просто не могла піти після того, як вони прозвучали.

– Постривай, Міюкі! Це прозвучало так, ніби я бужу його що ранку!

– Вірно! Якби там не було, я мав встати раніше!

Але контратака Еріки була зіпсована недоречними словами Лео.

– ...

– ...

– ...

Еріка, Тацуя і Міюкі, мовчки пильно дивилися на нього (точніше, пильно на нього дивилися лише Еріка, у Тацуї і Міюкі був лише покер фейс).

– ...Е? Що зараз за атмосфера?

Схоже, Лео не міг зрозуміти ситуацію (викликану власноруч).

– ...Чому всі мовчать.

Тон Еріки був кричущим, але її обличчя почервоніло, а вираз обличчя був майже сльозливим.

– Ну... Хто рано встає, тому бог дає.

Тацуя не був настільки жорстоким, щоб і далі це продовжувати.

З іншого боку, це було досить незграбно, щоб можна було змінити тему.

Міюкі, що стояла поруч з братом, розгублено посміхнулася, та Лео що досі стояв з незрозумілим виразом на обличчі, в певному сенсі створював хороший контраст.

Коли Тацуя прийшов до класу, перед самим початком занять, то застав Мідзукі в середині процесу заспокоєння Еріки, що продовжувала напружено дихати.

– О, Тацуя.

Тим хто озвався, був Мікіхіко.

Лео як завжди сидів спиною до свого столу з насупленим обличчям.

Мідзукі наступила на міну, а Мікіхіко підлив масла у вогонь.

Тацуя відразу зрозумів, що це він повинен з цим розібратися.

– Еріка, можеш поправити настрій.

Сказав Тацуя, злегка торкнувшись щоки Еріки алюмінієвою баночкою, що тримав у руці.

– Гаряче!?

Немов сполоханий голуб підскочила Еріка.

– Що ти зробив!

– Ось.

Тацуя сунув в руки Еріці, що була на відсотків п’ятдесят агресивніша, ніж зазвичай, баночку з какао.

– Гаряче.

Повторивши те саме іншим тоном, ніби ловила гарячу картоплю, Еріка розгублено поглянула на Тацую.

– Ти стаєш спокійнішою, коли вип’єш, щось солодке?

– ...Хм. Чимось подібним, мене не задобрити.

Сказала Еріка відкривши банку, побачивши, що її лице трохи розслабилося, Тацуя посміхнувся.

– ...Що?

Побачивши це Еріка не могла не запитати. Та все ж, хоч тон все ще був примхливим, та вже дещо розслаблений

– Ти скористалася можливостями родини Чіба для тренування Лео, щоб навчити новій магії? Я не збираюся дражнити вас, тож розслабся.

Сказавши це, Тацуя хотів лише заспокоїти Еріку, але це мало набагато більший ефект, ніж він очікував. Вираз з яким Еріка дивилась на Тацую, змінився чистим подивом.

– ...Тацуя-кун, ти що ясновидець?

– Ні, у мене немає навички ясновидіння. Просто енергія Лео вичерпалася, але з іншого боку, магічна сила, схоже активізувалася.

Магічна сила, про яку щойно згадав Тацуя - це поєднання активності сайонів та втручання для зміни події, що активізує магію. Активність мисленнєвих часток впливає на швидкість побудови магічної послідовності, точність побудови і її масштаб, але вона одна не може змінити подію. Форма магії проявляється лише зі здатністю перезапису інформації пов’язаної з подією.

– Ні, якщо ти кажеш про людську енергію чи магію, звучить так природно... Ні не зараз?

Навіть якщо кажуть, що маги володіють сприйняттям, щоб відчути мисленнєві частки, для того, щоб розпізнати силу втручання, потрібна певна майстерність. Однак Еріка втомилася від шаленого сприйняття Тацуї. ...І втомилася не лише Еріка.

– До речі, Тацуя, вчора в тебе був важкий день?

Певно, помітивши, що буря нарешті минула, Мікіхіко заговорив дещо розслабленим виразом.

– Вчора? О... Так швидко новини розносяться.

Завмер ненадовго Тацуя, щоб прикинутися невіруючим.

Для нього, інциденти з Хіракавою Чіакі та Секімото Ісао були вирішені, тому він не відразу пов’язав їх зі словом «важко».

Оскільки Фудзібаяші сказала «вирішимо протягом дня-двох», для Тацуї це було як встановлений факт, що сьогодні завтра інформаційних злочинців скрутять.

Електронна чарівниця - «Електрона відьма»

Це два титули Фудзібаяші Кійоко - титул диявольського хакера, для якого скупчення інформації в мережі, немов гра у бісер, тай на додачу вона була магам, що спеціалізувалась на магії впливу на електроніку і радіо хвилі.

За її словами, їй краще втручатися в інформаційну мережу, ніж змінювати події в реальному світі.

Так само як Тацуя, міг запитати інформацію, що описувала минулі події, перезаписану з плином часу, Фудзібаяші Кійоко мала особливий навик реконструювати перезаписані та стерті дані на електромагнітних чи оптичних носіях. І на відміну від Тацуї, у неї не було обмеження по часу. Натомість вона не може відновити данні, якщо сховище фізично вилучено, однак в сучасних умовах, коли усі сховища, пов’язані в єдину глобальну мережу, абсолютне видалення інформації не можливе.

Іншими словами, після того, як в електронний інформаційній мережі залишився слід, вона знайде його будь-де.

Саме у Фудзібаяші Тацуя вивчав новітні методи переслідування в мережі, але він відчував, що ніяк не зможе скласти їй конкуренцію в цій галузі. За оцінками Тацуї було всього кілька спеціалістів, що могли зрівнятися з нею по роботі в мережі, і їх можна порахувати на пальцях однієї руки.

– Ну злочинець вже спійманий, і я не думаю, що мені досі потрібно хвилюватися.

Так Тацуя відповів Мікіхіко.

Однак це не переконало Еріку і Мікіхіко, що не знали про дії Фудзібаяші.

– Хоч зловмисник і спійманий, не думаю що це дозволяє нам розслабитися

Оскаржила вона його слова.

– Я не думаю, що зловмисник один. За цим стоїть якась організація...

Висловив занепокоєння Мікіхіко.

– Тоді чому б його не розпитати?

Сказав Лео, що до цього просто слухав, своїм звичайним легковажним тоном.

Це не так просто. На відміну від Чіакі, Секімото знаходиться в спеціалізованому закладі утримання неповнолітніх. Однак його слова не викликали ні заперечень і насмішок.

– Правильно... Ми маємо все вирішити раз і назавжди.

На відміну від звичайних насмішок, Еріка висловила повну підтримку.

– Що? Але, Еріка, Секімото-семпай зараз...

– Він знаходиться в спеціалізованому закладі утримання неповнолітніх. З ним просто так не зустрітись.

Еріка швидко доповнила не рішучі слова заперечення Мідзукі. Звісно, не тому, що слова Мідзукі змогли її зупинити.

– Це звісно не означає, що у нас не залишилося варіантів. Але, якщо доведеться, ми можемо пробратися в середину.

– Гей-гей.

Як і очікувалося, більш не в змозі змовчати, втрутився Тацуя.

– Якщо в нас буде дозвіл від школи, ми зможемо провідати його, не роблячи всіляких дурниць. Секімото все ж учень Першої старшої.

Магічні тренування часто супроводжуються нещасними випадками. Щороку багато старшокласників старших шкіл магії втрачають свою магію через нещасні випадки під час навчання. З іншого боку, мага старшокласника не легко виключити, якщо він не вчинив насильницьких дій. Те, що намагався зробити Секімото, не є серйозним злочином, а лише спробою його здійснення. Тож покарання Секімото залежатиме від ступеня його розкаяння. Під час перевірки ступеня злочину, учнів з особливими здібностями тримали в спеціалізованому закладі утримання неповнолітніх, але інші учні могли їх навідувати.

– Е~.

Еріка не могла не знати цього.

– Хіба дозвіл не надає голова дисциплінарного комітету?

Саме тому, що не бажала проходити через офіційні процедури, Еріка запропонувала протизаконний варіант.

– Це простіше, ніж пробратися в спеціальний заклад утримання неповнолітніх.

Однак Тацуя рішуче відкинув егоїстичну пропозицію Еріки.

Отож, після школи, в штаб-квартирі дисциплінарного комітету.

– Неможливо.

Відповіла Канон на досить простий запит на зустріч з Секімото.

– ...Не могли б ви пояснити, чому?

Тацуї було важко щось зрозуміти, оскільки вона більше нічого не сказала.

– Ні, значить ні.

Вперто відмовляла Канон. Не те щоб це була її емоційність, здавалося, що вона боїться, ніби її переконають, якщо почнеться обговорення.

– То чому? Запит на відвідання закладу утримання подається через голову дисциплінарного комітету, або голову студентської ради, але остаточне рішення все одно за школою. Я не впевнений, що є якась причина односторонньої відмови.

На зауваження Тацуї, Канон насупила брови. Вона не намагалася приховувати своє невдоволення. Вона так серйозно реагувала, що виникало питання, «це що якось зашкодить вам»? ...Вона не могла просто так відігнати Тацую, тож можна було сказати, що її стратегія була провальною з самого початку.

– ...Тому що це клопітно.

Зрозумівши, що так далі неможна, неохоче відповіла Канон.

– На основі чого... По-перше, що клопітно?

Звісно, переконати Тацую, це не могло. Тож питання було природнім.

– Ти можеш гарантувати, що нічого не станеться?! Коли ви там тинятиметеся!

Однак замість відповіді, Канон поставила питання. Що прозвучало досить різко.

– Оскільки ви, здається, не усвідомлюєте своєї відповідальності, тому я скажу чітко! Шіба-кун, неприємності тебе люблять! Навіть якщо тобі так не здається, якщо тобі не подобається, або для тебе це не проблема, ти зіткнешся з неприємностями. Не збільшуй роботу у цей складний час!

Можна сказати що це нелогічно, але у словах Канон, був імпульс, що не дозволяв заперечити. До того ж Тацуя думав, що не може цілковито заперечити сказане.

– Канон, від подібного мені шкода Тацую.

Допомога надійшла від Марі, що попри відставку, часто з’являлася в штабі.

– Тацуя-кун зацікавлена особа. Тож хоче почути все власними вухами.

– Але, Пані Марі!

– Почекай, Канон. Я добре тебе розумію.

«Розумієш?!», подумав Тацуя, спочатку Марі, здавалося, заступилася за нього, тому він не збирався жалітися.

– Завтра, я і Маюмі збиралися поїхати, щоб побачитися з Секімото. Можеш супроводжувати нас, ти ж не проти?

– Ну... Якщо з пані Марі.

Канон не збиралася наполягати на своїй впертості. Хоч і не охоче, вона погодилася на пропозицію Марі.

– Тацуя, тебе це влаштовує? Підемо всі разом.

По правді, він був незадоволений, але зважаючи на ставлення Канон, Тацуя погодився.

◇ ◇ ◇

Чіакі зітхнула, лежачи на ліжку в лікарняній палаті без вікон.

Вона була в порядку, тому не потребувала лікування.

Вона не була ні хворою, ні травмованою. Ні, вона травмована, але не настільки, щоб потребувати госпіталізації. У неї немає жодних фізичних відхилень, які вимагали б постільного режиму, щонайменше, вона їх не помічала.

Вона закрита в цій кімнаті, не через хворобу чи травму.

Це була її розкішна в’язниця.

Чіакі розуміла, що сама винна у своєму ув’язнені. Тож не збиралася скаржитися, стосовно свого позбавлення волі. Але їй хотілося, щоб тут не було так нудно. Вона не вимагала телевізора, ігор чи мережевого термінала для моделювання, чи якоїсь подібної розкоші. Дешевого книжкового термінала, без доступу до мережі було б достатньо. Або не розваги, а примусової праці. У будь-якому разі, Чіакі не подобалося просто сидіти, нічого не роблячи.

Медсестра, що перевіряла її приблизно дві години тому, сказала, що на сьогодні візити скасовані. Вона сказала що вчора відбулося вторгнення, тому безпека посилена. Тож закономірно, що то був сигнал про насильство, тому був надісланий до поліції, а не пожежникам.

Її й так ніхто не збирався відвідувати, старша сестра, напевно, ненавидить її через цей випадок. Тож навіть якщо візити скасували, на неї це ніяк не вплине. Чіакі також розуміла, що цілю «зловмисника» була саме вона. Двері її палати намагалися зламати. Вона помітила це, оскільки не спала тоді, хоч їй це не сподобалося. Чіакі здогадувалася, що «той хлопець», можливо прийшов, щоб вбити її. Та вона з цим нічого не зможе зробити, тому здалась. Вони з тими хлопцями не друзі, мали лише тимчасові ділові стосунки. Якщо Чіакі це розуміла, то інша сторона теж. Вона вважала, що це природно, намагатися вбити її, щоб уникнути витоку інформації.

«Все добре», заспокоювала вона себе. Зараз вона навіть не розуміла, чому була такою ворожою до того «хлопця». «Можливо, згнити в цій білій кімнаті, найкращий кінець», висміювала себе Чіакі.

В цей момент, в двері палати постукали. Чіакі занурилася в депресію, але те що це підозріло, вона розуміла. Після обідні обхід вже закінчився. І вона не викликала медсестру. Вона не знала, хто мав сьогодні прийти, до того ж візити скасовано.

Поки вона дивувалася, у двері знову постукали. Тому сильно не замислюючись, вона дистанційно відкрила двері.

– Пані Чіакі, як ваші справи.

Двері відчинила не очікувана людина, хоча якщо хтось і мав прийти, то це мав бути цей молодик.

– Пан Чжоу.

Саме він втішив її, коли вона вибігла на вулиці нічного міста, більше не в змозі терпіти самокатування сестри. Сказавши, що вона не повинна страждати на самоті й посиливши її темні почуття. Давши можливість випустити накопичену злобу, не через вбивство, а відновлення справедливості. Показав куди спрямувати свої безцільні почуття. Дав їй засоби для «помсти».

Перед нею, з великим букетом, стояв благодійник, що приніс порятунок серцю Чіакі.

– Чому... Ви тут? Сьогодні не має бути візитів...

Чіакі щиро картала себе, в неї було багато за що подякувати й вибачитися, а вона хвилюється про такі дурниці. Після цих слів, їй хотілося повернутися на десять секунд назад.

– Я використав деякі трюки.

Підморгнув Чжоу. Хоч це виглядало по-дитячому, але не дратувало.

– Трюки... Якусь магію?

– Ні, ні. Це трохи відрізняється від Магії.

Чіакі припустила, що трюки, це магія, керуючись здоровим глуздом.

Але Чжоу посміявся з її припущення і похитав головою.

– Навіть без магії, люди можуть творити будь-які чудеса. Назвемо це банальним чудом.

Він знову посміхнувся і Чіакі нарешті впорядкувала свої думки (так їй здавалося).

– Тей, пане Чжоу, я... Ви так сильно мені допомогли, а я не змогла нічого зробити.

Перед тим як Чіакі висловила свої вибачення, перед нею поклали букет.

Прекрасний букет, що створював якийсь таємничий чаруючий ореол, повністю захопив її увагу.

– Вам не потрібно про це турбуватися.

Голос Чжоу, Чіакі чула немов здалеку.

– Вам не потрібно хвилюватися про ваші дії. Але, якщо...

Чіакі слухала голос Чжоу, глядячи на букет.

– Якщо ви жалкуєте.

Очі Чіакі втратили фокусування.

– Якщо це тягар для вас.

Її свідомість наповнив голос Чжоу.

– Ви можете про все забути.

– Забути?..

Шепіт просочився в несвідоме. Чіакі слухала голос, не усвідомлюючи, що він говорить.

– Так, забути мене.

– Забути... Чи варто забувати?..

Під настановами Чжоу, Чіакі дозволила собі забути

– Так, можна забути.

– Гаразд... Я забуду...

Чіакі наказала собі забути.

◇ ◇ ◇

Двадцять п’яте жовтня, вівторок, після завершення занять. Тацуя, разом з Марі та Маюмі відправився до спеціального закладу утримання неповнолітніх в Хачіоджи, де утримували Секімото. До Конкурсу дисертацій залишилося п’ять днів, тож це були останні можливості для підготовки, але частина Тацуї проходила за планом. У нього було достатньо часу, щоб на кілька годин відлучитися.

Власне, Еріка, Лео та Мікіхіко хотіли супроводжувати його, але це викликало б незручності для старшокласників. У Марі були побоювання лише відносно Еріки, але для невинних хлопців було б важко спілкуватися з мало знайомими старшокласницями. ...До того ж Тацуя зміг дістати лише три дозволи. До речі, Міюкі, яка не могла піти з ними через роботу в студентській раді, відправила брата з чарівною посмішкою, але зовсім не веселою.

Хоча на вході потрібно пройти багато процедур, в середині труднощів не було. Їх не супроводжував персонал, а оснастили LPS, як гідом, мабуть, тому що Маюмі скористалася прізвищем «Саєгуса». Звісно, Тацуя не знав чи це так, але його і не цікавило, чому до них настільки особливе ставлення.

Кімната в якій утримували Секімото не була «в’язницею». На вікнах навіть не було решіток, вона більш була схожа на номер невеликого бізнес-готелю. Але тут була встановлена прихована кімната спостереження.

Тацуя та Маюмі увійшли до прихованої кімнати. Єдиною людиною, що увійшла до Секімото була Марі. Це запропонувала Марі, але ні Маюмі, ні Тацуя не заперечували. Тацуя знав, що якщо Секімото проявить насильство, Маюмі запросто зможе контролювати його з іншої кімнати, Тай в навичках, Марі значно переважає його.

З прихованої кімнати вони побачили Секімото, що сидів, необмежений жодними стримуючими засобами. Звісно, він не міг залишати кімнату. Сидячи на ліжку він був одягнений в просте вбрання, схоже на лікарняний одяг. Зайве говорити, що він пройшов ретельний фізичний обшук. В нього не було можливості заховати якусь зброю чи CAD.

За замаскованим під стіну склом через яке спостерігали Тацуя і Маюмі, відкрилися двері. Можна й не казати, що з них з’явилася Марі. Секімото був шокований тим хто відкрив двері. Та в наступний момент його погляд став підозрілим і пильним. Секімото відчув небезпеку, в тому, що Марі прийшла одна.

– Ватанабе... Навіщо ви прийшли?

Потягнувся до лівого зап’ястя, Секімото, сидячи на ліжку. Напевно, несвідомо шукаючи CAD, що забрали. Його голос був надзвичайно напружений.

– Звісно я прийшла допитати вас.

Мабуть, як колишній член дисциплінарного комітету, Секімото добре знав, на що здатна Марі. Знаючи про її безпощадність, він не міг придушити страх, що зростав в його серці.

– Та... Навіть ви не зможете використовувати тут магію!

Зауваження Секімото, по своїй суті, було вірним. Це заклад де утримають неповнолітніх магів, що порушили закон. Автоматичні пристрої, що блокують магію, по типу Перешкод, ще не розроблені, але датчики виявлення активації магії, були встановлені скрізь. Якщо фіксується активація магії, пускається нейтралізуючий газ, активується зброя з гумовими кулями й прибігає охорона з антинітом.

– Невже?..

...Тільки якщо система моніторингу працює справно.

Секімото правильно зрозумів насмішливі слова Марі.

– У мене мало часу. Тож пройдімося по основних моментах.

Бачачи насмішку Марі (в його очах) Секімото затримав дихання. ...Було вже пізно, затримання подиху не могло завадити магії.

Раптом свідомість Секімото потрапила в пастку. Навіть не розуміючи, що потрапив під вплив Марі, він почав відповідати на її питання.

– Вплив на свідомість використовуючи запахи?

Тацуя, спостерігаючи за ситуацією з прихованої кімнати, з першого погляду зрозумів, що зробила Марі.

Запах безпосередньо стимулює емоції та пам’ять. Це було підтверджено медициною ще у минулому столітті, а народна ароматерапія використовує силу впливу запаху на емоції.

Марі спричиняла той же ефект, що і сироватка правди, маніпулюючи потоками повітря вона направляла аромати до нюхових клітин, у порожнині носа, змушуючи їх сприймати запахи, що знижують психічну стійкість.

– Тацуя-кун, ти вперше бачиш подібне?

Маюмі не здивувалася, що Тацуя розгадав техніку Марі. Вона вважала, що заважаючи на його знання про магію, це природно. Вона більше дивувалася, що він ніколи не бачив навичок Марі, хоч останні пів року працював з нею в дисциплінарному комітеті.

– В перше. Хіба часте її використання не призведе до неприємностей.

Погоджуючись з ним Маюмі кивнула «так і є». Використання магії на шкільній території підпорядковувалося певним правилам. Крім того, це техніка яку також можна використовувати для промивки мізків. Якщо нею випадково скористатися, можна стати об’єктом «громадянського обов’язку» і «суспільної думки» оточення.

Розмовляючи з Маюмі, Тацуя не пропустив «зізнання» Секімото. Особливо цікавим було визнання того, що після того, як він скопіював би дані з демонстраційного пристрою, збирався перевірити особисті речі Шіби. Коли Марі запитала навіщо, він відповів «священна реліквія».

– ...Тацуя, у тебе є така?

З круглими очима запитала Маюмі.

– Ні, немає.

Якби Тацуя не хотів, він не міг відповісти чесно.

– Але...

– Останнім часом я займався дослідженням «філософського каменю», то ж, мабуть, він щось не правильно зрозумів.

Цим же виправданням він скористався за день до виборів до студентської ради. Маюмі це пам’ятала, тому не проявила подальшого інтересу. Однак не тому, що повністю вірила його словам.

Відразу після правдоподібної відмовки Тацуя, в спеціалізованому закладу утримання неповнолітніх в Хачіоджи, пролунав сигнал тривоги.

Реакція трьох була дуже швидкою.

Марі штовхнула досі безтямного Секімото на ліжко (не для того, щоб той відпочив), і вийшла, замкнувши його. Разом з тим, Маюмі і Тацуя вже вийшли з таємної кімнати.

– Зловмисник.

Сказав Тацуя, поглянувши на інформаційне табло. Маюмі та Марі підійшли та впевнилися що він правий.

– Що за необачна людина...

Гнівним, войовничим голосом простогнала Марі. Через позавчорашній нападу на лікарню при Магічному університеті, відділ столичної поліції Токіо був в стані підвищеної боєготовності. Поки що на рівні місцевої поліції (точніше Токійського столичного департаменту поліції або «Столичної поліції Токіо»), спецпідрозділи Міністерства внутрішніх справ (Війська внутрішніх справ) поки не мобілізували, але на сьогодні патрулів поліції було на п’ятдесят відсотків більше, ніж зазвичай. А в спеціальному закладі утримання неповнолітніх в Хачіоджі на всі двісті. Тож сюди міг проникнути хтось з особливими здібностями, або повний ідіот. ...Марі відчувала що це перший варіант.

– Тацуя-кун, ти знаєш звідки вони йдуть?

На запитання Маюмі, Тацуя активував термінал LPS. На розгорнутому дисплеї відобразилася 3D карта евакуації. Якщо розрахувати протилежний шлях, то можна визначити поточне місце знаходження зловмисника.

– Схоже він увійшов через дах. Можливо зістрибнув з літака, або підскочив за допомогою катапульти. Думаю, що його поточне місцезнаходження третій поверх на східних сходах.

Слухаючи відповідь Тацуї, Маюмі перевела погляд в порожнечу. Її вроджена здібність магії сприйняття Мультисфера активувалася на повну, оглядаючи місце вказане Тацуєю.

– ...Джекпот. Як і очікувалося від Тацуї-куна. Четверо зловмисників, озброєних крупнокаліберними гвинтівками.

Крупнокаліберні гвинтівки це зброя антимагів, оснащена швидкісними кулями, щоб пробивати захисну магію і заповненими порохом в три чи навіть чотири рази потужнішим, від звичайного. Через свою велику потужність, ця зброя потребує високотехнологічного обладнання для виробництва. Це не те, що може дозволити собі будь-який пересічний терорист.

– Охоронці організували барикаду на сходовій клітці й проводять бій.

– Схоже вхід в коридор перекрили перегородкою.

Поки Маюмі доповідала поточну ситуацію, Тацуя зчитував дані з 3D схеми будівлі. Зараз ці троє знаходилися на другому поверсі, біля центральних сходів. Не зважаючи на поточну ситуацію, причин панікувати не було...

– Їх ціль тут.

Тацуя різко повернувся в бік центральних сходів, через секунду Марі теж глянула туди.

– Е, що?

Здавалося, що Маюмі не розуміла на що вони дивляться, але лише одну мить.

Перед очима трьох з’явився міцний молодик. Він був на голову вище Тацуї, зростом майже сто вісімдесят сантиметрів. Добре натреноване тіло, без жодних недоліків, від чого створювалося враження хижого звіра. Але, напевно через якусь здібність, його аура була прихована. Хоч він стояв перед ними, здавалося, що якщо пильно не стежити він зникне, мабуть, він дістався сюди, користуючись магією приховування. Марі знала цю людину.

– Люй Ґанху.

Навіть якщо Маюмі почула шепіт Марі її обличчя не змінилося. А от вираз Тацуї став суворим, але не тому, що знав його, а лише чув це ім’я. ...Звісно і про здібності.

Люй продовжував йти, але погляд залишався на Тацуї та інших. Точніше кажучи, прямо на Марі.

– Зараз потрібно було б втекти, але, здається, вже трохи пізно.

Легким тоном сказав Тацуя, вийшовши вперед.

Коли він почав наближатися до Люя, рука Марі зупинила його за плече.

– Я піду у перед. Тацуя-кун, будь ласка, охороняй Маюмі.

«Не кажи дурниць», думав Тацуя. Безумовно, як для третьокурсниці, Марі володіє першокласними бойовими навичками магічного бою. Однак Люй Ґанху «першокласний» в ближньому магічному бою. Лобова атака буде найгіршим варіантом. У «нестандартних», як він, значно більше шансів на перемогу.

– Марі, будь обережною.

Як недивно, однак, Маюмі, здається погоджувалася з формацією, яку запропонувала Марі. Оскільки зараз не було часу обговорювати це, Тацуя погодився.

– Я знаю, що він не звичайна людина.

Ліва рука злегка подалася вперед, наче стряхнула спідницю трохи піднявши її. Шух, трикутні складки, виготовлені з ультратонкої тканини, які, як правило, виконували функції зберігання форми тканини, розійшлися і спідниця розкрилася. Відкривши кобуру, що розташовувалася на добре сформованому стегні в темно-коричневих гетрах. Те що вона дістала, було короткою дубинкою, довжиною в двадцять сантиметрів.

Спідниця знову повернулася до спокою, приховавши чаруючі ніжки Марі. Хоч і був зачарований цим видовищем, Люй все ж прийняв бойову стійку, помітивши, що Марі тримала у своїй лівій руці.

Люй Ґанху нахилив тіло в перед і виставив руки в тому ж напрямку. І злегка зігнувши пальці, приготував тіло до імпульсу швидкого стрибка.

Та, саме Маюмі, а не Марі чи Люй, була тою, хто зробив перший крок.

В перший момент здалося, що щось на зразок білого туману покрило стіни з боків і стелю, коли злива незлічених білих кульок кинулися на Люя. Попри те, що він кинувся в перед, половина кульок сухого льоду поцілили в його тіло.

Однак, жодної шкоди вони йому не нанесли. Кульки льоду відскочили від обладунків Сталевого ціґун, що покривав його тіло. Лютий воїн, атакував Марі, без жодної втрати інерції. Марі зустріла його сорока сантиметровим клинком.

З глухим звуком, вона заблокувала праву руку Люя. Однак, відразу після цього Люй відхилив обличчя на зад. Перед ним, гострим краєм, пройшла лінія довжиною двадцять сантиметрів. В руках Марі тримала маленький трьох сегментний меч, в якому через тонкий дріт в двадцять сантиметрів, з’єднувалась двадцяти сантиметрова ручка з двома лезами у двадцять сантиметрів кожне.

Другий постріл Маюмі. Люй потужно відстрибнув назад. Його інстинкт не помилився. На підлозі та на стінах з’явилися незчисленні виразні сліди. Кулі випущені Маюмі, були більш точними, твердішими, вдвічі меншими та більшою пробивною силою, ніж в при першому пострілі.

На обличчі Люя в перше з’явився людський вираз. Це було здивування. Він розумів, що через рану в боку, його фізичний стан не ідеальний. І все ж йому було важко повірити, що старшокласники, до того ж дівчата, викликали таку затримку. Однак він стримав збентеження, що вирувало в його думках. Він вирішив забути про прикриття і вкласти всю свою силу в бій перед собою.

Люй сформував декілька шарів інформаційних тіл з мисленнєвих часток, що огорнули його тіло. Тацуя виявив, що ці інформаційні тіла мали ті ж властивості, що і магія фізичного бар’єра. Досі він використовував щільний потік мисленнєвих часток, які покривали усю шкіру, що мало той же ефект, як Зміцнення інформації по структурі шкіри. Зараз він перейшов до магії бар’єра.

Маюмі вистрілила в третє. Люй Ґанху відбив постріл фізичним бар’єром. Швидкість, з якою він наблизився до Марі, можна було назвати божевільною. Марі з’єднала два леза по прямій лінії й прийняла позицію для атаки, але схоже через бар’єр протидія буде не проста.

До моменту контакту з Марі, Люй зник.

Марі поспіхом повернулася праворуч. Це було майже інтуїтивно, але, на щастя, вірним.

Але вона не встигла.

Тіло Люй Ґанху прослизнуло через проміжок між короткими мечами Марі.

«Маюмі!» подумки закричала Марі. Вона навіть не встигла промовити це.

Люй зіткнувся з Тацуєю, що стояв перед Маюмі – його тіло поглинув потік мисленнєвих часток.

Переривання техніки.

Тацуя, який побачив, що Люй Ґанху перейшов зі Сталевого ціґун, зі Зміцненням інформації, на фізичний бар’єр, відразу розпочав тиск зі стисненою сайоновою хвилею. Це позбавило Люя броні.

Погляд Люя наповнилися здивуванням, яке не можна було приховати.

Маюмі негайно активізувала магію стрільби.

Реакція Люя не посоромила його статус «найкращого»

Він за мить відключив фізичний бар’єр Сталевого ціґун для відновлення Сталевого ціґун типу Зміцнення інформації.

Однак йому не вдалося повністю перекрити постріли Маюмі, яка збільшила швидкість своїх куль, пожертвувавши їх кількістю.

Шокований від влучання і втративши зосередженість, через велику кількість мисленнєвих часток, Люй зупинився.

Марі атакувала заду.

Коли вона змахнула лівою рукою, з короткого меча вилетіло два леза. Тонкі прямокутники, роблячи коло, полетіли до голови Люя.

Марі викинула праву руку. З неї, в Люя полетів чорний порошок.

Люй повернув голову, закривши очі та ніс.

Чорний порошок поширився навколо шиї, блиснув тьмяним світлом і зник,

Тіло Люя захиталося. Під дією магії типу окиснення, з обмеженням не випромінювати, тепло і світло, вуглецевий порошок швидко «згорів», поглинувши кисень і перетворився на вуглекислий газ, створивши навколо Люй Ґанху зону розрідженого повітря.

Махнувши чимось в лівій руці, Марі викинула лише тонкий дріт. Вздовж дроту було сформоване відштовхуюче лезо «Хешікірі». До того ж відштовхуюче лезо було не одне. Два тонкі прямокутні кленки, що летіли до його голови, зі сторони леза, також були покриті «Хешікірі». Два тонкі прямокутні клинки падали зі швидкістю, що перевищувала гравітаційне прискорення, відповідно до руху Марі. Не зважаючи на майстерність, атаки з трьох напрямків, одночасно не уникнути. «Тигр людожер», Люй Ґанху, не виняток. Люй зупинив дріт Марі, але два леза вдарили його в плече і спину. Навіть якщо він мав неймовірний Сталевий ціґун, він не зміг продемонструвати достатню твердість, через нестачу кисню навколо нього, після того, як піддався атаці Маюмі, два тонких леза застрягли в тіло Люя. Хоча кості були в порядку, глибокий розріз плоті став останнім поштовхом і Люй нарешті рухнув.

Кавалерія рідко прибуває вчасно. В останній момент вона з’являється лише в кіно.

Цього разу підмога служби безпеки прибула відразу після того, як Люй впав. Побачивши, що молодий чоловік впав з двома лезами в спині, чотири охоронці були здивовані і як тільки побачили форму трьох людей, зв’язали Люя. Можливо, їх повідомили про Маюмі.

Всупереч очікуванням Тацуї, свідчення ніхто не збирав. Це, мабуть, сила імені «Саєгуса». Проте, Тацуя не був незадоволений. Він був радий, що непотрібно витрачати час на ситуацію, що сталася. Можливо, Маюмі та Марі вважали так само. Трійка обмінялася поглядами й залишила це місце.

Вийшовши з воріт центру утримання, Марі звернулась до Тацуї.

– Тацуя-кун, ти вже бачив, але не розказуй нікому.

Звичайно, з цих слів Тацуя не зовсім зрозумів, про що йому кажуть.

– Не розповідати про вошу зброю, семпай? Або йдеться про «Розріз доуджі»?

Коли Тацуя поставив питання для уточнення, не тільки Марі, але і Маюмі зітхнула з нею в унісон..

– То ти знаєш?..

– Тацуя-кун справді знає все...

Судячи з реакції розмова стосувалася «Розрізу доуджі», Тацую трохи хвилювало, що вони настільки стурбовані.

– Я не все знаю... Хіба таємничий меч Генджі «Розріз доуджі» не є відомою магією.

Одночасний розріз з трьох напрямків, яким скористалась Марі. Як і ніндзіцу, це таємниця, яка була прихована як магія, що передається серед обмеженого кола фехтувальників Генджі, приховуючи назву Дочірні мечі, під іменем «Розріз дожі» Однак, коли існування магії стало широко відомим фактом, єдине, що чули про неї дослідники це лишень назва - «Розріз доуджі».

– Звісно, я не розповім про зміст техніки.

Коли вона почула відповідь Тацуї, на обличчі Марі з’явився не однозначний вираз та сором’язливість.

– Звісно я вірю тобі..., я не хочу, щоб почули, що я можу використовувати «Розріз доуджі».

Тацуя не мав звички пліткувати. Тож якщо його просять мовчати:

– Так, звісно.

Звісно, він відповів саме так. Він не збирався запитувати чому. Але, чомусь, Марі заговорила про це.

– Я врятована. Власне, мене не навчали цієї техніці. Це техніка була записана в стародавньому документі в моєму домі, за допомогою Нао, через спроби та помилки, я змогла якось її освоїти.

Слухаючи пояснення Марі, Тацуя вирішив, що «Нао», про якого вона говорить, це Чіба Наоцуґу. До речі, в «Розрізі доуджі», який вона використовувала, були елементи магії «генія бою на близьких дистанціях»

– Зрозуміло. Ось чому техніка включала «Хешікірі».

– Ну, просто. Так, кажуть, що моя сім’я нащадки Ватанабе. Ми є частиною клану Генджі, однак наш статус не високий. Якби дізналися, що я, з родини Ватанабе, можу використовувати секретну техніку Генджі, може виникнути багато проблем.

Тацуя розумів, про що говорила Марі. Навіть подумавши, можна передбачити, що це буде досить клопітно...

– Але чи зможеш ти зберігати це в таємниці вічно, якщо фактично готуєтеся йти в бойові маги?

Зрештою, це все ж було неминучим? Від зауваження Тацуї на обличчі марі з’явився гіркий вираз.

– Я це розумію. Але принаймні хотілося уникнути цього поки навчаюся.

Побачивши як Марі надулася, Маюмі розсміялася.

– Розумію. Як я вже говорив, я більше нікому не скажу.

Що ж, Тацуя не мав бажання вручатися в життєві проблеми інших, до того ж його це не стосувалися. Тим паче тримати рот за зубами для нього не проблема.

◇ ◇ ◇

У п’ятницю, за два дні до Конкурсу дисертацій серед старших шкіл магії, після вечері, прийнявши ванну, Тацуя отримав дзвінок від Фудзібаяші.

– ...Отже, майже всі польові сили шпигунів затримали, за три останні дні.

Завершивши звіт офіційним тоном, Фудзібаяші розслабила вираз на обличчі.

– Тацуя, твоя інформація була дуже корисною. Нажаль, лідеру Ченю Сян Шеню вдалося зникнути, але, ти забезпечив нас замісником, Люй Ґанху, і це можна вважати цілком задовільним результатом. Дякую.

– Ні, це ж я вас про це попросив.

– Воно то так, але постраждали не лише Старша школа магії і FLT, а й інші спеціалізовані виробники, такі як Ультра Логічна Електроніка і Тсукумомаґіку, промислове шпигунство викликало проблему не лише в академічних магічних колах, але й у звичайних виробників. Ні розвідка, ні оборона не належать до нашої юрисдикції, але через злам наших підрозділів, ми розуміли що шпигуни націлилися на магічну технологію, і планували незабаром висуватися, незалежно від твоєї інформації. Ти мені справді допоміг, бо я впоралась трохи швидше.

– Ось як. До речі звідки просочилася інформація про релікт?

– Це бентежить, але просочилися данні військового обліку. Здається вони зменшили кількість цілей, виходячи з виплат військових на магічні дослідження.

«Зрозуміло, то ось чому вони діяли так підозріло», кивнув головою Тацуя

Здається, це справді випадковість. Це вважається досить економним способом, а інформація це суміш різного зерна. Навіть шукаючи в базі інтелектуальної власності, шанс знайти дійсно корисну інформацію один на мільйон. Шпигуни, схоже думали так само. Так розсудив Тацуя.

– Більшість захоплених членів були зі східно-азійських країн, але можливо ми змогли знайти слід з цього місця.

– Виглядаєте щасливою.

– Це не можливо приховати. Я з тих легкодухих людей, що не терплять, коли ворог ховається в їх саду. Тоді нам, можливо, знову знадобиться твоя сила, була рада тебе побачити.

– Якщо це місія, заперечень немає. Дякую що зателефонували.

– Не варто дякувати. Успіхів у неділю. Я вболіватиму.

Підбадьоривши, Фудзібаяші закінчила телефонну розмову. Очевидно, вона не сприймала цей інцидент, як щось серйозне. Можливо, це один із поширених випадків шпигунства в галузі магічних технологій. Що ж, навіть Тацуя не думав, що противник настільки велика риба.

Однак ця думка була трохи квапливою.

◇ ◇ ◇

Тацуя повернувся до вітальні і сів в крісло. Схоже зараз він втомився більше ніж звичайно. З його фізичною витривалістю, він не відчував себе погано, навіть якби не спав цілий тиждень. Це була швидше емоційна втома. Готуючись до конкурсу дисертацій, вони працювали над реактором Термоядерного синтезу з керованою магією гравітації, що є однією з трьох технічних проблем магії Ваги, з іншого боку, він повинен був проаналізувати своїми здібностями аналізу структуру релікта, яку, як кажуть, не можливо ні проаналізувати, ні повторити з сучасними технологіями, та створити хімічну формулу, до того ж виглядати шпигунів наукової галузі. Як і очікувалося, Тацуя виснажився психологічно.

Сидячи в кріслі і заваливши голову на спинку, він заплющив очі, і спорожнив голову від думок, навмисно сильно закинувши голову назад. Таке положення не несло особливого значення просто в нього був такий настрій.

Міюкі, що як завжди сиділа поряд з ним, не була незадоволена тим, що він раптово пішов в себе. Настільки беззахисний Тацуя був лише для Міюкі. Вона була дуже рада, що брат дозволив їй подбати про себе.

Міюкі не хотіла, щоб її брат постійно турбувався про неї. Вона була щасливою просто знаходитися поруч з ним, навіть якщо це була випадковість. Бути зручною жінкою для Тацуї, це просто комплімент для Міюкі. Однак було мало людей, що могли сказати це Міюкі.

Замість того, щоб скаржитися зараз, Міюкі хвилювалася за свого брата. Скільки б він не казав, що не варто хвилюватися, однак навіть Міюкі не могла пригадати, щоб Тацуя наскільки втомлювався.

Міюкі обережно підвелася з дивану, щоб не шуміти. Підійшовши до Тацуї з переду вона обережно поглянула в його обличчя з закритими очима. Вона відвела і притримала своє волосся лівою рукою, щоб воно не торкнулося обличчя чи тіла Тацуї. Обережно, щоб не торкнутися руки брата, правою рукою вона вперлась в підлокітник крісла, щоб підтримати свою вагу. Коли поділ її плісированої спідниці ледь не зачепив його штани, серце Міюкі ледь не вискочило з грудей, але Тацуя не ворухнувся. Здається, те що я одягла таку сміливу спідницю було правильним рішенням, подумала вона.

Як побачила Міюкі, обличчя її брата не виглядала так погано, як вона думала. Глядячи на обличчя брата, вона відчула полегшення, що на ньому не було ознак жодних відхилень. І поки вона зблизька дивилась на його обличчя, свідомість Міюкі почала поступово затуманюватись. Нахиливши голову, вона забула про що думає, що робить і не думала що намагається зробити, а обличчя наближалося ближче і ближче.

Серцебиття прискорилося, кров прилила до голови й вона ні про що не могла думати. Міюкі несвідомо продовжувала дивитися на обличчя брата. На захоплюючій відстані вона забула дихати. Тацуя не міг цього не помітити й він раптово відкрив очі.

Погляди Тацуї та Міюкі зустрілися.

Час зупинився. Те тільки Тацуя, але й Міюкі заклякла, мов паралізована.

Тацуя і Міюкі втупились один на одно зі здивованим виразом на обличчях.

Не витримавши не природньої пози, тіло Міюкі раптово нахилилося в перед.

Обличчя Міюкі наблизилося до обличчя Тацуї, і її губи наблизились до його.

Безпосередньо перед тим, як перепнути лінію, яку не слід перетинати, незалежно від їх волі.

Функції руху тіла Тацуї відновилися.

– Стережись!

Його руки підтримали сестру за плечі, швидше, ніж він встиг це промовити.

– Ой.

Не знайшовши сили, щоб підвестися, або через те що її сили зовсім вичерпалась, ноги Міюкі підкосилися і вона опустилась колінами на крісло. Якщо бути точним, вона опустилась одним коліном на стегно Тацуї, що сидів на кріслі.

Двоє людей знову завмерли.

Тацуя та Міюкі, перетнувшись очима, дивились один на одного на відстані безпосереднього поцілунку.

Руки Тацуї тримали плечі Міюкі.

Міюкі сиділа на колінах Тацуї.

Однак, цього разу лід розтанув швидше.

Щоб їх помилкове положення не стало справжнім, Тацуя повернув голову в попереднє положення.

Лінія зору Тацуї природнім чином перейшла від обличчя Міюкі до шиї, грудей та далі вниз.

Стежачи за поглядом брата, Міюкі насторожено опустила погляд на своє тіло. «Насторожено», оскільки знала про своє становище навіть не дивлячись.

І, як і очікувалося, вона не тільки непристойно розмістилася на колінах брата, коротка плісирована спідниця розширилась за межі початкової ширини й знаходилась на межі, на якій ось-ось з’явиться білизна.

– Перепрошую!

Коли вона з дивовижною швидкістю зіскочила з ніг Тацуї і відскочивши від нього, імпульсом, швидше вітру, перевірила чи нічого не видно з-під одягу, вилетіла з вітальні і зникла на другому поверсі.

Вскочивши у свою кімнату, вона поспіхом закрилась в ній, притиснувшись спиною до дверей, знову розм’якла і потекла в низ. Навіть якби вона спробувала встати, у її ніг не було сил. Завдяки своїй неймовірній вихованості, вона намагалася виправити свою поставу, тіло, яке використало всі свої сили, щоб вона втекла до своєї кімнати, полишила енергія і вона просто гепнулася на підлогу розвівши ноги.

Міюкі сиділа з широко розкритою спідницею, і навіть так, спина була прямою і на деякий час її голова знову запаморочилась. Голова в лихоманці відмовлялася думати. Однак, з часом, її екстра евакуйоване мислення поступово повернулося до роботи.

Де вона.

Що робить.

Чому вона зараз знаходиться у своїй кімнаті.

Міюкі раптом прикрила обличчя обома руками. Долоні горіли. Навіть не дивлячись у дзеркало, Міюкі знала, що її обличчя палає.

«Що я зробила старшому братові!..»

Вона справді не могла зрозуміти про що думала в той момент. Єдине що вона могла сказати, що її спокусив диявол.

«Я ледь, старшого брата не по, по, по...»

Свідомість знову почала зникати, а думки завмерли.

Якби їй дали спокій, Міюкі перебувала б у такому стані до ранку. Але в безкінечній петлі перезавантаження та зависання.

Однак Тацуя не міг залишити її одну.

– Міюкі?

– Так.

Міюкі відгукнулася на турботливий голос Тацуї, що назвав її ім’я по той бік дверей.

Руки що прикривали розжарене обличчя, сперлися на стегна. Сльози ось-ось мали политися з очей. Вона напружила руки, плечі та спину з такою силою, що тіло затряслося. Так ніби вона злякалася.

– Можна увійти?

– Зачекайте!

Навіть в таких умовах, Міюкі навіть не подумала відмовити своєму братові. Вона спрямувала всі сили в ноги й швидко, немов спис, підвелася, відкриваючи двері, руки вже не тремтіли.

– Будь ласка, проходьте.

Відкривши двері й відступивши в бік, Міюкі звільнила прохід братові. Однак Тацуя не увійшов.

Просто дивися...

Міюкі, що не могла дивитися в очі братові, намагалася безтурботно поглянути на нього, але все одно відчувала його погляд.

Її тіло знову починало палати.

Це не було звичайне поверхневе тепло, цей жар йшов з самої глибини її серця. Кінець кінцем, Міюкі не змогла витримати температуру тіла, що постійно зростала, коли вона стала нестерпною, вона відвернулася від Тацуї.

Міюкі, з різницею росту в п’ятнадцять сантиметрів, дивилася знизу до гори. Тож, сльози, що накопичилися за цей час, полилися з очей. Вона намагалася поспіхом витерти їх. Однак руки Тацуї, що доторкнулися до щік Міюкі завадили цьому. Він обережно витер сльози сестри пальцем.

– Ну, що ж.

Поки Міюкі дивилася з широко розкритими очима, не в змозі промовити ні слова, Тацуя заговорив.

– Вибач, здається, я змусив тебе хвилюватися. Я в порядку, тому більше не хвилюйся, Міюкі.

Сказав він з незграбною посмішкою і відпустив обличчя Міюкі.

– Я приберуся в низу. Ти вже відпочинь сьогодні.

Порекомендувавши Міюкі трохи сором’язливим тоном, Тацуя розвернувся не чекаючи відповіді.

Почекавши поки спина брата не зникне в низ по сходах, Міюкі знову закрила двері.

Повільно підійшовши до ліжка, роздягнувшись вона ковзнула під ковдру в спідній білизні.

Нарешті прийшовши до тями, Міюкі почала качатися по ліжку, то вліво, то в право.

Її обличчя, як і все тіло палало, але на відміну від миті раніше, вона здавалася щасливою.

◇ ◇ ◇

Коротка стрілка годинника вже досягла вершини. Наступного календарного дня в Йокогамі розпочнеться «Національний конкурс магічних дисертацій серед старших шкіл». Але навіть так, навколо цього місця не відбувалося нічого особливого. Конкурс дисертацій - це особлива подія для учнів Старших шкіл магії, що може вплинути на майбутнє тих кого обрали як представників, але для звичайних людей, що не мають стосунку до магії, це звичайна подія, одна з десятка подібних, що проводяться щороку.

В Чайнатауні, що навіть в цю епоху залишається одним з основних розважальних центрів Йокогами, готелі та ресторани працювали в штатному режимі.

Серед багатьох великих ресторанів, в одному, здається, вже згасло світло. Але в ньому була прихована кімната, яку не було вино з головного входу, в якій світило спокійне освітлення.

Там, навпроти один одного, сиділи два чоловіки. На круглому столі стояло два бокали. Старий лікер, що їх наповнював, можна назвати розкішним, але жоден з чоловіків не зробили й ковтка. Молодий чоловік вважав це трохи марнотратством, але оскільки старший чоловік, що сидів навпроти, не намагався взяти келих, він мусив слідувати його прикладу.

– Дуже дякую за вашу допомогу, містер Чжоу.

– Пробачте, якщо щось не так, Ваша Ясновельможність.

Слова Ченя, не співпадали з його зарозумілим тоном, а Чжоу поклонився зі свого місця з невеликою посмішкою.

– Я уже звернувся, щоб з батьківщини відправили судно. Завдяки вам ми можемо безпечно здійснити наступний етап операції.

– Бути корисним, це честь для мене.

І Чень, і Чжоу, говорили як зазвичай. Вирази їх облич не змінювалися.

– Але залишається одна не розв’язана проблема.

– О, про що ви, ясновельможний Чень.

В обох були «не зміні вирази», але вони маскувалися, перевіряючи один одного.

– Може ви знаєте, мій помічник потрапив до рук ворога.

Двоє змінили вирази. Своїм виразом, Чень показував, що це його засмучує.

– Мені це відомо. Я можу лише сказати, що це дійсно не щастя. Те що сталося з Містером Люєм...

Відповів Чжоу з похмурим виразом і голосом, що показував, як йому шкода.

– Однак, хоч через грубу помилку, захоплений ворогом, він воїн - необхідний нашій країні.

Чжоу мовчки кивнув на слова Чена. ...Він не міг дати жодних обіцянок.

Мовчав, щоб змусити Чена здатися і попросити допомоги.

– Ви протягнете нам свою руку допомоги ще раз.

Коли Чень сказав це, схиливши голову, Чжоу спочатку здивувався, а потім посміхнувся.

– О, звичайно, Ваша Ясновельможність. Я не зможу просто спостерігати, за стражданнями співвітчизника.

Чжоу посміхнувся і встав за столу.

– Власне, після завтра, ні вже завтра? Містера Люя переводитимуть у в’язницю для іноземців в Йокосуці.

Чень дуже здивувався, почувши це від Чжоу.

– Правда?!

– Так це дуже зручний випадок. Також ми дізналися маршрут.

Чжоу детально пояснив усі обставини, за винятком того, що вплинув, на перенесення часу на завтрашній ранок.

Замість цього, я б хотів би, щоб у завтрашній стратегії, це місце...

– Звичайно.

Після закінчення пояснення, Чжоу заговорив про те, що його хвилювало, але Чень погодився, не давши йому закінчити.

– Основною цілю стратегії буде Відділення магічної асоціації в Канто. Хоч бій неминучий, та я нагадаю командирам, максимально можливо не нашкодити Китайському кварталу.

– Дуже дякую вам.

Чжоу з жалем поклонився, на запевнення Ченя.

...До Конкурсу дисертацій, залишився один день. Тацуя досі не відав про шторм, що наближався.

<Далі буде>