Звичайний ранок, звичайна дорога до школи. Міюкі, в супроводі ще однієї людини, вийшли зі станції та приєднавшись до друзів і попрямували до школи. Один з них залишив їх з початку року, а інший в середині минулого тижня, окрім цього, на шляху до школи усе було звичайним.
Однак, цього разу, на Тацую чекало дещо незвичне. Перш ніж вони приєдналися до друзів, перед турнікетами їх окликнув голос старшокласниці. Перш ніж їх зупинили, Тацуя та Міюкі були в курсі її присутності.
В цей час, більшість відвідувачів цієї станції це учні та люди причетні до Першої старшої школи. На відміну від старих поїздів для масових перевезень, сьогодні на станції не так часто можна побачити, що сходить багато пасажирів і вона стає переповненою. Однак, брат і сестра пішли до стіни, де стояла Маюмі, щоб не заважати учням, що, час від часу, прибували на станцію.
Було кілька учнів, що поглянули на них, але, здається, не відчували схвильованості. Не дивно, що колишній президент студентської ради та нинішній віцепрезидент стоять поруч, а старший брат нинішнього віцепрезидента є фаворитом колишнього президента студентської ради, виходячи з пліток, це був широко відомий факт серед учнів Першої старшої.
Насправді ж розмови, на яку вони очікували, не було. Вони не пішли разом до школи, Тацуя та двоє людей, пройшли першими через турнікет. Єдине що сказала Маюмі, «після школи приходь до другої кімнати клубу Бігу по пересічній місцевості».
Клуб Бігу по пересічній місцевості (гри на виживання з застосуванням бойової магії) - клуб до якого належав Катсуто. Те, що друга клубна кімната використовувалася для неформальних зустрічей клубу, було не широко відомо в Першій старшій, і ті, кому це було відомо, знали, що Катсуто і далі особисто використовував це приміщення, навіть коли залишив клуб. Як і очікувалося, там куди покликали, Тацую вже чекали Маюмі та Катсуто.
– Ти один?
Не тільки Катсуто, що запитав, але і Маюмі показувала здивованість.
– Так, лише мене покликали.
Правду кажучи, Міюкі рішуче наполягала, що буде супроводжувати Тацую, але її якось вдалося заспокоїти. Обійшовся він досить дешево, вони підуть на Тістечковий фуршет31.
Що до причин, чому Тацуя прийшов один, вона була очевидна. Безумовно, Маюмі покликала лише Тацую, але було несподівано побачити, що Міюкі не слідувала за ним. Але не витрачаючи на це часу, вона перейшла прямо до теми.
– Тацуя-кун, ти виходив минулої ночі?
Питання Маюмі опинилося на вершині деяких очікуваних запитань і відповідей, яку припускав Тацуя.
– Виходив.
Він не додав «І що з того?»
– На мотоциклі?
– Так.
Коли хочуть обманути інших, люди досить балакучі. Зараз у Тацуї не було причин прикидатися багатослівним.
– ...Можеш сказати куди ти ходив?
З іншого боку, Маюмі, здавалося, не впевнена, як до нього підійти. Вона не була настільки підступною і досвідченою, щоб його промацати. Катсуто, який знаходився поруч з нею, здавалося, це взагалі не турбувало.
– Мене покликав Йошіда, що зіштовхнувся з вампіром і не розпізнаним магом, який переслідував його.
«Схоже, це триватиме ще довго», відчув Тацуя і вирішив сам розповісти історію. Покліпавши очима, Маюмі перевела погляд на нечитабельне обличчя. Можливо, навіть досвідчена з дорослими людьми, такими як її батько, Маюмі важко було прочитати їх з нього.
«Я поняття не маю, про що він думає».
Ця думка підтримувала тривогу Маюмі й похитнула психологічний захист.
– З якого часу?
Не відомо чи вирішив він підтримати Маюмі, але Катсуто раптово запитав, замість неї.
– Я кинувся лиш тому, що мене вчора покликали. Я не беру участь в пошуках вампіра.
Тацуя відповів, окрім того, що його запитали, і на те що не запитували, хто, що, і так далі, багато питань було пропущено. Не зважаючи що думали Катсуто і Маюмі, Тацуя не мав наміру зараз це з’ясовувати.
– Вам же двом відомо, що на Сайдзьо з першого «E» напали?
Навряд ці двоє не знають про це. Це було сказано для підтвердження, а не для питання. Звичайно повернулася ствердна відповідь.
– Я не єдиний хто хоче знати, що відбувається. Поки не знайдемо винуватця і не передамо його, не можливо почувати себе повноцінно в безпеці. Не прийнятно залишитися за завісою не розуміння, чи це поширення зарази, або, схоже, злочин однієї чи кількох людей.
Говорячи з ними двома, в цей момент, Тацуя зосередив погляд на Маюмі.
– Ми не зможемо співпрацювати, поки ви не розкажете, що відомо про ситуацію семпаю, і що ви маєте намір робити.
Від того, що він узяв ініціативу, схоже, вони трохи зніяковіли. Маюмі зітхнула і стерла посмішку.
– Якщо, Тацуя-кун, пообіцяєш співпрацювати, я розкажу що ми робимо. Однак, я думаю, що ти розумієш, що не потрібно більше нікому говорити.
– Розумію. Нумо співпрацювати.
Тацуя безперервно кілька разів кивнув, на пропозицію Маюмі. Це була бажана відповідь для Маюмі, але вона не могла зрозуміти його істинних намірів тому дивилася на обличчя співрозмовника.
– ...Це означає що ти приєднався до нашої пошукової групи?
– Ви правильно розумієте.
– Чому, так раптово? Ти ж не хочеш сказати, що не бачив повідомлення від ради кланів.
Сказав Катсуто. Оскільки сім’ї Саєгуса та Дзюмондзі спільно організували команду «полювання на вампірів», Рада кланів поширила повідомлення, про співпрацю серед Десяти головних кланів та вісімнадцяти додаткових сімей і Ста сімей. – Катсуто, природно, сказав що Тацуя якимось чином прочитав цей циркуляр Ради кланів, хоча від початку це не був документ, який могли побачити старшокласники, якщо вони не були прямими нащадками «Номерів».
– Я думав, що це не моя справа, я ж не зі Ста сімей.
А Тацуя не приховував факту, що прочитав повідомлення. Отримати несекретний циркуляр Ради кланів насправді не так складно.
– Якщо мне просять на пряму, інша історія.
Це була розпливчаста відповідь, хоча не можна було сказати, що в ній було щось не звичне, та тут не було нащо скаржитись. Тому і Маюмі, і Катсуто все одно повинні були кивати, попри свій внутрішній дискомфорт.
Досвід спілкування Маюмі з поганим характером Тацуї був більший, ніж у Катсуто.
– ...Але чи все в порядку? Я думала, що слід надати інформацію, перш ніж співпрацювати.
– Якщо хтось не піде на поступки, ми не просунемося. Якщо мене обдурять, я просто поверну теж саме.
Маюмі сухо засміялась, на слова, що здавалися занадто чесними, а насправді здавалося, щось приховували. Хоч розмова була таємною, але відчувалося, що вона хоче покінчити з цим, як змога швидше.
– Зрозуміла. Я розповім усе, що відомо на даний час. Та перед цим, я хотіла б сказати одну річ.
– Що?
– У Тацуї-куна дуже поганий характер.
– ....
З інформації яку надала Маюмі, три моменти були новими для Тацуї.
Перший - масштаб шкоди. Вона далеко виходила за прогнози Тацуї, але він не вважав це важливим.
По-друге, не схоже, що це справа одного злочинця. Тацуя думав про можливість існування спільників, але можливе число вірогідних вампірів було несподіваним.
І третє - це існування третьої сторони, що заважала пошукам Маюмі. Спочатку Тацуя, асоціював диверсантів з Ерікою. Але почувши більш детальну інформацію, зрозумів, що це абсолютно окрема сила.
Другий і третій момент турбували Тацую. Той маг в масці, мабуть, належить до сил перешкод у пошуку. І майже здогадувався ким вони були.
Але не розумів мотиву, для чого вони це роблять. Йому здавалося, якщо він це дізнається усе буде простіше, але це лише додавало роздратування.
– Що ви плануєте робити, коли спіймаєте вампіра?
Уникаючи дурощів, щоб не згубитися в алеї думок, Тацуя переключився на іншу тему. Навіть якщо нібито пообіцяв лише співпрацювати, він не міг ігнорувати кінцеву мету.
– Допитаємо, визначимо особу і мету. Після цього...
– Буде знищений.
Закінчив фразу Маюмі Катсуто. Ну... Тацуя теж не хотів легко чути слово «знищений» з вуст старшокласниці, Тож не вважав що це була м’якість.
І для Тацуї була притаманна більше емпатія, ніж людяність. Прагматичний і емоційний.
– ...Зрозумів. То, що я повинен робити?
– Тоді, думаю, ти супроводжуватимеш нас. По можливості, з сьогоднішнього вечора...
– Ні, Шіба дій самостійно. Я хочу, щоб ти повідомляв про знайдені сліди.
Маюмі мовчки поглянула в обличчя Катсуто, що скасував її вказівки. У її погляді не було жодного здивування, але здавалося у неї були підозри.
– Зрозумів.
Якщо чесно, як на Тацую, то йому було легше робити те, що сказала Маюмі. Тим не менш, він не був серйозним в обіцянці «співпрацювати», тож міг без вагань кивнути на слова Катсуто.
Тацуя не відкрив власної «руки», лише почув те що хотів дізнатися, і покинув двох людей.
Коли кроки Тацуї стали нечутними (навколо цієї клубної кімнати були приховані антишпигунські мікрофони) Маюмі заговорила.
– Дзюмондзі-кун, чому ти хочеш, щоб Тацуя-кун діяв окремо?
Вона не докоряла, а просто не розуміла цього.
– Бо думаю, що це ефективніше.
У голосі Катсуто не бракувало впевненості.
– Але якраз зараз, ми можемо подарувати його родині Чіба.
Маюмі знала, що Еріка та інші діють всупереч оповіщенню. Оскільки Десять головних кланів є лідерами, але не правителями, вони не можуть просто примусити, чи покарати. Однак, у ситуації коли тіні іноземних держав діють явно і приховано, біганина без дозволу призводить до клопоту і хвилювання. Навіть якщо приєднання Чіби Еріки та Йошіди Мікіхіко неминуче насправді Маюмі мала намір хоча б брата і сестру, Тацую і Міюкі, тримати в полі зору.
– Сказати по правді, певно, так і буде
Однак, на занепокоєння Маюмі, Катсуто відмахнувся сказавши «не хвилюйся».
– Поки ми щирі, Шіба нас не зрадить. Така людина, цей хлопець.
– ...Точніше, давай і бери? Така тонка довіра.
– Навіть вірність самураїв, що дотримувалися кодексу «покровительства» та «обов›язку», мала на увазі давай і бери. Думаю, що це набагато надійніше, ніж сліпий послух.
– ...Основою абсолютної лояльності є «залежність». Я не можу очікувати подібного від Тацуї-куна, першим це не личить.
Переконано кивнула Маюмі, на те що кинув Катсуто.
◇ ◇ ◇
Якщо зібрані шматочки до рівня, коли ми можемо визначити, що чогось вирішального не вистачає, це задовільний результат. Неодноразово прокручуючи, отриману інформацію в голові, Тацуя кинувся до кімнати студентської ради, де його чекала Міюкі.
Зовні все ще було видно. Це природно, сьогодні субота. Навіть якщо уроки закінчилися, щойно пройшов післяобідній час. Причина, через яку Тацуя поспішав, не в тому, що він може не встигнути до часу повернення до дому, а тому, що може спізнитися на обід.
Навряд чи Міюкі поїсть, не чекаючи Тацую. Якби він сказав їй поїсти (наказом старшого), це вже інша історія, але сьогодні він цього не зробив, бо не думав що настільки запізниться. Насправді вона не довго чекала, але Тацуя поспішав, думаючи про ту, що вона його чекала.
...Чи варто говорити про подібних людей?
Тацуя з усіх своїх фізичних сил швидко пробіг по сходах, пропускаючи сходинки й зупинився перед кімнатою студентської ради. Потім, ніби чекаючи на це, двері кімнати студентської ради відчинилися.
Золотистий блиск вдарив йому в очі.
Тацуя змістився в бік і, майже в той же час, Ліна вийшла за двері. Усвідомивши ситуацію, що утворилася в проході, Тацуя трохи підняв вуста, увійшовши в проміжок, де нікого не було.
Ігноруючи правило «дами в перед», не ігноруючи дами.
– Привіт, Ліно. Як справи?
Проходячи повз, вони поглянули один на одного і він поплескав по правому плечу дівчини.
– Привіт, Тацуя. Я в порядку. Дякую.
Попри те що до її тіла раптово доторкнулися, Ліна не сказала слів «сексуальне домагання». Вона відповіла з посмішкою, не нахмуривши брови й повернула поплескування, двічі вдаривши по плечу Тацуї.
Побачивши Тацую, Міюкі та Хонока радісно встали та помахавши руками, вітаючи його, коли він сів (перед ними) за стіл, як він зрозумів, для конференцій. Він не хотів думати, що цей предмет члени студентської ради придбали, для проведення обідів, вечер та чаювання.
Азуса та Ісорі не було. Тацуя не був би проти, якби вони були присутні, та зрештою так було зручніше. Не тому, що він був напружений, просто треба було бути обережним коли поруч були старшокласники. Особливо поряд з Азусою, яка відразу усього лякається (так думав сам Тацуя).
Запрошення Маюмі було абсолютно несподіваним. Тож, він не зміг підготувати щось до обіду. Однак, якщо зараз раптово запитати «чи не має чогось» це скоріше викличе переполох, ніж вирішення ситуації. У цей час йти до їдальні, де вже можна передбачити закінчення продажів, що мало багато клопоту, тому він, через довгий час, вирішив скористатися обіднім сервісом студентської ради.
Хонока клопоталася з панеллю системи приготування їжі, а Міюкі готувала напої. Роль Тацуї полягала в тому, щоб сидіти й тихо чекати. Об’єктивно можна подумати «хлопці заздритимуть», але він викинув такі не продуктивні думки, ще до того як вони досягли свідомості.
– До речі, для чого тут була Ліна?
Це була думка, яку він натомість вклав у свою свідомість.
– Школа запропонувала зробити Ліну тимчасовим членом студентської ради, на час навчання за кордоном.
Ставлячи чашку кави перед Тацуєю, Міюкі схилилася і заглянувши в очі, відповіла на його питання.
Її довге чорне волосся стікало вниз перед Тацуєю, як водоспад. Зосередивши увагу на її жесті, яким вона легко закинула волосся назад, думки Тацуї обробляли інформацію, яка щойно потрапила в його вуха.
– О... Що до цього, то останній раз вона говорила, що занепокоєна, оскільки не може визначитися з вибором клубу.
– Так. Здається закулісні бої були досить напруженими... Мабуть, тоді голова Хаторі й прийшов з цією ідеєю.
Відповіла Хонока, принісши тацю з гарячими стравами. Після чого розвернулася, а Міюкі обійшла стіл, попрямувавши за власною тацею, після чого почався обід.
– Її навчання закінчиться в цьому семестрі, тому вона не зможе взяти участь в змаганнях.
– Думаю, за цим ховаються якісь таємні наміри.
Злегка зла посмішка сковзнула по обличчю Міюкі.
– Здається, дехто думав про дурні речі, щоб зробити фотоальбом Ліни для продажу.
Хонока зітхнула і нахмурилась.
– Хіба у школі є фотоклуб?
Не дивно, якби такий клуб був, але Тацуя не пригадував подібного.
– Це фото група художнього клубу. Здається, вони думали про те, щоб відправити Ліну в клуб легкої гімнастики, щоб потім зробити її фото.
Легка гімнастика - це специфічна гімнастика для магів, що діють користуючись силою тяжіння та інерції, вправи виконуються ніби на батуті, без використання батута. Ілюзорна битва в якій брали участь Міюкі та Хонока, одне з відгалужень цієї легкої гімнастики.
– Зрозуміло... Дійсною, виглядало б чудово.
– С-т-а-р-ш-и-й б-р-а-т?
– Та не впевнений що до продажу.
– ....
Тацуя відверну очі вбік, уникаючи підозрілого погляду Міюкі.
Однак, там він також зустрівся з подібним поглядом.
– ...Ні, як щойно не правильно висловився. Пробач.
Знову повернувши погляд на сестру, Тацуя вирішив підняти білий прапор. Якщо зіграти в «балухи», була велика ймовірність, що першими здадуться дівчата, але, певно, було не гарно використовувати їх почуття, для такої дріб›язкової справи.
З іншого боку, Міюкі знала, що Тацуя не мав ніякого поганого наміру, і все ж вибачився, тож не змогла стримати зніяковіння й опустила голову.
– І-і все ж. Тут і там чути подібні розмови, схоже, іскри ось-ось зачеплять не лише саму Ліну, але й тих хто не пов’язаний з вербовкою...
Хоча вона складала враження наполегливої, Хонока в основному була делікатною особою (також її можна назвати боязкою), тож їй стало ніяково дивитися на дивну атмосферу.
– Тож через це вона буде членом студентської ради?
Тацуя, одразу зрозумів стан Хоноки й прийшов на допомогу.
– Так. Якщо вона, виправдається діяльністю студентської ради, будь-який клуб відступить.
Міюкі швидко прослідувала за ним.
Побачивши, що делікатна атмосфера, що плавала між братом і сестрою, зникає, вона з полегшенням приклала руку до грудей. Нажаль вона не була настільки злою дівчиною, щоб думати про сварку між братом і сестрою.
– То, що ж вирішила Ліна?
– Здається вона не надто рада.
– Видається, вона не хоче витрачати час після школи. Думаю, з цієї причини, вона не визначилася з клубом, хоча її так старанно запрошували.
На відповідь Міюкі та Хоноки, Тацуя кивнув, висловлюючи «я теж так думаю».
◇ ◇ ◇
Після вечері у вихідний день, Тацуя сидів на дивані у вітанні та дивився на великий екран на стіні.
Поруч, притискаючись до нього, сиділа Міюкі.
Головна частина екрана, була розділена на три частини, в основній було зображення в реальному часі центрального Токіо, трансльоване зі стратосферної камери спостереження і три світлові точки, що рухалися по ньому; у верхній частині, відображалася дорожня карта, що відповідала основній частині та світлові плями, що рухалися по ній, а в нижній частині прокручувалися текстові дані, відображаючись з інтервалом у тридцять секунд.
Завдяки Санаді, він міг використовувати камери спостереження на стратосферній платформі.
Можливість відстежувати сигнали сімей Саєгуса та Дзюмондзі - це не наданий Маюмі код автентифікації, а робота рідкісного хакера Фудзібаяші Кійоко.
Фудзібаяші також відшукала сигнал пошукового загону Чіби.
Світлові плями, схоже, це хвилі сили втручання, перехоплені радіо передавачами, встановленими на стратосферній платформі, а результат аналізувався і відправлявся суперкомп›ютером Окремого магічного батальйону.
Було відомо, що Магічний експериментальний загін одночасно був експериментальним загоном оснащеним передовими технологіями (інакше в них би не з’явився Мобільний костюм), розмірковуючи про це, Тацуя знову пригадав про їх нестандартні здібності.
І якщо говорити про технології.
– Зірки, здається, мають кращі методи виявлення вампірів, ніж ми.
Вражено пробурмотів Тацуя, спостерігаючи за рухом сили втручання, визначеної як Зірки.
Не можливо було визначити рух вампіра на пряму, але його можна було звузити, визначивши маршрут трьох сил, що шукали вампіра. Рух світлової точки, що вважалася Зірками, здається швидко відстежував пересування вампіра, попри неможливість використання датчиків з вуличних камер або пристроїв спостереження на стратосферній платформі. Тацуя не знав, чи пов’язано це з невідомими методами або передовими технологіями. Також Тацуя не міг знати, чи можна відстежувати лише вампірів, або ж можна ідентифікувати інші магічні сигнали. Що можна сказати напевно, це те що USNA випереджає Японію в цій галузі.
Тацуя не вважав, що японська магічна технологія є передовою у світі. Він не думав, що охоплював всі технології. Однак, його жалкування та бажання знати були для нього не переборними.
– Але зараз не час для цього.
Відкидаючи непотрібні думки, Тацуя підняв тіло з дивану.
– Старший брате, ви йдете?
Сидячи на дивані, піднявши погляд на Тацую, що встав, запитала Міюкі.
– Ти ж хороша дівчинка, тож, будь ласка, спокійно зачекай.
Тацуя долонею погладив щоку Міюкі.
Приклавши руку до тильної сторони руки, Міюкі сильно притиснула долоню брата до своєї щоки. Ніби перевіряючи температуру його тіла.
– З нетерпінням чекатиму вашого повернення сьогодні.
– Так. У найближчому майбутньому, без сумніву, мені знадобиться твоя сила. У той час...
– Так. У той час, ми будемо разом, це обіцянка, старший брате.
– ...Ну, я не думаю, що це буде так небезпечно, як в Йокогамі.
Злегка пожартував Тацуя, Міюкі також посміхнулася, відпустивши руку Тацуї.
Біля входу, Міюкі дивилася як підготувавши різне обладнання, крім улюбленого CAD, Тацуя виступив в бій.
Міюкі дивилася на зачинені двері, до поки уже не могла відчувати присутність брата.
І в момент коли її старший брат був відсутній, і вона не могла чітко вловити його своїм сприйняттям, вона швидким рухом розвернулася назад.
На її обличчі не було смутку. Її великі очі горіли яскравим блиском.
Міюкі повернулася до вітальні й увімкнула великий, затемнений екран. Навіть якщо вона не була бездарною в техніці, та точно не була її сильною стороною.
Однак, у неї була хороша пам’ять. Хоча не настільки, як у Тацуї, який в результаті побічного ефекту реконструкції психіки, міг вільно контролювати здатність запам’ятовування, як і він, вона без проблем могла повторити дії які нещодавно бачила.
На екран вона вивела теж саме, що щойно дивилася з братом. Швидкість прокручування текстових даних була для неї трохи завелика, але вона не знала як змінити налаштування, тому просто мирилася з цим.
З точок, що рухалися, вона відчайдушно гадала, куди прямує її брат. Їй сказали тихо чекати, але вона не хотіла просто спокійно чекати. Навіть якщо вона порушить розпорядження брата, або якщо її за це насварять, це було краще ніж нічого не роблячи спостерігати за тим як брат страждає.
Звичайно, цього разу, не має великого збройного конфлікту. У цьому сенсі, небезпека менша, ніж в Йокогамі.
Але навіть у невеликому масштабі.
Навіть у ситуаціях коли застосування сили сильно обмежено.
Противник це, мабуть, Зірки.
...Однак, Міюкі могла зробити не так багато.
Як людина п’ятнадцяти років, вона мала вищий рівень сили на всю країну. Ні, можливо, найвищий рівень у світі.
Але її сила не схожа на передбачення чи ясновидіння.
Вона не мала влади мобілізації сил Йотсуби.
У неї не було особисто побудованої мережі, як у Тацуї..
Ні яких хакерських навичок, як Фудзібаяші.
Міюкі, що не мала жодної особливої магії, організаційної сили та особливих навичок для пошуку Тацуї, притискала руки до грудей, стежачи за екраном.
Це було несвідомо.
В центрі грудей, її серце. Через одяг вона не могла відчути, як серце б’ється, але могла відчути інше.
Глибоко у грудях, десь у серці.
Міюкі відчувала зв’язок з Тацуєю.
І огидні кайдани, прикріплені до її брата.
Переконструйований обмежувач.
Ланцюг і замок - це вона сама.
Та й ключем є вона сама.
Езотерична техніка, схожа на прокляття, зв’язувала її старшого брата, одночасно сковувала її.
Але так вона мала певний зв’язок з братом.
«Я б хотіла це бачити».
Так думала Міюкі.
Тацуя, схоже, знає, що з Міюкі, незалежно від того як далеко вона знаходиться. Вона чула, що «Зір» Тацуї, що аналізує інформацію буття, може сказати де знаходиться Міюкі та в якому вона стані.
Іншими словами, вона взагалі не мала конфіденційності, але Міюкі ані трохи не вважала це осоружним.
У неї не було нічого, що вона хотіла б приховати від брата.
Швидше, вона навіть хотіла, щоб він прочитав секрет в її серці, який вона не могла висловити. Вона так вважила, навіть знаючи, що «зір» Тацуї не такий добрий в психічному вимірі.
Міюкі, з іншого боку, не мала сили «бачити» далекого партнера.
Натомість Міюкі, котра народилася з магією системи психічного втручання, мала «тактичне почуття», що відчувало «розташування розуму». Вона може «торкнутися» розуму інших, якщо звільнить свою здатність, знявши обмеження накладене на Тацую. Можливо, вона могла доторкнутися до кожного «духу», що плаває у світі.
Однак, не відчувала «існування» віддаленого партнера. На відміну від її старшого брата, Міюкі не могла подолати фізичну відстань, що не існувала в інформаційному вимірі.
Це різниця між зором та дотиком. Хоча могла доторкнутися до речей «тут», вона не могла знайти нічого, місце чого не знала.
Відчуваючи свого брата глибоко в грудях, що додавало розчарування, Міюкі важко задумалась.
Натхнена незрозумілим зловісним передчуттям, вона сподівалася кинутися до брата.
І як довго вона дивиться на екран?
Коли задзвонив дзвінок, повідомляючи про несподіваного гостя.
Вона з подивом глянула на годинник.
«Гаразд, нехай йдуть», подумала Міюкі. Іншими словами, не буде нічого поганого в тому, що вона прикинеться відсутньою, було вже пізно для візитів.
Подивившись на екран монітора. Впізнавши відвідувача, Міюкі негайно змінила плани. Подумки обчисливши час необхідний для переодягання.
– Можете почекати хвилинку, вчителю.
Гостем був Якумо.
◇ ◇ ◇
Тацуя, з-за дерева, спостерігав за битвою між вампіром та магом в масці.
Він прибув до цього парку за три хвилини до початку бою. Здивовано відкрив рот, коли точка захоплення підтвердилася, але тепер він затаїв дихання і приховав свою присутність, розглядаючи можливість втрутитися.
За інформацією Маюмі, є кілька вампірів і за ними полює кілька мисливців, але перед ним безумовно билися саме ті, що й вчора. Він лише поглянув на пересування груп і передбачив, де відбудеться перший бій, але не визначив осіб.
«...Це ж випадковість, правда?»
Жах пройшов по спині й здалося він ледве безсвідомо не видав сою присутність. Якось, зупинившись на межі, Тацуя подумки поскаржився. «Якщо це доля, вона занадто не приємна».
Він знову поглянув на бій. Перевага, схоже, була у мага в масці. Вампір в білій масці шукав шансу втекти. А тенета що блокували б втечу, все ще не завершені.
«Четверо? Як і очікувалося, недостатньо»
Оскільки три сили - чотири, враховуючи поліцію, яка не співпрацювала з Саєгусою - почали наближатися, на місце події з чотирьох напрямків, з’явилися чотири маги. У зв›язку з тим, що обладнання для моніторингу вулиць не можна використовувати, четверо людей зібралися непомітно для іншої сили, треба сказати, що в цьому тримірному місті недостатньо рук, щоб перекрити всі шляхи для відступу.
Ось чому це не «гра в хованки», а «гра в квача»...
«Ворог ворога - зрештою, інша людина. Не обов’язково що він союзник лише тому, якщо він ворог ворога, ех».
Якби усі, хто переслідує вампірів, працювали спільно, схопити його було б легко, оскільки в кожній команді було б постільки ж людей. Але, мабуть, так не вийде, через різницю в інтересах. Тому що його власна мета, не зовсім співпадала з ні з Маюмі, ні з Ерікою.
Але поки що вампіри - вороги.
«Ну як мені тепер вийти?»
Передбачаючи певні реакції мага в масці, Тацуя, із-за талії, замість CAD, витягнув пістолет. Звичайно, це незаконне володіння зброєю, але він не повинен був зараз про це хвилюватися. Грубо прицілившись в живіт вампіра, який, ухиляючись від ножа, щойно підстрибнув своїм ідеальним тілом, Тацуя просто натиснув на курок.
Кажуть, що середня ефективна дальність пістолета - п›ятдесят метрів, та ефективна дальність дії в реальному бою - в межах двадцяти метрів. Ситуація в цьому не змінилася з минулого століття. Тому що пістолети - це зброя, створена для подібних потреб.
Відстань між тінню дерева, де ховався Тацуя, і монстром у довгому пальті, становила близько десяти метрів. Хоча він пройшов мінімально необхідну підготовку, для Тацуї, що не тренувався з пістолетом щодня, було важкувато влучити.
Пістолет в його руці, через використання унікальної кулі, був однозарядними. По суті, це була гра з одним шансом, другого пострілу не буде. Власне йому хотілося прицілитися в оголену частину шкіри, але він міг лише відмовитися від неможливого.
До того ж від початку, супротивник був у капелюсі, глибоко натягнутому на очі, в пальто до щиколоток, обличчя цілковито закривала біла маска, вірно було б сказати що на ньому взагалі не було оголених ділянок. Не варто було хвилюватися.
Малошвидкісний, важкий боєприпас, що поглинув більшу частину звуку пускової установки, поцілив в черевину, яку і призначався. Куля вдвічі важча за дев’ять міліметрів, компенсувала несучу швидкість і спричинила падіння вампіра.
Маг в масці повернула голову до Тацуї. З різким спалахом, сіяючі золоті очі поглянули на Тацую.
В них була явна, безпомилкова ворожнеча.
Разом з тим, як вона опустила ніж, Тацуя опустив пістолет.
Рука жінки потягнулася до талії, а рука Тацуї - до боку.
Тацуя встиг першим.
Але його палець, що спускав курок CAD зупинився на пів шляху.
В руці супротивника був автоматичний пістолет середнього розміру. Тацуя вловив утворення в стволі магічної послідовності.
Швидкість була порівняна з його магією Розпаду. Бойовий девайс спеціалізованого використання, що розгортає послідовність активації коли його просто схопили, діяв на випередження, оскільки не було потреби перемикати перемикачі.
Активована магія була Зміцненням інформації. Магія що зміцнювала кулі, котрі проходили через ствол.
Тацуя переключив селектор CAD і змінив формулу послідовності активації з магії Розчеплення інформації на магію розчеплення матерії.
Цілю була камера пістолета, який тримав маг в масці. Звідки вилітала куля.
Стиснення часу, спричинене обробкою інформації при здійсненні магії, було настільки щільним, що Тацуя активуючи CAD спостерігав як маг в масці натискає на курок автоматичного пістолета.
Між Тацуєю і магом було близько п’ятнадцяти метрів. Хоча швидкість дозвукової кулі і зменшилася глушником, що обмежував вихід звуку, час до потрапляння в ціль менше п›ятисотої секунди.
Це майже синонім поняття мить.
Але час, для застосування Зміцнення інформації на кулю набагато менший.
За мить куля, інформація атрибутів якої, включаючи швидкість кулі, була миттєво зміцнена, під час її польоту, була миттєво розсіяна в дрібний пил.
З-під маски мага просочилося потрясіння.
Тацуя подумав, що у неї є причини для впевненості.
Зазвичай «Зупинка» або «Зміна вектора» не завадили б цій кулі. Історія інша, якщо ви володієте майстерністю Катсуто, але це не можливо для звичайного мага. Це буде важко навіть для бойового мага з Десяти головних кланів.
Тацуя зміг впоратися лише через те, що «Розпад» міг впоратися зі «Зміцненням інформації», що було добре з нею добре сумісним, інакше, напевно, цьому було б важко запобігти, без контрзаходів.
Але це все лише гіпотетично. Насправді зараз маг в масці був відкритим перед Тацуєю.
Одночасно з тим, як його свідомість це визначила він активував магію.
Магія що не спрацювала першого разу, цього разу націлилася на маску мага в масці.
Інформаційне тіло, що описувало «колір», «форму», «звук», «тепло» і «положення» відобразилися в погляді Тацуї. Контрмагія і техніка розсіювання були націлені не на тіло опонента, а на саму магію маскування.
Магія, що руйнує саму магічну послідовність, суцільний образ, що нагадував костюм, розсипався і розвіявся.
...Наступного моменту.
Демон переродився ангелом.
◇ ◇ ◇
Нічний вид потопав у зірках. В салон електричного чотириколісного транспортного засобу, що ковзав по шосе в центрі міста, не передавалися звуки чи вібрації, так що зовнішній пейзаж можна було переглядати як стереоскопічне зображення.
– ...Сенсею.
Обережно заговорила Міюкі, з сидіння тихого салону.
Вона зверталася до користувача Ніндзюцу, Коконоє Якумо, що сидів поруч.
– Ум, що таке?
Якумо розкрив очі та повернув обличчя до Міюкі.
– Чому, цього разу... Ви вирішили позичити свою силу? Як я пам’ятаю, ви заклялися не втручатися у справи зовнішнього світу.
Обережність або сурове дотримання буддійських заповідей. Сенс різний, але результат схожий. Обітниці, які Якумо наклав на себе, були й самозахистом, і дотримуванням буддійських заповідей.
– Цього разу є кілька обставин.
Тон Якумо був таким же легким як завжди, і Міюкі було важко заглянути за нього.
– Хоча я пішов у монахи й покинув мирський світ, я не залишив майстерність Шінобі. Це не моя власна проблема.
Він не міг цього зробити, він не зробив цього. В цьому не було ніякого внутрішнього напруження чи емоцій жалю, і це абсолютно природно для Якумо... Так це виглядало для Міюкі.
– Також це обов’язок та відповідальність тих, хто успадкував навички... Це може виглядати досить мирським, але думаю, що це прийнятно, тому що навіть буддійські храми не можуть бути відокремлені від влади та традицій?
Це було питання «чи не так?», на яке Міюкі не мала відповіді. Таке не запитують у п’ятнадцятирічної дівчини, не те що у Міюкі.
– Хм...
Найкраще вдарити туманне розуміння. Учень Якумо на водійському сидінні, показував ознаки нахмурених брів, але, можливо, це її уява.
– Насправді, я чув від Казами-куна, що ворог Тацуї-куна, можливо, використовує «Костюмований парад» Кудо. Якщо це правда, ми повинні дещо прояснити оператору. Мій попередник навчив Кудо, техніці «Плащ марева», з якої той створив «Костюмований парад».
Вираз Якумо затьмарило щось досить дратівливе.
Однак, таке недоброзичливе зауваження не досягло вух Міюкі.
– Праобраз техніки сім’ї Кудо «парад», наставник учителя?..
Тацуя міг би проковтнути, просто подумавши, «зрозуміло, ось як воно». Однак, це був факт, про який Міюкі не могла не запитати.
– Ем? Ти не знала? Метою створення дев’ятої лабораторії була розробка мага, який використовував модернізовану магію, що реалізувала та реструктурувала древню магію. З цією метою, у дев’ятій лабораторії була зібрана велика кількість старомодних операторів. Серед них був мій попередник.
Звичайно, Міюкі цього не знала.
Скоріше не правильно думати, що дівчинка, старшокласниця знає про Інститут розвитку операторів магії, половина якої страждала від утисків, в темні часи сучасної магії. Навіть якщо Міюкі могла успадкувати знання про роботу найвідомішої Четвертої лабораторії, вона не могла знати, що відбувалося в інших лабораторіях.
– ...Чи може що прізвище сенсея.
Здивувалась Міюкі й запитала з блідим обличчям
– Ні, це занадто надумано.
Він одразу зрозумів, про що підозрювала Міюкі. З гіркою посмішкою Якумо махнув рукою.
– Прізвище Коконоє успадковане від попередника32.
Атмосфера в машині трохи розслабилась. Однак, як тільки піднялася теплота, вона швидко знизилася.
– Ну, таким чином, Кудо переробили «Плащ» попередника, створивши «Костюмований парад». Він містить таємниці, які по суті є для нас секретом. Отже, якщо маг, що заплутав Тацую-куна, використовує «Костюмований парад», ми повинні упередити його, щоб не поширював їх далі. Якщо ж він не почує, шкода.
Тон і вираз Якумо залишався такими ж легкими, як і завжди. Однак, Міюкі почула холодок, що пробіг по її хребті. Це не була проста ілюзія Міюкі. Учень Якумо що тримався за кермо, теж напружив плечі.
◇ ◇ ◇
Демон став ангелом. Зміна була настільки яскрава, що це нагадало Тацуї таке старомодне порівняння.
Багряне волосся, що нагадувало темряву прірви, світилося золотом, навіть під слабким світлом вуличних ліхтарів.
Злі золоті очі змінилися на колір ясного синього неба.
Риси обличчя були м’якими, а тіло струнке.
Навіть її ріст, здавалося, трохи зменшується. Ні, вона досі виглядала високою.
Ця краса була не те, що можна було приховати за невеликою маскою.
Дійсно, якщо можна змінити навіть фізичну структуру, зрозуміло що цим можна обманути очі світу. Якби не зібрав різноманітні докази, Тацуя, мабуть, і сам не розумів би.
Його рухи були несвідомими, незалежними від думок. З рук яскравої білявої синьоокої дівчини послідовно вилетіло п’ять куль, всі вони зникли як пил, не дійшовши до Тацуї.
Незадовго до вильоту зі ствола сьомої кулі Затвор-кожух33 злетів з пістолета, в руці дівчини, і ствол відвалився.
Схоже, від того, що її постріли примусово зупинили або, скоріше, що пристрій, який вона використовувала, знищили магічним чином.
– Зупинись, Ліна! Я не битимусь з тобою.
Скориставшись затишшям, Тацуя спробував змінити ситуацію. Його ціль на сьогодні - захопити вампіра. Захопити й з’ясувати, що воно таке. Тому він подбав про складний трюк з однозарядним пістолетом, кулею-транквілізатором, з якого в, момент влучання, вилітає голка.
Бій з магом в масці, Ліною, для нього не потрібна, зайва річ. І ці слова були спробою припинити його, але...
Це був поганий хід, він досяг протилежного ефекту. Глибокі блакитні очі за маскою суворо блиснули.
Ліна повернула інтегрованим CAD, без ствола і затвору-кожуху, до кобури, але натомість замість пістолета дістала невеликий метальний ніж.
Поширена думка, що маги USNA віддають перевагу інтегрованим бойовим CAD. Цей кинджал - це не просто кинджал, можливо, він є якимось бойовим девайс.
Кроткі черевички з м’яким покриттям гребнули землю парку. Її Швидкість зовсім не відповідала дівчині, але вона не перевищувала можливості звичайної людини.
Тацуя дістав з кишені свинцеву кулю і кинув її пальцями.
Прорізавши повітря свинцева куля полетіла до правої руки Ліни та пробила її.
Але крапель крові не з’явилося. Замість того щоб пробити плоть, вона пройшла через ілюзію.
Ліна змахнула. Кинджал летів приблизно в метрі, коли його можна було помітити неозброєним оком.
Тацуя очима прослідкував його шлях, стрибнув в бік і ухилився. Коли він повернув очі, ілюзія знову тримала кинутий кинджал.
Його неозброєні очі бачили зовнішність дівчини в маленькій масці, а його розум розпізнав порожній стереоскопічний образ.
«Як клопітно!»
Мовчки пожалівся Тацуя. Знати та зіткнутися в реальності дійсно значно відрізняються.
Елементи описані в інформаційному тілі створені методами Параду - це «колір», «форма», «звук», «тепло» та «положення». Така ж ілюзія що й у «Плаща» Якумо.
«Парад» Ліни зосереджений на проєктуванні відмінних від основного тіла кольору та форми, тоді як «Плащ» проєктував ті ж колір, форму, звуки та тепло що й у головного тіла. Однак, «Парад» не опустив функцію маскування позиції. Функція зміщення позиції також реалізована в магічній послідовності, яку створили Кудо, а Ліна успадкувала.
Зараз Ліна перенаправила обчислювальну потужність для маскування кольору та форми на маскування положення, і не дозволяла Тацуї визначити координати її тіла. А якщо він не може визначити координати, він не може накласти магію. Це теж саме, як заклинання визначають координати на основі візуальної інформації і можуть виявитися недієздатними, втративши противника з поля зору. – Різниця між «Парадом» та ілюзією полягає в тому, що координати були підроблені навіть в інформаційному просторі.
Щоб накласти заклинання, ви повинні спроєктувати магічну послідовність на цільовий Ейдос. Наприклад, для роботи з файлом на комп’ютері необхідно вказати шлях до каталогу, де зберігається файл, і вказати шлях команді виконання. Якщо ярлик переправлено на підроблений файл зі шляхом до фіктивного файлу без тіла, навіть якщо ви дотримуєтесь тієї ж процедури, що і звичайно, операція з файлом не буде виконана і станеться помилка.
Коли це застосовується до магічного процесу активації візуальна інформація часто стає таким значком ярлика, що поєднується зі слуховою або теплово-тактильною інформацією. Якщо візуальна інформація порушена ілюзією, магія не буде активована, але якщо ілюзія перегукується з основним тілом, майже завжди можна дістатися до Ейдосу головного тіла з інформації координат. У цьому випадку магія справно працюватиме, хоча активація затягнеться.
Навіть якщо ілюзія проєктується віддалено від основного тіла, все одно можна знайти Ейдос основного тіла, використовуючи зв’язок між ілюзією та основним тілом як ключем. Однак, якщо координати замасковані і в інформаційному вимірі підготовленої болванки основного тіла, магічна послідовність попрямує по ярлику п’яти почуттів, що діятиме на болванку, і як результат «нічого не відбудеться».
Це і є контрмагія системи «Парад».
Тому, щоб перервати «Парад».
Необхідно знищити ілюзію, знайти та атакувати тіло до того як утвориться новий привид.
Чи визначити координати тіла в інформаційному вимірі, не покладаючись на п’ять почуттів для нападу.
Перше зараз зробити не можливо. Навіть, Ліна швидко активувала магію. Її швидкість активації перевищувала швидкість Міюкі. Можливо, вона особливо практикувала саме цю магію. Швидкість реактивації була моторошною.
Другий спосіб, для Тацуї, був можливим. Але перенесення більшої частини сприйняття фізичного виміру до інформаційного виміру, перебуваючи під фізичною атакою - своєрідна ставка.
«Не має вибору».
Ухилившись від п›ятого кинджала, вирішив Тацуя. Тіло, до того як сформована нова ілюзія не знайти й не атакувати та не знайти Ейдос опонента безпосередньо в інформаційному вимірі.
Однією рукою він витягнув з кишені куртки циліндричну баночку.
І злегка підкинув її в гору.
Мить і Ліна, на обличчі якої був підозрілий вираз, зрозуміла характер «банки» і широко відкрила очі.
Мініатюрна осколкова граната.
– Іс...
«Ісусе», хотіла сказати вона. Однак, Ліна не змогла завершити фразу. Не витрачаючи часу на це коротке слово, вона почала піднімати об’єктний бар’єр.
«Фіксоване уповільнення швидкості»
Тацуя, з іншого боку за допомогою Флеш касту запустив зональну магію, що безперервно, з постійною швидкістю уповільнювала швидкість руху об’єкта. За допомогою слабкого бар›єра, створеного його віртуальною магічною областю, не можливо повністю нейтралізувати осколкову гранату (гранати, що розкидає шрапнель), яку він кинув. Магія зупинки швидкості, може програти кінетичній енергії пострілу і не змінити подію.
Тому і Фіксоване уповільнення швидкості. І все ж він не був в змозі контролювати такі масштабні змінні, як соті та тисячні.
Зважаючи на характеристику підготовленої зброї та силу втручання віртуальної магічної області, він звільнив магію на рівні самої межі, на якому магія мала ефект.
При постійному уповільнені швидкості шрапнель не могла бути зупинена. Звичайно, ця магія була не для цього. Невеликі осколки летіли в бік, який він повернув, стоячи на одному коліні і масивно били по стегну і піднятій руці, що прикривала голову.
Майже нічого не проникло через тканину зі штучної шкіри з простою куленепроникною властивістю, але все ж більше десятка неглибоких поранень покривали ногу та руки.
«Запуск системи авто відновлення».
«Примусова зупинка процедури відновлення»
Зупинивши самовідновлення, що намагалося активуватися автоматично, Тацуя негайно стрибнув до Ліни, що розгорнула бар’єр і повністю уникнула шрапнелі. Вона намагалася створити новий об’єктний бар’єр, який розчинився магією Розпаду. Вона була здивована настільки, що це застало її зненацька, Ліна вже не могла нічого зробити.
– ...Ти божевільний Тацуя.
Тацуя притиснув Ліну, яку повалив спиною на землю. Ліна говорила здивованим голосом. Губи, що не були приховані маскою, скривилася і показували посмішку, але було не важко визначити, що це блеф.
– Якщо мені не відомо де ти знаходишся, хіба не звичайна практика ведення вогню ненаправленою атакою?
– Це те що називається не вибіркова атака.
– Можеш інтерпретувати це так. Нажаль я не маю навичок маніпуляції магією широкої області. Що ж, я переконаний, що Ліна, напевно, могла захиститися, тож пробач.
– Якщо ти поранив сам себе, не думаєш що це по-аматорськи, по-дитячому.
– Мені довилося це зробити, я не зміг би тебе зловити.
– Ти хотів мене спіймати? Якщо ти хочеш зізнатися в коханні, хотілося б, щоб ти був романтичнішим.
Глядячи у блакитні очі за маскою, Тацуя посміхнувся. Він тримав дві руки Ліни над її головою, відкритою долонею однієї руки.
Плече Ліни сіпнулось, коли вільна рука наблизилася до маски. Пальці лівої руки, у товстій рукавиці, почали рухатися, але Тацуя силою зупинив їх.
– ...Боляче, Тацуя.
– Нажаль, я знаю цей трюк з CAD. І так...
Рука Тацуї висіла над маскою.
Ліна заплющила очі та відвернулася. Хоча особистість була розкрита, вона досі не хотіла відкривати своє справжнє обличчя. Хоча він не міг цього зрозуміти, все ж не намагався її роздягнути, тому Тацуя не мав жодних причин зупинятися.
– Активувати, «Дансінг Блейдс»!
Закричала Ліна, коли його рука торкнулася маски.
П’ять кинутих клинків, відреагували на голос Ліни й атакували Тацую.
«Бойовий девайс з розпізнанням голосу.... Цікавий пристрій, що замість активації послідовності, має затримку активації».
Подумки пробурмотів Тацуя, відчуваючи кинджали, що мчали з високою швидкістю.
Два в праву руку, що тягнулися до маски, один в праве плече, один в ліву руку, і один в ногу.
Усі виключали життєво важливі точки.
Якщо зважити на це, то атака Ліни була, щоб нейтралізувати, а не вбити... Вже коли він подумав про це, кинджали дісталися до його плоті.
Як тільки вони торкнулися його тіла, перетворилися на дрібний пісок і розсипалися.
– Корозія... Ні, розпад...?
Приголомшено пробурмотіла Ліна повернувши погляд на Тацую.
Не зваживши на це, Тацуя зняв маску.
Ліна крутила обличчя і чинила опір, але руку Тацуї не можливо було зрушити.
– Ти пожалкуєш, Тацуя!
– Я дуже пошкодую, якщо втече ціль, яка повинна бути успішно захоплена.
Поки він боровся з Ліною, вампір щойно втік. Навіть якщо у нього була страховка, він не міг заперечити почуття розчарування. Тацуя думав, що Ліна переслідувала вампіра, але з якоїсь причини допомогла йому врятуватися.
Навіть якщо її очі налилися сльозами, яким би відчайдушним голосом не благала - це не привід для Тацуї вагатися. Зліва на право він зняв застібку приймача, що закривав вухо. Зрештою, схоже, ця маска інформаційний термінал.
Акуратно знявши напрочуд жорстку маску. Навіть Тацуя, що звик до красивих дівчат, здавалося зітхнув, виявивши прекрасну зовнішність.
Ліна стиснула губи та дивилася на Тацую.
В наступний момент з її вуст пролунав несамовитий крик.
Від такого неочікуваного розвитку подій, очі Тацуї звузилися.
Однак, він не ослабив хватку руки Ліни, що було наслідком тренувань під наглядом безжальних підлеглих Казами.
– Хто-небудь, допоможіть!
Простий крик дівчини, що намагається врятуватися від ґвалтівника.
Хоч Тацуя і не був ґвалтівником, що дивився б на неї своїм демонічним поглядом.
Водночас він почув переривчасті кроки, що ніби чекали на крик Ліни. Фігури одягнені в темно-сині бронежилети, обрамлені білими, світло відбивними смугами, наближалися до них, по одному з кожного боку. На їх картузах виднілася емблема з сакурою.
Тацуя потягнув за ліву руку Ліни, насильно стягнувши з неї рукавичку. Коли показалася біла шкіра, він відчув ніби порвався шнур.
– Підніміть руки та поверніться!
Закричав чоловік у формі поліцейського, що мчав з переду, виставивши пістолет.
Тацуя зайшов Ліні за спину і штовхнув її на чоловіка.
Ліна з криком кинулася в груди чоловіка.
Чоловік у формі вхопив її.
Тацуя стрибнув над головою Ліни та приземлився на плечі чоловіка.
Вдаривши його в обличчя, наче футбольний м’яч.
Відштовхнувшись від плеча чоловіка, що почав падати назад, Тацуя врятувався від облоги фальшивих поліцейських.
– ...А якби це був справжній поліцейський.
Запитала Ліна тоном ніби не могла в це повірити.
Проте.
– Хотілося, щоб ти зупинила це лицедійство, Анджі Сіріус.
Прохолодно відповів Тацуя.
– Поки ми поряд, не важливо справжні вони, чи ні. На відміну від ста років тому, за сучасним кримінальним кодексом допомога закордонним агентам тягне кримінальну відповідальність, навіть якщо не застосовувалася сила. Ти дуже помиляєшся, якщо думаєш, що злякаєш людей однією лише поліцейською формую. Не недооцінюй рішучість японських магів.
Троє фальшивих поліцейських, окрім того, що повалили на землю дивилися на Ліну, свого командира Ангеліну Сіріус.
Ліна зітхнула і трохи прихиливши коліно обережно вклонилася Тацуї
– Це було грубо з мого боку. Звісно я не намагалася недооцінювати. Дуже велика різниця між тим що ти чув і що бачиш на власні очі. Як союзний маг, прошу вибачення.
Потім випрямила ноги, спину і приставила праву руку до голови. Попри відсутність картуза, без сумнівів це було військове привітання.
До цього вона була ще одним магом, а, зараз, поводилася як командир магічного підрозділу армії USNA.
Так Тацуя зрозумів цей жест.
– Я командувач штабу Об’єднаного командування армії USNA, магічного підрозділу Зірки, Майор Ангеліна Сіріус. Анджі Сіріус, позивний що раніше використовувався для конспірації, тому продовжуй називати мене Ліна, як і раніше. І так...
Вбивчий намір, який вона стримувала для ввічливості, почав давити на Тацую.
– Тацуя, оскільки ти знаєш моє справжнє обличчя та особистість, у Зірок немає іншого вибору, як позбутись тебе. Шкода, якби ти залишив хоча б маску, я б могла спробувати обдурити всіх.
– Невже ти шкодуєш.
Тацуя безстрашно посміхнувся під вбивчим поглядом.
– Принаймні, нам вдалося б уникнути вбивства, якби ти не опирався і дозволив себе спіймати.
– Як не добре. Я все ж знехтував вашою турботою.
– Ні, тобі не варто вибачатись, все ж ми заберемо твоє життя для своєї зручності. Ти можеш чинити опір.
Один з фальшивих поліцейських передав їй бойовий ніж в ліву руку, а у праву невеликий пістолет.
Бойовий девайс вбудований в клинок і спеціалізований CAD у вигляді пістолета.
Тацуя також дістав CAD із-за пазухи.
– Мені дуже шкода, Тацуя. Ти мені дуже сподобався.
Ліна витягнула ліву руку і направила CAD на Тацую.
Тацуя витягнув праву руку направляючи CAD на Ліну.
Підлеглі Ліни оточили Тацую по боках і з заду.
– ...Прощавай, Тацуя.
– Я не дозволю зробити це, Ліна!
У цей момент, прохолодне повітря сколихнув хриплий голос.
Ліна спрямувала здивований погляд своїх блакитних очей на джерело голосу.
Підлеглі Ліни атакували Тацую з трьох боків, ймовірно з метою прикрити викритого офіцера.
Різонувши Тацую великими бойовими ножами. Вздовж леза яких простягалася віртуальна область «Молекулярного поділу».
Тацуя натиснув на гачок CAD. Віртуальна область, що розриває молекулярні зв’язки, зникла не зважаючи на силу операторів.
Перетворивши бойовий клинок на звичайне лезо, Тацуя уник облоги. Підлеглий Ліни, що саме проходив повз нього, схопився за живіт. Крізь його пальці потекла кров.
Його ліва рука залилася кров’ю і повисла. У інших фальшивих поліцейських теж потекла кров.
Один зупинився, а інший влетів у нього.
Права рука Тацуї знову націлилася на Ліну.
Ліва рука Ліни була спрямована на людину яка встала на її шляху - Міюкі.
Розгорнута послідовність активації Ліни розсипалася під «Перериванням техніки» Тацуї.
Перед тим як Тацую атакували, виникла холодна стіна повітря заморозило і воно заморозило усіх хто у неї увійшов.
Кроки чоловіків раптово зупинилися.
За ними з’явилася тінь.
Навіть не зойкнувши чоловіки впали.
Інший вже лежав на землі.
– Ну, Тацуї-куну загрожувала небезпека.
Якумо, що за мить знешкодив двох членів Зірок, підійшов зі своїм звичайним легковажним виразом.
Побачивши, що навіть в подібній ситуації той може триматися «як завжди», Тацуя усвідомив свою незрілість.
– Майстре, все ж очевидно. Ви сховалися, вичікуючи моменту.
Він був роздратований, що це його вразило, тож кинув іронію.
Очі Ліни розширилися.
Перед нею була Міюкі з CAD напоготові, повністю готова до бою.
Права рука Тацуї теж була спрямована на неї.
Якумо дивився на Тацую, але не випускав її з поля зору.
Саме Ліна зараз знаходилася в оточені.
– Ох, це не так вже й погано. Та в мене ще залишилося багато питань.
– Е, це правда, старший брате?
Повернулася Міюкі з розгубленим виразом. Вона відвела погляд від Ліни, але Тацуя та Якумо одночасно посилили натиск, тому Ліна не могла поворухнутися.
Міюкі зразу усвідомила свою помилку і поспіхом повернулася до неї.
– Ви навмисно дозволили себе оточити, щоб отримати більше інформації... А я не усвідомивши цього, атакувала її. Вибачте, старший брате.
Глядячи на Ліну, Міюкі у повний голос вибачилася перед Тацуєю.
– Ні, я впевнений, що це було небезпечно, тому твої судження не були помилковими. Тож непотрібно вибачатись. Швидше, це я маю подякувати. Дякую, Міюкі.
– Старший брате... В цьому немає потреби...
Пробурмотіла Міюкі з шокованим виразом. Що ж вибачення Міюкі перед Тацуєю і подальші події були закономірні. Чи скоріше ритуалом або ж етикетом. Хоч Міюкі все ще дивилася на Ліну, та приділяла цьому мінімум уваги.
– До того ж навіть зараз я можу просто почати запитувати.
Він говорив до Міюкі, одночасно звертаючись до Ліни. Від тону, що чітко виділяв кожен звук, Ліна могла легко зрозуміти що слова направлені в до неї.
– …Ти збираєшся змусити мене говорити?
– Хіба допит завжди потребує сили?
На запитання Ліни, що вона видавила крізь зуби, Тацуя видав не пряме твердження.
– Троє на одного це - шахрайство! Не чесно!
– Не чесно... А скільки вас було навколо старшого брата.
На цю скаргу, Міюкі завдала удар у відповідь.
– Ну, не говори так.
Заспокоїв Тацуя сестру, перш ніж її збентеження не перетворилося на гнів.
– Термін справедливість використовується, як прикриття, тими хто знаходиться у вигідному положенні, щоб там і залишитися, тоді як не справедливість, як засіб, використовують ті, що знаходяться в неблагополучній ситуації, щоб вибороти для себе хоч якісь поблажки. Тож використовувати подібні слова, щоб уникнути бою в умовах коли не можеш скористатися силою не є не тактичним. Коли ти поставилася до цього серйозно, то програла, Міюкі.
– Ось в чому справа.
Хоч це було не дуже змістовно, та принаймні, заспокоїло Міюкі.
– Як прикриття? Що ти сказала?
В той самий час, Ліна, здається, кипіла.
До слова, Якумо сміявся, стримуючи голос.
– Я не хочу чути подібне від вас, японців, що завжди безсоромно приховують свої власні наміри!
– Ти ж на четверть теж японка?
– ....
– «Парад», яким ти користуєшся, це техніка що розроблена в Японії, ти можеш нею скористатися, оскільки споріднена з Кудо, тобто в тобі кров японців? Крім того, подвійні стандарти це привілей можновладців, я ніколи не чула про людей, що не розрізняють свої власні наміри від прикриття.
Біла шкіра Ліни залилася червоним і вона люто поглянула на Тацую. Однак, дивилася мовчки, майже не дихаючи.
Під поглядом Ліни, Тацуя (неприємно) посміхнувся, помітивши, що її жага крові зникла, він розсміявся.
– .... Щось не так?
– Ні, якщо я запитаю подібним чином, думаю Ліна стане більш впертою.
– Принаймі називай це «рішучістю»!
Тацуя був вражений, що вона настільки досконало володіє японською мовою, що розуміє різницю між впертістю і рішучістю. ...Це не мало значення.
– Вже скоро з›являться інші групи…
– Ей! Ти мене взагалі слухав?
Було краще ігнорувати все що відбулося.
– Ліна, укладімо угоду. Якщо три на одного проблематично, спробуємо сам на сам. Якщо переможеш, ми відпустимо тебе, на сьогодні. Натомість ти даси чесні відповіді на запитання, якщо переможу я. Ну, як?
Навіть якщо Ліна виграє, її особистість розкрита, а якщо Тацуя переможе, вона повинна буде розповісти все. Саме змагання було поєдинком сам на сам, але результат був дещо не рівноцінним.
– ...Гаразд.
– Зачекайте!
Одночасно зі згодою Ліни, Міюкі висловила заперечення.
Тацуя і Ліна поглянули на неї.
Міюкі заговорила чітко, без жодних ознак страху.
– Старший брате, залиште поєдинок з Ліною на мене.
– Міюкі, ти, що...
– Ліна, запам’ятай. Я ніколи не пробачу того, хто намагався нашкодити старшому братові. Я думала що ти суперник і друг, але спроба вбити старшого брата, це не те, що можна пробачити, навіть якщо це лише на словах. Я власними руками змушу тебе усвідомити свій гріх.
В очах Міюкі палала стовідсоткова серйозність. Ця занадто глибока одержимість, могла дозволити спробувати розсміятися і спробувати обдурити, але Ліна лише зворушено розсміялася.
– Можеш не хвилюватися. Я не збираюся тебе вбивати.
Заявила Міюкі, будучи повністю переконаною у своїй перемозі.
– Хах, Міюкі, ти думаєш що зможеш мене перемогти, ти, мене? Це мені дароване ім’я Сіріус!
Від цих слів, в грудях Ліни спалахнуло полум’я змагального духу.
Дві прекрасні принцеси дивилися одна на одну.
– Зрозумів. Міюкі, залишаю це на тебе. Ліна, це нормально?
– Дякую, старший брате
– Згода. Якщо я програю, я розповім вам все, що ви хочете. Але цього не відбудеться!
Домовленість була досягнута. Таким чином, завіса магічного поєдинку двох неймовірних дівчат ось-ось впаде.
◇ ◇ ◇
Міюкі спеціалізувалася на магії охолодження і заморожування.
Та її природа це зниження коливань і руху, в ній не використовувалися снігові духи чи льодові демони. Природно, у неї не було стійкості до холоду, завдяки захисту духів, як часто трапляється в дитячих фентезі.
Іншими словами, що цим хочуть сказати.
Холодне, воно і є холодне.
Коли вона їхала в нічний час зимної пори на задньому сидінні мотоцикла, вона не могла не відчувати холод.
Отже...
«Не дивно ж притискатися... Холодно ж».
Міцно тримаючись за талію Тацуї, притискаючись щокою до спини й притискаючи груди так щільно що не було розриву, Міюкі кілька разів повторювала це у своїх думках.
Чи є зараз потреба у виправданнях? Краще залишити ці слова не сказаними.
Якумо іноді озирався на фару електричного мотоцикла позаду, з веселою посмішкою, яку можна назвати «пустотливою».
Зі свого місця він міг бачити лише обриси Тацуї, а Міюкі на задньому сидінні взагалі не було видно, але Якумо здогадувався про її позу та вираз. Стосунки між цими братом і сестрою були цікавими Якумо.
Піднявши кутки вуст, він відразу відчув підняття напруження збоку. Певно, його посмішку неправильно зрозуміли.
– Не варто хвилюватися. Тобі не нашкодять, якщо дотримуватимешся домовленості.
– ...Ви вірите в це, в моєму нинішньому становищі.
Важким голосом сказала Ліна, глядячи у перед. Ні не важким, а скоріше жорстким.
– Ну, я можу тебе зрозуміти.
Вона сиділа на задньому сидінні електричного седана, між Якумо і його учнем, для того хто не знав ситуацію, могло здатися що вона під конвоєм. Для Ліни, яка щойно побачила навички цих людей, що сиділи по обидва боки, це почуття підсилювалося.
Якумо миттєво знешкодив дві елітні Зірки.
Чоловік в чорному костюмі стояв позаду них, зовсім не помітно - ніндзя.
Чоловік за кермом не залишив спину відкритою.
Вона не думала, що не зможе перемогти навіть трьох на одного, але не була впевнена, що буде цілою і не ушкодженою.
– Але ти можеш мені довіряти.
Певно, відчувши її напруженість і, можливо, розсудивши, що вона пов’язана з ворожістю і насторогою, Якумо говорив надзвичайно розслаблено.
Для Ліни це було надзвичайно дивно.
– Мене не цікавить конфлікт між тобою і Тацуєю-куном. Все що мене цікавить, це надійно зберегти наші секрети. Тож, як я вже сказав, я хочу від тебе лише, щоб ти не розкривала жодних інших прийомів, які були передані Кудо. Не правильно передавати це тим, хто не має права.
– ...Вас не цікавлять національні інтереси?
– Ні.
– Навіть мир у світі? Майбутнє людства?
– Мене це не цікавить. Я відлюдник.
– Ви ж, теж маг!
Те, що говорив Якумо, не можливо з погляду цінностей Ліни й не повинно було існувати. Вона просто не могла в це повірити
— Я шінобі. А не маг.
Спокійним голосом відповів Якумо. Рішуче заперечивши.
– ...Хіба майстри ніндзюцу не маги?
– Тільки тому, що ти можеш використовувати магію, не означає, що ти повинен бути магом.
Вона розуміла значення слів.
Вона могла зрозуміти.
Однак, Ліна не могла прийняти того, що говорив Якумо.
– Так само як бути магом, автоматично не означає обов’язок служити державі.
Вона не могла погодитись, але чомусь не могла заперечити.
◇ ◇ ◇
Седан в якому везли Ліну зупинився біля русла якоїсь річки.
Оскільки Ліна не могла здогадатися, де саме знаходиться, а виходячи з того часу що вони їхали, вона все ще повинна бути в Токіо або у сусідній префектурі, проте була здивована, коли побачила таке місце поблизу мегаполісу, як Токіо.
Вогнів взагалі не було видно.
Коли седан вимкнув фари, а мотоцикл, що йшов слідом фару, на мить здалося, що стало абсолютно темно.
У темряві, яка освітлювалася лише світлом зірок, без місяця, підійшли Тацуя та Міюкі.
Раптом Ліну охопила непереборна тривога.
CAD у неї не забрали, але передавача та термінала зв›язку під рукою не було. Її не обшукали, їй віддали особисті речі, і в неї не було іншого вибору, як здати його.
Їй сказали, що її повернуть пізніше, але у неї не було засобів повідомити друзям де вони зараз. За її місцем розташування повинні були слідкувати через супутник, але ті хто привів її сюди, були групою майстрів ніндзюцу, що мали репутацію в фантомній магії. Можливо, їм вдасться обурити камери з високою роздільною здатністю, військових супутників спостереження.
...Можливо, її привили до цього невідомого місця, щоб ув’язнити. У гіршому випадку, її можуть вбити.
Ліна міцно стиснула CAD у кишені, через одяг.
У цьому, гіршому випадку, він може стати козирною картою.
– У мене є грубе уявлення про те, що ти думаєш, та не хвилюйся, ми виконаємо свою обіцянку.
Ліна приклала усі сили, щоб не закричати. Коли з нею раптово заговорили, вона не могла стримати тремтіння свого тіла. Своєю чергою Тацуя, якому вдалося наблизитися досить близько, щоб розрізнити її вираз навіть під світлом зірок, мовчки засміявся.
– Лише нагадаю умови. Коли даси відповіді на всі питання, тебе відвезуть до станції.
Для співрозмовниці ця посмішка була дуже дратівливою.
– Я буду говорити, якщо зможете мене перемогти.
Природно, голос Ліни був різким.
– Звичайно. Ми виконаємо свою обіцянку, включаючи це.
Його зухвала поведінка, що ні разу не вагалася все більше дратувала, але Ліна знала, що якщо висловить роздратування, це погіршить ситуацію.
Стиснувши зуби, вона поглянула за Тацую - на Міюкі.
Очі, наповнені бойовим духом, дивилися на Ліну. Міюкі вже була сповнена мотивації.
— Ну... Ліна, тобі може не сподобатись, але арбітром запросимо майстра. Навіть попри те, що арбітр просто визначає програш чи виграш, він не буде зупиняти бій чи втручатися.
– Я з самого початку знала що тут будуть лише вороги, тому тут не має місця для не задоволенню.
– Дуже люб’язно.
Недбало відповів Тацуя, на ненависні слова.
Розчарування Ліни досягло межі й раптом вона заспокоїлась.
– Тоді, не достойний Коконоє Якумо, буде вашим арбітром. Умовою перемоги буде здача, або якщо хтось не зможе продовжувати бій. Жодних вбивств. Бо це приведе лише до злоби.
– Приймаю. Цього достатньо.
– Я закінчу до цього.
Міюкі мовчки кивнула, а Ліна енергійно продемонструвала згоду.
Їх реакція була протилежною, але вони не сумнівалися у своїй перемозі.
Насправді вже все кипіло.
– Тоді, почнемо.
– Майстре, будь ласка, зачекайте хвилинку.
Але була людина, що не могла прочитати атмосферу і сміла заперечити. Стовідсотково ігноруючи порожні погляди Якумо та Ліни, Тацуя підійшов до своєї сестри.
Він став перед Міюкі, за два кроки й досі не зупинився.
– Ум, старший брате?
Вона не могла прочитати наміри свого брата.
Залишався ще один крок.
Він досі не зупинився.
Тацуя зупинився на короткій відстані, звідки міг обняти Міюкі, якщо простягне руки.
...І обійняв її.
– Уимуммумм.
Міюкі на талії, якої лежали його руки, стала рум’яною і запанікувала. Напевно, для сторонніх складалося враження, що це тому, що вона обіймала його раніше, але для неї коли обіймає вона і коли раптово обіймають її, зовсім різні речі.
Інша рука Тацуї лягла позаду голови Міюкі.
Міюкі більше не могла видати ні звуку.
Вона дозволила своєму братові ковзнути у волосся сестри.
Приблизив обличчя до тієї, що забула опиратися, до своїх вуст.
І поцілував лоб Міюкі
Коли він відпустив, з’явилося шоковане обличчя Міюкі з широко відкритими очима.
Сором›язливості не було, просто здивування.
– Це... Чому...
– Ти показала як це робити, хоча не певен, що я зрозумів як це робити. Хоча тимчасово, але це повертає контроль. Дій з усього серця.
– ...Так!
Коли старший брат сказав слова, які вона ніколи не очікувала, Міюкі кивнула з яскравою посмішкою.
– Дякую за очікування, майстре.
Поруч з Якумо, до якого говорив Тацуя, Ліна виглядала так, ніби переїла і відчуває печію.
– Ліна теж чекала... Якщо тобі погано, може тобі теж дати трохи часу?
– Хто б казав... Усе в порядку.
Спокійно відповідаючи (на погляд Ліни) на слова Тацуї, вона використала найбільш саркастичний тон, і повернулась до Міюкі.
Міюкі не прослідувала за Тацуєю. Схоже, вона не схилялась до ближнього бою.
У світлі попередніх спостережень, Ліна зробила висновок, що вона є типовим магом, що не дуже добра в заняттях спортом. Найпростіша здобич для ката магів дезертирів «Сіріуса».
«Закінчу одним ударом!»
Сигналу початку ще не було, але Ліна не мала наміру чекати чогось такого. Про сигнал не було домовленості.
Скоротити відстань за допомогою Самоприскорення, звести нанівець магію Зміцненням інформації та нейтралізувати бойовим мистецтвом.
Коли Тацуя та інші відволічуться на поразку Міюкі, вона втече, користуючись швидкісною магією.
Таким був план Ліни.
Але вона лише змогла мовчки закричати.
На мить раніше, ніж вона активувала магію, на неї напав вітряний шквал з градом.
Ліна швидко стрибнула в бік, уникаючи стиснутого холодного потоку. Вона підняла обличчя, і цього разу, з боку нісся удар хуртовиною. Маніпулюючи густотою повітря і використовуючи стіну вакууму, як щит, Ліні вдалося пережити атаку.
– Цього не достатньо.
Пробурмотівши це подумки, вона почала збирати нічний вітер навколо себе.
Ліна щільно стиснула зуби.
Швидкість активації магії Ліни переважала Міюкі.
Попри це, той факт, що у неї відібрали перший крок, означав, що Міюкі приготувалася раніше.
Мало того, дві попередні атаки, це техніки, що жертвували потужністю заради швидкості.
Ліна була принижена двічі.
Намір полягав в тому щоб атакувати розслабленого противника, але вона навпаки була недбалою.
Вважаючи що зможе перемогти навіть атакуючи зменшеною силою, насправді опинилася майже під загрозою.
«Цього разу моя черга!»
Схоже, ця пауза виникла через використання більш потужної магії, для вирішального удару. Але це фатально, подумала Ліна. Розмірковуючи, вона паралельно скористалася магіями Зміцнення інформації та Самоприскорення.
Використовуючи техніку Самоприскорення, що включала одночасне зниження сили тяжіння та інерції, Ліна кинулася в бік Міюкі. Декоративний ґудзик стиснений її правою рукою відірвався від куртки.
Вона подумала про пістолет, але цього достатньо для нейтралізації старшокласниці.
І коли наблизилася до п’яти метрів, Ліна, за сигналом інтуїції, раптово зупинилася.
Вона твердо вперлася ногами в землю, щоб протистояти раптовому пориву вітру, що намагався затягнути її тіло.
Силі втягування вона протистояла, задіявши магію знерухомлення.
І з такого положення, на ґудзику, що тримала в руці, вона багаторазово застосувала магію Руху. Ґудзик якому, ігноруючи прискорення, надали швидкості до трьохсот кілометрів за годину, впав на землю, не подолавши й метра.
Міюкі миттєво відчула Ліну, що наближалася з небаченою швидкістю.
На відміну від Тацуї, який отримує дані безпосередньо з інформаційного виміру, вона може сприймати сліди зміни події за допомогою магії. Це було щось, що здатний робити будь-який маг, не залежно від рівня, а те, що міг будь-хто, Міюкі виконувала на найвищому рівні.
Самоприскорення - це магія, що змінює подію на собі. Тому позицію оператора можна відстежити, відслідковуючи зміну події в реальному часі. Міюкі навчилася використовувати цю слабкість магії Самоприскорення у Тацуї.
Поки що все йшло, як планувалося. «Здається цього не достатньо» сказала вона, напевно, навмисно, щоб спровокувати противника.
Закінчить все наступна магія.
«Зона уповільнення»
Сама техніка була досить поширеною. Магія, що широко використовується як в Японії, так і закордоном, для уповільнення руху об’єктів у цільовій зоні.
Але коли її використовувала Міюкі цілю уповільнення могли стати навіть молекули газу.
Швидкість руху молекул газу та тиск прямо пропорційні. Власне кажучи (хоч і приблизно), тиск газу в закритому просторі пропорційний квадрату швидкості його молекул. Знижений тиск, в області де примусово сповільнили рух молекул, засмоктує повітря з навколишнього простору, відповідно до перепаду тиску.
Швидко, потужно.
Не тільки повітря, алей людей і речі.
Якщо людина, що всмоктується немає достатньо опори для подолання магії, вона втрачає швидкість і потрапляє в пастку в цій області.
Якщо ж супротив буде достатнім, щоб скасувати магію Зони уповільнення, молекули газу, що були примусово сповільнені, відновлять свою швидкість і розширяться та, під тиском, пропорційним кількості молекул, вибухнуть.
Спочатку, цю магію використовували для зменшення потужності куль і снарядів, якщо не вистачало сил зупинити їх на пряму, та з потужністю магічної сили Міюкі, вона стала двоступеневим захистом в міжособистісному магічному бою.
Але Ліна вистояла проти такої сили всмоктування, залишившись на місці.
Лише почала стріляти декоративними ґудзиками.
Така маса, навіть з урахуванням швидкості не могла пробитися через зону уповільнення Міюкі, але завдяки цьому Ліна зрозуміла яку магію використовували.
«Тоді!»
«Завжди будь готова на два-три кроки противника», неодноразово говорив їй Тацуя. Якщо тактика втягнути зону і знищити не спрацювала, вона зробить це поза зоною.
Міюкі вивільнила зовнішню зону, зберігаючи, при цьому, подвійний внутрішній бар’єр.
Примусово сповільнені молекули газу повернулися до своєї початкової швидкості.
Повітря, втягнуте до обмеженої області, вивільнилося з тиском, що перетворився на вибух, який атакував Ліну.
Ознаки масових змін подій раптово зникли.
Слідуючи своїм тренуванням і інстинктам, Ліна впала на землю і встановила над собою анти об›єктний бар’єр.
Вибух пройшов над щитом. Їй декілька разів довелося активувати магію Збільшення інерції, оскільки високошвидкісний потік повітря ледь не підняв щит разом з тілом, залишаючись лежати на животі вона підняла обличчя, шукаючи шансу для контратаки.
Ліна не мала наміру неквапливо чекати нагоди.
До цього моменту, вся ініціатива була у Міюкі.
Опонент лише учениця, а вона командир найсильнішого підрозділу у світі.
Більше за вражену гордість Ліну зачіпало те, що її поступово тиснуть.
У будь-якому разі, якщо хоч трохи не відповісти, її затиснуть.
За винятком наявності потужного захисного заклинання, в магічному бою атака сильніша за захист. В теорії.
Ліна відчула, як тиск вітру ослаб. Оскільки це вибух, спричинений вивільненням магії, логічно, що вітер припиниться, якщо вийде все стиснене повітря.
Правою рукою Ліна стиснула бойовий ніж.
Пістолет конфіскували, але ніж, що використовувався для активації «Молекулярного поділу» не забрали.
Магічний бойовий девайс, розроблений попереднім Сіріусом, став козирем для Зірок.
Ця магія що діє шляхом розширення віртуальної області, вимагає більшої сили перешкод, ніж магія противника.
До того ж перемогти з незначною перевагою не варіант, треба бути на голову вище.
Принаймні.
«Це вже точно має привернути увагу Міюкі!»
Лівою рукою, що все ще лежала на землі, вона розкидала кинджали, щоб Міюкі не помітила.
Скасувала збільшення інерції. І підвелася на максимально можливій швидкості.
«Молекулярний поділ»
Стоячи на одному коліні, правою рукою змахнула ножем вбік.
Майже одночасно з розгортанням віртуальної області. Ліна відчула, між собою і Міюкі, надзвичайне втручання, якого раніше не відчувала.
Сформована віртуальна область наповнюється силою перешкод, що тисне на простір.
Вона знала, що буде зупинена. Можна сказати, що все за розрахунками.
– Дансінг Блейдс!
Перш ніж підтвердити, що молекулярний поділ нейтралізовано, Ліна активувала наступну магію.
Її розкидані кинджали підлетіли та полетіли вперед з небаченою швидкістю.
Ковзаючи над землею, вони огинали область де панувала Міюкі.
«Якщо у цій темряві ти можеш зупинити чотири кинджали, що летять з різних боків, то спробуй!»
Відчувши магічний предмет, що наближається з великою швидкістю, Міюкі скасувала атакуючу техніку, над якою працювала, і перейшла на магію кругової оборони.
Летючі кинджали врізалися в тіло Міюкі та попадали на землю.
Це кругова захисна магія, що набагато складніша ніж розпізнавання і захист окремих цілей і навіть складніша, ніж магія бар’єрів, яка захищає вказаний напрямок, однак, нинішня Міюкі використовувала її без проблем.
Вона могла зупинити атаку наповнену магічною силою Ліни Сіріус.
При звичайному контролі печаті Тацуї, цій атаці було важко запобігти.
По-перше, мабуть, не можливо було б контролювати настільки точну техніку.
Якби вона кинула виклик Ліні одна, то програла... Думаючи про це, Міюкі прочитала молитву вдячності у своєму серці.
«Старший брат спостерігає... Я не програю. Я не можу програти!»
Бачачи що несподівану, винахідливу, досконалу техніку задушили чистою силою, в серці Ліни одночасно піднялися бойовий дух і тремтіння.
Раптом в її свідомості відновилася та солодка сцена, що викликала печію.
Тоді лише здавалося, що просто відтягують бій.
Однак, в той момент Тацуя щось прошепотів Міюкі.
Якщо подумати, Тацуя вже знав про техніку «Дансінг Блейдс».
Тацуя розклав п’ять кинджалів, що атакували одночасно.
Це не була одна з технік нейтралізації міжмолекулярних зв’язків про які вона знала, але, відповідно до результату, молекулярний зв’язок якимось чином розірвався.
Але не в цьому справа.
Вона одночасно відреагувала на всі снаряди, що атакували його з декількох напрямків.
Ліна подумала, що не тільки сила Міюкі перешкодила її атакам.
«Вірно... Він нічого не робив, але говорив. Це не добре!
Міюкі думала:
«Я не може програти»
Ліна Думала:
«Доведеться діяти на повну силу»
І одночасно викрикнули.
– Міюкі!
– Ліна!
– До бою!
Простір застиг.
Простір скипів.
Дві магічні сили перефарбували світ, два світи зіткнулися.
Виблискуючий світ льоду і снігу.
Палаючий світ, вогню та блискавки.
Холодне пекло, де замерзає навіть повітря, Ніфльгейм.
Пекельне пекло, де повітря палає, «Муспельгейм34».
Зональна магія, що уповільнює вібрацію частинок і молекул заморожує не лише водяну пару і вуглекислий газ, але й зріджує азот.
Зональна магія, що створює високоенергетичні електромагнітні поля шляхом розкладання часток і молекул газу на плазму, примусово розділяючи катіони та електрони.
Холодне повітря перетворює гарячу плазму назад в газ, а гаряча плазма відновлює замерзле повітря.
Сили двох зіткнулися створивши спалах світла на землі.
Мерехтіння, затухання, танець спалахів.
Це було фантастичне видовище.
Навіть можна було забути, що знаходишся поруч зі смертю.
Тацуя уважно спостерігав за сценою тримаючи палець на курку CAD. Якщо якась зі сторін втратить контроль над технікою, сам процес можна негайно стерти.
Вважалося, що скасувати обидва процеси одночасно важко, але він маг, що спеціалізується на розкладанні та реконструкції. Він збирався довести, що це абсурд.
В мерехтінні виднілося зіткнення льоду і снігу, вогню та блискавки, які, здавалося, тривали вічно, за хвилину, результати стали зрозумілими.
Холодне повітря розширювалося, а плазма звужувалася.
В першу чергу, Міюкі - маг, що спеціалізується на магії яка спричиняє масштабні зміни подій на великих територіях.
З іншого боку, Ліна - маг, що концентрується на окремих предметах та явищах, і добре підходить до магії, котра спричиняє кардинальні зміни подій.
З самого початку зіткнення відбувалося на площі, що сприяло Міюкі.
Крім того, для Ліни це вже третій бій, після зіткнення з вампіром і Тацуєю.
Хоча симптомів вона не відчувала, втома накопичувалася.
Правила гри корисні опоненту, але не вигідні для неї.
Поєдинок між Міюкі та Ліною не визначався різницею їх бойової сили, а тим чи спокійно вони оцінюють ситуацію, чи ні.
– Хех..!
Сама це розуміючи. Ліна простогнала сумним голосом.
Потім завела руку за спину. Знову діставши ще один бойовий девайс. Але в цій ситуації, мультиактивація, яким би хорошим магом вона не була, чисте самогубство.
– На цьому все, ви двоє!
Одночасно з криком Тацуї спрацював CAD.
Його «Переривання техніки» ліквідувало як «Ніфльгейм» Міюкі, так і Муспельгейм Ліни.
Холодне повітря та удар блискавки швидко перемішалися, викликавши вітер, який одночасно горів і замерзав. Тацуя вже приготувався до наступного інтенсивного болю, але шторм з палаючими та холодним іклами був перекритий невидимою стіною перед ним.
– Старший брат! Це було нерозсудливо!
Міюкі підбігла з блідим обличчям.
Приголомшена Ліна, лише дивилась.
Напевно, для них захиститися від хвиль спеки та холоду було простіше нікуди, незалежно від втоми. Однак, Тацуя на це нездатний. Тацуя розсудливо ставився до своїх талантів, але в таких випадках, він заздрив звичайним магічним талантам.
– Ну, ну, Тацуя-кун, що робитимеш?
Навмисно приголомшено промовив Якумо, невідомо як захистився, але він залишився неушкоджений. ...Ні, оскільки учні, що слідували за ним, виглядали брудно, він, певно, пірнав під землю. Так звана, Техніка занурення в землю.
– Майстре... Що робитиму?
Він розумів як той захистився від холоду і спеки, але не зрозумів сенсу питання. Тацуї, що запитав чесно, а не рефлекторно, Якумо показав збентежене обличчя.
– Ну, ти знаєш... Умовою перемоги чи поразки була чиясь здача, або неможливість битися. Це змагання запропонував ти й сам же втрутився, що робитимеш?
На ці слова, не було що відповісти.
У тому випадку не було жалю через втручання, інакше це порушувало умову «не вбивати».
Але цей матч був проведений для досягнення домовленості.
Насправді поводження з Ліною дуже клопітне.
Як дійсному військовослужбовцю, Ліні можна гарантувати права військовополоненого. Непотрібно було б хвилюватися, якби її статус залишився прихованим, але Тацуя чув прізвище «командира Зірок» та «Майора армії USNA» від Ліни, то вже на початковому етапі не міг ігнорувати її права полоненого.
Навіть без проведення фактичної війни, будь-який війковий, схоплений під час проведення військової операції, має право визнаватися, як військовополонений.
Крім того, як цивільний, Тацуя не мав права брати в полон військову Ліну.
Він міг би брати військовополонених, як би визнав свій зв’язок з Окремим магічним батальйоном, але, нажаль, він не міг демонструвати настільки таємних зв’язків.
Допит чи ув’язнення Ліни без законних підстав лише дасть USNA політичний привід. Вже не говорячи про страту.
Звичайно, зі своєї сторони, Ліна знала про наслідки нападу на мирних жителів, та нажаль, маги значно обмежені в захисті, як цивільні. З погляду легітимізації міжнародного публічного права Тацуя, та інші були у невигідному положенні.
Вже не говорячи, що з огляду на майбутнє, вони не могли звільнити її, нічого не зробивши. «Як же вирішити цю ситуацію...» розмірковував Тацуя, відчуваючи як починає боліти голова.
– Програти змагання, це нормально.
Однак, потреби хвилюватися не було. Рука допомоги була протягнута з неочікуваного напрямку.
– Якби все так і залишилося, я б точно почала діяти на повну силу. Активувала б ще одну магічно здатність, яка, напевно, була б поглинена магією Міюкі, а я загинула. Чи принаймні провела в лікарні декілька місяців.
Мужньо визнала свою поразку Ліна, звернувшись до Тацуї та Міюкі.
– Тому я програла, Міюкі. Тацуя, я не збираюся і далі бездумно опиратися.
Однак, ще рано було полегшено видихати.
– Обіцяю. Я відповім на все, про що запитуватимеш. Однак...
– Однак, що?
– Однак, відповідь буде лише «так» чи «ні». Я не відповідатиму на запитання, на які не можу відповісти. Ти змінив умови, про які ми домовилися з Міюкі, тому я повідомляю, що такі мої зміни, Тацуя.
Здається, Ліна була сильнішою, ніж думав Тацуя.
Тацуя кивнув Ліні котра чарівно посміхалася, що неможна було очікувати від того хто програв.
<Далі буде>
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!