[6]

[6]

Кулак зіштовхнувся з кулаком.

Позиції тіл швидко змінювались, атака і захист швидко змінювали один одного.

Тацуя та Якумо проводили щоранкове тренування.

Це не просто обмін ударами.

Кулак, рука у формі меча та долоня, що атакували не лише прямо, але й зверху, знизу, зліва та з права. Потім схопивши одну руку іншою треба було заблокувати іншу, що намагалася змінити атаку в останній момент.

Тацуя та Якумо. Навички обох були на рівних

Двоє протягнули праві руки.

Взаємно ухилившись від атак оди одного, два тіла опинилися за спиною опонента.

Тацуя змінив опорну ногу і відступив на крок..

Удар ліктем, на який він очікував не відбувся.

І він розвернувся.

Як і Тацуя, Якумо також збільшив дистанцію.

Від того що вони передбачили одну і ту саму атаку і провели однакові маневри ухилення, збільшивши відстань, більше ніж потрібно, вони могли б усміхнутися, та не мали на часу.

Тацуя зробив крок у напрямку Якумо.

Їх бойова техніка була рівною.

Фізична сила Тацуї була вищою.

В стратегії він досі програвав.

Тож Тацуя вигравав у Якумо лише, продовжуючи атаку, не даючи йому часу на хитрощі. Така ситуація зі збільшенням дистанції більше ніж потрібно, була не вигідною для Тацуї, що повинен був її уникати. Коли він вступив у розрив і збирався завдавати удару кулаком, відчув що присутність Якумо почала коливатися.

Останнім часом, від цієї техніки він вже відчував гіркоту та все ж подавив нетерпимість і активував техніку розпаду інформаційного тіла.

Тіло Якумо затремтіло і зникло. Розповсюджена техніка Тацуї знищила ілюзію Якумо.

Тацуя на повну використовував усі п’ять своїх чуттів і шукав присутність Якумо.

Праворуч чи ліворуч?

Незалежно від сили Якумо, йому не вистачило часу зайти йому за спину.

Тацуя не помилився в судженнях.

Та здогадка була помилковою.

Якумо був попереду.

За тридцять сантиметрів від місця куди цілився Тацуя.

Для прийняття рішення знадобилася лише мить.

Вилетів випереджаючий кулак.

Хоча це була недосяжна територія, але якби Якумо був у процесі удару можна було б провести перший удар.

Однак, Тіло Якумо не пішло за власним кулаком.

Тіло Тацуї обмануте фінтом кулака, полетіло в повітря, підкинуте Якумо.

– О-ля, я був нетерплячим.

Зі слів Якумо, що він сказав, відпустивши зап’ястя опонента, після того, як кинув того об землю, не було схоже, що він стримувався.

Тацуї, що не зміг закінчити удар, через те, що його схопили за зап›ястя, ледве вдалося уникнути перелому, та він не зміг погасити інерцію і йому довелося кілька разів кашлянути, перш ніж відновити нормальне дихання.

– ...Майстре, що це щойно?

Коли Тацуя запитав, нарешті підвівшись на ноги, Якумо потер скроню однією рукою. Можливо, він імітував витирання холодного поту.

– Ні я ніяк не думав, що ти зможеш порушити «Плащ марева».

Хоча його міміка була жартівливою, але подив був справжнім. Трюк, з залишковим зображенням не був спланованим. Якумо не припускав, що його попередній прийом обійдуть.

– Це була техніка під назвою «Плащ марева»?.. Майстре, це ж не ваша звична ілюзія?

– Ти зрозумів?

Якумо перебільшено зітхнув, та не зміг приховати щасливо зігнуті краї вуст. Можливо, і не намагався приховувати.

– Твоя здатність прочитати техніку, лише побачивши її - загроза опонента. Але це не означає, що не можна отримати з цього зиск.

– Як щойно ваша ілюзія?

– Плащ марева, від початку, техніка ведення в оману усього не з цього світу. Як це працює..., вірно, подумай сам. Ти повинен миттєво це зрозуміти.

Тацуя не сказав, щоб той не ходив колами. Звичайно було не ввічливо розпитувати про техніки інших, але у словах Якумо було дещо більш хвилююче.

– Майстре.

– Ум? Чого з таким серйозним обличчям.... Ну воно завжди таке. Та з таким страшним голосом.

Тацуя не міг судити, про серйозне обличчя, це похвала або насмішка тож вирішив нічого не робити й взагалі не відреагував.

Якумо виглядав якимось незадоволеним, так що, мабуть, це була правильна реакція. Крім того, він був не в настрої підігрувати можливому жарту.

– Раз ми заговорили про речі не з цього світу.

– О, зрозуміло.

Не було потреби завершувати наполовину сформоване запитання. Відповідь без жодної затримки, прозвучала так, ніби питання Тацуї очікували.

– Ми маємо справу не лише з людьми. Не так вже незвично мати справу з чимось, що є не з цього світу

Відповідь була очікуваною в контексті попередньої розмови, але вона також суперечила його попереднім знанням.

– Але, мій друг, користувач древньої магії, сказав, що зустрічі з магічними монстрами надзвичайно рідкісні...

Не те що він вірив одному більше ніж іншому, Тацуя хотів почути відповідь, що його переконає.

– Друг про якого говорить Тацуя-кун, певно, другий син родини Йошіда. Ну, він не помилився, але... Як для тебе, ти не занадто глибоко розібрався.

На цьому Якумо перервав слова. Тацуя, якому сказали краще поміркувати над цим, затих, поринувши в думки й незабаром дійшов до єдиної відповіді.

– Те, що сказав Мікіхіко, не є помилкою. Однак, це не зовсім точно. Це так? Чи означає це, що зустріч зі справжніми демонами та метафоричними істотами дуже рідкісний випадок, та нерідкість коли це трапляється через чиюсь активність, ви це маєте на увазі?

– Ледве набрано прохідний бал.

Відповідно до його слів, у Якумо був незадоволений вираз на обличчі.

– Ум... Чи означає це, навіть мудрецю Тацуї-куну важко уникнути пастки символізму та упередженості.

Щоб від нього не очікували, схоже, планка була високою.

Попри те, що його в лице назвали «мудрецем», Тацуї хотілося б це зупинити, бо йому було ніяково (не сором’язливо).

Хоча тут його хвалили навіть якщо він помилився, він зберігав кричуще самовладання.

Однак, навіть холоднокровність Тацуї здуло наступними словами Якумо.

– Ти, певно, сам один чи два рази мав контакт з однією чи кількома речами з не цього світу. Що сучасні маги використовують як посередника для зв›язку з духовними істотами?

З вуст Тацуї вирвалося «Ах».

– Схоже, ти зрозумів. Те, що сучасні маги називають духовною істотою, тобто духами, також є чудовим зразком того, «що не існує в цьому світі».

Це справді була сліпа пляма. Тацуя зосередився на обличчі Якумо, коли той пояснював.

– Відсутність чи присутність інтелекту і волі є вторинним. Бактерії не мають інтелекту та волі, та вони потрапляють в організм людини та заважають функціонуванню організму, шкодячи здоров’ю. У вірусів лише не повноцінна здатність до самовідтворення. Попри те що вони не підпадають під чіткі академічні рамки «живої істоти», не можна заперечити, що вони є «живими створіннями», які поїдають людську плоть.

– Виходить, немає різниці між Спірітуал беінг27, «духом», що є ізольованим інформаційним тілом, відокремленим від явища і «річчю не з цього світу»?

– Якщо бути точним, можна сказати, безтілесна істота. І хто довів, що дух немає власного наміру?

Тацуї знадобилося більше секунди, щоб відповісти на це питання.

– ...Дійсно, ніхто не підтвердив. Я знаю людину, що повинна говорити навпаки.

До то ж, Тацуя особисто був присутнім при тому, як цей друг маніпулював Спірітуал беінг. Здається, розумніше думати, що поведінка духу, яка демонструвала автономну обробку кожної команди була зумовлена волею самого духа, ніж думати, ніби всі алгоритми вкладені в магічну послідовність.

– Чи можу я запитати, ще про одне, майстре?

– Запитуй.

– У сучасній магії, духи повинні бути ізольованими інформаційними тілами, що з’являються з описаного в Ідеї інформаційного тіла природного явища. А оскільки інформація записується з природнього явища, ефект відтворення цієї інформації може бути досягнутий через магічну послідовність. Це і трактується як магія духів.

– Думаю це правильно. Прийти до такої теорії, Сучасна магія дійсно вражає.

– Тож, з чого складається інформаційне тіло паразита що заражає спектральне тіло і змінює людей?

Послухавши розповідь Мікіхіко, Тацуя подумав, що паразити це інформаційні тіла, які втручаються в інформаційну структуру людини. Аналогія Якумо з бактеріями та вірусами, здавалося, це підтверджує.

– Паразит?.. Це англійська назва? На жаль, я не знаю, з чого складаються їх інформаційні тіла. Думаю, що вони походять від психічного явища, оскільки втручаються в людський дух.

– Ці інформаційні форми життя походять від людського духу?..

– Людиноподібні монстри чи твариноподібні, думаю, те що може змінити живих істот цього світу повинно бути інформаційним тілом, ментального походження. І як духи, які походять від фізичних явищ, одночасно плавають у цьому і світі тіней, думаю, привиди, котрі походять від ментальних явищ, походять з духовного світу і світу проєкцій. Це не тому, що зустрічаються вони не так часто, а тому, що ми не маємо достатньо навичок спостереження за духами. Хоча з погляду людей які збиралися в Лондоні, це єресь, але це моя особиста думка.

Як і очікувалося від експерта в древній магії, титул був не за гарні очі.

Так думав Тацуя вже досить давно..

◇ ◇ ◇

Через два дні після цього, Лео все ще лежав у лікарняному ліжку. Звичайна людина лежала б у такому стайні без свідомості, тому навіть якщо він не зможе встати через три чотири дні, це природно. Якби його виписали, усі скоріше хвилювалися, що він себе примушує чи божевільний.

Принаймні, так вважав Тацуя.

Але, звичайно, були люди що так не думали.

– З Лео-куном все в порядку?..

Мідзукі була саме з тих, хто так не вважав.

– Усе добре. Нам же сказали, що не було помічено ніяких травм, окрім синців, і що немає зламаних кісток або пошкоджень внутрішніх органів. Чи ти підозрюєш, що Еріка говорить не правду?

До речі, Тацуя підозрював, що Еріці, якої зараз тут не було, не варто цілком вірити.

– Я не те мала на увазі, але…

Що ж, з характером Мідзукі, щоб вона не думала в душі, вона не могла назвати друга брехуном. Навіть якщо його тут не має, ні, вона уникала обговорення за спиною, саме тому, що людини тут не було.

Крім того, Еріки зараз тут не було, тобто до початку уроків, не тому, що вона залишилася наглядати за Лео в лікарні, атому, що вона ще не прийшла до школи.

Вчора вона влетіла в останню хвилину.

Можливо, те саме буде і сьогодні.

– Якщо вже про це говорити, Мікіхіко сьогодні все ще не має.

Він зауважив це без особливого наміру. Думаючи про те, чому Еріка ще не з’явилася, він просто усвідомив, що Мікіхіко ще не прийшов.

Однак, обличчя Мідзукі, на мить, здалося, напружилося.

Тацуя підтягнув м’язи щік, що здавалися збиралися розпливтися в усмішці й задумався, що сказати чи варто більше нічого не говорити. Він був впевнений, що Мідзукі не нервувала, але не могла вирішити, чи варто йому розповідати.

– Доброго ранку ~.

– Доброго ранку, Тацуя, пані Шібата...

Поки Тацуя роздумував, до класу увійшли Мікіхіко з втомленим обличчям та нудьгуюча Еріка.

Відразу після того, як двоє сіли, на екрані з’явилося повідомлення про початок уроку.

Під час обідньої перерви, в цей день поведінка групи Тацуї трохи відрізнялася від звичайної. Еріка не пішла до їдальні, розвалившись на своїй парті. Якщо прислухатися, можна було почути тихе сопіння.

Оскільки вона не могла дрімати за терміналом під час занять, то схоже, зараз вона сильно заснула.

Мікіхіко сказав, що в нього гуде голова і як тільки закінчив обід, пішов до медпункту. Здається, він з тих людей, котрі від виснаження не відчувають сонливості, а скоріше головний біль.

Оскільки це була просто втома, супровід Мікіхіко був залишений на Мідзукі.

А Тацуя розмовляв.

– Шізуку, вибач що так раптово.

– Ум, що сталося?

– Ну, пан Тацуя, сказав що є дещо, що він дуже хотів запитати у Шізуку.

Він попросив Хоноку подзвонити Шізуку.

– Вибачаюсь, що так пізно, в ночі. Я думав про те, щоб надіслати електронний лист, але зрозумів що краще поговорити на пряму.

В сучасних комунікаційних системах, навіть невеликі персональні термінали, показували чітке зображення, що можна було порівняти з розмовою віч-на-віч. Обличчя Шізуку, яке він знову побачив на екрані свого мобільного терміналу, за допомогою функції одночасного дзвінка, хоча пройшло менше місяця, виглядало трохи зрілішим, ніж він пам’ятав.

– Усе гаразд, ще восьма година.

Дівчина на екрані трохи прищурилися і посміхнулася. Як завжди, вираз здавався занадто складним для читання, але було зрозуміло, що її посмішка була дуже щасливою.

Міюкі та Хонока трохи похмуро поглянули на екрани своїх терміналів.

Нажаль, Тацуя вивів зображення Шізуку на передній план, як і Шізуку його. На субкадрі, утвореному поділом на більш дрібні шматочки невеликого екрана мобільного терміналу, важко прочитати дрібні зміни у виразі обличчя, на відміну від основного кадру.

– То що там?

– Я чув від Хоноки, що у вас там, здається, досі буянять вампіри. Я хотів би почути, якщо ти знаєш якісь подробиці.

Шізуку на екрані трохи схилила голову на бік.

– ...Шізуку?

– ...О про це. Тож вампіри справді з’явилися у Японії?

– В Японії?

– В Америці це досі вважають міською легендою. Принаймні в ЗМІ про це не повідомляли.

Навіть якщо вони відрізняються від описаних в легендах та художній літературі, їх однозначно можна було назвати вампірами чи демонічними створіннями.

Якщо побідний інцидент був зведений до звичайних чуток, точно щось відбувається. Це означає, що в USNA, у цій справі, преса все ще під контролем. Можливо, це набагато глибший випадок, ніж він думав.

– Можна навіть чутки. Я хочу дізнатися якомога більше деталей.

– Щось сталося?

Шізуку на екрані схилила на бік голову.

Тацуя подумав, чи варто говорити дівчині в чужій країні, що її друг став жертвою, чи ні.

– Лео постраждав від того, кого ми називаємо вампіром.

Та незабаром вирішив, що повинен сказати.

Однак, сам Тацуя не міг пояснити, чому.

Це було інтуїтивне рішення.

Або це було передчуття, що це мало статися.

– На щастя, загрози життю не має

– Як...

Однак, він не мав наміру викликати тривоги. Тацуя не забув подбати, щоб Шізуку не отримала занадто сильний шок, нажаль, здавалося, це не дуже добре спрацювало.

– Ні, усе добре, не роби таке лице. Лео відбився від вампіра власними силами. Однак, на той час, постраждав від виняткового таланту противника, і зараз його наглядають в лікарні.

Не можна сказати, що «Заспокійливі слова» Тацуї ефективно спрацювали. Слова, що хтось в лікарні, ще більше стривожать, якщо це слабка людина.

– Він в порядку? Добре…

Проте, на щастя Шізуку, була не з тих хто впаде в песимізм від подібного. Вона побачила, що Тацуя впевнено киває і полегшено зітхнула. Така манера спілкування була особливістю для відео дзвінків.

– Зрозуміло. Тож пан Тацуя хоче знати, що відбувається тут.

Тацуя знову підтвердив слова Шізуку, що просто стверджувала, а не запитувала.

– Але це не причина, робити щось, не зважаючи на все.

Крім того, він не забув наголосити на цьому.

– Буде достатньо якщо розповіси лише те, про що вже чула.

– Але ти думаєш, що в Америці є підказки. Чи не так?

– Якщо чесно, я думаю, що винуватець у вампірському інциденті виїхав з Америки.

Не лише Шізуку затамувала подих. Про цей висновок він, не те що Хоноці, навіть Міюкі не розповів.

– Ось чому я хочу, щоб ти уникала небезпечних ситуацій, Шізуку. Не переходь безпечну межу. Інформація від тебе не настільки суттєва.

– ...Так, я не перестараюсь. Тож, не чекай багато.

– Запитаю, про всяк випадок, не чекати від інформації чи не сподіватися? Чи можу я вірити що ти не будеш лізти в небезпечну ситуацію?

– Звичайно

Шізуку не була дурною, щоб не розумно лізти в небезпеку і навіть якщо на цьому наголосив, він не хвилювався.

◇ ◇ ◇

Наскільки знала Еріка, було організовано три групи, що вживали заходи проти вампірського інциденту, від якого продовжили зростати кількість жертв в Токіо.

Осердя першої складав департамент поліції, спеціальний підрозділ поліції при Міністерстві Внутрішніх Справ (загально відомий як «Японське FBI») та працівники поліції департаменту громадської безпеки.

Друга - слідча група Десяти головних кланів, організована сім’ями Саєгуса та Дзюмондзі. Вони були наполовину урядовою і наполовину цивільною групою (мали підтримку Бюро Контролю Інформації) і частково співпрацювали з поліцією. Однак, у цьому випадку, «цивільна» була більшою, ніж зазвичай.

Третя - приватна група відплати, організована сім’єю Чіба при співпраці експерта в древній магії сім’ї Йошіда. Іншими словами, сама Еріка.

– Я думаю, було б краще співпрацювати з нашими семпаями?..

Мікіхіко, що раптово був призначений зв’язковим, на не офіційний, але офіційний за формою запит родини Чіба родині Йошіда, з вчорашнього дня запитував це вже разів десять.

Зайве говорити, що це питання було адресоване, партнеру у цьому завданні - Еріці.

– Думаю, набагато безпечніше буде просто скористатися системами безпеки, такими як вуличні камери.

– Даремно. Поліція, яка на повну використовує систему спостереження, не вийшла на слід.

– Навіть якщо покластися на людей, думаю буде краще, ніж діяти самостійно.

– Тому я і попросила у тебе співпраці.

– Ні, я не тільки про нас...

Мікіхіко перестав давати поради Еріці, що йшла по переду і прискорився. Після короткого пробігу, він наздогнав Еріку і пішов поряд з нею.

– Я просто не думаю, що це того варто, щоб просто блукати на осліп...

Цього разу, він скаржився сам собі. Це було не гучно, тож Еріка не почула, і навіть якби вона почула, проігнорувала б. Це і була єдина причина, чому Мікіхіко був обраний в компаньйони Еріці.

Сім’я Йошіда - це родина, що сповідує древню магію сінтоїстського напрямку. Вони не такі відомі як родина Оммьодо, але також мали глибокі знання в передбачені. Від початку, в цій країні, бар’єр щодо обміну техніками серед різних конфесій був низьким. Хоча вони й дотримувалися сінтоїської системи, все ж використовували талісмани як посередника, що виходило за межі правил.

Почувши від Тошікадзу, що розслідування застрягло, Глава родини Чіба (тобто батько Тошікадзу та Еріки) вирішив, скористатися цією майстерністю, якою володіють древні маги й попросив у близької родини Йошіда про допомогу. Глава родини Чіба настільки «безнадійний містик», що визнавав себе як «без магічних навичок, він просто сноб», певно, думав що «з окультизмом можна мати справу лише окультистам».

З цієї причини, Мікіхіко супроводжував Еріку, в ролі «провісника», а не провідника.

– Мікі, куди?

Повернулась і запитала Еріка, зупинившись на перехресті.

«Я хотів би, щоб ти запитувала мене трохи частіше», подумки зітхнув Мікіхіко, тримаючи палицю менше метра в руці якщо бути точним, він розмістив три таких, в радіусі метра, на тротуарі. До речі, ім’я «Мікі» вже стало офіційним, коли було дозволено Ліні його так називати.

Тонка дерев’яна, просто пряма тростина, а не посох, з дрібними літерами, написаними чорними чорнилами. Однак, поперечний розріз був обрамлений так, що нагадував майже ідеальне коло. Поставивши її вертикально, він обережно відпустив руку.

Навіть якщо її увіткнути, низу була бруківка дорожнього покриття. Проста дерев’яна палиця не змогла б її проштрикнути. Однак, тростина Мікіхіко стояла на дорозі без будь-якої підтримки.

Мікіхіко пройшов три кроки та розвернувся. Незабаром після того, як він повернувся спиною, тростина втратила свою невидиму підтримку і впала. Та покотилася по дорозі з сухим звуком. Тростина вказала праворуч від перехрестя.

– Цим...

Еріка попрямувала в напрямку, вказаному тростиною. Не чекаючи свого супутника і навіть не оглянувшись.

Мікіхіко гірко усміхнувся, підібрав свої тростини та пішов за Ерікою. Перед тим як наздогнав, ніби щось раптово згадавши, він дістав з кишені термінал. Функції зв’язку були в режимі передачі сигналу. Переконавшись, що термінал перебуває в режимі передачі ідентифікаційного сигналу в службу реєстрації місця знаходження, він повернув його до кишені.

Гірка усмішка зникла з обличчя Мікіхіко. Він передчував, що вони наближаються до цілі.

Сповільнившись на один крок позаду Еріки, зберігаючи постійну відстань, він знову дістав пристрій.

Викликавши список локацій. Там він додав нову назву зі свого списку і сховавши свій пристрій, Мікіхіко знову пішов поруч з Ерікою.

◇ ◇ ◇

Довге пальто з накидкою, на низько опущений капелюх. Під капелюхом - маска, що закривала обличчя, чорний кажан на сірому фоні. Колишній клас супутник Зірок, якому було надано код Деймос Секонд, Чарльз Саліван, відчайдушно втікав, використовуючи всі свої нещодавно набуті фізичні здібності.

Але як би сильно він не опирався, ні як не міг втекти. Його переслідував не Хантер з Зоряного пилу, а той кому присвоїли код найяскравішої зорі на нічному небі.

Салівана переслідував маг у масці з рудим волоссям і золотими очима. Ліна, що перетворилася на Анджі Сіріус, неодноразово потрапляла в шум мисленнєвих часток. Кожного разу, вона відчувала що загубить Салівана.

– Головнокомандувач, далі праворуч.

Радар мисленнєвих часток, мобільної бази, замаскованої під телевізійний фургон, не відпускав позицію Салівана. В цій технології, USNA на крок попереду Японії. Радіолокаційний апарат, оснащений функцією визначення хвиль мисленнєвих часток і як тільки виявлено схему хвилі мисленнєвих часток майже не можливо вирватися, за винятком того, якщо вирватися з зони пошуку радара. І поки Ліна мала при собі ретранслятор радара, розміром з долоню, він не міг вийти з зони дії.

– Клер, Рейчел, переймайте Салівана.

Закликала Ліна в комунікатор. Клер і Рейчел це псевдоніми Хантер Q та Хантер R. Вони були для зручності Ліни, яка ненавиділа називати людей кодовими іменами, і це не були їх справжні імена. Ініціали «Клер» англійською «С», а не «Q» та ні Ліну, ні їх, це не хвилювало, оскільки це було лише тимчасово.

Через двадцять тридцять метрів, були ознаки магічного бою. Вони зупиняли Салівана. Ця відстань вже була в межах миттєвої досяжності для Ліни. Вона чудово вловила місцезнаходження Салівана.

Хоча вже було близько півночі, не можна було сказати, що навколо не було людей. Але цей факт не заважає під час погоні зі швидкістю мотоцикла. Ігноруючи можливість втручання поліції, Ліна витягнула невеличкий ніж, кинджал.

Рідкі перехожі не звертали на кинджал увагу, бо їх швидкість була надто високою. Навіть серед дня, матоване чорним лезо від самого початку не виділялося. Не приховуючи наміру, Ліна кинула кинджал у перед.

Пролетівши під світлом величних ліхтарів, кинджал повернувся до Ліни.

Цей кинджал був збройним CAD інтегрованого типу. Просто від кидка, активізується магія Руху, пронизуючи ціль по траєкторії, встановленій оператором. Кинутий Ліною кинджал, кілька разів повернувши в повітрі, вдарив в спину Салівана

Той вчасно помітив летючий до нього клинок. З фізичними здібностями вампіра він не встиг би ухилитися. Але якщо він поверне свої власні психологічні здібності, буде достатньо його. Зміни траєкторії, щоб встигнути вчасно.

З цього судження, Саліван зосередив свою увагу на кинджалі. Хантер, з яким він бився, кинувся на нього зі спини. Вбивайте один одного, думав Саліван Невеликий клинок, що тепер летів до нього з переду, повинен був змінити свою траєкторію і проштрикнути хантера за ним.

Горловий зойк вилетів з вуст Салівана.

Його техніка Зміни траєкторії не змогла, жодним чином, перешкодити магії Руху Ліни.

Рівень втручання в подію був занадто різним.

Кинджал Ліни глибоко застряг в правій руці, негайно піднятій Саліваном, котрий зрозумів, що його сила не спрацювала.

Тіло Салівана заклякло.

Бойовий ніж Хантер R роздер його спину.

Якби це була проста людина, результат був би фатальним.

Але Саліван змахнув, вдаривши та відправивши в політ R, яка продовжувала тримати ніж.

Тут перед ним з›явився маг в масці. Золоті очі, що дивилися крізь маску, поглянули прямо в очі Салівана.

Ліна зупинилася і протягнула пістолет.

Раптом з тіні вуличного дерева її вдарив електричний удар.

Це був цілковитий сюрприз для Q, R та Ліни, які навіть нічого не помітили.

Однак, електричний заряд погас у спалаху, не діставшись до тіла Ліни.

Ліна знешкодила магію вампіра, рефлекторно розгорнутою Областю контролю.

В той самий час, рука Ліни міцно тримала пістолет.

Ствол був націлений прямо на серце Салівана.

Палець Ліни натиснув на курок.

Куля зі Зміцненням інформації пробила серце Салівана, ігноруючи усі захисні сили.

Не затримуючись на наслідках цієї битви, Ліна знову почала рухатись.

Її погляд був зосереджений на спині відступаючого солдата.

◇ ◇ ◇

Ще двічі передбачивши напрямок, через десять хвилин ходьби, Еріка та Мікіхіко почули легкі звуки кроків двох бігунів. Звуки гумової підошви, кроки що втікали та переслідували.

Можливо, один був втікачем і один переслідувачем.

Двоє поглянули один на одного.

Відразу після цього, без жодного сигналу, вони одночасно кинулися в перед.

Еріка орієнтувалася на ознаки боротьби, а Мікіхіко на шепіт духів.

Зробивши той самий висновок різними методами.

...Знайшли його.

Еріка була трохи попереду, Мікіхіко йшов за нею.

Біжучи, Еріка витягнула оголений меч, що містився в продовгуватому футлярі за її плечима. Це був бойовий девайс розроблений родиною Ісорі, замість леза, по всій поверхні клинка були вигравірувані різьблення. Він був виданий Еріці Ісорі Кеєм, як заміна Оручімару, що був занадто помітний в місті.

Мікіхіко, з іншого боку, в правій руці затискав дві тростини, а лівою рукою змахнув вниз по діагоналі. Ліва рука схопила віялоподібний предмет, що вилетів з рукава.

Залізне віяло це тонкі витягнуті металеві смужки, з’єднані віялоподібним каркасом, на кожній були вигравірувані заклинання і заговори. Щільно складені смужки були з’єднані цільнометалевим ядром, що було провідником мисленнєвих часток оператора. Шнур, що виходив з кута віяла, вів до блоку генерації сигналів мисленнєвих часток, захованого під рукавом.

Це також свого роду CAD. Щоб відтворити двоетапний процес активації древньої магії з використанням заклинань та талісманів за допомогою CAD, спираючись на поради Тацуї, Мікіхіко розробив цю ідею, це був новий тип допоміжного пристрою для древньої магії, створений інженерами сім’ї Йошіда.

Приготувавшись до бою, обоє скоротили кроки. Їх ритм іноді порушувався, можливо, тому що вони зупинялися, борючись між погонею і втечею.

Навіть так, ноги Еріки були швидкими. Пройшовши через провулок, опоясаний середньо поверховими будинками, у великому парку для запобігання катастроф (точніше для запобігання шкоди під час катастрофи), вони нарешті знайшли ціль.

Дві фігури, що зіштовхнулися. Одна ховала тіло за пальтом та обличчя під капелюхом, а друга приховувала обличчя за маскою, що закривала лише очі.

Обидва здавалися жіночими.

– Мікі на пальто. Я займуся маскою!

Зважаючи на свідчення Лео, підозрюваною була в пальто з капюшоном. Але людина, що надягла маску і ховає обличчя посеред ночі, не може не викликати підозру. Але й великий ніж жінки, та те, настільки вправно вона ним вправляється, що було помітно навіть здалеку, привернули увагу і сильно підняли настороженість Еріки.

Використовуючи лише магію Гравітації, для збільшення сили клинка, без використання Самоприскорення, Еріка націлилася на жінку в масці. Її атаки, навіть без магії прискорення, було важко уникнути лише фізичними здібностями, за винятком жменьки майстрів.

Поводження жінки з ножем було найвищого рівня, але недостатньо щоб бути панівним. Тому навіть якщо вона могла вловити удар Еріки, все ж не могла його уникнути. ...Якби вона була простою людиною.

Блиснув спалах.

Меч Еріки прорізав повітря, а ціль відступила на три метри.

Спалах це не фізичне світло, а іскріння мисленнєвих часток від активації магії.. Еріка не була здивована тим, що від її атаки ухилилися, оскільки могла це помітити.

Якщо і була здивована, то швидкістю магії.

Еріка була впевнено, що її атаку не помітили до того як вона замахнулася. Це було не від її гордості. Цей противник пройшов шлях від вибору магії протидії і її активації від моменту замаху Еріки мечем і до удару.

Маг у масці перемістилась під світло вуличного ліхтаря. Від того що ця людина перемістилася прямо під світло, не можна було точно сказати, тай не було потреби, чи була вона готова, що її побачать

В очах і свідомості викарбувалася ця картина.

Її увагу привернули не прекрасні жіночі риси, які не вдалося б приховати під такою маскою і чудове пропорційне тіло, яке не сховати навіть під товстим одягом.

А колір жінки що з’явилася під світлом вуличного ліхтаря. Нечестиві кольори, що не здавалися людськими.

Насичено червоне волосся, настільки темне, щоб здаватися чорним.

З-під маски виглядали золоті очі, що ймовірно, були намальованими.

– .... Атака!

Тренування з мечем, вбиті до умовного рефлексу, вивели її з захоплення картиною. Еріка зібралась, розширила поле зору, сконцентрувавши погляд на всьому тілі замаскованої в масці. Обмеживши етапи підготовки до мінімуму, вона кинулася до жінки.

Вона не скористалася магічним підсиленням руху. Швидше інтуїтивно прочитавши рухи, їй було зрозуміло що магічне підсилення контрпродуктивне, проти цього опонента.

Без використання магії, Еріка наблизилася до жінки, зі швидкістю, тіла посиленого магією.

По той бік маски, з›явилися ознаки нерішучості.

Попри це, Еріка підняла меч.

Маг в масці випустив магічне сяйво. Це була магія Руху, а не Самоприскорення.

Еріка не могла аналізувати нинішню магічну послідовність.

Натомість треноване око мечника.

Замість очікування руху опонента, вона розпізнала напрямок руху і виправила траєкторію меча, у момент як та почала рух.

Її вивернутий меч зачесав темно-червоне волосся жінки, що змінила напрямок руху нижче нього.

Активувавши техніку управління інерцією вона повернула клинок назад.

Жінка в масці, присівши, стрибнула по горизонталі.

Еріка примусово зупинила ногу, на яку наступала, щоб переслідувати.

Зразу ж перед нею з’явився ніж.

Поки Еріка зупинилася, жінка в масці піднялася з одного коліна.

Темно червоне волосся заколихалося.

Меч Еріки, без клинка, лише однією швидкістю розрізав стрічку, що стримувала її волосся.

Розпатлане волосся, досягло її грудей. Розтріпане волосся колихав вітерець, змушуючи її виглядати ще більш нечестиво.

«Якщо її шкіра чорна, то вона просто Калі28...»

Коротко подумавши про це, Еріка насторожено спостерігала за поведінкою противника. Хоча виглядала вона кумедно, її навички безумовно були першокласними. Якщо говорити про магічні навички, можна стверджувати, вони такі, лише з першого погляду. До цього моменту вона тримала ініціативу, але якщо її змусять до оборони, шанси на перемогу знизяться, якщо вона припуститься помилки в аналізі її дій - підказувала бойова інтуїція Еріки.

Пропустити можливість буде фатальним.

На щастя, жінка в масці була нетерплячою. Хоч вона перебувала в поєдинку з Ерікою, у весь цей час, її кінцевою метою був «вампір» в пальто.

Наразі жінка діяла самостійно, а Еріка мала в партнерах Мікіхіко.

Еріка підрахувала, що є шанс це використати.

Жінка в масці й дівчина мечниця дивилися одна на одну.

Позаду Еріки пролунав грім.

Золоті очі відхилилися від Еріки.

Еріка миттєво зробила змах.

За його спиною пронісся вітер.

Мікіхіко добре знав навички Еріки. Він не володів мечем, але древня магія та бойові мистецтва були нероздільні, не кажучи вже про їх тісні стосунки.

Кажуть, що за навичками Еріка наступна після голови сім’ї та старшими братами Чіба, однак, перебільшення в цьому не було. Якщо дивитися на чисте володіння меча, можливо, вона могла перевершити навички свого батька і підійшла до свого відомого другого старшого брата генія.

І від удару Еріки ухилилися, а не прийняли його. Тільки від цього було зрозуміло, що Еріка зіткнулася з непростою людиною. Однак...

«Та і з цим не буде легко»

Він не мав можливості їй допомогти.

Його суперником стала фігура про яку він чув від Лео. Біла маска під капелюхом, довге пальто.

Зараз у неї не було зброї. Можливо, вона прихована.

На тілі Лео не було помічено травм, крім синців. Ні, опіків, ні порізів немає. Іншими словами, Мікіхіко розсудив, що опонент Лео не використовував вогонь, електрику чи лезо.

Якщо так, зброя повинна бути тупою. Якщо вона не використовувала кулаки.

Прийоми нападу, принаймні поки що, були як очікувалося заздалегідь.

Якщо є якась різниця у цьому з розрахунками, то вона виявляється у швидкості та силі цього ворога.

Жінка-вампір, так Мікіхіко назвав ворога для зручності, націлила кулак на Мікіхіко. Товсті рукавички, що огортали руки, не травмують супротивника, а швидше дозволяють удару проникати у внутрішні органи.

Мікіхіко тримав палець на одній з пластин, раніше відкритого залізного віяла (прототипу CAD).

«Ватабоші29».

Беззвучно, подумки назване закляття провело мисленнєві частки через пальці й активувалася.

Сила демонічного кулака викликала вітер. Удар, що мав силу, яку не можна було очікувати від тоненьких рук які було видно з-під пальта, також мав швидкість, що могла досягти швидкість звуку.

Завдяки суворим тренуванням, Мікіхіко також мав фізичні здібності, набагато вищі за звичайних людей, але у нього не було швидкості, щоб уникнути удару з дозвуковою швидкістю.

Стиснута маса вітру атакувала Мікіхіко, перш ніж його досяг фізичний удар.

Потік вітру, м’яко відштовхнув тіло.

Ідучи за потоком він уникнув траєкторії кулака, а за повітряним потоком, за кулаком, він наблизився до руки. Стародавня магія інтегрована концепцією «Осідлати вітер», що поєднувала в собі модифікацію подій, які з позиції сучасної магії розглядаються як Ізоляція гравітації, Нейтралізація інерції та Відновлення стійкості положення.

Мікіхіко зайшов в бік супротивника, в один момент, як він втратив ефект і спустився на землю, вдарив палицею по зап’ястю та ліктьовому суглобі витягнутої правої руки супротивника.

Палиця, якою замахнулися у спробі розбити суглоб, з сухим звуком, переломилася навпіл.

Несвідомо рука просигналізувала про оніміння і він рефлекторно відпустив зламану палицю.

«„Бар’єр“? Або „Послаблення“?»

Уникаючи удару «долонею мечем», Мікіхіко відстрибнув назад і витягнув з прихованої кишені метальний кинджал. І метнув невеличкий тоненький клинок в руку супротивника, що пройшла повз.

Однак, лезо просто пробило діру в пальто і відскочило назад без подальшого проникнення.

«„Бар’єр“ таки!»

В цей момент, не було жодних ознак заклинань. Іншими словами, вони постійно носять силове поле, що має ефект відштовхування. Мікіхіко проаналізував, що потужність ударів та відбиття, яка не підходила для тоненьких рук, також були результатом його ефекту.

«Тоді».

Рухом пальця він відкрив перший сегмент віяла, що раніше був закритий.

Заклинання, що використовувалися найчастіше, розташовувались там, де їх легше було використовувати.

За допомогою магічних технік не можливо побудувати бар’єр, що одночасно блокує масу об’єктів і енергію принаймні наскільки знав Мікіхіко. Можливість розгортання декількох бар’єрів не нульова, але варто було спробувати.

«Громове дитя».

Громове дитя - простіше кажучи «Нащадок грому». Магія що відтворювала невеликий удар блискавки на невеликій площі. Це була скорочена версія магії маніпуляції погодою «Грім», що створює справжній грім, хоча це і була зменшена, послаблена версія, розряд і напруга не поступалася справжній.

Розвиваючий гуркіт розриву і розряд пройшов від початкової точки, в повітрі, верхівки вампіра, встановленої як прийомна точка. Коли магія активована, удар вже був фактом. Електричний удар, зі швидкістю в сто тисяч кілометрів за секунду, вдарив голову жінки-вампіра.

Найчіткіше описати, звук, що прозвучав, можна було як ревіння звіра. Але це швидко переросло в крик. Спалах, який повинно було прийняти тіло мішені, зник, а попереду стояла жінка-вампір, з двома руками над головою. На кінчиках пальців яких тріщали електричні іскри. Вона зібрала електроенергію, що перевищувала блискавку, створену Мікіхіко.

«Система магії Виділення!»

Техніка виділення електроенергії з об’єкта є основною магією Виділення Чотирьох систем і Восьми типів сучасної магії. Оскільки інформація, безпосередньо пов’язана з «явищем» розподілу електронів, чітко переписана магією Виділення, як правило можна створити електричний імпульс, потужніший ніж магія вивільнення заснована на техніці блискавки древньої магії.

Блискавка кинулася на Мікіхіко, що відштовхнувся від землі, падав, і перекочувався.

Сучасна магія Виділення менш ефективна в використанні, ніж древня. Це дозволяло ухилитися від першої атаки. Однак, сам Мікіхіко не думав, що зможе уникати безпосередньої атаки на швидкості блискавки, з такої відстані, вічно.

Подумки лаючи себе за те, що підсвідомо пропустив один аспект, він почав будувати захист. Мікіхіко викликав бар’єр з ущільненого шару повітря, що не мав діелектричних дефектів.

Однак, це була ситуація, коли противник вже активував магію. Невідомо як, але вона активувала магію без послідовності активації й немає жодних ознак, що ефект згасне.

Або ж це істина чортівня.

«Не вчасно...»

Мікіхіко налаштувався на найгірше, але найгірше не настало.

Наче порив вітру здув полум’я свічки.

Постріли сайонового інформаційного тіла зникли разом з блискавкою в руці вампіра.

Ліва рука жінки-вампіра заблокувала клинок Еріки опущений в низ.

З сухого звуку що пролунав з ударом, не було схоже, що розрізано тканину, чи зламано кисть. Ймовірно броня виготовлена з легкого сплаву, або композитних матеріалів - її захищали рукавиці.

Хоч зовсім не мала наміру вбивати опонента, вона навіть не хвилювалася щодо Еріки.

Права рука суперниці тримала пістолет. Цей опонент, хоч і маскувався, був дуже підготовленим, але не лише як маг, але і як боєць, сигнал тривоги продзвенів у свідомості Еріки та наказав тілу прикласти більшу силу.

Меч не занурився в рукавицю, а натомість відійшов назад.

Обходячи супротивника ліворуч, швидше, піднялася рука з пістолетом.

Незадовго до того як дуло повернулося на Еріку, її меч вдарив у ствол.

Завдяки глушнику, пролунав приглушений постріл.

Ліва рука жінки в масці простягнулася до обличчя Еріки.

Великий і середній палець утворили коло.

На відкритій долоні затанцювала маленька електрична кулька.

Еріка активувала техніку самоприскорення.

Тіло рухалося швидше за думку.

Еріка відступила та уникнула електричної кульки, перед тим як ствол піднявся, вона кинулася до мага в масці.

«Попалась», майнуло в Еріки.

Замахуючись мечем вона подумала, що вчасно відступила.

Незабаром як вона про це подумала, її підняли у повітря, ударні хвилі що прийшли знизу.

В цей момент, вона майже втратила свідомість.

Тіло підлетіло так швидко.

Що вона не встигла усвідомити.

Маг у масці лівою рукою трималася за праве плече. Перед тим як її здули магією Прискорення або магією Руху, меч Еріки зачепив його. Тримаючись за плече, маг у масці дивилася на Мікіхіко та боротьбу з вампіром.

Якщо точніше, на молодого хлопця, що сидячи на мотоциклі, націлив на вампіра срібний CAD.

Обличчя молодика було закрите шоломом і його не було видно.

«Тацуя-кун?..»

Все ж, очі Еріки, що з туманною свідомістю підтримувала бойову стійку, признали хлопця, як Тацую.

Еріка, Мікіхіко, вампір.

Тримаючи в полі зору ворогів та союзників, перемішених між собою, Тацуя повернув очі на мага у масці, ніби приворожений її золотими очима.

Маг в масці протягнула ліву руку у напрямку Тацуї. Пальці рухалися наче малюючи знак, з’явилися ознака магії Руху, мить і нічого не сталося.

Але ознаки того, що світ був переписаний були майже нечіткі.

В золотих очах промайнула розгубленість.

Різноманітні магічні знаки були сформовані три рази й розвіявшись, зникали.

Прозвучало «Ах». Тим хто це сказав був Мікіхіко. І не потрібно було говорити чому.

Вампірша утікала.

Прихований під забралом погляд Тацуї, відірвався від мага в масці.

Лише на мить.

Та той в масці не пропустив цієї миті.

Її дії не були магією.

Якби це була магія, навіть якщо він відведе погляд від «зору» Тацуї, це не пройде поз його увагу.

Схоже, маг в масці, це помітила.

Пістолету у правій руці, націлений в землю, випустив зі ствола кулю.

Під ногами стрільця розсіялися іскри, що вмить перетворилися на спалах.

П’ять приглушених пострілів, маг в масці зникла в спалахах.

Тацуя націлив магічний зір на тіло самого мага в масці

Націлившись на ноги супротивника, він активував магію часткового Розпаду - спробував.

Однак інформаційне тіло не відповідало фізичному тілу цілі.

Інформаційне тіло, що повинно було описувати структуру, було лише поверхневим і не мало змісту.

Описувалися лише колір та контури, але інформації про матеріал та структуру бракувало.

Тацуя перервав свою магію й опустив руку.

У парку де зник спалах, не було ні мага в масці, ні вампіра.

– Ви двоє, в порядку?

Відмовившись від переслідування і злізши з мотоцикла Тацуя, перевірив стан двох людей.

У випадку Мікіхіко, ознак травм не було.

А от Еріка...

– … Мені трохи не зручно від таких поглядів.

– О, вибач.

Слідуючи прикладу розчервонілого Мікіхіко, що відвернувся, Тацуя відвернувся, трохи пізніше.

Оголеної шкіри було не так багато. Пошкоджень спідньої білизни, що захищала тіло, не спостерігалося. Однак, через розриви від нижньої зовнішньої частини грудної клітини, були чітко видимі лінії тіла. Як в радикальній рок-моді.

Не можна сказати що це надмірно непристойно, це було так само, ніби носити купальник на морі чи в басейні, та соромно носити подібне в місті.

– ...Ей, можете, позичити мені щось одягти?

Ніби почувши голос, що говорив, час проявити турботу, Мікіхіко поспіхом зняв коротку куртку і накинув її на Еріку. (Тацуя пережовував під курткою плечову кобуру, тому не міг її зняти.)

– Дякую. – Тепер добре.

Вона не була ні голою, ні напівголою. «Перебільшення», це було стійке враження Тацуї, та це може бути своєрідним естетичним смаком. І це звичайно було краще, ніж безсоромність.

– Еріка, ти поранена?

Він бачив що вона в порядку, але вирішив переконатися.

– На щастя, я ношу приховану броню, про всяк випадок. Без цього мене явно поранили б.

Тацуя знав, те що вона назвала цим архаїчним виразом насправді на щастя чи випадково, було аналогом що значно відрізнявся від оригінальної броні. «Прихована броня» Еріки - це багато функціональна білизна з синтетичного каучуку, яка виконує функції куле та ножового захисту, а не товстезний жилет, що гасить силу удару і захищає шкірні покриви. На відміну від товстезного бронежилета, вона не перешкоджає рухам і її можна носити під одягом, тому надає перевагу, не сковуючи. Натомість через природу матеріалу і дизайн вона ідеально облягає тіло, тому, люди що прагнуть приховати свою фігуру, уникають її. Носити верхній одяг поверх, як правило, безглуздо, але цього разу, це було очевидною отрутою для супутника, а не носія.

– Схоже, до вибуху був примішаний Камайтачі».

– Вірно... Ця маска, я змішу її заплатити за одяг, при наступній зустрічі.

– Здається противник пошкодив ключицю.

– Це все, це, ось це.

Як і сказав Тацуя, Еріку не лише не вбили, вона завдала удару. Хоча удар був неглибоким, перед тим, як її здула ударна хвиля, меч Еріки зачепив праве плече мага в масці.

Тацуя не був свідком усього що сталося, але зробив точний висновок про те що сталося з вигляду мага в масці та пошкодженого одягу Еріки.

– До речі, Тацуя-кун, чому ти тут?

З її обличчя можна було зрозуміти, що вона просто хотіла це запитати, а не раптово згадала. Тацуя також обдумував різні варіанти відповіді, але вирішив відповісти чесно. Тому що так здавалося цікавіше.

– Чому, питаєш, тому що зі мною зв’язався Мікіхіко?

Мікіхіко змінився на обличчі й поглянув на Тацую поглядом, «зрадник».

– Хм.

Однак, від цього похмурого тону Еріки, Мікіхіко зніяковіло поглянув на неї.

– Тож ти зміг вчасно допомогти в цій небезпечній ситуації. Чудово зроблено, Мікі.

По змісту слів його хвалили й фактично за обставинами це мала бути похвала.

Однак Мікіхіко міг лише переривчасто відповісти «ах» чи «ні».

Звук, що лунав в його вухах, начеб то не був похвалою.

– До речі, коли ти зв’язався? Я не пам›ятаю, щоб про це чула.

– ....

Звичайно, вона ніколи про це не чула, він не казав про це Еріці. Саме на власний розсуд Мікіхіко відправляв сигнал відстеження Тацуї. Мало того, не надаючи Тацуї жодної інформації. Коли він знову себе запитав, для чого, навіть Мікіхіко не зміг знайти відповіді.

Еріка поглянула холодним поглядом, а по скроні Мікіхіко з’явився холодний піт. Ніби «жаба заклякла перед змією». Мабуть, йому важко врятуватися самостійно, Тацуя подумав, «цього, певно, достатньо».

– Ви двоє, здається зайняті, чи не час нам вирушати?

Від голосу, що увірвався збоку, Еріка двічі моргнула, і витягнула ледве вцілілий термінал.

– Люди збираються?

На зауваження Тацуї, Мікіхіко також поспішно витягнув свій інформаційний термінал.

Еріка перевірила час. Пройшло майже п’ять хвилин після контакту з вампіром та людиною в масці. Незабаром повинні були прибути інші групи.

Мікіхіко викликав монітор відстеження. Не важко було здогадатися, що світлові точки, які представляли дружні пошукові загони, наближалися випадковою багатокутною лінією, оскільки рухалися так, щоб не перетинатися з іншими пошуковими командами.

– Невже у вас не має дозволу від ради кланів?

Цього разу не було рішення про покарання за неприєднання до пошукової групи, організованої родиною Саєгуса.

Однак, можна вважати за факт, що вони хотіли б уникнути розголошення того, що вони вступили в бій ігноруючи пошукову групу сімей Саєгуса та Дзюмондзі. Особливо якщо їх знайде колишній президент студентської ради, Еріка і Мікіхіко відчували, що це буде насправді клопітно.

На фоні цих двох людей, що про це розмірковували, Тацуя ретирувався, не думаючи про зайві речі.

– Еріко, ти їдеш?

Запитав Тацуя, знову сівши на мотоцикл.

– Так, будь ласка.

Підстрибнувши одним кроком, Еріка застрибнула на заднє сидіння та обхопила талію Тацуї.

– Тацуя, а що я?

– Вибач, перевантажений.

Відповідаючи на запитання стривоженого Мікіхіко, Тацуя завів мотор.

– Без шолома штраф!

З криком розчарування (або жалю) в слід, мотоцикл Тацуя помчав геть. (На кінець двадцять першого століття покарання за їзду без шолома не було. Натомість якщо пасажир загинув або постраждав у ДТП, водій звинувачувався у небезпечному водінні.

Залишившись позаду без пальта, Мікіхіко, деякий час, стояв приголомшений.

◇ ◇ ◇

Повернувшись на мобільну базу, замасковану під телевізійний фургон, Ліна, що залишалася в образі Анджі Сіріус, наказала сісти швидше, ніж встигла зайняти місце.

Не було жодних запитань. Ця дія сама по собі була частиною плану. Коли вона сіла на заднє сидіння, мобільна база беззвучно рушила. Та все ж в салоні автомобіля панувала атмосфера «я хочу спитати, але боюся». Через розтріпане волосся і забруднені, від спалаху куль чоботи, виглядало так, ніби вона «втекла». Однак, слово «втекла» найменше підходило для головнокомандувача Зірок, Сіріуса.

– Майор.

У машині була висока стеля та все ж двоє людей стояли схилившись перед Ліною.

– Нам шкода.

Вони вибачалися за те, що залишили її під час гонитви. Ліна вела бій з вампіром сама, оскільки її супровід не міг встигнути за її швидкістю.

– Без проблем. Попри несподіване втручання третьої сторони, я його теж упустила.

— …Дуже вам дякуємо.

– А оскільки наказ щодо Салівана було виконано, не можна сказати, що операція провалилася. Ви забрали труп сержанта?

– Вже зроблено.

– Ось як.

На відповідь повернуту заду двома, що стояли перед нею, Ліна розслаблено кивнула.

– Слід негайно провести розтин сержанта. Тоді, вам вдалося з’ясувати особу того, кого я переслідувала?

Однак, вона відразу підтягнула вираз і поставила нове питання.

– Мені шкода. Цього разу, нам вдалося записати сигнатуру хвилі мисленнєвих часток, але не знайшли відповідності.

Не дезертир... Або ти маєш на увазі, що сигнатуру хвилі сайонів змінено.

– Напевно, останнє.

– Зрозуміла. Будь ласка, відстежуйте записану сигнатуру.

– Єс, мем.

Почувши відповідь, Ліна доручила їм двом повертатися на свої місця, а потім вперлась спиною на своєму сидінні.

Поклала ліву руку на праву плече, наклавши власну магію Зцілення. Завдяки маскувальній магії вона зберігала своє спокійне обличчя перед підлеглими, але ключиця цього плеча, через вимушене використання пістолета з тріщиною, була зламана, це було досить болісно, щоб кричати.

«Чому я не чула, що Еріка настільки сильна?! Техніка Тацуї якась незрозуміла магія, або нехтує магію... Що з японськими старшокласниками в наші дні?!»

Не беручі до уваги свій вік, гірко розмірковувала Ліна.

◇ ◇ ◇

– Ха? До тітки?

Після того як брат поглянув на термінал, витягнутий з нагрудної кишені, поспіхом вийшов, Міюкі неохоче слухала зміст ситуації, коли він повернувся.

Після того як у неї це мимоволі вирвалося, вона сором’язливо зніяковіла від своєї грубої поведінки.

Однак, відповідаючи на запитання, Тацуя сприйняв це як належне, навіть якби це було не так, він не міг гніватися на свою молодшу сестру, через таку дрібницю.

– Я хочу поговорити з тіткою.

Тож, Тацуя ще раз попросив Міюкі зв’язатися з нею.

Багато хто, з тих хто служив сім’ї Йотсуба, знають, що Тацуя племінник Маї. Водночас вони знали, що Тацуя лише інструмент для сім’ї Йотсуба. Мало хто знав, що він зброя. Тому, навіть якщо Тацуя зателефонував би Маї, існує велика ймовірність, що дзвінок буде перерваний.

Однак, прямого номера до неї не знав не лише Тацуя, але й Міюкі. Ті хто був в курсі ситуації, кажуть, що контроль інформації Йотсуба, в кілька разів вищий офіційних установ і це не було ні разу не перебільшення.

– Якщо старший брат так кажуть... Можете трохи зачекати?

– О... Я, певно, переодягнуся.

Хоча вони мали кровний зв’язок, вони не могли зателефонувати в повсякденному одязі, а вимкнути зображення, обурливо, для брата і сестри, ось такий стиль життя вела тітка (та її оточення).

– Пробачте за пізній дзвінок.

– Усе добре. Навпаки, Міюкі рідко дзвонить мені, чи не так?

Мая з’явилася на екрані відеофона, як завжди наклеївши неоднозначну посмішку на своєму прекрасному обличчі, не відповідному віку. Поруч з нею стояв акуратно вдягнутий в костюм трійку Хаяма. Тацуя подумав що трохи не нормально тримати дворецького під час дзвінка племінниці до тітки, але він стояв поруч з Міюкі у чорному костюмі, тож треба сказати, що вони однакові.

Після класичного обміну вітаннями, що приховували напругу за спокійним виразом, Міюкі перейшла до особливого офіційного тону, певної було обтяжливо це говорити, вона передавала основні моменти про те, що з Маєю хотів обговорити Тацуя.

– Пан Тацуя? Це також дійсно незвично.

З посмішкою, що не намагалася приховати цікавість, Мая дозволила Тацуї говорити.

– Шановна тітка, є одне, що я хочу запитати й одне, про що попросити.

– Не соромся.

Кивнула Мая в гарному настрої. Принаймні, так здавалося.

– Тоді, дозвольте перейти до суті... Шановна тітка, чи можете розповісти мені, як працює магія сім’ї Кудо «Костюмований парад30»?

Міюкі поруч з Тацуєю оніміла зі здивованим обличчям.

Хаяма, на екрані, зробив майстерний жест, піднявши одну броню.

Не витримавши, Мая розсміялася.

– Ох ну... Пан Тацуя, «Парад» це таємне мистецтво родини Кудо. Думаєш, я знаю цей секрет?

Все ще сміючись, Мая повернула відповідь запитанням.

– Був час коли шановна тітка навчалися у Його ясновельможності Кудо. Навіть якщо невідома магічна послідовність, хіба ви не знаєте її особливості?

Знаючи, що це значило «я не можу тобі пояснити» Тацуя продовжував наполягати у формі запитання.

– Контрмагія «Парад» - це додатковий елемент Зміцнення інформації, що копіює, обробляє часину власного Ейдосу, пов’язану з зовнішнім виглядом, так би мовити, накладає маску, маскує Ейдос, проєктуючи те, що вам треба показати як Магічну послідовність і тимчасово змінює зовнішність, хіба це не техніка, що запобігає впливу магії на власне тіло шляхом переключення мети магічного втручання на маскувальне інформаційне тіло?

Він не лише наполягав, але й поділився власними міркуваннями.

– .... Магія «Метаморфоза» майже не можлива, думаю, ти добре це знаєш, так?

Мая не дала прямої відповіді на припущення Тацуї. Одного лише цього було достатньо, щоб відповісти, чи правильні його міркування, але Тацуя все ще не був задоволений.

– Якщо потрібно лише змінити зовнішність, але не «Метаморфозою», це можна зробити за допомогою техніки заломлення світлових хвиль. Проблема в тому, що техніка Заломлення світла не може обманути моє «Око».

– Старший брате, це...

Саме Міюкі здивовано відгукнулася на слова Тацуї.

– Не може бути, що існує суперник, якого не може ідентифікувати старший брат.

– І не тільки це. Туманне розсіювання не працює.

Міюкі з блідим обличчям втратила мову.

Її шок ніби передався по той бік екрана, і Мая миттєво нахмурила брови. Незабаром вона відновила посмішку, але атмосфери нервової похмурості вже не було.

– Навіть якщо Туманне розсіювання не працює, з Трайдентом проблем бути не повинно.

– Парад не може мати подвійне розгортання?

Було схоже, що Мая дала пораду, але не відповіла на запитання. Та вона відповіла ще на одне, не висловлене питання.

– Пам’ятаю, говорили, що брат Патріарха вправніший в Параді, ніж вчитель.

– Дуже вам дякую. Шановна тітка, схоже, цього разу, я не впораюся власними силами. Тому я хочу попросити підкріплення.

– Це і було те, що ти хотів попросити?

Племінник і тітка, через дисплей поглянули в очі один одного.

– ...Тож, добре. Справді, схоже, що справи стали масштабніші, ніж ми сподівалися. Дозволяю контакт з майором Казамою.

Тацуя вклонився і зник з екрана.