[5]

[5]

Наступного дня після нападу Мінору, Мая викликала Тацую.

Сівши на борт VLOT, пілотований Хійоґо, подолавши на ньому частину шляху, він вирушив до головного дому звичним підземним шляхом. Він приїхав вранці, а не до обіду.

– Вибач за терміновість.

Тож таке привітання не було дивним. Питання в тому, якщо це так терміново, чому вона викликала його особисто, а не зателефонувала.

– Насправді, від нашого контакту в Пентагоні надійшла важлива інформація. Саме через її джерело я хотіла поговорити з тобою особисто.

Навіть коли США перетворилися на USNA, місцезнаходження Міністерства оборони не змінилося. Зовнішній вигляд будівлі не змінився і популярною назвою залишалася «Пентагон».

– Я не знав, що в Пентагоні є контакт.

Аяко не розповіла Тацуї про полковника Баланс. Вона чітко відрізняла свою прихильність до Тацуї та професійну етику в поширені інформації.

– Незабаром я познайомлю пана Тацую з ним.

Хоча він був визнаний членом головної родини, Тацуя все ще не був ознайомлений з усією картиною в родині Йотсуба. Було багато речей про які він знав навіть, якщо йому про це не розповідали, але це було далеко не все.

– Тож перейдемо до головного

– Так.

Після слів Маї, Тацуя теж зосередив увагу.

– Схоже, що Зірки надіслали команду ліквідації.

– Ліквідації, а не захоплення? Видається трохи дивним.

Вважалося, що Зірки, майже напевно відправлять підрозділ для захоплення Ліни. Минув тиждень, як вона втекла. Досить запізніла реакція.

Але досить несподівано, що цілю була ліквідація. Ліна, майор Анджі Сіріус — національно визнаний маг стратегічного класу. В USNA, що мала велику кількість регулярних військ, вона мала менший пріоритет, ніж в інших країнах, але все одно мала бути цінною силою.

– Це не рішення Пентагону.

– Це свавілля Зірок.

– Схоже, це отримало мовчазну згоду.

– Схоже, що в USNA також внутрішній конфлікт.

– Так. Ти правильно зрозумів.

Тацуя не знав у чому конфлікт. Одна сторона вважала Ліну перешкодою, а інша цінувала її силу мага стратегічного класу, але вважала, що ліквідація неминуча, якщо вона опинилась в іншої країни. Такими були припущення Тацуї..

Мая знала про USNA більше, але зараз цього не пояснила.

– Чи відомий конкретний шлях проникнення?

– Якщо відомо, зможеш з цим впоратись?

Питанням на питання відповіла Мая.

– Я подбаю про це, якщо накажете.

Без вагань відповів Тацуя..

Мая задоволено скривила губи.

У виразах їх облич не читалося відрази до вбивства.

Члени зірок, які прибували до Японії, збиралися скоїти незаконні дії, такі як вбивство в чужій, незалежній країні. Тож ніхто не буде скаржитись, якщо натомість вб’ють їх. Можливо такі думки були зараз у них в голові.

– На жаль, я не довідалась маршрут проникнення. Однак ми знаємо лише час прибуття.

– Коли?

– Сьогодні в ночі.

– ...Тож у нас не має часу на розслідування.

– Згодна.

Кислий вираз обличчя Тацуї виглядав кумедним.. Сказавши це, Мая прикрила рот рукою й елегантно розсміялась.

– ...Вибач. Але ми зовсім не сидимо без діла. Ми відправили спостерігачів до аеропортів та баз військово-повітряних сил у столичному регіоні Токіо. До морських шляхів нам не дотягнутись, але гадаю цього разу їх можна ігнорувати.

– Буде проблема, якщо вони скористаються аеропортом за межами столичного регіону.

Тацуя помітив проблему і відразу вказав на неї.

– Згодна.

Мая не показала, що це її хоч якось зачепило. Водночас вона, здавалось не була вражена. Можливо вона сприйняла як належне, той факт, що він відразу це помітив.

– Ми не можемо діяти зовні, тому у цьому випадку нам нічого не залишається, як розібратися з ними, як тільки вони будуть виявлені.

– Так.

Тацуя не заперечував проти такого плану.

– В такому випадку, покладаюсь на тебе.

Тацуя не запанікував, коли розмова раптом повернулась до його участі..

– Ви не проти, якщо я від них позбудусь?

– Насправді проблем в майбутньому від цього не буде... Хоча дехто з уряду може мати іншу думку.

– Зрозумів. Буду намагатися захопити їх.

– Так, будь ласка.

Сказавши це, Маї підвелася з місця. Показавши цим, що розмова завершена.

Тацуя встав, відповідно до її прикладу, і вклонився, зігнувшись під сорок п’ять градусів

◇ ◇ ◇

Мінору, відірвавшись від переслідування спільної групи Дзюмондзі та Саєгуси під командуванням Катсуто, одразу ж вийшов з індивідуальної кабінки в Тоямі й увійшов у приватне кафе. Для того, щоб переконатися, що він повністю відірвався від переслідувачів.

Повністю роботизоване кафе з приватними кімнатами, виключало контакт з персоналом чи іншими гостями, існував лише ризик стеження через мережу, за допомогою камер андроїдів, що замінювали людей з обслуговуючого персоналу, більшість з них були гіноїдами (роботами жінками).

Про те Мінору змінив образ на непримітне обличчя, накинувши «костюмований парад», тому не мав жодних побоювань що до того, що його помітять через камери. Тай перш за все, якщо хочеш уникнути відеоспостереження у цій сучасній країні, ви не повинні ходити у громадських місцях.

Окрім напоїв та легких страв, що подавали в приватні кімнати, був доступ до мережевих сервісів і програмного забезпечення для купівель в магазинах. Однак Мінору нічого не замовляв і не вживав, окрім напоїв.

Щоб вбити час, він вирішив спробувати поворожити. Відповідно до знань, отриманих від Чжоу Гонґцзіня, хоча не можна очікувати повного передбачення, але можна отримати абстрактну інформацію, яку можна буде використати як орієнтир для планування майбутніх дій.

Він дістав з сумки на талії тканину з намальованою дошкою для гадання. Вона була зроблена шляхом вишивання на чорній тканині, розміром з хустинку, нитками п’яти кольорів: зеленими, червоними, жовтими, білими та синіми. Це інструмент ворожіння, оснований на основі традиційного вчення Цимен Дуньцзя6.

В результаті передбачення, «вдалими» для нього є «південний захід», «острів», «небо» та «порт».

«Якщо подумати у звичайному значені, небо і порт — це аеропорт? Аеропорт на острові на південний захід звідси... Ні, це острів, що є аеропортом?»

Варіантами, що прийшли на думку Мінору, були міжнародний аеропорт Кансай та аеропорт Кобе. Він обрав місцем призначення Кансай, інтуїтивно, а не ворожінням.

Далі ворожіння було на час». Результат - «сьогодні» і «ніч».

Час у нього ще був, але він не знав, що там буде. Краще приїхати завчасно.

Минуло достатньо часу, щоб переконатися про наявність хвоста. Переслідування явно не було.

Мінору вийшов з приватного кафе і знову попрямував на станцію індивідуальних кабінок.

◇ ◇ ◇

У цьому сезоні сонце, в регіоні Кансай, заходило пізніше дев’ятнадцятої години.

Якби небо було чистим, світило все ще протистояло б темряві. Однак небо, вкрите густими хмарами, демонструвало прихід на землю ночі.

До міжнародного аеропорту Кансай прибув прямий рейс з Лос-Анджелеса, USNA. На борту більшість пасажирів були американцями, а серед них був молодий чоловік та хлопчина. Їх англосаксонська зовнішність зовсім не виділялася.

Інформація Маї та припущення Тацуї загалом були правильними. Єдина помилка була в тому, що сьогодні до Японії приїхала не команда ліквідації, а лише група авангарду.

Молодим чоловіком в сонце захисних окулярах, був лейтенант Джейкоб Регул, якщо уважно придивитись, то можна побачити, що його праве око було протезом. Він був єдиним, кого відправили із Зірок.

А хлопчина поряд з ним Реймонд Кларк. Він повернувся до Японії не за вказівкою свого батька, Едварда. Це було вирішено в результаті «обговорення» між паразитами.

Реймонд став паразитом зі спотвореною одержимістю підкорити Тацую. З цим сильним бажанням, він взяв на себе провідну роль в ліквідації Шіби Тацуї.

– Станція кабінок здається там.

Вказав своєму компаньйону, Регулу, Реймонд, вийшовши до зали прибуття, після завершення імміграційних процедур, з підробленими паспортами.

– Ми скористаємося кабінкою?

Регул відповів телепатією.

– Ш!

Реймонд поспіхом справжнім голосом, застеріг, щоб той не видавав «голосу».

– О, Так, вибач.

Вибачився перед Реймондом Регул.

При телепатичних розмовах, можна не боятися прослуховування, але існує можливість бути поміченим магами або екстрасенсориками. Що стосується їх, то останні явно найгірше.

Мікрофон має обмежену ефективну відстань. Якщо визначити ціль, можна вловити голос, навіть якщо вона знаходиться далеко і навіть в натовпі за допомогою фільтрації голосового відбитка, можна вловити лише конкретний голос. Але якщо не знати цілі, то не вдасться. В кращому разі розпізнати ключове слово і прослідкувати за голосом.

З іншого боку, телепатія не має меж через відстань. Діапазон, на якому можна вловити, залежить від сили здібності індивіда, але, як і з іншою магією, він від початку не прив’язаний до фізичної відстані.

Крім того, кількість людей, що спілкуються телепатією, мізерно мала. Якщо випадково почують телепатичну розмову, можуть виявитися ті, хто розкриють їх особистості.

Тож перед тим, як приїхати до Японії, вони поговорили та вирішили не користуватися телепатією. Однак телепатія — це природна форма спілкування між Паразитами. Регул ненароком використав телепатію так, ніби говорив нормально. І коли йому на це вказали, він слухняно вибачився.

Їх пильність не була безпідставно.

◇ ◇ ◇

– Це Сорезава, офіцер надводної поліції Кобе. Я спіймав телепатичну передачу. Здається, це пасажир рейсу, що тільки-но прибув із Лос-Анджелеса, прошу перевірити імміграційні дані.

Один з магів поліцейських, що прийшов на підтримку охороні аеропорту, відчув телепатію Регула і негайно здійснив бездротовий запит до центру безпеки.

– Перевіряю. ...Магів у списках пасажирів не виявлено. Можлива підробка паспорта. Констебль Сорадзава, чи маєте якусь детальну інформацію.

– Їх двоє, чоловік років двадцяти та хлопчина підліткового віку. Європеоїди, чоловік в сонце захисних окулярах з попелястим волоссям.. Хлопець білявий. Схоче саме той що з попелястим волоссям був джерелом телепатії. Схоже, вони прямують до станції індивідуальних кабінок.

– Відправляємо підтримку. Слідуєте за ними. Також сфотографуйте і надішліть.

– Так точно.

◇ ◇ ◇

– Реймонд. Нас переслідує поліція.

– А?

Регул першим помітив переслідування поліцейського у формі.

Звісно поліцейську форму можна було б помітити, але Реймонд аматор, а скоріше майстерність поліцейського була набагато кращою.

– Вибач. Думаю, йому вдалося відчути телепатію, яку я задіяв раніше.

Однак, Регул елітний солдат-маг. Мало того, під час місій, йому часто доручають роль снайпера, яка вимагає спостережливості. Поліцейському у формі, з легко зрозумілою зовнішністю було дуже важко зробити так, щоб його не помітили.

– Що робитимемо, Джек.

– Ми не знаємо місцевості. Пограти в хованки не вдасться.

– Тоді.

– Викинемо свій багаж. Там все одно нічого важливого.

Якими б могутніми не були Зірки, вони не були настільки самовпевненими, щоб думати, що можуть приховати зброю при проходженні митниці. Зараз вони були беззбройними й планували отримати спеціальну зброю в посольстві в Токіо.

– Паспорт при тобі?

– Все добре.

Реймонд відповів на запитання Регула голосом, що ледве позбувся хвилювання.

– Гаразд, тікаймо!

Вони залишили валізи та втекли.

◇ ◇ ◇

– Це констебль Соразава. Двоє підозрюваних у нелегальній міграції, викинули валізи й починають втечу. Змінили курс на стоянку пілотованих таксі.

Офіцер поліції у формі, який стежив за Реймондом і його супутником, повідомив про втечу цих двох по рації.

– Переслідуйте. Надішліть фото валіз. Ми їх підберемо.

– Так точно.

Під час бігу, поліцейський маніпулював терміналом і надіслав фото валіз, зроблене для доказів.

– Дані отримано.

– Даю запит на використання магії для переслідування.

– Дозволяю.

Як тільки він почув ці слова, тіло поліцейського злетіло над головами людей.

◇ ◇ ◇

– Він переслідує нас!

Поліцейський в уніформі наближався повітрям.

Реймонд, що помітив його раніше, попередив Регула.

– Він серйозно?!

Як японський поліцейський може робити щось настільки божевільне в приміщенні з такою кількістю людей! Для Регула це було абсолютною несподіванкою.

Навіть в USNA можна рідко побачити настільки кричущу погоню. У багатьох штатах поліція використовує магію настільки обережно, наскільки це можливо, оскільки психічно не здатна загрожувати широкому загалу. Громадяни мають набагато більше шансів побачити магію при гасінні пожеж, ніж у поліції.

Насправді у більшості областей, ситуація в Японії була така ж, як і в Штатах. Винятком є район Ханшін. Однак навіть отримавши цю інформацію заздалегідь, цієї ситуації вони б не уникнули.

Реймод махнув поліцейському, наче відганяючи його.

Тіло поліцейського, що вже наближався до них зі спини, знесло. Це психокінез, отриманий Реймондом від Паразита.

– Реймонд!

– Це неминуче!

Регул не став докоряти далі. Звісно, це було неминуче. ...Що зроблено, те зроблено. Однак це продемонструвало, що вони здатні використовувати магію і є вторженцями, що замаскувалися під туристів.

Виникли ознаки активації магії. Схоже, поліцейський, якого щойно збили, відновився. Інші ознаки людей збиралися оточити їх. Це було підкріплення поліції.

Регул занервував. Він ніколи не думав, що зазнає невдачі на першому ж кроці вторгнення в Японію. Міжнародний аеропорт Кансай був обраний тому, що передбачалося, що в аеропортах столичного регіону Токіо догляд буде суворішим. Ці припущення стали абсолютно марними. Хоча це сталося через помилку Регула, але навіть він не очікував, що буде загнаний в кут через таку тривіальну річ.

«Невже таємне проникнення без підтримки місцевих було необдуманим.»

Такий жаль хвилював Регула.

Однак не могло бути й мови, що їх просто так спіймають.

– ...Цього не уникнути. Реймонд, прориваємося силою.

Регул скористався магією Самоприскорення, щоб миттю пробігти крізь натовп.

Незабаром Реймонд пішов слідом. Схоже, Реймонд зіштовхнувся з перехожим, але зараз не було часу турбуватися про травми сторонніх.

Вони прибули до станції таксі з водіями, які також були туристичними гідами.

– Викради машину.

– Зрозумів!

Швидко відреагував на вказівку Регула Реймонд.

Щодо готовності до бою, Регул першокласний член Зірок, найсильнішого у світі підрозділу магів. Він не боявся поліцейських. Реймонд, аматор, який не є солдатом, ні поліцейським, але оскільки він аматор, що не «бачив страшних речей», мав позитивне ставлення до цієї ситуації.

Вони шукали пілотоване таксі, яке б видавалося швидким. Ще краще, якщо водій не з таких що може почати чинити необачний опір.

Однак вони помітили не таксі, а великий, розкішний автомобіль, чорного кольору, що привернув їх увагу. Це транспортний засіб, яким традиційно користуються керівники силових відомств.

– Сідайте.

Реймонд і Регул переглянулись. Щойно до них звернулись телепатією. Мало того, від родича Паразита.

Реймонд кивнув Регулу.

Регул підбіг до чорного автомобіля і відчинив задні двері.

Реймонд відкрив дверцята з пасажирського боку.

Коли вони сіли, негайно опинилися у великому седані.

Потужні ознаки магії охопили весь самохідний автомобіль.

– Це... «Парад»?

Телепатично пробурмотів Регул.

– Так, але, Будь ласка, утримайтесь від телепатії.

Коли до нього заговорили власним голосом, Регул вперше помітив хлопчину, що сидів біля нього.

І навіть не міг слова видавити.

Він навіть забув як дихати.

Він навіть не мріяв коли-небудь побачити настільки прекрасного хлопця.

Якщо зважати лише на красу, справжнє обличчя Анджі Сіріус, Ліни, надто неповноцінне.

Однак прекрасна краса Ліни випромінювала доброзичливість, що випливає з її особистості, і не таке вже велике враження, її недоступності.

Однак краса цього хлопчини — це не просто скульптурна, а надлюдська.

Надзвичайна краса зачаровує.

Таку красу може мати занепалий ангел... Щось таке незв’язне думав Регул.

– Телепатію не можна повністю замаскувати «Костюмованим парадом».

Продовжив хлопчина, ніби не будучи стурбований не нормальним поглядом Регула. Напевно, він звик до подібних поглядів.

– О, Так, вибач. Ти нас врятував. Дякую.

Злегка вклонившись, сидячи.

– Я Джейкоб Роджерс. Можеш називати Джеком.

Він зрозумів, що не представився, тому поспішно заговорив. «Роджерс», справжнє ім’я Регула.

– Не варто дякувати. Я Кудо Мінору.

– Я Реймонд Кларк.

Озирнувся Реймонд і приєднався до розмови з пасажирського місця.

– «Кудо» - ті «Кудо», що раніше були в Десяти головних кланах?

Не вино запитав Реймонд, спираючись на знання отримані з Глідск’яльва.

– Вірно. «Кларк», як Кларк, що бере участь у проєкті Діона?

– Так, вірно. О, Реймонд буде нормально. Звичайно, щоб якось розрізняти.

– Зрозумів. До речі, чи є місце, в яке ви хотіли б потрапити?

Від запитання Мінору Регул виглядав трохи насуплено.

– ...Готель, який ви забронювали, буде під контролем поліції.

– Вірно. Наші паспортні дані будуть розіслані для розшуку.

Нахмурився Регул. Регул також припускав, що було зроблено фото і співставлено з підробленим паспортом. Однак, коли хтось інший чітко промовив це, він не міг не нервувати.

– Може вам потрібне місце перебування та нові паспорти? Звичайно, громадян Штатів з міткою про виїзд.

Замість того щоб подякувати пропозиції Мінору, Регул насторожився.

– Цим ти нам допоможеш, але навіщо це тоді?

На запитання Регула, Мінору посміхнувся йому, викликавши ейфорію та озноб одночасно.

– Я такий же, як ви.

Регулу це вже було відомо. Але, здавалося, це не єдина причина.

– Крім того, я хотів би, щоб ви мені теж допомогли.

– Е, що?

Здається, Реймонд не був настільки насторожений, як Регул.

Як Паразит, Реймонд поводився більш природно. Паразити це індивідуальні частки цілого. Маючи незалежну свідомість як особистості, вони одночасно поділяють один намір, як єдине ціле. По суті, вони не могли зрадити своїх родичів, це просто не можливо.

– Є дівчина, яку я хотів би зробити нашим товаришем.

– Кохана?

Підколов Реймонд з сяючими очима.

– Ні, поки це лише одностороння закоханість. Ах, я не збираюся змушувати її поєднуватися до нас. Якщо вона не погодиться, я відступлю.

– Хе... Ти досить терплячий. Порядний. Поважаю.

В словах і поведінці Мінору, Регул відчув невідповідність.

Відмовитися від того, щоб хтось став родичем, в першу чергу суперечить інстинктам Паразита. Це більше ментальність людей, ніж їхня.

Крім того, Регул не міг побачити розум Мінору. Він не міг отримати доступ до свідомості Мінору, який має поділяти один намір.

Мінору — Паразит, це безумовно. Це можна зрозуміти інстинктивно.

Однак Мінору це щось інше, ніж вони.

Так розсудив Регул.

◇ ◇ ◇

Про те, що нелегал-телепат прорвався через поліцейську облогу і втік, місцева поліція повідомила родину Футацуґі, а через неї поділилася інформацією з Десятьма головними кланами.

– В Кансай?

О півночі, коли вже мала змінитися дата, Тацуя отримав новину від Хаями телефоном.

– Так. Розслідування проводила родина Куроба. Сподіваюся, пан Тацуя і далі чекатиме вказівок Мадам, щодо дій в Токіо та острові Міякі.

– Якщо нелегалами є Зірки, то ціллю має бути Ліна. Зрозумів. Я буду напоготові.

– Ми надішлемо вам фото нелегалів, зроблене поліцією. Одним з них був Реймонд Кларк.

Тацуя злегка розширив очі.

– Реймонд Кларк?

– Хоча підтвердження поки немає, але на підставі даних мисленнєвих часток, передбачається, що Реймонд Кларк став Паразитом.

– За допомогою радарів мисленнєвих часток можна ідентифікувати паразитів? Такі результати досліджень.

– Завдяки пану Тацуї, який надав Паразита для експериментів.

Днями не екстреній зустрічі кланів стало відомо, що сім’я Йотсуба забрала Паразита, запечатаного в тренувальному лісі Першої старшої, в лютому минулого року. Тому слова Тацуї були легкою іронією, але на Хаямі це не співпрацювало.

Та і Тацуя не мав на меті перемагати Хаяму, щоб за дещо помститися. Той факт, що тепер Паразитів можна виявляти технічним шляхом, було важливо.

– Чи можна за допомогою цього виявити Мінору?

– Куребаяші розробляє радар налаштований на Кудо Мінору. Прошу трохи зачекати.

Куребаяші, це третій дворецький сім’я Йотсуба і є генеральним керівником технічного відділу родини Йотсуба, керуючи координаційним центром колишньої Четвертої науково-дослідницької лабораторії. Також він чудовий маг і перший вчитель, який навчав Тацую магічної інженерії.

– Зрозумів. Чекатиму.

– Я передам слова шановного Тацуї Куребаяші. До речі, як проводить час майор Сиріус?

– Здається не нудьгує.

– Радий чути. Якщо їй щось знадобиться, ми негайно підготуємо.

– Я перекажу це Ліні.

– Будьте ласкаві.

Після цього відбулося коротке прощання й екран відеофону став темним.

Тацуя, прийняв дзвінок у своїй кімнаті, а не вітальні. Міюкі, що рано лягала і вставала, вже була в ліжку.

Завершивши розмову, Тацуя подумав не про Міюкі, а Аяко.

Другий з нелегалів це, мабуть, маг Зірок. За відстеження відповідала сім’я Куроба.

Враховуючи розподіл ролей в родині Йотсуба, це цілком природно. Можливість приєднання до цієї справа Фумії та Аяко не мали.

Двоє відвідували школу. Вони не звільнені від занять Четвертої старшої, як Тацуя. Однак, здається, сім’я Куроба надає пріоритет місіям, а не старшій школі.

Він не надто хвилювався за Фумію. Його «Дейрект пеінт» - це магія психічного втручання. Вона має добре працювати на Паразитах. Можна сказати, що в них гарна сумісність.

Однак в Аяко немає ефективних способів атаки Паразитів.

З тілами паразитів вона впорається. Однак основного тіла не дістане.

А проте, якщо суперником будуть Зірки, вона повинна впоратися. Принаймні, вона повинна мати змогу втекти, якщо ситуація стане невигідною.

Однак, якщо зустріне Мінору...

«...Занадто багато думаю»

Сім’ї Куроба було наказано розшукати нелегалів, яких вважають Зірками. Про пошук Мінору не йдеться.

...Тацуя не думав, що передовий загін Зірок і Мінору вже об’єдналися.

◇ ◇ ◇

Мінору відвів Реймонда і Регула до Китайського кварталу в Кобе. Це невелика територія, яку також називають Чайнатаун. До Третьої світової війни Китайські квартали один за одним формувалися в різних частинах Японії, але після неї вони залишилися лише в Йокогамі та Кобе.

В Китайському кварталі Кобе, як і Йокогамі, була база Чжоу Гонґцзіня. Навіть якщо новим господарем став Мінору, всі працівники безперечно підкорялися. Форма їхнього господаря не мала для них значення. Потрібен був лише «ключ» скрині зі скарбами, і цього достатньо, щоб прийняти його як нового господаря. Мінору довідався про «ключовий» механізм від привида Чжоу Гонґцзіня, тому зміг без проблем відкрити скриньку зі скарбами.

З іншого боку, Мінору був розчарований тим, що вміст скриньки, яку він відкрив з очікуванням, був просто не потрібний.

Наступного дня, у четвер, двадцять сьомого, Мінору спілкувався з Реймондом.

– ...Отже, мета Джека з’ясувати, де переховується майор Сиріус.

Регул кивнув, на слова Мінору. Він відповів не одразу, тому що стримувався від використання телепатії.

– Якщо можливо, перемогти майора Сиріус власними силами. Якщо це виявиться складним, почекаємо приїзду друзів і об’єднаємося.

– Коли ваші товариші прибудуть до Японії?

– Через чотири дні, в ніч на перше липня, за японським часом, вони планують прибути на базу в Замі. Однак через операцію, проведену в лютому цього року, очікується суворий нагляд з боку японської влади. Після приїзду, вони не зможуть бути особливо активними. Потрібно зібрати необхідну інформацію і зараз досягти мети.

Операція в лютому цього року є місією вбивства під командуванням Канопуса, щоб вирвати Ґу Дзіе з рук японської влади. Після цього інциденту Сили Самооборони загострили свою увагу до USNA. Хоча Міністерство закордонних справ та Міністерство промисловості намагалися протестувати, високо посадовці Сил Самооборони залишалися дуже не задоволеними, тож у військових стосунках тривало напруження.

– Зрозумів. Накажу своїм підлеглим знайти місце передування майора Сиріус.

– Підлеглі сім’ї Кудо? Я думав, що наступником голови родини Кудо стане старший син пан Харуакі, невже у Мінору є помічники, завдяки яким ти можеш вільно пересуватися?

Запитав Реймонд, втрутившись в розмову.

– Ти добре обізнаний, Реймонд. Ти довідався про це через Глідск’яльв?

Однак здивованим був саме Реймонд.

– Ти знаєш про Глідск’яльв?!

Мінору злегка посміхнувся. У звичайної людини це назвали б «посмішкою брехуна», але коли так посміхається Мінору, вона стає «загадковою посмішкою».

– У мене теж є свої джерела інформації.

– ...

– Дякую за співпрацю у пошуках.

На фоні Реймонда з приголомшеним обличчям, Регул, поряд з ним, повернувся до теми розмови.

– Тож чим ми повинні допомогти? Мені доставити твою дівчину?

Якщо можливо, саме це я хотів би попросити...

Гірко посміхнувся Мінору.

На противагу цьому, у Регула був задумливий вираз обличчя. Йому здавалось, що в його здібностях сумнівались.

Навіть помітивши це, Мінору не занервував.

– Вона з родини Йотсуба.

Регул був вражений тим, наскільки невимушено він довірив цю інформацію.

– Йотсуба, це та сама родина Йотсуба»?

– Так. Родина Йотсуба - «Недоторкані» Навіть якщо я сказав, що вона з родини Йотсуба, вона лише прислуга, та все ж, вона помічниця наступної голови родини Йотсуба.

– Близька помічниця Міюкі?.. – пробурмотів Реймонд. Але більше нічого не сказав.

Зараз вона госпіталізована в лікарні в Токіо, але навколо неї зібрались Десять головних кланів, щоб зловити мене, що став паразитом.

– Значить там не лише родина Йотсуба, але й інші Десять головних кланів?

– Так.

Кивнув на запитання Регула Мінору.

– Зокрема, родина Саєгуса та родина Дзюмондзі. Але з ними можна впоратись.

Мінору постраждав від Катсуто лише позавчора ввечері. Однак він вже розробив варіанти, щоб пройти повз охоронців родин Саєгуса та Дзюмондзі.

– Проблемою є охорона родини Йотсуба, що є останнім бар’єром. Шіба Тацуя... Вам же відоме це ім’я? Ви ж теж маєте до нього якесь відношення.

– О, відоме, – відповів Регул.

Реймонд хотів щось сказати, але поки що вирішив послухати.

– Я знаю, що магічні навички, це те, за чим родину Йотсуба можна чітко виокремити серед інших кланів. Якщо до них приєднається пан Тацуя, я не зможу до неї дістатись.

Днями у них була нічия. Але як і сам Мінору, Тацуя був не серйозним. Вони були нещадними, але вони були несерйозними в тому сенсі, щоб «намагатися вбити один одного».

Цього разу Мінору не мав наміру знову зіштовхуватись з Тацуєю. Як суперник він відрізняється від Катсуто. З Тацуєю у нього існував конфлікт інтересів, що загрожував його існуванню. Він був неприхильним. Якщо він ще кілька разів зіштовхнеться з Тацуєю, то визнає, що помилився.

Однак, якщо вони будуть серйозними, ймовірно все закінчиться взаємним знищенням.

В цьому дійсно не було сенсу. Якщо він загине, не зможе врятувати Мінамі.

Ось в яку дилему втрапив Мінору.

І хоча він чітко цього не усвідомлював, його турбувало ще дещо.

Минулого разу вони були рівні. Однак за цей час Тацуя, можливо, вигадав магію, щоб протистояти Паразитам.

Мінору вивчив багато нової магії, включаючи знання Чжоу Гонґцзіня, але Чжоу Гонґцзінь все-таки привид. Він не створить нічого нового. Однак Тацую підтримує родини Йотсуба, колишня четверта лабораторія і висококласний маг древньої магії Коконоє Якумо.

Мінору насправді боявся не сили Тацуї, а мудрості, його та оточення.

– То ми повинні мати справу з Шібою Тацуєю?

Мінору знову кивнув на запитання Регула.

– В перемозі не має потреби. Якщо, в день, коли я відправлюсь за нею, ви зможете відволікти Тацую.

– Відволікти?

– Вірно.

– Це погане рішення!

Висловився Реймонд.

– Тацуя ж став на шляху Мінору? Якщо так, то його потрібно вбити. Інакше, навіть якщо вдасться її вивести, Тацуя переслідуватиме!

Мінору нахмурився на такий істеричний тон Реймонда.

– Це не має значення. Якщо вона погодиться, пересадка Паразита відбудеться того ж дня. Якщо ж вона відмовиться, я відразу поверну її Йотсуба.

Однак тон його пояснення залишався спокійним.

– Недбало! Мінору, ти ж сказав, що вона тобі подобається. Якщо вона подобається настільки, щоб викрасти її, дивно думати проте, щоб повернути її на пів шляху!

– Ей, Реймонд…

Докорив Реймонду Регул. Однак його слова не досягли вух Реймонда.

– Тацуя, що виступає перепоною, повинен зникнути з цього світу.

– Реймонде, заспокойся!

Регул схопив Реймонда за плече і з силою змусив замовкнути.

– Вибач, Мінору.

– Ні, я не проти.

Судячи зі слів Мінору, здавалося його не хвилювало надмірне збудження Реймонда, принаймні на поверхні.

– Я також вважаю, що Шіба Тацуя -- противник якого потрібно вбити, але поки надамо пріоритет цілям Мінору.

– Ви б допомогли мені, якби зробили це.

– Але... Якщо буде можливість, чи можна нам зробити це.

– Так, не заперечую.

Реакція на рядки додані Регулом, мала ледь помітну коротку паузу.

◇ ◇ ◇

Цього дня, ранок Тацуя провів на острові Міякі, а вдень пішов до Першої старшої.

Провівши час занять в бібліотеці, він пішов до штабу дисциплінарного комітету, а не до кімнати студентської ради.

– ...Мікіхіко, ти тут?

– Тацуя?! Ти сьогодні прийшов?

На щастя, Мікіхіко працював за столом, не на патрулюванні.

– З полудня.

Відповів йому Тацуя. Поряд мовчки спробувала пройти маленька тінь.

– Касумі, як самопочуття?

Звернувся Тацуя до свого кохая.

Касумі неохоче зупинилась.

– ...Все гаразд. Вибачте за хвилювання.

– Зрозумів Добре.

З кислим виразом, Касумі вклонилась Тацуї. І поспіхом покинула штаб.

– ...Щось сталося?

Зрозуміло, що Мікіхіко питав про те що щойно сталося.

– Касумі це не стосується, Мікіхіко, я хотів би попросити тебе допомогти в одній справі.

– Прохання до мене?..

– Так. Пам’ятаєш, ми говорили про Мінору.

Мікіхіко змінився на обличчі. Він напружився, коли зрозумів, що прохання Тацуї пов’язане з Паразитом.

– ...Так я, пам’ятаю.

– Позавчора Мінору з’явився біля лікарні, де госпіталізована Мінамі.

– Е-е?! Тоді...

Вигукнув Мікіхіко і з округленими очима прикрив рот.

Він поспіхом зачинив двері штабу дисциплінарного комітету, дістав талісман і «накрив» кімнату бар’єром.

– ...Вибач, що змусив чекати, Тацуя.. Сядьмо і поговоримо.

– Так.

Тацуя та Мікіхіко сіли віч-на-віч через довгий стіл.

– Хм... Позавчора пані Саєгуса билася з Мінору-куном вірно.

– Саме так. Її не травмували, але приспали магією ілюзій. Хвилювання, що я висловив раніше, було через можливі наслідки, оскільки вона була атакована магією, що спричиняє кисневе голодування. Однак, схоже, проблем не має, що викликає полегшення.

– Ось як…

Кажучи про полегшення Тацуя виглядав абсолютно байдужим, а Мікіхіко, почувши історію, мав щире полегшення.

– Тож про що ти хотів попросити? Якщо потрібна допомога, щоб спіймати Мінору, я буду радий допомогти.

Мікіхіко нахилився над столом. Як він вже говорив у понеділок, Мікіхіко вважав, що боротьба з Паразитами це суть роботи древніх магів.

– Я можу попросити тебе про це. Але поки що хочу, щоб ти допоміг мені з тренуванням.

– З тренуванням?

Спонуканий Мікіхіко, Тацуя пояснив суть свого тренування.

– Оскільки є час лише після уроків, будеш змушений деякий час відпочити від роботи в дисциплінарному комітеті.

– Про що ти говориш.

Посміхнувся Мікіхіко.

Для Тацуї була важлива дівчина, яку він міг назвати родичкою.

Для світу важливо стримати розгул монстра.

І все ж Тацуя був стурбований поза шкільною діяльністю, в школі, своїх друзів.

– У будь-якому, випадку твоє тренування важливіше за роботу в дисциплінарному комітеті. Крім того, я подумував, що мені варто передати посаду голови дисциплінарного комітету. І можна сказати, що це гарна можливість.

Відповів Тацуї Мікіхіко.

◇ ◇ ◇

Як правило, вважається, що демони активні в темряві. Особливо сильну репутацію, що до цього мають вампіри.

Однак Паразити не вразливі для сонця, і відповідно до звичок, які вони мали коли були людьми, вони прокидалися вранці і спали вночі, якщо не було особливих обставин.

Ставши Паразитом, не буде проблем зі зміною часових поясів. Регула цікавили принципи на яких це базувалося. Однак оскільки він не вчений, до істини йому не докопатися. Він залишив свій інтерес і вирішив лягти спати.

Якраз тоді у двері кімнати постукали. Як тільки він почув стук, відразу зрозумів, хто це.

Коли Регул відчинив двері, Раймонд стояв один, як він і відчував.

– Можна увійти?

– Прошу.

Якщо чесно час був не вдалим, але він подумав, що це була важлива розмова, якщо він прийшов так пізно. Так вважав Регул, відчинивши двері.

– І що?

– Йдеться про Мінору.

– Що з ним? Я не думаю, що він зробив щось дивне.

– Правда?

Слова Регула, схоже, не переконали Реймонда.

– Мінору дивний.

– Що дивного?

Реймонд деякий час мовчав. Це було не вагання, а час затрачений на розмірковування, як пояснити.

– ...Чомусь наша телепатія не працює з того моменту, як ми перетнули кордон.

– І що?

Але як тільки телепатія активна, ми поділяємо спільний намір. Це має бути справедливим навіть для паразитів різного походження.

Реймонд і Регул стали Паразитами в результаті експерименту з мікрочорними дірами, проведеному цього місяця.

З іншого боку, Мінору — паразит, який змінив господаря, загубившись в цьому світі після експерименту проведеному в дві тисячі дев’яносто п’ятому році.

Однак не зважаючи на обставини, як вони стали Паразитами, вони все ж є тими самими істотами. Мінору, Реймонд, тай інші розуміють це навіть не інтуїтивно, а по справжньому відчувають.

І перш за все, Паразит, який асимілював Мінору, походить з того ж експериментального закладу в Далласі. Твердження Реймонда, що у них різне походження, суворо кажучи, було не правильним.

– Реймонд, що ти хочеш сказати?

– Чому Мінору не погодився з нами?

Раймонд питанням відповів Регулу.

– ...Стосовно Шіби Тацуї?

– Саме так. Ми повинні були об’єднатися в намірі позбавитись Тацуї. Але чому Мінору все ж не погодився з вбивством Тацуї?

– Я не думаю, що він був проти ліквідації Шіби Тацуї. У Мінору просто інші пріоритети.

– Хіба не дивно? Ми ж вирішили, що зараз нашим головним пріоритетом є ліквідація Тацуї.

– Хіба ми не обговорювали це в Штатах? Реймонд, ти ж сам щойно сказав, що наша телепатія не може переткнути кордон.

Реймонд промовчав, коли його спіймали на суперечливості його слів та вчинків.

– Ми тягнемося до чистої волі та бажань і стаємо єдиним з людиною. Наша сильна воля приманює Паразитів.

Слова Регула вказали на двоякість Паразитів. Думка Паразита до злиття з людиною та думка людини до її асиміляції з Паразитом, співіснують в людині, що стала паразитом.

– Мабуть, найсильнішою волею Мінору було бажання врятувати кохану дівчину. Тоді не дивно, що він надає цьому найвищий пріоритет.

В ранковій розмові Регул та Реймонд обговорили причину, чому Мінору хоче зробити Мінамі Паразитом. Зізнавшись в цьому, Мінору досі не назвав цим двом імені Мінамі.

– Це не припустимо. Нашою пріоритетною метою має бути Тацуя.

– Навіть якщо ти так кажеш...

Під тиском Реймонда, Регул вважав, що Тацуя повинен бути ліквідований. Однак це також тому, що сам Регул мав намір «нейтралізувати стратегічну магію, що загрожує його країні».

Первісна думка Реймонда полягала в тому, щоб «захопити Тацую», а не «вбити Тацую». Нинішня, це результат впливу волі членів Зірок, що вважають що «Матеріал бурст», це загроза, яку слід усунути.

Таким чином наміри Паразитів змішуються. Це правда, що найсильніші «бажання» індивідів беруть на себе ініціативу в колективній свідомості Паразитів, але це не означає, що воля однієї особи домінує над іншими. Наприклад, коли вони перетнулись з Мінору, навіть якщо він проявить ініціативу, воля Регула і Реймонда не залишиться поза увагою.

– ...Зрозумів. Тоді, сьогодні в ночі я поговорю з Мінору.

– Якщо хочеш, то так і зроби.

Вчора ввечері було підтверджено, що вони з Мінору мають одну «лінію зв’язку». Регул, Реймонд і Мінору зв’язані, тому, коли Реймонд і Мінору «розмовлятимуть», Регул також не залишиться в стороні.

На основі їх особливостей один з них проявить ініціативу. У Регула не було причин зупиняти Реймонда.

◇ ◇ ◇

Мінору раптово прокинувся серед ночі. Не через фізіологічне бажання. Його розбудив глухий голос, який він почув в глибині своєї свідомості.

«...Прокинься, Мінору/ми»

На таке звернення Мінору гірко посміхнувся.

«Реймонд. Яка у тебе справа в такий час?»

Мінору не назвав того «Реймонд/нас»

«Ти не здивований. Я думав, що це перший раз, коли ти говориш у такій колективній свідомості.»

«Розмовляю я вперше, але не вперше чую голоси.»

«Так не повинно бути.»

Відчувши через телепатію розгубленість Реймонда, Мінору розсміявся.

«Ти думав, що телепатія не перетинає національних кордонів?»

Мінору не мав наміру глузувати з противника. Однак на відміну від справжньої розмови, на додачу з відсутністю ввічливості в мові, Реймонд неправильно зрозумів, що його висміяли. ...Нерозуміння намірів співрозмовника не те що не може статися з Паразитами, які розділяють той самий намір.

«Це хибна ідея. Телепатія досягає навіть перетинаючи кордони. Доказом цього є намір, що прагнув зі мною з’єднатися. Перетинаючи кордон, просто не можливо зрозуміти телепатію, як багатозначне слово. Проте, в людській телепатії цього не відбувається. У нас, Паразитів, існують різні загадкові обмеження»

«Я цього не знав...»

«Можливо, в процесі передачі від тіла Паразита до свідомості первісної людини переклад не вдається»

Реймонд був не єдиним, хто передав тишу. Регул також мовчав у змішаній свідомості.

«Зараз це не має значення. Оскільки я вступив в контакт з сильною свідомістю. Можливо, воно хотіло об’єднатися з чиєюсь волею?»

«Як таке сталося... Мінору/ми, в цій країні є ще один наш родич?!»

«Є ще один. Зараз він повністю запечатаний, але іноді, коли його використовують в експериментах, він кричить. Я хотів прийти на допомогу, але, через сильний бар’єр, нічого не зміг зробити»

Мінору розповів про Паразита, запечатаного родиною Йотсуба. Магічна печать родини Йотсуба не була порушена навіть силою Мінору, що асимілював Паразита.. Навпаки він не знав, де того тримають.

У відповідь знову повернулась тиша.

Мінору вже почав думати, що над ним насміхаються.

«Ні, ми не насміхаємось над тобою, Мінору/нами. Не зрозумій нас неправильно»

Він не приховував цієї думки, тому поспішно повернулось виправдання. Це були слова Регула, але до них домішувався і «голос» Реймонда.

«Зрозуміло. І що?»

Мінору знову запитав, яка у них до нього справа. Насправді думки Реймонда вже були передані Мінору, але оскільки вони спілкувались у формі розмови, він намагався змусити їх сказати це.

«У сіх нас окремі тіла, але всі ми — одна істота. Наша воля має бути єдина»

Мінору не заперечив і не погодився.

Він розумів, що Реймонд з товаришами такі істоти.

Але Мінору відмовлявся ставати таким.

Якщо він не зможе залишитись собою, то не зможе зробити її Паразитом. Якби він не міг використати це для її лікування, не було б сенсу ставати паразитом.

Мінору не мав наміру заперечувати шлях Реймонда та його товаришів. Однак він не мав на меті включати себе в те, що він називав «ми».

«Ми збираємось вбити Шібу Тацую. Наміри Мінору/Нас повинні бути об’єднані!»

З цим наміром нахлинули думки.

Не лише думки Реймонда, але й Регула. Схоже, вони цього не усвідомлювали, але, навіть якщо вони не могли спілкуватися, їх розум був зв’язаний з їх родичами в посольстві USNA. Об’єднані думки всіх Паразитів, що досі розмножувались в штаб-квартирі Зірок, атакували мінору.

Мінору опирався цьому. Під час цього опору, різні думки, що говорили стати одним цілим, влітали у «вуха» Мінору. Десятки сотні шепотів затьмарювали його свідомість.

Найсильнішим з них був намір знищити Тацую.

За Реймондом стояли члени Зірок, яким щойно повідомили про загрозу мага стратегічного класу Шіби Тацуї. Цілком природно, що вони так думали.

Мінору протистояв великій хвилі думок, що намагалась поглинути його, не магічними техніками, а зустрів їх в лоб, своїм найсильнішим «бажанням», що вело його.

Він не прагнув Мінамі. У Мінору не було бажання володіти нею. Він відмовився бути людиною, лише сподіваючись врятувати дівчину, що опинилася в тій же ситуації, що і він. Йому вдалося подолати спокусу, що роз’їдала його «Я», тому що це було заради когось іншого, а не заради нього.

Особистість формується. Вона формується шляхом наслідування та протидії людям, залученим у стосунки з суспільством, врегульовуючи та втілюючи бажання та імпульси розуму, залежно від того що воно дозволяє та забороняє, або в протистоянні йому.

Відмовившись від рамок, що вас обмежує і живучи як істота, відмінна від людей, відповідно до власних бажань. ...Якби в його основі лежала жадібність, він, напевно, не зміг би протистояти спокусі. – Мінору зміг зберегти «себе», тому що його бажання були не для себе, а для когось іншого.

Це був довгий бій.

Це був швидкий бій.

У світі розуму час не має тривалості. Там час складається з точок, а не суцільної лінії. Існує лише інформація, як «тривалий час» та «миттєвий час».

Мінору вистояв до самого кінця вічної битви, що тривала одну мить.

«Реймонд, ти допоможеш мені? Спочатку приведіть її. Про пана Тацую подумаємо потім»

«...Я/ми підкоримося волі Мінору»

Мінору залишився собою до самого кінця.

Але не сказати, що він зовсім не змінився.

Навіть люди постраждають, якщо почують одне й те ж десятки або сотні разів. Навіть якщо спочатку ви це будете заперечувати, емпатія поступово зростатиме.

Мінору також були властиві такі людські слабкості. Він зберіг себе, навіть більше не залишаючись людиною, успадкувавши сильні та слабкі сторони, які мав від початку.

Продовжуючи піддаватися десяткам, сотням шепотів, про необхідність усунути Тацую.

«Пізніше розберемося з Тацуєю»

Свідомість Мінору також несвідомо скеровувалась і змінювалась.