Вівторок, дев’ятого липня, рано вранці.
Між сном і пробудженням, Міюкі відчула, що свобода рухів її тіла обмежені.
Вона не була зв’язана. Насправді вона ніколи не була зв’язана мотузкою, але їй здавалося, що це зовсім інше.
Можливо це відчуття можна описати, як «закрили у вузькій клітці».
Чомусь в її ще не пробудженій свідомості, не виникло відчуття небезпеки.
Пастка, в яку вона потрапила, здавалася досить комфортною...
Коли Міюкі спробувала знову повернутися до саду снів, ніби нічого не помітила, хватка, що тримала її, несподівано ослабила.
«Ох, ні... Не відпускай мене.»
Міюкі була збентежена цим своїм внутрішнім голосом.
Наче це говорила якась збоченка! І.
Хвилювання швидко пробуджувало свідомість.
Міюкі різко підскочила. Рука що її огортала не заважала їй встати.
Міюкі поспішно обернулась і коли зрозуміла чиї руки її тримали.
– Доброго ранку.
Поруч з нею лежав Тацуя.
В одному ліжку.
Міюкі поспішно повернулась до Тацуї спиною.
Позаду доносилися звуки від Тацуї, що встав з ліжка.
Але Міюкі була далека в душевному стані, щоб відповідати на ранкове привітання.
Зі збентеженим обличчям, вона поглянула в низ, на своє тіло.
Негліже було певною мірою пом’яте, але стрічка на грудях не розв’язана, а передня застібка не розстебнута.
«Що..»
Коли вона подумки зітхнула, то зрозуміла, що відчуває розчарування, а не полегшення, Міюкі розчервонілась від сорому.
– Добре спалося?
Зверху, заду почувся голос Тацуї. Схоже він стояв з іншого боку ліжка.
– Т-так. …Доброго ранку.
Опанувавши дихання і вставши, Міюкі повернулася до Тацуї. Було соромно показати почервоніле обличчя, але більш соромно було не відповісти на привітання.
Проте вона дуже не охоче підняла схвильоване обличчя.
З прихованим за волоссям обличчям, Міюкі нарешті згадала минулу ніч, перед сном.
Міюкі, що вперлася в груди Тацуї у вітальні, схоже, виснажившись заснула.
Тацуя взяв її на руки, відніс до її кімнати та поклав у ліжко.
Міюкі прокинулася в процесі, і схопивши обома руками його руку, благала, – не залишайте одну.
В результаті, вони з Тацуєю розділили ліжко.
Вона провела ніч в його обіймах.
Міюкі здалося, що її обличчя закипає і вибухне.
Вона змогла зрозуміти, що її обличчя розчервонілося до кінчиків вух.
Вона аж ніяк не могла підняти обличчя.
– Ще рано. Можеш ще трохи поспати.
Сказавши це, Тацуя нічого не згадав про її дивну поведінку і вийшов з кімнати.
◇ ◇ ◇
Коли Міюкі вийшла зі своєї кімнати, Тацуя переодягнувся у спортивну форму і йшов до виходу.
Вона все ще була в нічній сорочці, але накинула зверху халат і розчесала волосся
– Старший брате, ви у спортзал?
Цей кондомініум був побудований як штаб-квартира родини Йотсуба в Токіо. В будівлі був повноцінний тренувальний заклад, який можна було використовувати для навчання бойового персоналу.
– Так. Трохи пропотію.
Відповів Тацуя, стоячи до неї спиною, і раптом, ніби щось вигадавши, зупинився та озирнувся.
– Може разом?
– З вами?
Округлила очі Міюкі на запрошення Тацуї.
– На третьому році у тебе менше шансів рухатись? Особливо цього року, коли не потрібно тренуватись для Турніру дев’яти шкіл, тому боюсь, що тобі бракує фізичних вправ.
На перший погляд, обличчя Тацуї було серйозне. Але, Міюкі не обманулася.
В художній літературі часто використовується вислів, «не сміються лише очі». Але в цьому випадку все навпаки. Тацуя посміхався лише очима.
– Де ви помітили нестачу фізичних вправ?
Міюкі розв’язала халат і зухвало розвівши руки, попозувала. Зрозуміло, що це була жартівлива гра. Негліже була не з прозорої тканини, що дозволяла шкірі проглядати крізь неї, і не фасону, що сміливо оголює шкіру.
– Я все ще дбаю про красу.
Тацуї нічого не залишалося, як посміхатися з несподіваної контратаки Міюкі.
– Однак це цінне запрошення. Відмовлятися грубо, але мені потрібно підготуватись. – Прошу, почекайте хвилинку.
Міюкі легкою ходою пішла до ванної. Вона говорила так, наче їй це не подобалось, але з її ходи він міг сказати що вона в піднесеному настрої.
Гірка усмішка Тацуї переросла в посмішку.
Напевно, виснажливе тренування було хорошою зміною. Міюкі, що сіла за сніданок, виглядала набагато краще, ніж учора. Свідомість Тацуї автоматично проігнорувала можливість того, що сон разом був ефективніший за фізичні вправи.
– Міюкі, які у тебе плани на сьогодні?
– Мої плани? Сьогодні школа, схоже, закрита, і особливих планів не має...
З підозрілим виразом, відповіла на раптове питання Міюкі.
Вона дивилась в очі Тацуї, ніби видивлялась його справжні наміри.
Під поглядом, Тацуя, трохи завагавшись, промовив наступні слова.
– Тоді, покатаємось?
– Покатаємось?
– Якщо хочеш відпочити дома, я не проти. Розслабмось за довгий час.
Міюкі нарешті зрозуміла намір Тацуї.
– Старший брате, я вдячна за вашу турботу.
Від серйозного погляду Міюкі, Тацуя виглядав зніяковілим.
– Проте, старший брате, присвятіть час порятунку Мінамі-чан. Я не думаю, що Мінору-кун проігнорує волю Мінамі-чан і перетворить її на Паразита, але немає гарантії, що тимчасове вагання не призведе до непоправних помилок.
– Вірно.
Тацуя визнав, що його думки були наївними, а слова Міюкі правдивими.
– На звичайні помилки можна не зважати, та якщо вона відмовиться від людяності, не буде не поправним, у справжньому розумінні. Спершу, зосереджусь на тому, щоб визначити де схована Мінамі.
Хоча він ще не закінчив їсти, Тацуя відклав палички для їжі й зосередив погляд на Міюкі.
Міюкі також поклала палички на свою тарілку і поглянула Тацуї в очі.
– Міюкі, допоможеш мені?
– Всім що зможу.
Відповіла Міюкі без вагань.
◇ ◇ ◇
Мінору прокинувся після сьомої ранку, не надто рано чи пізно. Мінору, який, як правило, хворів і часто валявся в ліжку, не мав звички часто прокидатися і займатися спортом. Не лише тренування йому взагалі не було що робити зранку, тому він зазвичай прокидався в цей час.
Не розгубившись від того що ліжко та стеля були іншими від вчорашніх, Мінору вийшов зі спальні, вмився і попрямував до їдальні.
Там він завмер від несподіваної картини.
– Доброго ранку.
Мінамі, накриваючи стіл, озирнулась і звернулась з ранковим привітанням.
– ...Доброго ранку.
Відповів Мінору на привітання в останню хвилину, коли йому вдалося оговтатись від ступору і його поведінка не стала дивною.
Мінору не забув про існування Мінамі. Сьогодні зранку він багато разів думав про неї, з моменту пробудження.
Однак, для Мінору, чий досвід, через уникнення жіночої компанії з причини його надмірної краси, був малуватий для його віку, сцена де дівчина того ж віку готує сніданок у фартуху, в результаті, стала шокуючим фактором.
– Сніданок готовий. Будете їсти зараз?
– Т- так, будь ласка.
Заплітаючи язиком, відповів Мінору.
Я ж не виглядаю дивним, зараз?
З таким занепокоєнням, Мінору сів за стіл.
Обличчя Мінамі не показувало жодних ознак заздрощів чи захоплення нереальною красою Мінору.
Вона розставила чашки з рисом та тарілки супу на сніданок.
– ...Смачного.
– Так, будь ласка.
Цього разу Мінору без запинки сказав стандартну фразу початку трапези, і Мінамі, хоч і лаконічно, відповіла найдоброзичливішим тоном і виразом.
Мінамі також сіла навпроти Мінору і склала руки разом.
Прошепотівши собі «смачного», вона взяла палички для їжі.
Мінору із зусиллям відвів погляд від Мінамі. Він часто їв зі старшими сестрами, коли був меншим, але вид дівчини його віку, за одним столом, чомусь бентежив його серце.
Мінору зосередився на їжі, проявивши усю силу волі, навіть силу Паразита.
Мінору та Мінамі майже не розмовляли, рухаючи паличками один напроти одного. В останні роки Мінору часто приходив до їдальні один і не мав звички насолоджуватись розмовою під час їжі. Мінамі завжди була не дуже балакучою, і ще два роки тому вона не могла розмовляти за столом, оскільки продовжувала швидко перекушувати між роботою, як покоївка.
В такій незручній атмосфері, вони поклали палички для їжі. Про перетворення на Паразита за цим столом не йшлося. Мінамі ще не визначилася з наміром, і Мінору побоювався, що у неї складеться враження, що він «примушує».
– Піду трохи озирнусь навколо.
Підвівшись, казав Мінору, що допив чай, котрий подали після трапези. Через його дружнє ставлення до Мінамі, атмосфера в їдальні стала не зручною.
– Будьте обережні.
Мінамі відчувала те саме.
◇ ◇ ◇
Тихо зітхнув Мінору, піднявши голову до неба, біля входу.
Це затягнуте ясними хмарами небо над головою було несправжнім. Завдяки древній, східноазійській, континентальній магії, електромагнітні хвилі, включаючи видиме світло, розсіювалися над землею, на висоті близько десяти метрів (три Чжан за системою мір субконтиненту), що створювало ефект видимих білих хмар. Якщо дивитися з неба, тут був густий непроглядний ліс.
Зрозуміло, що піти озирнутися навколо — це лише привід. Це правда, що треба було перевірити стан камуфляжу та бар’єрів переховування, але він міг зробити це навіть в приміщенні. Це був магічно замкнутий простір, але Мінору все ще хотів «подихати свіжим повітрям».
– Мені слід було краще обдумати, що робити далі.
Докорив він сам собі. До вчорашнього дня, Мінору лише думав про те як викрасти Мінамі. Єдине що він хотів — це поговорити з Мінамі, щоб Тацуя їм не заважав.
Мінору можна було поспівчувати. По-перше, було важко перехитрити Тацую. Крім того, на перепоні стали родини Саєгуса та Дзюмондзі.
Незважаючи нате що він був рішучим, з того моменту як став Паразитом, ситуація навколо Мінамі була настільки складною, що йому довелося використати усю свою мудрість і силу, щоб вивести її.
Крім того, він не думав, що якщо залишиться наодинці з Мінамі, все буде так, як він хоче.
Мінору був переконаний, що стати Паразитом найкращий спосіб для Мінамі.
Але він не збирався давити на Мінамі. Він мав намір поважати волю Мінамі і це було не для годиться. Якщо Мінамі вирішить «я не хочу бути Паразитом», Мінору мав намір повернути її цілою і неушкодженою.
Метою Мінору було не отримати Мінамі. Він просто хотів врятувати Мінамі від страху перед раптовою смертю. І разом з тим, якщо буде можливо, він просто не хотів, щоб вона відчувала розчарування і шкодувала, що є магом і не може використовувати магію.
Чому ж Мінору зайшов так далеко заради Мінамі. Навіть відмовився від своєї людяності.
По правді кажучи, Мінору погано розумів причину. Характер вад тіла, від яких страждав Мінору, коди був людиною, і проблеми, які наразі мала Мінамі були різними.
Мінору часто хворів, тому що надмірний тиск сайонів пошкоджував Ейдос фізичного тіла, що проявлялось у хворобливості тіла. З іншого боку, поточний симптом Мінамі зумовлений тим, що механізм безпеки в Області магічних операцій порушений, й існує ризик того, що вихід магії перевищить межу, яку може використати людина.
Хворобливість Мінору тривала незалежно від використання магії. З іншого боку, якщо Мінамі не використовуватиме магію, раптова смерть буде далекою.
Спільним є те, що вони не можуть використовувати магію, як їм заманеться та остаточний метод лікування.
Ставши Паразитом, можна використовувати магію, ні про що не турбуючись.
«Ні про що не турбуючись», може бути перебільшенням. Через перетворення на Паразита, фізичні зміни не минучі. Однак, розчинення Его Паразитом можна уникнути. Використавши себе в якості піддослідного, Мінору довів, що можна зберегти свідомість.
Мінору був впевнений, що якщо Мінамі дізнається розроблену ним техніку злиття з Паразитом, вона зможе зберегти себе. Це була важкувата техніка для індивідуального використання, але Мінору був упевнений, що якби він виступив у ролі посередника під час асиміляції з Паразитом, вона обов’язково спрацює.
Однак просто сказати «я хочу мати можливість вільно використовувати магію» занадто слабко для мотивації. Мінору і сам так вважав.
Питання про те, «що ним рухає» він відклав. Ймовірно, це й призвело до нинішньої незручної ситуації.
Якщо він дійсно просто хоче підтвердити намір Мінамі, можна просто почекати, поки вона дійде до висновку. Якщо ж він насправді не чекає отримати від неї відповіді, йому не потрібно гадати, яке рішення прийме Мінамі.
Цілком природно було очікувати, що вона розгубиться.
Хоча Его збережеться, вона більше не буде людиною. Природно, що їй потрібен час для прийняття рішення.
Як йому поводитися з Мінамі, поки вона не прийме остаточне рішення.
Тепер Мінору усвідомив, що зовсім не думав про це.
◇ ◇ ◇
Схоже, цій будівлі більше двадцяти років. Кухонне обладнання було таке ж якісне, як в ресторані, але застарілої моделі. Однак, схоже, сам будинок, обладнання та речі в ньому не були зношені. Він був добре доглянутим. ...Можливо він підтримувався магічними засобами.
У всякому разі, вона спробувала використати обладнання і проблем не було. Повністю автоматична посудомийна машина також працювала без проблем.
Попри це, Мінамі мила посуд власноруч.
Несвідомо зупинивши руки, вона зітхнула. Вона не використовувала автоматизацію, тому що думала, що якщо не буде рухатись під час домашніх справ, то почне думати про зайві речі.
На жаль, це не надто добре спрацювало. Ні, можна сказати, що ефект був, думок про «зайві речі» не було. Відчуття провини перед Міюкі раптом охопило її свідомість.
«Що видумаєте про мене, пані Міюкі...»
Мінору міг бути вражений, якби заглянув у свідомість Мінамі.
Зараз в її думках Мінору не було. «Що мені зараз робити, чи погодитися стати Паразитом, відмовитись» - найважливіші питання про які вона повинна була думати від початку, також були поза її увагою.
Її серце було наповнене жалем.
Не тільки зараз. Мінамі опустилася в безодню каяття, з вчорашнього дня.
«...Це зрада».
...Я зрадила шановну Міюкі.»
Якби вона тоді лише зупинила Міюкі, Мінамі не страждала б так сильно. Напевно, вона могла спокійно озирнутися на те, що тоді думала. Однак Мінамі захистила Мінору.
Закривши його собою, вона злісно глянула на Міюкі.
Будь-хто міг би розсудити, що вона зрадила Міюкі й перейшла на бік Мінору.
Сама Мінамі, озираючись на свої вчинки, так вважала.
«Вибачте мені.»
«Вибачте мені.»
«Шановна Міюкі, вибачте мені!..»
Слова вибачення неодноразово виникали у свідомості Мінамі.
«Я зробила непоправне.»
«Як мені тепер вибачитись.»
«Як я можу компенсувати це лихо.»
Просто повертаючись до ходу думок, що прагнули покарання.
Чи усвідомлювала вона?
Що покарання це ціна прощення.
Чи розуміла Мінамі, що просто боїться бути покинутою Міюкі?
Мінамі все ще не розуміла, чому вона так боїться, чому так злякалась.
◇ ◇ ◇
На жаль, досягти мети, «запобігти викраденню Мінамі Мінору», не вдалося. План використання Мінамі як приманку та піймати Мінору, також вчора провалився.
Однак Десять головних кланів вважали Мінору небезпечним, не тому, що він планував викрасти та зробити Паразитом Мінамі. Рада кланів намагалася його схопити, оскільки Мінору був Паразитом, і його здібності могли збурити суспільство.
Причина ворожості Сил Самооборони до Мінору, не мала нічого спільного з Мінамі. Піхотний взвод Першої дивізії, «Загін мечників», був ворожим до Мінору, перш за все, через те що він вбив шанованого Кудо Рецу.
Той факт, що Мінору був родичем, онуком, Рецу, також посилював гнів «Загону мечників». Вбити родича — це непробачний гріх. На додачу до цього, до помсти спонукав той факт, що у взводі була поширена інформація, про те, що Мінору був найбільш улюбленим для Рецу, серед його дітей та онуків.
Однак Сили Самооборони дали добро на відправлення взводу, для переслідування Кудо Рецу, не через симпатію до Кудо Рецу. Причина відправлення була такою ж, як і у Десять головних кланів. Не через особисті почуття, а, тому що вважали, що існування Мінору становить загрозу для нації.
Ні, Десять головних кланів, ні Сили Самооборони не могли скласти зброю лише через те, що Мінамі викрали.
Дев’ятого липня, о восьмій ранку. Взводу піхоти, що стояв в очікувані біля підніжжя гори Фудзі, не маючи достатньої інформації про пересування Мінору, прийшла підказка від Десяти головних кланів.
Чіба Наоцуґу та Ватанабе Марі, все ще студенти Національної академії оборони, що були відібрані для операції з захоплення Кудо Мінору, сиділи у конференц-залі, на терміновій нараді.
Восьма тридцять ранку. В назначений час.
З вхідних дверей з’явився капітан Загону мечників. Наоцуґу та Марі встали одночасно з іншими учасниками та привітали командира взводу, що стояв перед натовпом.
Капітан наказав сісти й, з коротким вступом, перейшов до основної теми.
– Ми отримали інформацію про місце знаходження Кудо Мінору. Постачальник інформації вельмишановний Дзюмондзі Катсуто.
Навколо Наоцуґу і Марі піднялось невелике перешіптування. Цей взвод піхоти носив прізвисько «Загін мечників», оскільки це була група бойових магів, що билися магічними навичками ближнього бою, «Кендзюцу». Навіть якщо не зважати на аспект, що вони послідовники Кудо Рецу, імена Десяти головних кланів, само собою, їм були відомі.
Крім того, вони навчались Кендзюцу в родині Чіба, і саме завдяки цьому зв’язку, Наоцуґу та Марі, що мали лише загальну повагу до Кудо Рецу, були залучені до цієї операції.
– Кудо Мінору з’явився вчора в Тьофу і зник на дорозі що проходить через ліс Аокігахару.
Між членами взводу піднявся гучніший гул. Всі вони однаково демонстрували гнів через заплямовану гордість.
Взвод ударної піхоти знаходився тут, щоб завадити, поміченому в Нарі, Мінору проникнути до Токіо. Вони не встановлювали контрольно-пропускні пункти, а обрали це місце, як базу, щоб відразу кинутися на місце, як тільки буде знайдена підказка про Мінору, який все ще ховався на захід від регіону Токіо.
Тож їм не було чого соромитись, оскільки Мінору з’явився на схід від них.
Однак те, що вони дозволили проникнути до Токіо, під самим носом.
Інша ціль не була для них переконливою відмовкою.
Крім того, передбачувана схованка також діяла на нерви солдатам.
Ліс Аокігахару знаходився лише за декілька кроків від полігону Східного Фудзі. Мінору, можливо не знав, що підрозділ, який його розшукує, чекає на нього тут, але у Загоні мечників, можна сказати, неминуче виникло відчуття що їх зневажають.
– Вельмишановний Дзюмондзі не дійшов висновку, що Кудо Мінору втік саме до Аокігахару. Однак, судячи з наданих даних переслідування, це виглядає досить ймовірно.
Перешіптування між членами загону повністю припинились.
Погляди всіх, включаючи Наоцуґу та Марі, зосередились на капітані.
Обшук території лісу Аокігахару розпочнеться о дев’ятій тридцять. До того часу, кожен учасник повинен дізнатися область відповідальності та процедуру пошуку. На цьому все.
У всіх присутніх, що встали та відали честь, загорілися від довгоочікуваного розпорядження про виступ.
◇ ◇ ◇
Ситуація суттєво змінилася не лише на захід від Токіо.
Приблизно в той же час, відбулася активність в морі східніше від Канто.
Авіаносець військово морських сил USNA Індепенденс, який повинен був покинути Йокосуку і повернутися на батьківщину, повернувся до берегів Босо.
Приєднаємось до битви проти вторгнення Нового Радянського Союзу, на основі союзного договору між Японією та Штатами. Такою була суть повідомлення, що Індепенденс передав японському уряду.
Пропозиція виконати зобов’язання союзника не дивна. Вірніше, можна сказати, що те, що вони не висловили свого наміру взяти участь в бою станом на вчора, є порушенням договору.
Деякі урядовці сумнівались наскільки серйозною була пропозиція про підкріплення. Але найголовніше, чого слід було уникнути на війні, це ізоляція. Епоха «чудової» ізоляції давно минула. Принаймні, національна влада Японії не могла прийняти стратегію ізоляції. Крім того, супротивник, з яким зараз йде бій, це велика держава — Федеративні Республіки СРСР. Варіанту відмовитися від цього бою не було..
Навіть якщо результатом цього стало мовчання про обурення що на передодні корабель військово-морських сил Штатів напав на острів Міякі, що є територією Японії.
Думка про те, що USNA має вибачитись за напад на Міякі, підтримувалась меншістю. Навіть лідери «фракції за війну» не наполягали на вибаченнях.
За вторгнення на чужу територію не можна вибачитись лише словами.
Компенсація. Поступки на ресурси. Прийняття нерівних і несправедливих торгово-дипломатичних умов. Потрібен запит на вибачення у грошовій вартості, такі ж матеріальні вимоги переможець висуває переможеному. Якщо жертва вторгнення не вимагатиме цього, це буде все одно що запрошення до нових вторгнень, цього разу й з інших країн.
Для того, щоб оприлюднити факт неправомірного вторгнення та звинуватити іншу країну, необхідно бути готовим до ворожості. Якщо у вас немає готовності зрештою вступити у війну, немає іншого вибору, як мовчати.
І, у поточній міжнародній обстановці, Японія повинна уникати ворожості до USNA. Принаймні офіційно.
В Силах Самооборони немає керівників, які цього не розуміють. Для військового, найбільше приниження це удавати що не було вторгнення на вашу суверенну територію, і не в повітряний простір чи територіальні води, але якщо ви не зможете стримувати особисті почуття заради матеріальної вигоди нації, ви не зможете займатися військовими справами країни.
Ось чому більшість Сил Самооборони придушили відчуття сорому, але деякі військовослужбовці неохоче сприймали пропозицію Індепенденс взяти участь у війні з практичного погляду.
Офіцери, близькі до бригади один-нуль-один та її командир генерал-майор Саекі, знали про спроби паразитованих оперативників вторгнутися на Дзама.
Транспортний корабель, що атакував острів Міякі, контактував з Індепенденс в морі. Хоча не було підтверджень, що вони наближались в один до одного в морі, але навряд чи, що Індепенденс не пов’язаний з ворожими діями транспортного корабля «Мідвей».
А всі американські солдати, що висадилися з Мідвей, невеликими човнами, на острів Міякі, були паразитованими. Не дивно буде підозрювати, що між оперативниками, що намагалися проникнути на базу Дзама і військовими, що атакували Міякі, існує тісний зв’язок
– ...Отже, Ваша Ясновельможність, ви вважаєте, що допомога Індепенденс є приводом для проникнення оперативника?
В кабінеті командувача бригади один-нуль-один Сил Самооборони. Перед робочим столом господині цього кабінету, генерал-майора Саекі, стоячи з досить серйозним обличчям, запитав підполковник Казама, найбільш довірена особа, генерал-майора.
Звучало це як питання, але він знав відповідь. Це була свого роду репліка для зв’язування розмови.
– Вони будуть діяти як підкріплення. Навіть якщо вони не зроблять жодного пострілу, їх присутність буде чинити тиск на Новий Радянський Союз.
– Але це не все?
– Так і є.
Кивнувши, зітхнула Саекі. І ця дія не була награною, щоб щось показати Казамі.
– Атаки на нашу територію не припустимі. Навіть якщо це віддалений острів. Однак...
Саекі завагалася.
– Однак, що?
Закликав Казама продовжити, тому що Саекі, здавалося ще не договорила.
– Це незаперечний факт, існує фактор роздратування Америки з нашого боку. У ці дні його поведінка трохи вражає.
– Ви маєте на увазі спеціального лейтенанта О’Ґурорі, тобто Тацую?
Казама не вагаючись назвав того, кого старший офіцер завуалювала як «він».
Саекі докірливо поглянула на Казаму. Але не побачивши у Казами ознак вини, знову зітхнула.
– ...Вірно.
Зітхнувши вона признала, що Казама правий.
– Думаю, що у Тацуї також є свої причини.
– Схоже що так. Оскільки якби він робив таке бездумно, це було б проблемою.
Шоковано відповіла на захисні слова Казами, Саекі.
– Однак приватним особам, недозволено переховувати біглого національно визнаного мага стратегічного класу.
– Це ніби допомогти викрасти ракетний, атомний підводний човен.
Без емоційно відповів Казама.
Він дійсно з нею згоден, чи просто підтакує? Спробувала прочитати у виразі Казами, Саекі, але це не дало результату.
– Однак я не думаю, що ми можемо проігнорувати проникнення агентів.
– Саме так, підполковнику.
Кивнула Саекі Казамі, з виразу якого не можливо було зрозуміти його наміри.
На той момент, коли подала запит, департамент розвідки уже починав спостереження за Індепенденс.
– Ви хочете стати боржником департаменту розвідки.
– Вам не варто про це турбуватися. Їх бор переді мною більший.
Якби Казама був недисциплінованим солдатом, він би зараз присвиснув.
– Що вимагається від мене?
Поцікавився своєю місією Казама, проявивши своєю реакцією, лише злегка округливши очі. – Якщо виявлять проникнення оперативників, нейтралізуйте їх тихо і непомітно.
– Тихо?
Казама не сказав, що це буде важко.
– Вас зрозумів. Однак я думаю, що департамент розвідки втрутиться.
– Якщо департамент розвідки зможе з цим впоратись, вам не потрібно втручатися. Що важливіше.
Саекі замовчала і перевела погляд на Казаму, що говорив «Ви ж розумієте?».
– ...Ви хочете тримати Тацую в руках?
Ми більше не можемо погіршувати відносини зі Штатами, через дії цивільних.
Під «цивільними» Саекі мала на увазі не лише Тацую. В її очах читалась сильна воля не допустити свавілля родини Йотсуба, що стояла за ним.
Далі
Том 28. Розділ 4 - [4]
[4] Сьогодні Перша старша, повідомила що «сьогодні школа закрита», до початку восьмої години ранку. Оскільки перший урок розпочинається о восьмій ранку, було занадто пізно повідомляти, що «відсьогодні заняття поновлені», але якщо вони відновляться, то, напевно, розглянуть питання, щоб уроки розпочалися «після обіду». Дев’ята ранку. Тацуя та Міюкі, що ненадовго повернулись до своїх кімнат і привели до ладу тіла та духовний стан, сиділи навколішках одна напроти одного, в кімнаті в японському стилі, в чотири з половиною татамі. Обоє сиділи рівно, але особливого одягу чи аксесуарів у них не було. Тацуя був у футболці з короткими рукавами та тонких штанях до щиколоток, а Міюкі у літній, в’язаній, цілісній сукні. Сукня Міюкі, що відкривала лінії тіла, була дуже відверта, але лише з Тацуєю на одинці, вона могла бути ще більш провокативною. Тацуя і бровою не повів. Ця кімната зазвичай не використовувалася, але не можна було помітити ні бруду, ні пилинки. Вони сиділи прямо на чистих татамі, не використовуючи подушок. Як уже згадувалося, вираз Тацуї був спокійний, але очі Міюкі трохи почервоніли. – Ви сказали, що можна одягнути повсякденний одяг, тому я так одяглась.... Старший брате, чи можна, щоб я його не знімала? Ніяково запитала Міюкі, все ще не відводячи погляду від Тацуї, тому що подібне відчувала у лютому цього року. Тацуя наповну активізував «Погляд духів», здатність бачити картину (форму) Ідеї, для того, щоб знайти схованку Ґу Дзіе, що був організатором терористичної атаки в готелі в Хаконе, де проходила Рада кланів, та й до цього через свого підлеглого Чжоу Гонґцзіня вів діяльність проти магів в Японії. Тацуя вирішив, що для того, щоб знайти Ґу Дзіе, йому потрібно задіяти усю потужність його здатності сприймати інформацію. Однак, щоб стежити за загрозами на адресу Міюкі, він завжди спрямовував на неї значну частину можливостей «Погляду духів». Йому довелося переконати себе, що він може на деякий час відвести «очі» від Міюкі, щоб виділити ці ресурси для пошуку. Для цього йому потрібно було впевнитись, що Міюкі захищена ним, іншими способами, крім «погляду». Метод який Тацуя для цього обрав, це відчувати Міюкі своєю шкірою. Якщо конкретніше, він вчинив дещо божевільне, будучи лише в одних плавках, він обняв Міюкі, що була в одній спідній білизні, заду. На той час, це того вартувало, і йому вдалося знайти Ґу Дзіе. Міюкі подумала, що якщо він хоче досягти такого ж результату, їм доведеться пройти ту ж процедуру. Вона не хотіла, щоб Тацуя бачив її білизну. Тацуя теж це зрозумів. – Можна залишити як є. На відміну від минулого разу, зараз на мені не має печаті. – О-ось як... Однак після цієї відповіді Тацуї, Міюкі охопив сильний сором. Відчувши себе ексгібіціоністкою, вона не могла більше дивитися в очі Тацуї. Вона стиснула руки на стегнах і опустила погляд. Вуха Міюкі, що були видні крізь просвіти її довгого волосся, були червоними до самих кінчиків. Вираз Тацуї, що дивився на таку Міюкі, також, здавалося, став зніяковілим. Того дня, коли він шукав місцезнаходження Ґу Дзіе, це було необхідно, можливо він зрозумів, що Міюкі стала такою, згадавши ті дії. Навіть якщо він емоційно бідний, це не означає, що він не відчуває сорому і не міг зрозуміти подібного. – Почнемо пошук.. З часом все ставатиме тільки більш незручно. Тацуя наважився сказати це не діловим, а навіть армійським тоном і прикрив очі до напівзакритого стану. Він не повністю закрив повіки, бо хотів постійно дивитися власними очима на Міюкі. Коли він шукав Ґу Дзіе, йому довелося повністю перенести своє поле зору в інформаційний вимір. У звичайному сенсі він був сліпим, тому йому довелося відчувати Міюкі через шкіру. Мало того, з одним лише зором він не міг бути впевненим, що до Міюкі не наближається загроза. Але зараз все інакше. Він розумів, що сидячи так один до одного обличчям, нема потреби направляти на неї «Погляд духів». Він міг сприйняти як фізичний, так інформаційний вимір в повному обсязі. Спостерігаючи, за Міюкі, що сиділа поряд, він спрямував погляд до інформаційного виміру. Ціль пошуку — Ейдос Мінамі. Він не підготував предмет, що мав з нею глибокий зв’язок., бо сам Тацуя, мав цей зв’язок. Слідую чи за цим «зв’язком», «погляд» Тацуї подолав відстань, що розділяла їх. Від початку пошуку минуло менше п’яти хвилин. Тацуя вловив «інформацію» Мінамі. ◇ ◇ ◇ «Погляд духів» Тацуї рідкісна здатність, але це не те що може використовувати лише він. Магія розпізнає інформацію, що супроводжує подію, Ейдос, і тимчасово переписує її. Маг, що використовує магію, має силу більшою чи меншою мірою, сприймати «інформацію». «Погляд духів» - це найвища версія цієї сили сприйняття, що властива будь-якому магу. Якщо покращувати здатність сприйняття інформації, що робить мага магом, ви, нарешті, досягнете «Погляду духів». Мінору, який підвищив рівень своєї потужної здатності сприймати інформацію, яку він мав, будучи людиною, ставши Паразитом, також мав цей «погляд». «Це?! Пан Тацуя?!» «Спостереження» - це також вплив, інформація «ведеться спостереження», додається до об’єкта спостереження. Це невелика зміна, але будь-хто з такою ж здобністю «Погляд духів» помітить, якщо спрямує «погляд». Поле зору Тацуї, інформація, що супроводжує «Сакурай Мінамі», а Мінору несвідомо повернув свій «погляд» у бік Мінамі. Тож у цей момент йому вдалося швидко виявити, що Тацуя намагається з’ясувати поточну позицію Мінамі «Поглядом духів». «Погано…» Мінамі потрапила в поле зору Тацуї, а Мінору помітив «погляд» Тацуї майже одночасно. Час затримки, у фізичному вимірі, повинен був становити менше пів секунди. Однак за цю коротку мить погляд Тацуї глибоко проникнув у Ейдос Мінамі. «Потрібно принаймні приховати це місце!» Якби він міг собі це дозволити, він міг би простежити за лінією зору Тацуї зворотнім шляхом і дати відсіч магією психічного втручання. Але зараз Мінору зосередив усі сили, щоб місцезнаходження цієї схованки залишилося невідомим. Це місце захищено магічним захистом побудованим Чжоу Гонґцзінєм. Це масштабний бар’єр приховування, що слідує традиційній континентальній магії східної Азії «Масив слідів восьми солдат3». Ефект маскування не лише перешкоджає доступу з землі, але й заважає огляду з повітря та магічному виявленню. Однак йому не вистачало сили, щоб обдурити «погляд» Тацуї. Ось що усвідомив Мінору. Гострота погляду Тацуї, захоплена «Поглядом духів» Мінору, змусила його очікувати, чо він прорве бар’єр Чжоу Гонґцзіня за короткий проміжок часу. Після цього, бар’єр приховування виявиться марним. Примарний крок, що порушує почуття орієнтації, не зможе перешкодити атаці Тацуї. Керований цим почуттям небезпеки, Мінору застосував «Костюмований парад». Цілю маскування була інформація про поточне місце знаходження Мінамі. Тацуя вже зафіксував «образ» Мінамі в інформаційному вимірі. Він вирішив, що на цьому етапі не можливо замаскувати всю її інформацію, і вирішив збільшити силу маскування, зменшивши елементи для маскування до одного. До Ейдосу Мінамі додалася невірна інформація про місцезнаходження. Коли Мінору перевірив інформацію про Мінамі, яку він «бачить» своїм «поглядом» вона мала бути на озері Каваґуті, приблизно за дев’ять миль звідси. В той же момент, він відчув, що лінія погляду Тацуї відхилилася від лісу Аокігахару. «Костюмованому параду» вдалося завадити пошуку «Погляду духів» Тацуї. ...Тимчасово. У свідомості Мінору не виникло відчуття полегшення. Підроблено лише інформацію про місце знаходження. Навіть зараз «погляд» Тацуї був націлений на інформаційне тіло Мінамі. – Ще рано розслаблятись. Пробурмотів Мінору, попередивши себе. ◇ ◇ ◇ – «Костюмований парад» Мінору?.. Коли магія Мінору відволікла його «лінію зору», Тацуя відразу відчув її ефект. – Мінору-кун втрутився? Почувши бурмотіння Тацуї, ненавмисно запитала Міюкі, що намагалася навіть звуку дихання не видати. – Саме так. Тацуя не докорив за це, а відкрив очі і коротко відповів. І відразу закрив очі. Він з самого початку розраховував, що Мінору використає «Костюмований парад». Якби він не передбачив його втручання, то не став би просити Міюкі бути поряд. Тацуя неодноразово мав справу з «Костюмованим парадом». Для Тацуї, що будував свою тактику на вмінні читати Ейдос, «Костюмований парад» був настільки непіддатливий, що її можна назвати природним ворогом. – Але я не програю. Закривши наполовину очі, пробурмотів Тацуя, наче сам собі. Він очікував втручання Мінору. Він не міг не підготувати контрзаходи. ◇ ◇ ◇ «Що? Нащо він дивиться?» «Лінія зору», направлена Тацуєю, раптово розділилась. Відчувши це, Мінору розгубився. «Погляд духів» Тацуї досі був зосереджений на Ейдосі Мінамі. Водночас ще одна «лінія зору» зосередилась на Мінору. «Ні... не на мене. Він спостерігає за моєю магією?» Магічна послідовність записується поверх події, на яку діє магія. Магічна послідовність покриває, поверхневий шар Ейдосу, поверхню, що контактує зі «світом». – «Світ» ґрунтуючись на магічній інформації, накладеній поверх зовнішнього шару Ейдосу, помилково сприймає подію як «дещо інше». Магія може обдурити «світ», тому що вона знаходиться в безпосередньому контакті зі «світом», ось чому магічна послідовність виставлена на показ. Поки «Костюмований парад» є магією, магічна послідовність буде на видноті. Однак оскільки сам «костюмований парад» має ефект маскування координат інформаційного тіла, виявити магічну послідовність не вдасться. Навіть якщо магічна послідовність буде відкрита, її не буде виявлено, якщо ви не знаєте де знаходиться об’єкт, на якому вона записана. В інформаційному вимірі немає ні відстані, ні розміну. Незалежно від того, наскільки велика фізична відстань, якщо знати, де знаходиться ціль спостереження, можна детально спостерігати за нею в реальному часі, в тому сенсі, що немає різниці в часі. І навпаки, навіть якщо об’єкт та явища в межах витягнутої руки, якщо не знати що «він там» або «там щось є», їх не можна спостерігати в інформаційному вимірі. Дійсно, в принципі, не неможливо отримати інформацію про речі, про які невідомо, де вони знаходяться, або про речі, ідентичність яких невідома, шляхом відстеження зв’язку між подіями та зв’язку інформації. Але в цьому світі є час. Все тече, все змінюється. Події у фізичному вимірі не залишаються в одному стані й час від часу змінюються, а інформація відповідно оновлюється. Якщо не можливо переглядати мінливу інформацію, накопичену з плином часу, не можливо знайти «інформацію», місцезнаходження якої невідоме, лише через інформаційні зв’язки. «Яким би вмілим не був пан Тацуя, він не може піти проти плину часу.» Так розсудив Мінору, у світлі природи набутого ним «Погляд духів». «У всякому разі, мені доведеться підтримувати «Костюмований парад», поки пан Тацуя не відведе «погляд». Мінору підвищив концентрацію, щоб активована магія не перервалась. ◇ ◇ ◇ На цьому етапі, Мінору припустився двох помилок. Перша — різниця в природі «Погляду духів», його та Тацуї. Мінору відчув зіткнення між Тацуєю та Безобразовим в Ідзу, будучи далеко звіти, в Ікомі, хоча і не зосереджував увагу в той час. «Погляду духів» Тацуї не властиве пасивне сприйняття, такого роду. Натомість Тацуя міг перевірити історію змін з плином часу. Ця різниця, ймовірно, випливає з магії, в якій вони спеціалізуються. «Костюмований парад» не націлюється на конкретного спостерігача, він має бути ефективним проти всіх поглядів, з усіх напрямків, спрямованих на оператора. У певному сенсі це пасивна, магія, що продовжує спотворювати інформацію, незалежно від того, хто дивиться. З іншого боку, «Відновлення» Тацуї складається з простеження історії зміни Ейдосу. Це просто магія, що повертає в минуле. «Погляд духів» - сила розпізнавати Ейдос, це лише частина магічних навичок. Розпізнання Ейдосу магом, це важливий процес для здійснення магії. «Погляд духів» - це лише найвища версія цієї перцептивної сили сприйняття, яку має будь-який маг. Мінору розвивав пасивне сприйняття, щоб використовувати «Костюмований парад», а Тацуя здатність розпізнання поза часом, як суттєвий елемент «Відновлення». Однак, можна сказати, що звинувачувати Мінору за поспішні висновки, лише через це, передчасно. «Погляд духів» - рідкісна здатність, яку мають дуже мало людей, яких можна представити як приклад. На цей час, немає можливості зіставити можливості в природі «Погляд духів» між вами та іншими. І друга. Більш істотна помилка, в тому, на що дивився Тацуя. Тацуя знав, що важко напряму розпізнати магічну послідовність «Костюмованого параду». Це він знав з власного негативного досвіду. Він розпочинав пошук, передбачаючи цю магічну перешкоду. Він не міг повторити свої помилки минулого. Тацуя не шукав магічну послідовність «Костюмований парад». Те, що він намагався розгледіти, це сліди модифікації події «Костюмованим парадом», інформацію про те, що «інформація була замаскована магією». Інформація притаманна будь-якій події. Інформація про подію записується в сайонах. Це стосувалося і явища, спричиненого самими мисленнєвими частками. Магія — це технологія переписування інформації, що супроводжує подію, за допомогою магічної послідовності, побудованої мисленнєвими частками. Основна частина модифікації події за допомогою магією, це не що інше, як явище викликане мисленнєвими частками. Якщо використовується магія, крім інформації про подію, що була змінена магією, залишається й інформація проте, що Ейдос був перезаписаний магією. Тацуя помітив цей факт під час обміну ударами з астральним тілом Арктура. Ні, можливо, буде доцільніше назвати це «законом», а не «фактом». Він шукав запис в інформаційному вимірі, що «магія переписала інформацію про місцезнаходження». Тацуя міг повернутися в історії інформації. Існувало обмеження в двадцять чотири години або менше, але в цьому випадку це не було вузьким місцем. Не було потреби повертатися так далеко, як двадцять чотири години, достатньо було не більше ніж одна мить. Маг усвідомлює зміну події лише в момент її активації, але магія продовжує ефективно діяти, поки не буде виконана кінцева мета. «Світ» має властивість відновлювати свою первісну форму. Поки магія продовжує діяти, увесь цей час, вона продовжує протистояти відновлювальній силі «світу». Тому, щоб прочитати ефект зміни магією, потрібно лише на мить повернутися в історії зміни Ейдосу. Однак виляння сліду модифікації події не означає, що «Костюмований парад» може бути перерваний. Тацуя, «Поглядом духів», знайшов Ейдос Мінамі, але інформація про її позицію, що він зараз бачив у ньому, переписана «Костюмованим парадом». Магічна послідовність «Костюмованого параду» накладена на справжні координати «Ейдосу Сакурай Мінамі». За координатами, зазначеними підміненою інформацією, не було магічної послідовності, яку потрібно було нейтралізувати. Однак «змінена» інформація включала і суб’єкт, і об’єкт. «Чим» і «що» було змінено. І це не лише щось не ясне, як «інформація про місце перебування» перезаписана «магією». У цьому випадку, інформація про те, що «магічна послідовність Костюмованого параду» переписала «інформацію про положення Сакурай Мінамі», повинна була бути записана у «світі». Якщо проаналізувати сліди зміни, можна отримати інформацію про магічну послідовність «Костюмованого параду», що маскує інформацію про місцезнаходження. Замість того, щоб безпосередньо спостерігати за магічною послідовністю та розпізнати його структурну інформацію, Тацуя хотів отримати інформацію опосередковано через вплив магічної послідовності та нейтралізувати її. ◇ ◇ ◇ – ...Ух! Вирвався стогін з рота Мінору, через тиск, що раптово налетів. – ...Що це було? Тиск, що він відчув не був фізичним. Це був не тиск на тіло, а гнітюче відчуття, що діяло на розум. «!..» Тиск навалився знову. Він не видав звуку, бо очікував другої атаки, але відчуття викликало велике потрясіння розуму. Це був не той тиск, який можна ігнорувати. Однак перш ніж шукати справжню природу тиску, Мінору, перевірив, чи прихована інформація про позицію «Костюмованим парадом». Магія не перервалась. Однак випадки, коли маг піддається серйозному стресу і магія переривається, нерідкі. «...Е-е?!» Ефект «Костюмованого параду» ще залишався. Магія ще не перервалась. Однак вона була в стані, коли її можна було зламати в будь-який момент. Магічна послідовність була крихкою, ніби вивітрилась. Зазвичай, магічна послідовність розсіється, якщо маг перестає її контролювати, але Мінору не відчував, щоб припиняв контроль над «Костюмованим парадом». «Не розумію, як так вийшло?!» На межі розгубленості, запитав себе Мінору і поспішно зосередився на «Костюмованому параді». Він вирішив не підтримувати техніку, а накласти замість неї таку ж. Перезаписування магії магією, як правило, вважається поганим кроком. Це пояснюється тим, що потужність втручання в подію, для того, щоб магія була ефективною, збільшувалася при кожному перезаписувані магії. Однак, якщо магія дає точно такий же результат, необхідність збільшення сили втручання не відбувається, навіть якщо її активувати вдвічі. Нова магічна послідовність, що переховує інформацію про місце знаходження Ейдосу, переписала магічну послідовність, що ось-ось розвіється, і «Костюмований парад» відновив свою силу. В коротку мить, Мінору лише встиг перевести подих. «Ух! Знову?!» Тиск навалився втретє. Третього разу тиск був сильнішим, ніж в друге. Мінору знову активував «Костюмований парад», раніше ніж перевірив стан магії маскування. «....Це ж атака пана Тацуї?» Таке припущення виникло у Мінору, котрий підтвердив, що новий «Костюмований парад» діє. Тацуя — користувач найпотужнішої протидії його магії, магії «Переривання техніки». Мінору знав це, фактично зі свого досвіду. Ця контрмагія руйнує саму магічну формулу. Через природу магічної послідовності, що виставляє її назовні в інформаційному вимірі, Однак, без можливості безпосередньо націлитись на магічну послідовність цільової магії, він не зможе використати «Переривання техніки». Крім того, якщо зруйнувати магічну послідовність «Перериванням техніки», у певному сенсі, вона не буде знищена на половину. Теоретично, магічна послідовність повинна розсіюватися без сліду. «Але якщо це не «Переривання техніки», то, якого дідька тут відбувається?..» Він міг відчути, що магічна послідовність, яку він активує, слабшає. Однак, він не знав точно, що відбувається в даній ситуації. Тому що магія будується без участі свідомості. Він навіть не знав деталей структури власної магії. Він просто знає, як вона в загальному виглядає і як працює. З цього погляду Мінору був звичайним магом. – !.. На жаль, Мінору не міг дозволити собі спокійно розмірковувати. Тиск, який, якщо його не контролювати, призведе до руйнування магічної послідовності, періодично навалювався на нього. Мінору доводилося з цим розбиратись і продовжувати повторно активувати «Костюмований парад». ◇ ◇ ◇ «...Схоже це не так ефективно, як при прямому прицілюванні.» Знайти сліди зміни події магією та стерти магічні послідовності заднім числом, прослідкувавши історію змін. Результат був незадовільним для Тацуї. Пошук магічної послідовності, зі слідів зміни події, що вона викликає, це просто непрямий аналіз. Порівняно з прямим спостереженням за магічною послідовністю, точність неминуче нижча. «Розпад» Тацуї опирався на точність розпізнання структурної інформації, якщо точність інформації знижується, ефект також буде знижений. Крім того, магічна послідовність, визначена непрямим аналізом, це та, що працювала мить тому. Тацуя намагався знищити магічну послідовність, що діє зараз, використовуючи інформацію про магічну послідовність в минулому, але досі це не вдалося. Відгук був. Він не відчував що цілковито промахнувся. Однак насправді місцезнаходження Мінамі досі було невідомо. «Зв’язок мисленнєвих часток руйнується. Однак повністю їх розділити не вдалося... В цьому справа?..» Тацуя міг детально розпізнати структуру магічної послідовності. Це була сила сприйняття, набута разом з «розпадом» та «Відновленням», які він використовував. Однак ця сила можлива лише за умови, що ціль аналізу можна побачити. Коли місцезнаходження магічної послідовності приховане «Костюмованим парадом», немає іншого вибору, як здогадуватися з відповіді, що надходила після використання магії. Здогадки не завжди правильні. Але зараз нічого не залишалося, як довіритись своїм відчуттям. Якщо не можливо покластися на свої «очі», доводиться намацувати. Тацуя розпочав п’яту атаку. ◇ ◇ ◇ «...Е-е! Стає дедалі складніше. Це була сьома атака збоку Тацуї, націлена на магічну послідовність «Костюмованого параду». Гнітюче почуття, що тиснуло на розум Мінору, було нарівні, де його доцільніше описати як удар, а не сильний тиск. На передньому дворі схованки, Мінору впав на одне коліно. Навантаження безперервної активації магії, стан безперервної пильності, вичерпав не лише розумові, але й фізичні сили Мінору. – Ха-ха-ха, добре, що я вийшов на вулицю. Самопринизливо розсміявся він. «...Завдяки цьому, пані Мінамі не бачить мене в такому стані.» Подумав Мінору, підводячись, впершись рукою на коліно. – Все ще ні! Рішуче промовив він. – Сила пана Тацуї не безмежна. Не було жодних доказів, що тиск на Мінору йде збоку Тацуї. Але він був впевнений, що це атака Тацуї. – Я ще не можу дозволити собі програти. Сказав собі Мінору. – Я ще не отримав відповіді. Якщо пустити його сюди, те, що я зробив досі, втратить сенс. В його голові виник образ мертвого тіла Кудо Рецу. З усіх сил стримуючи жаль, що піднявся з глибин його свідомості, Мінору заповнив розум бойовим наміром. – Я не можу програти. Знову пробурмотів собі Мінору, напруживши ослаблені ноги. ◇ ◇ ◇ Припущення Мінору були безпідставні, але не помилкові. Безумовно, сили Тацуї мали межу. До того ж вони були на межі. – Старший брат, може час зупинитись... Обережно, здавалося, схвильовано, порекомендувала припинити пошук Міюкі. Вона простягнула праву руку з хустинкою і витерла краплі поту на чолі та скронях Тацуї. Потів не тільки лоб. Через піт, футболка, в деяких місцях, змінила колір. Скривлене обличчя проявляло виснаження від надзвичайної концентрації. – Ще трохи... Не було зрозуміло сказав це Тацуя собі, чи відповів Міюкі. Тацуя не послідував пораді Міюкі, що хвилювалася за стан психіки і тіла брата, і вдев’яте кинув виклик «Костюмованому параду». Він вже визначив шаблон маскування. В Ейдосі Мінамі, підмінялась лише інформація про місце знаходження. Однак навіть якщо зміст, описаний в інформаційному тілі, можна прочитати, структуру прочитати неможливо, оскільки інформаційне тіло не можливо побачити. Це найнеприємніший момент «Костюмованого параду» і причина його надзвичайної несумісності з Тацуєю. ...Прочитати сліди переписаної магії, з перезаписаної інформації про місце знаходження. Читання «інформації про те, що подія була змінена», а не «інформацію про саму подію» - це техніка, яку він нещодавно винайшов у вчорашньому бою, і, чесно кажучи, Тацуя все ще не досяг рівня, на якому може сказати, що зумів оволодіти нею. ...Проаналізувавши сліди, записані в інформаційному вимірі, та зробити висновок про магічний процес. Який процес потрібен магії, щоб викликати прочитану зміну? По суті, це те саме, що й процес розробки магії для отримання ефекту зміни бажаної події. Однак складність набагато більша, тому що доведеться відтворювати чужі схеми, а не розробляти власні. ...Далі, виходячи з гіпотетичних процесів, припустити структуру. По суті, це теж саме, що й розробка магії. Однак і тут потрібно визначити структуру магічної послідовності, розроблену іншими. Тацуя може безпосередньо «бачити» і розуміти магічну структуру магічної послідовності, яку використовують інші. Непрямий аналіз може здатися йому складним, оскільки він не звик відчувати проблем у розумінні магічної послідовності. .... Прицілитись і розібрати магічну послідовність, яка невідомо де знаходиться. Розпад магії Тацуї опирався на детальне розуміння структури інформації. Мало того, що неможливо було отримати достатній ефект «розпаду» на основі невизначеного розпізнання, але й, ще як відгук це велике навантаження на його розум.. Страшне виснаження Тацуя було результатом накопичення цих негативних факторів. Початково, для нього було неможливо використати «Розпад» на інформаційному тілі, яке він не міг «бачити» безпосередньо. Проте Тацуя зважився на дев’яту атаку. ◇ ◇ ◇ – Ух!.. Удар був настільки потужний, що його не порівняти з минулими. Цього разу Мінору закричав і впав на обидва коліна. ««Костюмований парад»... зламаний?!» «Костюмований парад», що маскував інформацію про місце розташування Мінамі, заскрипів. Така звукова галюцинація виникла у Мінору. «Це… Ще не все!» Він вилаяв себе за нерішучість і зібрав усю свою магічну силу. ◇ ◇ ◇ «Ще мить і!» Тацуя, безумовно, відчув, що магія, яка приховувала місцезнаходження Мінамі, ось-ось розлетиться. «Ні, ще ні.» З іншого боку, він спокійно зазначив, що досяг межі. Виснаження тіла було обумовлене надзвичайною концентрацією, та пов’язаним з цим зменшенням частоти дихання. Якщо знизити напругу, він швидко відновиться і на життя це не вплине. Однак Тацуя розумів, що окрім стресу, що виникає в області свідомого, можуть відбутися серйозні зміни в підсвідомому. Область несвідомого усвідомити не можливо. Тому вона і називається несвідомою. Однак маг може свідомо використовувати зону підсвідомого. Через функцію зони під назвою «Область магічних операцій». У цій Області магічних операцій були ознаки перегріву. Це був результат тривалого примусового використання «Перериванням техніки», не виконавши усіх умов для активації. Навіть за дещо неадекватних умов, можна було уникнути ризику перегріву, якщо звикнути до цього стану. Однак сьогоднішня спроба — це так званий «виступ без підготовки». Націлитись на «інформацію» яку не «бачиш», і розкласти її структуру. Його магічних навичок не вистачало, щоб легко це провернути. Безумовно, можливо, до визначення місця положення Мінамі, залишився лише крок. Але цей крок може стати фатальним. Продовжувати чи зупинитись на цьому. Цей критичний вибір Тацуї, можливо, був питанням ціною його життя. Та рішення прийняв не він. – Старший брат! З цим різким криком, поле зору напівзакритих очей повністю перекрилось. Він не опустив повіки та не втратив свідомість. Обличчя Тацуї закрило м’яке і пружне відчуття. Міюкі притиснула його голову до своїх грудей. – Все, будь ласка, зупиніться! Навіть для старшого брата, це небезпечно! – ... – Звичайно, я хвилююся. за Мінамі-чан. Я думаю, що ми повинні їй допомогти якомога швидше. Міюкі, що закрила рот і очі Тацуї власним тілом, вклала ще більше сили в руки. – Але для мене брат важливіший! Тацуя поклав руки на талію Міюкі, що закривала його обличчя, і повільно відштовхнув її. Міюкі, що обнімала його, піднявшись на колінах, сіла, не опираючись його рукам. Тацуя відкрив напівзакриті очі. На очах Міюкі, що він побачив перед собою, проступили сльози. Тацуя не міг ігнорувати її сліз. – ...Зрозумів. На сьогодні закінчимо. Тацуя скасував «Переривання техніки». Міюкі, що це відчула, посміхнулась. Сльози з очей потекли по щоках. ◇ ◇ ◇ «Тиск зник?..» Мінору відчув, що тиск, який він намагався подолати, зник. «Я витримав...» Він перевершив тиск Тацуї, що хотів знищити його магію — про це думав Мінору. І з цією думкою, свідомість Мінору потемніла. «Костюмований парад» був знятий і єдине що приховувало Мінору та Мінамі — це бар’єр Чжоу Гонґцзіня. ◇ ◇ ◇ Тацуя збирався скасовувати «Погляд духів» спрямований на Ейдос Мінамі І у цей момент, інформація про координати в лісі Аокігахару з’явилася перед Тацуєю. Інформація, що вказує на невелику територію, радіусом близько ста метрів. Підтвердивши це, Тацуя скасував один з «поглядів».
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!