[3]

[3]

Після школи наступного дня.

Тацуя пішов до бібліотеки, щоб підготувати матеріали для презентації.

Якщо говорити по правді, він хотів би сконцентруватися на аналізі зразка (релікту Ніномаґатама), але підготовкою (допомогою) до конкурсу дисертацій нехтувати не можна.

Однак книги зараз переважно цифрові, а паперові складають не значну частину колекції даних. Якщо є доступ до Інтернету, необхідності іти до читальної зали не було, але документи, що необхідні, Тацуї та іншим, для дисертації, можна переглядати лише в бібліотеці й це суворо контролюється.

Прийшовши до читальної зали, Тацуя шукав порожню кабінку для перегляду, коли зустрів знайому, що вийшла з індивідуальної кімнати.

– О, Тацуя.

– Пані Саєгуса, «осінь для читання5»?

Востаннє він зустрічався з Маюмі, близько тижня тому, тож він не міг сказати «давно не бачилися».

На настільки прісне привітання Тацуї, Маюмі невдоволено надулася.

– Ей, Тацуя-кун... Я все ж третьокурсниця.

– Ем... Я знаю це.

Очевидна річ сказана настільки серйозним тоном, збила Тацую з пантелику.

– Першим що приходить на думку, коли говорять про третьокурсників, це ж вступний іспит до університету? Чому ти навіть не подумав, що мені потрібно готуватися до іспиту... Я виглядаю настільки безтурботною?

Роз’яснення Маюмі ще більше спантеличило Тацую.

– ...Хіба ви не отримали рекомендацію, Саєгуса-семпай.

Видатний студент, що обіймала посаду президента студентської ради, також відомий магічний спортсмен, що здобув численні видатні перемоги.

Якщо не рекомендувати її, то кого рекомендувати.

Однак відповідь Маюмі перевершила всі очікування.

– Ем? Тацуя-кун, не знає? Я відмовилася від рекомендації. У досвідчених членів студентської ради є неписане правило - відмовлятися від рекомендації.

– ...Вперше чую.

– Було вирішено, що року, по рекомендації, до Магічного університету можуть ступити лише дев’ять випускників старших шкіл магії~. У нас більше людей складають іспити ніж в інших школах, тому ми маємо більш ефективно використовувати кадри.

– Іншими словами, ви залишаєте можливість отримати рекомендації студентам зі спірними балами?

– Ну, ти сильно перебільшив, але так і є.

– Це...

«В певному сенсі раціонально, але все ж здається, щось тут не так».

Думав Тацуя, але побачивши обличчя Маюмі, на якому не було жодних сумнівів, не став на це вказувати.

Через неоднозначний вираз Тацуї, вона схилила голову і спитала, – що? Але після цього її увагу привернуло щось інше.

– До речі, а ти для чого прийшов, Тацуя-кун?

Це його ще більше здивувало (Тацуя відвідував бібліотеку частіше ніж Маюмі), але вона на це не зважала.

– Я пришов підібрати матеріали для конкурсу дисертацій.

– О, саме тебе обрали допомогти Рін-чан.

«...Допомогти, невже».

Думав Тацуя, мабуть, зі сторони так і виглядає.

Хоч це таке ж командне змагання, та на відміну від Коду моноліту, де можна побачити внесок кожного, при написанні дисертації, індивідуального внеску не розгледіти. Крім головного доповідача, тож трохи дивно вважати його помічником.

– ...Ну, стоячи тут, ми заважатимемо іншим, дай увійдемо.

Сказавши це, Маюмі вказала на кабінку з якої щойно вийшов.

– Хіба ти не хотів нею скористатися?

Хоч повторне питання є порушенням манер, вони не могли просто стояти перед дверима.

Тацуя кивнув не вагаючись..

Читальні кабінки були проєктовані для однієї людини, двом там буде тіснувато, про трьох і мови бути не могло. Маюмі була доволі мініатюрною дівчиною, але Тацуя вже переріс середній показник для чоловіків першого року старшої школи. Він не був занадто великим, але широкоплечим, тож, коли вони сиділи поруч, він займав все вільне місце. Тацуя сидів перед терміналом, Маюмі сіла на запасному стільці притиснувшись до його плеча.

У маленькій кімнатці, наодинці з симпатичною дівчиною.

Але навіть в такій ситуації, Тацуя не збуджувався і навіть не хвилювався. З минулого досвіду він знав як впоратись з Маюмі. Що стосується того що вона вважає себе «красивою дівчиною», він відставив це у бік, оскільки це об’єктивне визначення

Оскільки Тацуя керував терміналом звичним рухом рук, не турбуючись про дотики плечей і не показуючи жодного занепокоєння, розгубленості та парадоксальної тривоги, Маюмі повернулася до розмови, що перервалася.

– Тацуя-кун, я знаю це все дуже несподівано, але удачі.

– ...Звісно це несподівано.

Звичайно, Тацуя трохи розгубився від несподіваних слів, що пролунали без попередження, але, здається йому вдалося зв’язати їх з попередньою розмовою, тож він не запитав «у чому».

– Але хіба Саєгуса-семпай має про це зараз хвилюватися.

Тацуя, що так і не відвів погляд від монітора, запитав, не показуючи жодної зацікавленості.

– Це вірно. Але ця тема для Рін-чан важливіша за перемогу чи програш.

– Говорячи про це, семпай не просила вас стати заміною?

– Це тема, з якою мені не впоратися. Крім того, я не дуже здібна в магії, що змушує безперервно працювати складні процеси.

Було відчуття, що питання і відповідь не зовсім відповідають одне одному, але Тацуя подумав, що Сузуне напевно добре знала в чому Маюмі добра, а в чому погана, тож заздалегідь виключила її зі списку кандидатів.

– Мені шкода, що зараз не можу допомогти, адже Рін-чан постійно допомагає мені...

Було не зрозуміло, говорить вона до нього, чи собі, Тацуя подумував втішити її, оскільки Маюмі виглядала засмученою, та вирішив просто продовжити пошук даних.

– Тому я хочу, щоб Тацуя-кун зробив усе можливе. Думаю, що Тацуя-кун точно зможе допомогти Рін-чан.

– Ця тема якась особлива для Ічіхари-семпай?

Запитав Тацуя більше через цікавість, а не, тому що потребував мотивації підтримати її.

– У певному сенсі, це перший крок до здійснення мрії Рін-чан.

Ця відповідь не давала якоїсь конкретної інформації, але Тацуя не збирався заглиблюватися в це питання.

Якою б не була мрія Сузуне, він подумав, що його це ніяк не стосується.

Однак, щоб Тацуя не думав, Маюмі не припинила говорити.

– Підвищення соціального статусу мага. Змінити соціальний статус не політичним тиском, а через економічну необхідність. Зробивши магію невіддільною частиною економіки, маги звільняться від долі бути створеними як зброя. Термоядерні реактори з магічним контролем гравітації є потужним інструментом для цього... Каже Рін-чан. Написання цієї доповіді - перший конкретний крок для цього.

Тацуя ненавмисно обернувся.

Від його широко розплющених очей навіть Маюмі заклякла.

– Е, що?..

– Я здивований. Ічіхара-семпай думає про те саме...

– Що? – Тацуя-кун теж?

Тацуя кивнув занепокоєній Маюмі, що запитала його підвищеним голосом зі здивованим поглядом.

Власне кажучи, ідея підвищення соціального статусу мага через економічну вигоду, не належить Сузуне чи Тацуї.

Хоч у неї мало прихильників, ця ідея була запропонована двадцять років тому.

Однак її реалізації все ще не видно.

Навіть зараз основне використання магів у військових цілях.

В цей час, кількість інцидентів, де вони використовуються як зброя, зменшується.

Однак кажуть, що розвиток магів (не лише в магічному плані) в дев’яноста відсотків використовується у військових цілях.

І наразі цього ніяк не змінити.

Більшість магічних можливостей, які можливо використовувати для цивільних, можна замінити механічною технологією.

Навіть якщо технологія контролю температури, прискорення та уповільнення, магічними засобами показує неймовірні результати, як що рівень знизити до соціально необхідного, її можна замінити не магічними технологіями.

Немає потреби замінювати її на магію.

Не було необхідності замінювати високотехнологічні, автоматизовані системи магами.

Для роботи на програмованих машинах вам не потрібні магічні навички.

До тих пір поки технологія, яка не може бути реалізована сучасною наукою і технологіями, не буде реалізована на практиці за допомогою магії і не створиться така ситуація, коли вона буде необхідна суспільству, «звільнення мага через економічну вигоду» залишиться фантазіями ідеалістів.

З іншого боку, термоядерний реактор з магічним контролем гравітації не є оригінальною ідеєю Тацуї.

Ось п’ятнадцять років тому, перед припиненням дослідження термоядерних реакторів, вивчалося чи можна реалізувати їх за допомогою магії.

Але ці дослідження зараз також зупинилися.

Підтримка безперервної реакції ядерного синтезу за допомогою магії контролю гравітації виявилося складною технологією, що можна вважати «трьома основними проблемами магії Ваги, сьогодні відновлювальна сонячна енергія задовольняє потреби розвинених країн без енергодефіциту.

Тих, хто обговорює підвищення статусу мага та реалізацію термоядерного реактора з гравітацією керованою магічною послідовністю, навряд чи можна знайти, принаймні наприкінці двадцять першого століття.

– Я не думав, що носій таких же радикальних думок знаходиться поруч.

Бачачи що Тацуя захопився, а не здивувався, Маюмі чомусь пильно на нього подивилася.

– ...Фу~х, це ж добре. Ти ж розділяєш інтереси Рін-чан.

Не тільки її вираз, але й тон голосу вказував на гарний настрій.

– Ні, я не думаю, що питання в тому, чи маємо ми з Ічіхарою-семпай спільні інтереси... Адже, у нас з нею різна методологія.

«Чому вона так засмутилася?» подумав Тацуя і відповів, ніби хаотично шукав виправдання.

– Але базові принципи однакові, чи не так? Тацуя-кун, насправді захоплюється таким типом, як Рін-чан?

– Ха?

Попри те, що ти настільки близько до дівчини, ти нічого такого не думаєш, навіть пальцем не поворушив. Старша сестра вибачається що у неї така дитяча фігура.

«Про що, чорт забирай, говорить ця людина?» Відверто дивувався Тацуя.

Взагалі-то, те що тема дослідження однакова, не означає що вони стануть партнерами на завжди, скоріше, багато хто стає суперниками, і у Маюмі не дитяча фігура, лише мініатюрна. Також вважав, що вона повна дорослого шарму.

Треба було вирішити так багато непорозумінь, тому Тацуя задумався з чого почати.

– ...У мене немає схильності до ексгібіціонізму, щоб торкатися до жінки під пильним поглядом камер.

Здається, Тацуя досі був збитий з пантелику.

Перша відповідь, яку він обрав після того, як розгубився, була не дуже вдалою.

– Що?...

Через багатозначну і не дуже обдуману відповідь Тацуї, Маюмі почала хаотично озиратися.

– Ну, а якби не було ні камер, ні сторонніх очей? Ну, наприклад, якби ми були одні в готельному номері?

– Ну якщо семпай запрошує мене на вечерю, то я без вагань погоджуюся.

Почувся шум і зашарівшись Маюмі, разом зі стільцем, притислася до стіни, у цій вузькій кімнаті, вона намагалася відійти від Тацуї як найдалі, нарешті він зрозумів двоякість своїх слів.

Спроба все виправити привела б ще до більшого непорозуміння.

Однак, він відчував, що якщо продовжувати виправдовуватися, то закопає себе ще глибше, тож сприйнявши за щастя що зміг закінчити цю розмову, Тацуя відвів погляд від Маюмі й повернувся до збору даних.

Маюмі, яка мала б відчувати небезпеку від відповіді Тацуї, чомусь вирішила не виходити з читальної кабінки.

◇ ◇ ◇

За три дні до подання документів до школи, Тацуя, який обробляв дані на домашній станції, помітив що на його домашній сервер здійснено напад.

Одночасна атака з декількох джерел вказувала що працюють не хакери-любителі.

Це професійна робота викрадачів інформації.

Тоді, ймовірно, вони знайшли його адресу не випадково, а ціле направлено були спрямовані на Інтернет-адресу цього будинку.

Незалежно скільки разів він відбивається, атаки не припиняються.

Це була досить рішуча група.

Тацуя запустив програму зворотного відстеження, чутно зітхнувши, через те що йому доведеться змінити адресу.

Обідня перерва, наступного дня.

Тацуя відвідав консультаційну кімнату.

Людиною з якою він розмовляв була Харука.

Звісно змістом розмови не були підліткові проблеми.

– ...Але мене відрізали на півдорозі. Отже, джерело нападу виявити не вдалося.

Вона навіть не намагалася приховати, що він їй не до вподоби, чи скоріше, навмисно демонструвала це, хоча це була не професійна поведінка для консультанта, але зважаючи, що Тацуя прийшов не для консультування і враховуючи події минулого, її неможна звинувачувати.

– ...Ну і? Скажу відразу, я не здатна відстежити їх в мережі.

Від гнівного голосу Харуки, Тацуї захотілося розсміятися, але він розумів що це ще більше її розгніває, тому переконався, що на його обличчі нічого не відобразилося.

– Я знаю, яка ваша спеціальність. Я не збираюся витрачати час на їх переслідування.

– Тоді що?

На обличчі Харуки відобразилася настороженість.

Коли Тацуя говорить щось подібне, у неї виникає почуття, що тут щось не так.

– Стосовно організації, що проводить купівлю і продаж секретної інформації, чи не могли б ви розвідати в межах ваших можливостей.

Побачивши, що Тацуя дружньо посміхається з виразом «ну-ну», Харука ще більше нахмурилася.

– ...Ей, Шіба-кун. Ти ж знаєш, що я маю зобов’язання конфіденційності, правда?

– Звичайно.

– ...

Губи Харуки витягнулися в тонку лінію.

Тацуї здалося, що вона хоче сказати «Нахаба...»

Бо він і сам так думав.

Але його серце не тривожило.

– ...В кінці минулого, на початку цього місяця, низці нелегалів вдалося проникнути на околиці Йокогами.

Харука заговорила тоном в якому майже чулося зітхання. Як тільки ви піддастеся спокусі, вже не зможете відмовитися від неї. Це найелементарніша річ, якої навчають співробітників розвідки. Їй самій не вірилося, що повелася на це... Серце Харуки заповнилося жалем.

– Департамент поліції, охорона затоки ведуть спільне розслідування, але явних результатів поки немає. В той самий час, виробники комплектуючих, такі як Максимільян і Розен, були пограбовані один за одним.

Максимільян і Розен найбільші виробники CAD у світі. Іншими словами, їх цілю були виробники магічного обладнання

– Ви ж не хочете сказити, що це простий збіг.

– Поки не має доказів, що це одна і та сама група. Шіба-кун, думаю краще не надсилати дисертацію через мережу, краще передати її на носії.

Тільки останні слова вона промовила щиро.

Харука відвела погляд від Тацуї, що спробував підтвердити її наміри, і підійшла до столу.

Показуючи що не бажає продовжувати розмову.

Тацуя абсолютно точно зрозумів її наміри.

Після занять, в штаб-квартирі дисциплінарного комітету, Тацуя розповів Ісорі, про спробу не санкціонованого доступу, минулого вечора.

– ...Отже, проникнути вони не змогли?

– Все гаразд.

Швидко захитав головою Тацуя і виставивши руку, ніби стримуючи тіло Ісорі, який схвильовано підскочив.

Лише змінивши форму, Ісорі міг зійти за високу достатньо привабливу дівчину, тож навіть ця настільки близька відстань була не зовсім затишною.

Звісно, Тацуя не міг про це сказати, але й повинен бути обережним, щоб не виглядати не природно.

– Що важливіше, Ісорі-семпай, у вас дома нічого такого не було?

Ісорі на мить показав здивування, після чого нахмурив брови й відповів.

– Невже цілю хакерів була...

Його тихий голос був на диво привабливим.

Ходили чутки, що раніше він страждав від того що в нього було не так багато друзів чоловічої статі, напевно вони трималися від нього не через ненависть... На противагу сказаному, думав Тацуя.

– Дивлячись на методи зловмисників, вони націлилися на теорії магії, пов’язані з доповіддю. Раз вони напали зараз, ми не можемо виключати, що це пов’язано з конкурсом.

Якщо говорити, то ймовірність іншої причини вище, але він не міг про неї розповісти.

І ніколи не завадить бути дуже обережним.

Від слів Тацуї, Ісорі нахмурився ще більше, це означало, що він замислився, чи є для цього якісь підстави.

– Поки ніяких доказів у нас не має... Але я думаю, краще повідомити про все Ічіхару-семпай.

– Ти правий.

Тацуя теж вже про це думав, тому погодився з пропозицією Ісорі.

– Кей, вибач, що змусила чекати~.

Веселий, мелодійний голос перервав їх розмову.

Безумовно, тою, хто не дочекавшись відповіді, сів поруч з Ісорі, обнявши його руку і почавши фліртувати, була Канон.

– Тацуя-кун, давненько не бачилися.

Слідом за нею, з кривою посмішкою, що промовляла: «вона не виправна», увійшла Марі й привіталася з Тацуєю.

Хоча неможна сказати, що про десять днів можна сказати «давно», але якщо подумати, то, до минулого місяця, вони зустрічалися майже що дня, тож можливо це і відчувалося саме так.

– Так, давно не бачилися.

Тацуя підвівся і запропонував своє місце Марі.

– Ах, дякую.

Посміхнулася Марі та сіла на запропоноване місце.

Вона, як завжди, чарівна дівчина, подумавши «завжди, будь ласка», він дістав ще один стілець і сів поруч з Марі.

– Отже, Тацуя-кун, як Канон справляється з роботою?

Це було раптово несподіване питання.

Що ж, не дивно що колишній глава цікавиться успіхами нинішнього, але коли поряд вона сама та Ісорі, говорити про це досить не зручно.

– Пані Марі?!

Однак, якщо поглянути на знервовану Канон, то ціль питання стає зрозумілим.

Невже це не милі стосунки семпая і кохая.

– Ми вже не патрулюємо разом, тому не можу говорити про це...

Оскільки настрій був чудовим, Тацуя вирішив підіграти.

– Вона ефективна в своїй роботі. Особливо в позбавленні від зайвих речей. Іноді виникає враження, що аж занадто ефективна.

Оскільки Тацуя говорив це з серйозним лицем і не змінюючи тону, Марі і Канон, здається, почувалися незручно і навіть не ворушилися. Марі, тому що усвідомлювала свою нездатність до організаційної роботи, а Канон, бо пригадала, як не одноразово викидала те, що неможна викидати, а потім блукала, розшукуючи це.

Таким чином слова Тацуї були спрямовані не лише на Канон. Марі чітко вловила всю іронію, чого не можна сказати про Ісорі, що не був настільки чутливим.

Ісорі звернувся до Канон серйозно лише зовні, його тон і голос були такі ж ніжні.

– ...Хоч Шіба-кун, так каже, але, Канон, у тебе ж повно власної паперової роботи? Покладатися на мене, це одне, але постійно турбувати Шібу-куна, це занадто.

Канон відповіла на це:

– …Я слабка в цьому. Я думаю, що потрібна правильна людина на правильному місці.

Її впевнений тон і флірт значно відрізнялися від звичного, коли Ісорі був поряд. Побачивши це, на обличчях Тацуї та Марі з’явилася гірка посмішка.

– ...Ну, цю розмову можна продовжити наступного разу.

Тацуя вважав що цього вже досить і запропонував Марі «перейти до головної теми».

– Хм, так і зробимо. Насправді ми прийшли проконсультуватися щодо безпеки на конкурсі дисертацій.

– Безпеки? Ви маєте на у вазі, що Дисциплінарний комітет має забезпечувати безпеку?

– Саме так.

Це було дивним забезпечувати «безпеку» заходів поза школою, але тільки Тацуя відчув що тут щось не так. Можливо, тому що це відбувалося щороку.

– Хоч ми й називаємо це охороною, та ми не забезпечуємо охорону місця проведення. Магічна асоціація наймає професіоналів для цього

Марі не збиралася залишати непорозуміння, тому почала пояснювати, перш ніж поставлять питання.

– Те що я хотіла б обговорити, то це охорона членів команди, та догляд за матеріалами та обладнанням для презентації. У Конкурсі дисертацій використовуються цінні матеріали, до яких мають доступ лише представники Магічного університету. Усі добре про це знають. Через це, учасники конкурсу іноді стають цілю промислових шпигунів і наукових інституцій.

Тацуя трохи здивувався своєчасності теми. Він думав що це можливо, але, чесно кажучи, не зміг стримати свого здивування.

– ...До прикладу, спроба зламу домашнього сервера?

– Ні, це не рівень старшої школи... Хоч це і шпигунство, я не чула що хтось коли-небудь робив щось подібне, тож малоймовірно, що зловмисники зламуватимуть систему.

Після відповіді Марі, Тацуя переглянув свої висновки.

У сучасному світі, вторгнення в мережу це вже злочин. За крадіжку інформації в мережі застосовуються жорсткіші покарання, ніж за пограбування Підробка даних знаходяться в тому ж ранзі що і вбивство. Мережева безпека посилена, а злочини в Інтернеті стали не вигідним бізнесом для професійних злочинців.

«Тоді вчорашня атака була»... Поки Тацуя занурився у свої думки, Марі повернулася до суті розмови.

– Скорше, ми повинні остерігатися крадіжок і викрадень. Чотири роки тому на одного з головних доповідачів напали по дорозі і поранили. Тож у кожній школі, за декілька тижнів до конкурсу, учасникам призначають супровід.

На щастя, Тацуї вдалося прийти до тями, перш ніж він усе прослухав.

– Звичайно, наша школа теж слідує цій щорічній практиці. Членів супроводу обирають з Дисциплінарного і Клубного комітетів, але учасники самі обирають хто їх охоронятиме.

– Я захищатиму Кея.

Звісно, вона втрутилася! Ця категорична заява належала Канон.

Тацуя подумав, що це дійсно весело, але цього разу не показав кривої посмішки та не розсміявся.

– ...Ну, схожу у Ісорі немає заперечень, тож так і зробимо. Звісно у тебе буде помічник... Канон, ти ж не сильно його шпинятимеш?

– Що не так! Я не робитиму подібного. Я ж не дитина.

Глядячи на надуті губи та щоки Канон, її заява «я не дитина» не виглядала переконливою, але троє людей з теплими поглядами проігнорували її.

– Хаторі та Кіріхара охоронятимуть Ічіхару.

– Голова клубного комітету власною персоною.

– Я думав Хаторі навіть поглянути боїться на Ічіхару.

На не читабельне питання Тацуї, Марі відповіла пустотливою посмішкою.

– Ну... Проблема втому, що робити з тобою?

– Це не обов’язково.

На миттєву, без єдиних вагань відповідь Тацуї, Марі злісно посміхнулася.

– Ну, це дійсно так.

У Марі навіть намірів не було переконувати його у зворотному.

– Кого б ми не обрали тобі в охорону, цілком ймовірно, вони просто плутатимуться під ногами. Я повідомлю про це Хаторі.

Почувши слова Марі, Тацуя поцікавився.

– До речі, Ватанабе-семпай, що ви тут робите?

Його зацікавило чому Марі, колишня глава дисциплінарного комітету, а не нинішня глава координує співпрацю з Клубним комітетом.

– Ні, якоїсь особливої причини немає...

Така розпливчата відповідь змусила Тацую підняти брову.

Схоже, таким чином йому повідомляють що він надійно захищений, Марі сором’язливо відвела погляд.

◇ ◇ ◇

Асортимент шкільного магазину Першої старшої, значно перевищував середню статистичний рівень «магазину старшої школи».

Проте, подібне було у всіх дев’яти старших школах магії, але його розширили за потребою, щоб допомогти студентам отримати доступ до магічних матеріалів, які важко знайти у звичайних магазинах.

Однак це все ще шкільний магазин, тож є деякі речі, що не придбаєш в школі. В таких випадках, вам доведеться вийти за покупками.

Це теж є загальним для дев’яти шкіл, тож біля кожної школи магії сформувалася торгівельна вуличка, на зразок при храмових кварталів, тут можна придбати приладдя і канцтовари, книги та багато іншого, що відсутнє в шкільному магазинчику. Як вже згадувалося, на торгівельній вулиці перед Першою старшою було неймовірне різноманіття товарів.

Тацуя та Ісорі вирушили в магазин канцтоварів перед станцією, щоб придбати плівку для 3D проєктора, що використовуватимуть для конкурсу дисертацій, якої випадково не виявилося в шкільному магазинчику. Оскільки дата подання рукопису вже завтра, вони не можуть чекати наступної поставки.

– Все гаразд, семпай, я і сам зможу впоратися...

Хоч вони пройшли вже половину шляху, сказав Тацуя, було схоже на те що йому не зручно турбувати семпая, хоча це було скоріше для стримування Канон, що без вагань, попри погляди сторонніх впилася у свого коханого.

Сусідський газон зеленіший, але є й зворотне. Або це означало, що стороні все чудово розуміли.

Та оскільки фліртувала лише Канон, а Ісорі не знав як врятуватися, схоже це було зайвим.

До речі, Міюкі залишилася в школі. Канон виконувала офіційне доручення супроводжуючи Ісорі, але Міюкі не могла залишити роботу в студентській раді, лише тому, що Тацуя не надовго вийшов. І оскільки вона знала, що сьогодні він під супроводом Канон, напевно вона б’є по клавішах більш роздратовано.

– Ні, думаю, залишити це лише на Шібу-куна не правильно. До того ж я хочу перевірити зразок.

Загалом він і очікував, що Ісорі відповість таким надзвичайно серйозним тоном.

До того ж Тацуя не думав що зможе так просто відвадити цих двох. Його попередні слова, були своєрідною скаргою і спробою приглушити цей дратівливий дівочий сміх. Та як тільки він вирішив все це ігнорувати, його це більше не хвилювало. Це, напевно, було найсильнішою рисою Тацуї.

Після п’яти хвилин повільного темпу, трійця підійшла до магазину, що був їх цілю.

Тацуя миттєво скупився в одного, і просигналивши Ісорі, «Чекатиму на вулиці», вийшов з магазину.

Нарешті залишившись на одинці, відчув спокій, і помітив на собі чийсь погляд. І це було не стеження. Навіть якщо його дратувала провокаційна поведінка старшокласників, це б не завадило йому виявити стеження.

Навіть якби це був не Тацуя, цей погляд настільки очевидний і помітний, що його міг би помітити будь-хто.

Цей магазин знаходився на найкоротшому маршруті від школи до станції, можна навіть сказати, майже на самій станції. Засівши на станції, найпростіший спосіб вичислити учня по дорозі до дому. Можливо, це була засідка. Хоча вони спробували приховати свою присутність, через неприховану ворожість, немає сумнівів, що у них не добрі наміри. Однак це не викликало великої настороги, у порівнянні з тим снайпером, що днями серйозно поранив Тацую в груди, їх майстерність була дитячою.

Доки він роздумував, що робити, завершивши зі своїми покупками, з магазину вийшли Ісорі та Канон.

– Вибач за очікування... Щось сталося?

Щойно вийшовши, запитав Ісорі, Тацуя лише здивувався його чутливості.

Адже це було не легко зрозуміти.

Як на підтвердження, Канон схиливши голову на бік видала «Хм?».

Ісорі був гарним в магії з затримкою та умовою активації, але такий рівень спостережливості, більше підходив для магії сприйняття.

– Нічого, схоже за нами спостерігають і я думав, як вчинити.

Чесно відповів на питання Ісорі Тацуя, оскільки не вважав, що це варто приховувати.

Але він не зміг дати повну відповідь.

– Спостерігають? Шпигуни?!

У момент з його словами «і я думаю» увірвалась Канон.

Це було шумно.

Всеодно що просити іншу сторону «тікайте», як і очікувалося, спостереження зникло і спостерігачі почали зникати.

Однак Канон була достойною наступницею Марі.

Лише коротко запитавши «Де?», вона кинулася в тому напрямку, куди вказував погляд Тацуї.

– Канон, магія.

– Я знаю! Вір в мене, Кей.

Можливо, він нагадав їй, тому що не зовсім довіряв, але Ісорі спізнився і був змушений залишатися з Тацуєю, який повинен був стати тимчасовою заміною Канон, і лише чути її голос, що віддалявся.

Канон була першокласним магом свого покоління, а також спринтером атлетичного клубу. По силі ніг, вона не могла конкурувати з найкращими спортсменами, що не є магами, але якщо це інший учень старшої школи, або звичайна людина, така велика сила не потрібна.

Канон швидко бігла зі спідницею що коливалась на вітру і вже скоро помітила маленьку фігуру, що утікала.

Дівчина носила таку ж уніформу, що і вона.

Хоч її це здивувало, але діяти їй було простіше, ніж думати, до того ж її девізом було дій рішуче. Не було жодних підтверджень того, що та особа була тим спостерігачем, про якого говорив Тацуя. Але вона не припинила погоні. Канон відчувала, що це і є ця дівчина. Слідуючи своїм інстинктам, вона ще більше збільшила швидкість.

Незабаром, відстань скоротилася до десяти метрів, дівчина утікачка подивилася через плече.

Маски чи захисних окулярів на її обличчі не було.

Канон вдивилася в обличчя дівчини, щоб запам’ятати її профіль.

Дівчина не збиралася потрапляти на очі, це була випадковість.

Було так задумано чи ні, але це відволікло Канон.

Коли дівчина знову повернулася, Канон помітила що вона викинула за спини маленьку капсулу, яка ось-ось торкнеться землі.

«Погано», промайнуло у Канон.

Зупинившись, вона рефлекторно закрила очі.

Вона намагалася прикрити обличчя обома руками, але нажаль, це було невчасно.

Інтенсивний спалах світла проник між руками й навіть крізь закрите повіко, одне око відчуло біль.

Від перехожих, що спостерігали за сценою між цими двома, пролунало кілька криків.

Закривши ліве око, Канон відкрила праве, що не постраждало.

Дівчина ось-ось втече на скутері

Права рука Канон потяглася до лівої.

Сайонові частки почали всмоктуватися в браслет, на її зап’ясті, відповідно до швидко введеної комбінації клавіш почала розгортатися послідовність активації.

Однак, перш ніж Канон завершила її розгортання, послідовність активації знищила сайонова куля, що прилетіла заду на рівні талії

– Що ти робиш?!

– Канон, ні!

Ці слова прозвучали одночасно.

Слова Канон, що озернилася на бігу та Ісорі, що кинувся у перед перекрили один одного.

За спиною Ісорі нерухомо стояв Тацуя, з CAD у формі пістолета в руці.

Ісорі підбіг до Канон, що здивовано заклякла від дорікань коханого.

Ісорі, що продовжував маніпулювати CAD на бігу завершив побудову магічної послідовності.

Він активізував магію Виділення «Роад Екстеншін6» на скутер утікачки.

Два колеса скутера, що тільки-но почав віддалятися, почали прокручуватися на місці

Скільки б мотор не розкручувався, він не рухався в перед.

Хоча шлях був відкритий і прямий, вона не могла рухатися. Це був прямий лабіринт.

Секрет полягав в тому, що через маніпуляцію розподілом електронів на контактних поверхнях шин та дороги, Кулонівська сила7, створювала ефект відштовхування і сила тертя зводилася до нуля. На словах це дуже проста магія, але ця техніка вимагає неймовірно складної магічної послідовності.

Складна магія, що підтримувала гіроскопічний ефект, не даючи впасти, і навіть незначне початкове прискорення компенсувалося відштовхуванням сили Кулона, тож скутер з дівчиною застрягли на місці.

Вона вже не може втекти.

Так думали Ісорі, Канон і навіть Тацуя. Це була цілком розумна і природна думка. Здоровий глузд говорив, що з цього стану вийти не можливо.

Але дечого вони не знали.

Ця маленька дівчина цілковитий любитель в бойових ситуаціях.

А любитель завжди вживає не стандартні заходи. Кажуть, що у відчайдушній ситуації, нестандартні відчайдушні дії пробивають фронт з восьми напрямків.

Дівчина великим пальцем натиснула на кнопку, що була закрита пластиковою кришкою збоку на лівій ручці.

На звичайному скутері такої кнопки немає.

Кнопка з кришкою нагадувала активацію сигналу тривоги, призначену для разового використання, кнопка активувала «одноразовий трюк» придатний для використання «лише один раз».

Раптом спинка сидіння вибухнула.

Задня спинка відлетіла і показались два ракетних двигуни, що почали вивергати полум’я.

Скутер раптово рвонув, ніби його пнули.

Дівчина, яку почало хилити назад, міцно вчепилась в ручку, зупиняючи падіння.

Ошелешений Тацуя дивився на те, як віддаляється і зникає її спина.

Вона не відпускала ручку, тому що в неї була вбудована така функція. «Схоже, вона планувала це з самого початку», подумав Тацуя.

Однак він не думав, що ставити під сидіння ракети з рідким паливом, це розумно.

Якщо він перекинеться і така кількість палива загориться, можна бути впевненим, що смертей перехожих, яких зачепить вибуху, не уникнути.

Це було диво, що скутер не упав, коли запустились ракети.

Зазвичай, рульове колесо, в момент раптового прискорення, втрачає контроль і відбувається падіння.

Якби не магія, що підсилювала гіроскопічний ефект і якби коефіцієнт тертя не був зменшений майже до нуля, певно результат був би саме таким.

Якби його зупинила магія Канон, а не Ісорі, скутер повинен був би впасти й сталася б катастрофа.

– Про що думає та дитина...

– Слід сказати, що ми всі досить удачливі...

Мабуть, семпаї думали так само як і Тацуя.

◇ ◇ ◇

Залишивши модифікований скутер, дівчина завалилась у фургон, підготовлений спільниками, її плечі різко піднімались і опускались.

Вона не могла уявити, що це настільки жахливо, коли біля тебе, так близько, прямо в тебе за спиною, палає полум’я.

Доки вона їхала, здавалося, що спідниця, спина блейзера і її волосся палають.

Водій фургона мовчав.

Її не втішили жодним словом.

Це очікувано.

Оскільки вони не друзі, а просто спільники.

Дівчина обняла плечі руками.

У неї не було жодного вибору, окрім як стерпіти це.

Вона терпляче сиділа на сидінні фургона з затемненими вікнами.

Врешті-решт, коли страх згас її серце поступово сколихнуло розкаяння.

Її підганяв інстинкт втечі, але спокійно проаналізувавши обставини, вона зрозуміла, що жодних причин для втечі не було.

Тому що вона щойно бачила ту людину.

Зрозумівши, що вона відчуває провину, дівчина відчула нестерпний гнів від того, що винна завадила їй тверезо мислити.

Дівчина усвідомила, що не підходить для подібних речей.

Вона розуміла, що у неї замкнутий характер і не відчувала потреби це змінювати.

Бо її люба сестра була такою ж.

Її ідеалом була, старанна в навчанні, старша сестра, але оскільки вона вважала себе не настільки талановитою, виходячи зі свого захоплення технікою, обрала шлях інженера.

Тоді що вона робить з цим підозрілим типом, запитувала вона себе.

Незабаром знайшовши відповідь.

В глибинах свого серця.

Це, тому що вона не могла пробачити цій людині.

Вона не була зацікавлена у винагороді за успіх.

Буде достатньо, якщо вона зможе побачити сумний вираз на обличчі цієї людини.

Дівчина несподівано розсміялася.

Тому що зрозуміла, що сьогодні, схоже, вона обійшла його.

Вона не могла дозволити собі поглянути у дзеркало заднього виду, але безумовно він стояв з ошелешеним обличчям, спостерігаючи, як вона впевнено тікає від нього...

Сміх дівчини був похмурим, жорстким і шаленим.

Продовжуючи, дівчина розбивала своє серце.

Але в цьому фургоні не було нікого, хто б зупинив її.

В кімнаті старого будинку, на краю Токіо, в Ікебукуро. У кімнаті, що повинна була бути офісом магазину загальних товарів, вишукувалися ряди тісно стоячих старомодних моніторів, а за ними сиділи чоловіки, що виглядали так, ніби збиралися їх вкусити.

Один з чоловіків середнього віку з похмурим обличчям дивився на дівчину, що відображалась на моніторі, який стежив за ситуацією в фургону.

– З цією дівчиною все в порядку?

Чоловіка не турбували цілісність тіла чи розуму дівчини. Він лише боявся, щоб безумство дівчини не позначилося на ньому.

– Водія фургона найняв старший Чжоу, здається, якщо щось станеться нас не знайдуть.

– Цей молодий посередник. Наскільки йому можна довіряти?..

З гіркотою заговорив інший чоловік, згадавши обличчя молодика.

«Мені це не подобається, але немає іншого вибору, як довіряти йому».

Це були почуття чоловіка, які він і не приховував.

– Що там з реліктом.

Раптово змінив тему чоловік, щоб позбутися гнітючого настрою. Підлеглий, який стежив за іншим монітором, підняв погляд в гору і встав.

Немає доказів, що він покинув компанію Фоур Леарс Технолоджі, але теперішнє місце знаходження не відоме..

– Гм... Four Leaves? Дратівлива назва. Вона має якесь відношення до тих Йотсуба?

– Вірно. Я провів детальне розслідування, але не знайшов зв’язку. Крім того, Шоуойо і Хачоу8 у цій країні часто використовуються в назвах магічних компаній.

– Заплутує.

Чоловік виплюнув це слово з огидою, ненавистю та розчаруванням. Однак був незначний вираз страху, який не можливо було приховати.

Ім’я Хачоу було відомим у зв’язку з укладанням магії в чотири системи й вісім типів та мандалою9 Таідзоукай Накадай Хачішойн, проте прізвище Йотсуба було більш відоме у світі. Використовувати ім’я одного з Десяти головних кланів, Йотсуба, є своєрідним табу, для тих хто займається магією. Якщо японська компанія додасть до своєї назви слово що означає Йотсуба, то шпигунські й злочинні організації будуть обережні, щоб не викликати невдоволення цієї сім’ї. Проте сім’я Йотсуба нічого не говорила з цього приводу, тож багато компаній додавало до назви слова що означали «чотири листя», щоб «запозичити загрозу тигра» на удачу.

Може, це й по дитячому, але ефект від цього не можливо було заперечувати. Насправді вони витратили достатньо часу і сил, щоб уникнути тіні Йотсуба. Усвідомлюючи це, чоловік гірко скривився.

– …Не ослабляйте спостереження за Саюрі Шіба. Ми щось знаємо про дім, який вона відвідувала днями, в ночі?

На його питання відповів ще один підлеглий.

Здається в там живуть брат і сестра, діти чоловіка від першого шлюбу.

– Вона пішла перевірити пасинка і падчерку?

Прийнявши, на відповідь підлеглого вираз «лайно», він діловитим тоном продовжував ставити питання.

І ким вони є, ці двоє?

– Обоє першорічки Першої старшої школи при Магічному університеті.

Однак, схоже, його зацікавила ця відповідь.

– Імена?

Брат - Шіба Тацуя, а сестра Шіба Міюкі.

– Шіба Тацуя?

Коли він почав шукати у своїй голові знайоме ім’я, озвався чоловік, що стежив за фургоном.

– Це ціль помсти нашої спільниці.

– Зрозуміло старша школа пов’язана з університетом... Це може бути зручно.

Задумавшись про щось, що викликало помітну посмішку, на одну, дві секунди, чоловік повернувся до серйозного виразу і віддав новий наказ.

– Додайте до списку спостереження Першу старшу школу і Магічний університет. Якщо не обхідно, можете залучити людей з інших завдань. Тоді підсильте підтримку цієї дівчинки. Скажіть їй, що витік конфіденційної інформації буде найбільш ефективною відплатою. Також, дайте їй зброю.

Він продовжував почергово роздавати накази.

– Капітан Люй.

– Так.

– Беріть команду і в поле. Якщо вам здасться, що за нами йде нишпорка, усуньте його.

Віддавши останній наказ великому молодику, чоловік, нарешті, залишив кімнату.