[10]

Том 29. Розділ 4 - [11]

[11] Хоча кораблі Нового Радянського Союзу відійшли, це не означало, що військова загроза зникла. Пройде кілька тижнів, перш ніж сталий розпорядок повністю відновиться. Старші школи при Національному магічному Університеті, по всій країні, відновили заняття, але позакласна діяльність обмежена до шістнадцяти тридцяти. Оскільки заняття у Старшій школі магії тривали до третьої двадцяти, вони скорочені приблизно на одну годину. Звичайно, Перша старша школа не є винятком. Студентська рада та Дисциплінарний комітет, що контролюють поза шкільну діяльність, також закінчували до п’ятої години. Незадовго до сімнадцятої тридцять. Еріка, Лео, Мідзукі та Мікіхіко чекали на окремі кабінки на найближчій до Першої старшої станції. Міюкі й Ліна діяли окремо, і покинули школу трохи раніше. Шізуку і Хонока вже сіли у свою кабінку і поїхали, а решта чекали наступної. – О, наближається.. Розкладу рухів кабінок не було, але, якщо багато пасажирів, наступна прибуде приблизно через п’ять хвилин. Говорячи про цю станцію, то нею користувалися учні, щоб приїхати в школу та поїхати додому. Зараз пік пасажирів спав і тут чекали лише компанія Еріки, попри це, наступна кабінка прибула через п’ять хвилин, як транспортний засіб Хоноки покинув станцію. – Тоді прошу вибачення, я поїду першою. Мізукі підійшла до відкритих дверей. Серед них був встановлений порядок від’їзду. Лише Хонока прямувала в протилежному напрямку, тому, в таких випадках коли з ними не було Міюкі й Тацуї, порядок був наступним: Шізуку, Мідзукі, Еріка, Мікіхіко, Лео. Але сьогодні були деякі відмінності. – Мікі, краще проведи її. Раптом, Еріка не просто попросила, а порадила, провести Мідзукі. – Е!? – Чого дивишся, швидше. Хоч тут немає інших пасажирів, те що ти возишся, дратує. – Ну, добре... Слова Еріки звучали не розумно, але Мікіхіко без вагань погодився провести Мідзукі. Насправді він навпаки дуже радів цьому. – Е, ну, це якось не правильно. Побачивши, що Мікіхіко підійшов, Мідзукі зашарілася, але було видно, що це їй не неподобається. – Ні, Мідзукі. Небезпека ще не минула. Незалежно від внутрішніх почуттів Мідзукі, Еріка була не приступна. – Досить розмов, швидше. – Ну, так... Зрештою, Мідзукі та Мікіхіко, з поштовхом Еріки, сіли в один транспортний засіб. – ...Ти щось задумала? Індивідуальна кабінка, з двома людьми, від’їхала від платформи. Проводячи її, коротко запитав Лео. – Що? Відповіла Еріка, не глядячи на Лео. Я про те, чому ти сказала Мікіхіко провести Мідзукі. – Я ж вже сказала? Через небезпеку. Еріка все ще дивилася у напрямку транспортного засобу з Мідзукі. Але Лео нахмурився через надзвичайно напружену атмосферу. – Ей, ще вчора ти не говорила про якусь небезпеку. Тебе щось хвилює? Еріка нарешті повернулася до Лео. – ...Сподіваюся, це лише хвилювання. Під час цих її слів, до платформи під’їхала наступна кабінка. Еріка підійшла до пасажирського місця й озирнулася. – Лео, проїдемося трохи разом. – Чого це ти раптом? – Сідай, якщо так. Поясню в середині. Еріка сіла до індивідуальної кабінки. Лео роздратовано почухав потилицю, перетнув дорогу по розсувному містку, що заблокував кабінку попереду, і сів поруч з Ерікою через протилежні двері. ◊ ◊ ◊ З того моменту як він сів не електромотоцикл «Увінглесс» і почав погоню пройшло більше десяти хвилин. Перед озером Сай, Тацуя побачив самохідний автомобіль з Ейдосами Мінамі та Мінору. Прискорившись він порівнявся з легковим автомобілем. Чоловік, що тримав кермо на традиційно оформленому водійському сидінні, мав обличчя Мінору. Навіть якщо ще не виповнилося вісімнадцяти років, можна було отримати спеціальні права на чотирьох колісний транспорт, але він не думав, що Мінору відповідав вимогам для цього. Але зараз проблема була не в цьому. Активувавши хвилею мисленнєвих часток CAD з повністю мисленнєвим контролем і зчитав виведену ним послідовність активації. Побудована магія — це «Перериванням техніки» налаштована для протидії Костюмованому параду. Магічна послідовність Розпаду, що відповідала техніці родини Кудо. Вона розкладала магічну послідовність, що створювала видиму ілюзію, навіть якщо самого Мінору не було видно неозброєним оком. Тацуя активував заклинання. По обличчю Мінору пробіг шум, контури всього тіла були розмиті. Тіло людини з образом Мінору, не розвалилось. Магічна послідовність, що створювала образ Мінору, втратила свою структуру інформаційного тіла і розсипалася. Після того, як серпанок мисленнєвих часток розвіявся. «Кудо Соуші! Зрештою це підробка!» Тацуя не став перевіряти «річ з образом Мінамі», що сиділа на пасажирському сидінні. «Мінору» був підробкою. Мінамі не могла бути реальною. Тацуя різко загальмував, щоб повернутися до схованки у лісі. В цей момент Соуші крутнув кермо праворуч. Великий легковий автомобіль заскрипів шинами й різко наблизився до Тацуї. Від цього самохідний автомобіль закрутило. Електронний мотоцикл, злетів з дороги, наче його били. «Увінглесс», керований Тацуєю, намалював в повітрі духу і розвернувся. Легковий автомобіль не збив мотоцикл. Він злетів сам, за допомогою магії польоту. Тацуя дозволив літаючому мотоциклу «Увінглесс» злетіти в повітря і розвернутися на сто вісімдесят градусів, знову поставив його на дорогу. Поглянув у дзеркало заднього виду. В нього був автомобіль, що зупинився, розвернувшись боком. Легковий автомобіль, керований Соуші, був готовий гнатися за мотоциклом Тацуї. Мисленнєвою хвилею, Тацуя активував CAD, вбудований в костюм. В ту мить як він активував магію, два колеса з одного боку самохідного автомобіля відірвались і автомобіль з гуркотом упав шасі на дорогу. Ця машина більше не могла заважати Тацуї. Натомість Соуші міг атакувати його, стримуючою магією, легковий автомобіль, що зійшов з дороги й нахилився на бік, ставав все меншим у дзеркалі заднього виду. Скільки б часу не минуло, Соуші не атакував магією. Близько сімнадцяти сорок п’ять, Тацуя прибув до схованки, яку використовував Мінору. Перш ніж кинутися в ліс, під час бігу, за допомогою комунікаційного пристрою костюма він розповів Хійоґо про втечу Соуші. До цього моменту, підлеглий батька Хійоґо, Ханабіші Тадзіма, вже був відправлений йому на підтримку. Він залишив мотоцикл на узбіччі. Але це виявилося не потрібним. На відміну від попереднього разу, бар’єр йому не заважав. Сам бар’єр, що збивав з напрямку, все ще залишився. Однак його функціональність значно зменшилася. Це, тому що немає кого приховувати, чи механізм на який повторно вплинули магією, щоб зруйнувати, ослаб. Зараз не час було роздумувати над причинами. Тацуя підійшов до екзотичного, дерев’яного, одноповерхового будинку і відчинив двері. Очікування Тацуї, що в схованці буде порожньо, було невірним. Слабкі ознаки присутності відчулися відразу після відкриття дверей. Ознаки людей були, але не відчувалося життєвої сили. У Тацуї не було так званої «здатності відчувати надприродне», але йому стало цікаво, чи саме таке враження виникає коли зустрічаєш привида. У Тацуї не було можливості ігнорувати його існування. Хтось, подібний до привида, відчув Тацую. Тацуя зрозумів, що той чекав на нього. Зараз у нього не було можливостей проводити додаткові битви. Разом з тим, він не міг проґавити жодної, найменшої підказки. Якщо ознака є ворогом, краще заощадити час, пробившись крізь неї, ніж чекати, поки пастка спрацює. Тацуя зайшов в особняк і наблизився до ознаки. ◊ ◊ ◊ Хонока повернулася додому приблизно в той самий час, коли Тацуя зайшов до схованки, яку використовував Мінору. Вона живе одна. Хоча її батьки ще живі, вони часто виїжджали з дому заради роботи, з початку молодшої школи. Матері Хоноки та Шізуку були близькими з дитинства і Хоноку часто довіряли дому Шізуки. Навіть під час навчання в молодшій школі, коли її батьки на тривалий час покидали дім, вона жила в домі Шізуку, як в пансіоні. Пан і пані Кітаяма любили Хоноку, як сестру Шізуку. Зокрема, батько Шізуку, Кітаяма Ушіо, здавалося, надмірно любив, що змушувало її відчувати провину, поки вона росла. Безумовно, Хонока почала жити сама, після вступу до Першої старшої школи, саме через рішучість назавжди залишити батьків Шізуку. Коли Хонока зважилася на квартиру, щоб жити одній, виникла невелика суперечка. Першим ділом Кітаяма Ушіо сказав; «Давай я куплю квартиру». Коли вона відмовила, він, на диво, продовжив готувати квартиру в супер розкішному кондомініумі, сказавши: це квартира з ідеальною охороною і керується моєю дочірньою компанією». Він намагався здати в «оренду» Хоноці квартиру в кондомініумі, де всі квартири призначені на продаж, а не в оренду. Коли його пропозицію відхилили, він сказав: «Принаймні живи у безпечному орендованому кондомініумі», і запропонував більше десятка об’єктів нерухомості, які підібрали його підлеглі. Після обговорення з батьками вона обрала кімнату, в якій зараз проживає. Ця квартира була обрана за умови зручності доїзду до школи, виключаючи об’єкти, занадто дорогі для оренди, та об’єкти, які занадто великі для проживання одній, навіть якщо не останнє, він мав бути достатньо безпечним, щоб самотня дівчина могла жити одна. Тому вона не повинна була хвилюватися, щодо вторгнення поки її не було в дома. Хоч вона маг, Хонока мала мислення і ставлення схожі на звичайних дівчат. Не було жодної можливості помітити підозрілих людей, щойно повернувшись до будинку. Хоноку схопила позаду, непомітна фігура, яка беззвучно підкралася зі сліпої зони. – Кья (хмхм). Крик достатньо не піднявся, а рот вже закрили тканиною. Перш ніж зрозуміти, що варто затамувати подих, вона вдихнула ліки, якими була просякнута тканина, Хонока втратила здатність мислити. ◊ ◊ ◊ Міюкі, яка прийшла зі школи трохи раніше за своїх друзів, уже дома переодягнулася в повсякденний одяг. Те, що Тацуї не було дома, вона знала ще до повернення додому, із залишеного ним повідомлення. Бажання почути голос Тацуї телефоном, тліло в її серці, але сильне бажання «не турбувати брата» стримувало її. До вух Міюкі долинув звук вхідного дзвінка. Керована очікуваннями, вона кинулася до настільного термінала. Однак на моніторі маленького термінала, розмішеного на столі її кімнати, відображалося не ім’я Тацуї. – Піксі, що сталося? Телефонувала Піксі, яка чекала в кімнаті студентської ради. – Шановна Міюкі. Тацуя наказав Піксі, поки його немає, підкорятися Міюкі. На цю мить, Міюкі, хоч і тимчасово, але господиня Піксі, проте вона не називала її «господинею». Піксі, скоріше Паразит в середині неї, вважала своїм господарем виключно Тацую. Однак, згідно з наказом Тацуї, вона, за необхідності, доповідала Міюкі. – Пані ・Мітсуї ・викрали? Також сповіщала про такі надзвичайні ситуації. – Що?! Мимоволі вирвалося у Міюкі. У Міюкі не бракувало досвіду надзвичайних ситуацій, але викрадення її однокласниці було абсолютно несподіваним. Викрадення не є рідкісним злочином. Попри те, що через технічне забезпечення вуличними камерами, їх кількість неухильно зменшувалася, але все ще відбувається шістдесят-вісімдесят випадків на рік. Минулого року стався масштабний інцидент з торгівлею людьми гангстерами, і кількість жертв одразу перевершила дві сотні. Але вона не думала, що жертвами стануть її друзі. Цей світ не можна назвати мирним, але принаймні в Японії стан безпеки не настільки поганий, що люди повинні жити в страху після кожного злочину. – Піксі, тобі відома ситуація? Однак, Міюкі швидко отямилась. Міюкі лише сімнадцять років і чотири місяці, але її життя досі було бурхливим. І ця «кар’єра» не була хизуванням. – Пані Мітсуї ・перебуває в напів ・несвідомому стані ・через наркотичні засоби та втратила свободу волі. В супроводі двох ・викрадачів, вона ・вийшла з квартири. На цей момент ・вони рухаються пішки. Паразит в Піксі, розбуджений «почуттями» Хоноки, отримав власне Его. З огляду на це, Піксі та Хонока духовно зв’язані. Через можливості обробки інформації неможливо відстежити те, що бачить і чує Піксі з боку Хоноки, але іона здатна відстежувати відчуття Хоноки в реальному часі. Тацуя наказав Піксі не заглядати в особисте життя Хоноки. Через «шлях», що пов’язував Хоноку та Піксі, навіть без власного бажання, вона могла відчути стан Хоноки, тому Тацуя віддав такий наказ. Але зараз надзвичайна ситуація, коли Хонока під загрозою. Тіло Піксі — це машина, яка сама по собі не здатна виробляти сайони, а Паразит, що живе в Піксі, не може підтримувати свою діяльність, якщо не отримуватиме мисленнєві частки зовні. А Хонока — найбільше джерело сайонів Піксі. І як тільки припинить функціонувати, Паразит втратить своє Его. Бездіяльність еквівалентна смерті живої істоти. Іншими словами, особиста безпека Хоноки пов’язана з життям і смертю Піксі. Тацуя погодився, що Піксі хоча б стежитиме за поведінкою Хоноки, якщо це буде в межах безпеки Хоноки. – Поправка. Щойно сіли в самохідний автомобіль. Кількість викрадачів зросла до трьох, окрім водія самохідного автомобіля. – Зрозуміла. Якщо Хоноці буде загрожувати небезпека, зупини їх за допомогою телекінезу. – Зрозуміла. Умови зняття ・заборони використання ・телекінезу прийнято. – Продовжуй відстежувати точне місцезнаходження Хоноки. Коли визначиш, що викрадачі прибули до схованки, повідом її розташування. – Зрозуміла. Міюкі завершила розмову з Піксі й зателефонувала дворецькому Тацуї, Ханабіші Хійоґо. ◊ ◊ ◊ Схованка Мінору була одноповерховою, але площа і кількість кімнат були великими. Тацуя ненадовго вийшов з дверей, обійшов довкола будинку, підтвердив відсутність задніх дверей, і знову зайшов через передній вхід. Взуття він не зняв. Підлога була чиста, але йому було байдуже, що він залишить бруд. Для нього це місце було «об’єктом обшуку», а не «житловим простором». Він витратив майже п’ять хвилин, оглядаючи особняк ззовні, але Тацую це теж не хвилювало. Не тому, що він поспішав повільно, а тому, що це дало цінну інформацію, що ніхто не зможе вийти через деякий таємний вихід, поки він оглядає будинок в середині. Власник ознак знайшовся досить швидко. – Вельмишановний Фудзібаяші? В середині схованки, в кімнаті, що нагадувала кімнату без вікон, чекав Фудзібаяші Наґамаса, глава престижної родини Фудзібаяші, древній маг і «користувач Ніндзюцу», батько лейтенанта Окремого магічного батальйону, Фудзібаяші Кійоко. Тацуя зняв шолом, який все ще носив в особняку, взяв його під пахву і заговорив з тим, хто мав вигляд Наґамаси. – Вельмишановний Шіба. Ви теж прийшли? У відповіді Наґамаси не було жодних нюансів. – Я відчув нестабільність бар’єра. Навіть якби його звинувачували, Тацуя не відчув би жодної провини. – Ви теж, вельми шановний Фудзібаяші. Питаючи у відповідь, Тацуя був привітним, але в його погляді було різке світло. – Ні. Я за графіком. В погляді Тацуя спалахнуло більш інтенсивне світло і навіть очі чіткіше і сильніше звузилося. – Чи означає це, що ви збиралися владнати все без мене з самого початку? З формулювання Тацуї зникла повага до старших. Однак, схоже, Наґамасу це не хвилювало. – Владнати... Хм, у певному сенсі, це правильний вислів. Я прийшов сюди, щоб владнати цю хаотичну ситуацію. – З метою дозволити Мінору втекти, а не зловити його? Тацуя поставив питання, яке не було безпосередньо пов’язане зі словами Наґамаса. – Саме моя родина Фудзібаяші, розповіла колишній Дев’ятій лабораторії основну техніку «Костюмованого параду». Наґамаса теж сказав щось, що не мало нічого спільного з запитанням Тацуї. – Беззаперечно «покрив» попередника Коконоє є шедевром, але саме «Тіньовий двійник» Фудзібаяші пов’язав його з сучасною магією. Ми надали Колишній Дев’ятій лабораторії багато інших методів. – Отже? Я не бажаю слухати ці скарги. Сказав Тацуя, який вислухав все що сказав співрозмовник. – Це ні в якому разі не образи. Нас не цікавлять вульгарні вигоди та витрати, як традиціоналістів. – Ви хочете сказати, що в цьому була висока мета, як пошук істини? В тон Тацуї домішався відтінок глузування. – Пошук істини. Саме так. Проте Наґамаса серйозно кивнув. – Вельмишановний Шіба. Чи знаєте ви для чого призначене мистецтво Шінобі? – Ні. Просто відповів Тацуя. «Я тут не для складання іспиту» Ніби читалося в його тоні. – Мистецтво Шінобі — це техніка розвідки та вбивства епохи, коли ще не були винайдені електронні пристрої. Шінобі, здатні й не здатні користуватися «ніндзюцу», були агентами розвідки та вбивцями. Більше ніким. – Навіть якщо були незадоволені? – Шінобі, які жили у той час, можливо, були задоволені. Незалежно від ставлення, їх техніки, безумовно, були значущими. – «Ніндзюцу» є значущою навичкою навіть у наш час. – Невже це так? З поширення електронних пристроїв, сфери де шінобі могли відігравати активну роль, стали дуже обмеженими. З розвитком сучасної магії, яку можна швидко і негайно активувати, «Ніндзюцу» витісняється у сферу інтелекті. – Древня магія, яка вирізняється раптовими атаками, чудово підходить для вбивств. – Ми не раді жити лише як вбивці. – Якщо ви тут не для того, щоб виграти час, переходьте до висновків. На прохання Тацуї, яке демонструвало його розчарування, Наґамаса промовив, – Я радий, – не демонструючи неприємного виразу на обличчі. – Своєю корисністю, «Ніндзюцу» не може перемогти сучасну магію. Марна техніка застаріє і з часом зникне. Перш ніж це станеться, «Ніндзюцу» залишиться в сучасній магії і разом з тим буде перетворена в технологію, яка відповідає сучасним потребам. Попередник вважав, що це обов’язок моєї родини Фудзібаяші, яка є шінобі клану Іга. Розвиток самого «Ніндзюцу». Це наша мета. – Як це пов’язано з Мінору. Кудо Мінору — це завершена форма мага «Дев’ятки», мета якої — включити древню магію в сучасну та розробка нових технік. Водночас він є членом сім’ї Фудзібаяші, який опанував нововведення сучасної магії. Я не можу віддати його в руки Десяти головних кланів чи Сил Самооборони. – Між Мінору та родиною Фудзібаяші не повинно бути кровного споріднення. – Шінобі не потрібні кровні зв’язки. Тацуя не намагався переконати Наґамасу. Він просто шукав корисну інформацію. Вирішивши, що нічого не вийде, повернувся спиною до Наґамаси та збирався піти. Він не боявся атаки в спину. Тацуя з самого початку знав, що тут не має жодної істоти, яка б могла напасти на нього відкрито. Постать Наґамаси, позаду Тацуї, розтанула в повітрі. Як і очікував Тацуя, атаки в спину не було. Здивований, він швидко натягнув шолом і побіг до виходу. Вогняне полум’я і гуркіт перегородили шлях. ◊ ◊ ◊ Сутінки наступали приблизно о шостій вечора. Навіть після літнього сонцестояння дні ще довгі, але потемніло, мабуть, тому що вкрите хмарами. – Може піде дощ? – Дома позичу вам парасольку. Мізукі та Мікіхіко йшли пліч-о-пліч по дорозі на березі річки від найближчої станції до дому Мідзукі, розмовляючи. – Нічого страшного, якщо підніметеся нагору. Тато ще не повинен повернутися. Сказавши це, Мідзукі розсміялася. Це не перший раз, коли Мікіхіко проводжав Мідзукі додому, а також «вітався» з її батьками. У той час ставлення батька Мідзукі до Мікіхіко було досить суворим. Пізніше мати Мідзукі звинувачувала його в «незрілості». «Пані Шібата дівчина, тому це нормальна реакція», з гіркою посмішкою подумав Мікіхіко, не можна заперечувати, що це вкоренилося як неприємний досвід. – Ні, вже пізно. Я просто проведу вас до входу в будинок. – Ось як? Знову посміхнулася Мідзукі, показавши розчарований вираз обличчя. Посмішка Мідзукі на мить шокувала Мікіхіко. Але незабаром і Мікіхіко сором’язливо посміхнувся. Мізукі та Мікіхіко гуляли по дамбі, вздовж річки, створюючи теплу, лоскотливу атмосферу, яка викликає свербіж для третіх осіб. «Гарний настрій» зруйнували не мати Мідзукі, не її батько, який несподівано повернувся додому, а троє чоловіків з моторошною аурою. Люди, поруч, прогулювалися і розмовляли, а ці троє ціленаправлено наближалися, Мідзукі та Мікіхіко змінилися на обличчях і зупинилися. Хоч виглядало моторошно, це виглядало досить не пристойно. Їх вік коливався від тридцяти до сорока років. Ознак насильства не було. ...Якраз навпаки. Була якась ознака легкої брехні. Мікіхіко помітив аномалію їх маскування, яке вони носили, а Мідзукі, навіть не знімаючи окуляри, помітила ауру кольору жаху. Троє чоловік однаково здивувалися реакції Мікіхіко та Мідзукі, що сховалася за ним. Один з чоловіків раптом полетів горизонтально. Він не «стрибнув» і не «летів». Мікіхіко поспішно ухилився, стрибнувши у бік дороги, закривши спиною Мідзукі. Коли Мікіхіко, який однією рукою підтримав Мідзукі, що похитнулася, підняв обличчя, чоловік заблокував дорогу, що вела до станції. Працюючи так швидко, що ви не можете побачити розгортання послідовності активації. Саме по собі зрозуміло, що ці троє сильні й небезпечні маги. Мідзукі також інтуїтивно усвідомила їхню небезпеку. Два спереду й один позаду. Будучи затиснутим між чоловіками, Мікіхіко змінив позу. Спиною до річки. Закриваючи спиною Мідзукі. – Вам щось потрібно? Два праворуч, один ліворуч, річка позаду, а спереду пустир. Мікіхіко запитав двох праворуч, які стояли на дорозі, що вела додому Мідзукі. Він не очікував відповіді чи завести розмову. Вони не в глухих горах, а в спальному районі, хоч і на околиці. Це виграло час, сподіваючись, що мешканці викличуть поліцію. Однак чоловіки не відповіли. Мікіхіко енергійно опустив повернуту ліву руку. Він спіймав металеве віяло, яке вчасно вискочило з манжета. Злегка відкривши однією рукою унікальний CAD, Мікіхіко натиснув вказівним пальцем правої руки на одну із металевих смужок, що складали його. Навколо Мікіхіко та Мідзукі почав циркулювати вітер. Вітровий вихор блокував змішаний з повітрям аерозоль, що наближався до Мікіхіко збоку. Насправді аерозоль був наркотичним туманом, що паралізував свободу волі. Інтуїтивно випущена магія заблокувала атаку чоловіків. Чоловіки змінилися на обличчях. Невимушений, безтурботний вираз, простіше кажучи «обличчя зневаги до противника» змінилися на вираз готовності до бою. – Ви хто такі?! Він не знав про препарат як і його інгредієнти. Однак те, що його атакували, і безпомилкову злобу, приховану в цьому, Мікіхіко, який звернувся різким голосом, впізнав Його крик був рефлекторним питанням. Він не думав що почує щось у відповідь. Однак, всупереч очікуванням. – Хорсехеад. Чоловік зліва, який застосував атаку магією отруйного повітряного потоку, відповів на питання Мікіхіко. «Хорсехеад?» Мікіхіко поняття не мав, що це значить. Питання заповнило свідомість і погіршило концентрацію на ворогові. Це створило прогалину. Ворог справа кинув товсту голку. Ні, це був тонко заточений, білий, дерев’яний кілок. Правою рукою Мікіхіко відбив кілок, якому магія Руху надала швидкості та прискорення. Він не отримав травм. Його права рука, що визирала з розірваного рукава форми, була покрита тьмяним блиском. Захисна магія, п’яти елементів, що вкладала «Золото» в шкіру. З погляду на цей факт, хоч техніки різні, та можна сказати, що це старомодна магічна версія Магії зміцнення, в якій спеціалізується Лео. «Добре, що я це вивчив!..» Минулого місяця Мікіхіко навчився цій техніці Золотої броні від свого батька. Ця магія була порадою батька, про яку попросив Мікіхіко, який відчував потребу в техніках ближнього бою, коли бився з Силами Самооборони на чолі з Тооямою (Тоямою) Цукасою, десь в кінці травня в Ідзу. Хоча це відрізнялося від ситуацій, яку він припускав, можна сказати, що передчуття проблем Мікіхіко спрацювало. Однак на цьому атака ворога не закінчилася. Скоріше, кидок кілка був прощупуванням. Чоловік, що стояв поруч з тим, який кинув кілок, за два кроки, покрив відстань майже в десять метрів. Сильно пригнутий чоловік, виправляючись, махнув правою рукою зліва, знизу, вгору, вправо. Здавалося, що в правій руці чоловік тримав лише руків’я кинджала. Однак виглядом Мікіхіко не обдурити. На рукаві правої руки, яку він виставив вперед, ухиляючись назад, показався тонкий поріз що розійшовся. «Це ж скляний кинджал!» Колір відкритої правої руки Мікіхіко, з тьмяного блиску повернувся до початкового кольору шкіри. Золоті обладунки можна носити тільки на частині тіла. Ще одним недоліком є короткий термін дії та необхідність часу перед повторним використанням. Звичайно, Мікіхіко цього не забув. Невдовзі після атаки скляного леза він застосував магію, яку підготував передбачаючи розпад броні. – Вибачте! Це все що він зараз міг сказати. Не дочекавшись відповіді Мідзукі, Мікіхіко раптово обійняв її за талію. Мізукі завмерла. Вона теж, нічого не могла сказати. Вона не змогла дозволити собі навіть крикнути. Активувалася магія Мікіхіко. Повітряна маса, що розділяла Мікіхіко і людину зі скляним лезом, Генрі Фу з загону «Хорсехеад», вибухнула. Вибух вдарив не тільки Генрі, а й Мікіхіко. За допомогою сильного вітру Мікіхіко, тримаючи Мідзукі. підскочив. Перестрибнувши через загорожу, що запобігала падінню, зістрибнув з берега річки. Хоч її й називають річкою, але насправді це канал, що дублює русло річки. Доволі вузький з тихою течією і невеликої глибини. Активована в повітрі магія, дозволила на мить ступити на поверхню води, а наступної — зануритися у воду по коліна. – Пані Шібата, вибачте. Потерпіть трохи. Ще раз попросив вибачення Мікіхіко. Тим часом його пальці рухалися, готуючи магію. – Будь ласка, не хвилюйтесь. … Йошіда-кун! Вирвався крик Мідзукі у формі попередження. Але навіть без цього, Мікіхіко знав про погоню Хорсехеад. Трава на березі поглинула удар електричним струмам, яким атакували. Від магії системи Виділення, випущеної Іґґі Хо, одним з загону Хорсехеад, захистила сучасна магія «Громовідвід». CAD Мікіхіко був сконструйований для древньої магії, але послідовність активації сучасної магії теж зберігалися. Залишивши Іґґі, двоє інших стрибнули у річку. Гейб Шуй, що атакував наркотичним туманом, зверху за течією, а Генрі Фу, що тримав скляне лезо, знизу. Ситуація зовсім не покращилася. ◊ ◊ ◊ Палаюче полум’я атукало Тацую, якого заманили в особняк, який Мінору використовував для сховку. Це була вогняна техніка, яку Фудзібаяші Наґамаса випустив за межами особняка. Єдина магія, яку від початку може використовувати Тацуя, це «розпадання» та «відновлення». У магії, яка використовує штучну область магічних операцій, додану пізніше, сила втручання занадто слабка, щоб загасити полум’я, що охопило весь будинок. Хоча «палаючі речі» можна стерти за допомогою «Туманного розсіювання», яке розкладає речовини на елементарному рівні, «палаючі речі» залишаться на місці, викликавши палаючий вибух. Тацуя пірнув у полум’я, покладаючись на міцність «Фрід Сюїт», який він носив. Тацую, що вийшов з палаючого особняка, атакувала буря сюрікенів. Точне число двадцять дев’ять. Тацуя піднявся в повітря, ухилившись від сюрікенів, які летіли з усіх чотирьох сторін, з деякою різницею в часі. Він зависнув в повітрі й через шолом, розгледів зовнішність ворогів. Усі четверо нападників мали зовнішність Фудзібаяші Наґамаси. Під своїм шоломом, Тацуя нахмурив брови. Це було єдине, продемонстроване ним, вагання. Магія Тацуї вразила відразу чотири фігури. Не «розпад». «Бронебійна сайонова куля». Безсистемна магія, яка стріляє стисненою масою сайонів. Ця магія, розроблена під керівництвом Якумо, що має дві форми (прояву), летіла в звичайному просторі (матеріальному світі) і переміщувалося в інформаційному вимірі. Цього разу Тацуя скористався тим, що летів у звичайному просторі. Між ними було близько двадцяти метрів. Менше ніж за пів секунди, кулі мисленнєвих часток пролетіли крізь чотири фігури. Чотири Наґамаси зникли одночасно. «Всі чотири ілюзії - «Тіньові двійники»?» Уникаючи атаки кам’яною кулею позаду, розчаровано подумав Тацуя. Він помітив, що Наґамаса використовує «двійника», оскільки стояв перед ним в особняку. Тож не дивно. «Хоч і, схоже, але відрізняється від «Костюмованого параду»...» Така думка, наповнена гіркотою, виникла у Тацуї, коли він опустився на землю. «Двійник» Наґамаси, який той називав «Тіньовий двійник», відрізнявся від техніки, яку використовували Мінору та Ліна. Та, мабуть, була не достатньо сильною, щоб обдурити «Погляд духів». Однак одночасно розгорталися кілька і кожний двійник функціонує як магічна батарея, але більше цих двох особистостей, неприємним було те, що зв’язок з тілом був розірваний. «Це Хімічна субстанція. Магія духів... «Шикіґамі?» Він не знав теорії, але, мабуть, з незалежного інформаційного тіла, «тіні» створюються образи, якими керуються дистанційно, ховаючись за тінями. «Якщо повернутися до інформації про місце, де активувалася магічна послідовність, можна дізнатися де знаходиться основне тіло...» Розвернувшись назад, стираючи двійника позаду, Тацуя подумав, що це буде нелегко. Прямо зараз він перевів «погляд» на джерело магії прискорення, що запускала гравій. Але там вже нічого не було. Оскільки він йде за інформацією, то повинен мати можливість відстежити людину, що лише перемістилася, але, здавалося, що безперервність інформації порушується технікою приховування. Тацуя пригадав, що Якумо показував подібну техніку. Якщо не вловити магію під час активації, знайти її в інформаційному вимірі буде важко. А Наґамаса застосовує магію лише в момент запуску сюрікенів і гравію і зразу перериває дистанційний контроль. Таким чином, ці атака і захист — це гра визначення, коли й де активується магія. І поки що Тацуя відставав. І весь цей час Мінору продовжує тікати. Тацуї довелося боротися не тільки зі супротивником, Наґамасою, але й зі своєю нетерплячістю. ◊ ◊ ◊ Злива з блискавок лилася з берега. Наркотичний туман насувався з верху течії. Лезо насувалося з низу течії. Мікіхіко відбивав атаки трьох членів Хорсехеад, маніпулюючи водою річки. Кілки відбивалися водяними кулями. Щільна завіса туману використовувалася проти блискавок. Біла стіна водоспаду, що тік в протилежний від землі бік, проти наркотичного вітру. Щоб протистояти ворожим атакам скляним лезом, використовувався водяний батіг, розділений на вісім частин. Однак найкраще блокувати дистанційні атаки та триматися подалі від супротивників, які атакують у ближньому бою, але Мікіхіко не міг знайти підказок для контратаки. За його спиною тремтіла Мідзукі. Навіть серед літа, це проточна річка в сутінках, хоча кількість води невелика. Якщо ви занурені в річку по коліна, ваше тіло охолоне. Як тільки він це зрозумів, нетерпіння Мікіхіко зросло. «...Ні, це не добре. Не поспішай. Не будь нетерплячим.» Зробити ставку на все чи нічого. Мікіхіко відкинув таку спокусу, лаючи себе. Поки що Мідзукі не зазнала жодної шкоди, крім тієї, що проточна вода понизила температуру її тіла. І це тільки завдяки захисту Мікіхіко. Він добре це розумів. «...Якщо кинутися в лоб, все буде зіпсовано.» Сказав собі Мікіхіко. «...На нас тут напали не випадково. ...Ця дорога є шляхом пані Шібати від школи. ...Не я є їхньою ціллю. А пані Шібата.» З такими думками, попри психічне виснаження, він продовжував проводити бій в обороні. Терпіння Мікіхіко було винагороджено у вигляді підкріплення. На березі піднявся гучний звук зіткнення. Наче били тонким металевим стержнем або твердим деревом. – Ех! Ти мечниця Чіби! Чому ти тут?! Відразу після цього, видав стривожений крик Іґґі Хо з загону Хорсехеад. – Жодних питань! Голос, що прозвучав у відповідь, безперечно, належав Еріці. – Мікіхіко! Мідзукі! Ви в порядку?! А потім до Мікіхіко та інших долинув голос, трохи позаду Еріки, ближче до станції. – Лео?! Перш ніж Мікіхіко відповів, з дамби впала масивна фігура. З гучним сплеском води, у річку спустився Лео. – Залиште цього на мене! Він не очікувано стрибнув до вбивці з Хорсехеад, Генрі Фу. – Обережно, у нього скляний клинок! – Оу! Енергійно викрикнув Лео і кинувся на Генрі, який оговтався від свого здивування. Вигуку «Панцер» не було. CAD, який зараз використовував Лео, з мисленнєвим контролем, він отримав від Ернеста Розен минулого літа. Замість крику, Лео зіштовхнувся з кинджалом, покритий повноцінним сяйвом мисленнєвих часток. При цьому, навіть не враховуючи Мідзукі, їх було три на три. Мікіхіко зіштовхнувся з тим, що залишився, Гейбом Шуй, справа. ◊ ◊ ◊ В бою проти двійників Наґамаси, з переднього двору схованки, Тацую заманили до лісу. Хоч його називали морем дерев, це не означає, що дерева росли настільки густо, що немає можливості рухатися. Навіть якщо ви не маг, а трохи підготовлена людина, вам не доведеться хвилюватися, що ви заблукаєте, навіть якщо зійдете з дороги. Проте, безумовно, рухатися буде важко. Якщо ви не звикли до лісу, то не зможете задовільно вести бойові дії. Про найпростіші маневри з використанням льотної броні не може бути й мови. Однак, якби не очікувано це не було для Фудзібаяші Наґамаси, Тацуя, без жодних труднощів пересувався через перешкоди. Він звик діяти на основі інформації, отриманої «Поглядом духів», а не візуальної інформації, отриманої неозброєним оком. Навіть не візуальна інформація, отримана з електронних пристроїв, а не інформація, отримана за допомогою магії, досягла такого рівня, коли практично не виникає жодних незручностей. Навпаки, оскільки лінія зору була обмежена, було легко зрозуміти, де Наґамаса встановив магічну батарею. Видиме світло, інфрачервоні промені та радіо хвилі блокуються деревами, що робить пошук неозброєним оком і виявлення за допомогою датчиків костюма ще складнішим, ніж раніше. Проте, з «Поглядом духів», складність встановлення координат зменшується. У момент активації магії, ціль активації і маг інформаційно пов’язані. Якщо спробують знову кинути сюрікени та гравій, як раніше, і якщо вдасться точно передбачити момент, зворотне виявлення буде успішним. З-за дерева, попереду, з’явився двійник? Тацуя перевів «погляд» собі за спину. Спереду атаки не було. Сюрікен летів по діагоналі праворуч і ззаду. Коли він невеликим кроком ухилився від нього, щоб не втратити опору в підліску бур’янів, зв’язок з магом був перерваний. Від двійника попереду з’явилося ознаки активації магії. «Ні, це не так.» Вистріливши сайоновою кулею він стер двійника. Те, що передній двійник збирався активувати, було магією для маскування через затримку активації. Ознаки активації магії позаду. «Не смертельна звукова атака.» Озирнувшись він атакував бронебійною сайоновою кулею. «Витримав?» Двійник не зник. Тацуя піддався впливу звукових хвиль у чутливому діапазоні та обмеженому діапазоні частот. Шоломом, який носив Тацуя, автоматично блокував звукові хвилі, які викликали дискомфорт і порушували розумову концентрацію. Якщо дивитися лише на прямий ефект, то це безглузда атака. Тацуя стиснув у тричі більше мисленнєвих часток, ніж при попередній атаці. Переривання техніки. Потік сайонів здув двійника. Відразу після цього, навколо ноги Тацуї обвився ланцюг. Безглузда атака мала сенс в провокації контратаки. Ланцюг заіскрився іскрами електричного струму. Але наступної миті ланцюг зник. Пошкодження костюма та подряпини під ним зникли. В тіні дерев щось затремтіло. Погляд Тацуї, захований шоломом, сфокусувався на цих ознаках. Зліва від Тацуї з’явився новий двійник. Двійник ось-ось запустить гравій, окутаний полум’ям. «Погляд» Тацуї зафіксувався на тій «фігурі». Тацуя прочитав інформацію про двійника, що був з’єднаний з основним тілом. Від інформації на цю мить, до інформації на мить раніше. Трохи далі. Ще одну мить. Відмотати. Відмотати. Історія зміни інформації, розкриє «минуле», приховане в «сьогоденні». Тацуя випустив усю силу. Локальне «розкладання». Магія пробила тонку діру в людському тілі. Тацуя, безперечно, почув звук від людини, яка впала на обидва коліна, за деревом, приблизно в десяти метрах. ◊ ◊ ◊ На дорозі біля річки, що вела до дому Мідзукі, Еріка та Іґґі Хо з загону Іллігал MAP Хорсехеад, зчепилися в рукопашному бою. Еріка користувалася телескопічною дубинкою з вбудованим CAD. Зброєю Іґґі Хо був дріт. – Не погано пораєшся з цією саморобкою. Гарні навички. Між ударами та блокуваннями, озвалася, веселим тоном, Еріка. Іґґі мав суворий погляд, видивляючись прогалину в Еріки. Зброя, яку він використовував, це товстий, скручений дріт з заточеним кінцем. До нього була прикріплена дерев’яна палиця, як руків’я, він користувався нею, як рапірою. Хорсехеад в’їхали в країну літаком, як цивільні особи, тож не могли привести зброю. І це не обмежувалося нинішніми техніками. У них заведено виготовляти власну зброю з матеріалів, які легко добути на місці. Кілки кинуті в Мікіхіко, також виготовлялися шляхом заточки циліндрів власноруч, а скляні кинджали також виготовляються шляхом обробки віконного скла в лезо. Вони володіли магією, яка допомагала їм у цьому. Не тільки в обробці, навіть при використанні використовується магія, щоб компенсувати нестачу міцності матеріалу. Використовувати користь з усього з чого можеш і використовувати все що у вас є, як зброю. Виконуючи місії з диверсій і вбивств в місці проникнення, без підтримки рідної країни. Це був стиль місій Іллігал MAP. Дротяний меч, яким користувався Іґґі Хо, завдяки його магії, був міцний і еластичний, як справжня рапіра (принаймні, так виглядало). Втім, характеристики зброї, яку він виготовив, і бойові техніки це інша справа. Іґґі аж ніяк не слабкий. Він навіть володів прийомами бою на рапірах. Реальною технікою фехтування на високому рівні. Однак, що стосується технік меча, Еріка на сходинку вище, а то й на дві-три. Причина чому це поки нічого не вирішувало, полягала в тому, що Еріка побоювалася можливого прихованого Іґґі козиря. Але насправді, Іґґі Хо мусив підтримувати силу та еластичність дротяного меча, щоб пережити атаки Еріки й не міг дозволити собі використовувати іншу магію. Еріка, котра мала невелику інтуїцію щодо цього, атакувала Іґґі фокусуючись на силі. Це не удар і втеча за допомогою магії само прискорення, а метод бою, який утримує дистанцію в певному діапазоні дуговими переміщеннями, але не даючи супротивнику видихнути. Нарешті Еріка переконалася, що у її суперника не має магічних атак. Іґґі Хо замахнувся дротяним мечем горизонтально. Це була не рубаюча атака, а міцний і пружній дріт діяв як батіг, оскільки у нього був гострий кінчик і не було леза. Еріка відскочила та ухилилась від атаки. Зараз вона змінила свій шаблон і розірвала дистанцію. Іґґі Хо, швидко потягнув ліву руку до поясу. Три члени Хорсехеад носили свої CAD на стегнах, а не на зап’ястях. Еріка не знала, що опонент намагається маніпулювати CAD. Вона просто побачила в цьому прогалину. Цілком можливо, що вона виникла за його планом. Але вона була готова нею скористатися. Активувавши магію Само прискорення. Зі швидкістю непомітною оку, Еріка зблизилася з Іґґі. Іґґі Хо поспіхом перервав маніпуляцію CAD, і підняв меч, підтримуючи його лівою рукою. Еріка вдарила по дротяному мечу. Іґґі Хо був трохи збентеженим, оскільки віддача була набагато слабшою, ніж він очікував. Вбивця з Хорсехеад розгубився буквально на пів секунди. Коли свідомість Іґґі вирвалася з порожнечі, Еріка зайшла йому за спину. Озирнутися він не встигав. Поклавшись на інтуїцію, він нахилив голову. Палиця Еріки, спрямована в голову, влучила в його ліве плече. Поблизу основи шиї. Здоровий глузд говорив, гра закінчена. Але Еріка, не розслаблялася і різко змахнула палицею. Але цього разу здивованою була Еріка. Ворог, що повернувся до неї спиною, нахилився в перед і само підірвався. Зі спини Іґґі Хо інтенсивно повалив дим. Однак, навіть якщо це був смертник, це не самогубство. – Димова завіса?! Як і сказала Еріка, Іґґі Хо запустив димову завісу, скориставшись вибухівкою на задній частині куртки. Незважаючи на потужність і температуру, вибухівка це вибухівка. Ви не можете спричинити вибух під своїм одягом і залишитися неушкодженими. Попри це, Іґґі Хо перейшов до наступної дії зі швидкістю, наче не відчуває болю. – А! Ей, зачекай! Закричала Еріка, загорнута в димову завісу. Вона була насторожі й помітила ворога, що швидко віддалявся. Іллігал MAP незаконний підрозділ. Члени обов’язково повинні мати велику бойову силу. Але мало того, важливо було не потрапити в руки ворога. Завдяки сучасним технологіям, якоюсь мірою, можна витягти інформацію з мозку померлого. Самогубства не достатньо для конфіденційності. Здатність втекти, незважаючи ні на що, особливо необхідна таємним агентам. Еріка не погналася за Іґґі. А заплющила очі, щоб не пошкодити їх димовою завісою. Однак не відомо, які хімічні речовини були домішані в дим, крім тих що блокували зір. Можливо, вона зазнає слабкого паралітичного ефекту, якого вона не зможе відчути. Необережне переслідування могло призвести до контратаки. До того ж мета, з якою Еріка прийшла сюди, врятувати Мідзукі та Мікіхіко. Боротьба з ворогами, що залишилися, мала пріоритет над ворогами, що тікають. Еріка висунулася з-за огорожі, що запобігала падінню. Лео та Мікіхіко мали битися в річці. Вона думала кинутися в бій, але відчула розчарування. Зіткнення Лео та Генрі Фу було скоріше бійкою, ніж рукопашним боєм. Хоча лезо було зроблене зі звичайного скла, кинджал Генрі був магічно зміцнений. Проте потрапивши під кулак Лео, він зламався без жодного супротиву. Змінивши тип з розпізнанням голосу на тип з мислиннєвим контролем, Лео перестав носити захист з вбудованим CAD. Натомість він носив рукавиці з відкритими пальцями. ...Нагадую, що зазвичай він не носив рукавички, але тримав їх при собі на такі випадки. Скляне лезо зламав саме кулак в цій рукавичці, що була магічно зміцнена. Посилене магією лезо Генрі Фу було роздроблене магічно зміцненим кулаком Лео. Це не що інше, як магія Лео перевершила магію Генрі. Крім того, Генрі Фу був в шоці, від шаленої сили Лео, що просто роздавила клинок, замість того щоб затиснути його. Однак, якби він залишився в заціпенінні в несподіваній ситуації, він не міг би бути не лише таємним агентом, а й звичайним солдатом. Генрі кинув в Лео кинджал, що складався з одного лише руків’я, щоб виграти час і сильно розірвав дистанцію, не звертаючи уваги на погану опору в річці, а правою рукою закатав лівий рукав. Попри середину літа, він носив піджак з довгими рукавами, а навколо зап’ястя, замість CAD, було намотано два тонкі браслети з наповнювачами з залізним піском. Генрі зняв їх з зап’ястя правою рукою. – Ха! Так ви давали мені фору? Не реагуючи на сарказм усміхненого Лео, Генрі затиснув браслети у своїх кулаках, наповнювачами назовні. Насправді Лео не думав що йому дали фору. Він швидко зрозумів, що Генрі розподілив вагу з лівого зап’ястя на дві руки. Це заміна рукавиці, яка захищає кулак і дозволяє удару проникати всередину. До того як це усвідомити, Лео вже кинувся до Генрі. Коли Лео наблизився на крок, Генрі кинувся до Лео. Генрі та Лео зіштовхнулися в кулачному бою. Кулак Лео, твердіший сталі. Кулак Генрі, покритий подушкою залізного піску. Від прямого удару Лео, Генрі ухилився, відхиливши голову. Лео блокував правий хук Генрі, націлений в тіло, лівою рукою. З цього моменту це була розгромна битва. Обличчя Генрі Фу порізало ударом Лео, але він не отримав прямого удару. Лео зазнавав удар від Генрі, але той не міг влучити в больові точки. Обидва скоро втратили здатність користуватися магією. Магія зміцнення Лео також закінчилася. Здається, після того, як зміцнений кинджал був зламаний, Генрі Фу використовував магію для підтримки в бою, але вона теж закінчилась. Хоча вони чарівники, вони вступили в битву людських тіл, лише фізичними здібностями. Обличчя Лео засяяло від радості. Обличчя Генрі скривилося від гіркоти. Для Генрі Фу, члена загону Іллігал MAP Хорсехеад, для вбивці й оперативника, такий вид битви, сам на сам, був не бажаним. Навіть у ситуаціях, коли ближній бій сам на сам неминучий, зазвичай це не було лобовим зіткненням. Якщо це дорога з твердим покриттям у місті, використовується робота ніг для дистанціювання, наприклад, удавши, що тікає, вдаривши опонента, що переслідує його, в контратаці, тоді можна було використати методи, що не допускали бою сам на сам. Але тут, в річці, вони по коліна занурені у воду. Стан русла також не придатний для переслідування. Якщо спробувати використати роботу ніг, як у боксі, ви ймовірно, оступитеся створивши прогалину в захисті. Генрі Фу, у бійці з Лео, вирішив, що операція провалилася. Настав час відступити, поки ситуація не погіршилася. Однак, він не міг втекти один. Генрі, який найбільше серед загону Хорсехеад, дотримувався військової дисципліни, осипаючи Лео слабкими, короткими ударами, почав обмірковувати це. Вони були розділені. Якщо втечуть всі троє, то проблем не буде, але якщо лише один, то решта, двоє потраплять у кількісну меншість. У Генрі зникло почуття зневаги до опонентів, через те що вони школярі. Це не той ворог якого можна перемогти у форматі три до чотирьох (три до трьох). Якщо не вийти з невигідної ситуації з погляду чисельності, вони навіть не зможуть втекти. Чи можна іншим подати якийсь сигнал про відступ... Це сталося тоді, як Генрі Фу розмірковував над цим. З дам би почувся звук невеликого вибуху. Гарі схопив, викинутий Лео, кулак і за виграний час, поглянув в гору. «Димова завіса! Іґґі програв в бою і втік?!» Просто побачивши чорний дим, що тікав узбіччям дороги, Генрі Фу зрозумів, що сталося. Водночас його охопило сильне відчуття небезпеки. Старшокласник перед ним, відомий своїми магічними здібностями, але і його фізичну силу та витривалість можна порівняти з силою морських котиків та зелених беретів. ...Так Генрі оцінив Лео. Він спричинив багато клопоту і з ним не можливо було впоратися без магії. Якщо до цього додати «мечницю Чіби», якій була приділена особлива увага, під час попереднього спостереження, слова «з цим не впоратися», вже не будуть просто виправданням. У Генрі Фу промайнула думка про найгірше. «Найгірше», для Іллігал MAP, це не смерть під час операції. А потрапити в руки ворога і стати доказом їх діяльності, та розкриттям їх місії. Лео відкинув Генрі, що відчепився від нього. Генрі відхитнувся на два-три кроки назад, по річковому дну. Лео кинувся до Генрі, піднявши сплески на поверхні річки. – Гейб! Відступаємо! Уважно стежачи за наближенням Лео перед ним, Генрі Фу закричав своєму союзнику, що стояв вище за течією. Навіть після раптового оголошення, Лео не послабив натиск. – Збираєтесь втекти! Замість того, щоб розгубитись, він став більш напористим. Наблизившись до Генрі Фу, він ступив в глибоке місце і занурився нижче. Стукнувши ногою, він пробив глибоку яму в руслі ріки. Використовуючи яму, як опорну точку, щоб закріпитися, Лео підстрибнув і силою усього тіла замахнувся кулаком. Це був удар кулаком по торсу, що проникав до внутрішніх органів. Безпосередньо перед цим, його очі помітили руку Генрі Фу, що простягнулася до CAD, але все ж він вдарив противника і живіт. Тіло Генрі Фу, отримало удар кулака Лео і, наче в злому жарті, злетіло в повітря. – Шо!?.. Невіруючим голосом запитав Лео. Він сам завдав удару, але не думав, що суперник пролетить більше п’яти метрів. На п’ять метрів не назад. А на п’ять метрів у висоту. Лео здивувала сцена, що нагадувала манґу чи аніме. Навіть Еріка, яка знаходилася вище, дивилась на це з шокованим обличчям. Тіло Генрі впало в річку. Він піднявся, наче не зазнав жодної шкоди й, розвернувшись спиною до Лео, миттєво кинувся вниз по річці. – Якого?.. Подумавши про це пізніше, він зрозумів, що ворог прийняв його удар і в той же момент використав магію, щоб використати імпульс від удару кулака, для польоту гору. Однак, в той час Лео приголомшено стояв на місці. Навіть коли супротивник залишився один, Мікіхіко було важко. На відміну від битви Еріки з Іґґі Хо та Лео з Генрі Фу, бій Мікіхіко та Гейба Шуй була перестрілкою Магії. Мікіхіко був не слабким у фізичному бою. Його фізичну силу та рухливість визнавав як Тацуя, так і Лео. Однак, все ж він більш вмілий в магічному бою і перестрілці магією на середній і дальній дистанціях. З іншого боку, Іллігал MAP був одночасно диверсійним підрозділом і підрозділом вбивць. Через свою природу, він часто використовував такі прийоми, як заколоти та забити після зближення, але по суті, це все ще магічна бойова одиниця, і вони кращі в магічній битві, ніж у фізичному бою. І як можна побачити з розподілу ролей, серед тих, що атакували Мідзукі та Мікіхіко, Гейб Шуй був членом загону Хорсехеад, який спеціалізувався на чисто магічному бою. З огляду на їх сильні сторони, магічний формат битви між Мікіхіко та Гейбом був неминучий. У міжособистісному бою, Гейб Шуй значно перевершував Мікіхіко досвідом. Враховуючи вік Мікіхіко, не можна сказати що у нього мало досвіду в міжособистісному бою. Однак, в основному, магія родини Йошіда, яку освоїв Мікіхіко, призначена не для бою з людьми, а для взаємодії з потойбіччям, вигнання, виклику, або отримання допомоги тамтешніх істот. Він набув досвіду і міжособистісного бою, співпрацюючи з Тацуєю, але його було недостатньо проти супротивників, які вдосконалювали магію в боротьбі проти людей в реальних боях. З-під ніг Гейба Шуя, з-під води вилетіло каміння. Річкову гальку, що вилетіла з-під води, Мікіхіко збивав сформованою крижаною стрілою. Він додав сумнівний процес заморожування бо «земля стримує воду» і якщо залишити лише воду, її сила знизиться. У сучасній магії це не мало значення, але древня магія не могла ігнорувати конфлікт п’яти елементів. Мікіхіко відчув під ногами ознаки магії. Поспіхом, він ізолював течію ріки та створив стіну води. Вибухнули бульбашки. Магічно стиснене повітря було занурене під воду, а потім випущене, демонструючи вибухову силу маленької гранати. Сильні бризки перекрили поле зору Мікіхіко. І знову до нього полетіла галька. Позиція яку супротивник займав відносно Мікіхіко, була ще однією причиною, чому Мікіхіко опинився у невигідному становищі. Перебуваючи вище за течією, на додачу до бульбашкової бомби, Гейб Шуй атакував вливаючи паралітичний препарат в річку, щоб створити домішки в повітрі поблизу Мікіхіко та Мідзукі. Чергуючи їх з атаками галькою і високо частотними звуковими атаками У Гейба було лише кілька типів атак, але було багато шаблонів їх чергування і їх було важко прочитати. Мікіхіко також не відставав. З численними атаками із використанням річкової води, наприклад постріли крижаними стрілами, якими збивав каміння ворога, атаки водними списами та ударами по ногах ворога тонкими струменями води під високим тиском. Стосовно варіативності, то, Мікіхіко, мабуть, був краще. Атаки Гейба Шуя були простими, але вони спеціалізувались на завдані шкоди людині. Мікіхіко повинен був блокувати всі атаки Гейба. Якби він цього не робив, Мідзукі, яка стояла за ним, постраждала б, навіть більше ніж він. І це чинило більший тиск, ніж все інше. «Хоча за кількістю людей ситуація вигідніша, ніж раніше...» Поки не прийшли Еріка та Лео, було три проти двох, фактично, три проти одного. Зараз це фактично три на три і б’ються вони оди на один, тому що вони відділились один від одного. Однак, Мікіхіко відчув, що його загнали в глухий кут, більше ніж раніше. Ситуація раптово змінилась. Над головою пролунав невеликий звук вибуху. Вниз спускався дим, що був сумішшю чорного, коричного та червоного. Заду прозвучав крик,– Гейб! Відступаємо! Наступної миті, річкова гладь вибухнула. Між Мікіхіко і Гейбом Шуй виникла щільна стіна бризок води. Поки краплі води падали, ворог зник з поля зору Мікіхіко. ◊ ◊ ◊ Коли Піксі знову зв’язалася з Міюкі, стрілки годинника показували п’ять хвилин після шостої вечора. – Шановна Міюкі. Чи можу я вас трохи потурбувати?.. – Піксі. Прошу, доповідай. – Рух・ шановної ・Мітсуї ・припинився. Здається, ・викрадачі ・прибули ・до ・схованки. – Хонока в порядку? – Здається, ・шановна ・Мітсуї ・все ще перебуває під дією наркотиків, ・але ・інших ・пошкоджень ・виявити・ не ・можливо. – Он як... Полегшено зітхнула Міюкі. Хонока не носила медичних датчиків, і Піксі не отримувала медичну інформацію. Але Хонока постачала Піксі мисленнєві частки, незалежно від відстані. І як побічний ефект та, схоже, могла досить детально дізнатись стан Хоноки. Поважаючи конфіденційність життя Хоноки, ні Тацуя, ні Міюкі не запитували цю інформацію. Але зараз була надзвичайна ситуація. Інформація про те, що жертва викрадення не зазнала фізичних ушкоджень, забезпечує спокій тим, хто хвилюється про неї. – Піксі, ти знаєш точне розташування місця, де утримують Хоноку. Магія по суті не обмежувалася фізичною дистанцією. Якщо пройти по магічному зв’язку, не можна визначити ні напрямку, ні відстані, лише через нього. Однак Піксі це Паразит злитий з гуманоїдною машиною. Подібно до сайонового радара, через хвилі мисленнєвих часток, що живили її, вона могла розпізнати напрямок і відстань до джерела. – Узгоджую з ・даними карти... Зіставлення ・завершено. Надіслати ・данні? – Так, будь ласка. – Зрозуміла. Одночасно з відповіддю, з’явився індикатор передачі даних і на дисплеї термінала, що був в режимі лише голосового зв’язку, відобразилась карта. – Отримала. Будь ласка, продовжуй спостереження. – Так,・ шановна ・Міюкі. ・Продовжую ・стеження. Міюкі перервала дзвінок з Піксі за допомогою пульта дистанційного керування. Спочатку вона прийняла дзвінок у своїй кімнаті, але зараз перейшла до вітальні. Міюкі підвелася з дивана, повернулась і звернулась до чоловіка, що стояв позаду. – Пан, Хійоґо. – Так, шановна Міюкі. Благоговійним тоном відповів Ханабіші Хійоґо. – Можете зараз же підготувати машину? Хьоґо не відповів на питання Міюкі. – Перепрошую, шановна Міюкі, ви збираєтесь на порятунок шановної Мітсуї самостійно? – Ві-рно. Коли на запитання їй відповіли питанням, Міюкі кивнула, не проявляючи особливої образи. – Не можна. Без стиснення відреагував Хійоґо. – Що не можна? Йти? – Саме так. – Це наказ? – Не наказ. Це протест. Міюкі перевела погляд на Хійоґо, не намагаючись приховати свій настрій. Хійоґо не ворухнувся. – Шановна Міюкі, ви наступна глава родини і наречена мого господаря, шановного Тацуї. Ви надто ціні, щоб піддавати себе небезпеці, через подібну дрібницю. – Подібну дрібницю? Пан Хійоґо, ви називаєте загрозу Хоноці — загрозу моїй подрузі, дрібницею? У вітальні пролунав холодний голос. Міюкі не піднімала голосу. Але її голос пролунав відлунням, якого в цій кімнаті не могло виникнути. Ні можливо, це була уява того, хто чув це, а не звук, що неодноразово повторився в закритому просторі. Хійоґо боязливо вклонився, але, здавалося не злякався. Він підняв обличчя і поглянув на Міюкі. – Шановній Міюкі не варто турбуватися про це особисто. Тому що розібратися з цим відправлюсь я. – Ви, пан Хійоґо? Підозріло, нахмурила брови Міюкі. Міюкі знала, що, переш ніж стати дворецьким Тацуї, Хійоґо мав досвід роботи в приватній військовій компанії за кордоном. Однак Міюкі ніколи не бачила і не чула, щоб Хійоґо бився. Що змусило її ставитися ще більш скептично, так це те, що майстерність Хійоґо, як мага не була визначною, з погляду Міюкі. Їй здавалося, що Хійоґо не мав бойової сили, щоб говорити впевнено. – Так. Залиште це мені. Хійоґо благоговійно схилився перед Міюкі. Погляд Міюкі, спрямований на Хійоґо, все ще був гострим. Вітальню в середині літа наповнило холодним повітрям, і не від кондиціонера, тому повисла тиша (можливо краще сказати, тиха сила Міюкі змусила виникнути тишу), яку порушила ще одна присутня людина. – Міюкі, я піду з ним. Влаштовує? – Ліна, ти! – Так. Ти ж знаєш мою силу Міюкі. – Але ж, невідомо хто викрав Хоноку? А якщо це оперативники USNA? – Навіщо оперативниками Штатів викрадати Хоноку. – Вірно, але все ж... Наразі ні вона, ні Ліна не знали, що Міюкі права. У відповідь на прості запитання Ліни, Міюкі відповіла розмитими словами, що несли сумнів «занадто багато думаю?». Якби все йшло так і далі, це переросло б у складну ситуацію, коли нелегальний загін вбивць USNA Хорсехеад, підрозділ Іллігал MAP та Ліна, «Анджі Сіріус» зіштовхнулися б прямо в околицях столиці. Цьому майбутньому завадив телефонний дзвінок, дзвонив не стаціонарний телефон квартири, а мобільний термінал Міюкі. – Еріка? По той бік телефонної лінії була Еріка. ◊ ◊ ◊ Лео, Мікіхіко та Мідзукі підійшли до Еріки. Мідзукі піднялася на крутий схил берега за допомогою магії Мікіхіко, а Лео піднявся на цей схил силою власних ніг, без магії. Магія Мікіхіко очистила одяг трьох людей, що борсалися в річці, і висушила його. Відчувши себе свіжою, Мідзукі нарешті розслабилась. Одразу після цього її ноги підкосились. Мікіхіко поспішно простягнув руку. Мідзукі була спіймана Мікіхіко і зуміла уникнути падіння. – М-мені шкода... Звільнилася від рук Мікіхіко Мідзукі. Її тіло відразу знову нахилилося. Мікіхіко поспіхом витягнув руку, за яку схопилася Мідзукі. – Коли йде звільнення від напруги, навіть я відчуваю слабкість в ногах. Краще трохи потримайся за Мікі. Серйозним тоном порадила Еріка, на цей раз не дражнячи їх. Мізукі та Мікіхіко виглядали однаково збентеженими. Еріка і Лео, окремо і наче водночас, похитали головами немов говорячи: «я не можу на це дивитися». І тут вони помітили, що у них була однакова реакція. Проте, ні в одного з них не вистачало сил на нудну сварку. Еріка відвернулася від Лео і дістала свій мобільний термінал. Людина, якій вона зателефонувала в голосовому режимі, була Хонока. Але ніхто не відповів. Еріка напружилася і цього разу зателефонувала Міюкі. – Так – О, Міюкі? Це я. Еріка. – Еріка? Ти якась знервована, щось сталося? «Вона кудись поспішає» Зрозуміла Еріка. Однак вирішила відразу відповісти, залишивши питання позаду. На Мідзукі та Мікіхіко напали, опоненти мали азійську зовнішність, розмовляли англійською, вона зателефонувала Хоноці, але не додзвонилася. – ...Отже, Міюкі в порядку. Минуло близько секунди, перш ніж повернулася відповідь. – Зі мною все гаразд. Тож... Мідзукі також була мішенню. – ...Ти щось знаєш? Міюкі сказала «Мізукі також». Іншими словами, є й інші діти, які пережили подібний досвід. Відразу подумала Еріка. – Хоноку викрали. – ...Навіть так? Навіть очікуючи, що сталося щось подібне, Еріка на мить втратила дар мови. – Злочинці не відомі, але завдяки Піксі, я знаю куди її відвезли. – ...Піксі здатна так робити? – Не будь з ким. – О, зрозуміло. Еріка також знала, яким чином в Піксі опинився Паразит. Зайве говорити, що між Хонокою та Піксі може бути особливий зв’язок. – Тоді, ми врятуємо її. Не витрачаючи час на роздуми, підвела висновки Еріка. – ...Це небезпечно. – Міюкі, хіба ти не збиралася зробити це сама. – Вірно, але... – Думаю що тобі та Ліні туди краще не йти. Суперники можуть бути американськими агентами. По той бік лінії запанувала коротка тиша. – Прошу вибачення, Еріка. Можна я тобі передзвоню. – Звісно. Еріка закінчила розмову. Менше ніж за п’ять хвилин її термінал отримав дзвінок. – Еріка, це я. – Угу, то що? – Думаю, все саме так, як говорить Еріка. Схоже, що супротивник, що націлився на Мідзукі, є таємними оперативниками USNA. Думаю, те саме стосується зловмисників, що викрали Хоноку. – Так думає Ліна? – Так. Як ти й сказала, нам з Ліною йти не варто. Але, Еріка, я не можу відпустити вас самих. Якщо суперники військові оперативники Штатів, це занадто небезпечно. – Ми вже зіштовхнулися з ними, тож пізно говорити про небезпеку. З динаміка, прикладеного до вуха Еріки, прозвучало тихе зітхання. – Не варто ризикувати, але... Еріка, тебе ж не переконати. – Хіба не зрозуміло. До вух Еріки знову долинуло зітхання. – Якщо ви пообіцяєте діяти з підходящими людьми, а не кинетеся туди самостійно, я скажу куди відвезли Хоноку. – Напевно, вирішивши, що їх уже не переконати. Міюкі висунула умову. – Що за підходящі люди? – Я попросила відправити туди SMAT, тому, будь ласка, приєднайтеся до них на місці. SMAT. Спеціальна штурмова група. Це організація, що поєднала поліцейських магів, яка була організована на підставі того, що поліція не змогла відреагувати в інциденті в Йокогамі, два роки тому. Викрадення мирних жителів групою магів, безумовно, підпадає під їх юрисдикцію. – Але чи не підніме поліція зайвого шуму? Однак, як і сказала Еріка, є ймовірність того, що поспішні дії поліції можуть поставити під загрозу жертву викрадення. Але... – Навіть якби не я, хіба ти не збиралася звернутися за допомогою до поліції? Еріка мала тісні зв’язки з поліцією. Вона могла і хотіла звернутися за допомогою до поліції, щоб визначити місце перебування Хоноки. – Здаюсь. Зроблю так, як сказала Міюкі. Побачивши, що Міюкі бачить її наскрізь, Еріка підняла білий прапор. Ні, в цьому випадку це нічия, тому що вона виграла у Міюкі компроміс, «право на порятунок Хоноки». – Я надішлю координати. – ...ОК. отримала. – Будьте обережні, Еріко. – Покладись на нас. Зв’яжусь з тобою, коли врятую Хоноку. На цих словах, Еріка закінчила розмову з Міюкі. ◊ ◊ ◊ Тацуя зайшов за дерево, приблизно в метрах десяти. Це те місце, де він відчув реакцію і почув, як хтось упав на обидва коліна. Цим «Хтось» був Фудзібаяші Наґамаса. – Ви знаєте куди пішов Мінору? Тацуя не пишався перемогою, не жалівся на зраду і прямо запитав Наґамасу. Ні, це був лише тон «запитання», ніж саме «запитання». – Не знаю... Наґамаса, з іншого боку, відповів голосом, який не втратив бойового духу, водночас обливаючись рясним потом, від сильного болю. – Зрозуміло. Тацуя не став далі розпитувати. Він повернувся спиною до Наґамаси й збирався піти. – Стривай... Саме Наґамаса хотів продовження розмови. – Цього достатньо?.. Хіба не допитуватимеш чи катуватимеш? – Якщо ви не знаєте, не має сенсу питати. – Зрозуміло... Ти остерігаєшся, що я намагаюся виграти час?.. Здогадка Наґамаси була наполовину вірною. Звичайно, Тацуя остерігався витрачати час, і навіть якщо Наґамаса брехав, він вважав, що це марно, оскільки немає можливості підтвердити правду. Питати, де знаходиться Мінору, від початку було дивно. Тацуя не проявляв зайвої доброти, витрачаючи час на відповідь. Він залишив Наґамасу спертим об дерево і намагався піти. – Все ще ні! Я ще не закінчив! Мабуть, Тацуя був не терплячим у своєму серці. Наґамаса ще не втратив своєї бойової сили. У той момент, коли Тацуя озирнувся назад, в тілі Наґамаси з’явилася нова дірка. Але болю, що з’явився раніше, було недостатньо, щоб зупинити його. Тацуя не вбив Наґамасу не через те, що він батько Фудзібаяші Кійоко. Це було пов’язано з тим, що якби він стер главу родини Фудзібаяші, престижного роду древніх магів, було б клопітно розбиратись з наслідками. Однак Наґамаса не той противник, з яким можна було легко впоратись. Його праве плече було прострелене, звичайна людина не змогла б нею користуватися. Незважаючи на це, Наґамаса обома руками склав якийсь знак. Побачивши це, Тацуя, цього разу, пробив сухожилля лівого ліктя. Проте це не порушило знак Наґамаси. Навпаки, знаки змінювали один одного зі швидкістю невидимою оку. На той момент, коли Тацуя вирішив позбутися Наґамаси, техніка вже була завершена. Бар’єр «Масиву слідів восьми солдатів», що накривав це місце, зосередився навколо Тацуї та Наґамаси. Було вже більше шостої години вечора. Хоч дні ще були довгими, ліс огорнула темрява. Темрява стала ще густішою. Ця темрява тиснула на Тацую. Він зосередив свій «погляд» на справній природі тиску, що насідав на нього. Туман у формі людей, що тягнули до нього руки, оточували Тацую. «Двійники?.. Ні, астральна проєкція... Ні, залишкові думки померлих!» Якщо інформація, отримана від родини Фудзібаяші, ворога, що стоїть перед ним, правильна, то фіксований базовий бар’єр «Масиву слідів восьми солдатів», точніше «Примарного кроку», використовує ту ж техніку, що й Сорсері Бустер. Ні, мабуть, варто говорити, що «Сорсері Бустер», це магічний інструмент, що використовує елементи «Масиву слідів восьми солдатів». «Масив слідів восьми солдатів» - техніка, що, магією, перетворює тіло мага на трупний віск, за життя, кристалізує лише головний мозок, вигравійовує на лобі заклинання і печать, жир мага перетворюється в пристрій, що здатен працювати сотню років. Відповідно до техніки, такі інструменти закопують під землю в багатьох місцях, що дозволяє магії «Примарний крок» діяти безперервно. Ще тиждень тому Тацуя не знав, як трупи можуть підтримувати магію. Але тепер, пройшовши через битву з астральною проєкцією Арктура, він мав здогадки. Джерелом сили втручання в подію є хвилі духовних часток. Тацуя особисто спостерігав це в тому бою. Можливо, процес перетворення мага на трупний віск включає процедуру захоплення псіонового інформаційного тіла у цьому воску. І, схоже, накопичені в трупному воску псіони використовувалися для періодичного вивільнення сили втручання в подію, і підтримування магії бар’єра приховування. Зараз ці псіонові інформаційні тіла, з трупного жиру, що був перетворений на магічний пристрій для використання магії, чинять духовний тиск на Тацую, який можна по іншому назвати - «позасистемна магія». Тацуя описав це як «залишкові думки померлих», але загалом це інформаційні тіла, які слід називати «духами мертвих» та «привидами». На лобі магів, перетворених на пристрій «Масив слідів восьми солдатів» і вигравірувана команда «Збивати кого-небудь зі шляху». Духи мертвих, що не можуть думати самостійно, можливо, просто намагаються зупинити Тацую, виконуючи команду. Якщо вони зламають волю Тацуї, він блукатиме по полю дерев, поки сила духів мертвих не вичерпається. «Фудзібаяші Наґамаса... Здійснив самогубство?» Руки духів мертвих потягнулися до Наґамаси. Тацуя не мав можливості детально «бачити» активність псіонового інформаційного тіла. Він міг просто смутно їх відчувати. Проте він помітив, що розум Наґамаси вже поглинули ці залишкові думки. Він не помер. Проте, в нинішньому стані, він був наче живим мерцем. Оскільки заклинатель вчинив самогубство, магію скасувати не можливо. «Якщо продовжу і далі так відштовхувати ці залишкові думки», колись вони закінчаться...» «Я не можу так довго чекати!» Тацуя зосередив свій «погляд» на сайоновій інформації, що мала бути породжена залишковими думками (духів мертвих), і втручалась в подію його самого. Якщо його гіпотеза вірна, інформація про те, що «намагаються втрутитись в розум Тацуї та порушує його відчуття напрямку», та інформація про «псіонове інформаційне тіло, що тисне на розум Тацуї», записується у цьому світі. З цього запису він прочитав, «структура псіонового інформаційного тіла існує в цьому світі, як те, що діє на Шібу Тацую — подію, що є частиною цього світу». «Можу «бачити»». «Я можу «бачити»». Він знайшов точку опори у цьому світі, примарне інформаційне тіло, під назвою «духи мертвих». Розвіяти це. Розкласти це! «Магія розпаду підтримки структури псіонового інформаційного тіла, «Астрал Демолішін2», активація» ...Знищити структуру сайонового інформаційного тіла, завдяки якому псіонове інформаційне тіло існує в цьому світі. ...Вигнати псіонове інформаційне тіло, замість того щоб знищити його. Білий серпанок у формі людей, що огортав Тацую, швидко розвіювався. Можна було побачити, що «Масив слідів восьми солдатів», який підтримували почуття мертвих, руйнувався. Магія розпаду структури, що підтримувала існування псіонового інформаційного тіла «Астрал Демолішін». Замість того, щоб запечатати духовне тіло в цьому світі. Магія, що робила неможливим існування духовного тіла в цьому світі. Неможливість існування в цьому світі означає, що він зникає і зникає з погляду тих, хто живе в цьому світі. Помирає. Можна сказати, що це рівнозначно стиранню і вбивству. Тацуя нарешті отримав засіб, щоб стерти духовне тіло і вбити духовну форму життя.