Коли Тацуя прибув до лісу Аокігахару, стрілки годинника вже перейшли сімнадцяту годину.
Це було те саме місце, де в понеділок команда переслідування родини Дзюмондзі втратила з поля зору машину втікача, Мінору. На вузькій дорозі, яку Тацуя вперше виявив розвіявши ілюзію, були нові колії від коліс.
«Значить це саме ця дорога.»
З легкою гіркотою, спалахнула думка у свідомості Тацуї. Тепер, коли він визначив точні координати схованки, він був впевнений. Ця дорога вела прямо туди. Якби того дня він шукав більш настирно...
«...Ні це даремні припущення.»
Тоді він не знайшов би правильного шляху, навіть якби шукав аж до наступного дня. Сьогодні Тацуя зміг побачити ціль, бо хтось першим поламав бар’єр. Якби він не прослідкував маршрутом у зворотному порядку, від пункту призначення, він би не дізнався як туди дістатися. Принаймні, для Тацуї цей бар’єр був настільки незвіданим лабіринтом.
Тацуя припаркував електромотоцикл «Увінглесс» на узбіччі й пішки увійшов в ліс. Від місця, де він припаркував свій мотоцикл, по прямій, до схованки Мінору було близько сімсот метрів. Пробіжка на власних ногах не повинна була зайняти багато часу. Навіть зважаючи на те, що дорога буде звивистою, він зможе дістатися туди менше ніж за десять хвилин. Його більш хвилювало, що він може звернути не туди, на розвилках на шляху, ніж затрачений час.
Літаючий костюм Йотсуби, «Фрід Сюїт», що він носив, не мав функції підсилення, як «мобільний костюм», розроблений Окремим магічним батальйоном. Однак, оскільки механічних частин було мало, він був легким. Загальна вага була менше двадцяти кілограмів. З такою вагою Тацуя навіть не мав потреби використовувати магію. Він міг бігти приблизно з тією ж швидкістю, як і звичайний атлет-старшокласник на змаганнях.
Він повільно почав бігти й поступово збільшував швидкість.
◊ ◊ ◊
«Прийшов!»
Мінору відчув наближення Тацуї не «поглядом духів», а сенсорною функцією «Масиву слідів восьми солдатів».
Він з Мінамі досі був у схованці. Не щоб дочекатись Тацую. Бар’єр «Масиву слідів восьми солдатів» перешкоджав магічному виявленню. Зафіксований бар’єр «Масиву слідів восьми солдатів», що використовував ефекти «Примарного кроку», більше не міг перешкодити проникненню Тацуї, але всередині йому повинно було важче знайти їх, ніж зовні.
Гра почнеться, в той момент, як Тацуя увійде в бар’єр. Так вирішив Мінору.
Поки «Масив слідів восьми солдатів» перешкоджатиме «погляду» Тацуї, автомобіль з гіноїдом, на який накладена копія Ейдосу Мінамі, яким керуватиме Соуші, що також буде носієм копії Ейдосу Мінору, втече за бар’єр. Якщо Тацуя клюне на нього, Мінору з Мінамі втечуть в протилежному напрямку. Якщо ж ні, він був готовий до лобового зіткнення.
Якщо вдасться вирватись звідси, він поїде до Одавари, там будуть необхідні географічні умови для використання «Костюмованої ходи». «Костюмована хода» це комбінація магій «Костюмований парад» та «Примарний крок». Це була імпровізована техніка, яку Мінору скомбінував сьогодні за пів дня і магія яку ніхто ще не знав. Навіть Тацуя, мабуть, не зможе відразу розпізнати невідому магію. ...Так думав і молився про це Мінору.
Розуміючи, що у «Паразитів» не було бога, якому він міг би молитись.
◊ ◊ ◊
«...Хм?»
Тацуя на швидкому бігу, зупинився на середині шляху, з легким відчуттям невідповідності. Він відчув, що його положення трохи змістилось, наче ноги несли його не туди.
«Це ефект примарного кроку?»
«Примарний крок» - це магія, що обманює відчуття напрямку. Він вже давно це знав, але вперше зрозумів, як це відчувається, що означає «викривлення відчуття напрямку».
Він, мабуть, не помітив би цього на мотоциклі. Можливо він не зрозумів цього, якби біг з використанням магії. Він, мабуть, помітив невелике відхилення, бо рухався ступаючи на землю, на яку надійно ступав власними ногами.
«Це лише тому, що я знаю куди йти?»
Цього разу, місце призначення було чітко визначене. Він був переконаний, що це не помилка, тому що постійно перевіряв положення цілі, змінюючи напрямок на звивистій дорозі.
«Досить неприємна магія…»
Тацуя в черговий раз впевнився в силі древньої магії східноазійського континенту. Зламати цей бар’єр лише власними силами йому було б важко. Якими б не були наміри родини Кудо, зараз вони йому допомогли.
Тацуя нарешті перетнув бар’єр «Масиву слідів восьми солдатів».
◊ ◊ ◊
«Він тут!»
Одночасно з виявленням вторгнення Тацуї, Мінору увімкнув направлений радіоприймач малого радіуса дії.
– Пане старший брат Соуші, Будь ласка, вирушайте.
– ...Зрозумів.
З пристрою зв’язку повернувся явно не вдоволений голос, але ознак опору все ще не було.
Бар’єр передав реакцію на автомобіль, що вийшов. «Поглядом духів» Мінору візуально побачив Соуші, одягненого в копію його Ейдосу, і жінкоподібного-андроїда, в копії Ейдосу Мінамі.
«Сподіваюсь, що пан Тацуя вдало клюне на це.»
Ще не було ознак, що Тацуя проникнув в особняк, але Мінору мимоволі затамував подих і зосередився на рухах Тацуї, про які сигналізував бар’єр.
◊ ◊ ◊
Не минуло і хвилини, як Тацуя отримав відгук, що він пройшов через бар’єр. Він раптово вловив чіткі ознаки Мінамі і Мінору.
Він знову направив «Погляд духів» В його полі зору відобразилася «інформація» Мінамі та Мінору, що прямували на північ зі швидкістю від трьох до сорока кілометрів на годину.
«Значить до схованки веде не один шлях?»
В підготовці до погоні, розумно забезпечити кілька шляхів для відступу. Не дивно, що Мінору відчувши його наближення, втік іншим шляхом.
Просто...
«Куди вони їдуть? І хіба не надто відкрито?»
Вчинок Мінору здався йому неприродним, і Тацуя не міг повірити своєму сприйняттю.
Попри те, що це було зроблено настільки відкрито, Костюмований парад покривав Ейдоси Мінору та Мінамі. Не техніка Ліни, а Костюмований парад родини Кудо. Без даних отриманих від Фудзібаяші, він не зміг би «побачити» це так чітко.
Однак це було надто чітко. Їх було надто чітко видно. Тацуї видавалося, що таким використанням магії робили так, щоб він їх «побачив».
До того ж напрямок втечі був сумнівний. «Мінору з супутницею» проїхали через ліс і їхали на північ по дорозі загального користування.
Якщо продовжать рухатися у цьому напрямку, то впруться в озеро Сай, якщо повернуть на схід, то вздовж озера Каваґуті вийдуть до Національної швидкісної автомагістралі. Якщо вони повернуть на захід, то опиняться перед озером Мотосу, і знову повернувши на Північ вийдуть до міста Кофу. Маршрут від озера Мото, що йде на південь, можна виключити.
Тому що. Тоді вони б від самого початку поїхали б на південь від лісу. Питання в тому, куди вони попрямують далі.
Якщо підуть на схід, то опиняться в околицях Токіо. Зайшовши на територію родини Дзюмондзі.
Якщо підуть на північ, там на них чекає родина Йотсуба. Місцезнаходження головного дому Йотсуби, місце знаходження колишньої Четвертої науково-дослідної лабораторії, трималося в таємниці від інших з Десяти головних кланів та Магічної асоціації, але, родини Міцуя, Муцудзука, Саєгуса і Кудо, грубо окреслили його зоною між Кофу і Сува. За розголошенням цієї інформації ніхто не слідкував, тому це, напевно, знали й сусідні родини Ічідзьо і Дзюмондзі.
Можливо, що Мінору цього не знав. Або ж він мав намір пройти через задній двір родини Йотсуба і втекти на північ.
«...Це справді Мінамі та Мінору?»
Чим більше він про це думав, тим більше сумнівався.
«...Але я не можу залишити це без уваги.»
Не було гарантії, що люди з Ейдосом Мінамі та Мінору були підробкою.
«Чи варто дочекатися підкріплення?»
Він віддав перевагу швидкому реагуванню, а не підготовці персоналу, і це дало зворотний ефект, ось про що пошкодував Тацуя.
Все ще вагаючись, він повернув назад, тим же шляхом, яким прийшов.
◊ ◊ ◊
З інформації, наданої бар’єром, Мінору дізнався, що Тацуя знову увійшов до «Масиву слідів восьми солдатів».
Суворо кажучи, замаскована дорога теж є частиною бар’єра, але в ній вбудований лише механізм розвитку ілюзій і не надано функцій спостереження за зловмисниками.
Мінору з усіх сил стримувався, щоб безпосередньо не простежити за рухами Тацуї своїм «поглядом духів».
Якщо він переведе на нього свій «Погляд духів», Тацуя помітить. Теж саме стосується механічних засобів, камер та датчиків руху. Він і так скоро помітить, що автомобіль, який прямує до озера Сува, є приманкою.
Якщо вийти занадто рано, Тацуя їх знайде.
Але це не означало, що вони ховатимуться тут вічно. Час, здобутий приманкою, не такий великий.
Це азартна гра.
– Пані Мінамі, пішли.
– ...Так.
Через п’ять хвилин після зникнення ознак Тацуї за бар’єром,
Мінору з Мінамі покинули схованку.
Попрямувавши вузькою дорогою, оточеною деревами, з півночі на південь, якщо бути точним, дорогою загального користування, яка проходить з північного сходу на південний-схід.
Тацуї там не було.
Коментарі
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Увійти, аби лишити коментар!