[2]

[2]

Субота, двадцять дев’яте вересня. Цього року загальні збори студентів і вибори до студентської ради пройшли без жодних складнощів. З метою запобігання не дійсних голосів, як на виборах минулого року, цього разу на вході роздали бездротові одноразові картки короткої дії, і впроваджений механізм голосування через них, сидячи на сидіннях. Як завжди був лише один кандидат, тож на картці були кнопки «довіряю» і «невпевнений». Натискання на кнопку надсилалося на машину підрахунку голосів.

Сигнал надсилався один раз. Ось чому вони були одноразовими. Картки були вдосконаленою версією радіо частотних маячків, тож доволі дешевими, але все ж дорожчими паперових. Звичайно, була думка, що вибори в старшій школі не повинні бути настільки дорогими. Однак цей метод все ж був прийнятий, оскільки проблему з витратами було вирішено родиною Кітаяма, яка надала безкоштовні зразки. Таким чином родинний бізнес Шізуку неухильно закріплювався у Першій старшій школі, а отже і в галузі магічної освіти, хоч і трохи запізніло.

Не зважаючи на обставини дорослих, у результаті миттєвого голосування, новітніми електронними засобами, з довірою у сто відсотків, президентом студентської ради була призначена Міюкі. Ніхто навіть в жарт не натиснув «недовіряю», через захоплення чи страх... Точно цього ніхто не скаже.

– Відсвяткуймо інаугурацію Міюкі на пост президента студентської ради, Будьмо!

Зі склянкою безалкогольного напою виголосила Еріка. Тост підтримали родичі, друзі та кохаї, які зібралися в Ейнебрізе, зокрема: Тацуя, Лео, Мідзукі, Мікіхіко, Хонока, Шізуку, Мінамі, Ідзумі, Касумі та Кенто. Касумі не мала особливого відношення до групи Тацуї, але сьогодні Ідзумі насильно притягнула її з собою.

– Що ж, як говорять, що мало статися, те сталося.

Відразу після тосту, додала Еріка і ніхто не збирався їй заперечувати.

– Звісно! Ніхто не може бути президентом студентської ради, Першої старшої, окрім Міюкі-семпай! Ніхто інший не може представляти нашу школу! Талант! Краса! Елегантна поведінка! Самі небеса проголосили цей результат!

Замість заперечення, промовила дуже схвильована молодшокласниця.

– С-справді?

Від такого захоплення, Міюкі стиснулася на стільці. Касумі відмовившись боротися з безумством своєї сестри, пила свій напій, наче це її не стосується.

– Міюкі, ти вже обрала членів?

Поки інші побоювалися це запитувати, навіть Тацуя, сміливо запитала Шізуку, чи скоріше повністю проігнорувавши Ідзумі.

Після цих слів Ідзумі перевела погляд на Міюкі. Хоноці теж було цікаво, але її погляд почергово спрямовувався на Міюкі та Тацую.

Міюкі помітила їхні погляди, але відповіла на питання Шізуку, не дивлячись на них, особливо на Ідзумі.

– Стати віцепрезидентом хочу запропонувати Ідзумі-чан.

Радісний вигук Ідзумі нагадував крик, що найбільше збентежило Касумі, соромлячись, хоч і не показавши цього поведінкою, вона занепокоєно сиділа мовчки.

– З іншими членами я ще не визначилась. Я б хотіла допомоги Хоноки...

Сказавши це, Міюкі на мить поглянула на Тацую, а не Хоноку.

Помітивши вагання Міюкі ні Шізуку, ні Хонока не стали нічого запитувати.

Були деякі шумні дівчата, але загалом, зважаючи на атмосферу закладу, вечірка закінчилася мирно. Була субота, тому вони залишили кафе ще до заходу сонця. Однак, коли Тацуя та його друзі повернулися додому, небо на заході змінилося з темно-червоного на ультрамаринове.

Замовлена їжа в Ейнебрізе була легкою, але поїли вони достатньо. Оскільки завтра неділя, Тацуя, Міюкі та Мінамі вирішили сьогодні більше не вечеряти.

Міюкі та Мінамі трохи посперечалися хто заварюватиме чай, але після слів Тацуї, «сьогодні святкування Міюкі», Міюкі повернулася з кухні до вітальні, сівши поруч з ним, доволі близько.

У Мінамі, що повернулася з кухні з тацею, від здивування сіпнулися брови. Однак нічого не сказавши, і нічого не демонструючи на обличчі, вона поставила чай з молоком перед Міюкі, каву перед Тацуєю і стала перед столом.

Сьогодні Тацуя не сказав Мінамі сісти. Швидше він хотів звільнити її від домашньої роботи та відпустити до кімнати. Однак Міюкі, здавалося, хотіла з нею щось обговорити, тож, перед тим, як взяти чашку, заговорила з нею.

– Мінамі-чан.

– Так, пані старша сестро Міюкі!

– Власне я хотіла б щоб Мінамі приєдналася до студентської ради як секретар.

У виразі обличчя Мінамі не було помітно жодних змін, але тіло напружилося. Намагаючись стримати тремтіння, мабуть, це було зрозуміло всім, не лише Тацуї.

– ...Так

Стриманим, досить твердим голосом вона дала Міюкі дуже коротку відповідь.

Якщо чесно, Мінамі могла мати супротив вступу до студентської ради. Однак розуміла, що, з позиції обов’язків супроводжуючого, було б зручніше належати до студентської ради. Нинішня нерішуча відповідь була ознакою цього конфлікту.

– Вірно. Також є перевага в скасуванні обмежень на носіння CAD. Тому Мінамі має стати членом студентської ради.

– Правильно, старший брате.

Радісно закивала Міюкі на підтримку Тацуї.

Побачивши свого господаря та його сестру, які щойно досягли нульової дистанції, Мінамі зрозуміла, що марно щось говорити.

Якби Тацуї це могло не подобатися, Міюкі однозначно була не задоволена, ця мирна ідилія закінчилася з завершенням чаювання. Після чаювання, повернувшись до своєї кімнати, Тацуя взяв телефон, збираючись зателефонувати. Номер, що він набрав, був прямою лінією родини Йотсуба. Проте Мая на зв’язок не вийшла.

– Шановний Тацуя, мої вибачення, але мадам зараз не зручно розмовляти.

Замість того щоб пояснити, чим вона зайнята, Хаяма дав звичне пояснення. «Мабуть, вона удає що її там немає», подумав Тацуя.

Але це йому не заважало. Справа цього вечора, не вимагала безпосереднього спілкування з Маєю. Треба сказати, що він від самого початку сподівався на подібну ситуацію. Якщо він просто залишить повідомлення Хаямі, він зможе спокійно досягти своєї мети, не розмовляючи з Маєю.

– Тоді я хотів би доповісти тітці про місію, яку прийняв днями.

– Я вислухаю вас.

Негайно кивнув Хаяма, ніби очікував цих слів.

– Для пошуку цілі, я хотів би скористатися можливостями родини Кудо. Я вже домовився про зустріч з попереднім главою родини Кудо через сім’ю Фудзібаяші.

– Хо...

Поголосу було не зрозуміло, чи справді здивувався Хаяма, чи просто прикидається здивованим. Але навряд чи це було зрозуміло, навіть якби побачити його обличчя.

– Ви вирішили скористатися допомогою Його Ясновельможності Кудо, а не просити допомоги в Окремого магічного батальйону.

– Незалежно, звідки поступив оригінальний запит, я вважаю, що, в роботі Йотсуби, краще уникати запозичення силах Самооборони

– Чи нормально залучати Кудо?

– Є ж велика ймовірність що Чжоу співпрацює з «традиціоналістами»? Якщо так, то хороша ідея запозичити сили «дев’ятки», що давно конфліктує з «традиціоналістами». Також родина Кудо дещо заборгувала нам, через один випадок минулого місяця. Буть-то боргом чи послугою, якщо мине багато часу, це стане проблемою, то ж я подумав, що краще ліквідувати їх зараз.

Зі слухавки пролунав сухий сміх Хаями. Це здавалося істинним здивуванням. Тацуя беземоційно чекав відповіді Хаями, хоч і не очікував що той відповість.

– Хоч шановний Тацуя ще юний, він розуміє тонкощі світу.

Швидко оговтавшись від приступу сміху сказав Хаяма. Проте не намагався приховати задоволення.

– Безумовно, запозичити можливості Кудо, це розумний вибір в багатьох сенсах. Було б добре. Так і доповім мадам.

– Заздалегідь дякую.

Тацуя вклонився, хоч і знав, що його не бачать.

– Подробиці про умови співпраці повідомляти не потрібно. Незалежно від того чи помічником будуть сили Самооборони, чи інша родина Десяти головних кланів, мадам сказала, що це питання залишається на розсуд шановного Тацуї.

Врешті скинувши велику бомбу, Хаяма повісив слухавку.

◇ ◇ ◇

Хаяма, що розмовляв з Тацуєю в режимі голосового зв’язку, поклав слухавку і глибоко вклонився у напрямку по той бік столу.

– Як ви й чули, мадам..

Припущення Тацуї, про те, що Мая прикинулася відсутньою, було правильним. Однак, проте що вона знаходилася в тій же кімнаті й особисто слухала розмову, навіть не подумав.

Мая деякий час силою стримувала рот. Мабуть, намагаючись стримати свій сміх. Схоже, через звернення Хаями, вона зрозуміла, що розмова закінчилася, і, недостойно леді, голосно засміялася.

Скромна поведінка Хаями не змінилася, навіть за такої, дещо непристойної поведінки господині. Він не тільки нічого не сказав, навіть не глянув на Маю з якимось несхваленням.

Можливо їй стало незручно під його стоїчним поглядом, і сміх Маї незабаром згас.

– Вибачте, пане Хаяма. Тацуя такий милий, що я не стрималася.

Мая витерла хустинкою сльози що виступили на очах. І її погляд став абсолютно прямим.

– Хто ж наповнив цю дитину такою звивистою мудрістю?

Мая з серйозним обличчям схилила голову на бік.

– Я розумію, що те що говорив шановний Тацуя, є правильним.

– З одного боку це правильно, але це не нормально.

Хаяма захистив Тацую. Було це з цим пов’язано чи ні, але Мая відповіла байдужим тоном та виразом.

– Зазвичай, взаємний обмін послугами в кінцевому випадку поглиблює зв’язок.

– Шановному Тацуї не потрібні зв’язки побудовані на послугах.

– Молодість.

Хаяма не відповів і не заперечив її слова. Якось відчувши, що її гумор досяг критичної межі, Мая вирішила змінити тему.

– До речі, що там з пошуками Чжоу Гонґцзіня? Цікаво, є нові підказки.

Попри раптову зміну теми, Хаяма відповів без вагань.

– Нових підказок немає. Останні були після того, як йому дозволили втекти, після невеликої сутички наприкінці минулого місяця, біля Санзен-ін2 в, Кіото.

– Значить ось де ми втратили слід. Такий відомий храм, як Санзен, не міг допомагати іноземному магу, що намагається нашкодити цій країні... Схоже, за лаштунками працюють традиціоналісти.

Гірким голосом пробурмотіла Мая. Говорять, що, щоб зберегти традиції древньої магії, вони об’єднали свої школи. Однак реальна причина в тому, що беручи участь в роботі колишньої Дев’ятої лабораторії за власним бажанням, Традиціоналісти - група стародавніх магів, керовані дитячими причинами, що не отримали бажаючих результатів і ганьбою проклинали кожну родину «Дев’ятки», вживали ворожі дії, такі як невинні цькування. Мая ненавиділа таку їх дитячу ментальність, що відрізнялася від ненависті для родин «Дев’ятки».

– Мадам, чи правильно не надавати цю інформацію шановному Тацуї.

– Немає потреби. Хіба пан Міцуру ретельно не дослідив місцевість навколо Охари? До того ж він не залишатиметься на одному місці годинами.

Хаяма мовчки вклонився, приймаючи думку господині.

◇ ◇ ◇

Останнім часом, кожен вечір Тацуя проводив в храмі Якумо, проводячи практичну розробку нової магії, відразу після пробудження, в нього ранкові тренування, після яких, якщо це будній день, у нього була школа, а у вхідні чи святкові дні він розвивав теоретичні основи.

Сьогодні неділя, тридцяте вересня. Після сніданку, Тацуя залишився в лабораторії в підвалі та працював над проблематикою нової магії.

– ...В процесі генерації баріонів3 проблем немає. Цього можна було добитися з самого початку підтримуючи необхідний рівень швидкості та рівномірності.

Мимоволі, несвідомо, бурмотів він самому собі. Тацуя опинився в глухому куті, так що не міг зібрати свої думки буз проговорювання.

Моделювання доводить що з наступною магією Руху теж проблем не було. По суті, це те саме, що і рух газу. Можна використовувати силу Лоренца4, як і Ліна, але враховуючи характер FAE, швидше використовувати магію руху безпосередньо.

Важко зітхнув Тацуя. Зрештою, це був єдиний висновок.

– Зрештою, ключем є механізм активації магії Руху за час, необхідний для FAE.

Використовуючи магію Розпаду, скористатися магією Руху в короткий момент, поки сили не набули фізичні закони. Завдяки Флеш касту він набагато швидше, ніж звичайні маги, активував магічну послідовність. Однак для завершення магії потрібна потужність перешкод. Це було великою проблемою для Тацуї, який від початку мав лише силу втручання для «розпаду» та «реконструкції».

Тацуя, відчувши потребу змінити обстановку, піднявся на перший поверх, оскільки настав час обіду.

Незабаром після підняття по сходах, він відчув аномалію. Проаналізувавши будинок, він знайшов ознаки чогось не людського.

«Хімічна субстанція? Ні, штучний дух.»

Штучний дух - це сучасна магічна назва, «послідовності» виклику (Шікіґамі, шікі). «Дух» - це тіло Ідеї, яке описується в і інформаційному вимірі разом з виникненням природного явища і залишається Ідеєю навіть після закінчення явища, тим самим стаючи ізольованим сайоновим інформаційним тілом, що продовжує існувати окремо від події. Ізольоване інформаційне тіло створене шляхом штучного спонукання цього процесу породження «духу», головним чином засобами методів древньої магії, є «штучним духом». Однак не всі корисні ізольовані інформаційні тіла, що називаються «послідовностями», створені цим методом, набагато більше і частіше можна було зустріти підкорене ізольоване сайонове інформаційне тіло, яке має природне інформаційне тіло з духовних часток.

Ізольоване інформаційне тіло залишається в повітрі наче наклеєний на паркані будинку. Здається що його стримувала така ж оборона техніка, що захищає периметр Першої старшої від зовнішнього проникнення. Але...

«Не відомо які дані він зміг зібрати».

Тацуя не думав що знає всі магічні прийоми. Він не міг ігнорувати можливість того, що ця «послідовність» мала особливість, про яку він не знав, можливо він збирав інформацію в середнні будинку, за межами захисного бар’єра.

Тацуя знову спрямував «погляд» з середини будинку, через стіну, на штучного духа.

Проаналізувавши структуру інформації.

Ізольоване інформаційне тіло, що складалося лише з сайонів.

Те яке не мало ядра, інформаційного тіла з духовних часток - це штучний дух. Якщо це так, то можна повність розкласти його як магічну послідовність.

Тацуя простягнув праву руку в бік штучного духа. В його руці не було CAD.

– Введення змінних: встановити цілю структурну інформацію штучного духа.

Процедура побудови магічної послідовності, яка замінює вихідну формулу запуску CAD, була надіслана з сектору даних Області магічних операцій та направлена в сектор виконання.

– Спроєктувати магічну послідовність: активувати «Розпад».

Спалахнув не видимий спалах.

Штучний дух був повністю відірваний від зв’язків структурної інформації, сайонове інформаційне тіло стало хаотичним згустком мисленнєвих часток і розвіялося в інформаційному вимірі.

Як тільки він відчинив двері вітальні, його зустрів голос Міюкі.

– Старший брате, що це щойно було?

Навіть якщо голос був різким, Міюкі не гнівалася, але на обличчі було занепокоєння.

–– Ти зрозуміла, що щойно щось сталося?

Висловив своє захоплення Тацуя. Мабуть, Міюкі відчула, що використали «Розпад». Вражений тим, що помітили магію, яку він використав, можна подумати, що непомітність магії, це його гордість, але у Тацуї не було подібних упереджень. Мінамі що підійшла позаду Міюкі, здається не розуміла, обміну фраз між братом і сестрою.

– Я не відчула це настільки чітко, щоб точно сказати... Я відчула, що старший брат використав «розпад».

– Так. Штучний дух заглядав у будинок.

Тацуя не збираючись повідомляти їй це, але й приховувати теж, пояснив ситуацію.

– Можливо, це через запит, отриманий днями.

– Це робота того, хто називає себе Чжоу Гонґцзінь?

– Підлеглого, а може угрупування, що його переховує.

Сказавши це, Тацуя незвично зітхнув.

– Можливо за Фумією та його сестрою був хвіст.

Міюкі та Мінамі ахнули почувши його бурмотіння.

– В жодному разі... Вибачте, але хвіст неможливий, поки поруч Аяко.

Здивування Міюкі було викликане думкою, що здогадка Тацуї цілком вірна, але Мінамі не було можливості не сумніватися в цьому.

– Це було зроблено навмисно.

– Хіба Аяко могла навмисно привести ворога до цього будинку?!

Навколо Міюкі закружляли мисленнєві частки.

Передвісник магічного вибуху.

Однак Міюкі теж росте. Несвідома магія була підкорена волі, ще до того як проявилася. Тацуя примружився спостерігаючи за цим.

– Я думаю тут дещо інше. Можливо Аяко було... Ні, не тільки Аяко, а й Фумії було недозволено уникати чи запобігати цьому.

Прислухавшись до думки брата, Міюкі заспокоїлася і стабілізувала силу, але не повністю.

– Хто... Ні не треба говорити. Заради всього святого, навіщо.

– По правді кажучи не дізнаємося, якщо не запитаємо, але, можливо, щоб використати мене як приманку.

– Та тоді ж?!

Природно, Міюкі була розлючена. Тацуя посміхнувся і заспокоїв молодшу сестру.

– Не гнівайся, Міюкі. Я ж сказав, що не дізнаємося, поки не запитаємо.

– Але...

Міюкі вже потрапила в пастку звуження діапазону, «не допускати інших думок». Але Тацуя не став докоряти їй.

– До того ж зробити мене приманкою, доволі розумно. Цього разу, суперник настільки серйозний, що зміг поранити Куробу Міцуру. Не відомо які в нього можливості. Не має ніякої тактичної помилки в тому, щоб зіштовхнути мене з тим, хто мені не нашкодить.

Тож Тацуя не гнівався, а посміхнувся.

– Старший брат!

Однак відповідь Міюкі говорила, що вона, звісно, не прийме ніяких приманок.

– Будь ласка, не просіть мене нехтувати вами! Ви маєте розуміти, що навіть якщо не можете померти й не залишиться подряпин - в цьому немає нічого доброго!

Тацуя не зміг вставити жодного виправдання в такі несподівані, різкі слова Міюкі.

– Перш за все, подумайте про те, як я почуватимуся, якщо старший брат постраждає.

– ...Пробач.

Зумів коротко вибачитися Тацуя.

– Мінамі, вибач за очікування. Обід вже готовий?

Звернувся він до Мінамі, щоб змінити тему.

– Так, пан старший брат Тацуя. Пані старша сестра Міюкі, вам теж варто піти на кухню.

Мінамі навіть не подумала потурбувати Тацую, вона була дуже відвертою і доброю дівчинкою.

◇ ◇ ◇

В той же момент, як Тацуя розклав штучний дух, шикіґамі.

– Ого?!

Вражено закричав тридцятирічний чоловік, що сидів на лавці в невеликому парку, за п’ятсот метрів від будинку Тацуї.

Чоловік, що сидів поруч, поспіхом озирнувся навколо. Когнітивні бар’єри, які він розгорнув, працювали належним чином. Розуміючи, що ні їх зовнішній вигляд, а ні голоси, не залишаться в пам’яті оточуючих, він все ж пошепки запитав: «що не так?».

– Шикіґамі було стерто...

– Стерто? Не повернутий в початковий стан чи викрадений?

– Гадаю, ні те і не інше.

Чоловік, що запитував, декілька разів похитав головою і сказав «я не розумію».

– Відгук від шикіґамі раптом зник.

Хочеш сказати, люди в тому будинку застосували заклинання Розвіювання.

– Ні! – ...Ні, гадки не маю.

Розгубленість досягла піка, і перший чоловік, що здивовано вигукнув, трохи заспокоївся.

– Я не відчуваю відгуку від своєї техніки. – В тебе так само?

– Ну, так...

Ці двоє операторів древньої магії, розподілили свої ролі, з метою обшуку будинку магією. Один керував шикіґамі, а другий забезпечував безпеку. Той що відповідав за безпеку, разом з попередньою магією, щоб запобігти «інверсії», розгорнув магічний бар’єр, який виявляє магічні техніки.

– Однак не міг же шикіґамі зникнути природнім чином, без втручання заклять? Я не думаю, що ти просто втратив контроль над шикіґамі.

– Звичайно! Але...

Чоловік, знову, із розгубленим виразом похитав головою.

Раптом на землю, куди він дивився, упала тінь.

Двоє чоловіків з подивом підняли обличчя. Несподіванку викликала фігура, що підійшла з чітким усвідомленням себе, попри розгорнутий бар’єр, що тримав людей подалі, та впізнавши опонента, що з’явився, подив змінився на обережність та готовність до бою.

Людина, яка з’явилася перед ними, була у вбранні монаха. На голові він носив бамбуковий капелюх5, а сам був загорнутий в кеса6 і тримав дзвін ваджара7.

З розслідування чоловіки знали, що брат і сестра та храм Кіючійодзі мали дружні стосунки. Взявшись за цю місію, вони глибоко відклали у своїх свідомостях, що головним священником цього храму є Коконоє Якумо. Вони переглянулись і вирішили втекти, замість першого удару.

У той момент, коли вони збиралися підвестися, монах, наче чекаючи цього моменту, задзвонив у дзвін ваджра.

З трьох сторін, навколо чоловіків пролунав чистий звук.

Чоловік, що сидів правіше, поглянув праворуч, а той що лівіше - ліворуч, з враженими обличчями.

Два ченці, одягнуті як і той, що попереду, ідентично, як і він, змахнули дзвінком ваджара.

Ноги двох, що намагалися втекти, ослабли.

В той момент, коли вони усвідомили, що провалилися під час операції, більша частина їх свідомостей, вже занурилася в темряву.

◇ ◇ ◇

Коли Тацуя відвідав храм Кіючійодзі, щоб скористатися підземною тренувальною кімнатою, сьогодні увечері, його запросили до кімнати ченця. Це була та сама кімната, де він радився під час справи з «Ляльками-паразитами». Якумо почав розмову той же момент, як Тацуя сів.

– Здається, ти знову втягнутий в якісь неприємності.

Тацуя зрозумів, що він про сьогоднішнього шикіґамі.

– Вибачте, я спричинив вам клопоти.

Якщо подумати, Якумо використовує систему стеження на далекі відстані, в сусідніх містах, його спостерігачі не могли мовчки дивитися, коли в учення щось відбувається.

– У багатьох моїх учнів, гаряча кров.

Гірко усміхнувшись, непрямо відповів на питання Тацуї Якумо.

– То що сталося цього разу?

Тацуя повинен був якось відповісти й задумався, яка відповідь буде підходящою. Але це тривало лише мить. Він вирішив відповісти лише на половину.

– Я взявся за роботу і, гадаю, що проблеми пов’язані з нею.

– Роботу? Казами-куна?

– Ні вона не від військових.

Очі Якумо трохи примружились, як від сміху. Примружені очі випромінювали сильне світло.

– Чи можу я поцікавитись про вміст?

– Можливо, ця робота буде в околицях Кіото. Сподіваюся мені не доведеться турбувати майстра.

Якумо злегка підняв кутки губ. Світло в очах пом’якшило, а легка посмішка стала його звичною.

– Не потрібно приховувати. Це має певний зв’язок з «традиціоналістами».

Якумо несподівано підняв тему «традиціоналістів», але Тацуя був переконаний, що оператор, що обшукував його дім потрапив до рук Якумо.

– Як я і думав, це має зв’язок з групою древніх магів, яку ще називають традиціоналістами.

– Їх так не називають, вони самі себе так називають...

Наполегливість Якумо видалася Тацуї смішною, але він не показав цього.

– Через це, ви не можете мені допомогти. Громадянська війна між древніми магами - це не жарт.

Багатьом древнім магам по всій країні не до вподоби визначення «традиціоналісти». Спочатку стародавні маги, що називали себе «традиціоналістами», не були вірними традиційним методам тренування і приєдналися до колишньої Дев’ятої лабораторії, в пошуках новизни сучасної магії. Для користувачів, що суворо дотримувалися традицій, було соромно називати їх традиціоналістами. Оскільки багато магів, що працювали за лаштунками, належали до «традиціоналістів», серед магів, що належать до фракції древніх магів, чиє ім’я офіційно відоме, часто селилися думки що «традиціоналісти повинні бути ліквідовані».

– Айя-йяй, я ще далекий від просвітництва.

Відчувши що проявив невластиву йому войовничість, Якумо ввічливо посміхнувся.

– До речі, хлопці, що намагалися заглянути в будинок, все ще тут, вірно? У мене є дещо, що я хочу у них запитати.

Посміхаючись за компанію, Тацуя зробив легкий крок, щоб змінити тему.

– Зараз це не можливо?

З холодною посмішкою відповів на запитання Тацуї Якумо.

– Я змусив їх трохи втомитися. Зараз вони відпочивають в тихому місці.

Звичайно, Тацуя не відчув від цього тиск. З посмішкою на обличчі він продовжував ставити питання тоном легкої розмови.

– Ось як. Тоді чи можете принаймні розкрити їх особистості.

– О, це були бродячі маги, яких найняли «традиціоналісти».

– Бродячі?

Запитав Тацуя, повторивши слова.

– Ви маєте на увазі вільних магів?

– Так їх також називають.

– В цій країні ще є такі люди?

Маги - рідкісний людський ресурс. Їх існування від хороших до злих, повинно було контролюватися країною, від дитинства до старості. Сам Тацуя був винятком, у тому сенсі, що він знаходився поза громадським контролем, але такі люди, як правило, контролюється, як приватна сила під контролем двадцяти восьми сімей, а держава, можна сказати, контролює їх опосередковано, через систему Десяти головних кланів. Для Тацуї було несподіванкою, що є маги, що володіють магічними навичками на практичному рівні й не належать до жодної організації.

– Правильно. Існує досить багато випадків, коли можна використати певну техніку, навіть якщо ти не можеш освоїти сучасну магію.

– ...Чи означає це, що серед древніх магів, існує досить багато вільних магів?

– Я не знаю точної кількості, але думаю їх не мало.

Іншими словами, це означає, що тобі, можливо, доведеться мати справу з більшою кількістю магів, ніж ви раніше очікували. Тацуя подумки переглянув складність роботи.

◇ ◇ ◇

Першого жовтня дві тисячі дев’яносто шостого року. Була створена нова студентська рада Першої старшої школи. Члени - президент Шіба Міюкі, віцепрезидент Саєгуса Ідзумі, скарбник Мітсуї Хонока, секретар Сакурай Мінамі та Шіба Тацуя головний секретар.

Звичайно, проти таємничої посади, так званого головного секретаря, було висловлено заперечення. Був також запит з учительської, що не контактує зі студентською радою, окрім роботи, «що воно таке». Склад членів студентської ради передбачений шкільним регламентом включав президента, віцепрезидента, скарбника та секретаря. Міюкі з посмішкою відбила усю опозицію що не існує ніякого «головного секретаря», словами «головний секретар офіційно називається секретар». – Не було нікого, хто зміг би висловити належний контраргумент «для чого потрібна неофіційна назва головний секретар».

Тож були обставини, за яких більшість студентів хотіли, щоб Тацуя залишався членом студентської ради. Якщо Міюкі вийде з-під контролю, зупинити її може лише Тацуя. Це було загальним порозумінням учнів другого та третього року, тому що вони на власні очі побачили як Міюкі виходить з-під контролю, якщо Тацую виключать зі студентської ради.

Таким чином, нинішня студентська рада Першої старшої мала форму панування диктаторського терору і було трохи не правильно, що учні під цим контролем були щасливими. Чи припустимо називати це диктатурою ідола? Це був свого роду рай для диктатора.

Однак у Міюкі не було бажання правити, і не було бажання ставати диктатором. Власне, посади президента студентської ради вона теж не бажала. «Я б хотіла, щоб президентом студентської ради був старший брат», такими були її справжні думки. Якби їх хтось почув, назвав би подібне само ілюзією, «якби так сталося, я б могла бути віцепрезидентом, секретарем, чи просто подавала чай, якби могла бути корисною братові».

У всякому разі, Міюкі не хотіла, щоб Тацуя опинився у неї в підпорядкуванні. Це нагадувало їй їхні стосунки в родині Йотсуба, які вона не могла терпіти. Таким чином вона навіть вигадала не офіційну посаду головного секретаря, щоб знайти внутрішній компроміс.

І от нарешті, після того, як під час обіду та годину після занять, Міюкі переконувала Тацую, що ніяк не погоджувався з призначенням його на посаду головного секретаря, в кімнаті студентської ради нарешті стало спокійно.

Можливо це була лише назва. Привітавшись, до кімнати студентської ради зайшов щойно призначений новий голова дисциплінарного комітету.

– Ну, сподіваюся на нашу співпрацю і в цьому році.

– Я теж на це сподіваюся, Йошіда-кун.

Міюкі повернулася і доброзичливо посміхнулася Мікіхіко, який нервував і звертався як завжди шанобливо, йому все ще не вистачало твердості.

Попри сподівання, що наступником Канон стане Шізуку, новим головою був обраний Мікіхіко. Голова дисциплінарного комітету провела вибори серед дев’яти його членів, і цього разу бій був майже рівний, Мікіхіко з п’ятьма голосами проти Шізуку - з чотирма. ...До речі, Мікіхіко голосував за Шізуку, а Шізуку за Мікіхіко. Хоча Мікіхіко намагався відмовитися, аргументуючи це тим, що є колишнім учнем другого потоку, але члени піддалися лякаючій аурі, якою палала Шізуку, «я не хочу займатися такою клопітною справою».

Попри напруженого Мікіхіко, Шізуку вела розмову з Хонокою, «хіба ж це не чудово, що пан Тацуя залишився в студентській раді», «так...».

Перша зустріч новообраних президента студентської ради та голови дисциплінарного комітету, зазвичай присвячується питанню заміни комітету, що вийшли у відставку, але цього року усі троє рекомендованих студентською радою, будучи другокурсниками, досі залишалися в дисциплінарному комітеті, тож розмова з Мікіхіко завершилася на привітанні. Але залишилися ще кілька процедур, тож у Мікіхіко було чим зайнятися. Тацуя провів його до автономного термінала в кутку кімнати.

– Щось не так, Тацуя?

Помітивши, що в поведінці щось не так, тихенько запитав Мікіхіко сівши за термінал.

– Спочатку поглянь на це.

Замість того, щоб прямо відповісти на запитання, Тацуя, однією рукою керував клавіатурою термінала.

На екрані монітора відобразилися рядки коду та графіка.

– Послідовність активації?

Це був машинний код, що не перетворювався на сигнали мисленнєвих часток, для легшого розуміння він був показаний модуляцією і графіками.

– Це ж... Послідовність активації, що описує структуру Шикіґамі. Тобі вдалося знайти настільки рідкісні дані.

– Випадковість. І я хотів запитати, чи є різниця в структурі Шикіґамі, залежно від стилю?

Здається, Мікіхіко подумав, що він відкопав це десь в бібліотеці. Замість того, щоб пояснити, що він, проаналізувавши її, сам відтворив структуру, Тацуя запитав про її походження.

– Звичайно є. Також, ці відмінності легко зрозуміти. Наприклад, це... Система Шюгендо8. Це, мабуть, Шикіґамі, якими користуються оператори Шюгендо зі школи Тоями.

– Це з фракції Шюгендо?

– Замість фракції, краще назвати їх школами, ні, сектами. Це Шюгендо секти Сінґон9.

– Секти Сінґон? Я думав, що Шикіґамі це техніки інь-ян та даосизму, невже в езотеричному буддизмі є способи користуватися Шикіґамі?

На просте запитання Тацуї, Мікіхіко кивнув з дещо гордим виразом.

Є. Хоча практики езотерики називають це Гохо10. Суть однакова.

Тож Мікіхіко випадково глянув на монітор і на обличчі з’явилося здивування.

– Що це? Додана якась дивна умова...

Деякий час поглянувши на монітор, переконавшись, Мікіхіко поглянув на Тацую.

– Зрозуміло, чому ти не договорюєш. Ці дані ти дістав з підпільного сайту?

– Чому ти так думаєш?

Питання Тацуї, по суті було відповіддю, але Мікіхіко кивнув з виразом «розумію».

– Тому що цей Шикіґамі, очевидно, для прослуховування та спостереження.

– Правда?

Одне слово Тацуї означало, «Невже Шикіґамі відрізняються, в залежності, від способу використання».

– Очевидно він для використання в незаконних цілях.

Мікіхіко, здається, інтерпретував це більш обережно.

– Правда. Це було небезпечно. Порадитися з Мікіхіко, було правильним рішенням. Зітрімо ці дані.

– Так, краще так і зробити.

На випадкову похвалу Тацуї, Мікіхіко щасливо посміхнувся.

Мікіхіко повернувся до штабу дисциплінарного комітету, щоб скласти розклад патрулювання (складалося враження, що останній голова дисциплінарного комітету, що сам пише звіти про діяльність, був тут дуже давно), не задовго до завершення дня, привітатися, прийшов новий голова клубного комітету.

– Пане Ігараші, вітаю з обранням головою.

– Т-так. Дякую, президенте.

Новий голова, напружувався перед Міюкі, а точніше, його напруження зростало.

– Для найкращої роботи студентської ради, думаю ми будемо часто співпрацювати з клубним комітетом. Дякую вам.

– В-взаємно! Думаю, що члени студентської ради, нам теж в багато чому допоможуть. Надіюся і на вас.

Ідзумі, яка спостерігала за Міюкі та Ігараші з відстані, прошепотіла в бік, кажучи, «він не схожий на того, на кого можна покластися». Хонока відповіла лише гіркою посмішкою.

Після чого зустріч Міюкі і нового голови закінчилася і членом студентської ради почали збиратися додому. Навіть якщо говорять про самопідготовку, не потрібно брати підручники додому, як минулого століття. Спортивний в навчальний одяг можна безкоштовно випрати в клінінговій службі при школі. Те, що зазвичай беруть додому, це термінали особистої інформації та дрібні речі, в кращому випадку, картриджі при використанні CAD, як у випадку Тацуї. Майже не потрібно витрачати час на збирання сумки, а лише перевірити резервні копії даних та перевірка залишку основних завдань, ось що є основним змістом «збирання до дому».

– Ігараші-семпай, новий голова, видається невпевненим, ні, не недуже зрілим.

Продовжуючи збиратися, раптом пригадала Ідзумі й заговорила з Міюкі, про враження про нового голову Ігараші.

– Цікаво, чому? Мені здалося він дуже нервував.

– Нервував?

Уточнила підозрілим тоном Ідзумі.

– Міюкі, ти знаєш Ігараші?

Тацуя спробував допомогти Міюкі, яка розгубилася, не знаючи як реагувати на занадто не стриману реакцію Ідзумі.

– Так, ми в різних класах, але Ігараші-кун досить вправний в практичному застосуванні здібностей, тому я кілька разів була з ним на вимірюванні показників. Однак я думаю, що Хонока і Шізуку більше з ним знайомі. Оскільки вони в одному клубі,

Помітивши погляд Міюкі на собі, Хонока почала говорити.

– Він молодший брат Ігараші-семпай, попереднього президента жіночого клубу біатлону.

– В нього немає якоїсь специфічної магії, тому результативність не дуже, але здібності досконалі.

– Лише здібності?

Відчувши натяк в словах Шізуку, Тацуя повторив її слова, але з питальним тоном.

– Ігараші-кун, як би це сказати... Це трохи відрізняється від слабкості, але коли настає час діяти він схильний відступати. Навіть коли його загнати в кут, він вчинить непередбачувано і самознищиться... Чи можна назвати це слабкістю.

– Йому краще підходить бути підлеглим чи замісником. Він не годиться в лідери.

Після того як Хонока намагалася підібрати стриманіші слова, все зіпсувала Шізуку, своєю суворою оцінкою.

– Якщо говорити про це, хіба Томіцука-кун не краще підходить на роль голови?

Запитав Мікіхіко, що повернувся до кімнати студентської ради, після закінчення роботи дисциплінарного комітету.

За попередніми даними, було вирішено, що ним стане Томіцука-семпай, чи не так?

Можливо через те, що вони обоє були членами дисциплінарного комітету, дружньо доповнила слова Мікіхіко Касумі.

– Я думаю, що Хаторі-семпай добре над цим подумав.

Зазначивши, що Клубному комітету вирішувати, хто буде їх головою, Міюкі змусила перестати пліткувати про Ігараші.

◇ ◇ ◇

Після закінчення виборів президента студентської ради та обрання її членів, підготовка до конкурсу дисертацій, нарешті, пішла повним ходом. Навіть якщо вважається, що в Кіото вигідніший чисто теоретичний напрямок, Конкурс дисертацій все ще вимагає презентації магії та виготовлення експериментального обладнання йшло швидкими темпами.

Однак, на відміну від минулого року, робоче місце знаходилося не на шкільному дворі, а в основному в лекційній аудиторії. Вся інтенсивна робота, як минулого року, була захована за лаштунками, в основному можна було спостерігати як група людей працює над складними кресленнями.

З другого поверху лекційної аудиторії Тацуя, що прийшов сюди зустрітися з Мікіхіко й обговорити питання безпеки, спостерігав, як Ісорі керував створенням «Магічного кола проєкційного типу».

– ...І цього року доведеться залучити не лише дисциплінарний комітет, а й оголосити про набір добровольців і обрати членів охорони звідти.

– Звичайно. Дев’ять членів дисциплінарного комітету не можуть впоратися з цим. Заявники можуть зацікавитися не тільки супроводом учасників, але й охороною місця проведення.

– Головний відповідальний за безпеку цього року Хаторі-семпай.

Семпай зараз на он-лайн зустрічі з представниками служби безпеки інших шкіл.

– Чи не має скарг від інших шкіл, що Перша старша два роки поспіль керує безпекою?

– Все нормально. Схоже, існує неписане правило, що головного відповідального за безпеку обирають зі школи переможця Коду моноліту, Турніру дев’яти шкіл.

– Хе-е, невже таке справді існує?

– Так, минулого року, Дзюмондзі-семпай був головним не лише через те, що є членом Десяти головних кланів.

В розмову Тацуї та Мікіхіко втрутилися Лео та Еріка. До цього моменту вони поводилися тихо, але через несподіваний внутрішній факт, не змогли стримати слів.

– О, для мене це теж щось новеньке.

– Власне, і я не знав цього до недавнього часу. Є речі, про які ви не дізнаєтеся, поки не почуєте про них.

Хоч їх і відволікли, ні Тацуя, ні Мікіхіко не зважали на це.

Отже, чим ти займатимешся, супроводжуватимеш, чи охоронятимеш?

– Значить моя співпраця є незаперечною умовою.

– Звичайно. Я розраховую на тебе.

Тацуя подумки розсміявся, але не висловив бажання відмовитися від прохання Мікіхіко. Він прийшов поговорити з Мікіхіко, щоб узгодити діяльність студентської ради з дисциплінарним комітетом, але він також готовий простягнути руку допомоги.

– Точно, якщо дозволите приєднаюся до охорони місця проведення.

Місце проведення в Кіото, це буде зручно для його завдання.

– Тоді, я допоможу тобі.

Почувши його рішення, раптом підняв руку Лео.

– Якщо це стосується охорони, знадобиться попередній огляд.

... Ні, те що він говорив, було загально зрозумілим.

– Що ж, я їду в Кіото з Тацуєю, тож тобі слід зайнятися супроводом. Ти гарний як стіна з м’яса.

Заперечила Еріка, тоном, що не здавався якимось жартом.

– Стіна м’яса означає, що мене мають бити та колоти! Не кажи дурниць!

– У тебе є вибір коли прийняти постріл.

Звісно, друга частина слів була жартом. Мікіхіко більше хвилювала ремарка в першій половині її слів.

– Еріка... Ти правда збираєшся залишитися ночувати в Кіото?

– Ну, хіба не зрозуміло?

Що дня їздити між Токіо та Кіото не є чимось не можливим. Це скоріше нормальна практика для ведення справ. Однак, цього разу охорона перевірятиме не лише місце проведення, Міжнародний конференц-центр Кіото, але і його околиці. Важко уявити що незабаром може статися щось подібне, як минулого року, але минулорічні події не дозволяють не насторожитися.

– Це означає, що ти хочеш відправитися в поїздку з Тацуєю?..

– Дурний, чи що!..

Обличчя Еріки, яку звинувачували в дошлюбній поїздці, чомусь стало синім, а не червоним.

– Сч-що?

Погроза, як-то кажуть відчайдушна, наче на карту поставлене її життя, змусила Мікіхіко припнути язика. У цей момент, реакція Еріки видавалася надмірною, але коли почув причину, кров відлила і з обличчя Мікіхіко.

– Що б ти зробив, якби тебе почула Міюкі?! Ти не зможеш просто віджартуватися!

Мікіхіко зосереджено оглянув навколишнє оточення. Поглядом того, хто знаходиться на полі бою. Не буде перебільшенням сказати, з виразом розпачу.

Вона б не закінчила усе жартом, навіть жарт не закінчився б просто. Це не означає, що легковажні слова вона сприйме серйозно, це означає, вона не дозволить цього говорити, навіть якщо це жарт. Мікіхіко подумав, що це правда і саме так усе станеться. Чи пронесеться холодне повітря, з абсолютним нулем, повз... серйозно злякався Мікіхіко.

Однак такий акт пильності, з таким страхом, був легковажністю.

– ...Що ви думаєте про мою сестру?

Мікіхіко та Еріка тягнули шиї й повернулися у бік голосу.

Обернувшись, вони побачили Тацую з усмішкою що пробирала до кісток.

– Боже... Мікі, від твоїх зайвих слів, у мене зникло пару років життя.

– Моє ім’я Мікіхіко...

Протесту, що звично злетів з вуст Мікіхіко, не вистачало енергії. Насправді Мікіхіко ніколи не сприймав симпатії Еріки.

Вони не зазнали прямої рани від Тацуї. Він просто холодно глянув на них. Однак лише цього було достатньо, щоб Мікіхіко відчув, що втратить життя.

Це був холод не снігу чи льоду. Холодність гострого леза. Мало того, загроза самій сутності.

Схоже відчуття було й в Еріки, виразом на обличчі якої було виснаження.

– Еріка і Мікіхіко, думаю це було грубо.

Не в змозі нехтувати таким ставленням друзів. Тацуя, з жалем на обличчі, висловив докір. Хоча виразу залякування вже не було, але зайве говорити, що він був у поганому настрої. Сильну необхідність змінити тему розмови відчувала не лише Еріка, але й Лео, що був простим очевидцем.

– С-що ж, чи не можемо ви всі забезпечувати безпеку в місці проведення. Ісорі-семпая, супроводжуватиме Чійода-семпай, а Кітаяма охоронятиме Накайдзьо-семпай, чи не так?

Насправді нічого не трапилося і він подумав, що далі злитися буде по дитячому. І саме Тацуя відгукнувся на тактичний поштовх Лео.

– Не лише Шізуку. Чікура-семпай та Мібу-семпай допомагатимуть в охороні Накайдзьо-семпай.

Після того, як Тацуя активно зреагував на зміну теми, Еріка та Мікіхіко видихнули. Ні, насправді вони цього не зробили, але з їх поведінки було очевидно, що вони розслабилися.

– Кей-семпай буде в порядку, навіть без охорони.

Кіріхара-семпай викликався супроводжувати Мінакамі-семпая.

Підтримавши слова Еріки, Мікіхіко згадав охоронця іншого представника, Мінакамі Кері. Лео чомусь застогнав, почувши ці слова.

– Мінакамі-семпай... Цьому хлопцю дійсно потрібна охорона?

Схоже, він не розумів, чому Кіріхара приписаний в охоронці Кері.

– Навіть в нашій школі він на вершині списку, вірно? Хоча, Мікіхіко, який був з ним у команді, знає про це краще.

Як і сказав Лео, Кері був частиною команди Першої старшої, до якої входили Хаторі та Мікіхіко, що перемогла в Коді моноліту, цього року. У матчах він демонстрував здібність Залізна стіна і ні разу не дозволив опонентам торкнутися моноліту.

– У будь-якому випадку, Мінакамі-семпай багато знає про індивідуальну магію. На Коді моноліту він зміг повністю заблокувати атаки противника, оскільки має дивовижну здібність, точно визначити магію, яку використовує гравець опонентів, при першому пострілі, і контратакувати другий і наступний оптимальною магією.

Магічному виразу не можливо перешкодити магічним виразом. Зміцнення інформації стабілізує подію, техніка, що підвищує «твердість, яка підлягає модифікації» та зупиняє дію магії противника без ефекту, область контролю - це техніка що відбиває втручання в подію іншою стороною, вищою силою втручання, і жодна з них не перешкоджає магічній послідовності іншої сторони.

Але коли магія втручається у фізичні явища, результатом виклику магії є фізичне явище. Тому цілком можливо, що результати модифікації будуть компенсувати один одного. Наприклад, якщо на траєкторії кулі стисненого повітря, розміщена маса повітря, що має більший тиск, ніж навколишнє повітря, явища перешкоджатимуть один одному, і магічна послідовність не може підтримувати визначену структуру і виникає помилка. Іншими словами, відбувається магічне переривання. Це явище називається «Компенсацією магії». Якщо висота перешкод вища, ніж у супротивника, можливо зберегти магію, окресливши модифікацію події у зворотному напрямку, але якщо потужність перешкод трохи вища, явище скасовується

Однак, щоб навмисно викликати врівноваження магії, необхідно точно передбачити, яку зміну події намагається викликати противник, включаючи координати. Відключення магії шляхом врівноваження, це техніка, про яку «легко говорити, важко зробити».

– Цей хлопець, один раз побачивши магію, не дозволить їй спрацювати? Оце круто.

Сказавши це жартівливим тоном, Лео цілком розумів, що це високорівнева техніка.

– Ха-ха-ха, ось чому Мінакамі-семпай справді кращий в теорії.

Мікіхіко також посміявся з дитячого жарту Лео не і дав відповідь без відповіді.

На питання, чи потрібна Кері охорона, відповіла Еріка.

– Іншими словами, Кіріхара-семпай, це стіна, що прийме перший магічний удар.

– О, зрозумів!

Еріку, що не відмовилася від ідеї «м’ясної стіни» та Лео що не вловив суть.

– Еріка-чан... Лео-кун.

Пронизала холодним поглядом Мідзукі.

◇ ◇ ◇

Поїзди не єдиний громадський транспорт, що перейшов з перевезень великих і малих груп людей до індивідуальних У мегаполісах на маршруті між домом і найближчою станцією, зазвичай користувалися таксі зі штучним інтелектом. Коли люди вирушали з дому на станцію, вони викликали його з дому, використовуючи посвідчення особи, а коли поверталися додому зі станції, ловили вільну машину на стоянці перед станцією. У випадку з провулками, де немає стоянки, можна було отримати доступ до системи громадського транспорту зі свого мобільного пристрою і викликати вільний автомобіль.

Тацуя та інші, що живуть в таких умовах, зазвичай використовували автомобіль, для поїздок між домом та станцією. Якщо скористатися магією, він не знадобиться, але на жаль, використання магії суворо обмежувалося законом. Сучасне суспільство все ще було мало толерантним до магії.

Навіть зараз, Тацуя та Мінамі, що вже зовсім затрималися, через підготовку до Конкурсу дисертацій, під фіолетовим небом чекали, перед стоянкою, доки прибуде міжміський транспорт

Незвично, що зі станції зникли порожні машини. Те, що немає вільних машин, означає, що є занадто багато перевізників, що працюють. Іншими словами, в суспільстві перенаселення.

Мало того, розподіл таксі був пов’язаний з даними про експлуатацію кабінок і дуже рідко доводилося чекати більше п’яти хвилин. Тобто було підготовлено достатню кількість, щоб клієнти не відчували незручностей.

Насправді Тацуя та його компанія чекали лише близько п’яти хвилин. Перед стоянкою, на спеціальній смузі звідки вирушало таксі. Вони зупинилися в пункті посвідки приблизно в десяти метрах від точки очікування, де вийшов чоловік років тридцяти. Двері автоматично зачинилися і коли транспортний засіб, що почав рухатися, знову під’їхав для посадки, не в’їжджаючи на громадську дорогу, Тацуя поклав праву руку в кишеню, ховаючи CAD.

Мінамі здивовано поглянула на Тацую і поспіхом перевела погляд на таксі. Перш ніж двері таксі, що зупинилося перед ними, відкрилися, зсередини машини виплеснулася хвиля сайонів.

I швидше, ніж Тацуя задіяв CAD, Мінамі утворила циліндричний об’єктно і жаростійкий бар’єр. Захистивши себе та Міюкі. Тацуя не опинився в бар’єрі, тому що він міг завадити його діям. Це було результатом регулярних тренувань протягом пів року.

Однак сайонова хвиля, що виливалася з машини, не мала на меті активізувати магію.

Шум мисленнєвих часток випадковим чином транслювався і перекривався. Це немало ефекту блокування магії, заклинання Перешкоди. Натомість щільність, набагато вища, ніж Перешкод, гальмувала сприйняття мисленнєвих часток. Це можна назвати димовою завісою з мисленнєвих часток.

«Самознищення штучного духа?! Це як часова бомба з мисленнєвих часток».

Поки Міюкі та Мінамі перебували в розгубленості від несподіванки, Тацуя відразу помітив природу атаки.

«Якщо це магічна димова завіса тоді».

– Мінамі, «Висхідний вихор».

– Т-так!

Майже одночасно з рекомендацією Тацуї, Мінамі активувала магію. З розташованого поблизу фонтану вилетів нестримний потік, ні, вся вода фонтану перетворилася на бризки води, які в мить перетворилися на густий туман.

Якщо територія буде вкрита туманом, можна бути впевненим, що створити вітер магію буде важко. Оскільки повітря, що є цілю події потоку, змішається з краплями води, що знаходяться під втручанням противника.

Однак коли туман дійшов до Тацуї та компанії, Мінамі вже активувала магію. Коли в повітря домішалась велика концентрація дрібненьких капельок води, складність маніпуляції зростає, через те, що хором важко помітити перешкоди, навіть якщо туман був викликаний, як тільки ціль зникла з поля зору, в нього вже не втручається магія.

Внаслідок цього, вихідне у верх повітря, за допомогою магії «Висхідний вихор», бурхливо кружляв над поверхнею землі. Вихор, що здіймався навколо Мінамі, негайно здув завісу туману, що перекривала погляд трьох людей.

Маленький чоловік що щойно вискочив з таксі, зустрівся поглядом з Тацуєю, що стояв перед дівчатами. Чоловік, що тримав в руці маленький арбалет, широко розплющив очі. Здається він був здивований, що магічна завіса була миттєво розвіяна. Але розгубитися від такої несподіванки це ознака недосвідченості. Це лише дає шанс супротивнику.

І Тацуя цього не проґавив. Поки маленький чоловік розгубився, Тацуя різко зігнув праву ногу, цілячись в його напрямку.

Ударивши ногою з розвороту.

Вибив арбалет з рук чоловіка.

Тацуя зігнув ногу і перейшов на бічний удар.

Маленький чоловік, зігнувшись у перед, полетів до таксі, що стояло позаду. Схоже, зустрівшись з кузовом автомобіля він вдарився потилицею, не було жодних ознак руху, не кажучи вже про спробу підвестися. Можливо, його свідомість затуманила, або ж він втратив свідомість.

Схоже, запобіжник вже було знято, тож з арбалета, що вдарився об тротуар, вилетіла стріла. Та, на щастя, стріла просто відскочила від дороги й ніхто не постраждав.

Опустивши праву ногу, Тацуя відчув спробу мисленнєвих часток, з того ж боку, побудувати магічну послідовність. І швидко повернувся в тому напрямку. Це була людина, що вийшла з таксі, у пункті висадки.

Цього разу Тацуя спробував дістати CAD, та зупинився.

Міюкі контратакувала раніше, ніж він встиг відповісти.

Чоловік, що вважався ворогом, розпочав побудову магії. Однак Міюкі першою фактично активувала магію.

І він зловив постріл. Зорове сприйняття Тацуї вловило магічну послідовність, що проєктувалася майже в метрі над головою Міюкі. Також він міг бачити, що магічна послідовність розвіялася, нічого не зробивши.

– Старший брате. Це ж щойно було зафіксовано, вірно?

Цим питанням Міюкі цікавилася чи була зафіксована магія противника сенсорами мисленнєвих часток, що вмонтовані у вуличних камерах спостереження, тобто наявністю алібі для юридичного захисту.

– Можливо. Усе добре, навіть якщо і не зафіксована, у нас є свідки.

Своєю відповіддю Тацуя схвалив контратаку сестри. Вони були перед станцією і що найменше чотири сторонніх особи, знали що розгортання послідовності активації було відповіддю на перший потік осмислених часток. До того ж він запам’ятав їх обличчя. Оскільки вони були магами, вони, мабуть, бачили нинішній бій.

Під час розмови брата і сестри чоловік утретє активував магію.

Вся вона була заблокована Областю контролю Міюкі.

Чоловік у п’яте почав розгортати Магічну послідовність. Це була техніка для втечі, а не нападу.

Ворог кинувся навтьоки.

– Я не відпущу тебе.

Тихо промовила Міюкі. Чоловік на мить зник, а коли знову повернувся, упав вперед наче лялька, якій обрізали нитки.

Тацуя присів біля чоловіка і приклав руку до шиї. Тоді приклав руку до кінчика носа і переконався, що той дихає, хоч і слабо.

– На цьому рівні, жодних побічних наслідків. Твої навички покращились, Міюкі.

Вона використала магічне заклинання для зниження температури людського тіла, обмеживши його фізичних функцій та ослабивши. Це складна техніка, що може спричинити наслідки для опонента лише зниженням температури на кілька градусів, але цього разу вона вправно обмежилася діапазоном, що не мав надмірної дії. На слова брата Міюкі відреагувала злегка червоними щоками та словами «дуже дякую». Скам’яніле обличчя чоловіка, що впав у стані без свідомості, повинно було бути жорстким. Прекрасна дівчина сором’язливо почервоніла перед забрудненим чоловіком в синцях, подряпинах і кровотечею з носа. З погляду третьої сторони це сюрреалістична картина.

З погляду важкості, травми нанесені Тацуєю маленькому чоловікові, були набагато важчими. У плані «жорстокості» Тацуя, мабуть, займав перші місця, оскільки зв’язав чоловіка, щоб той не втік і залишив його на дорозі.

– Пане брат Тацуя.

Навіть не замислюючись про тактовне поводження з противником що напав на них, Мінамі стала збоку й окликнула його.

– Будь ласка, погляньте на це.

– Гадаю, це Хамая11.

Спокійно пробурмотів Тацуя, глядячи на стрілу арбалета що Мінамі протягнула в руці.

– ...Ви знали?

Він не показав жодного здивування, певно, це і викликало цікавість Мінамі. Питання, якому не вистачало конкретики, було рефлекторним.

– Ні, я просто побачив її, перш ніж вона вилетіла.

Мінамі не ставила здивоване питання «у той момент?» Вона Страж та покоївка, вихована в родині Йотсуба. Під час тренувань в родині Йотсуба, вона бачила багато не нормальних людей. Швидше її шкала нормальності була ближче до ненормальності. Для неї, здібності Тацуї були в межах здорового глузду.

Тацуя кинув на неї легкий погляд, але Міюкі детально оглянула «Хамая».

– Вона використовується в древній магії, це інструмент, що перешкоджає магії, вірно?

– Якщо бути точним, це інструмент, що перешкоджає магії через SB. Воно мало впливає на тип магії, що проєктується магічною послідовністю безпосередньо на ціль.

Почувши коментар Тацуї, Міюкі схилила шию на бік.

– Вони думають що ми маги древньої магії?

– На відміну від справжньої Хамаї ця має достатню силу, щоб вбити, однак...

Іронічно пробурмотів Тацуя, оглядаючи гостро загострений наконечник стріли. Ця стріла характеризувалася лише тим що має цілісні древко та наконечник, а для оперення використано справжнє пташине пір’я, та у всьому іншому вона видавалася звичайною стрілою для арбалета. Однак древко що здавалося було виготовлено з пресованого дерева, насправді було зроблене з тонко порізаної, старої деревини, наче рулон паперу з заклинаннями (мантрами, молитвою). Хоча їх називали «Хамая», люди що ними користувалися не обмежувалися синтоїстськими магами. Це був поширений інструмент магів древньої магії, що використовували писання як зброю.

– Зрештою, ця зброя передбачає використання магії BS. Якщо на нас не напали випадково, є причина, щоб помилково вважати нас магами древньої магії.

І в цей момент Тацуя почув, як хтось сказав «Поліція».

– Повернемося до цієї розмови пізніше.

Цей інцидент стався біля найближчої стоянки від їх дому. Було багато свідків і їх, певно, зафіксували вуличні камери. Втеча була б дурницею.

Тацуя зітхнув, подумавши про час затрачений на давання свідчень.

Його і компанію з поліції відпустили приблизно через годину. І можна сказати, що це ще швидко. Оскільки були дані з вуличних камер та сенсорів хвиль мисленнєвих часток, як і очікувалося, від самого початку не було сумнівів, що вони жертви.

– Айя-йяй, вже зовсім пізно.

Якщо поглянути лише на час, було не настільки пізно, щоб говорити що вже настільки пізно. Але психічна втома змушувала відчувати, що зараз набагато пізніше ніж було насправді.

Це було справедливо не лише для Тацуї.

– Згодна... я скоро почну готувати вечерю..

Навіть голос, яким відреагувала Міюкі випромінював втому.

– Пані старша сестра Міюкі, це моя робота.

Мінамі також мала несподівано лілуватий тон. І все-таки чи від впертості, чи серйозності, вимагала право стояти на кухні. Напевно через те і те.

– Невже? Тоді, я тебе попрошу.

– Так.

Міюкі з втомою на обличчі легко здалася і Мінамі, не переодягаючись, попрямувала на кухню.

– Старший брат, я готуватимусь на завтра.

Але після цих наступних слів вона обернулась. На обличчі Мінамі було легке збентеження. Завтра настане день відвідати дім Кудо в Ікомі. «Хоча це на одну ніч, чи не повинна служниця-покоївка допомогти їй з приготуваннями? «Але незабаром повинна бути подана вечеря…», вона застрягла між своїми обов’язками.

– Непотрібно так поспішати. Чому б вам двом спочатку не переодягтися? До завтра спокійно готуватимемося після їжі.

– Так, пан старший брат Тацуя. Я так і зроблю.

Для розгубленої Мінамі слова Тацуї були рятувальним кругом.

– Це вказівка пана старшого брата Тацуї. Ходімо, пані старша сестро Міюкі.

Не даючи часу Міюкі на розмови, Мінамі поштовхала господиню на верх.

Зрештою, Міюкі та Мінамі спільно підготували Тацую до поїздки, після цього приготувались до поїздки самі. Тацуя з усмішкою «з цим нічого не поробиш» спостерігав, як ці двоє копаються в шафі, обговорюючи, що і чому йому не підходить.

Потім у вітальні, під час перенесеного чаювання, Тацуя почав говорити з ними про напад.

– Той останній хлопець, безсумнівно маг древньої магії. Як і у випадку з Хамая, манія прозорості, якою той маг використав для втечі, не анігілює відбиття або заломлення світла, а саме магія психологічного втручання, що ускладнює розпізнання себе. Вона з тієї ж системи, що і техніка якою скористався Кудо Рецу на церемонії відкриття Турніру дев’яти шкіл, минулого року.

– Отже, вони з родини Кудо?

На питання Міюкі, Тацуя похитав головою.

– Якби він був фахівцем родини Кудо, він би не сплутав нас з магами древньої магії. Скоріше, це сила що протистоїть їм, можливо, він пішак «традиціоналістів».

– «Традиціоналісти» про яких говорив Фумія-кун?.. Це грандіозне ім’я, але на яких традиціях вони наполягають?

Злегка схилила голову на бік Міюкі. Кожен би так думав, якби не знав походження назви «традиціоналісти».

– Можливо, в них немає нічого особливого.

З гіркою посмішкою і виразом на обличчі «ох?», Тацуя невдоволено похитав головою на сухий коментар Міюкі.

– Мінамі, здається, знає про традиціоналістів.

– Так. Мені розповідали про них, оскільки це магічна спільнота за якою головний дім повинен приглядати. Схоже, що маги древньої магії, зраджені колишньою Дев’ятою лабораторією, об’єдналися заради помсти Десяти головним кланам.

Мінамі, що не виявляла жодних сумнівів, здається знала про це.

– Гадаю, те що метою є помста, це перебільшення, але решта, те саме, що знаю я.

Хоча були незначні відмінності у деталях, можна сказати, що це було зрозуміло, оскільки при передачі інформація відфільтрувалась.

– Ось чому вони помилково прийняли нас за магів древньої магії... Міюкі, ти пам’ятаєш, днями штучний дух намагався обшукати будинок.

– Так, у неділю.

– Здається, учні майстра піймали заклинателя.

– Зрозуміло... Так ось чому вони помилково прийняли нас за послідовників вчителя Якумо.

З розумінням кивнула Міюкі. З іншого боку, Мінамі, здається, не була переконаною.

– Що не так, Мінамі-чан? Ти ж знаєш про вчителя, Якумо-сенсея, вірно?

Вона не була надто чутливою, Міюкі помітила це і закликала її, «якщо у тебе є питання, не соромся запитувати».

– Так звісно знаю, але... Чому пан Якумо захопив мага, що обшукував наш дім?

Світло підозри, в очах Мінамі, вийшло за межі простого сумніву. Міюкі не розуміла, що її хвилювало, але Тацуя зрозумів.

– Ні, це непорозуміння, Мінамі. Ні я, ні Міюкі не приймали заступництва майстра.

Мінамі замислилася, чи не зрада це родини Йотсуба, якщо вони не лише навчаються бойовим мистецтвам, а й прийняли його заступництво

– Майстер любить говорити, що він не монах, а шінобі. Можливо, як «шінобі» він не допускає можливості, хоч якось рознюхувати у нього в садку. Навіть якщо їх не шукають.

– Він така людина?

Мабуть, це пояснення остаточно її переконало. Сумнів зник з очей Мінамі..

– Завдяки сьогоднішньому нападу, я зрозумів дві речі.

Коли підозри прояснилися, вони перейшли до основної теми.

– Перше: ми явно стали цілю традиціоналістів.

Обличчя Міюкі та Мінамі напружилися.

– Друга: ворог не знає хто ми.

Міюкі вдалося приховати здивування, але Мінамі тихо вигукнула «ах?!»

– Майже певно, що ворог простежив за Фумією та його супроводом. Опоненти повинні знати, що Фумія та Аяко - Куроба, а Куроба з дому Йотсуба. Здається, що принаймні Чжоу Гонґцзінь знає, що Куроба займається таємною роботою Йотсуба.

В цьому Тацуя знайшов щось смішне, він трохи посміхнувся.

– Старший брат?

– Ні, пробач. Сказавши «таємна робота Йотсуби», я посміхнувся, бо подумав, що цей вираз стверджує, що родина Йотсуба має і не таємні операції. Не хвилюйся.

Тацуя відійшов від зайвих думок і повернувся до теми.

– Іншими словами, хоча вони знають, що люди, пов’язані з Йотсубою відвідали цей будинок, вони не знають в яких ми стосунках. Навпаки, вони навіть не вважають нас магами під контролем Йотсуби. Якби вони вважали нас магами Йотсуби, вони б не застосували інструмент древньої обрядової магії.

– Маєте на увазі... Що вони вважають нас магами древньої магії, найнятими Куробою, що перебуває під контролем Йотсуба?

Запитала Мінамі.. Вона не виразно відчувала небезпеку.

– Саме так. Навіть якщо вони знають про наше існування, вороги не знають хто ми. Вони не знають, чому Куроба обрали нас, у спільники.

– Це означає... що противник може атакувати ще когось, крім нас?

Тацуя трохи нахмурився, тоді як Міюкі злегка розкрила очі, на ці слова Мінамі.

– Так можливість, що вони націлились, до прикладу, на Еріку та Мікіхіко Існує навіть можливість, що Хоноку та Мідзукі візьмуть в заручники.

– Чи не слід попросити пані тітку, чи пана Куробу, організувати супровід?

Міюкі змогла залишитися спокійною, оскільки Тацуя не проявляв хвилювання. Вона розуміла, що справа нагальна. Доказом того було те, що вона без вагань запропонувала покластися на Маю.

– Ми не будемо покладатися на пані тітку. Якщо попросити супроводу, швидше за все, їх використають як приманку.

– Тоді у вчителя.

– Відчуваю, що це буде дорого, але... Це неминуче.

Тацуя допив вміст своєї чашки й встав.

– Піду до майстра.

Тацуя від самого початку був готовий йти, щоб практикувати нову магію, тож міг вирушити негайно. Портфель з CAD для експерименту вже стояв біля входу.

– Будь ласка, лягайте спати раніше. Надійно зачиніть двері.

Діставши Трайдент з ящика для зберігання, біля входу, одягаючи куртку з блузоном12 Тацуя звернувся до Міюкі та Мінамі, що проводжали його.

– Добре.

Двоє дівчат разом вклонилися, і Тацуя відчинив вхідні двері.