[2]

Том 32. Розділ 3 - [3]

[3] Коли в Першій старшій почалася зустріч з вибору учасників товариського турніру, Мінамі, по внутрішньому зв’язку, повідомила Тацую про вхідний дзвінок. – Від кого? Запитав Тацуя, не проявляючи своє неприємне передчуття, перед Мінамі, що стояла на екрані відеофону з вибачливим тоном. Від керівника філії Магічної асоціації Канто шановного Домекі. – Будь ласка, з’єднай. Тацуя подумав, що це клопітно, але все ж наказав Мінамі вчинити так. – Слухаюсь. Разом з цими словами на екрані з’явився чоловік за п’ятдесят. – Ти Шіба Тацуя-кун? Я Домекі з відділення Магічної асоціації Канто. Тон Домекі був зарозумілим, чи то через посаду голови філії Магічної асоціації, чи то таким чином він підтримував свій статус перед молодшим. – Я Шіба. Отже, що вам потрібно? Колишній Тацуя ввічливо відповів би такому співрозмовнику, щоб не хвилювати його. Але зараз його статус змінився. З ним вже намагалися зблизитися різні люди, щоб використати його силу, знання та ім’я. Тацуя наважився запитати у відповідь грубим тоном, щоб не ввести Домекі в оману. – Я чув, що ти повернувся до Токіо. У нас, в асоціації, є про що запитати тебе безпосередньо. Вираз обличчя Домекі проявив його незадоволення. Схоже, він був людиною, яку було легко прочитати. – Ось як. Добре, будь ласка, запитуйте. На відповідь Тацуї Домекі показав помітне роздратування. – Я ж сказав безпосередньо.. Я хочу, щоб післязавтра ти з’явився у відділенні Канто. Все-таки йому вистачило глузду, щоб не кричати. Все таким же зарозумілим тоном, Домекі наказав Тацуї приїхати до них. – Якщо у вас виникли запитання, не соромтесь запитуйте. – Я ж кажу особисто! Я не збираюся обговорювати це телефоном! Однак незабаром терпіння Домекі вичерпалося. – Я відповім вам безпосередньо телефоном. Звичайно в «межах того на що можу відповідати». З іншого боку, Тацуя продовжував лише на поверхні відповідати ввічливими словами. Він навіть не звернув увагу на те, що на нього нагримав директор філії Канто Японської Магічної асоціації. – Ти збираєшся відмовитися з’явитися?! Всі маги входять до асоціації, без винятку. Тон Домекі змінився на загрозливий. Звичайно, при такій погрозі відповідь Тацуї не змінилася. – Я розумію це. Згідно з законодавством цієї країни, особа, що отримала ліцензію мага, незалежно від її волі, належить до Японської Магічної асоціації. Це правило поширюється також на учнів старших шкіл при Магічному університеті, до отримання ліцензії. На відповідь Тацуї, видану монотонним тоном Домекі фиркнув і кинув. – Саме так. І якщо ти маг, що входить до асоціації, ти зобов’язаний виконати наказ з’явитися! – Японська Магічна асоціація не має повноважень наказувати комусь однозначно з’явитися особисто, лише тому, що той маг. – Що? Вимовив Домекі з порожнім обличчям і завмер від неочікуваності. – Якщо хочете, щоб до вас неодмінно прибули, будь ласка, дотримуйтесь інструкцій. Видав Тацуя, скориставшись заминкою. Саме тоді на краю екрана з’явився знак вхідного дзвінка. – Вибачте, почекайте трохи. – Гей, зачекай! Не звертаючи увагу на спробу Домекі зупинити, Тацуя поставив дзвінок на утримання і перемикнув на внутрішній виклик. – Вибачте, що під час телефонної розмови. Сказала Мінамі з екрана швидше, ніж Тацуя встиг відповісти. – Що сталося? – Вам телефонує шановний Хаяма, з головного дому. Що мені йому сказати? – Попроси трохи зачекати. Я зараз завершу попередню телефонну розмову. – Слухаюсь. Тацуя перемкнув відеофон на дзвінок з магічної асоціації. – Вибачте, що змусив вас чекати. – Ей ти. Лише тому, що став відомим... Тацуя не дослухав скаргу Домекі до кінця. – Що до питання мого прибуття, відповідь не зміниться. Здається у вас не має інших вимог, тому перепрошую. – Зачекай, кажу! Розмова... Тацуя натиснув кнопку виклику на відеофоні. Ця кнопка виконує функцію прийому дзвінка при вхідному дзвінку і функцію відключення, під час розмови. Монітор перемкнувся на відео внутрішнього дзвінка, в режимі утримання. – Мінамі, з’єднуй. – Так, зараз же. На коротку команду Тацуї, Мінамі без зайвих слів проманіпулювала відеофоном. – Шановний Тацуя, вибачте, що під час телефонної розмови. Хаяма, на відміну від Домекі з магічної асоціації, говорив з Тацуєю ввічливим тоном, з повагою, і вклонившись. – Ні, жодних проблем. Я закінчив. – Чи можу поцікавитись, звідки телефонували? – З Магічної асоціації. Сказали, щоб з’явився в асоціацію, бо в них є запитання. – Хо... Магічна асоціація наказала з’явитися шановному Тацуї, що є прямим нащадком родини Йотсуба. Телефонувала глава Томіцука? Хаяма запитав ввічливим, але холодним тоном. Звичайно його почуття були спрямовані не на Тацую, його обурили зарозумілі вимоги з Магічної асоціації. Згадана ним «глава Томіцука» була нинішнім президентом Магічної асоціації, Томіцука Хісуі. Вона була матір’ю Томіцука Хаґане, однорічки Тацуї та Міюкі. – Ні, керівник філії Домекі. – Керівник відділення Канто?.. І ви, відповіли, шановний Тацуя. – Я відмовився. Мені здається, що зараз не дуже бажано, щоб мене вважали швидким на підйом. – Думаю це хороше рішення. Хаяма шанобливо, але ввічливо вклонився. – То з якого приводу зателефонували ви, пан Хаяма. – О, це було грубо з мого боку. Власне є припущення, що на Раді кланів, захочуть поговорити з вами. Мадам попросила запитати про ваші плани, чи не хотіли б ви відвідати зустріч? – Якщо, тітка, ні мати, вирішила, що я повинен там з’явитися, я звісно прийду. Тацуя навмисно обмовився словом «тітка». Він показував, що розуміє, що його нинішній статус не справжній, і що він насправді не визнаний сином глави. На перший погляд, Хаяму на екрані не турбувала помилка Тацуї. – Тоді, будь-ласка, відвідайте позачергову раду кланів, що відбудеться завтра об одинадцятій ранку. Місце проведення, готель Кага Даймон в Канадзаві. – Завтра об одинадцятій. Зрозумів. На жаль, Тацуя не знав готель під назвою Кага Даймон, але якщо це місце в Канадзаві, йому знадобиться менше двох годин, щоб дістатися туди повітрям. Йому не доведеться використовувати повітряний автомобіль або Фрід Сюїт. Просто треба, щоб ексклюзивний дворецький Тацуї, Ханабіші Хійоґо керував літаком. Навряд чи, наразі, в готелі немає вертодрому, але навіть, якщо це не так, все що йому потрібно зробити, це спуститися за допомогою магії. Об думавши це в голові, Тацуя кивнув на слова Хаями. ◊ ◊ ◊ З Міюкі та Ліною, Тацуя зустрівся вже під час вечері. Вони повернулися трохи раніше сімнадцятої години, але Тацуя увесь цей час був у підвалі. – Це може бути цікаво. Прокоментував Тацуя, коли почув, що Еріка була обрана гравцем. – Перша старша досить сильно змінилася. – Так, дійсно... – Я теж так думаю. Троє думали про атмосферу в Першій старшій, коли два роки тому навчалися в першому класі. Звичайно, тоді було не мислимо, щоб учениця другого потоку брала участь в міжшкільному змаганні між дев’ятьма школами, від імені школи. – Але дивно. Хіба не згадували ім’я Томіцуки? Томіцука Хаґане один з героїв нинішніх першорічок, який брав участь в минулорічному турнірі «Дев’яти шкіл», хоч і в іншій дисципліні. Не дивно що Тацуя поцікавився цим. – Томіцука відмовився від висування заздалегідь. Тому що хоче взяти участь у відкритому конкурсі Маршал Магік Артс, який відбудеться наприкінці місяця. Проте відповідь Міюкі швидко розв’язала питання Тацуї. Національні змагання зі спортивних магічних дисциплін щороку проводилися після завершення Турніру дев’яти шкіл. Не дивно було віддати перевагу йому, перед Кодом моноліту Тацуя лише кивнув «зрозуміло», і більше не торкався теми Томіцуки. – І все ж Еріка на Коді моноліту. Суворо... – Дійсно?.. Думаю, що здібності Еріки на такому рівні, що вона може протистояти навіть Зіркам. Заперечила бурмотіння Тацуї Ліна. – Я знаю здібності Еріки. Ліна, Еріка набагато сильніша, ніж два роки тому. – Серйозно? Ще два роки тому вона була достатньо сильною, щоб мати можливість протистояти класу Супутник. Тоді тим більше не варто хвилюватися, хіба ні? Вираз обличчя Ліни показував, що вона не переконана. – Код моноліту, це не справжній бій, а спортивне змагання. Коротше, що ти маєш на увазі? Запитала Ліна, не розуміючи схиливши голову. – Ліно, старший брат, каже, що правила Коду Моноліту не підходять для Еріки. На це питання відповіла Міюкі. Правила в Японії та Штатах відрізняються. Фізичні контакти та прямі фізичні контакти в Японії заборонені. В Америці вони інакші? – Що це. Тоді маг, що добре володіє рукопашним боєм, потрапляє в невигідне становище. Ліна була не тільки вражена, а й незадоволена, від чого злегка надула губи. – В Штатах рукопашний бій не заборонений? Там лише заборонена смертельна зброя. Можна використовувати мечі зі затупленим лезом або лук зі стрілами без проникаючої сили, звісно битви голими руками дозволені. Інакше, це не буде тренування. На запитання Міюкі, Ліна пояснила правила, якими користується армія USNA. – В Японії, Код моноліту військові не використовують. У відповідь Тацуя вказав на різницю між Японією та Штатами. – Хм, от як... Японський Код моноліту — це справжній спорт. Ось що Тацуя мав на увазі раніше. Ліна, здається, нарешті все зрозуміла. – Але старший брате. Еріка була мотивованою. Цього разу до Тацуї, з сумнівом, звернулася Міюкі. – Хм... Мені здається, що в неї є ідеї. Однак крім припущень самої Еріки, є безпрецедентна участь учасниці. Треба буде розібратися з правилами. Сказавши це, Тацуя на деякий час задумався. – ...Здається, згідно з правилами університету, в жіночих матчах повинні бути дозволені захисні збройні пристрої, запрограмовані на магію об’єктного щита. Думаю, що ми повинні позичити принаймні захист. Інші школи також виставлять учасниць. – Вважаєте, що від інших шкіл також будуть учасниці? – Турнір дев’яти шкіл був скасований. Хлопці навпаки захочуть дати дівчатам можливість взяти участь. На слова Тацуї, Міюкі, з захопленим виразом на обличчі, кивнула «зрозуміла..», а Ліна все ще з сумнівом відповіла «он як». ◊ ◊ ◊ Одинадцяте серпня, ранок неділі. Тацуя збирався їхати на Раду кланів в Канадзаві. Зазвичай, в таких ситуаціях, виникали складнощі, але сьогодні їх не було. Міюкі якій сказали залишатися дома, не просила взяти її з собою. – Доброго шляху, старший брате. Тацуя був збентежений таким добрим її розумінням. Але ніяк цього не показав. – Я не знаю скільки часу все займе сьогодні. Я не думаю, що щось станеться, поки мене не буде, але якщо буде терміновий дзвінок з Міякі, зв’яжись зі мною через пана Хійоґо. Якщо буде повідомлення від уряду з Японії або Штатів, можеш вирішувати чи зв’язуватися зі мною на власний розсуд. Магічну асоціацію та ЗМІ можеш ігнорувати. – Зрозуміла. Покладіться на мене. – Ліна, Мінамі.. Залишаю Міюкі на вас. – Так, покладись на мене. Хоча я можу лише охороняти. – Зрозуміла. Будь ласка, залиште потреби шановної Міюкі на мене. – Тоді я пішов. Міюкі й Мінамі вклонилися, а Ліна помахала перед обличчям стисненою в кулак правою рукою, виставивши складені вказівний і середній пальці, і провели Тацую, який сів в гелікоптер. Гелікоптер злетів, і вертодром на даху знову заповнив спокій. Ліна, рушивши, щоб повернутися до будинку, зупинилася й озирнулася на Міюкі. – Міюкі, дійсно нормально, що ти не поїхала з ним сьогодні. – Сьогодні трохи.. Міюкі злегка нахмурилась і відповіла розмитими словами. – Е, що? Є якась причина? Це був знак того, що вона не хоче, щоб про це питали, але на жаль сьогодні вранці Ліна не змогла цього зрозуміти. Міюкі злегка зітхнула. – ...Я поки не хочу зустрічатися з головою родини Ічідзьо. Можливо тому, що не так вже сильно не хотіла про це говорити, Міюкі досить легко відповіла на питання Ліни. – Досить незвично. Щоб Міюкі таке говорила. – Цього року, на Новий рік... Глава родини Ічідзьо намагався перешкодити моїм заручинам зі старшим братом. Після цього сталося різне, і тепер його наміри не відомі, але гадаю, він може думати, що історія ще не закінчена. Тому я... – Хоча я не знаю що це за історія, але ти боїшся, що якщо ви зустрінетесь віч-на-віч, історія може продовжитись. – Саме так. Тим більше, що цього разу місце проведення на території родини Ічідзьо. – Хмм, я зрозуміла. Ліна відновила зупинену ходу і пішла в будівлю. Міюкі поглянула на Мінамі й гірко посміхнулася, на дивовижне і просте ставлення. ◊ ◊ ◊ Готель Кага Даймон, який було обрано місцем проведення позачергової Ради кланів, був новим готелем, розташованим біля підніжжя гори Даймон, що височіє на кордоні між містом Канадзава, префектура Ісікава та містом Нанто, префектури Тояма Циферблат годинника показував десяту тридцять ранку. На вертодромі, що був розташований за декілька хвилин ходьби від будівлі готелю, вже було припарковано п’ять вертольотів. Вчора коли він зателефонував до готелю то дізнався, що вертодром був заброньований для Ради кланів, навіть якщо всі прибудуть на вертольотах, навряд чи, для них не знайдеться місце. Можливо цей готель був обраний саме через такий великий вертодром. Схоже, це був урок, винесений із зустрічі в Хаконе, яку атакував Ґу Дзіе, цього разу, здається, засіб пересування був важливішим за пересування. На вертодромі було п’ять літальних апаратів, що прибули першими. Якщо добре подумати, перед Тацуєю прибуло п’ятеро людей. Однак, коли Тацуя і Хійоґо прибули в готель, їх провели до кімнати, де нікого не було. – Схоже, глави кланів не хочуть приходити раніше інших. Саркастичним тоном сказав Хійоґо Тацуї, що сів на класичний диван в кімнаті, з якої вийшов співробітник і вони залишилися у двох. Ця кімната, з великою ймовірністю, прослуховувалась, але Тацуя не докорив Хійоґо. – У цьому не має нічого поганого. А пробурмотів лише це. Він не хоробрився і не прикидався що не розуміє ситуацію. Тацуя справді не відчував жодних мук совісті. Він вважав, що сьогоднішній виклик через повідомлення, яке він надіслав світові після битви на острові Міякі, тиждень тому. Він думав, що його хочуть засудити. Десять головних кланів мають принципову політику не виходити на сцену. Він чув, що коли Іцуву Міо назвали національно визнаним магом стратегічного класу, між Десятьма головними кланами, навіть виникли розбіжності. Однак, Тацуя не збирався мовчки терпіти, коли його лаятимуть. В кімнаті були приготовлені легкі закуски. Але ще трохи за рано для передобіднього чаю. Та й без цього, Тацуя не мав звичку до пізнього ранкового перекусу. Він дочекався початку зустрічі лише з чорним чаєм, приготовленому в термосі – Мої вибачення. – Прошу. Відчинивши двері, до кімнати увійшов не працівник готелю. Він контролював і приховував мисленнєві частки, але точно маг. До того ж бойовий маг, рівня реального бою. На жаль, на відміну від популярної художньої літератури, не існує такого поняття, як «приналежність до певного атрибута» (перш за все, у магів не було атрибутів), тому не можна було визначити його приналежність, просто поглянувши на нього, але враховуючи, що вони в Канадзаві, цілком можливо, що він належить до родини Ічідзьо. – Підготовка до зборів завершена. На вас чекають, прошу за мною. Всі вже зібралися? – Так. Тому прошу, як найшвидше прослідувати за мною. – Зрозуміло. «Як і очікувалося, виглядаю, як обвинувачуваний.» Підсумував Тацуя. Це були лише думки, це більше ніяк не проявилося в його емоціях і він пішов до місця проведення, слідуючи за провожатим. – Це тут. Вас чекають, за дверима. – Пане Хійоґо, Міюкі може з вами зв’язатися, тому зачекайте тут. – Зрозумів. Вдалого проведення часу. Під проводом погляду Хійоґо, Тацуя увійшов до конференц-зали. Позаду пролунав звук зачинення дверей. Слухаючи цей звук, Тацуя оглянув кімнату, рухаючи лише очима. За квадратним столом по переду нікого не було. З лівого боку від Тацуї за столом сиділо двоє. Ближче, Ічідзьо Ґокі та Футацуґі Маі. За переднім столом сиділо п’ятеро. Зліва на право, Міцуя Ґен, Йотсуба Мая, Іцува Ісамі, Муцудзука Ацуко, Саєгуса Коуічі. І троє людей за столом з правого боку від Тацуї. З дальнього краю, Шіппо Такумі, Яшшіро Раідзо, та Дзюмондзі Катсуто. Десять головних кланів — група магів, що представляли Японію, зібралися в повному складі. – Починаємо позачергову Раду кланів. Можливо, тому що це була його територія, про початок оголосив Ічідзьо Ґокі. Але, схоже, головою він не був. – Хоч і відразу, але я хотів би запитати у вельмишановного Шіби. Першим заговорив також Ічідзьо Ґокі.. – Будь ласка, зачекайте, вельмишановний Ічідзьо. Вельмишановний Шіба ще навіть не сів. Він не підсудний, а ми не судді. Спочатку, дайте йому сісти. Тим хто стримав Ґокі був Катсуто. Потім провернувся до Тацуї, звернувшись «Вельмишановний Шіба», сказав – Будь ласка, сідайте. – Дуже дякую. З вдячністю скористаюсь вашою пропозицією. Тацуя вклонився лише Катсуто і сів. І тільки після цього, Катсуто також сів на своє місце. – Вельмишановний Шіба, ви готові. Звернувся до Тацуї перебитий Ґокі, наполегливим і потужним тоном, настільки, що на чолі проступили зморшки. – Так. Запитуйте. Тацуя повернув обличчя до Ґокі та закликав його продовжити, з абсолютно рівною спиною. Не продемонструвавши жодного вибачення за тимчасове ігнорування Ґокі. Тому не сподобалось таке ставлення. – З приводу того, що було тиждень тому. А саме що ти намагаєшся зробити? Ґокі запитав Тацую з явною агресію. – Тиждень тому? Якщо про ситуацію четвертого числа цього місяця, я лише контратакував у відповідь на неправомірну збройну атаку. – Я не про це. – Не варто було контратакувати? Маєте на увазі, що не можна застосовувати силу для оборони? – Я цього не казав! – То було не правильно розбити сили вторгнення USNA, знищити базу Нового Радянського Союзу і вбити Безобразова. – Природно! Оборона це навіть обов’язок мага! – Дуже дякую. – ...За що? – За розуміння моїх вчинків. Повідомлення, надіслане після завершення битви, також стосується національної оборони. В той момент, потрібне було виправдання моїх атак на острові Міякі та прилеглих до нього територіальних водах, території та акваторії Японії, а також території під суверенітетом Нового Радянського Союзу. Інакше було побоювання, що напад на Біробіджанську базу і ліквідація Безобразова вважатимуть неправомірною атакою Японії. – ...Ти взяв на себе ініціативу, щоб розвіяти цю стурбованість? – Я подумав, якщо так скажу, у гіршому випадку, Новий Радянський Союз і вага його могутності впаде особисто на мене. – Хм… Ні, але... Ґокі не був до кінця переконаний. Однак він не зміг знайти чим заперечити Тацуї. Ґокі інстинктивно оглянув обличчя глав інших кланів. При цьому сам він не усвідомив, що це був жест пошуку допомоги. – Вельмишановний Шіба, у мене є одне питання. Тим хто відповів на погляд Ґокі був Саєгуса Коуічі. ...Може, правильніше буде сказати, що «скористався», а не «відреагував». – Хіба не можна було повідомити уряди кожної країни через Сили Самооборони, щоб виправдати контратаку? Вельмишановний Шіба, чи була необхідність привертати увагу до своєї особи? Зауваження Коуічі було явним звинуваченням з нізвідки. Тацуї та Міюкі довелося битися, тому що Сили Самооборони взагалі не рухались. Мало ймовірно, що Сили Самооборони взяли б на себе виправдання контратаки на ракетну базу Нового Радянського Союзу, що була здійснена виключно на розсуд Тацуї. Легко було передбачити, що японський уряд не захотів би мати стосунок до знищення ракетної бази та вбивства Безобразова. – Наступного разу візьму до відома пропозицію вельмишановного Саєгуси. Проте Тацуя не став сперечатися.. Від його відповіді, Коуічі на мить змінився на обличчі, промовивши «ну», потім стер вираз обличчя й закрив рот. – Що це за відповідь! Обурився Ґокі, замість Коуічі. – Вельмишановний Ічідзьо, будь ласка, всі заспокойтесь. Ґокі відповів не Тацуя, а Яшшіро Раідзо, що сидів навпроти. – Вельмишановний Шіба не сказав нічого поганого. Заява на весь світ про самооборону вже зроблена. Словом, що зроблено те зроблено. Навіть якщо запропонувати альтернативу, вона буде корисною лише в наступних подібних випадках. Сказав Ґокі Раідзо, не приховуючи своєї відрази. – Якщо подібний випадок буде. Додавши іронічним тоном. Ґокі замовк з червоним обличчям. Коуічі також мовчав, але саме тому, що, помітив що зауваження Раідзо стосувалися його самого, а не Ґокі. – Національно визнані стратегічні маги не є державними посадовими особами, але застосування їх сили залежить від рішення уряду. Можна сказати, що тут діє той самий механізм, що й з армією. Подумавши спробувати позбутися скрипучої атмосфери між главами, Міцуя Ґен змінив тему. – Враховуючи масштаб їх впливу, з неофіційними стратегічними магами має бути те саме. Маг — це істота яку бояться. Стратегічну магію можна назвати найбільш лячною. Якщо виявиться, що стратегічний маг не підконтрольний державній владі, крик про виключення магів буде ще сильнішим, навіть якщо страх результат омани. На Тацую були спрямовані погляди, що випромінювали солідарність зі словами Ґена – Однак цього разу, вельмишановний Шіба показав світові, що цивільні маги володіють бойовою силою, порівняну з силою нації. Іншими словами було доведено, що оператор магії може застосувати грубу силу, яку уряд не здатен контролювати. Тацуя розумів значення різких поглядів, спрямованих на нього. Вони думають, що вчинок Тацуї змусив людей вважати магів неконтрольованими та небезпечними монстрами. У результаті, вони боялися, що магів переслідуватимуть ще більше, ніж будь-коли. Найбільше це нагадувало міфічних драконів, яких знищували тільки тому, що вважали небезпечними. – Десять головних кланів — це організація, що захищає «право магів жити як особистість». Якщо є ризик, що магів переслідуватимуть, лише тому, що вони маги, вона повинна його усунути. На Тацую накинулись суворі погляди. Проте він і бровою не повів. Однак він був не настільки спокійним, як здавалося. В його серці був не страх, а тихий гнів. Його дратувала фраза «захистити право магів жити як особистість», яку промовив Міцуя. Тацуя вважав, що це лише лицемірство, казати такі фрази як «право жити як особистість», задовольняючись нинішньою ситуацією, коли мага змушують відігравати роль зброї. – Шіба, я хотів би дещо уточнити. – Що? Цього разу Тацуя відбив погляд Ґена, замість того, щоб прийняти його. Напруга зросла. – Це ти був тим хто знищив флот Великого Азійського Союзу, тридцять першого жовтня дві тисячі дев’яносто п’ятого? Раніше Ґен натякнув, що йому відомо, що Тацуя був стратегічним магом. Цього разу він запитав прямо. Тацуя поглянув на Маю. Та кивнула. Ці двоє навіть не приховували цього спілкування. – Вірно. Ствердно відповів Тацуя Міцуї. – Я використав магію перетворення маси в енергію, за наказом командування Сил Самооборони. – Магія перетворення маси в енергію? Вона насправді існує?.. З невірою в тоні, пробурмотів Раідзо. Така думка виникла не лише у Раідзо, але на його бурмотіння ніхто не відповів. Незабаром власна увага Раідзо повернулася до протистояння Тацуї та Ґена. – За наказом Сил Самооборони? Якби уряд визнав тебе новим «Апостолом», нинішньої ситуації не було б... Ґен пробурмотів своє враження, як монолог. Слово «апостол», яке він згадав означало національно визнаного мага стратегічного класу. Воно походило від того факту, що тринадцять національно визнаних магів стратегічного класу називали «Тринадцятьма апостолами». – Вельмишановний Шіба. Ти і далі плануєш виконувати накази Сил Самооборони? Запитав Ґен повернувшись з глибин своєї свідомості. – З того часу все змінилося. Я можу відповісти на запит Сил Самооборони. Але більше не підкорятимусь наказам. – Можу я запитати про причину? Вставив слово Шіппо Такумі. Його тон був м’якшим, ніж у Міцуї Ґена, але між бровами були зморшки. Тацуя поглянув на Маю. Її вуста злегка зігнулись і вона слабко кивнула. – Тому що довірчі стосунки з Силами Самооборони були порушені. Підтвердивши схвалення Маї, відповів на запитання Такумі Тацуя. – Довірчі стосунки? Вельмишановний Шіба, тобі ж було вісімнадцять, чи не так. Але окрім «Палаючого Хеллоуїну», у тебе були тривалі стосунки з Силами Самооборони? В голосі та на обличчі Такумі було легке збентеження. – Я перебував на військовій службі, як неформальний військовослужбовець, близько чотирьох років. З юридичного погляду, я був ополченцем, завжди та безпосередньо під командуванням армії? В рамках цього, було також наказано знищити флот Великого Азійського Союзу. – ...Бригада Сил Самооборони один-нуль-один, Окремий магічний батальйон. Пробурмотів Коуічі, ніби, сама до себе. Голос був тихим, але він дійшов до вух усіх присутніх. – Так. Відповів Тацуя, також повідомивши всім присутнім, що визнає свою приналежність до цього підрозділу. – Не мені про це говорити, але без мене війна з Великим Азійським Союзом мала б важкий результат для Японії. Я пишаюся тим, що окрім цього, я зробив значний внесок. – Попри це, Сили Самооборони зрадили тебе? Запитав Міцуя, маючи на миті повести розмову у вигідному напрямку, покладаючи відповідальність за конфлікт з генерал-майором Саекі на нього, вважаючи що він виник через те, що Тацуя переховував Ліну. – Пам’ятаєте несподівану атаку Туман-бомбою Безобразова дев’ятого червня, коли ми перебували в Ідзу? Сили Самооборони завчасно знали про цю атаку. Однак припущення Ґена не виправдались. Втеча Ліни сталася дев’ятнадцятого червня. Якщо слова Тацуї правдиві, то саме сторона Саекі першою порушила довірливі стосунки. – Це достовірний факт? – Це підтверджена інформація. Без жодних вагань, відповів на запитання Тацуї Раідзо. Я не думаю, що зі мною вчинили необґрунтовано. Хоча несправедливо. Тацуя спрямував погляд так, щоб бачити всіх присутніх. – Як казали в давнину, якщо хитрий кролик помер, мисливську собаку можна зварити та з’їсти. Навіть якщо гарантувати абсолютну покірність уряду, якщо когось вважатимуть небезпечним, уряд активно намагатиметься його знищити, а не захистити. Такі реалії політики. Ніхто не відреагував. Зайве говорити, що всі присутні розуміли це певною мірою. – Не зрозумійте мене не правильно, я не маю наміру вступати в активне протистояння з урядом. Проте повністю покладатися на владу небезпечно. Аби захистити «право мага жити як особистість», я вважаю, що краще залишити можливість для переговорів, а не беззастережно слідувати за владою. Сказавши це, Тацуя відкрито направив погляд на Міцую Ґена. – ...Що ти хочеш сказати? Можливо той сприйняв це як провокацію і запитав досить жорстко. – Думаю стратегічна магія буде ефективним матеріалом для торгів з урядом. Слова Тацуї були прямим контраргументом думці Ґена, про те, що «стратегічні маги повинні бути під контролем уряду», також це була чітка заява главам кланів, що підтримували позицію Ґена, «я не піддамся вашому тиску». – ...Це твоя особиста думка. Відчайдушним тоном заявив Ґен. – Ні, я згоден з вельмишановним Шібою. Проте тут пролунав голос на підтримку Тацуї. Не Мая. Навіть, не симпатизуюча Йотсубі, точніше Маї Ацуко, і не Раідзо, який критикував Ґокі і Ґена. Це був Іцува Ісамі. – Якщо вельмишановний Шіба — стратегічний маг, що знищив флот Великого Азійського Союзу, можна з упевненістю сказати, що його військові досягнення перед нацією найкращі, з часів світової війни. Попри це, його навіть не попередили про загрозу, що могла його вбити, тож Силам Самооборони не можливо повністю довіряти. – Я також думаю, що вельмишановний Шіба має рацію. Слідом за Ісамі, підтримку Тацуї висловив Шіппо Такумі. – Антимагічна громадська думка, безумовно, викликає занепокоєння. Однак, якщо довірити контроль над цивільними магами Силам Самооборони, це може означати відмову від суті існування Десяти головних кланів, захисту людських прав магів від намірів державної влади. – Я не вважаю, що всі цивільні маги повинні бути під контролем військових. Поспішно заперечив, Міцуя Ґен. – Стратегічна магія має занадто великий вплив на суспільство, тому відповідальність за них має взяти уряд. – Ви кажете, що якщо хтось є магом стратегічного класу, він повинен задовольнитися контролем армії. Агресивно заперечив Ґену Іцува Ісамі. Дочка Ісамі, Міо, є стратегічним магом. Її здоров’я слабке і вона повинна уникати далеких подорожей, але вона була змушена сісти на борт військового корабля, що прямував в Східнокитайське море в листопаді, два роки тому, лише тому, що була «стратегічним магом». Звісно ж, повернувшись до Японії Міо довелося провести близько місяця в лікарняному ліжку. Нещастя, її життю нічого не загрожувало, але, як батько, він мав багато про що подумати. Про госпіталізацію Міо було відомо усім присутнім. Ніхто не зміг сказати «так», на запитання Ісамі. – Чи не час припинити балаканину і розмови та перейти до основної теми? Заговорила Мая, яка до цього зберігала мовчання. Ґокі, Ґен та Ісамі продемонстрували невдоволення на обличчях, від слова «балаканина». Але більше нічим не проявили свої справжні почуття. Мая була фактично права. Докір Ґокі та Ґена, Тацуї був, проявом їх роздратування. До якихось результатів це не привело, якби це вийшло з-під контролю, результатом розкидання емоцій могла стати конфронтація між Десятьма головними кланами. Тут не було некомпетентних людей, які б не могли цього усвідомити. – Пан Тацуя. Звернулась до Тацуї, Мая не звертаючи увагу на антипатію. – Розкажи про результати переговорів з USNA. Також про справу колишнього майора Сіріус. Тацуя негайно відповів на прохання Маї. – Дозвольте пояснити. Позавчора я зустрічався з помічником міністра оборони Штатів, щоб підтвердити, що я і їх уряд не ворогуємо і що будемо співпрацювати в майбутньому. Коли присутні почули слова Тацуї, по конференц-залі поширилося хвилювання. Факт встановлення рівноправної угоди між окремою особою та цілою нацією суперечив їх здоровому глузду. – Я надам їм технологію Зоряного реактора. USNA запропонували фінансову підтримку та безкоштовну, безстрокову оренду майора Сіріус, підполковника Ангеліни Шіелдс. Тацуя правильно зрозумів слова Маї про «колишнього майора Сіріуса». – Національно визнаних магів стратегічного класу... В оренду? Не Силам Самооборони, а особисто вельмишановному Шібі? Наче задихаючись, запитав Міцуя Ґен. – Вірно. Підполковник Шіелдс ходитиме до Першої старшої, приховуючи своє військове минуле. – Це небезпечно! Якщо залишити стратегічного мага USNA без контролю і нагляду військових... Ґокі проявив радше розгубленість, ніж гнів. Генерал-майор Саєкі повідомила Ґокі, що Анджі Сіріус переховувалась родиною Йотсуба півмісяця тому, але він і подумати не міг, що родина Йотсуба відправить стратегічного мага USNA до старшої школи. – Вона не залишиться без нагляду. Наступна глава родини Йотсуба завжди буде поряд. – Хіба це не небезпечно? Наступниця глави, це ж важлива особа родини Йотсуба. Розкритикував вчинок родини Йотсуба Коуічі, під виглядом хвилювання. – Не хвилюйтесь. Я також веду дистанційне спостереження. Як ви бачили днями, відстань для мене не перешкода. Однак, після цього зауваження Тацуї, жодних заперечень не послідувало. Не опустивши моменту, коли контраргументи припинилися, Тацуя продовжив. – Уряд USNA тримає особу Анджі Сіріус в таємниці. Якщо буде розкрито, що міс Шіелдс це Сіріус, можна очікувати, що американо-японські відносини погіршаться. Я хотів би попросити присутніх ретельно простежити за обмеженням цієї інформації. Атакуючі та захисники помінялися місцями й допит Тацуї закінчився його попередженням главам кланів. Ні Тацуя, ні Мая не обмовилися про концепцію створення організації взаємодопомоги магів доктора Чандрасехар Чандри з Індо-Перської Федерації ◊ ◊ ◊ – Шіба. Відразу після того, як Тацуя вийшов з конференц-зали, його окликнули в коридорі. – Ічідзьо. Гукнув його Ічідзьо Масакі. Поруч з ним була трохи молодша азіатка, але її зовнішність дещо відрізнялася від японки. Тацуя впізнав її.. – Чому Лю Лі Лей разом з Ічідзьо. Дівчиною, що стояла поряд з Масакі, була Лю Лі Лей, національно визнаний мав стратегічного класу Великого Азійського Союзу. – Ні це…. Проявив збентеження Масакі, помітивши підозрілий погляд Тацуї. – Не буду допитуватись... Після його слів, Масакі продемонстрував полегшення.. Помітивши незвичність в його поведінці, наче він хотів сповідатись, Тацуя інстинктивно сказав «не розпитуватиму», хоча це суперечило його попередній думці. Насправді його думка не змінилась. – ...Шіба, ти вже додому? – Так. – Почекаєш трохи? Я хотів би поговорити, в тому числі й про неї. Тацуя вирішив не цікавитися, але, схоже, Масакі хотів пояснити ситуацію. – Добре. Сумніви та інтерес, до того, що біля старшого сина родини Ічідзьо робить Лю Лі Лей, не зникли. Якщо він сам хоче про це поговорити, Тацуя не мав причин відмовлятися. Він майже без вагань погодився на пропозицію Масакі. Зі свого боку, Масакі, певно, не очікував, що Тацуя погодиться так швидко. – Вибач. Хоча здавалося він трохи рознервувався, Масакі подякував Тацуї, не гаючи часу, і увійшов, з Лю Лі Лей, до конференц-зали, де проходила надзвичайна рада кланів, Відправивши Хійоґо чекати у вертольоті, Тацуя чекав Масакі в чайній готелю. Той з’явився приблизно через пів години. Вони не домовлялися про місце зустрічі, але це найпомітніше місце у вестибюлі. Його не довелося б довго шукати. – Шіба, ми змусили чекати. Невідомо чи можна назвати це доказом, Масакі, підійшовши до стола Тацуї, сказав не «я шукав», а «змусили чекати». Можливо, це була звичайна відповідь, але, судячи з вигляду Масакі, він прийшов до Тацуї відразу як звільнився з Ради. – Ні, це було несподівано швидко. Чому б вам спочатку не сісти. На запрошення Тацуї, Масакі та Лю Лі Лей сіли один напроти одного. – Тож про що ти хотів попросити? Відразу ж запитав у Масакі Тацуя. – Йдеться про сьогоднішню зустріч. Нас викликали стосовно договору про контроль стратегічних магів. Говорячи про це, Масакі був схвильований. – ...Як ти вже знаєш, ця дівчина — Лю Лі Лей, національно визнаний маг стратегічного класу Великого Азійського Союзу. Тацуя, кивнув «я знаю», на запізніле представлення Масакі дівчини На початку минулого місяця вона емігрувала до Японії, тому що на неї поклали відповідальність за поразку від Нового Радянського Союзу. Далі Масакі коротко пояснив чому він був з Лю Лі Лей. – Я Лю Лі Лей. Будь ласка, називайте мене Рей. Так мене називає пан Масакі? – Я Шіба Тацуя. На самопредставлення Лю Лі Лей, коротко представився Тацуя. Просто недбало назвавши ім’я, він більше нічого не сказав. І наче вона його зовсім не цікавила (насправді його не цікавило нічого, крім вже сказаного), Тацуя відразу ж повернувся до Масакі. – То що за договір про контроль стратегічних магів? Схоже, на хитрість влади, щоб поставити не офіційних стратегічних магів під контроль уряду. Від слів Тацуї, Масакі злегка нахмурився. – Слово «хитрість» звучить зловісно, але в загальних рисах, усе, як ти й сказав, Шіба. Хіба тебе викликали не через те саме? – Ні, по іншій справі. Проте, якщо тебе викликали з приводу договору. Тепер зрозуміло, чому пані Рей з тобою. На відповідь Тацуї, Масакі показав здивування. З іншої справи, ніж нас?.. Ти не чув про договір? – Я чув, думку, що потрібно щоб неофіційні стратегічні маги були під таким же державним контролем, як і національно визнані маги стратегічного класу. Про договір не згадувалося. – Чому ж?.. Ти ж теж стратегічний маг? – Мене питали про розбирання наслідків після бою тиждень тому. Тацуя не відповів на запитання Масакі. Можливо не було потреби цього приховувати, оскільки Ічідзьо Ґокі на сьогоднішній Раді дізнався, що він оператор Матеріал бурсту. Проте перед Лю Лі Лей, солдатом Великого Азійського Союзу, йому не хотілося визнавати, що він спричинив катастрофу два роки тому. – То, Ічідзьо, про що тебе запитували? Тебе питали, чи згоден ти з цією угодою? – Ні насправді я чув про договір ще місяць тому. – Зрозуміло. Я не знаю зміст Договору про контроль магів стратегічного класу. Можеш мені розказати, якщо не складно. На прохання Тацуї, Масакі кивнув, – Звісно, – і розповів йому саме те, що почув від Саекі два тижні тому. – ...І ти з цим погодився? Здивовано запитав Тацуя, вислухавши пояснення Масакі. – Я не думаю, що з цим щось не так. Хіба з тим, що стратегічний маг фактично знаходитиметься під контролем уряду, щось не так. Рішуче заперечив критику Тацуї Масакі. – Проєкт договору це ідея генерал-майора Саекі? Запитав Тацуя Масакі, навпаки стриманим голосом. – А, ага… Це питання підняла генерал-майор Саекі. А що? – Договір про контроль стратегічних магів прихований план зменшення впливу Десяти головних кланів. Сказав Тацуя й один раз похитав головою, сказавши «Ні». – ...Навіть не прихований. Він досить очевидний. Тому я не можу зрозуміти, чому ти та вельмишановний Ічідзьо не виступили проти. Чи ви були засліплені контролем стратегічної магії. – ...Що ти маєш на увазі? Зі спантеличеним обличчям, попросив пояснень Масакі. – Примітним, у цьому проєкті договору, є те, що він надає право Магічній асоціації здійснювати контроль магів, від імені уряду. Магічна асоціація перевірятиме, чи може уряд контролювати стратегічного мага. В результаті, інформація про силу і технології, якими володіють Десять головних кланів, потрапить до рук Магічної асоціації, а маги незручні для асоціації, будуть позбавлені волі через появу рекомендацій за результатами перевірки, а розвиток технологій значно загальмується. Іншими словами, Японська Магічна асоціація буде правити Десятьма головними кланами. – Зачекай, будь ласка. Право на перевірку матиме Міжнародна Магічна асоціація, а не японська. – Про що ти. Японська асоціація магії підпорядковується Міжнародній Магічній асоціації. Якщо Магічна асоціація скористається правом на перевірку в Японії, звісно ж повноваження будуть довірені Японській Магічній асоціації. А Японська Магічна асоціація — це напівурядова організація, під охороною уряду. Якщо Договір про контроль стратегічних магів набуде чинності, це буде використано як привід, для того, щоб поставити Десять головних кланів, організацію приватної автономії магів, під повний громадський контроль Японії. – Ум... Масакі не сказав: «Мені здається ти занадто перебільшуєш». Можливо, він сам, десь в глибині душі, відчував підозру. – Ічідзьо. Ти побачив силу Океанічного вибуху і припустив, що великомасштабна магія, потребує контролю? Океанічний вибух — це твоя власна магія. Ти й маєш її контролювати, а не хтось інший. Цього разу Масакі не мав чим заперечити. Він не єдиний задумався про це. Лю Лі Лей, що сиділа поряд з ним, також опустила погляд, так наче щось згадала. Глядячи на цих двох, Тацуя подумки гірко посміхнувся. Він також згадав, що Матеріал бурст донедавна був під контролем родини Йотсуба. Це не було закріплене офіційно. Окови були зашиті прямо в його розум. З огляду на це, він не міг проповідувати іншим. – То про що ви там сьогодні говорили? Невже про підписання договору? Запитав у Масакі Тацуя, приховуючи свої внутрішні переживання. – ...Хм, ні, зовсім ні. Відповів Масакі, піднявши погляд. – Питали про вибір шляху. – Шляху? Куди піти навчатися? На несподівану відповідь Тацуя, цього разу, не зміг приховати свої думки. Вони навчалися на третьому році старшої школи. Вибір майбутньої кар’єри для них був найнагальнішою і найбільшою проблемою. Однак було абсолютно несподівано, що таку повсякденну тему, підняли на раді кланів, де щойно обговорювали стримування та захист прав магів. – Про це я і хотів тебе запитати. Шіба, чим ти збираєшся займатися? – Я піду до Магічного Університету. Не маючи змоги зрозуміти справжній намір Масакі, Тацуя поки що відповів поверхнево. – Але тобі вже не має чого вчити в Магічному університеті. Для тебе, хто самотужки розгромив базу Нового Радянського Союзу, не думаю що є сенс вступати навіть до Національної академії оборони. – Те, що мені не має чого вчитися, це не порозуміння, Ічідзьо. Я не настільки зарозумілий. – Зрозуміло... – А ти ще в розгубленості? – Чесно кажучи, так. На питання Тацуї, Масакі кивнув, демонструючи вагання. До минулого місяця, я планував вступати до Магічного Університету. Однак оскільки я був сертифікований як національно визнаний маг стратегічного класу, неминуче бути глибоко пов’язаним з військовими. Через це, я подумую, чи не краще піти до Сили Самооборони... – Це означає, що не продовжуватимеш навчатися? – Звичайно ні. Навіть якщо йти до армії, першою метою є Національна академія оборони. – Ти ж не питаєш моєї поради? Після цього запитання Тацуї, Масакі був змушений намагатися стримати бігаючи очі.. – Ага. .…Ні, якщо хочеш, називай це порадою. Я хотів взяти за орієнтир твою відповідь про обраний шлях, як людини, що взяла на себе роль порівнянну зі стратегічним магом, а то навіть ту, що виходить за рамки військової. – Тоді моя відповідь буде така ж як і раніше. Намір вступати до Магічного Університету залишається незмінним. Ічідзьо, чи не краще віддати пріоритет тому, що хочеш ти? – Але як же відповідальність... – Твоя відповідальність просто дати відсіч ворогу. Якщо ти не станеш солдатом іншої відповідальності не буде. Одним махом розсік сумніви Масакі Тацуя. – Ічідзьо. Те, що ми маги, це просто факт. Хто б що не говорив, навіть якщо ми це заперечуватимемо, факт залишиться незмінним. Тебе називають стратегічним магом, лише для зручності уряду та військових. В тебе не має необхідності бути стратегічним магом. Звання Стратегічного мага та статус третьокласника Третьої старшої школи для тебе мають бути рівнозначними. Масакі виглядав збентеженим. Схоже, слова Тацуї були не зовсім переконливими, але разом з тим він не міг їх ігнорувати. – Це все, що я можу сказати. З іншого боку, у Тацуї, що підвівся після цих слів, не було жодних вагань. ◊ ◊ ◊ Десь в той же час як Тацуя почав розмову з Масакі. У Тьофу, Токіо, Ліна, що повернулася до своєї резиденції на тому ж поверсі, що і Міюкі, отримала міжнародний телефонний дзвінок. Інформації про абонента не було. Було лише місто походження. «Бостон? Невже.» І ще подумавши, «хіба там не опівніч?» вона натиснула кнопку прийому, перед двадцяти семи дюймовим настінним монітором. – Хелло. Ліна, давно не бачились. – Еббі?! Вирвалося у Ліни. На моніторі з’явилася саме та людина, про яку вона подумала. Доктор Ебігейл Стюарт. Технічний радник Зірок і розробник стратегічної магії «Хеві Метал Бурст». Також вона створила магічну зброю Ліни «Бріонак». Ліна та доктор Ебігейл Стюарт знайомі вже п’ять років. Ліна приїхала в Бостон на свою першу місію, коли ще не була офіційним членом Зірок, а курсанткою програми підготовки під назвою «Старлайт». Там Ліна і зустріла Ебігейл. Від тоді вони зустрічалися чотири-п’ять разів на рік. Це були ділові стосунки для налаштування послідовності активації «Хеві Метал Бурст», та вдосконалення «Бріонака», але це не означало, що між ними не було дружби. Різниця у віці між Ліною та Ебігейл — п’ять років. Ебігейл лише на п’ять років старша за Ліну. Обидві не по віку розвинуті генії, одна у дуже молодому віці була головнокомандувачем «Зірок», а іншій довірили відділ науково-дослідного магічного інституту Федеральної армії. Вони були близькі за віком і мали багато спільного, тому, хоча у них було мало шансів, коли вони зустрічалися, то влаштовували посиденьки за їжею. Проте таке траплялося лише при особистих зустрічах, вони не часто розмовляли телефоном. Сталося щось серйозне, раз вона зробила міжнародний дзвінок, тому хто фактично перебуває у вигнані? Вдаватися в питання Ліна, вона б зрозуміла якби це був Канопус чи Баланс, але вона поняття не мала з якої причини телефонує Ебігейл. – … Давно не бачилися. І все ж тобі відома моя контактна інформація. На запитання Ліни, Ебігейл пустотливо посміхнулась. Коли вони познайомились, п’ять років тому, вона виглядала, як молодий хлопець, але тепер була цілком жіночною. Єдине що нагадувало про ті часи, це коротке волосся, яке безперечно було з жіночою зачіскою. Однак такий вираз обличчя дав змогу пригадати той її образ. – Власне, Ліна. Та зробила театральну паузу. Хоча вона розуміла, що Ебігейл цього і чекає, вся свідомість Ліни зосередилась на наступних словах Ліни. – Я скоро приїду. – Га? Цілковито округлила очі Ліна, не розуміючи, що та каже. – Що.. тобто до Японії? – До Японії, але не просто до Японії. Ти що не чула. – ...Поняття не маю. – Дивно. Я чула, що саме ти брала участь у переговорах з паном Шібою, що до проєкту Зоряного реактора. – Хоч і маю стосунок до переговорів, я просто передала лист, подробиці обговорював помічник Джеймс. – Тоді ти не чула змісту? – Ні, я, певною мірою, чула від Тацуї. Що він вирішив прийняти техніків зі Штатів, для передачі технології... Ні невже?! – Саме так. Посміхнулася, на здивоване обличчя Ліни, Ебігейл. – Я також вирішила поїхати на Міякі, як член технічної команди. Думаю, буду під опікою десь близько пів року. – Еббі, на пів року?! Ти справді отримала дозвіл?! Ебігейл — розробник стратегічної магії. Оскільки її дослідження спрямовані на зброю зі зарядженими частинками, вона вузько спеціалізується в цій галузі та не має досвіду розробки різноманітної магії, як Тацуя, але не має сумніву, що вона мозок, витік якого USNA повинні побоюватись. – Це означає, що Штати придають велике значення технології Зоряного реактора. Я планую приїхати п’ятнадцятого числа, цього місяця. Скоро побачимось. – Т-так. Я рада, що ти приїдеш, Еббі. Буду з нетерпінням чекати зустрічі. – Я також рада. До зустрічі через чотири дні. Хоч зв’язок був розірваний, а монітор згас, розсіяна Ліна деякий час продовжувала стояти.