Лікарня, де розмістили Мінамі, знаходилася в безпосередній близькості до житлового комплексу Тьофу
Звичайно, не випадково. Будинок в Тьофу, куди переїхала Міюкі, був побудований як штаб-квартира родини Йотсуба в Токіо. Заходи відносно поранень розглядалися з самого початку.
Тацуя повернувся до свого нового будинку, кондомініуму, разом з Міюкі. Міюкі хотіла супроводжувати Мінамі, але відповідальний лікар м’яко відмовив Міюкі не могла опиратися, коли їй сказали, що магічна сила, яку вона мимоволі вивільняла, заважатиме лікуванню.
– З Мінамі-чан все буде в порядку?...
Нездатна приховати хвилювання, пробурмотіла Міюкі, що сиділа недалеко від Тацуї.
Можливо вона не хотіла його приховувати.
– Я не думаю, що її життю щось загрожує.
Тацуя сказав майже те, що вона очікувала, тому обличчя Міюкі стало менш тривожним.
– ...О, вірно. Старший брат використав «Відновлення». Шансів чогось поганого бути не може.
Тацуя дивився на Міюкі невпевненим поглядом. Він не хотів наслідувати її тривогу, але обманювати заспокійливими словами теж не хотів.
– ...Те що я зробив, це лише перша допомога. Я не зміг вилікувати її повністю.
Перш за все, він виклав факти та додав додаткове пояснення, безпосередньо перед тим, як Міюкі піддалася тривозі.
– Але вдалося уникнути її виснаження до смертельного рівня. Крім того, Мінамі друге покоління. Вона повинна бути більш стійкою до своєї магії, ніж перше покоління, пані Хонамі.
– О, вірно!
Міюкі підняла опущений вниз погляд. Цим поглядом вона поглянула на Тацуя в пошуках підтримки.
– З кожним наступним поколінням, магія зміцнюється в генах. Ця тенденція стосується і нас покращених людей, чи не так?
Тацуя не терпів, коли Міюкі називала себе «покращеною людиною».
– У звичних покращених людей друге покоління стабільніше, ніж перше. За кількома винятками, безумовно, це саме так.
Як правило, покращеній людині, як організму, бракує стабільності. Зафіксовано немало випадків, коли в одних ситуаціях настає раптова слабкість і смерть, а в інших раптова смерть без попередження.
Немає однозначної теорії щодо причин. Але були створені деякі гіпотези. Саме серед них, Тацуя вважає найвпливовішою гіпотезу про те, «що покращені люди користуються магією зі зняттям обмежувачів» - «теорія відмови обмежувача».
Згідно з цією теорією, від початку, людський мозок не був створений для використання магії. Область магічних операцій не є унікальною для магів, вона міститься в психіці більшості людей. Однак використання магії накладає на психіку людини неприпустиме навантаження, тому обмежувач у несвідомому, зазвичай, обмежує її роботу на всі сто відсотків. Тому вона повністю заморожена.
Однак, у рідкісних випадках, є власники психіки з силою стійкості до магії, і їх обмежувачі трохи зняті. В таких випадках, народжуються з обмежувачем на дев’яносто дев’ять або дев’яносто вісім відсотків.
Незалежно від того, на один чи два відсотки, наявна потужність, по суті, відрізняється від нульової. Навіть з одним відсотком ви можете користуватися магією, якою від початку не могли користуватися.
Як і м’язи, Область магічних операцій може збільшувати свою потужність. Подібно до того, як кістки та сухожилля збільшують свою силу, щоб підтримати збільшену силу м’язів так само розум збільшує стійкість до магічного навантаження, так говорить «теорія відмови обмежувача». Навіть у випадку з фізичним тілом, кажуть, що спочатку збільшується міць, а потім, паралельно, відбувається вивільнення обмежувача області магічних операцій та збільшення вихідної потужності.
Таким чином, звичайні маги використовують магію для подальшого покращення своєї вродженої стійкості до магії, тим самим ще більше збільшуючи ступіть звільнення від обмежувача. Однак «теорія відмови обмежувача» стверджує, що цей обмежувач не функціонує, оскільки модифікований маг штучно створює стан, коли здатен використовувати магію.
Область магічних операцій яку слід звільнити у міру покращення магічної стійкості психіки, звільняється відразу. Психіка остаточно пошкоджується, продовжуючи піддаватися магічному навантаженню, яке перевищує її витривалість, що розповсюджується на життєдіяльність організму. Таким чином пояснюється життєздатність покращених людей.
До речі, кажуть, що магічна стійкість психіки успадковується як набута риса. Неоламаркізм2, який наполягає на успадкуванні набутих рис тіла, не міг стати основним потоком еволюційної теорії, але говорять, що спадковість набутих рис може найкраще пояснити явище яке називають «магія вписана в гени», яке спостерігається у сфері магічного пристосування психіки.
Якщо ця ідея, яку слід називати психічним ламаркізмом, відповідає дійсності, «друге покоління», природно, володіє антимагічною витривалістю, яку «перше покоління» набуло шляхом саморуйнування. «Третє покоління» успадкує довговічність, покращену «другим поколінням».
Це всього лише гіпотеза. Не має гарантій, що вона вірна.
Однак, Мінамі «другого покоління» здатна протистояти надмірному використанню магії, на відміну від Хонамі, «першого покоління». Міркування подібним чином, змусило Міюкі, хоч трохи, почуватися краще.
Відчуття смутку і провини зникли з обличчя Міюкі. Вона почувалася винною в тому, що Мінамі пожертвувала собою.
Побачивши це, Тацуя посміхнувся Міюкі. Із занепокоєнням в серці.
Те, що Міюкі є покращеною людиною, було не приємним фактом для Тацуї. Якби це було можливо, він не хотів вірити в це, але причин заперечувати не було. Замість того, щоб відчувати відразу чи дискримінацію до покращеної людини та способу її народження, нестерпно було думати, що в Міюкі втручалися чиїсь руки. Тацуя цього не розумів, але можна сказати, це своєрідне бажання монопольного володіння.
Але якщо прийняти той факт що Міюкі покращена людина, без подібних почуттів, неможливо ігнорувати серйозне занепокоєння.
Тривогу з приводу того, чи можна подолати відсутність стабільності життєвих сил першого покоління, як говорить Мая.
Якщо застосувати слова Маї до попередньої гіпотези, Міюкі є покращеною людиною, але з нормально функціонуючим обмежувачем. Або вроджена магічна стійкість настільки висока, що обмежувач від початку не потрібен.
Тацуя не міг підтвердити цього. Навіть зараз, повністю вільна від печаті, його сила не досягає сфери психіки.
Тож він мусив в це вірити.
Якби Мая сказала Тацуї, що слова були неправдивими, а Міюкі має недоліки покращеної людини.
Якщо Міюкі зазнає раптової смерті, це доля покращеної людини.
Тацуя не міг уявити подібного майбутнього.
Тоді він не буде здатен жити.
Тацуя не мав впевненості що зможе жити сам.
◇ ◇ ◇
О чотирнадцятій нуль-нуль, за японським часом, Японський уряд висловив протест до міжнародного співтовариства, з приводу несподіваного нападу, невідомої країни.
Однак той факт, що японський півострів Ідзу був атакований далекобійною магією, став відомий USNA майже в реальному часі.
Одночасно з атакою на Ідзу, розвідувальні супутники USNA зафіксували потужну магічну реакцію на Далекому Сході Нового Радянського Союзу. Ні в уряді, ні в серед військових USNA не було нікого, хто був би надто скептичним, щоб не пов›язати ці дві події.
І через кілька годин, про цей факт повідомили Ліну
В Штаб-квартирі Зірок в Нью-Мехіко, USNA, все ще була субота, восьмого червня. Того вечора, на зборах після тренувань, Ліна та інші керівники Зірок були шоковані неймовірною новиною.
Повідомляли, що регіон Японії, не віддалений острів чи море, а безпосередня околиця столиці, піддався атаці магії стратегічного класу Нового Радянського Союзу, на світанку за місцевим часом.
– Ймовірно, що ціллю атаки став Тацуя Шіба, нещодавно розкритий стратегічний маг Японії.
Про цю новину, на брифінгу повідомив ад’ютант, що не є магом.
– В якому стані Тацуя Шіба?
Це питання поставила не Ліна. Вона все ще була шокована й не готова ставить логічні питання. Про безпеку Тацуї ад’ютанта бази запитав Канопус.
Ад’ютант поглянув на командира Уокера.
Після підтвердження що Уокер кивнув,
– Деталі не відомі, але, схоже, він все ще живий.
Відповів він.
Реакція серед присутніх магів була неоднозначною.
Ліна не могла приховати свого полегшення.
Канопус міцно стиснув зуби, можливо, тому, що насторожено ставився до помсти Тацуї.
Арктур був розчарований, через те, що місію з ліквідації, мабуть, скасують.
Вега, яка мала виконувати ту саму місію, натомість мала безстрашну посмішку.
Тут заговорив Уокер.
– Японія була проінформована Генеральним штабом про те, що ми, в основному, займемо нейтральну позицію щодо цього питання. Не думаю, що у вас з’явиться можливість діяти, але будьте напоготові.
Всі виголосили схвалення. Ліна була не єдиною кого таке рішення не влаштовувало, але вони усвідомлювали своє становище.
– Тож, розійтись.
Після цих слів Уокера, тринадцять магів на вершині USNA одночасно відсалютували.
В слід за Ліною, вони по черзі залишили приміщення.
– Капітан Арктур, ви залишитесь.
Голос зупинив лише одну людину.
Від початку всі операції від командира мали передаватися через Ліну, але не рідкісні випадки, коли накази передавали через її голову.
Сама Ліна зазвичай про це не хвилювалася.
В залишеній Ліною та іншими одинадцятьма командирами, а також ад’ютантами, кімнаті для інструктажів залишились лише Уокер та Арктур.
Це приміщення оснащене потужними системами контррозвідки. Звичайно вони були активовані.
– Капітане, встановіть звукоізоляційне поле.
Після всього наказав Уокер Арктуру.
– Так.
З підозрою на обличчі, Арктур, відповідно до наказу, встановив поле, що блокує звуки з приміщення на зовні.
– Розгортання звукоізоляційного поля завершено.
Уокер, не маючи магічних здібностей, не міг самостійно переконатися чи правду сказав Арктур. Але подумавши, що все-таки все безпечно кивнув «угу» і перейшов до основної теми.
– Капітан. Було вирішено провести експеримент, який ми обговорювали.
На обличчі Арктура з’явилася напруга.
– Експеримент з мікрочорною дірою.
Він мимоволі заглушив свій голос, скориставшись своєю магією, щоб заблокувати звук.
– Саме так. Місце те саме, що й минулого разу, прискорювач Національного дослідного інституту В Далласі. Час проведення: наступний тиждень, п’ятнадцятого червня, об одинадцятій годині. Ви один з найкращих користувачів Місячної магії серед Зірок. Навіть якщо з’явиться Паразит, думаю, з ним можна буде впоратися, але за необхідності буде відправлений одинадцятий корпус?
Магія психічного втручання в американському війську називалася Місячною магією. Арктур володів потужною магією психічного втручання.
Однак в нього не великий досвід бою з її використання.
Він має потужні гени корінних американців. Його бабуся була чистокровною корінною шаманкою, яких зараз мало залишилося. Вважається, що його магічні якості, психічного втручання, були успадковані саме від цієї бабусі.
Хоч і не обов’язково, але саме через цю кров його виключали з місій проти древніх магів, які спеціалізувалися на магії психічних атак (тих кого називають «чаклунами», «знахарями»).
«Чаклуни» - це в основному корінні древні маги, а «знахарі» часто є темношкірими древніми магами. Ні насправді реальність така, що це європейці та азіати називали корінних древніх магів «чаклунами», а чорношкірих древніх магів «знахарями», а щодо Арктура існувало упередження, що він може сильно симпатизувати цим древнім магам.
У цьому відношенні, всі три маги одинадцятого підрозділу добре володіли Місячною магією і не піддаються подібним расовим упередженням. Як команда, вони часто борються проти древніх магів, які спеціалізуються на магії психічного втручання, тож звикли реагувати на атаки психічного втручання
– Ні, мене буде достатньо.
Арктур також усвідомлював відсутність у себе практичного досвіду. Однак він мав і гордість. Також він вважав, що людей причетних до цього питання, слід звести до мінімуму, навіть серед Зірок.
– Дійсно? Зрозумів.
Уокер також думав, що бажано мати невелику кількість людей. Після всієї цієї розмови було вирішено, що до цього експерименту буде допущено лише третій підрозділ Арктура.
– Триматиму шостий підрозділ напоготові, за межами лабораторії. Якщо виявите підозрілу особу, негайно повідомте.
Але це не означало, що в самій місії братиме участь лише третій підрозділ.
Членами шостого підрозділу були Рігель, Беллатрікс та Альнімал, котрі отримали кодові імена зірок Оріона, також їх можна назвати «командою Оріона». Це було не випадково, оскільки шостий підрозділ був командою мисливців, що зібрала магів які гарні в переслідувані.
– Зрозумів. Капітану Рігелю...
– Не хвилюйся. Експеримент залишиться секретним.
Після слів Уокера, Арктур на мить продемонстрував вираз полегшення.
Ціль експерименту з мікрочорною дірою — приховані японські агенти. Для гарантії захоплення краще співпрацювати з іншими підрозділами. Але Арктур, який вважав, що перетинає надто небезпечний міст, не хотів, щоб, якщо можливо, інші учасники знали про експеримент.
Як і Уокер. Обидва вони ніколи не прагнули самозахисту, але в результаті, вони приховали інформацію для спільного доступу.
◇ ◇ ◇
Японський уряд оголосив, що на віллу на високогір’ї Ідзу було здійснено магічну атаку і жорстко критикував невстановлену атакуючу сторону. Водночас він наголосив, що єдиним способом протидії магічним атакам є посилення магічної сили.
Опосередковано розкритикувавши антимагічний рух, заявивши, що ізоляція магів є не лише гуманітарною проблемою, а й зменшує самозахист від магічних атак іноземних держав та загрожує життю людей.
Однак було приховано що ціль цієї атаки також є магом. Існував суворий наказ про нерозголошення того, що у цьому випадку цілю був Тацуя, а жертвою стала Мінамі.
Однак цілковите приховування було неможливе.
Ті, хто знали місцезнаходження Тацуї, природно пов’язали його з магічною атакою.
Навіть самі того не знаючи, деякі дійшли до фактів завдяки своєму гострому магічному сприйняттю.
Одразу після того, як уряд оголосив про несподівану атаку і розкритикував її, лейтенанту Фудзібаяші надійшов приватний дзвінок. Хоч була на службі, вона змогла прийняти приватний дзвінок, оскільки телефонували з віртуальної гарячої лінії, яку вона встановила з родиною Кудо за офіційним схваленням штабу на випадок надзвичайних ситуацій.
– Старша сестра Кійоко? Це Мінору.
– Мінору-кун?
Віртуальна гаряча лінія призначена лише для звуку. Співрозмовник відображався лише як «родина Кудо» і ви не можете сказати, хто це, поки не почуєте голос. Дідусь, дядько чи тітка? Дзвінок Мінору був для Фудзібаяші абсолютно несподіваний.
– Вибачте, що відволікаю від роботи.
– Усе гаразд. Зараз я вільна.
Фудзібаяші збрехала, що вільна. Донедавна, Фудзібаяші була зайнята створенням матеріалів для урядового оголошення на основі даних Казами про високогір’я Ідзу. Відразу після пресконференції всі задіяні люди тимчасово не працювали.
– В тебе щось термінове?
Запитала Фудзібаяші, приховуючи свою внутрішню нетерплячість. Навіть будучи безкоштовною, ця гаряча лінія використовується рідко. Мінору зателефонував вперше. Мінору, який ніколи не демонстрував якогось вдавання, принаймні перед Фудзібаяші, зателефонував, усвідомлюючи, що вона на службі. Тож природно, що Фудзібаяші хвилювалася, чи не сталося чого.
– Це не дуже терміново, але я дуже хочу дещо від вас почути... Це стосовно того, що тільки-но оголосив уряд.
– Так.
Почувши сильне серцебиття через виключно голосовий зв’язок, Фудзібаяші підштовхнула співрозмовника.
– Тією ж далекобійною магією атакували пана Тацую, вірно?
– Звідки ти?..
Це була несвідома реакція. Фудзібаяші розкрила приховану урядом інформацію, хоча співрозмовником й був Мінору.
Настільки великим було здивування Фудзібаяші. Не дивно, що близькі друзі Тацуї з Першої старшої знали його місцезнаходження, тож природно, що вони пов’язали ранковий напад з ним. Однак в Першій старшій мало хто знав, що він зупинився на віллі в Ідзу. Можливо він почув, що Тацуя зупинився десь в Ідзу від Сайдзьо Леонхарта або Йошіди Мікіхіко, з якими познайомився в Кіото восени минулого року...
Сподівання Фудзібаяші не виправдались.
– Я відчув зіткнення двох потужних магічних хвиль на сході. В одній з них я відчув присутність пана Тацуї...
Фудзібаяші не знайшла, що сказати на слова Мінору. Якщо сказане Мінору правда, він в певному сенсі перевершив Елементальний зір Тацуї.
Елементальний зір Тацуї міг «побачити» що завгодно, якщо на це є підказка. Однак Елементальний зір вимагає орієнтацію на направлену волю. Якщо не намагатися «побачити» без ціленаправленої волі, нічого не «побачити».
Він пасивно міг розпізнати ворожість неправильну на Міюкі, оскільки вона була під його спостереженням. Однак навіть цього разу він не зміг відчути її до того моменту, як атака не почалась.
З іншого боку, якщо Мінору справді відчув хвилю Туман-бомби, це означало, що він випадково відчув активацію магії на відстані майже в чотириста кілометрів. Мабуть, саме через потужність магії Туман-бомба, але з погляду пасивного сприйняття, Мінору явно перевершив Тацую. Принаймні, так вважала Фудзібаяші.
Мінору освоїв Елементальний зір?..
– … Мінору-кун. Від коли в тебе таке сприйняття?..
На питання Фудзібаяші відповідь не прозвучала.
– То, чи в порядку пан Тацуя та ті хто був з ним?! Пані Міюкі та пані Сакурай?!
Мінору не почув питання Фудзібаяші. Його думки були спрямовані на ситуацію з Тацуєю та його оточення.
...Ні. Насправді Мінору думав не про Тацую чи Міюкі...
– Тацуя-кун та пані Міюкі в безпеці. Але пані Сакурай...
Хоча інтуїція відмовляла її, Фудзібаяші знову не змогла збрехати йому.
– Що сталося з пані Сакурай?!
Почувши відчайдушний голос Мінору, Фудзібаяші не змогла промовчати.
– ...В лікарні. Пан Яманака, з батальйону, припускає, що, можливо, вона зазнала пошкодження психіки через надмірне використання магії.
– Припустив, Окремий магічний батальйон провів необхідне лікування?! Ви ж були на місці події?!
«Мінору-кун, що ж з тобою сталося?..»
Наступне питання не було озвучене. Про те, що Окремий магічний батальйон сьогодні зранку був присутній на місці події знали Саекі, Казама та декілька задіяних членів батальйону. А також Тацуя, Міюкі та родина Йотсуба.
Навіть уряду не повідомлялося, хто конкретно був присутній в тому місці. Мінору не міг знати, що саме Окремий магічний батальйон збирав дані раптової атаки.
Однак його слова не були випадковою здогадкою. Він впевнено наполягав, що Окремий магічний батальйон мав до цього стосунок.
Мінору, якого знала Фудзібаяші, не міг би цього знати. Її «двоюрідний брат», вже якийсь час вважався видатним магом. Фудзібаяші вважала, що якби не його слабке здоров’я, він повинен бути одним з найкращих у світі. Однак він, не мав би мати здібностей схожих на ясновидіння.
Наче в Мінору вселився злий дух, що володіє забороненими знаннями.
Їй це здалося забобонними фантазіями.
...Якби в той момент вона не вважала свою інтуїцію оманою.
Можливо майбутнє було б іншим.
◇ ◇ ◇
Почувши від Фудзібаяші, що сталося сьогодні вранці, Мінору не особливо розсердився. Він був трохи розчарований, але він не мав упередженого уявлення, що військові безжалісні люди, тому він просто подумав: «Так повинно бути».
Понад усе і нестерпно Мінору хвилювався за Мінамі.
Пошкодження психіки через надмірне використання магії означало перегрів Області магічних операцій. Ця хвороба, лікування якої не знайдено, властива лише магам.
Особливо схильні до неї генетично модифіковані маги. Відповідно до знань, отриманих від Чжоу Гонґцзіня, слабке здоров’я Мінору також спричинене перевантаженням Області магічних операцій.
У випадку Мінору, обмежувач, який стримує магічну силу на рівні, який може витримати тіло, не виконує свою роботу, навіть звичний маг може зламати обмежувач, якщо перевищить доступний, робочий рівень Області магічних операцій, через надмірне використання магії, наприклад, через бій. Серед знань Чжоу Гонґцзіня не було методів відновлення.
«Навіть якщо я не можу її вилікувати, це може родина Йотсуба...»
Це було бажання, а не припущення, в нього не було іншого вибору, як заспокоїти своє хвилювання, яке він не міг стримати.
«...Сходжу провідати її. При особистій зустрічі, я дізнаюся що це даремні хвилювання».
Він не думав, що Тацуя дозволить комусь з родичів просто померти. Навіть, якщо сам не зміг, він доб›ється належного лікування. І побачить її на власні очі.
Так думав Мінору. Завтра школа. В моменти гарного самопочуття він повинен був заробляти години відвідування, але з його оцінками, він міг замінити це іспитом або звітом по пройденій темі.
Мінору вирішив трохи пропустити школу.
◇ ◇ ◇
Пробудження було не комфортним. Тіло важке. Сильна втома, якої досі не вдалося позбутися, роз›їдала усе тіло.
На краю поля зору була приємна для очей стеля кремового кольору. Якщо повернутися в бік, можна побачити стіну того ж кольору. І чисто білі ковдра та простирадло.
З лівої руки стирчала ін›єкційна голка для внутрішнього крапельного введення.
«Це... лікарня?»
Після усвідомлення цього, пам›ять почала повертатись.
«...Точно! Шановна Міюкі?!»
Мінамі спробувала підвестися і зрозуміла, що настільки слабка, що навіть не змогла цього зробити.
– Ай!..
Вона приклала усю силу, але це не дало результатів, і лише вилилося голосом стогону.
До вух Мінамі, що лежала спиною на ліжку, донісся стукіт.
– ...Прошу.
Вона здивувалася, настільки слабким був її власний голос.
– Не заважатиму.
«Шановна Міюкі!?»
Її свідомість ще була затуманена, але вона не могла не впізнати власника голосу.
Мінамі квапливо знову спробувала підвестися.
З тим же результатом.
Лише трохи піднялася її голова.
І відразу ж повернулась на подушку.
З вуст Мінамі вирвався болісний голос.
– Мінамі-чан?!
Почулися кроки, що швидко наближались.
В полі зору Мінамі, що повернула голову в бік, показалося тривожне і збентежене обличчя Міюкі.
«... Гарна...»
Навіть з таким виразом, Міюкі була настільки гарною, що, здавалося не належала цьому світу. І ця несподівана думка заповнила свідомість Мінамі.
– Мінамі, не перенапружуйся.
– Шановний Тацуя…
Голос Тацуї повернув ширяючу свідомість Мінамі до реальності.
– ...З вами двома все в порядку.
Перші слова Мінамі, після того, як вона отямилась, були не запитанням про її власний стан.
– Так. Завдяки тобі, Мінамі.
– ...Це честь для мене.
Очі Мінамі зволожились, від полегшення, що змогла захистити й від збудження, що викликало усвідомлення цього.
– Ні, ти повинна відпочити.
Міюкі зупинила спроби Мінамі рухатися.
– Якщо хочеш, щось сказати, говори так.
Коли навіть Тацуя це сказав, Мінамі припинила спроби підвестися.
– Шановний Тацуя, шановна Міюкі, вибачте.
Міюкі не знайшла, що відповісти на це несподіване вибачення.
– Що вибачити. Те, що ти нас врятувала, це не брехня і не перебільшення. Це правда.
Навіть Тацуя відповів не відразу.
– Однак, в результаті я знесилена. Можна сказати, що охоронець виконав свій обов’язок лише тоді, коли він зміг захистити господаря до самого кінця. ...Я не змогла виконати свій обов’язок.
Її голос не мав сили. Тіло після пробудження так виснажилося, що вона навіть не змогла підвестися.
Однак світло в її очах говорило, що це не ниття, через слабкість, а справжні почуття.
– Мінамі. Я не збираюся сперечатися з тобою, настільки втомленою, як фізично, так і психічно. Але я хочу, що б ти почула дві речі.
– ...Слухаю.
Почувши відповідь Мінамі, Тацуя сів на табурет біля ліжка.
Це зменшило висоту поля зору і полегшило сприйняття для Мінамі.
– Мінамі, я думаю, що твоє почуття обов’язку прекрасне. Але незаперечний факт, що твоя магія, запобігла ударній хвилі Туман-бомби. І ти не повинна заперечувати це своє досягнення.
– ...Так
Мінамі погодилася з його словами не киваючи, але вона не виглядала переконаною, до глибини серця.
– Це перше. А тепер друге.
Голос Тацуї був серйозним.
Не лише Мінамі, а й Міюкі, що слухала поряд з ним, затримала подих.
– Я не просто покладаюсь на тебе у супроводі Міюкі.
– ...
Мінамі лежала і мовчки дивилась на Тацую. Погляд запитував, що ти збираєшся сказати. Вона шукала причину свого існування.
– У мене мало людей, яким я можу довіряти. Лео, Еріка, Мідзукі, Мікіхіко, Хонока, Шізуку. Навіть якщо їм можна довіряти, я не хочу втягувати наших однокласників з Першої старшої, в нашу ситуацію. Зараз родина Йотсуба підтримує мене, але якщо я стану завадою, вони не вагаючись зможуть від мене позбутися. Фумії та Аяко, я особисто теж довіряю, але у них є своя робота. В надзвичайній ситуації ми не можемо на них розраховувати. Майстер і підполковник Казама, не можна заперечувати, що в майбутньому, вони можуть стати ворогами.
«А я?», запитував погляд Мінамі.
– Мінамі. Ти одна з небагатьох людей, яким я можу довіряти та на яких можу покластися. Ось чому я хочу, щоб ти була поряд з Міюкі, не як охоронниця, а як помічниця.
– Не охоронець, а помічник?..
– Я на це сподіваюсь. Я не можу примусити. Однак, якщо це можливо, я хочу, щоб ти була на боці Міюкі. Якомога довше, замість того, щоб квапитися до смерті, як супровід. Принаймні, поки не знайдеш того, з ким прожити решту життя.
Бліде обличчя Мінамі, трохи зашарілося.
Для неї було надто несподіваним, коли Тацуя згадав про шлюб. Для Мінамі ці останні слова стали надзвичайно несподіваними.
– … Мінамі-чан. Я теж сподіваюсь, що ти будеш поряд зі мною. Тому, не хочу, щоб ти думала про себе настільки погано.
Сказала Міюкі, що сиділа поруч з Тацуєю, нахилившись в перед і поглянувши в обличчя Мінамі.
Обидва ока Мінамі знову зволожились. Зараз Мінамі зрозуміла, що Тацуя та Міюкі справді хвилюються за неї.
– Будь ласка, повністю вилікуйся. Я думаю, що перш за все ти повинна вилікуватись.
– ...Я зрозуміла. Вилікуватись якомога швидше. І якщо так, я зможу знову служити пані Міюкі?
– Так, це моє прохання.
Позаду Тацуї відчинились двері палати.
Не озираючись, Тацуя відчув що наближаються лікар та медсестра.
– Завтра ми знову зайдемо.
Говорячи це, Тацуя встав зі стільця.
– Мінамі-чан, до зустрічі завтра.
– Так. Пан Тацуя, пані Міюкі, дякую, що відвідали.
Міюкі, що підвелася слідом за Тацуєю та Мінамі на ліжку, обмінялися прощаннями.
Тацуя з супутницею поступилися місцем лікарю та вийшли з лікарняної палати.
◇ ◇ ◇
Тацуя з Міюкі повернулися до квартири в Тьофу. Тацуя, влаштувавшись у вітальні, не показував жодних ознак, що збирається її сьогодні залишати.
– Старший брате… Ви залишитесь тут сьогодні ввечері?
Запитала Міюкі, поставивши перед Тацуєю чашку кави.
Поки не повернулася Мінамі, лише Міюкі подавала Тацуї каву. Навіть після того, як Мінамі звикла до родини Шіба, обов’язок з приготування кави для Тацуї повинен був належати Міюкі, але коли вона втрачала пильність, в неї могли перехопити цю роботу.
Кожного разу, у Міюкі це викликало засмучення, але коли вона більше могла не хвилюватися, що її роботу перехоплять, вона не могла не відчути самотності. Можливо, Міюкі не була такою вже егоїстичною.
– Я думаю залишити віллу в Ідзу. Якщо не викине проблем, завтра я заберу звіти речі.
– Ви повернетесь сюди?
Злегка розширила очі Міюкі. Очі ці сяяли радістю. Якби Мінамі не потрапила в лікарню, вона б проявила радість більш відкрито.
– Я повернусь... Саме так. Я повернусь сюди.
Тацуя зупинявся у цьому кондомініумі, але ніколи не жив тут. З цієї причини він задумався, чи може він сказати «повернусь», але його місце поряд з Міюкі.
...Якщо вона живе в цьому домі, то правильно сказати, що він сюди «повертається».
Так розсудив Тацуя.
– Зрозуміла. Я негайно підготую кімнату.
– Тобі не потрібно цим займатися. Міюкі, трохи розслабся.
Тацуя вважав, що Міюкі, мабуть, була більш вражена госпіталізацію Мінамі, ніж він. Він міг уявити, що вона воліла б більше рухатися, ніж сидіти на місці, щоб розвіяти своє занепокоєння.
Однак дати відпочити тілу також важливо.
Стосовно підготовки кімнати, з застиланням ліжка, впорається домашня автоматика. Тацуя вирішив, що Міюкі зараз повинна відпочити.
Здавалося Міюкі це не сподобалось, але вона все ж послідувала словам Тацуї.
Вона сіла на краєчку дивину навпроти Тацуї. Якийсь час блукала поглядом, але врешті, вагаючись, поглянула на Тацую.
– Щось не так? – Щось хочеш запитати?
Коли Тацуя її підштовхнув, Міюкі нарешті заговорила.
Старший брат... Що ви збираєтеся робити з Мінамі-чан?
– Що робитиму? Я не збираюся змушувати Мінамі проти її волі.
– П-перепрошую. Я не це мала на увазі!
Коли Тацуя нахмурившись, перепитав її, Міюкі поспіхом замахала руками.
– Правда? О... Можливо, ти хочеш запитати, якої ролі я очікую від Мінамі в майбутньому?
– Так.. Ні, це теж, але...
Здавалося, Міюкі було важко це сказати.
Нарешті, Тацуя зрозумів, про що хотіла запитати Міюкі.
– ...Ми більше не можемо змушувати Мінамі себе примушувати.
Тацуя також не наважився висловити це чітко. Мабуть, через те, що йому було важко прирівняти ситуацію до звичайної.
– Це означає... Мінамі-чан слід відсторонити від обов’язків Стража, так?
– Саме так.
Але як тільки це раз прозвучало, вагання Тацуї зникли.
– Вона не зможе використовувати магію, поки пошкодження Області магічних операцій не заживе, і, перш за все, невідомо чи заживе вона. Для нас, магів, вона наче чорна скринька. Занадто багато речей, таких як структура та властивості — невідомі.
– Вірно... Главі родини Ічідзьо, схоже, стало краще, але це не означає, що Мінамі обов’язково одужає...
– Навіть колишній глава родини Дзюмондзі, з тих же Десяти головних кланів, втратив свої магічні навички, внаслідок інтенсивного використання, навмисного перегрівання Області магічних операцій. Що до лікування не можна бути оптимістичним.
Обличчя Тацуї та Міюкі наповнилися похмурою тривогою.
– ...І навіть якщо цього разу вона відновиться, це не означає, що те саме не повториться.
– Поки вона продовжуватиме використовувати магію?
– Саме так. І наступного разу з першою допомогою можуть не встигнути.
Тінь туги на обличчі Міюкі стала ще темнішою.
– Іншого разу... Це означає, що Мінамі не зможе працювати як маг?
– Ні, вона могла б працювати звичайним магом.
– Це означає, що... вона не витримає жорстокого бою?
– Вірно, Міюкі. Перш за все, буде не можливо виконувати обов’язок Стража, якому заборонено відступати. Тож слід уникати участі в боях.
– Чи погодиться на це Мінамі?
– Бої не єдиний життєвий шлях. Я хочу, щоб відтепер Мінамі вела мирне життя.
Похмуре обличчя Міюкі трохи посвітлішало.
Однак полегшення у виразі ще не з’явилося.
– Старший брат... Ні нічого. Вибачте.
А як щодо самого Тацуї, який намагається спонукати Мінамі жити мирним життям.
Чи має право Тацуя також жити мирним життям?
Міюкі спробувала запитати, але зупинилася на старті.
Вона розуміла, що в реальності це безглузде питання. Тому вже збираючись це озвучити, вона зупинилась.
Навіть якщо Тацуя хоче жити мирно, оточення цього не дозволить. Навіть якщо Тацуя не має наміру її використовувати, він може використовувати магію стратегічного класу, тому ні вороги, ні союзники не дадуть йому спокою. Це очевидний факт, а не передбачення.
– Зрозумів.
Звичайно Тацуя й сам це знав. Можливо, він розумів це значно глибше, ніж Міюкі.
Зрозумівши, що хотіла запитати Міюкі й що хотіла сказати, Тацуя міг відповісти лише так.
Далі
Том 25. Розділ 3 - [3]
[3] Понеділок, десятого червня. Буденне життя безжально продовжувалось, навіть якщо лише вчора трапилася надзвичайна ситуація, така як далекобійна атака через море. Хоча Міюкі хвилювалася за Мінамі, вона як завжди прийшла до школи. – Хіба шановний Тацуя не зайнятий різними справами?.. Вибачаючись, запитала Тацую Мінамі, лежачи на ліжку. Крім того, вона все ще не могла підвестися самостійно, тому на верхній частині тіла був допоміжний екзоскелет (носимий силовий пристрій для медичного використання). – Я звільнений від занять. – Тобі не потрібно про мене хвилюватися. – Але... – Між тим, може тобі краще лежати? Скільки б він не говорив «не хвилюйся», Мінамі це не переконувало. Щоб припинити безглуздий діалог, Тацуя навмисно змінив тему. Але не лише для того, щоб змінити напрямок розмови, а й тому, що був стурбований екзоскелетом на Мінамі. – Ні. Лікар порекомендував мені, краще скористатися ним, ніж лежати в ліжку, щоб швидше повернутися до повсякденного життя. – Але він не виглядає дуже зручним. З самою функцією силової допомоги Тацуя був знайомий через мобільний костюм. Він знав, що дана допоміжна система має швидкий зворотний зв›язок, тому не заважає руху. За своїми показниками, вона може відрізнятися від сучасної військової апаратури, але принаймні не повинна сковувати рухи. Стосовно ваги, екзоскелет сам підтримував власну вагу, через контакт з підлогою, тому користувач не повинен був її відчувати. Однак, оскільки він повинен бути міцно закріплений на тілі, неминуче повинне відчуватися здавлення. Це ні як не могло бути комфортним. Так подумав Тацуя, але. – Все гаразд... Чутливість шкіри ще повністю не відновилася, тому я не відчуваю незручності. Його спантеличила несподівана відповідь Мінамі. – Паралізувало тактильні відчуття?.. Тихим голосом запитав Тацуя, прибравши здивований погляд. Та тон голосу був не свідомим. – Називати це паралічем — перебільшення... Вони трохи притупились. Серйозний голос Тацуї дещо збентежив Мінамі, наче на неї трохи тиснули. Однак, вона, здавалося, не особливо турбувалася тим, що цікавляться, що сталося з її тілом. – Що сказав лікар? – Мозок та нерви не пошкоджені, тому він сказав, що це тимчасова аномалія, через виснаження. – Якщо так, тоді добре Його вуста це сказали, але на обличчі ще була тривожність. – Пан Тацуя... Можна вас запитати? Потім Мінамі не могла зрозуміти, чому поставила це питання. – Продовжуй. Але в цей час вона не могла стримати це питання в думках. – Шановний Тацуя, чому ви настільки хвилюєтесь за мене? Спочатку Тацуя злегка нахмурився, можливо, тому, що не міг зрозуміти наміру за цим питанням. Однак незабаром він змінив вираз обличчя на розуміючий, і посміхнувся самопринизливою гіркою посмішкою. – Звичайно, може видаватися дивним, що я, мало емоційний, хвилююся за сторонню людину. – Ні, ні, я не про це! Мінамі поспіхом спробувала виправити непорозуміння Тацуї. – Це нормально. Ти все правильно зрозуміла. Однак після цих його слів, як він і сказав, за цим запитанням однозначно стояло дане переконання. Мінамі засоромилася свого невігластва. Вона навіть могла виправдатись. – Єдине в чому ти помиляєшся, Мінамі, це в тому, що я не вважаю тебе сторонньою людиною. З вуст Мінамі вирвалося нестримне «що?..». Незалежно як сприймати, ця реакція також була досить грубою? Однак Тацуя не сприйняв це за грубість. – Мінамі, скільки тобі відомо про мене? Повернув питання Тацуя. Однак, Мінамі не могла відповісти на це питання. Тацуя, мабуть, теж це розумів. Він сам озвучив правильну відповідь. – У мене не має справжніх емоцій, крім тих що стосуються Міюкі. Можливо, точніше буде сказати, що у мене немає сильних емоцій. Мінамі про це знала. Тож не могла нічого відповісти. Це була надто важлива таємниця, щоб про неї могли знати чужаки. – І навіть Міюкі думає про тебе як про сестру. Мінамі, ти для Міюкі сім’я. Ось чому я визнаю дівчину, на ім’я Сакурай Мінамі, людиною глибоко пов’язаною з Міюкі. Я хвилююся за тебе, бо Міюкі щиро хвилюється за тебе. Можливо, для тебе це може прозвучати грубо, але я серйозно хвилююся за тебе, через те як про тебе думає Міюкі. – ...Я вдячна, це честь для мене. Міюкі думала про неї, як про сестру. За це вона і була «вдячною». Тацуя турбувався за неї через свою любов до Міюкі. Це Мінамі й назвала «честь для мене». Мінамі розуміла, що як і сказав сам Тацуя, емоції пов’язані з його любов’ю до Міюкі, були до нього щирими. – ...Я не зовсім розумію, але. Тацуя, схоже, не розумів, через який логічний процес пройшли слова Мінамі. – ...Мені шкода. Не хвилюйтесь. Мінамі не була впевненою, що зможе пояснити свої думки. Замість того, щоб змушувати себе знайти відповідь, вона вирішила ухилитися від неї. – ...Думаю, пізно ввечері, але ми з Міюкі ще зайдемо. Забудь про роботу й одужуй. Тацуя не турбувався за те, щоб отримати відповідь. – Так. Я зроблю, як ви сказали. Мінамі злегка хитнула головою, показавши Тацуї уклін. ◇ ◇ ◇ Правду кажучи, Міюкі збиралася сьогодні пропустити школу. Вона хвилювалася за Мінамі й не була впевненою, що зосередиться на навчанні. Швидше, вона не хотіла відходити від Мінамі. Однак, навіть якщо вона там буде, це не допоможе лікуванню. Навпаки, коли вона довгий час перебуватиме поруч, їй не могли не сказати, що її несвідоме випромінювання мисленнєвих часток стимулює Область магічних операцій Мінамі та заважає одужанню. Сама вона не мала наміру настільки необережно випромінювати сайонову хвилю. До того дня поки Клятва поїдала її магічну силу, не можна сказати, що подібного не траплялося. Однак тепер, коли вона відновила контроль своєї магії, вона не повинна без розбору чинити вплив на інших магів. Однак, порівняно з Тацуєю, який повноцінно контролював свої мисленнєві частки, вона повинна визнати, що її контроль все ще слабуватий. Міюкі усвідомлювала, що у неї велика кількість мисленнєвих часток, хоча і не настільки велика, як у Тацуї, та набагато більша, ніж у середньостатистичного мага, тому вона не могла заперечувати можливості негативно вплинути на стан Мінамі. Через це Міюкі відмовилась від ідеї потурбуватися за Мінамі, та як зазвичай, пішла до школи. Як тільки вона увійшла до класної кімнати, до неї зі схвильованими обличчями підійшли Хонока та Шізуку, що прийшли раніше. – Міюкі, ти в порядку?! – Що? Вона не прикидалась, що не розуміє. На запитання чи вона ціла, у Міюкі нічого не залишалося, як запитати «що?». Навіть якщо вона все правильно розуміла, якби все ж мова йшла не проте, вона могла, без потреби, розкрити секретну інформацію. Але що стосується даної справи, така пильність була не потрібною. – У вчорашній заяві уряду було назване місце де знаходиться вілла пана Тацуї?! Міюкі, ти ж казала, що збираєшся залишитися на ніч! Зрештою, Хонока і Шізуку, розуміли що ціллю далекобійної магії був Тацуя. – Так... Ми з шановним Тацуєю в порядку, але Мінамі-чан поранена та лежить в лікарні. Сказала Міюкі, сідаючи на своє місце. – Е-е?! – ...Поранена? Хонока стояла біля неї, а Шізуку запитувала сидячи збоку, розвернувши верхню частину тіла. ...Місце Шізуку знаходилося прямо перед Міюкі. – Це не поранення... Щось подібне. Розпливчасто відповіла на питання Шізуку Міюкі. Перегрів Області магічних операцій, характерний лише для магів і ще не включений до списку травм чи хвороб. І навіть якщо розум і тіло це різні речі, визначення «це щось на зразок травми» не далеке від істини та не було брехнею. – Он як... Наскільки погано? Шізуку не стала розпитувати про її стан. Однак запитала лише про важкість. – Поки не відомо, коли вона зможе вийти з лікарні... Обличчя Міюкі спохмурніло – Он як... Я хвилююсь. Хонока і Шізуку також мали стурбовані вирази на обличчях. – Чи можна її відвідати в лікарні? – Захворювання не інфекційне, тому я не думаю, що буде проблема. Я запитаю лікаря. Міюкі не відразу відповіла на питання Шізуку. Вона була рада, що Мінамі хочуть відвідати, але, зважаючи на обставини, не могла дати дозвіл на власний розсуд. – Вірно. – Повідом якщо отримаєш дозвіл лікаря. – Добре. Міюкі злегка посміхнулась Хоноці, що присіла біля її робочого місця. ◇ ◇ ◇ На звук стуку у двері її приватної кімнати, Мінамі відповіла: «Хто там?». Зараз було більше одинадцяти ранку. Тацуя повинен був бути в Ідзу, а Міюкі повинна була бути в Першій старшій. Ця лікарня належала родині Йотсуба, але вона не була виключно для представників родини. Як загальна лікарня, вона також використовувалася пацієнтами для загального лікування. Однак Мінамі чула, що блок, де знаходилася ця палата, має пропускний режим. Вона вважала, що можливість появи тут підозрілих людей, майже відсутня. Натомість вона підозрювала, що відвідувач, як вона, з Йотсуби, помилився палатою. – Це Кудо Мінору. Відповідь, що пролунала із-за дверей, виявилася несподіваною для Мінамі. – Ш-шановний Мінору?! Мінамі змусила себе дати хоч якусь змістовну відповідь, хоча вона змогла продовжити діалог, але в глибині душі кричала: «Звідки!». Цей крик не привів до логічного запитання на кшталт: «звідки Мінору дізнався, що її госпіталізували?» і «звідки Мінору дізнався про цю лікарню», через зніяковіння її свідомість опустіла. Однак вона розгубилася лише на мить. Манери дівчини її віку змусили пригадати, в якому вона зараз стані. До того як Тацуя прийшов вранці, вона встигла причепуритися. Але відтоді вона спала дрімаючи, тому волосся повинно було пом›ятися. До того ж вона не могла зустріти Мінору в такій недбалій позі... – Будь ласка, зачекайте хвилинку! Вона поспішно протягнула праву руку, яка не реагувала настільки швидко, і натиснула найбільшу кнопку на дротовому пульті. Верхня частина ліжка піднялася і підняла лежаче тіло Мінамі. Одночасно з тим як вона рухаючись, за допомогою лівої та правої частини екзоскелета, спина Мінамі злегка відірвалась від ліжка. Частина ліжка була піднята в гору, тому між нею та спиною утворилась невелика щілина. Через цю щілину, права і ліва частина екзоскелета з’єдналася. Допоміжний екзоскелет був закріплений на верхній частині тіла Мінамі й підтримував його. За допомогою частин, що підтримували руки, Мінамі взяла до рук дзеркальце і гребінець. Поспішно, поглянувши в дзеркальце, поправила розпатлане волосся. Вона дуже хотіла зробити макіяж, але в лікарняній палаті довелося обмежитись зачіскою. До того ж вона більше не могла змушувати чекати. – ...Вибачте, що змусила вас чекати. Будь ласка, заходьте. Штучний інтелект в палаті проаналізував слова Мінамі та відчинив замок. – Мої вибачення... Нерішуче сказав Мінору й увійшов до палати. В цей момент, палату осяяло священне світло. У чистішому білосніжному яскравому світлі, з небес спустився небожитель. ...Така сцена, видавалося, виникла перед Мінамі. – Пані Сакурай… як ви? Сором›язливо запитав Мінору, не підозрюючи про дивний образ, в якому його бачить Мінамі, своїм поглядом.. А може не турбувався, бо часто ловив на собі такі погляди. Завдяки звичайним словам Мінору, Мінамі змогла повернутися зі світу мрій до реальності. Після того як вона зібралася з думками, питання, які раніше накривалися і розчинилися думками, нарешті набули форму. ...Звідки Мінору дізнався, що її госпіталізували? ...Звідки і як Мінору дізнався, що вона лікується в цій лікарні? Однак з вуст Мінамі не вийшли питання, і розпитування Мінору. – Так. Не має жодних проблем, таких як біль або страждання. Тіло ще не повернуло силу, але лікар сказав, що скоро покращає. Це була покірна відповідь на його питання. – Добре. Посміхнувся Мінору. Щоки Мінамі, в яких не вистачало крові, стали червонуватими. Якби посмішка Мінору тривала ще трохи, Мінамі не змогла б зберегти свідомість і зовсім з іншої причини, ніж втома. Мінору серйозно поглянув в обличчя Мінамі. Вона навіть не змогла усвідомити, що її свідомість поступово віддалялася. Навіть банальне питання проте, що зі школою, вилетіло з її свідомості, коли вона почула голос за дверей. – ...Пані Сакурай. Є ще якісь порушення? – Т-так. Ще якісь? «Запитав наче лікар». Така підозра застрягла у свідомості Мінамі – Наприклад, затуманений зір або слабкий слух. – ... Звісно, суб’єктивно був симптом зниження тактильного відчуття. Але чи правильно говорити про це Мінору? Це ж не просто хвилювання. …Мінамі вагалася – Відповідати мені не має сенсу. Думати так природно. Але це важливо. Пані Сакурай, я хочу, щоб ви відповіли чесно! Однак навіть це вагання не могло протистояти щирому погляду Мінору. – ...Відчуття шкіри трохи. – Тактильні відчуття притупилися?! Мінору наблизив обличчя до обличчя Мінамі. Мінамі не встояла і відвела погляд. На цю мить, сильнішим було відчуття «не можу витримати прямий погляд», ніж «я не витримаю сорому». Не варто й згадувати, що вона в жодному разі не відвернулась від огиди. – Т-так ...І ще, пане Мінору. Як я вже говорила раніше, будь ласка, називайте мене Мінамі. Через несподіване прохання, увага Мінору, трохи відійшла від стану Мінамі. Завдяки цьому, Мінору усвідомив в якій сумнівній позі він випадково опинився і відступив зі швидкістю, яку не можливо описати. Лише відступивши на достатню відстань, він усвідомив чого хотіла Мінамі. – Так, але... Мінору був чарівним хлопцем, але у нього не було досвіду спілкування з протилежною статтю. Через його таємничу красу, дівчата здавались і навіть не підходили до нього. Причина була зовсім протилежною від «не популярних хлопців», але Мінору, що не «користувався своєю популярністю», мав труднощі з тим щоб назвати милу дівчину на ім’я. Натомість коли перед ним стояла така ж красива дівчина, як Міюкі, опір відступав, але для хлопця другого року старшої школи, ні для Мінору була, Мінамі була просто «милою дівчиною», що викликає зніяковіння. – Інакше мені доведеться називати вас «шановний Кудо»... Додала Мінамі не відводячи від Мінору почервонілі очі. Враховуючи статус Мінамі та Мінору, їй слід було звертатися до нього «шановний Кудо». Перш за все, Мінамі називала Мінору «шановний Мінору», бо він називав Тацую та Мінамі на ім’я, оскільки звертання «Шіба-сан» не давало можливості їх розрізнити. Тому «шановний Кудо» було доречним зверненням, за відсутності Тацуї та Міюкі. Схоже, Мінамі це розуміла. Хоча вона повинна була це розуміти, здавалося, вона не хотіла припиняти називати його «шановний Мінору». – Добре, пані Мінамі. Побачивши вираз обличчя Мінамі, Мінору забув про своє зніяковіння. Почувши її слова, Мінору відповів вже рефлекторно. Він також не хотів, щоб вона перестала називати його на ім›я. – Так, шановний Мінору. – ... – ... Однак відчуття сорому не зникло. І цього разу це стосувалося не лише Мінору. Зніяковіння двох людей викликало синергетичний ефект, і кімната наповнилась атмосферою юнацтва. – ...Хм.., що сказав лікар про тактильні відчуття? – О так це... Він не знайшов порушень в мозку або пошкоджень нервів, тому, мабуть, це тимчасова аномалія... Почувши відповідь Мінамі, Мінору нахмурився. Помітивши зміни в Мінору, тривога, придушена в серці Мінамі, почала підніматися. Вона поводилась, наче нічого не сталося, але насправді вона боялась цих порушень, що відбувалися в її тілі. Родина Йотсуба повідомила Мінамі про нестабільність генномодифікованих. Вона також знала, що в якийсь момент, ця доля могла спіткати і її. ...І цей «в якийсь момент», можливо вже настав. Було б брехнею сказати, що Мінамі про це не думала. Якби це була просто в’ялість, вона б не турбувалася. Однак, очевидно, що це незвичне порушення п’яти чуттів. Мінамі знала, що це зумовлено перевантаженням Області магічних операцій. Раптова смерть, яка приходить до модифікованих, також тісно пов’язана з надмірним використанням магії. Вона зібрала усі свої сили, щоб захистити Міюкі. І про це не шкодувала. У той момент Мінамі була готова втратити життя, а не хизувалася, і досі не шкодувала про це. Але, зрештою, вона боялась усвідомити смерть. Тож якомога довше намагалася не думати про це. Вона прикидалася спокійною й обманювала сама себе. Однак зараз, коли вона побачила серйозний вираз обличчя Мінору, тривога яку вона гнала від себе наповнила Мінамі. – Пані Мінамі, чи можу я доторкнутися?.. – ...Так, будь ласка. В якийсь інший час, Мінамі не змогла б відповісти настільки спокійно. Тривога, що зростала в її серці, притупила її сором. При підтримці екзоскелета, Мінамі протягнула Мінору праву руку. Скоріше збентеження було помічене у Мінору. Хоч це було його прохання, білі щоки Мінору почервоніли. Він обережно поклав правицю під праву руку Мінамі Крім того, поклав ліву руку на тильну сторону правої руки Мінамі. Затиснувши її руку між своїми. Як і слід було очікувати, Мінамі також почервоніла. Мінору повільно і злегка поворушив лівою рукою. З серйозним виразом, щоки стали ще червонішими. Очі Мінору сповнені тепла, прикували погляд Мінамі. Можливо, несвідомо, брови Мінору трохи нахмурились, ніби він помітив щось, про що не знали, ні лікар, ні Мінамі. Проробивши це майже хвилину, Мінору відпустив руку Мінамі, глибоко вдихнув і видихнув. Мабуть, він був настільки зосереджений, що забув дихати. Мінамі, потай, видихнула разом з ним, але це було через напруження. Мінору не помітив цієї її дії. – ...Пані Мінамі. Вам може здатися, що це жорстоко, але ваша травма не загоїлась. Область магічних операцій залишається пошкодженою. Навіть якщо ви тимчасово одужаєте, не відомо коли хвороба повернеться. – ...Зрозуміло – Я розумію, що в це важко повірити. Мінамі не здивувалась словам Мінору, вона просто подумала, «так і є». Просто визнавши той факт, який слабо усвідомлювала. Так подумала Мінамі, коли усвідомила, те чого уникала. – Але я хочу, щоб ви повірили. Беззвучно, подумки, вона промовила: «що?» В що він хоче, щоб вона повірила... Слова Мінору стали несподіваними для Мінамі. Її сумніви були швидко вирішені. – Я точно знайду спосіб лікування. Тож не здавайтесь. Зараз в голові Мінамі виникло питання «Чому?». Сьогодні вранці, Мінамі те саме запитала у Тацуї. Однак вона вагалася поставити те ж питання Мінору. – ...Так. Дякую, пане Мінору. Відповідь Мінамі була несподіваною, як для Мінору, так і для неї самої. ◇ ◇ ◇ Тацуя, будучи зайнятим переїздом з вілли в Ідзу, обідав після тринадцятої години. Тацуя не повинен був мати справу з упаковкою та завантаженням речей, але він не міг залишити передачу даних досліджень іншим. Кухня від початку була забезпечена кухонним приладдям, тож Піксі як завжди приготувала обід. Не лише кухонне приладдя, але й більшість посуду та одягу на цій віллі було підготовлено головним домом Йотсуба, тому речей для переїзду в кондомініуму, в Тьофу було не так багато. Обід затримався, бо він бачив кінець роботи. За столом Тацуя був один. Інші робітники обідали в машині. Тацуя міг зрозуміти їх прагнення уникати контакту з «важливими людьми», тому не примушував йти до столу. – Шановний Тацуя, вибачте, що турбую вас під час їжі. Ханабіші Хійоґо прийшов вже після того, як Тацуя прибрав посуд і відпочивав з післяобідньою кавою. Сьогодні він носив робочі штани та джемпер, що нагадували форму транспортної компанії, а не звичайний костюм трійка. Можливо, через те, що він був молодим, така брутальна зовнішність йому підходила. У цій ситуації «підходила», означало «відсутність дискомфорту», а не «модно». Ось чому, коли він, як завжди, ввічливо вклонився, не виникло відчуття невідповідності. – Ні, я вже поїв. Щось трапилось? – Прийшов звіт від відповідального в клініці Тьофу, Аоби. Клініка Тьофу — це назва лікарні, куди госпіталізували Мінамі. Якусь мить, Тацуя схвилювався, що стан Мінамі раптово змінився, але відразу ж відкинув цю ідею. Якби це сталося, тон Хійоґо повинен був бути напруженим. В цьому плані, Хійоґо був турботливою людиною. – Слухаю. – Після одинадцятої ранку лікарняну палату Сакурай відвідав гість. Для Хійоґо, Мінамі була однією з покоївок, що служать родині Йотсуба Він був дворецьким і мав вищу посаду. Для нього було природно, її так називати. – Відвідувач? Відвідування ж повинно було бути обмеженим? Здивувався і запитав Тацуя. – Персонал лікарні це розуміє. Однак вони не могли бездумно випроводити його, і коли вони зв’язалися з головним домом, здається там дали дозвіл пропустити його. – Хто це був? Оскільки його не розвернули, стало зрозуміло, що це не простий відвідувач. Крім того, головний дім дав дозвіл. Тацуя уявлення не мав, хто цей гість. – Це Кудо Мінору, третій син родини Кудо. Мінору був наймолодшим серед п’яти братів і сестер. По старшинству, він був п’ятим після сестри, брата, сестри брата і був третім сином. – Мінору?.. Першим на думку Тацуї спало очевидне питання, чому Мінору прийшов у будній день. Не було потреби особливо розмірковувати, звідки Мінору дізнався про госпіталізацію Мінамі. Йому, мабуть, розповіла Фудзібаяші. ...Тацуя відразу ж прийшов до цього висновку. Спочатку ця інформація повинна була зберігатися в середині армії, але Фудзібаяші була дещо поблажливою до Мінору. Якщо Мінору проситиме, певна інформація повинна була просочитись. Ця інформація не з того розряду, щоб Сили Самооборони зберігали її в таємниці. Однак, усвідомлюючи це, Тацуя не зовсім розумів, чому той прийшов її провідати, навіть пропустивши школу. Мінору та Мінамі провели разом менше трьох днів. Звичайно вони гарно спрацювались, але особливої прихильності між ними двома не було. Можливість того, що через те що Мінамі опікувалась Мінору в Кіото, викликало у нього якісь почуття до неї, не дорівнює нулю. Але навіть так, це надто сміливо. Тацуя не знав його характер настільки, щоб сказати, що це не схоже на Мінору. Однак вважав що така імпульсивна поведінка, пропустити школу та приїхати з Нари до Токіо, не відповідала образу Мінору. – Тож Мінору, все ще в лікарні? Якщо він все ще перебуває в клініці Тьофу, Тацуя думав напряму запитати про його наміри. – Ні, він вже пішов. Здається, він перебував в палаті лише близько двадцяти хвилин. На жаль, все пішло не за планом Тацуї. Незважаючи на це, Тацуя подумав, що він провів там досить мало часу. Тацуя не міг сказати, двадцять хвилин це багато чи мало, порівняно зі звичайним часом відвідування пацієнта. Однак, враховуючи пристрасне прагнення відвідати її в лікарні, що варте пропустити школу, складалося враження, що це занадто поспішно. «Чи була якась інша мета, окрім співчуття?» Занадто мало даних, щоб зробити висновок про справжні наміри Мінору. – З Мінору все зрозуміло. Ще щось? – Нічого. Він жестом відпустив Хійоґо, який зігнувся у ввічливому поклоні. Залишившись на самоті, Тацуя звернувся до Піксі, що наче лялька чекала в кутку їдальні. – Піксі, принеси інформаційний термінал. – Слухаюсь Відповівши через акустичну систему машини, а не телепатію, Піксі негайно принесла термінал. Тацуя обмінявся контактами з Мінору минулої осені. З того часу, як справа з Чжоу Гонґцзінем була вирішена, вони не спілкувалися, але якщо Мінору не змінив ідентифікатор, з ним можна зв’язатись. Але і тут очікування Тацуї не виправдались. Оскільки з динаміків лунали гудки, ідентифікатор не був не дійсним. Оскільки ідентифікатор зв›язку, прив›язаний до інформаційного термінала, його не можна повторно використовувати, зміна ідентифікатора робить попередній не дійсним. Тобто замість дзвінка надійшло б повідомлення про не дійсний ідентифікатор. Навіть якщо термінал вимкнений, пролунало б відповідне повідомлення. Іншими словами, чи Мінору зараз не міг відповісти на дзвінок, або удавав що не може. «... Не думаю, що він прикидається». Однак через нестачу інформації, це були лише здогадки. Тацуя вирішив відкласти сумніви, що до дій Мінору. ◇ ◇ ◇ Коли Тацуя зателефонував Мінору, той вже був у вагоні «трейлері» потягу далекого прямування, що прямував до Нари. Але це не причина, чому він не міг відповісти на телефонний дзвінок. Трейлер — це варіант автомобільного потягу, в якому розміщались індивідуальні кабінки. Пасажири зазвичай виходять на платформу трейлера, щоб витягнути кінцівки, але також можуть залишитися у своїй індивідуальній кабінці. Мінору так і вчинив. У середині індивідуальної кабінки знаходилась цілковито приватна територія. Відповівши на дзвінок, він би нікому не завадив. Тож чому Мінору не відповів на дзвінок? Зрештою він не помітив мелодію дзвінка. В цей час Мінору якраз спілкувався у своїх думках. Це була не техніка міркування, наче розмовляєш сам з собою. Зосередившись на розмові зі «знаннями», що колись були привидом Чжоу Гонґцзіня, поглинений позасистемною магією, він не зміг почути звук. Мінору запитав, як вилікувати Мінамі. – Відповідь «знання» була нещадною. “Область магічних операцій важко відновити”. «Її не вилікувати? Чому? Голова родини Ічідзьо стабільно одужує». Причина хвороби Ічідзьо Ґокі приховувалась, але серед Десяти головних кланів було загальне уявлення про те, що це, мабуть, перегрів Області магічних операцій. Родина Ічідзьо оголосила, що він стабільно одужує, і цей факт підтвердила родина Кудо. “Пошкодження Ічідзьо Ґокі, мабуть, не було настільки серйозним.” «Хочете сказати, що пані Мінамі залишиться такою?!» “Думаю, фізично вона одужає. З цього приводу лікар не збрехав.” «Фізично?» “Якщо вона відпочиватиме, її фізичне самопочуття та тактильні відчуття швидко відновляться.” Почувши це, Мінору трохи відчув полегшення. Але занепокоєння відразу ж повернулося. «Але ж фізичні розлади спричинені пошкодженням Області магічних операцій? Якщо не усунути причину, усе повториться?» “Навряд чи це повториться спонтанно. На відміну від «мене», вона не завжди надмірно активує свої Мисленнєві частки, чого тіло фізично і не витримало”. Спокійне зауваження «знання» ще більше збудило нерви Мінору. Загалом, висока активність мисленнєвих часток є свідченням хорошого мага. Але у випадку Мінору, це були кайданки, що приковували його до ліжка. Мінору подавив свій гнів безвиході. Зараз пріоритетом було лікування Мінамі. Це не той випадок, коли можна поринати у власні вади. «Це означає, що якщо збільшити активність мисленнєвих часток, її фізичний стан знову погіршиться?» Використання магії активізує мисленнєві частки, в тілі мага. Чим сильніша магія, тим вища активність. Якщо збільшення активності мисленнєвих часток завдає шкоди організму, це означає, що Мінамі буде собі шкодити, кожного разу, коли використовуватиме потужну магію. Просунута магія їй не доступна. «Точно. На відміну від «мене» умови чіткі, тому проблем у повсякденному житті не буде. Однак як і в «мене» активність мага буде обмежена. Мінору несвідомо стиснув зуби. Він не міг активно виконувати роль мага. І це мучило його. Для нього це було нестерпно. Але як що до Мінамі? Чи буде їй прикро, що вона не може використовувати магію. «...Чи зможе вона нормально жити, якщо не використовуватиме магію?» “На жаль стверджувати не можна. Її гени модифіковані. Ймовірно, обидва батьки походять з модифікованих геніїв. Навіть якщо вона сама не намагатиметься використовувати магію, цілком можливо, що Область магічних операцій вийде з-під контролю і перевищить її фізичну витривалість.” «Як і в мене?» «Якщо все саме так, ситуація серйозніша, ніж у «мене». «Моя» душа не досить сильна, але разом з тим має високу здатність відновлення. Тому навіть якщо вона часто руйнується, це не призводить до смерті. Але в її випадку, як тільки душа буде зламана, її життя може зникнути”. «... Але цього разу воно не втрачене». “Хтось зміг відновити душу на місці.” Інтуїція сказала Мінору, що це був Тацуя. Мінору не знав усього об’єму здібностей Тацуї. Однак він бачив Код моноліту, Дивізіону новачків два роки тому, по телевізору. У тому матчі, Тацуя потрапив під надмірну атаку Ічідзьо Масакі, яка призвела б до смертельного поранення, але він дивовижно відновився і продемонстрував неймовірний бій. Враховуючи таку ситуацію, Тацуя мав високий рівень самовідновлення. Мабуть, він має можливість передавати її іншим. «Тоді якщо рецидив трапиться за відсутності цього «Хтось»...» “Вона не виживе. Ця трагедія переслідує модифікованих протягом усього життя, але у випадку з «пані Мінамі», очікується, що це, швидше за все, станеться.” «Остаточний метод лікування той же, що й у мене?..» “Злиття з паразитом. Видається найефективнішим.” Мінору припинив розмову із «знанням» Щоб врятувати Мінамі, вона повинна бути заражена паразитом. Мінору вважав це немислимим. Але це та ситуація, що й у нього. Думаючи про це, Мінору здалося, що це прийнятно. ◇ ◇ ◇ Як і сказав раніше, Тацуя з Міюкі прийшов до Мінамі у вечері і почув від неї чому приходив Мінору. – Мінору сказав, що знайде ліки? – Так, шановний Тацуя. Зрештою, схоже, це було не просто відвідування. Почувши відповідь Мінамі, Тацуя злегка кивнув. Коли він почув, що той тримав її за руку та торкався тильної сторони долоні, він запідозрив того у недобросовісному намірі, але Тацуя був переконаний, що справжнім наміром Мінору було вилікувати Мінамі. – Старший брате, чи має Мінору-кун, такі знання? Зацікавлено запитала Міюкі, яка слухала розповідь Мінамі разом з ним. Область магічних операцій є складною проблемою, над якою родина Йотсуба працює вже протягом багатьох років, і мета ще навіть не видна. – Не можна сказати, що їх не має. Як можна було бачити на минулорічному Конкурсі дисертацій, розуміння Мінору «розуму» далеко виходить за рівень старшої школи. Крім того, магія колишньої Дев’ятої лабораторії, включає елементи древньої магії, та багато прийомів психічного втручання. Не виключно, що Мінору має уявлення про лікування Області магічних операцій з результатів досліджень колишньої Дев’ятої лабораторії. – Однак дослідження Області магічних операцій були постійною темою дослідників Йотсуби, ще з часів колишньої Четвертої науково-дослідної лабораторії. І все ж, лікування не знайдено. Крім того, у самого Мінору дисбаланс між Областю магічних операцій і тілом. Якщо у нього є ці знання, чому б спочатку не зайнятися власним лікуванням. – Гадаю, що він особливо добре знайомий з цією темою, бо має подібні проблеми. Тацуя негативно похитав головою, відхиливши спробу Міюкі заперечити. -- Немає сенсу обговорювати здібності Мінору тут і зараз. Каже, знайде ліки для Мінамі. Нумо вважати намір Мінору, за добру волю. – ...Вірно. Перепрошую, що сказала дурницю. Тацуя кивнув Міюкі та повернувся до Мінамі. – Тутешні лікарі також наполегливо працюють над лікуванням Мінамі. Здається, головний дім теж підключив свої дослідження, і я не збираюся сидіти, склавши руки. Будь спокійною і чекай хороших новин. Сказав Тацуя, з наміром заспокоїти Мінамі. – Так. Ем, пан Тацуя... Однак Мінамі відповіла тривожним голосом, він злегка пошкодував: «Це мало зворотний ефект?». – Що? Звичайно він цього не показав. Спокійним голосом та виразом, він заохотив її продовжувати. – Якщо у вас буде можливість, не могли б ви сказати шановному Мінору не перестаратися. «Що?» Подумки пробурмотів Тацуя. Здається, Мінамі хвилювалася за Мінору, а не за успіх лікування. – Ти щось відчула у Мінору? – Так... Здавалося, він був дуже напруженим. Виглядало... Наче він не лише хвилювався за мене, але й приховував деякі інші серйозні турботи. – У Мінору ж не погіршилося самопочуття? – Так. Тіло, здавалося, не було особливо слабким. – ...Я хвилююсь, старший брате. Міюкі наче перейнявши хвилювання Мінамі, з тривожним поглядом поглянула в обличчя Тацуї. – Мінору — розумний хлопець. Я не думаю, що він чинитиме не розумно... Сказавши це, Тацуя сам не був достатньо впевненим. До того ж він не знав характер Мінору. Попри це, міг сказати, що Мінору, з яким він познайомився восени минулого року, не буде чинити дурниць. Та все ж, сьогоднішня поведінка Мінору не відповідала образу Мінору того часу. Таке смутне відчуття було у Тацуї.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!