[2]

[2]

Лікарня, де розмістили Мінамі, знаходилася в безпосередній близькості до житлового комплексу Тьофу

Звичайно, не випадково. Будинок в Тьофу, куди переїхала Міюкі, був побудований як штаб-квартира родини Йотсуба в Токіо. Заходи відносно поранень розглядалися з самого початку.

Тацуя повернувся до свого нового будинку, кондомініуму, разом з Міюкі. Міюкі хотіла супроводжувати Мінамі, але відповідальний лікар м’яко відмовив Міюкі не могла опиратися, коли їй сказали, що магічна сила, яку вона мимоволі вивільняла, заважатиме лікуванню.

– З Мінамі-чан все буде в порядку?...

Нездатна приховати хвилювання, пробурмотіла Міюкі, що сиділа недалеко від Тацуї.

Можливо вона не хотіла його приховувати.

– Я не думаю, що її життю щось загрожує.

Тацуя сказав майже те, що вона очікувала, тому обличчя Міюкі стало менш тривожним.

– ...О, вірно. Старший брат використав «Відновлення». Шансів чогось поганого бути не може.

Тацуя дивився на Міюкі невпевненим поглядом. Він не хотів наслідувати її тривогу, але обманювати заспокійливими словами теж не хотів.

– ...Те що я зробив, це лише перша допомога. Я не зміг вилікувати її повністю.

Перш за все, він виклав факти та додав додаткове пояснення, безпосередньо перед тим, як Міюкі піддалася тривозі.

– Але вдалося уникнути її виснаження до смертельного рівня. Крім того, Мінамі друге покоління. Вона повинна бути більш стійкою до своєї магії, ніж перше покоління, пані Хонамі.

– О, вірно!

Міюкі підняла опущений вниз погляд. Цим поглядом вона поглянула на Тацуя в пошуках підтримки.

– З кожним наступним поколінням, магія зміцнюється в генах. Ця тенденція стосується і нас покращених людей, чи не так?

Тацуя не терпів, коли Міюкі називала себе «покращеною людиною».

– У звичних покращених людей друге покоління стабільніше, ніж перше. За кількома винятками, безумовно, це саме так.

Як правило, покращеній людині, як організму, бракує стабільності. Зафіксовано немало випадків, коли в одних ситуаціях настає раптова слабкість і смерть, а в інших раптова смерть без попередження.

Немає однозначної теорії щодо причин. Але були створені деякі гіпотези. Саме серед них, Тацуя вважає найвпливовішою гіпотезу про те, «що покращені люди користуються магією зі зняттям обмежувачів» - «теорія відмови обмежувача».

Згідно з цією теорією, від початку, людський мозок не був створений для використання магії. Область магічних операцій не є унікальною для магів, вона міститься в психіці більшості людей. Однак використання магії накладає на психіку людини неприпустиме навантаження, тому обмежувач у несвідомому, зазвичай, обмежує її роботу на всі сто відсотків. Тому вона повністю заморожена.

Однак, у рідкісних випадках, є власники психіки з силою стійкості до магії, і їх обмежувачі трохи зняті. В таких випадках, народжуються з обмежувачем на дев’яносто дев’ять або дев’яносто вісім відсотків.

Незалежно від того, на один чи два відсотки, наявна потужність, по суті, відрізняється від нульової. Навіть з одним відсотком ви можете користуватися магією, якою від початку не могли користуватися.

Як і м’язи, Область магічних операцій може збільшувати свою потужність. Подібно до того, як кістки та сухожилля збільшують свою силу, щоб підтримати збільшену силу м’язів так само розум збільшує стійкість до магічного навантаження, так говорить «теорія відмови обмежувача». Навіть у випадку з фізичним тілом, кажуть, що спочатку збільшується міць, а потім, паралельно, відбувається вивільнення обмежувача області магічних операцій та збільшення вихідної потужності.

Таким чином, звичайні маги використовують магію для подальшого покращення своєї вродженої стійкості до магії, тим самим ще більше збільшуючи ступіть звільнення від обмежувача. Однак «теорія відмови обмежувача» стверджує, що цей обмежувач не функціонує, оскільки модифікований маг штучно створює стан, коли здатен використовувати магію.

Область магічних операцій яку слід звільнити у міру покращення магічної стійкості психіки, звільняється відразу. Психіка остаточно пошкоджується, продовжуючи піддаватися магічному навантаженню, яке перевищує її витривалість, що розповсюджується на життєдіяльність організму. Таким чином пояснюється життєздатність покращених людей.

До речі, кажуть, що магічна стійкість психіки успадковується як набута риса. Неоламаркізм2, який наполягає на успадкуванні набутих рис тіла, не міг стати основним потоком еволюційної теорії, але говорять, що спадковість набутих рис може найкраще пояснити явище яке називають «магія вписана в гени», яке спостерігається у сфері магічного пристосування психіки.

Якщо ця ідея, яку слід називати психічним ламаркізмом, відповідає дійсності, «друге покоління», природно, володіє антимагічною витривалістю, яку «перше покоління» набуло шляхом саморуйнування. «Третє покоління» успадкує довговічність, покращену «другим поколінням».

Це всього лише гіпотеза. Не має гарантій, що вона вірна.

Однак, Мінамі «другого покоління» здатна протистояти надмірному використанню магії, на відміну від Хонамі, «першого покоління». Міркування подібним чином, змусило Міюкі, хоч трохи, почуватися краще.

Відчуття смутку і провини зникли з обличчя Міюкі. Вона почувалася винною в тому, що Мінамі пожертвувала собою.

Побачивши це, Тацуя посміхнувся Міюкі. Із занепокоєнням в серці.

Те, що Міюкі є покращеною людиною, було не приємним фактом для Тацуї. Якби це було можливо, він не хотів вірити в це, але причин заперечувати не було. Замість того, щоб відчувати відразу чи дискримінацію до покращеної людини та способу її народження, нестерпно було думати, що в Міюкі втручалися чиїсь руки. Тацуя цього не розумів, але можна сказати, це своєрідне бажання монопольного володіння.

Але якщо прийняти той факт що Міюкі покращена людина, без подібних почуттів, неможливо ігнорувати серйозне занепокоєння.

Тривогу з приводу того, чи можна подолати відсутність стабільності життєвих сил першого покоління, як говорить Мая.

Якщо застосувати слова Маї до попередньої гіпотези, Міюкі є покращеною людиною, але з нормально функціонуючим обмежувачем. Або вроджена магічна стійкість настільки висока, що обмежувач від початку не потрібен.

Тацуя не міг підтвердити цього. Навіть зараз, повністю вільна від печаті, його сила не досягає сфери психіки.

Тож він мусив в це вірити.

Якби Мая сказала Тацуї, що слова були неправдивими, а Міюкі має недоліки покращеної людини.

Якщо Міюкі зазнає раптової смерті, це доля покращеної людини.

Тацуя не міг уявити подібного майбутнього.

Тоді він не буде здатен жити.

Тацуя не мав впевненості що зможе жити сам.

◇ ◇ ◇

О чотирнадцятій нуль-нуль, за японським часом, Японський уряд висловив протест до міжнародного співтовариства, з приводу несподіваного нападу, невідомої країни.

Однак той факт, що японський півострів Ідзу був атакований далекобійною магією, став відомий USNA майже в реальному часі.

Одночасно з атакою на Ідзу, розвідувальні супутники USNA зафіксували потужну магічну реакцію на Далекому Сході Нового Радянського Союзу. Ні в уряді, ні в серед військових USNA не було нікого, хто був би надто скептичним, щоб не пов›язати ці дві події.

І через кілька годин, про цей факт повідомили Ліну

В Штаб-квартирі Зірок в Нью-Мехіко, USNA, все ще була субота, восьмого червня. Того вечора, на зборах після тренувань, Ліна та інші керівники Зірок були шоковані неймовірною новиною.

Повідомляли, що регіон Японії, не віддалений острів чи море, а безпосередня околиця столиці, піддався атаці магії стратегічного класу Нового Радянського Союзу, на світанку за місцевим часом.

– Ймовірно, що ціллю атаки став Тацуя Шіба, нещодавно розкритий стратегічний маг Японії.

Про цю новину, на брифінгу повідомив ад’ютант, що не є магом.

– В якому стані Тацуя Шіба?

Це питання поставила не Ліна. Вона все ще була шокована й не готова ставить логічні питання. Про безпеку Тацуї ад’ютанта бази запитав Канопус.

Ад’ютант поглянув на командира Уокера.

Після підтвердження що Уокер кивнув,

– Деталі не відомі, але, схоже, він все ще живий.

Відповів він.

Реакція серед присутніх магів була неоднозначною.

Ліна не могла приховати свого полегшення.

Канопус міцно стиснув зуби, можливо, тому, що насторожено ставився до помсти Тацуї.

Арктур був розчарований, через те, що місію з ліквідації, мабуть, скасують.

Вега, яка мала виконувати ту саму місію, натомість мала безстрашну посмішку.

Тут заговорив Уокер.

– Японія була проінформована Генеральним штабом про те, що ми, в основному, займемо нейтральну позицію щодо цього питання. Не думаю, що у вас з’явиться можливість діяти, але будьте напоготові.

Всі виголосили схвалення. Ліна була не єдиною кого таке рішення не влаштовувало, але вони усвідомлювали своє становище.

– Тож, розійтись.

Після цих слів Уокера, тринадцять магів на вершині USNA одночасно відсалютували.

В слід за Ліною, вони по черзі залишили приміщення.

– Капітан Арктур, ви залишитесь.

Голос зупинив лише одну людину.

Від початку всі операції від командира мали передаватися через Ліну, але не рідкісні випадки, коли накази передавали через її голову.

Сама Ліна зазвичай про це не хвилювалася.

В залишеній Ліною та іншими одинадцятьма командирами, а також ад’ютантами, кімнаті для інструктажів залишились лише Уокер та Арктур.

Це приміщення оснащене потужними системами контррозвідки. Звичайно вони були активовані.

– Капітане, встановіть звукоізоляційне поле.

Після всього наказав Уокер Арктуру.

– Так.

З підозрою на обличчі, Арктур, відповідно до наказу, встановив поле, що блокує звуки з приміщення на зовні.

– Розгортання звукоізоляційного поля завершено.

Уокер, не маючи магічних здібностей, не міг самостійно переконатися чи правду сказав Арктур. Але подумавши, що все-таки все безпечно кивнув «угу» і перейшов до основної теми.

– Капітан. Було вирішено провести експеримент, який ми обговорювали.

На обличчі Арктура з’явилася напруга.

– Експеримент з мікрочорною дірою.

Він мимоволі заглушив свій голос, скориставшись своєю магією, щоб заблокувати звук.

– Саме так. Місце те саме, що й минулого разу, прискорювач Національного дослідного інституту В Далласі. Час проведення: наступний тиждень, п’ятнадцятого червня, об одинадцятій годині. Ви один з найкращих користувачів Місячної магії серед Зірок. Навіть якщо з’явиться Паразит, думаю, з ним можна буде впоратися, але за необхідності буде відправлений одинадцятий корпус?

Магія психічного втручання в американському війську називалася Місячною магією. Арктур володів потужною магією психічного втручання.

Однак в нього не великий досвід бою з її використання.

Він має потужні гени корінних американців. Його бабуся була чистокровною корінною шаманкою, яких зараз мало залишилося. Вважається, що його магічні якості, психічного втручання, були успадковані саме від цієї бабусі.

Хоч і не обов’язково, але саме через цю кров його виключали з місій проти древніх магів, які спеціалізувалися на магії психічних атак (тих кого називають «чаклунами», «знахарями»).

«Чаклуни» - це в основному корінні древні маги, а «знахарі» часто є темношкірими древніми магами. Ні насправді реальність така, що це європейці та азіати називали корінних древніх магів «чаклунами», а чорношкірих древніх магів «знахарями», а щодо Арктура існувало упередження, що він може сильно симпатизувати цим древнім магам.

У цьому відношенні, всі три маги одинадцятого підрозділу добре володіли Місячною магією і не піддаються подібним расовим упередженням. Як команда, вони часто борються проти древніх магів, які спеціалізуються на магії психічного втручання, тож звикли реагувати на атаки психічного втручання

– Ні, мене буде достатньо.

Арктур також усвідомлював відсутність у себе практичного досвіду. Однак він мав і гордість. Також він вважав, що людей причетних до цього питання, слід звести до мінімуму, навіть серед Зірок.

– Дійсно? Зрозумів.

Уокер також думав, що бажано мати невелику кількість людей. Після всієї цієї розмови було вирішено, що до цього експерименту буде допущено лише третій підрозділ Арктура.

– Триматиму шостий підрозділ напоготові, за межами лабораторії. Якщо виявите підозрілу особу, негайно повідомте.

Але це не означало, що в самій місії братиме участь лише третій підрозділ.

Членами шостого підрозділу були Рігель, Беллатрікс та Альнімал, котрі отримали кодові імена зірок Оріона, також їх можна назвати «командою Оріона». Це було не випадково, оскільки шостий підрозділ був командою мисливців, що зібрала магів які гарні в переслідувані.

– Зрозумів. Капітану Рігелю...

– Не хвилюйся. Експеримент залишиться секретним.

Після слів Уокера, Арктур на мить продемонстрував вираз полегшення.

Ціль експерименту з мікрочорною дірою — приховані японські агенти. Для гарантії захоплення краще співпрацювати з іншими підрозділами. Але Арктур, який вважав, що перетинає надто небезпечний міст, не хотів, щоб, якщо можливо, інші учасники знали про експеримент.

Як і Уокер. Обидва вони ніколи не прагнули самозахисту, але в результаті, вони приховали інформацію для спільного доступу.

◇ ◇ ◇

Японський уряд оголосив, що на віллу на високогір’ї Ідзу було здійснено магічну атаку і жорстко критикував невстановлену атакуючу сторону. Водночас він наголосив, що єдиним способом протидії магічним атакам є посилення магічної сили.

Опосередковано розкритикувавши антимагічний рух, заявивши, що ізоляція магів є не лише гуманітарною проблемою, а й зменшує самозахист від магічних атак іноземних держав та загрожує життю людей.

Однак було приховано що ціль цієї атаки також є магом. Існував суворий наказ про нерозголошення того, що у цьому випадку цілю був Тацуя, а жертвою стала Мінамі.

Однак цілковите приховування було неможливе.

Ті, хто знали місцезнаходження Тацуї, природно пов’язали його з магічною атакою.

Навіть самі того не знаючи, деякі дійшли до фактів завдяки своєму гострому магічному сприйняттю.

Одразу після того, як уряд оголосив про несподівану атаку і розкритикував її, лейтенанту Фудзібаяші надійшов приватний дзвінок. Хоч була на службі, вона змогла прийняти приватний дзвінок, оскільки телефонували з віртуальної гарячої лінії, яку вона встановила з родиною Кудо за офіційним схваленням штабу на випадок надзвичайних ситуацій.

– Старша сестра Кійоко? Це Мінору.

– Мінору-кун?

Віртуальна гаряча лінія призначена лише для звуку. Співрозмовник відображався лише як «родина Кудо» і ви не можете сказати, хто це, поки не почуєте голос. Дідусь, дядько чи тітка? Дзвінок Мінору був для Фудзібаяші абсолютно несподіваний.

– Вибачте, що відволікаю від роботи.

– Усе гаразд. Зараз я вільна.

Фудзібаяші збрехала, що вільна. Донедавна, Фудзібаяші була зайнята створенням матеріалів для урядового оголошення на основі даних Казами про високогір’я Ідзу. Відразу після пресконференції всі задіяні люди тимчасово не працювали.

– В тебе щось термінове?

Запитала Фудзібаяші, приховуючи свою внутрішню нетерплячість. Навіть будучи безкоштовною, ця гаряча лінія використовується рідко. Мінору зателефонував вперше. Мінору, який ніколи не демонстрував якогось вдавання, принаймні перед Фудзібаяші, зателефонував, усвідомлюючи, що вона на службі. Тож природно, що Фудзібаяші хвилювалася, чи не сталося чого.

– Це не дуже терміново, але я дуже хочу дещо від вас почути... Це стосовно того, що тільки-но оголосив уряд.

– Так.

Почувши сильне серцебиття через виключно голосовий зв’язок, Фудзібаяші підштовхнула співрозмовника.

– Тією ж далекобійною магією атакували пана Тацую, вірно?

– Звідки ти?..

Це була несвідома реакція. Фудзібаяші розкрила приховану урядом інформацію, хоча співрозмовником й був Мінору.

Настільки великим було здивування Фудзібаяші. Не дивно, що близькі друзі Тацуї з Першої старшої знали його місцезнаходження, тож природно, що вони пов’язали ранковий напад з ним. Однак в Першій старшій мало хто знав, що він зупинився на віллі в Ідзу. Можливо він почув, що Тацуя зупинився десь в Ідзу від Сайдзьо Леонхарта або Йошіди Мікіхіко, з якими познайомився в Кіото восени минулого року...

Сподівання Фудзібаяші не виправдались.

– Я відчув зіткнення двох потужних магічних хвиль на сході. В одній з них я відчув присутність пана Тацуї...

Фудзібаяші не знайшла, що сказати на слова Мінору. Якщо сказане Мінору правда, він в певному сенсі перевершив Елементальний зір Тацуї.

Елементальний зір Тацуї міг «побачити» що завгодно, якщо на це є підказка. Однак Елементальний зір вимагає орієнтацію на направлену волю. Якщо не намагатися «побачити» без ціленаправленої волі, нічого не «побачити».

Він пасивно міг розпізнати ворожість неправильну на Міюкі, оскільки вона була під його спостереженням. Однак навіть цього разу він не зміг відчути її до того моменту, як атака не почалась.

З іншого боку, якщо Мінору справді відчув хвилю Туман-бомби, це означало, що він випадково відчув активацію магії на відстані майже в чотириста кілометрів. Мабуть, саме через потужність магії Туман-бомба, але з погляду пасивного сприйняття, Мінору явно перевершив Тацую. Принаймні, так вважала Фудзібаяші.

Мінору освоїв Елементальний зір?..

– … Мінору-кун. Від коли в тебе таке сприйняття?..

На питання Фудзібаяші відповідь не прозвучала.

– То, чи в порядку пан Тацуя та ті хто був з ним?! Пані Міюкі та пані Сакурай?!

Мінору не почув питання Фудзібаяші. Його думки були спрямовані на ситуацію з Тацуєю та його оточення.

...Ні. Насправді Мінору думав не про Тацую чи Міюкі...

– Тацуя-кун та пані Міюкі в безпеці. Але пані Сакурай...

Хоча інтуїція відмовляла її, Фудзібаяші знову не змогла збрехати йому.

– Що сталося з пані Сакурай?!

Почувши відчайдушний голос Мінору, Фудзібаяші не змогла промовчати.

– ...В лікарні. Пан Яманака, з батальйону, припускає, що, можливо, вона зазнала пошкодження психіки через надмірне використання магії.

– Припустив, Окремий магічний батальйон провів необхідне лікування?! Ви ж були на місці події?!

«Мінору-кун, що ж з тобою сталося?..»

Наступне питання не було озвучене. Про те, що Окремий магічний батальйон сьогодні зранку був присутній на місці події знали Саекі, Казама та декілька задіяних членів батальйону. А також Тацуя, Міюкі та родина Йотсуба.

Навіть уряду не повідомлялося, хто конкретно був присутній в тому місці. Мінору не міг знати, що саме Окремий магічний батальйон збирав дані раптової атаки.

Однак його слова не були випадковою здогадкою. Він впевнено наполягав, що Окремий магічний батальйон мав до цього стосунок.

Мінору, якого знала Фудзібаяші, не міг би цього знати. Її «двоюрідний брат», вже якийсь час вважався видатним магом. Фудзібаяші вважала, що якби не його слабке здоров’я, він повинен бути одним з найкращих у світі. Однак він, не мав би мати здібностей схожих на ясновидіння.

Наче в Мінору вселився злий дух, що володіє забороненими знаннями.

Їй це здалося забобонними фантазіями.

...Якби в той момент вона не вважала свою інтуїцію оманою.

Можливо майбутнє було б іншим.

◇ ◇ ◇

Почувши від Фудзібаяші, що сталося сьогодні вранці, Мінору не особливо розсердився. Він був трохи розчарований, але він не мав упередженого уявлення, що військові безжалісні люди, тому він просто подумав: «Так повинно бути».

Понад усе і нестерпно Мінору хвилювався за Мінамі.

Пошкодження психіки через надмірне використання магії означало перегрів Області магічних операцій. Ця хвороба, лікування якої не знайдено, властива лише магам.

Особливо схильні до неї генетично модифіковані маги. Відповідно до знань, отриманих від Чжоу Гонґцзіня, слабке здоров’я Мінору також спричинене перевантаженням Області магічних операцій.

У випадку Мінору, обмежувач, який стримує магічну силу на рівні, який може витримати тіло, не виконує свою роботу, навіть звичний маг може зламати обмежувач, якщо перевищить доступний, робочий рівень Області магічних операцій, через надмірне використання магії, наприклад, через бій. Серед знань Чжоу Гонґцзіня не було методів відновлення.

«Навіть якщо я не можу її вилікувати, це може родина Йотсуба...»

Це було бажання, а не припущення, в нього не було іншого вибору, як заспокоїти своє хвилювання, яке він не міг стримати.

«...Сходжу провідати її. При особистій зустрічі, я дізнаюся що це даремні хвилювання».

Він не думав, що Тацуя дозволить комусь з родичів просто померти. Навіть, якщо сам не зміг, він доб›ється належного лікування. І побачить її на власні очі.

Так думав Мінору. Завтра школа. В моменти гарного самопочуття він повинен був заробляти години відвідування, але з його оцінками, він міг замінити це іспитом або звітом по пройденій темі.

Мінору вирішив трохи пропустити школу.

◇ ◇ ◇

Пробудження було не комфортним. Тіло важке. Сильна втома, якої досі не вдалося позбутися, роз›їдала усе тіло.

На краю поля зору була приємна для очей стеля кремового кольору. Якщо повернутися в бік, можна побачити стіну того ж кольору. І чисто білі ковдра та простирадло.

З лівої руки стирчала ін›єкційна голка для внутрішнього крапельного введення.

«Це... лікарня?»

Після усвідомлення цього, пам›ять почала повертатись.

«...Точно! Шановна Міюкі?!»

Мінамі спробувала підвестися і зрозуміла, що настільки слабка, що навіть не змогла цього зробити.

– Ай!..

Вона приклала усю силу, але це не дало результатів, і лише вилилося голосом стогону.

До вух Мінамі, що лежала спиною на ліжку, донісся стукіт.

– ...Прошу.

Вона здивувалася, настільки слабким був її власний голос.

– Не заважатиму.

«Шановна Міюкі!?»

Її свідомість ще була затуманена, але вона не могла не впізнати власника голосу.

Мінамі квапливо знову спробувала підвестися.

З тим же результатом.

Лише трохи піднялася її голова.

І відразу ж повернулась на подушку.

З вуст Мінамі вирвався болісний голос.

– Мінамі-чан?!

Почулися кроки, що швидко наближались.

В полі зору Мінамі, що повернула голову в бік, показалося тривожне і збентежене обличчя Міюкі.

«... Гарна...»

Навіть з таким виразом, Міюкі була настільки гарною, що, здавалося не належала цьому світу. І ця несподівана думка заповнила свідомість Мінамі.

– Мінамі, не перенапружуйся.

– Шановний Тацуя…

Голос Тацуї повернув ширяючу свідомість Мінамі до реальності.

– ...З вами двома все в порядку.

Перші слова Мінамі, після того, як вона отямилась, були не запитанням про її власний стан.

– Так. Завдяки тобі, Мінамі.

– ...Це честь для мене.

Очі Мінамі зволожились, від полегшення, що змогла захистити й від збудження, що викликало усвідомлення цього.

– Ні, ти повинна відпочити.

Міюкі зупинила спроби Мінамі рухатися.

– Якщо хочеш, щось сказати, говори так.

Коли навіть Тацуя це сказав, Мінамі припинила спроби підвестися.

– Шановний Тацуя, шановна Міюкі, вибачте.

Міюкі не знайшла, що відповісти на це несподіване вибачення.

– Що вибачити. Те, що ти нас врятувала, це не брехня і не перебільшення. Це правда.

Навіть Тацуя відповів не відразу.

– Однак, в результаті я знесилена. Можна сказати, що охоронець виконав свій обов’язок лише тоді, коли він зміг захистити господаря до самого кінця. ...Я не змогла виконати свій обов’язок.

Її голос не мав сили. Тіло після пробудження так виснажилося, що вона навіть не змогла підвестися.

Однак світло в її очах говорило, що це не ниття, через слабкість, а справжні почуття.

– Мінамі. Я не збираюся сперечатися з тобою, настільки втомленою, як фізично, так і психічно. Але я хочу, що б ти почула дві речі.

– ...Слухаю.

Почувши відповідь Мінамі, Тацуя сів на табурет біля ліжка.

Це зменшило висоту поля зору і полегшило сприйняття для Мінамі.

– Мінамі, я думаю, що твоє почуття обов’язку прекрасне. Але незаперечний факт, що твоя магія, запобігла ударній хвилі Туман-бомби. І ти не повинна заперечувати це своє досягнення.

– ...Так

Мінамі погодилася з його словами не киваючи, але вона не виглядала переконаною, до глибини серця.

– Це перше. А тепер друге.

Голос Тацуї був серйозним.

Не лише Мінамі, а й Міюкі, що слухала поряд з ним, затримала подих.

– Я не просто покладаюсь на тебе у супроводі Міюкі.

– ...

Мінамі лежала і мовчки дивилась на Тацую. Погляд запитував, що ти збираєшся сказати. Вона шукала причину свого існування.

– У мене мало людей, яким я можу довіряти. Лео, Еріка, Мідзукі, Мікіхіко, Хонока, Шізуку. Навіть якщо їм можна довіряти, я не хочу втягувати наших однокласників з Першої старшої, в нашу ситуацію. Зараз родина Йотсуба підтримує мене, але якщо я стану завадою, вони не вагаючись зможуть від мене позбутися. Фумії та Аяко, я особисто теж довіряю, але у них є своя робота. В надзвичайній ситуації ми не можемо на них розраховувати. Майстер і підполковник Казама, не можна заперечувати, що в майбутньому, вони можуть стати ворогами.

«А я?», запитував погляд Мінамі.

– Мінамі. Ти одна з небагатьох людей, яким я можу довіряти та на яких можу покластися. Ось чому я хочу, щоб ти була поряд з Міюкі, не як охоронниця, а як помічниця.

– Не охоронець, а помічник?..

– Я на це сподіваюсь. Я не можу примусити. Однак, якщо це можливо, я хочу, щоб ти була на боці Міюкі. Якомога довше, замість того, щоб квапитися до смерті, як супровід. Принаймні, поки не знайдеш того, з ким прожити решту життя.

Бліде обличчя Мінамі, трохи зашарілося.

Для неї було надто несподіваним, коли Тацуя згадав про шлюб. Для Мінамі ці останні слова стали надзвичайно несподіваними.

– … Мінамі-чан. Я теж сподіваюсь, що ти будеш поряд зі мною. Тому, не хочу, щоб ти думала про себе настільки погано.

Сказала Міюкі, що сиділа поруч з Тацуєю, нахилившись в перед і поглянувши в обличчя Мінамі.

Обидва ока Мінамі знову зволожились. Зараз Мінамі зрозуміла, що Тацуя та Міюкі справді хвилюються за неї.

– Будь ласка, повністю вилікуйся. Я думаю, що перш за все ти повинна вилікуватись.

– ...Я зрозуміла. Вилікуватись якомога швидше. І якщо так, я зможу знову служити пані Міюкі?

– Так, це моє прохання.

Позаду Тацуї відчинились двері палати.

Не озираючись, Тацуя відчув що наближаються лікар та медсестра.

– Завтра ми знову зайдемо.

Говорячи це, Тацуя встав зі стільця.

– Мінамі-чан, до зустрічі завтра.

– Так. Пан Тацуя, пані Міюкі, дякую, що відвідали.

Міюкі, що підвелася слідом за Тацуєю та Мінамі на ліжку, обмінялися прощаннями.

Тацуя з супутницею поступилися місцем лікарю та вийшли з лікарняної палати.

◇ ◇ ◇

Тацуя з Міюкі повернулися до квартири в Тьофу. Тацуя, влаштувавшись у вітальні, не показував жодних ознак, що збирається її сьогодні залишати.

– Старший брате… Ви залишитесь тут сьогодні ввечері?

Запитала Міюкі, поставивши перед Тацуєю чашку кави.

Поки не повернулася Мінамі, лише Міюкі подавала Тацуї каву. Навіть після того, як Мінамі звикла до родини Шіба, обов’язок з приготування кави для Тацуї повинен був належати Міюкі, але коли вона втрачала пильність, в неї могли перехопити цю роботу.

Кожного разу, у Міюкі це викликало засмучення, але коли вона більше могла не хвилюватися, що її роботу перехоплять, вона не могла не відчути самотності. Можливо, Міюкі не була такою вже егоїстичною.

– Я думаю залишити віллу в Ідзу. Якщо не викине проблем, завтра я заберу звіти речі.

– Ви повернетесь сюди?

Злегка розширила очі Міюкі. Очі ці сяяли радістю. Якби Мінамі не потрапила в лікарню, вона б проявила радість більш відкрито.

– Я повернусь... Саме так. Я повернусь сюди.

Тацуя зупинявся у цьому кондомініумі, але ніколи не жив тут. З цієї причини він задумався, чи може він сказати «повернусь», але його місце поряд з Міюкі.

...Якщо вона живе в цьому домі, то правильно сказати, що він сюди «повертається».

Так розсудив Тацуя.

– Зрозуміла. Я негайно підготую кімнату.

– Тобі не потрібно цим займатися. Міюкі, трохи розслабся.

Тацуя вважав, що Міюкі, мабуть, була більш вражена госпіталізацію Мінамі, ніж він. Він міг уявити, що вона воліла б більше рухатися, ніж сидіти на місці, щоб розвіяти своє занепокоєння.

Однак дати відпочити тілу також важливо.

Стосовно підготовки кімнати, з застиланням ліжка, впорається домашня автоматика. Тацуя вирішив, що Міюкі зараз повинна відпочити.

Здавалося Міюкі це не сподобалось, але вона все ж послідувала словам Тацуї.

Вона сіла на краєчку дивину навпроти Тацуї. Якийсь час блукала поглядом, але врешті, вагаючись, поглянула на Тацую.

– Щось не так? – Щось хочеш запитати?

Коли Тацуя її підштовхнув, Міюкі нарешті заговорила.

Старший брат... Що ви збираєтеся робити з Мінамі-чан?

– Що робитиму? Я не збираюся змушувати Мінамі проти її волі.

– П-перепрошую. Я не це мала на увазі!

Коли Тацуя нахмурившись, перепитав її, Міюкі поспіхом замахала руками.

– Правда? О... Можливо, ти хочеш запитати, якої ролі я очікую від Мінамі в майбутньому?

– Так.. Ні, це теж, але...

Здавалося, Міюкі було важко це сказати.

Нарешті, Тацуя зрозумів, про що хотіла запитати Міюкі.

– ...Ми більше не можемо змушувати Мінамі себе примушувати.

Тацуя також не наважився висловити це чітко. Мабуть, через те, що йому було важко прирівняти ситуацію до звичайної.

– Це означає... Мінамі-чан слід відсторонити від обов’язків Стража, так?

– Саме так.

Але як тільки це раз прозвучало, вагання Тацуї зникли.

– Вона не зможе використовувати магію, поки пошкодження Області магічних операцій не заживе, і, перш за все, невідомо чи заживе вона. Для нас, магів, вона наче чорна скринька. Занадто багато речей, таких як структура та властивості — невідомі.

– Вірно... Главі родини Ічідзьо, схоже, стало краще, але це не означає, що Мінамі обов’язково одужає...

– Навіть колишній глава родини Дзюмондзі, з тих же Десяти головних кланів, втратив свої магічні навички, внаслідок інтенсивного використання, навмисного перегрівання Області магічних операцій. Що до лікування не можна бути оптимістичним.

Обличчя Тацуї та Міюкі наповнилися похмурою тривогою.

– ...І навіть якщо цього разу вона відновиться, це не означає, що те саме не повториться.

– Поки вона продовжуватиме використовувати магію?

– Саме так. І наступного разу з першою допомогою можуть не встигнути.

Тінь туги на обличчі Міюкі стала ще темнішою.

– Іншого разу... Це означає, що Мінамі не зможе працювати як маг?

– Ні, вона могла б працювати звичайним магом.

– Це означає, що... вона не витримає жорстокого бою?

– Вірно, Міюкі. Перш за все, буде не можливо виконувати обов’язок Стража, якому заборонено відступати. Тож слід уникати участі в боях.

– Чи погодиться на це Мінамі?

– Бої не єдиний життєвий шлях. Я хочу, щоб відтепер Мінамі вела мирне життя.

Похмуре обличчя Міюкі трохи посвітлішало.

Однак полегшення у виразі ще не з’явилося.

– Старший брат... Ні нічого. Вибачте.

А як щодо самого Тацуї, який намагається спонукати Мінамі жити мирним життям.

Чи має право Тацуя також жити мирним життям?

Міюкі спробувала запитати, але зупинилася на старті.

Вона розуміла, що в реальності це безглузде питання. Тому вже збираючись це озвучити, вона зупинилась.

Навіть якщо Тацуя хоче жити мирно, оточення цього не дозволить. Навіть якщо Тацуя не має наміру її використовувати, він може використовувати магію стратегічного класу, тому ні вороги, ні союзники не дадуть йому спокою. Це очевидний факт, а не передбачення.

– Зрозумів.

Звичайно Тацуя й сам це знав. Можливо, він розумів це значно глибше, ніж Міюкі.

Зрозумівши, що хотіла запитати Міюкі й що хотіла сказати, Тацуя міг відповісти лише так.