Недоторкані –––Кошмар 2062 року––

Недоторкані
–––Кошмар 2062 року––

Старша дочка родини Йотсуба, Йотсуба Мія дивилася на західне небо з вікна своєї кімнати з похмурим обличчям, милим обличчям. Зараз їй усього дванадцять. Цього квітня, вона стала ученицею середньої школи, але той сум зовсім не відповідав її віку.

Вона хвилювалася про Йотсубу Маю, свою сестру близнючку, місце знаходження якої не відоме. Три дні тому, хтось викрав її в Тайбеї, який вона відвідала заради культурного обміну між хлопчиками та дівчатками магами, що організувала Азійська Філія Міжнародної Магічної Асоціації. Всі розуміли, що це жорстоке викрадення, а не зникнення з невідомих причин. Саєгуса Коуічі, що відвідав Таїланд з Маєю, зазнав серйозних травм, спричинених розривом правої руки, розривом правої ноги та їх переломом, а також втратив праве очне яблуко в бою з викрадачами.

Її також хвилював стан Коуічі. Бо зрештою Коуічі хлопець і наречений сестри. Однак, було цілком природно, що почуття турботи про Маю яку забрав викрадач, було значно більшим, ніж за Коуічі, який врятувався від рук викрадача із серйозними травмами. Якщо чесно, Мія відчувала більше обурення і гнів на Коуічі, ніж хвилювалася за нього. За його безсилля, через яке викрали її сестру і що він повернувся до дому.

Вона знала, що це не його вина. Жорстоко було вимагати стільки від хлопця, якому лише чотирнадцять років, а викрадачі вважали Маю важливішою, у тій ситуації. Швидше можна сказати, що Коуічі назавжди втратив одне око, після того, як був втягнутий у викрадення Маї. Однак, Мія не була достатньо зрілою, щоб переконати свої почуття. У ситуації, коли особистість викрадача ще не встановлена, вона не могла залишатися спокійною стримуючи свій гнів.

Раптом вона почула в коридорі самотній шум. Мія кинулася до дверей раніше, ніж почувся стукіт.

– Вибачте!

Панічним голосом крикнула за дверей особиста покоївка Мії. Панічні та схвильовані голоси лунали по всьому особняку, протягом останніх трьох днів, але її панічний голос містив якісь тонкі ознаки надії.

– Заходьте, будь ласка.

Двері відчинилися, не чекаючи відповіді Мії. І все-таки вона не вчинила нічого такого вульгарного, як кинутися на працівника, що обслуговує голову сім’ї Йотсуба. Перш ніж стати перед дверним прийомом, вона з усіх сил стримала тіло. Однак, їй не вдалося приховати нетерпіння.

– Кажуть, що пані Мая врятована!

Щойно почувши ці слова Мія відчула що її розум став абсолютно білим. Вона не пам›ятала що робила далі. Коли вона себе усвідомила, вона в же була біля батька, голови сім’ї Йотсуба, Йотсуби Ґендзо.

– Батьку! Правда, що Маю знайшли?!

У конференц-залі, що використовувалася для зустрічей верхівки сім’ї, Мія запитала у батька.

– Дійсно. Я якраз отримав повідомлення від Дзіюудзоу.

– Від дядька Куроби?

Почувши це, Мія відчула полегшення. Куроба це гілка сім’ї Йотсуба, що відповідає за розвідку в родині. Куроба Дзіюудзоу - глава цього дому та шурин Ґендзо. Якщо це слова Дзіюудзоу, в цьому немає сумнівів.

Але Мія, відразу знайшовши причину дорікнути, знову зіштовхнулася з батьком.

– Чому мені не повідомили!

– Не розумію про що ти. Хіба ти була не та кого повідомили в першу чергу.

– Не обманюйте? Те, що Мая була врятована сьогодні, означає, що ми знали особу злочинців принаймні вчора! Чому ви мені цього не сказали?!

– Тому що говорити це не мало сенсу.

– Що?..!

– Не було сенсу втрачати час. Або ти допомогла б врятувати Маю?

– Це...

Мія з жалем стиснула вуста. Звичайно, вона була ще дитиною, і вона це розуміла. Вона нічого не могла зробити, навіть якби їй сказали, де тримають Маю. І все-таки чи неправильно було, з урахуванням їх кровних зв’язків, повідомити, де її сестра? Таке невдоволення нагніталося в серці Мії.

– Я не казав тобі, бо думав, що так буде краще.

Однак, після наступних слів батька невдоволення Мії змінилося темною хмарою на ім’я зловісне передчуття.

– Але я не хотів би тобі цього говорити. Будь сильною, Мія.

Ось-ось, скажусь щось погане. З Маєю трапилося щось погане. Серце Мії тремтіло не від передчуття, а переконання. В підсвідомості Мії виникло бажання закрити вуха, але, як і сказав батько, вона зібралася і приготувалася до його наступних слів.

– Маю виявили в Цюаньчжоу.

– Дайкан.?..

Дайкан країна на південних територіях Китаю, що в перші дні спалаху світової війни змогла здобути незалежність. Великий Азійський Союз, що вже два роки контролює північну частину материкового Китаю та Корейський півострів, пів року тому атакував острів Цусіма, з того часу, Японія і Дайхан були неформальними союзниками проти Великого Азійського Союзу, як спільного ворога, проводячи військову співпрацю.

Мая потрапила в полон в галузевому науково-дослідному інституті Куньлу́нь в Цюаньчжоу.

Обличчя Мії миттєво зблідло. Інститут Куньлу́нь - організація розвитку магії Дайкану. За злими чутками, це місце було майже таким же, як четвертий науково-дослідний інститут, який зараз належить Йотсуба, що фактично є його головою. Чутки були неприємними, особливо для жінки.

– Мая отримала глибокі рани. Фізичні травми є серйозними, більше хвилює психологічна шкода...

До цього часу, тон Ґендзо, що був звичайним, порушився. В його голосі до слів, здавалося, домішувалися ридання і скреготання зубами. З гнівом, який не можна придушити скреготом зубів і смутою, від якої набрякало горло. Це змусило Мію почуватися ще гірше.

– В Інституті Куньлу́нь, Мая стала жертвою експерименту над людьми.

– Таке?!

– Це був експеримент з виробництва мага. Це був не лише науковий експеримент, а насправді...

– Досить!

Як би вона не була підготовлена, Мія вже не витримала. Їй було занадто важко чути, що зробили з її сестрою.

Вона поглянула на батька з очима повними сльозами. Тоді широко розплющила очі й сльози потекли з обох очей Мії.

Батько власними нігтями проштрикнув долоні й з обох його рук потекла кров.

Мія відвернула обличчя. Там куди вона поглянула було обличчя дядька. Його очі палали люттю. Поглянувши в інший бік. В очах двоюрідного брата батька було полум’я ненависті.

Мія, є те, що лише ти можеш зробити.

– ...Так.

Кількома глибокими вдихами Мія заспокоїлася. Всі гнівалися за її сестру. Це було слабке полегшення, що давало їй тримати себе в руках.

– Зараз Мая закрилася в собі. Хоч з відкритими очима, вона не реагує ні на чий голос. Вона нічого не робить за власним бажанням і не реагує на лікування її ран.

Мія стиснула щелепи. Придушуючи своє бажання закричати.

Мія, за допомогою своєї магії, забери з серця Маї усі страждання за ці три дні.

Мія заплющила очі й зробила глибокий вдих.

– Я хотіла б це зробити, якщо зможу.

Голос Мії був рішучим та емоційним. Нарешті вона дала відповідь, придушивши свої емоції.

– Але моя магія втручається в психічну структуру. Вона змінює структуру особистості й не стирає спогади.

Я не маю сил забрати її спогади.

– Не забирай спогади. Якщо вона буде знати, що її спогади були стерті, сумніваюся, що вона зможе зберегти глузд. Це дасть лише бомбу, яка невідомо коли вибухне.

Однак, Ґендзо розумів, що Мії бракувало сил, щоб маніпулювати пам›яттю. Та все ж, наказав їй це зробити.

– Замість того, щоб забирати пам›ять, ізолюй пам’ять від емоцій. Переформатуй «декларативну пам›ять14» в «семантичну пам’ять15», щоб пам’ять про експерименти над нею, не були пов’язані з її життєвим досвідом.

Позбав її емоцій пов’язаних з ними, а не спогадів.

– Але батьку я не можу виконати таку точну роботу. Навіть попри те, що вся «декларативна пам›ять» Маї може бути перетворена в «семантичну пам’ять», витягти лише спогади цих трьох днів і перетворити їх у «семантичні»... Я не можу настільки точно втручатися в «пам’ять».

Відповіла Мія і відвела погляд. Мія розуміла глибину того, що наказав батько не як дитина Тому була розчарована своїми нещасними силами.

Тоді зміни весь «досвід» Маї в «інформацію».

– Та тоді ж?!

Мія невіруючим поглядом поглянула на батька. Однак, Ґендзо ані трохи не змінився на лиці, у відповідь на максимальну вину, яку на нього спрямувала дочка.

– Мія, я розумію твої почуття. Я сам відчуватиму сум і вину за відібрані у Маї спогади. Але якщо так і продовжиться, серце Маї однозначно зруйнується.

– ...

– Завтра Маю привезуть до цієї садиби. Побачивши якою повернеться Мая, ти вирішиш. Мія До якого рішення ти б не прийшла, я нестиму свою провину.

Мія мовчки вклонилась і залишила батька.

У кімнаті для нарад, яку залишила Мія, Ґендзо поглянув на родину, що залишилася.

Усі повернули йому кивок.

– Наш противник штаб-квартира магічних досліджень Дайкану. По-перше, на відміну від нашого Четвертого Інституту, що є єдиною структурою, вона складається з багатьох наукових установ.

Ґендзо, в першу чергу, почав з того що для них було несприятливе. До поділу на північ та південь, інститут Куньлу́нь був центром сучасних досліджень магії на континенті. Коли Куньлу́ньський інститут став частиною Дайкану, Великий Азійський Союз втратив майже всі здобутки сучасних досліджень магії. Тому Дайкан протистояв Великому Азійському Союзу, всупереч абсолютній нестачі ресурсів. Іншими словами, Інститут Куньлу́нь - ядро військової сили Дайкану.

– Але ми не можемо залишити непомітною жорстокість направлену на нас. Навіть якщо ми зброя, ми не раби. Я вже не кажу про те, щоб нас вважали худобою. Оскільки ми самі є господарями лабораторії, що нас і створила.

Після цих слів, Ґендзо замовк і знову отримав кивок на згоду.

– Це особисте. Це помста батька, доньці якого заподіяли шкоду, відплата за кривду. Але це ще не все. Я хочу показати свій характер нерозумній «державі», що ставиться до магів, як до рабів і худоби.

– Вельмишановний Ґендзо.

Тим хто заговорив, був найстарший за віком серед присутніх, його дядько.

– Я не вважаю це особистою трагедією Маї. У цій ситуації, був ображений весь наш клан Йотсуба, а гідність затоптана.

– Вельмишановний двоюрідний брат.

Наступною заговорила двоюрідна сестра, що була на десять років молодша за Ґендзо.

– У мене теж є донька. Тому я не можу вважати це справою когось іншого. Дитина ще не пішла до школи, але коли я думаю про її майбутнє, вона може не оминути подібної трагедії в майбутньому.

– Ми зброя та вбивці.

Прозвучало з місця представника найнижчого рівня.

– Було б помилкою закликати до людяності. Незалежно від того, наскільки це егоїстично, хлопці, що з нами таке зробили, повинні насміхатися над нами з пекла. Але ви це знаєте!

Погляди спрямовані на нього, були сповнені розумінням та згодою.

– Прошу, наказуйте, мій пане! Доручіть мені помсту за вашу дочку!

– Заспокойтесь, молодь.

Пролунав голос поруч з Ґендзо.

– Якщо це буде така недосвідчена людина як ви, загинете як собака. Шановний брате, спочатку дайте накази своєму молодшому братові. Я покажу пекло хлопцям на континенті.

– Вельмишановний Ґендзо, ми відчуваємо те саме, що і ви.

– Усі хто брав участь у викраденні Маї помруть.

– Знищимо магів з материка, що стали знаряддям кривдників.

– Будь ласка, залиште наш уряд на мене. Усі хто говорить про дипломатичну і військову співпрацю, негайно замовкнуть.

Ґендзо глибоко вклонився усім присутнім.

Тоді, підняв обличчя і заявив.

– Ворогами є Інститут Куньлу́нь та уряд Дайкану. Ми знищимо ворога усією міццю Йотсуби.

◇ ◇ ◇

– ...Мая... Мая.

Голос, що кликав мене. Я давно не чула його, але я, чомусь, не відчувала ностальгії.

Я відкрила очі. Знайома кімната, і знайоме обличчя моєї сестри близнючки, наскільки я пам’ятала.

– Старша сестра... Це медична кімната Четвертого Інституту?

Це були перші слова, що сказала Мая, Мія відчула полегшення і водночас заплакала.

– Так і є, Мая. Як ти себе почуваєш? Голова болить?

На запитання сестри, на обличчі Маї був питальний вираз.

– Болить голова.. ні. Свідомість і пам’ять ясні.

На словах Маї про пам’ять, вираз Мії напружився.

Мія дивилася на неї переляканими очима, Мая зі здивованим обличчям підняла погляд.

– Старша сестра, я... Мене зґвалтували.

Мія відвернулася від Маї, що говорила байдужим голосом.

А, у все моє тіло втрутилися. Усі мої внутрішні органи були обмацані. На моєму тілі не має місця, що не було забрудненим.

Мія міцно охопила коліна обома руками. Так, ніби намагалася підняти своє тіло зі стільця.

– Я все пам’ятаю. Проте, чомусь? У мене не має почуття справжності. Я можу лише думати, що, переглядаю поганий фільм жахів. Хоча все це сталося зі мною.

Мія не могла підняти очі.

– Старша сестра.

Мая не зводила погляду з сестри.

– Що зі мною зробили?

– ...

– Старша сестра.

– ...Твоя пам’ять була змінена.

Нарешті зібравшись, Мія почала говорити з опущеною в низ головою.

– У людському розумі багато форм для збереження пам’яті. Пам’ять людини не є цілісною. Отже, форма збереження власного досвіду відрізняється від форми збереження інформації з тексту та зображень.

– Я навіть не можу уявити... Якщо старша сестра так каже, так і є.

Магію психічного втручання, в клані Йотсуба, мала лише Мія. Мія, яка могла змінювати структуру розуму, могла розуміти її. Це лише вона могла зрозуміти, але впевнено можна було сказати, що вона це розуміла.

– Я не можу поглянути в зміст. Я не знаю, яка саме пам’ять зберігається. Все що я знаю, чи ця пам’ять, що зберігається, є «досвідом» чи «знанням».

– ...Ну і?

На цьому етапі, Мая вже здогадалася, що хотіла сказати її сестра. Але вона хотіла, щоб Мія продовжила.

– Мая, я не знаю що ти пережила. Але я знаю, що якби я не скористалася цією магією, твоє серце не витримало б. Тож я...

– Тож ти, старша сестро?

Мія не наважувалася говорити, бо це було нестерпним, щоб промовити. Але Мая закликала сестру сказати їй, що вона і зробила.

– …Я змінила твій «досвід» на «знання». Структура пам’яті що зберігає твій досвід, перетворилася на структуру пам’яті, що зберігає знання, я змінила форму твоєї пам’яті.

– Тож...

Це все, що сказала Мая.

Не було жодного звинувачення Мії.

Коли Мія боязко підняла обличчя, Мая дивилася в протилежну стіну.

– Усе, чим я була раніше, стало даними.

Слова її сестри вразили Мію, до глибини душі.

– Моя радість, гнів, веселощі та смуток, усе стало даними...

І все ж Мія не змогла втекти з цього місця.

– Звісно спогади про викрадення були для мене не стерпними. Так би моє серце померло.

– Мая...

– Отже, перш ніж мене вбили спогади про ці знущання, мене вбила моя сестра.

– Ох?!

Мія затримала дихання.

Мая знову поглянула на неї.

– Вірно? Людину формує досвід. Якою я була раніше і якою я є зараз.

Мія спробувала відвести погляд. Але Мая, своїм поглядом, не дозволила цього зробити.

– Коли досвід перетворився на прості знання, минуле перетворилося в дані. Те ким я була до вчорашнього дня, змінилося на щось інше, крім мене що я є зараз.

Погляд Маї глибоко проник в серце Мії.

– Я та, ким була до вчора, була вбита моєю власною сестрою.

Мія підвелася зі стільця. Розвернулась на підборах і, як змога швидше, побігла до дверей.

Утікаючи від Маї.

За подібне не можливо вибачитись.

Не можливо бути вдячним.

Навіть не розділити сліз.

Шанс відновити зв’язок між двома серцями, що розірвався у цей день, ніколи не настав.

◇ ◇ ◇

Минуло пів року. Для інституту Куньлу́нь і уряду Дайкан тривали дні кошмару.

В одному дослідницькому центрі всі співробітники та пов’язані маги були задушені за одну ніч.

Раптом на військовій базі сталося побоїще, а останній, що вижив, прострелив собі голову.

Будівля урядової організації була атакована власним винищувачем і зруйнована. Вцілілих не було.

Також в одній дослідницькій установі всі задихнулися через брак кисню. Також був інцидент де всіх просто зарізали. Він стався на таємній базі, яку політики використовували для таємних змов, в той день там зібралися впливові урядовці Дайкану.

Щодо зловмисника, не було жодних зачіпок. Були випадки, коли винуватця вбивали на місці, але тіла не залишалося. Сліди злочинця зникали без залишку.

Це був кошмар.

І лише через пів року, після першого таємничого інциденту. Нарешті з’явилася надія.

Всі філій та відділення були розгромлені, єдиним, що залишилося штаб-квартира в Куньлу́нь. Троє магів атакували фортецю, але її оборона була посилена магами Дайкан.

Всього троє. З іншого боку, в Куньлу́нь розмістилося триста магів. Колись масштабний полк з трьох тисяч осіб скоротився у десять разів, через смерті та дезертирство.

– Я Йотсуба Ґендзо.

Людина середнього віку, що вбила магів які охороняли головні ворота, промовила своє ім’я японською.

Дослідники та маги, що зібралися в штабі та представники влади, що знайшли тут притулок зібралися разом і дивилися на екран, який показував Ґендзо.

– Щоб очиститися від нашої ненависті, ви маєте померти. Це помста за дочку, яку ви позбавили майбутнього.

Після цього Ґендзо направив ножа в камеру.

Сотні людей, які переглядали відео, схопилися за шиї. У них виникло враження, що їм відрізало голову, але виявивши її на місці, вони полегшено видихнули. Коли з полегшенням на душі вони повернули погляди на екран, там вже нікого не було.

Мета дослідження четвертої лабораторії, що породила клан Йотсуба, «надання та вдосконалення магічної здібності шляхом перебудови свідомості, за допомогою магії психологічного втручання». З цією метою, в Четвертій лабораторії, в першу чергу зібрали людей зі здібністю психічного втручання. Одні з них були справжніми геніями, які повністю змінювали характер цілі, а інші майстрами ілюзій, що здатні показувати вигадку як марево. Здатності особливо талановитих в психологічному втручанні, змінювалися і посилювалися, безпосереднім впливом на область магічних операцій, що є основним елементом здібності мага. Це процедура розвитку мага розроблена в Четвертій лабораторії.

В результаті, «Йотсуба» обов’язково містили два різновиди магів. Одні з вродженими та підвищеними здібностями психічного втручання. Інші з вражаючою потужною і зміненою областю магічних операцій. Ці дві гілки стоячи пліч опліч, змішувалися, створюючи «Йотсубу». Ці дві властивості проявляються випадково навіть поміж кровних родичів. Наприклад, Мія успадкувала сильні риси першої й володіла магією психічного втручання, під назвою «Втручання в психологічну структуру», на відміну від неї Мая, не має здібності психічного втручання, але від народження має дуже високу потужність.

Троє, що зараз напали на Куньлу́нь, володіли потужними та унікальними навичками магії психічного втручання.

Один маг фіксував людську увагу. Його магія використовувала п’ять почуттів як середовище, щоб нав’язати думку «сили тримаються на певному рівні». Вона тривала дев’ять хвилин. Наприклад, припустимо, хтось став свідком, як той ховається в певному місці. Не важливо це було безпосередньо чи на відео, одна людина чи тисячі. Людина якій була навіяна візуальна інформація «я бачив його», протягом дев’яти хвилин, ніколи не сумніватиметься в тому, що він не рухається з укриття. Навіть якщо вийти з укриття і неквапливо проходити повз, прямо під носом, ті хто потрапив у паску цієї магії, все одно віритимуть, що ви там ховаєтеся. Навіть якщо пролунає сигнал тривоги, вони не намагатимуться зіставити це з вами.

Другий - це оператор магії, який контролює волю суперника. Тривалість до хвилини, цільове число до семи осіб, радіус дії до дванадцяти метрів, хоча існує обмеження у неможливості віддати наказ заподіяти собі шкоду, особі контроль свідомості якої перевищує його власний, та якщо хтось потрапить під його вплив, то не зможе противитися його наказам. Оскільки команди передаються як концепції через хвилі сайонів вони проникнуть через товсті хвилі і навіть мовний бар’єр не є проблемою. Тривалість від десяти секунд до хвилини. Другим безумовним обмеженням цієї магії є те, що жертви можуть виконувати лише одну команду, тому за межами Японії її так і називають «Ван команд16».

Поєднання магій цих двох, дозволило з легкістю проникнути в укріплену лабораторію. Навмисно потрапляючи на камери відео спостереження й удавали ніби негайно тікають. Вони змушували думати, що двоє з трьох зловмисників, крім Ґендзо, знаходяться поза лабораторією. Потім вартовим головних воріт надійшла «Ван команд», відкрити ворота. Звісно, охоронці, які відкрили ворота, були вбиті. Повторюючи команди та впливи, вони прибули до своєї цілі, контрольного приміщення охорони, в обмежений ліміт у дев’ять хвилин.

Двоє негайно почали свою роботу. На противагу магічного таланту в магії психічного втручання, вони володіли звичайними здібностями магії фізичного втручання чотирьох систем. Якщо магія через дев’ять хвилин закінчиться і прийдуть маги, які охороняють лабораторію, напевно, буде застосований той же прийом, що і біля воріт. Вони, вимкнули всі лабораторні системи безпеки, відповідно до розпоряджень, що були направлені безпосередньо в мозок, точніше, мозку був надісланий сигнал для передачі даних безпосередньо розуму, що було зумовлено можливістю посилатися на дані в будь-який час за допомогою електричної стимуляції.

Звісно часу було дуже мало. Приблизно через десять секунд, після того, як вони закінчили свою роботу, їх атакувала група з десятка магів Дайкану, усі з металевими пов’язками на голові. Всього за кілька хвилин пролунала інтенсивна стрілянина та магічні атаки у відповідь, в диспетчерській стало не звично через спеку і вибухи.

Ґендзо відчув самогубство одного з його напарників що підняв дві перегородки, що були опущені після вимкнення системи безпеки. Самозгоряння, активоване автоматичною магією, яка була заздалегідь внесена в тіло. не залишила жодних доказів чи генетичних зразків. Магічне сприйняття Ґендзо вловило саме цю магію.

«Пробач».

Ґендзо подумки вибачився одним коротким словом. Як він сам і заявив, ця битва почалася через його особисті рахунки. Але клан прослідував за ним за власним бажанням. Тож вибачення перед жертвами будуть насмішкою над їх рішучістю. ...Навіть знаючи це, Ґендзо не міг не вибачитися.

Наданий час в битвах загинуло 29 членів клану Йотсуба. Це фактично половина магів Йотсуба. З іншого боку, загинуло приблизно три тисячі п’ятсот ворогів включаючи магів. Ґендзо вважав, що це нерозумно. Маги з Йотсуба не є чимось дешевим, щоб їх смерті можна було врівноважити, простим вбивством ста двадцяти ворогів. Він вирішив, що має дотримуватися цього рівня.

На відміну від думок, його тіло не зупинялося. Генеральний директор Інституту Куньлу́нь. Ось його сьогоднішня мета. Ґендзо біг по центральному коридору, де відключили систему безпеки. Що б не стояло перед ним, чи чарівник, чи хтось інший, всі вмирають від його меча. Ґендзо відчув, що область магічних операцій, яку він не повинен навіть усвідомлювати, почала перегріватися. Якщо він продовжить, його розум згорить. Та він не міг зупинитися.

Перед останніми дверима Ґендзо прискорився, а не зупинився.

Кімната випромінювала ознаки магії.

Напевно, її носії чотири особи, сила яких порівняна з ним. Генеральний директор, та три його прихвосні. Саме коли Ґендзо наблизився до бажаної цілі, в нього полетіла магія охоронців.

Проте їх магія не активізувалася.

Магія Ґендзо була швидшою.

Майстерність чотирьох магів і Ґендзо майже на одному рівні. Однак, причина, чому магія Ґендзо була на один-два кроки попереду, полягала в тому, що його магія вже була активною.

Ґендзо змахнув мечем горизонтально. Далі, як і очікувалося, рух-спалах в бік по діагоналі. Перед тим як лезо струсили, четверо ворожих магів впали, бризнувши кров’ю з ший.

Магія Ґендзо - «Грім Ріпе17». Магія системи психічного втручання, яка формує певний образ в свідомості опонента. Образ «смерті». Для супротивника, який вже відчув віяння смерті, ця магія навіює потужний образ. Хоч перший образ міг бути лише самонавіюванням. Не важливо прямий чи опосередкований вплив, ні відстань, ні час не є перешкодою. Коли опонент запам’ятає цей образ, він буде посилений в десятки тисяч разів, що навіть починає впливати на тіло.

Поки навіювання надходить з вашої пам’яті, будь-який захист безглуздий. Противники Ґендзо вбивали себе, при повторній зустрічі. Однак, для активації «Грім Ріпе» необхідний безпосередній контакт з жертвою. Ця магія діє, коли Ґендзо помічає противника, а противник його. Ця магія починається з затягуванням в мертву зону.

Жаліючи, що четверо магів загинули так швидко, Ґендзо ще раз змахнув мечем вдруге. Генеральний директор інституту Куньлу́нь, Держсекретар уряду Дайкан, та інші посадові особи, тремтіли на землі, бризкаючи кров’ю з шиї.

«Розчаровує».

Поглянувши на мертву групу, що розвалилася перед ним, глибоко в серці пробурмотів Ґендзо. Протягом останніх пів року він прагнув до такого кінця і вбув впевнений що породив достатньо страху. Однак, закінчивши все подібним чином, він відчував, що було б добре вбити їх трохи повільніше.

Раптом.

Відчувши запаморочення, Ґендзо впав на коліна.

Біль була такою, що голова наче трісне.

«Не так...»

Крізь сильний біль Ґендзо подумав, що цей біль викликаний не тілом, а походить зі свідомості. Свідомість перевищила свій ліміт, через багаторазове використання «Грім Ріпе».

Ґендзо відчув віяння власної смерті.

«Я не зможу повернутися до Японії».

Це було безпідставно. Об’єктивно ніхто не вимірював меж області магічних операцій. Але Ґендзо був переконаний. Той хто маніпулює образом смерті, в перше в житті відчув її наближення.

Ґендзо підвівся на тремтячих колінах. В інституті досі перебувало понад сотня дослідників і магів середнього рівня.

«Зберімо плату для перетину річки Сандзу18».

Ґендзо посміхнувся і розсміявся.

«Мія, Мая, пробачте».

Вибачившись перед доньками, з якими вже не може зустрітися, Ґендзо кинувся на наступну здобич.

Таким чином, закінчилася помста Йотсуби. Залишилася лише трагедія.

Йотсуба Мая втратила свою репродуктивну здатність через травму, отриману в той час. Регенеративна медицина, яка розвинулася до створення кінцівок для трансплантації, не відновлювала жіночі функції.

Сім’я Йотсуба запропонувала скасувати заручини Маї та Коуічі з Саєгуси, оскільки в них не могло бути дітей. Коуічі Саєгуса назавжди втратив кохану, разом з правим оком. Коуічі мав можливість отримати відновлене очне яблуко, скориставшись методом клонування. Однак, він відмовився від цього, оскільки не хотів жити без травм, так ніби нічого не сталося.

Після цього інциденту, Мія неодноразово надмірно використовувала магію психічного втручання, щоб покарати себе, вона зламала своє тіло до двадцяти років. Її періодично госпіталізували протягом десяти років.

Йотсуба вирішила не дозволити повторитися трагедії з Маєю, тому було прийнято рішення надавати персональний супровід членам клану, що володіють відмінними магічними здібностями. Замість того, щоб бути найнятим за гроші для тимчасового надання супроводу, Страж виконував свої функції протягом всього свого життя, від народження до смерті.

В битві між Йотсубою і Дайканом зі сторони Йотсуби загинуло тридцять людей. В цій війні вона втратила половину своїх сил.

З іншого боку, в Дайкані загинуло приблизно чотири тисячі. Ціною лише тридцяти життів клан Йотсуба вбив чотири тисячі міністрів, високопосадовців, офіцерів, магів та дослідників, знищивши всі результати сучасних магічних досліджень Китаю.

Цей збиток призвів до падіння Дайкану, вже через рік і Великий Азійський Союз об’єднав китайські землі.

Завершення Північно-південного конфлікту в Східній Азії, призвело до закінчення рою світових війн в північній півкулі.

Кінця війни.

Серед тих, хто знає причини краху Дайкану, Йотсубу побоювалися як «недоторканних».