Епілог

Епілог

– Той дирижабль був викрадений. Телекомпанія заявила, що заявка на план польоту теж була зроблена з викраденим кодом.

Тацуя спілкувався з Фудзібаяші з власної кімнати.

Темою був дирижабль, з яким він зіштовхнувся тієї ночі. В результаті опитувань, з’ясували, що за суїцидальною атакою, що завдала болю Тацуї, стояла терористична чи мафіозна організація.

– На жаль, ми дізналися лише, що це члени китайської мафії.

Однак, як і сказала Фудзібаяші, результати опитувань були незначними.

– Китайська мафія, ви знаєте їх особистості?

– Так, але не всіх. Тацуя, ти вже мав з ними справу.

– ...Безглавий дракон?

– ...Залишки. Було підтверджено, що людина яка пілотувала вертоліт це Роберт Сун, двоюрідний племінник лідера Безглавого дракона, Річарда Суна.

– Двоюрідний племінник?..

Пробурмотів Тацуя, стримавши слова «це ж майже стороння людина». Бо згадав, що і сам має стосунки до подібного кровного зв’язку.

– Ну, він майже стороння людина. Тож коли Безглавий дракон був знищений, до нього долучилося не так багато людей.

Але так думав не лише він. Однак зараз не час задумуватися про такі дрібниці.

– Звичайно, інцидент, минулої ночі неможливий для такої маленької групи, повинні бути прихильники або натхненники, або ж ще якийсь вид співробітництва...

– А їх особистість невідома.

– Так.

Ситуація видавалася серйознішою, ніж думав Тацуя. Спочатку, це була проста спроба тероризму в центрі Токіо, але той факт, що за цим стоїть таємний покровитель, якого не знайшла Фудзібаяші, що спеціалізувалася на розслідуваннях, все змінював. Звичайно потрібно враховувати, що на цьому етапі недостатньо доказів. Однак цього противника не варто недооцінювати.

Те, що переважало в думках Тацуї, в цей час, не стати «людиною що спричиняє клопоти», бо «така клопітна людина не має бути пов’язана з Міюкі».

◇ ◇ ◇

Ніч, середмістя. Трохи збоку від головної алеї знаходиться магазин.

Накура поглянув на вивіску зі скромним підсвічуванням.

Безсумнівно, це саме те місце, місце зустрічі, призначене нинішнім головою сім’ї, Саєгусою Коуічі.

Якщо не знати, що там є магазин, ви пройдете повз, відчинивши двері зі сплаву, що показував наскільки вони міцні, він піднявся сходами на другий поверх. Службовець провів його до кімнати, де на нього чекала інша людина.

– Я змусив вас чекати?

– Ні, я тільки-но прийшов.

Говорячи це, чарівний юнак, сповнений чарівністю і молодості, не зрівняний з самим Накурою, підвівся з крісла.

– Накура.

– Моє ім’я Чжоу. – Будь ласка, сідайте.

У приватній кімнаті знаходилася мила і чарівна, молода жінка, прямо протилежна чоловіку службовцю. Після сигналу Чжоу, красива жінка, у формі офіціантки, провела Накуру у крісло навпроти Чжоу. Спостерігаючи, як Накура сідає у свої крісло, Чжоу теж повернувся у своє.

– Бажаєте чогось випити?

– Так. Може біле саке.

Брови Чжоу піднялися від несподіванки. Наскільки він знав, у подібних переговорах, рідко просять подати алкоголь, тож це було дуже дивним.

– ...Тоді як що до Маотай?

– На ваш вибір.

За наказом Чжоу, негайно подали алкоголь. Очищене саке розлили по склянках, Накура і Чжоу зрівняли своє дихання й одночасно випили

Поставивши порожню склянку посередині столу, Накура зазирнув в очі Чжоу.

– Пан Накура.

Першим заговорив Чжоу.

– Мій господар хоче дружити з господарем пана Накури.

– Мій господар, сказав, що готовий прийняти пропозицію пана Чжоу.

На слова Накури, Чжоу посміхнувся, ваблячою посмішкою.

– О, дуже вдячний за вашу довіру. Тоді, може перейдемо до обговорення деталей?

– Основні умови ті самі, що ми повідомили раніше.

– Звичайно, я розумію. Ми не спричинятимемо проблем родині Саєгуса, зрештою, ми не сповідуємо інтереси Великого Азійського Союзу.

– А як щодо роботи зі ЗМІ?

– Це ми теж усвідомили. Ми вже наказали утриматися від антимагічної компанії.

– Зрозумів. Обговоримо деталі.

Чжоу знову подав сигнал жінці службовцю.

Красива офіціантка глибоко вклонилася і вийшла з приватної кімнати. Розмова, що відбулася між ними, нікому не була відома, крім Накури та Чжоу.

(Кінець)