[12]

Після занять, попрощавшись з усіма, троє сіли до транспортної кабіни, Міюкі здавалася схвильованою. Хоч зовні вона виглядала звичайною. Навіть близьким друзям здалося, «вона про щось задумалася?». Однак Тацуя бачив, що його сестру щось турбує. Коли вони вийшли на найближчій до дому станції та пройшли турнікет, Міюкі стала більш схвильованою.

– Мі...

– Ум, старший брате.

Міюкі і Тацуя, спробували заговорити одночасно і Міюкі підняла погляд.

– Так, що таке?

Міюкі не відразу відповіла, вона відійшла в бік, щоб не заважати іншим пасажирам.

– Цей... Ми можемо витратити трохи часу на закупи?

– Я не проти...

Бачачи її такою, Тацуя подумав, «що ж сталося». Міюкі не з тих, хто полюбляє ходити по магазинах для розваги. Якщо їй щось потрібно, можна замовити он-лайн і воно надійде в той же день. Однак ця атмосфера не дозволяла запитати на пряму.

Мінамі-чан, вибач, але чи не можеш ти приготувати вечерю сама?

– Зрозуміла, пані старша сестра Міюкі. Я піду першою, пан старший брат Тацуя.

Мінамі, здається, не хвилювалася про Міюкі, а просто вийшла зі станції. Таке ставлення також було підозріле. Хоч не так добре, як Тацуя, Мінамі теж повинна була зрозуміти, що поведінка Міюкі дивна. Якщо вона довіряла Тацуї, як супроводу, поведінку Мінамі можна було зрозуміти. Однак Тацуя не міг позбутися дивного відчуття.

Розлучившись з Мінамі, Тацуя відповів Міюкі до найближчої кав’ярні. У всякому разі, він подумав спочатку вислухати її.

Увійшовши до закладу, Міюкі відчула якесь полегшення. Це також викликало підозру у Тацуї. Міюкі сказала, що хоче сходити за покупками, але Тацуя не міг не помітити, що сівши у кав›ярні, у неї був вираз «ціль досягнуто».

У офіціантки, що прийшла прийняти замовлення, Тацуя замовив гарячу каву, а Міюкі, трохи хвилюючись, замовила не чашку, а цілий чайник чаю. Схоже, вони не скоро звідси підуть. Можливо, Міюкі хотіла поговорити на одинці, так розсудив Тацуя.

– Міюкі.

Тацуя, що все більше хвилювався, не взмозі дочекатися, коли принесуть напої, заговорив з Міюкі.

– Так, старший брат.

Звичним тоном відповіла Міюкі. Щасливо посміхнулася, коли Тацуя назвав її ім’я. Здавалося її попередній стан був оманою. Однак це не означає, що він міг залишити усе так, як є.

– Щось сталося?

Тацуя вирішив запитати прямо.

Е, ні. Тепер усе добре.

Схоже, що Міюкі розуміла, що з нею щось не так. Вона з посмішкою похитала головою, але Тацуя помітив, що у неї щось було на серці, чого вона не могла сказати.

Вони замовкли коли офіціантка принесла напої. Міюкі підняла кришку чайника і візуально підтвердила стан чайного листя, закрила кришку і трохи зачекала перш ніж налити чай у чашку. Рухи були обережнішими, ніж потрібно, іншими словами повільними.

Нахиливши трохи чашку вона зробила маленький ковток чорного чаю, поклавши в чашку половину ложечки цукру і безшумно перемішала. Двічі, тричі, чотири рази... Коли кількість разів досягла двадцяти, він не міг мовчати й Тацуя надзвичайно обережно запитав Міюкі.

– Я не думаю що це можливо, але це через подарунок Хоноки...

Ложка вдарила по чашці та видала дзвінкий звук.

– Ні, абсурд! Зовсім ні!

– Вибач, звісно ні. Насправді я так не думав. Будь ласка, забудь.

З незграбним виразом вибачився Тацуя перед Міюкі, що з червоними щоками відчайдушно намагалася заперечити.

– Ні... Мене це не засмучує.. Я задумалась... Так це не зовсім непорозуміння. Тож вам не потрібно опускати голову.

Тепер Міюкі з тривогою просила Тацую підняти голову. Тацуя швидко підняв очі, але в його думках залишилися сумніви. Як він вже сказав, Тацуя не думав, що Міюкі збентежена через ревнощі. Причина її підозрілої поведінки ще не з’ясована. Однак, Тацуя вирішив не наполягати, вважаючи, що це викличе непорозуміння. Глядячи на вираз не повної переконаності Тацуї, Міюкі з тривогою схилила шиєю. Коли їх зніяковілі погляди зустрілися, обидва розсміялися.

Після цього, вони близько години насолоджувалися розгляданням вітрин, а потів поїхали до дому. Тацуя більше не говорив про «проблеми» Міюкі. Звісно він не забув про це, здавалося, вона сама це вирішила, а він думав більше не піднімати це питання.

Що ж турбувало Міюкі? Як тільки він переодягнувся у своїй кімнаті, його покликали через комунікатор і як тільки відкрив двері кухні, відразу зрозумів причину.

Його привітали звуки вибуху конфетті. Душ з барвистих паперових стрічок перекрив його погляд і упав під ноги.

– З днем народження, старший брате!

Знявши куртку, Міюкі залишилася в суцільній сукні та краватці. Чисто біла сукня, без рукавів, личила її стрункому силуету. Вона була у звичній уніформі, але мала інший вигляд, лише знявши куртку. Це плаття було наче призначене для неї.

Мінамі за Міюкі була у звичайному платті з високим коміром з фартухом. А на столі стояло багато барвистих страв, що були її шедевром.

– То, ти затримала мене, щоб це підготувати...

Прижмуреним поглядом повернувся до Міюкі Тацуя. Міюкі знизила плечима і відвернулася

– Ну... Ну я щасливий. Дякую.

Одним словом, схоже, вони хотіли зробити йому сюрприз. Звичайно, коли вони жили лише у двох, це було не можливим. Це виглядало трохи по дитячому, але Тацуя знав, що це заради нього.

– Старший брат, сідайте, будь ласка. Зараз принесуть торт.

Коли Тацуя посміхнувся, Міюкі з сяючим обличчям почала метушитися. Зі своїм відстороненим обличчям, Мінамі принесла торт, розставила свічки, поклала перед Тацуєю ніж та виделку, підпалила свічки й вимкнувши світло і нарешті сіла на місце.

– Старший брат, прошу.

Тацуя, що пильно спостерігав за метушнею Міюкі, мовчки, на її запрошення, задув усі сімнадцять свічок на одному диханні.

Несподіване святкування дня народження, на якому Міюкі та Мінамі демонстрували свої співочі голоси, закінчилося досить весело, попри малу чисельність трьох присутніх. Втягнутий піднесенням сестри, Тацуя також пошумів, весь час плескаючи в долоні, а зараз відпочивав на одинці у своїй кімнаті.

Це також була гарна можливість переключитися у підготовці до завтрашнього експерименту. Тацуя подумав, що його надто старанна сестра теж так думала. І тоді він згадав, що подарунок Хоноки, залишився невідкритим.

Він дістав з сумки тонку, довгу коробку. Досить важку, для свого розміру. Розв’язав стрічку та обережно розгорнув упаковку, очікуючи що це буде якийсь механізм. З’явилася розкішна біла коробка. Відкривши кришку, він побачив антикварний механічний кишеньковий годинник. Зараз він не мав значення як практичний пристрій, в сучасну епоху, механічні вироби такого роду сприймаються як витвори мистецтва.

– Хіба це не дорого?..

Підсвідомо прошепотів і злегка посміхнувся Тацуя, перевіривши виробничий штамп на звороті. Там було вигравірувано фірмовий знак корпоративної групи, якою керував батько Шізуку. Іншими словами, його дістала Шізуку.

З внутрішньої сторони кришки можна було вставити фотографію, але там було порожньо. Якщо це влаштувала Шізуку, тут могло б бути розміщене зображення Хоноки, але та, напевно, була проти. У явивши цю сцену, Тацуя засміявся.

Через сміх, він почув стук у двері.

– Це Міюкі. Старший брате, можна увійти?

Її голос ледве лунав, настільки тихо вона говорила. Напевно, вона щось задумала і не хотіла турбувати сусідку по дому. Тацуя зважив на це і тихо відчинив двері.

Сестра, що стояла там, буде одягнена в розкішну сукню і з легким макіяжем. Плаття блідо-рожевого кольору з великою кількістю мережив, з відкритими плечима, з глибоким декольте з боку грудей і спини. Довге волосся було зав’язане в складну форму, щоб демонструвати глянсову білу спину без плям і прищів. Спідниця до щиколоток складалася з декількох тонких тканин, а з середини стегна, йшла прозора лінія, відкриваючи бездоганні ноги. Цей сексапільний образ був настільки яскравим, що навіть Тацуя на мить застиг.

– Ем, старший брате?

– Так... Вибач. Заходь.

Вивела Тацую з трансу Міюкі. Ошелешений Тацуя, що блокував прохід, відповів розгубленим тоном, відступив у бік, запрошуючи сестру.

Міюкі була не з порожніми руками. В правій руці вона тримала пляшку з чимось, два бокали в лівій і сумочка під пахвою.

Оскільки її руки були зайняті, Тацуя обережно зачинив двері. Міюкі злегка вклонилася, висловивши подяку і поставила пляшку на стіл і розставила келихи.

– Це подарунок Хоноки?

Запитала Міюкі помітивши кишеньковий годинник, залишений на столі.

– Так.

Елегантний дизайн.

– Вірно.

Міюкі не мала на увазі нічого особливого, але відчула себе якось ніяково, Тацуя поклав подарунок Хоноки в шухляду письмового столу, разом з коробкою.

– Так, що це?

Діставши запасний стілець зі стінної шафи та запропонувавши його Міюкі, сів біля письмового столу, поглянувши на пляшку і бокали, запитав Тацуя. Сором›язливо посміхнувшись, Міюкі пересунула стільчик на коліщатках, без спинки, збоку від Тацуї і сіла на відстані що їх коліна могли впертися в один одного.

– Ви пам›ятаєте, що сталося двадцять четвертого квітня минулого року?..

– Звичайно пам’ятаю.

Неохоче відповів Тацуя на питання, що немало нічого спільного з його запитанням.

– Якщо пригадати, ти раптово одягнула кімоно.

«Цього разу це дивовижна сукня», але цього він не сказав.

– Так і було.

Пробурмотіла Міюкі делікатно ховаючи погляд. Озираючись на той час, вона залишалася серйозною, не проявивши найменшого збентеження.

– У будь-якому випадку... минулого року нас було лише двоє, брат і я.

– Вірно.

На цьому етапі, Тацуя вже знав, що хоче сказати Міюкі. Коли Тацуя співчутливо посміхнувся, Міюкі відповіла яскравою посмішкою.

– Позаминулого року ми теж святкували лише вдвох.

– Пам’ятаю.

– Але цього року, ми теж святкували разом, хоч з нами Мінамі-чан...

Перервавши слова, Міюкі ніяково опустила погляд.

– Зрештою, я хочу... побути лише у двох. Хоч на мить, не могли б ви відсвяткувати свій день народження лише зі мною?..

Тацуя нахилився в перед і потягнувся до обличчя Міюкі.

Рука Тацуї торкнулася до її щоки.

Плечі Міюкі тремтіли.

Коли Тацуя легенько погладив її, Міюкі підняла обличчя і їх погляди переплелися.

Очі Міюкі були вологими, а щоки залились рум’янцем.

Раптом вона відвернулася.

Щоб не дати старшому братові зрозуміти, що її щоки палають.

– Старший брат, чому б не проголосити тост.

– Шампанське?

Тацуя обережно опустив руку, але погляд залишався на Міюкі.

– Так, але все в порядку. В цьому мінімум алкоголю..

– Ох, я відкрию його.

Мабуть, корок був досить щільним, Тацуя взяв пляшку з рук Міюкі, пальці якої тремтіли. Він легко вийняв корок, не дозволивши йому відлетіти та повернув пляшку сестрі

– Дякую... прошу.

Наливши десь з пів бокала шампанського, вона поставила його перед Тацуєю. Коли так само зробила зі своїм келихом, Міюкі підняла його правою рукою.

Тацуя взяв келих в ліву руку і підніс його до келиха Міюкі.

Прозвучав чистий дзвін.

– Старший брат... З днем народження. Дякую, що ви поруч.

– Дякую. Що можу залишатися твоїм братом.

Двоє, одночасно, спустошили келихи.

Як ліричний відступ, подарунок Міюкі був у неї в сумочці. Це був кулон, трохи більший середнього, з вигравіруваними місяцем, зірками та сонцем. В середині знаходилося тривимірне фото погруддя Міюкі, у тому ж платті, що на ній зараз. Хоча Міюкі шкодувала, що Хонока трохи випередила її, але в цьому вона все ж залишилася попереду.

...А Тацуя, що не зміг зрозуміти намірів своєї сестри, хвилювався ще з годину.

Далі

Том 12. Розділ 13 - [13]

[13] Вівторок, двадцять четвертого квітня. Після звичайної зустрічі зі своєю союзницею Савамурою Макі та обговорення «нового порядку», Шіппо Такума повернувся до дому. Вже була двадцять третя година. Щоб не турбувати сім’ю (включаючи прислугу), він повечеряв поза домом, заздалегідь попередивши, щоб його не чекали. Більшість жильців і службовців повинні вже спати, тому він обережно зайшов до будинку, щоб не сполохати їх. – Пан Такума. Однак, як тільки він зняв взуття, Такуму привітав молодий чоловік, трохи старший за нього, що чекав його. – Сенсей чекає вас в кабінеті. «Сенсей» це Шіппо Такумі, глава родини Шіппо. Можливо, це молодик, що був його помічником, чекав повернення Такуми, за наказом батька. Такума подумав «як клопітно», але не міг просто проігнорувати. Кивнувши молодому чоловіку «зрозумів», Такума пішов до кабінету. Прибутковий бізнес родини Шіппо - це інвестиційний консультативний бізнес, що спеціалізується на погодних похідних10. Хоча роль погодних похідних, завдяки розвитку обладнання, у харчовому бізнесі, зменшилась, з іншого боку, енергія отримана від сонця, стала основним джерелом енергозабезпечення в розвинених країнах, а прогнозування сонячних годин є важливою частиною планування прибутку підприємств, де вони себе добре зарекомендували, як фактор. Шіппо Такумі називали «сенсеєм», оскільки він визнаний провідною фігурою в річному прогнозі погоди в Японії. Але зараз Такума зустрічався з магом майстерність якого відповідала рівню когось з Десяти головних кланів, головою одного з Вісімнадцяти родин, Шіппо Такумі. – Заходь. Такума, якого запросили до кабінету, сів на диван для прийому гостей, що стояв трохи осторонь письмового столу батька. Такумі відірвав погляд від столу і поглянув на Такуму. – Такума, як справи в старшій школі. Тобі подобається? «Ти покликав мене в такий час, для такої не значної розмови?», рефлекторно подумав Такума. Він знав що це прелюдія, але його емоційність переважила раціональність. – Батьку, я багато разів казав. Для мене, старша школа не місце для розваг. У відповідь, на обличчі Такумі відобразилося «серйозно». – Ти впертий. Навіщо ти так напружуєшся. – Тому що ти настільки безтурботний, батьку! Розгнівався від легковажного ставлення Такумі Такума. – Попри те, що до наступного засідання Десяти головних кланів лишилося менше року. Якщо так, Саєгуса знову вкраде наше місце серед Десяти головних кланів, а Шіппо залишиться жити в їхній тіні! – На засіданні обирається десять родин з Двадцяти восьми сімей. В голос Такумі що наставляв Такуму, був наскрізь просякнутий марністю. – Тож ти маєш розуміти, що немає сенсу фокусуватися лише на сім’ї Саєгуса. Такумі вже не вперше пояснював це. Мало того, у Такумі було відчуття, що він говорить це кожного дня, окрім тих днів, коли не бачив свого сина. – Сенс є. Як завжди Такума не слухав батька. – Сім’я Саєгуса, лише одна з двадцяти восьми. – Вони інші. І він залишався впертим і сьогодні. – Такума. – Вони не такі ж. Саєгуса інші. Відчувши втому, Такумі зітхнув. – Хто ж вклав в тебе таке марення? – Неважливо хто! Важливо лише те, що Саєгуса полишила «Трійку» і вкрали досягнення «сімки», щоб поцупити наше місце серед Десяти головних кланів. – Такума... Саєгуса змінила «три» на «сім», до встановлення системи Десяти головних кланів. Коли Патріарх запропонував систему Десяти головних кланів, «Саєгуса» вже були «Саєгусою» і мали досягнення, що вирізняли їх серед Двадцяти восьми сімей. – Їхні видатні здібності, ймовірно, є результатом того, що вони присвоїли результати досліджень третьої та сьомої лабораторії. Завершальний експериментальний зразок Третьої лабораторії, втік звідти й на останньому етапі приєднався до розробки базової теорії «Колоніальний контроль», до якої Шіппо були залучені з самого початку, і присвоїли її собі. Не тільки Шіппо, а й Міцуя, Мікадзукі, Танабата, Нанаса - Саєгуса ошукали всі ці сім’ї. То ж, батьку, чому ти поводишся ніби все гаразд?! – Такума. Маг з родини Саєгуса був експериментальним зразком, як і ми. Гірким голосом промовив Такумі, від чого навіть розлючений Такума стих. – Вони також штучні. Однак, на відміну від інших двадцяти семи сімей, вони не хотіли миритися зі своєю долею експериментів... Ні, на відміну від двадцяти шести сімей, вони обрали власний шлях. За це не слід звинувачувати, а потрібно хвалити. – ...Батьку, ти кажеш, що зрада та крадіжка це похвальний вчинок?! Ледве зміг сказати Такума. – Ти намагаєшся перевершити Десять головних кланів? – Це!.. Однак контраргумент Такуми, повернувся до нього бумерангом, що не влучив у ціль. Поглянувши на сина, що мовчав з насупленим обличчям, Такумі злегка зітхнув. – Ну добре. Щоб я не сказав, тебе не переконати. «Засудження» Такуми та «переконання» Такумі почалися не сьогодні. Як вже згадувалося, подібна розмова, між цими батьком та дитиною, повторювалася десятки разів. І як не парадоксально, вони не могли не сперечатися, оскільки їх зв’язок батька і сина не послаблювався. – Сьогодні я покликав тебе для іншої розмови. – ...В такий час? Такума вклав у ці слова максимально можливу кількість іронії. – Я повинен поговорити про це сьогодні. Як би я знав що ти повернешся так пізно, то повідомив би про зустріч заздалегідь. І поговорив би з тобою, коли ти повернувся до дому. Однак ці слова знову зіграли проти Такуми. – ...Пробач. – Не варто вибачатися переді мною. Але вибачся перед матір’ю. Напевно, вона ще не спить. Незалежно від плаваючого погляду, розгубленого Такуми, Такумі перейшов до основного питання. – Такума, завтра не ходи до школи. – Батьку? Що ти таке говориш. Здивоване обличчя Такуми не було грою. Він насправді здивувався. – Завтра Першу старшу школу відвідає опозиційний депутат Канда. Такумі передбачав, що син щось запідозрить, тому без вагань розкрив причину. – Опозиціонер Канда, захисник людських прав та прибічник антимагів, цей Канда? – Вірно. Він прибуде в оточені засобів масової інформації. – Для чого? Запитав Такума, але, правду кажучи, це було передбачливо. Якщо оцінити поведінку депутата Канди, який в ці дні маячив в засобах масової інформації, можна скласти уявлення про те, що він збирається зробити при відвідуванні Першої старшої школи. Питання Такуми не мало особливого значення, окрім підтвердження. – Можливо, він збирається влаштувати виставу з захистом людських прав дітей, яких змушують займатися магією. – Людських прав?! Навіть знаючи все це, не зміг не виплюнути Такума. На його обличчі, як відкритій книзі, було написано, «яка велика турбота». – Я розумію, що ти хочеш сказати, але опонент член парламенту. Створення йому проблем, матиме наслідки. Від слів батька обличчя Такуми стало гнівним, але з іншої причини. – Вступати у бійку, не замислюючись, що станеться. Я не настільки дурний. – Навіть якщо бійку збирається розпочати інша сторона? – Ох, звичайно. Думаєш мене так легко спровокувати? Такумі розслабився і з силою відкинувся на диван. – Якщо так. Ти сам це сказав. Тож відповідай за власні слова. – Знаю! Про що ти говориш? Чуючи такі часто повторювані фрази й бачачи цю ворожнечу, не тільки Такумі сумнівався б, чи справді Такуму важко «спровокувати». – Такума, в цьому замішаний Шановний Саєгуса. Не роби нічого серйозного. Однак слова Такумі були зумовлені не страхом перед ставленням сина, вони були вивіреними та вчасними. – Саєгуса?! Як і очікувалося, Такума відреагував досить агресивно. – Не роби нічого зайвого. Візьми відповідальність за власні слова. Однак вони вже домовилися. – Сім’я Шіппо в це не втручатиметься. Прийми це Такума. Це рішення. Він не міг відмовитися від своїх слів. – ...Я розумію! Такума не мав іншого вибору, як відповісти саме так. ◇ ◇ ◇ Це був несподіваний гість для учнів Першої старшої й, можливо, непрошений, для персоналу. Десяток чоловіків увірвалися на трьох урядових, чорних автомобілях. Депутат Канда та його секретар, в оточені охорони та журналістів. Під час четвертого уроку, першого після обіду, вони раптом попросили директора про зустріч. Звісно, без жодних домовленостей. Звичайно, хотілося б ввічливо відмовити та попросити вийти, але зважаючи на депутатський значок, подібної можливості не було. Ситуація стосовно цього не змінилася з минулого століття. Замісник директора Першої старшої школи Яосака був змушений, з кислим виразом, привітати депутата Канду, який зневажив усі норми етикету. – Канда-сенсей, як я вже згадував, сьогодні, директор Момояма, знаходиться у відряджені в Кіото. Чи не могли б ви повернутися коли він буде на місці? – Хо. Мені, Канді, ви як дитині, кажете піти та повернутися потім. – Як я можу порівнювати вас з дитиною. – Чудово, мені вистачить і замісника. Я хотів би оглянути вашу школу. – Я не можу приймати подібного рішення. Зрештою, це потрібно запитувати у директора на пряму. І Канда і Яосака були на початку п’ятдесяти років. На перший погляд, пересічного глядача, завдяки ексклюзивному візажисту і стилісту, Канда виглядав молодшим. Однак якщо придивитися уважніше, Канда виглядає відповідно до свого віку. Двоє людей одного віку, один говорив запально, а інший з потом на лобі, не міг сперечатися, а лише віджартовуватися, було досить звичною сценою у світі. До речі, Канда з самого початку знав, що директор відсутній. Точніше, правильно буде сказати, що він затіяв штурм, саме через відсутність директора. Директору Першої старшої школи, Момоямі Хігасі, зараз сімдесят один. Він став директором одинадцять років тому. Відомо, що він значною мірою сприяв створенню національної програми вищої школи магії, також його звинувачували у нехтуванні дискримінації між першим і другим потоком та сприянні емоційному конфлікту між ними. Однак критика стосовно дискримінації не виходила за межі лихослів’я. Момояма Хігасі, як авторитет вищої освіти та не обмежуючись магічною освітою, має широкі зв’язки в різних сферах. Навіть депутат Канда не бажав мати з ним справу безпосередньо. Канда хотів успішного виступу, скориставшись відсутністю директора, Яосака ж хотів запобігти втручанню ЗМІ за відсутності директора, але час лише йшов, з перевагою Канди. Замісник директора хотів тягнути час до закінчення занять. З погляду Канди, це все одно що «виграти битву, але програти війну». Коли Канада, почавши відчувати нетерплячість, намагався натиснути, в кабінеті директора задзвонив дверний дзвінок, імітуючи дзвіночок. З раптовим звуком дзвінка, екран на стіні, що відображав знамениту картину імпресіоністів, став чорним. Екран відразу засвітився, відтворивши відео в реальному часі. – Директоре?! Ви впевнені, що хочете провести зустріч. На екрані відеофону, що був в режимі автоматичного прийому дзвінків, з’явився директор Момояма, що був на нараді в штабі магічного товариства. – У мене не багато часу. Коротко відповівши на запитання замісника, Момояма перевів погляд на депутата Канду. Зображення, позиціювання якого розраховувалось за допомогою камер встановлених в кутах дисплея, створювало ілюзію повної присутності. Під поглядом Момоями, Канадо здавалося зніяковів. – І так Канда-сенсей. Яка ціль вашого візиту сьогодні? У Момоями на екрані було цілковито сиве волосся зав›язане у хвіст11 та білі вуса та борода на обличчі. Очі, покриті білим склепом брів, були глибоко закопані в зморшки й не можна біло зрозуміти, що він думав у певну мить. Попри це, пронизливий блиск гніву, що сяяв в глибині цих запалих очей однозначно виражали гнів викликаний цим грубив візитом. – О, ні, вибачте, що потурбували вас без попередження. Відповідь Канди, на відміну від протистояння з Яосакою, можна назвати натягнутою. – Якщо ви це розумієте, чи не могли б ви прийти іншого дня? Спіймав його нас слові Момояма і вклав це у свої слова. Слова «Прийти знову». Для директора школи, що мав абсолютну владу в школі, заява, «ви повинні прийти коли він буде на місці», безумовно була обґрунтована. Канада, рефлекторно, практично кивнув, але через шепіт навколишніх репортерів «сенсей, сенсей» заледве зупинився на межі. – Якби це так, я повинен був зробити так, як каже директор, але у мене є декілька думок. – Хо. З суворим поглядом закликав продовжити Момояма. Попри те, що це було через камеру, Канда явно відчував тиск, але язик продовжував рухатися. – Останнім часом, про навчальну програму старшої школи з’являються неприємні чутки. Дев’ять старших шкіл магії можуть промивати мізки, щоб перетворювати учнів на солдатів. – Це смішні розмови. Відчувши дискомфорт, виплюнув Момояма. Хоча він і був директором Першої старшої школи магії, і не міг контролювати всі школи магії, але вдосконалена ним навчальна програма була стандартною і для інших восьми шкіл. Момояма дуже, пишався, як педагог, створеною ним програмою виховання магів. – Канда-сенсей ви знаєте статистику учнів нашої школи? Наприклад, шістдесят п’ять учнів минулого року пішли до університету магії. Менше десяти відсотків учнів навчаються в Національній академії оборони. Відбився чіткими числами від Канди Момояма. Однак Канда добродушно посміхнувся, чекаючи цього контраргументу. – Однак, дивлячись на кар’єрний шлях випускників магічного університету минулого року, сорок п’ять відсотків знаходять роботу в Силах Самооборони, та пов’язаних з ними установах. Якщо додати учнів, що пішли відразу після старшої школи, вважайте, що більшість учнів старшої школи магії, мають відношення до Сил Самооборони. Перед виразом Канди, що кричав «попався», Момояма навіть не похитнувся. – Це обраний ними шлях. На останньому курсі університету вони вже повнолітні особи. На них дуже важко вплинути зі сторони. – Погоджуюся. На слова Момоями, Канда чомусь кивнув. – Я абсолютно погоджуюся з вашими словами. Тому я і вирішив відвідати сьогодні вашу школу, щоб розвіяти безглуздий образ, що старші школи магії це рекрутингова структура Сил самооборони. Канда погодився лиш для того, щоб потім висвітити старшу школу магії в його улюбленому образі. Настільки явно хитрий момент, не міг прослизнути повз старого хитрого вовка Момоями. – Це проблема. Зайняття з магічної практики делікатні. Через раптовий візит, студенти можуть схвилюватися. – Я не спричиню незручностей. Дійшовши до цього моменту, Канда став більш настирним. Замість того, щоб відновити свій темп, він ще більше розгнівався, коли зрозумів, що не може здолати Момояму. – ...Якщо ви гарантуєте це, то я дам дозвіл на екскурсію. Удавши, що трохи замислився, прийняв позицію Канди Момояма. Не звертаючи увагу на вираз Яосаки, в якого змішалися здивування і підозра, Момояма продовжив тоном що не терпить заперечень. – Однак ви зможете це зробити тільки після початку п’ятого уроку. – Все ж... Ні, все добре. Канда збирався протестувати проти висунутих умов, але після того, як сказав «я не спричиню незручностей», він не міг цього зробити. – Замісник, у якого класу п’ятим уроком практика? Всупереч ваганням Канди, запитав Момояма у Яосаки. Змішані емоції Яосаки змінилися стовідсотковою підозрілістю. Оскільки Момояма завжди знає навчальну програму кожного класу, без відповіді Яосаки. – На п’ятому уроці не передбачено практичних занять. Все-таки він мав відповісти, а не запитувати. Тож Яосака відповів на запитання. – Хоча поза навчальним планом, у шкільному дворі, буде проведений поза класний експеримент, про який запитували учні з класу 2-E. – Як ви чули. Канда-сенсей, думаю, вам краще повернутися в інший день. – Та все ж! Тоді хоча б з середини четвертого уроку. Візит в інший день дозволить Момоямі провести всі необхідні приготування. Директор Момояма дружній з верхівкою партії «Громадянських прав», до якої належить Канда. Сьогодні він влаштував несподіваний візит, оскільки боявся впливу Момоями, але з перенесенням часу візиту, цей козир буде втрачений. З цим розрахунком, Канда і пішов на деякі поступки, оскільки вважав що вони вже домовилися. – Канда-сенсей. Якщо під час занять, зайти з мікрофоном і камерою, це може зменшити концентрацію учнів. У найгіршому випадку, через свою недосвідченість, учні можуть зазнати незворотної магічної шкоди. Ви ж не бажаєте цього, сенсей. Зрештою Канда був аматором в магії. Тож у нього не було підстав заперечувати слова Момоями. Зрештою, студенти були його прикриттям і Канда не міг ризикувати негативно вплинути на їх майбутнє. – ...Я зрозумію. Тоді чи можемо ми відвідати позакласний експеримент самостійно. – Ось як. Замісник, викличте Сміт-сенсей, та проведіть пана Канду-сенсея. Не демонструючи, найменшої перемоги над Кандою, що відчував шкодування, директор Момояма дав доручення Яосаці та припинив розмову. Перед початком п’ятого уроку, коли Дженніфер проводила їх до радіаційної лабораторії, де і проводилися приготування, до Канди тихо звернувся один з прихильників. – Сенсей, вам не здається це дивним? – Що саме. Тихим, але роздратованим голосом відповів Канда, але репортер, не звернувши на це увагу, продовжив. – Немає жодного практичного заняття. Ніби вони знали, що ми прийдемо. – Ні... Це збіг обставин. Вони ніяк не могли знати про наші маневри. Я навіть партію не повідомив. – Однак це інтерв’ю було трохи дивним з самого початку. Протягом цього місяця, будь-яке інтерв’ю, пов’язане з магією, зазнавало тиску, ще на стадії планування, але стосовно цього все тихо. Канда хотів сказати, що це природно, але замовк. Причиною не втручання Магічної асоціації, було те, що їм допоміг хтось з верхівки самої асоціації. Ім’я самаритянина було приховано, але Канда мав грубі прикидки. Якщо задуматися, то справді присутні підозрілі моменти. Канда демонструю себе прихильником антимагії, але він не вважав магів не людськими істотами. І насправді визнавав користь магії. Він лише відстоював антимагічну позицію перед пресою, як політичну позицію. Простіше кажучи, він атакує магів, лиш для підтримки однієї з думок народних мас. Той хто, за лаштунками, простягнув їм руку допомоги, щоб їм не заважали у сьогоднішньому висвітлені (політичній пропаганді), має розуміти, що Канда грає свою невеличку роль, щоб запобігти появі політичного діяча, який насправді ненавидітиме магів. Але чи достатньо цих підстав, щоб допустити його антимагічний виступ. Якщо це насправді та людина, вона може розглядати можливість на повну скористатися ним як політичним інструментом. Але немає гарантії, що всі члени Десяти головних кланів, будуть думати так само, адже ця людина не є одноосібним лідером Десяти головних кланів. Поки він розмірковував над цим, Дженніфер відвела групу до радіаційної лабораторії, залишивши оточуючих журналістів в тривозі. Коли Канда з союзниками зайшов до радіаційної лабораторії, вони відчули на собі недоброзичливі погляди. Студенти, що готувалися до експерименту, виглядали холодно, ніби знали, що вони прийдуть. Але це тривало лише мить, і студенти настільки зосередилися на своїй роботі, що майже забули про політика і журналістів. Канді та журналістам було цікаво, чи погляд, який вони відчули, був ілюзією. – Сміт-сенсей, хто ці люди? Єдиним хто звернув на них увагу був Цудзура, що контролював роботу студентів. – Канда-сенсей, та репортери, які прийшли відвідати нашу школу. – З членом Парламенту все зрозуміло, але що тут роблять журналісти? Для їх роботи в школі потрібен бути попередній дозвіл. Мене про це не повідомляли. Лице Канади ледве не сіпнулось, коли на нього несподівано сильним поглядом поглянула, на перший погляд, наукова людина. – Директор дозволив. На щастя, Канді не довелося відповідати Цудзурі. На його питання відповіла Дженніфер. – Директор повинен бути у відряджені. – Здається, тільки-но відбулася телефонна розмова. – Зрозуміло. Здавалося, Канда та його супровід дещо розчарувалися тим, що Цудзура був так легко переконаний таким коротким поясненням. Однак подібне відношення краще підходило для ведення справ, ніж сліпа ворожість. Переконавши себе в цьому, Канда прослідував за Цудзурою. – Вибачте, що потурбували вас під час занять. – Не варто, це не мій клас. Раптом шокували їх. Почувся невеликий смішок, але коли вони поглянули в той бік, студенти продовжували працювати з серйозними обличчями й було незрозуміло хто розсміявся. Канда придушив безцільний гнів і знову спробував поговорити з Цудзурою. – Це позакласний експеримент? Що саме ви робите? – Цей експеримент ініційований самими учнями та не входить до навчальної програми. Через розпливчату (на думку Канди) відповідь Цудзури, йому довелося глибоко зітхнути, щоб стримати роздратування. – Який саме експеримент ви намагаєтеся провести? Запитав один з репортерів. Цудзура не задоволено поглянув на нього, можливо, тому що той не представився. Але відповідати не довилося, тож він і не просив представитися. – Сенсей, ми готові. Чи можна переміщувати експериментальний пристрій? Розмова між репортером та Цудзурою була перервана, коли до Цудзури звернувся Ісорі, який повинен бути лідером цього експерименту. – ...Так, добре. Після перегляду контрольного списку, відправленого Ісорі на інформаційний термінал формату А4, Цудзура дав дозвіл і ніби чекаючи цього, члени Робо клубу, що здійснювали підтримку, почали маніпулювати консоллю на стіні. Як очікувалося, вираз Канди не змінився, але оточуючі журналісти запалали інтересом. Стіна радіаційної лабораторії без звучно відкрилася. Це було простим маршрутом перевезення великогабаритного обладнання, але картина безшумного відкриття стінки лабораторії, що не мала вікон, створювала враження таємної бази. Однак так почувалися лише сторонні, а студенти, що звикли до подібного трюку, не очікуючи коли стіна повністю відчиниться, почали штовхати резервуар у формі кулі діаметром у два метри, на половину заповнений сумішшю важкої та легкої води (інша половина заповнена парою), разом з п’єдесталом. Навіть якщо його штовхали, колеса п’єдесталу були оснащені мотором, тому для переміщення не потрібно прикладати сил, а лише задавати напрямок. Один за одним, студенти вийшли на двір, а слідом за ними й Цудзура. – Ходімо і ми. Промовила Дженніфер, тож депутат Канда та репортери кинулися за ним. – До речі, чому ви проводите позакласні експерименти під час занять? Таке поширено? – Ні. На запитання репортера, що наздогнав його, зневажливо відповів Цудзура. Проте, можливо, він подумав, що це було занадто недоброзичливо. Одразу доповнив. – Спочатку його збиралися провести після занять. Однак багато вчителів, які почули деталі, хотіли, щоб в цьому взяти участь їхні студенти, тож ми скасували практичні заняття, щоб змогли прийти всі бажаючі студенти. Ось чому експеримент проводиться на шкільному подвір’ї. – Тож цей експеримент запропонували самі студенти? Не довірливо запитав інший репортер. – Цей експеримент має як академічне, так і практичне значення. – Якщо ви так говорите про практичність, чи пов’язано це з розробкою зброї, яка повністю знищить ворожий флот, як таємна зброя, що використовувалася в «Палаючий Хеллоуїн». На репортера, що запитав з бридкою посмішкою, Цудзура кинув холодний погляд. – Цей експеримент кидає виклик одному з трьох основних проблем магії Ваги. Відповівши, Цудзура підійшов до учнів, які зібралися біля сферичного бака. Репортер спробував щось запитати у Дженніфер, але вона випередила його. – Починається. Можливо, через професіоналізм журналістів, їх свідомість була прикована до експериментального пристрою, розташованого в центрі шкільного двору, осторонь будівель. Експериментальний пристрій Зоряного реактора мав просту будову зі сферичного резервуара для води на п›єдесталі. Насос був вилучений в радіаційній лабораторії. Посередині сфери розташовувалося металеве кільце шириною п›ятнадцять сантиметрів, яке підтримувалося чотирма циліндрами, що виходили з п›єдесталу. Отвір для води був закритий диском діаметром тридцять сантиметрів, а на протилежному полюсі знаходився такий же диск. Багато учнів спостерігали за експериментом з вікон шкільної будівлі. У більшості аудиторій у роки не могли тривати належним чином. Крім того, очікуючи на це, вчителі також призупинили, на цей час, практичні заняття і прийшли до класної кімнати з терміналом. Студенти, що не хотіли спостерігати з вікна, спустилися у двір. Особливо з класу 2 «E» були присутні всі студенти, включаючи студентів, які не брали участі в експерименті. Крім того, всі представники колишнього 1-E класу та учасниці Турніру дев’яти шкіл в Дивізіоні новачків. Тут були не лише студенти, але й викладачі. – Починаємо експеримент. Зробив, за допомогою гучномовця, оголошення Тацуя. Студенти, що зібралися на шкільному подвір’ї, припинили розмови й стихли. Поки студенти та спостерігачі спостерігали за ним, Тацуя подав сигнал. – Контроль гравітації. Активувала магію контролю гравітації Міюкі. На внутрішню поверхню ємкості було накладене гравітаційне поле, без обмеження дистанції, визначивши лише напрямок, притиснувши суміш легкої та важкої води, наповненої до половини, до внутрішньої поверхні сфери, звільнивши центр. – Чотирьох фазний перехід. Касумі та Ідзумі, які відповідали за магію фазового переходу, активували магію з системи Дивергенції. Магія яка змінює стан речовини до четвертого стану - плазми. Плазма дейтерію, плазма водню і плазма кисню створювалися з водної поверхні створеної магією гравітації Міюкі. – Нейтронний бар’єр, гамма фільтр. Мінамі встановила нейтронний бар’єр між зонами магії контролю гравітації та чотирифазного переходу. Як і випливає з назви, Нейтронний бар’єр, це магія, що створює силове поле, яке відштовхує нейтрони. Крім того, Хонока встановила фільтр гамма-випромінення між нейтронним бар’єром та силовим полем чотирьох фазного переходу. Фільтр гамма-випромінення - це магія, що розсіювала гамма-промені для отримання теплової енергії та перетворення її у видиме світло. Фільтр гамма-випромінення та нейтронний бар’єр відносять до системної магії Виділення. Системна магія Виділення - це магія яка заважає руху та взаємодії елементарних та складних (зіставних) часток. Магія, що маніпулювала гамма-променями, яку відносили до системної магії Виділення, котра перешкоджала фотонам, але туди вона була додана лише через деякий час. Ці дві магії були розроблені з високим пріоритетом розвитку в сучасній магії, для того, щоб знешкодити небезпеку ядерної зброї. І завдяки своїй природі, їх часто вивчали спільно. Через причини досліджень, фільтр гамма-промені був поставлений в ту ж категорію, що і нейтронний бар’єр. – Контроль гравітації. Міюкі активувала другий контроль гравітації. В центрі сферичної ємкості з’явилася область високої сили тяжіння, діаметром десять сантиметрів. Якщо бути точним, у сферичній області, діаматом в десять сантиметрів, перша магія контролю гравітацією повернула вектор тяжіння до зовнішньої сфери для створення гравітаційного поля у напрямку до центру і сила тяжіння між речовинами посилилася. Металеве кільце у центрі ємкості. Це набір з шістдесяти пристроїв для допомоги прицілювання, що використовуються у спеціалізованих CAD. Кільце допоміжних пристроїв прицілювання переводило стан маси та розподілу речовин, в області діаметром в десять сантиметрів у центрі сферичної ємкості з водою, в дані для прицілювання магії. Дані, через кабель у колоні, що тримала резервуар, за посередництва великого стаціонарного CAD, надсилалися оператору, у цьому експерименті це Міюкі. Шістдесят засобів прицілювання інтегрувалися в стаціонарний CAD, який мав більшу обчислювальну потужність, ніж мобільний CAD, та надсилали дані разом з послідовністю активації. Завдяки цим даним допоміжного прицілювання, Міюкі могла побудувати та запустити магічну послідовність, керування гравітацією, відповідно до маси в цільовій області, що постійно змінювалася, без особливих зусиль. Звичайно це пов’язано з її магічною силою. Однак без інноваційної розробки безперервного втручання в гравітаційне поле, що використовується в магії Польоту, та точної системи прицілювання, за допомогою поєднання шістдесяти пристроїв, навіть Міюкі не змогла б так стабільно фокусуватися на настільки потужному полі тяжіння. Це кільце системи прицілювання і було серцем експериментального «Зоряного реактора». – Контроль сили Кулона. Завдяки контролю сили Кулона Ісорі, сила електромагнітного відштовхування, в області потужної сили тяжіння, знизилася до однієї десятитисячної. Електрична сила, що діяла між протонами, в десять тридцять шостому ступені разів перевищувала силу тяжіння, що діяла між ядрами дейтерію. Коли електромагнітна сила знизилася на сто тисяч, а сила тяжіння збільшилася в сто, для ядерного синтезу цього не вистачило. Але теплової енергії було достатньо для запалювання реакції синтезу, що означало, що кінетична енергія плазми, безумовно зменшилася на відповідну кількість. Умови реакції можуть бути усунені підвищенням тиску викликаного іонізацією плазми. Виникло слабке світло. Між учнями, що спостерігали за процесом, поширився гул. Яскравість світла зростала, хвилину, другу. Вода у сферичному акваріумі почала кипіти. Цей експериментальний пристрій відводив тепло в основному за тим же принципом, що і термоядерний реактор типу магнітного утримування12. Прискорені нейтрони вдарялися в сповільнювач нейтронів13 перетворюючи їх кінетичну енергію в теплову. Завдяки структурі цього типу термоядерного реактора, велика кількість швидкісних нейтронів безпосередньо зіштовхується з поверхнею стінки пристрою рекуперації тепла, так що структурний матеріал неминуче ослаблювався нейтронним опроміненням. Це опромінення нейтронами було слабким місцем в міцності реактора для практичного використання. У цьому експериментальному пристрої, джерело енергії повністю оточене порожнистою сферою, утвореною з води, де вода відігравала роль сповільнювача нейтронів, це усувало проблему, що нейтроні промені, повинні були пройти через стінку сфери, щоб досягти сповільнювача нейтронів. Цей механізм також був ефективний, щоб запобігати ефекту послаблення стінки. Створення такої порожнистої сфери з води стало можливим завдяки магії управління гравітацією. Цифровий термінал поруч зі сферичним резервуаром з водою, вказував що температура окропу зі змішаної води досягла триста градусів. За підрахунками, середній тиск в середині кулі досяг приблизно ста атмосфер. Хоча контейнер не зламається, доки підтримувалася магія Контролю гравітації, опір тиску корпусу резервуара, за винятком ефекту магії підсилення, майже досягнув межі. – Експеримент завершено. Через три хвилини після початку експерименту, промовив Тацуя, оголосивши про його закінчення. Магія керування кулонівською силою та друга магія контролю гравітації зупинилися і світло в резервуарі для експерименту зникло. – Вимкнути Фільтр гамма-випромінювання. Після підтвердження, що реакція ядерного синтезу повністю припинилася, гамма-фільтр, підготовлений для захоплення нейтронного гамма-випромінення був відключений. – Вимкнути контроль гравітації, нейтронний бар’єр залишається. Водяна стіна, що покривала внутрішню поверхню резервуара, під дією сили земного тяжіння, впала на дно резервуара. Механічна рука, якою керував Робоклуб, приєднала шланг на поверхні сферичного резервуара. На кінці шланга був газовий аналізатор. Коли клапан відкрився, газ всередині резервуару, внаслідок різниці тиску, бурхливо попрямував у аналізатор. – Склад газу: водяна пара, водень, дейтерій та гелій. Домішки тритію та інших радіоактивних компонентів не спостерігаються. Видав високим голосом Кенто, що стояв перед аналізатором, повідомляючи про результати простого вимірювання. Навіть якщо його можна було назвати простим вимірювання, співвідношення компонентів не обчислювалося, воно не пропустило жодної речовини. Навколо пролунав схвильований гул. – Залити воду. Згідно з командою Тацуї, до каналу підключили гнучкий шланг для подачі води й почалося вприскування води для охолодження резервуара. Всередині водного резервуара утворився густий туман, який швидко зник і резервуар наповнився прозорою водою. – Зняти нейтронний бар’єр. Він з вдячністю поглянув на Мінамі, що розслабила плечі, потім поглянув на Хоноку, Касумі, Ідзумі та Мінамі. Нарешті він поглянув на Ісорі і вони кивнули один одному, Тацуя повернувся і передав мікрофон Азусі, що під час експерименту була зайнята контролем кількох приладів позаду нього. Багато разів помахавши головою, Азуса намагалася повернути мікрофон назад. Однак не змогла встояти перед посмішкою Ісорі та мовчазним поглядом Тацуї й з печальним обличчям прийняла мікрофон. Глибоко зітхнувши, Азуса піднесла мікрофон до рота. З рішучим обличчям, що здавалося відчайдушним, вона звернулася до учнів і усіх присутніх тут. – Експеримент безперервного термоядерного синтезу з постійним контролем гравітації, як основна технологія, досяг бажаної мети. Експеримент з «Зоряним реактором» успішний. На шкільному повітрі та з будівлі школи, усі відразу вигукнули «ура». У ревені тих, кого можна назвати можливим майбутнім «магії» було бурхливе захоплення, яке можна було називати безтямним. Канда та його репортери, що скам›яніли, вражанні оваціями учнів, нарешті отямилися, в той момент, коли сферичний резервуар був повернутий до радіологічної лабораторії, а учні на подвір’ї почали повертатися до класів. – Що це щойно було? Трохи з фальцетом в голосі запитав один з репортерів у Цудзури та Дженніфер, що були зайняті бесідою. – Експеримент магічного реактора безперервного термоядерного синтезу з постійним контролем гравітації. Однак у відповідь прозвучало лише це. Через хвилювання, голос репортера був трохи за голосний. Однак Канду, що вижив у повному ненависті світі політики, не так легко загнати в глухий кут. – Тобто? Від практичного застосування термоядерного реактора повинні ж були відмовитись? Запитав Канда. – Від чого відмовились? – Хто відмовився? Відповіли Цудзура та Дженніфер в унісон. Після того, як голоси двох накралися і вони обмінялися поглядами, Дженніфер продовжила говорити. – Ми не здалися. Оскільки група сонячної енергії була завершена першою, пріоритет дещо знизився. Через урізання фінансування, дослідження з великим експериментальним обладнанням було скасовано, але самі дослідження тривають навіть у сферах відмінних від магії. З вуст Цудзури вилетіла коротка фраза «правда?», але Канда та Дженніфер це проігнорували. – Магічні дослідження ядерного синтезу є частиною цього. Від системи ядерного синтезу з контролем магії електромагнетизму відмовились, оскільки вона була надто складною і з магічного боку вивчалася простіша магія контролю гравітації. – За вивченням ядерного синтезу, ви маєте на меті здійснення ядерного вибуху? – Наприклад, такий, як використовувався у «Палаючий Хеллоуїн»? Послідовно пролетіли злісні питання від двох репортерів, від чого Дженніфер нахмурила лоба. Однак жоден колючий аргумент не злетів з її вуст. – Ха-ха-ха. Глузливий над двома людьми сміх Цудзури прибрав жало Дженніфер і налякав репортерів. – Ядерний вибух? Вибачте, що ви щойно бачили? Награна подвійна ввічливість, була навмисною грубою ввічливістю. Навіть не далека людина могла, що ці слова означали «вам очі зав’язали?» Ця людина, на ім’я Цудзура, схоже, не тільки мав трохи наукову зверхність, але і шкідливий характер. – Якщо ви хочете створити невеликий вибух, вам не знадобиться настільки точна техніка, щодо масштабного вибуху, про який ви сказали, цієї техніки не вистачить. В першу чергу, щодо широкомасштабного ядерного вибуху повідомлялося лише про успішний випадок створення «Синхронізед Леніа Ф›южн» бразильським військовим магом стратегічного класу, ніхто навіть не зміг відтворити техніку Діаза. Настільки б хороші не були наші учні, ви думаєте, що вони могли це зробити? Обличчя репортерів скривилися від невдоволення. Вони розуміли, що людина перед ними експерт, а вони лише аматори. По-перше, вони не знали, наскільки складна магія «Синхронізед Леніа Ф›южн». Якщо їм сказали, що у світі є лише один успішний випадок застосування, вини не могли написати, що на це, хоч лише на експериментальному рівні, на це здатні старшокласники. Але вони вже давно звикли до подібного. Те, що для них було несподівано і не приємно, це ставлення до журналістів як до звичайних людей. До того ж їм здавалося, що не лише Цудзура, а й замісник, директор, вчителька і навіть учні не сприймали їх як голос громадської думки. – Сьогоднішній експеримент - це ядерний синтез, як джерело енергії для соціальної інфраструктури. Є ще багато проблем, які потрібно вирішити, але якщо Зоряний реактор буде застосований на практиці, людство зможе використовувати набагато більше енергії, ніж передбачено сонячним циклом. Сказав Цудзура, глядячи на Канду. Вони розуміли, що в очах Цудзури вони ніщо. – Що ж, Канда-сенсей. Дух наших учнів спрямований до мирного суспільства. – Так... бачу. Думаю, що спрямованість на сприяння процвітання суспільства це чудово. Переповнений нав’язливими словами Цудзури, Канда, якого вони теж, десь, вразили, неохоче кивнув. Цудзура з награною посмішкою вклонився Канді. – Дякуємо, Канда-сенсей. Я записав ваші слова. Я хотів заохотити наших учнів, ви ж не проти? – Ні, це. – Тут же не повинно бути проблем. – О, ні, якщо це для дітей, це чудово. Той однозначно кивнув, і Канда, коротко попрощавшись залишив шкільний двір. І не лише шкільне подвір’я, але й Першу старшу. Подумавши, що буде нестерпно записати заяви, що відходять від його первісного наміру, він вирішив відступити. Без переносної святині на плечі не можливо залишатися на фестивалі. У нього не було іншого вибору як зійти зі шляху процесії з переносною святинею. Журналісти також не мали іншого вибору, як перервати інтерв’ю та залишити Першу старшу. Після того як група депутата та журналістів залишили їх та зникли з поля зору, Дженніфер звернулася до Цудзури, що стояв поруч. – Цудзура-сенсей. Дженніфер була знайома з японськими звичаями, і, крім своєї зовнішності, нічим не відрізнялася від справжньої японки. Звертаючись до колег вчителів, вона використовувала «сенсей», а не «пан». – Хіба це було не занадто? Однак, така увага, в японському стилі, не могла позбавити від американської прямоти. – Ні, мені соромно. Від цього зауваження, Цудзурі справді було ніяково. – Вони навмисно спотворили наміри учнів і я раптом розізлився. – Чи наміри... це? Не те що вона не розуміла значення цих слів. По правді кажучи, Дженніфер була знайома з Цудзурою з часів роботи в магічному університеті. Вона значно старша, але в університеті вони займали рівне становище колег, як наукові співробітники. Мало того, вони були хорошими друзями. Дженніфер поставила слова Цудзури під сумнів, бо це на нього не схоже. У Першій старшій школі Цудзуру сприймали як дивака, але саме через його власний раціоналізм, яким він відсікає непотрібні речі, до крайності. Зазвичай, він не цінував емоційних речей, таких як «намір». Для звичайного Цудзури «мотивація» та «усвідомлення мети» є цілями аналізу, а не оцінкою. Дженніфер це знала, тому раптово пробурмотіла і це злетіло з вуст. І Цудзура сам це розумів. Він засоромився, бо розумів що слово «намір» йому не личить. – Так, добре... Технічно цей експеримент не зрілий. Він занадто залежить від окремих магічних навичок. У цьому випадку, усе було успішним завдяки учасникам, але існує занадто багато проблем, які слід вирішити, перш ніж його можна буде поширити, як практичну технологію. Дженніфер кивнула погоджуючись з думкою Цудзури. Вона думала, так само як він. – Однак я думаю що протестантський дух, який прагне використовувати магію для зміни життя суспільства, є цінним, незалежно від ступеня технічної завершеності. Я вважаю, що готовність змінити власне значення для суспільства неоціненна. Можливо, не витримавши сором’язливості, після цих слів Цудзура додав, «хоч подібне мені не властиво», перш ніж відвернутися.

Читати


Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!