[12]

[12]

Шосте листопада дві тисячі дев›яносто п’ятого року, вітальня резиденції родини Йотсуба.

Стук у двері знову повернув Міюкі до реальності.

– В Стражах Йотсуба нічого особливого. Моє само гордування, припинив пан Янаґі, я досі не можу перемогти свого вчителя.

Тацуя та Казама продовжили історію, що пригадала Міюкі.

– Я не думаю, що ти був гордовитим з самого початку. До того ж я теж не в змозі перемогти його.

Мабуть, Міюкі пропустила не так багато.

За цей час, вона згадала досить багато.

Цього разу у двері постукали трохи сильніше.

Коли Міюкі дозволила увійти, зі словами «Прошу вибачення», до кімнати увійшов молодий дворецький.

Все-таки юнак, а не молодик. Схоже, він не сильно відрізняється від віку Тацуї.

Та все ж, треба сказати, що він гарно навчений, оскільки не показував навіть натяку незадоволення.

– Пробачте.

Раптом вибачився хлопець.

– Попередня зустріч затягується... Мадам просить ще трохи почекати.

Мадам - це Йотсуба Мая.

Вона ніколи не була одружена. Ось чому звернення «мадам» було не правильним, але Казама, Міюкі й Тацуя не мали звички вказувати на подібні помилки. Крім того, для найбільшої ввічливості більш підходящого терміну не було.

– Для офіцера це не проблема.

Підтвердивши рішення Міюкі та Тацуї в їх очах Казама відповів хлопцеві.

– Дуже вам вдячний.

Хлопець не намагався запитувати думки Тацуї.

Не запитувати Тацую, це ще нормально, а от не поцікавитися думкою Міюкі, мабуть, це через те, що її вважали частиною сім’ї Йотсуба.

Це не помилка.

Тацуя не вважав себе членом сім’ї Йотсуба, чого не скажеш про Міюкі.

Навіть якщо вона може відмовитися вважати себе дочкою Шіби Тацуро, але дочкою Шіби Мії, ніяк.

Тож, попри свої бажання, ніяк не могла відмовитися бути племінницею Йотсуби Маї.