[1]

[1]

Мінору викрав Мінамі.

У відповідь на прохання Міюкі про допомогу, Тацуя злетів з острова Міякі.

Від острова Міякі, що приєднався до островів Ідзу на початку двадцять першого століття, до Тьофу в Токіо на аеромобілі було близько двадцяти хвилин. Тацуя не витрачав час.

Він розумів, що Міюкі настільки схвильована, що не може дати впорядкованих пояснень. Для Тацуї було очевидно, що не обов’язково пробувати й в результаті це ще більше навантажить її.

– Так, це Сакуразакі.

Тацуя по радіо зв’язку зв’язався з Сакуразакі Чіхо, Стражем

Після короткого привітання він попросив пояснити ситуацію.

– Кудо Мінору атакував лікарню Ляльками-паразитами. Ляльки-паразити самознищились і звільнили тіла паразитів, які атакували присутніх громадян. Поки родина Дзюмондзі була зайнята цією проблемою, Кудо Мінору прорвав лінію оборони. Він проникнув у лікарню.

– Пані Юка. відправилась, щоб стримати Паразитів?

– Так, це було розпорядження шановної Міюкі.

В голосі Чіхо звучало слабке вибачення.

Можна сказати, що це виявилося безумовно ефективним виправданням для Тацуї. Тацуя не міг скаржитись, якщо це було рішення Міюкі.

– Міюкі була одна проти Мінору?

– Вірно. Поки достеменно не відомо, що сталося в лікарні, але шановна Міюкі не постраждала. Усі чотири ляльки-паразити, що прорвались разом з Кудо Мінору, втратили функціональність через магію шановної Міюкі. Кудо Мінору забрав Сакурай Мінамі.

З пояснень Чіхо, він зміг поверхнево зрозуміти розвиток ситуації. Тацуя не міг зрозуміти, що сталося за лаштунками.

«Кокіт» Міюкі нейтралізував Ляльок-паразитів.

Саме сила Міюкі підтримувала печать, яку наклали на Тацую. Водночас коли Тацую звільнили від печаті, Міюкі отримала змогу використовувати свою магічну силу на сто відсотків, у будь-який момент.

Факт, що Кокіт Міюкі міг завдати значної шкоди істинному тілу Паразита, був доведений у вирішальній битві в тренувальному лісі Першої старшої, минулої зими. На відміну від Паразита що паразитує на людях, Паразити в Ляльках-паразитах просто оволодівають машиною, а не зливаються з носієм, і не можуть протистояти магії Міюкі.

Що він не розумів, так це те, чому Міюкі дозволила викрасти Мінамі, хоч не постраждала.

Ще більше Тацуя дивувався, що вона дала Мінору втекти.

Кокіт це магія, яку не можливо стримати. Якщо отримати прямий удар, вас чекає неминуча смерть. Інший результат не можливий.

З магічною силою Мінору, можливо вдасться встояти один раз за допомогою «Костюмованого параду». Однак другого шансу не буде.

Ціль Кокіта - «інформація», під назвою «розумова діяльність». Ця магія назавжди припиняє «розумову діяльність».

Магічна розумова діяльність не є винятком. Якби Мінору захистився від прямої атаки Кокіта Костюмованим парадом, він ніколи б не зміг використати Костюмований парад. Напевно, він зазнає тимчасового зниження магічної сили, навіть якщо його просто зачепить, а не влучить прямо.

Міюкі не мала причин вбивати Мінору. Не мала підстав позбавляти Мінору магії. Насправді не повинна бути ворожою до Паразитів. Паразити — загроза для людського суспільства, але для Міюкі вони просто вразливі істоти, яких можна знищити в будь-який момент.

Якби він не хотів перетворити Мінамі на Паразита, вона могла б підтримати кохання Мінору. Напевно, так вважала Міюкі. Навіть якщо Мінору викраде Мінамі, якщо це зробить Мінамі щасливою, вона з посмішкою проводить їх. Такою була молодша сестра Тацуї.

Однак, можна також сказати, що вона не могла довіряти нинішньому Мінору. Якщо Мінору не відмовиться від ідеї перетворити Мінамі на Паразита, щоб вилікувати її, Міюкі спробує його зупинити.

Не було гарантії, що Міюкі обов’язково переможе в боротьбі з Мінору. Якщо вона вирішить застосувати Кокіт, поразка Мінору неминуча. Однак, якщо магія Мінору атакує Міюкі першою, її перемога буде не визначеною.

Звичайно, Тацуя не дозволить завдати жодної шкоди Міюкі, як би далеко він не знаходився. Як тільки має відбутися напад на Міюкі, Тацуя це відчує. Сприйме, розпізнає, розкладе та зітре саму атаку. Якщо це атака, яку він не зможе знищити, він зітре противника, що здійснює атаку.

Однак з того часу, як Тацуя залишив Токіо, його «поле зору» не вловило прямої атаки на Міюкі. І слова Чіхо, що «Міюкі не пошкоджена», це підтверджують.

Невже Міюкі допустила викрадення Мінамі, без опору Мінору?..

Або була несподівана ситуація, в якій не вдалося атакувати Мінору.

Тацуя не уявляв, що це за ситуація.

– Чи відоме поточне місце знаходження Мінору?

Відклавши марні припущення, Тацуя перемкнув думки на переслідування Мінору. Це безумовно, те на чому потрібно зосередити увагу.

– Деталі про транспортний засіб, який він використовує, невідомі, але схоже, він іде на захід по Національній швидкісній магістралі. Голова родини Дзюмондзі вже підготувався до переслідування.

Не знаючи вигляду та типу транспортного засобу, вуличні камери та можливість стеження зі стратосферних супутників буде марною. Звичайно, зв’язок із системою управління дорожнім рухом також буде перерваний.

– Що змусило вас думати, що він прямує на захід Національною швидкісною магістраллю?

На підставі цих умов і базувалося питання Тацуї.

– Аналіз спостереження за допомогою радару-паразитів.

Радар паразитів ще не був завершеним продуктом. Оскільки для визначення ідентифікації джерела за допомогою багатоточкового спостереження не вистачало точок, тож неминуче, що був відомий лише загальний напрямок.

Однак на цьому етапі технологія не повинна мати змоги пробитися крізь Костюмований парад Мінору та визначити його справжню реакцію. ...Якби Мінору був в ідеальному стані.

–– Мінору зазнав шкоди в бою?

Погіршення магічних здібностей. Це тимчасово чи побічні наслідки, що залишаться постійно? Це шкода завдана позасистемною магією, яка атакує психіку, чи це пов’язано з тим, що Область магічних операцій була перегріта атакою, яка перевищила його оборонні сили?

Швидше за все, він зазнав вплив Кокіта Міюкі, але незалежно від причин, якщо Костюмований парад Мінору ослаб, це стане чудовою можливістю не лише повернути Мінамі, але й піймати Мінору, не вбиваючи його.

Тацуя все ще не наважився вбити Мінору. Справа не в тому, що у нього не виникло емоційної прив’язаності, але, що важливіше, не можна було передбачити, що станеться, коли Мінору буде вбитий, коли буде знищене його тіло.

Мінору зберіг своє его, після злиття з Паразитом, та привидом Чжоу Гонґцзінем. Він явно відрізнявся від військових дезертирів Штатів, з якими він бився минулої зими, і від магів Зірок, що померли сьогодні.

Те, що маги першого класу Зірок були запечатані Сферою запечатування, не означає, що її можна застосувати на Мінору, котрий стане духовним тілом. Можливо, це призведе до появи в цьому світі могутньої духовної форми життя.

Тацуя не збирався йти на такий ризик. Захопити й унеможливити використання магії, наприклад, приспати за допомогою ліків — це найнадійніший спосіб впоратися з Мінору, на цю мить. Такою була ідея Тацуї.

Однак впіймати живим важче, ніж вбити. Навіть у битві не на життя, а на смерть, Тацуя не був впевнений, що точно переможе Мінору в ідеальному стані. Тацуя думав, що наступного разу, коли він битиметься з Мінору, йому доведеться бути готовим до вбивства один одного, подобається йому це, чи ні.

Однак, якщо магічна сила Мінору зменшилася, навіть якщо і тимчасово, це прекрасний шанс для Тацуї. Замість того щоб намагатися повернути Мінамі, треба було бути готовим вирішити усе сьогодні.

Питання Тацуї було поставлене з цією цілю.

– Зараз магічні навички маскування та переховування, здається, ослабили. Скільки триватиме стан ослаблення, невідомо.

Так відповіла йому Чіхо.

Тацуя, ледь, інстинктивно не озвучив свої думки, «це шанс».

◇ ◇ ◇

Тацуя прибув до клініки Тьофу Аоба (лікарні, де лежала Мінамі) всього за двадцять хвилин, після того, як отримав дзвінок Міюкі, під час якого вона попросила допомогу. Від Тьофу до острова Міякі зайняло трохи менше двадцяти хвилин. Відліт був результатом запиту головного дому Йотсуби, той факт, що зворотний рейс був швидшим, демонстрував внутрішні пріоритети Тацуї.

– Старший брат!

Примчала до нього Міюкі. Навколо не було видно магів родини Дзюмондзі, включаючи Дзюмондзі. Можливо вони вже відправились наздоганяти втікача Мінору. Однак були ще люди з родини Цукуба, включаючи Юку. Звертатися «Старший брат» у присутності третьої сторони було не бажано, але Юка та її люди, на щастя, інтерпретували це, тим, що Міюкі все ще перебуває в потрясінні.

– Міюкі. Я радий, що ти не постраждала.

Ці слова Тацуї не були запланованими. Ці слова, спонтанно вирвались з його вуст. Міюкі, яка не очікувала такого почути, широко відкрила очі, але сам Тацуя був здивований більше за неї.

Для нього було природно хвилюватися про Міюкі, і в цьому не було нічого дивного. Однак Тацуя був здивований, що так легко сказав ці слова, що здавалося йому були не властиві.

– Дякую, дуже.

Можливо, відповідь Міюкі не підходила для цього випадку. Однак ці слова подяки також природним чином виникли в її голові.

Міюкі сором’язливо опустила голову, але відразу різко підняла обличчя.

– Шановний Тацуя!

Можливо, даний короткий обмін фразами зіграв певну роль у заспокоюванні паніки. Перехід від «старшого брата» до «шановного Тацуї» був свідченням того, що Міюкі знову повернула самовладання, достатнє, щоб турбуватися про погляди інших.

– Важливіше за мене, Мінамі-чан!

Тацуя обережно поклав руки на плечі Міюкі, що притиснулась до нього, наче закликаючи обняти її.

Легкий тремор відбився в долонях Тацуї.

– Подробиці розкажеш пізніше. Зараз нагальніше — повернути Мінамі.

– ...Ви зможете її повернути?

– Не можу цього обіцяти.

Тут можна було сказати щось для заспокоєння.

Однак Тацуя не хотів бути нещирим з Міюкі.

– Мінору сильний. Крім того, його Костюмований парад сильніший, ніж у Ліни. Навіть якщо його магічні здібності знижені, не можу гарантувати, що зможу його точно знайти.

Тацуя зробив коротку паузу і трохи відступив, щоб мати змогу дивитися в очі Міюкі.

– Однак з часом повернути її буде все складніше. Краще йти прямо зараз.

Тремтіння тіла Міюкі, що відбивалося в долонях Тацуї, припинилося.

– Щоб врятувати... Вірно. Те, що намагається зробити Мінору — це не правильно. Про що думає Мінамі...

Слова Міюкі викликали у свідомості Тацуї підозру. Ніби Мінамі пішла з Мінору з власної волі.

Але він залишив це у своїй свідомості та ніяк не показав на обличчі.

Зараз основна проблема не в цьому.

– Ось воно як. Я негайно вирушаю.

– Шановний Тацуя! Будь ласка, візьміть і мене з собою.

Це прохання було в межах очікування Тацуї.

Міюкі вважала, що це її відповідальність, те, що Мінамі була викрадена. Якби вона від початку не вагаючись застосувала Кокіт на Мінору, Мінамі не проявила б почуття, про які навіть не здогадувалася, і Мінору не скористався б шансом, в цьому звинувачувала себе Міюкі.

Тому вона хотіла виправити свій нерозумний вчинок, власними руками.

Тацуя розумів подібний духовний стан. Тож у нього також виникло бажання взяти її з собою.

– Це неможливо.

Та він не міг погодитись.

Я буду переслідувати у Фрід Сюїт. Маневреність аеромобіля не задовільна.

Не тому, що це небезпечно, а тому, що це питання екіпірування.

– ...Зрозуміла.

Міюкі могла користуватися магією польоту, так само як і Тацуя. Однак, без костюма для підтримки магії польоту, вона буде тягарем для Тацуї. Розуміючи це, Міюкі не наполягала на тому щоб йти з ним.

– Шановний Тацуя, будьте обережні. Подбайте про Мінамі-чан

– Я пішов.

Відповівши Міюкі, Тацуя полетів в небо у західному напрямку.

◇ ◇ ◇

Літаючий броне-костюм «Фрід Сюїт», розроблений родиною Йотсуба, поступався «Мобільному костюму» у функціях підсилення та зв’язку, але за захисними показниками був рівним, чи навіть кращим. Функція стелс, а найголовніше польоту, були значно кращими.

Зв’язок поступався лише кількістю одночасних підключень, та зі швидкістю обробки зовнішніх даних проблем не було. Можна навіть сказати, що він більше підходив для переслідування, ніж мобільний костюм.

В полі зору Тацуї зображалася напівпрозора карта. На широкій карті району Бусо, Західного Канто, червоною точкою, діаметром в кілометр позначалось орієнтовне місце знаходження Мінору, отримане в результаті спостереження сайонових радарів, скоригованих на визначення паразитів.

Він не хотів втрачати час перед лікарнею в Тьофу, але все ж пройшло більше п’яти хвилин до вильоту. Відставання від Мінору було менше тридцятим хвилин.

Однак, Тацуя мав перевагу в тому, що міг летіти над землею, в небі, по прямій лінії, на противагу Мінору, що був змушений їхати дорогою. На дорозі були інші автомобілі, тому вільно їхати було не можливо.

Напівпрозоре коло, що вказувало на поточне положення Мінору, рухалося на захід, перед горою Такво. Щоб наздогнати за п’ятнадцять хвилин, Тацуя збільшив швидкість до чотирьохсот кілометрів на годинну.

◇ ◇ ◇

Мінору, викравши Мінамі, з лікарні, прямував на захід по національній швидкісній магістралі на самохідному автомобілі, підготовленому родиною Кудо. Це був автомобіль-універсал, відмінний від тих, що перевозили Ляльок-паразитів. Це був самохідний автомобіль типу «Bacon» простір задніх сидінь та вантажного відсіку був переобладнаний відповідно до спеціалізації дому на колесах.

В машині було лише двоє — Мінору та Мінамі. Водієм був людиноподібний бойовий геноїд, не Лялька-паразит. Мінамі сиділа на дивані, який одночасно слугував ліжком, а Мінору у пасажирському кислі.

За Мінамі ніхто не стежив. В даних обставинах, вони їхали по шосе, вона не могла вийти з машини., але навіть якби це було не так, Мінору не мав наміру стежити за Мінамі.

Він вважав, що якщо вона захоче від нього втекти, так тому і бути.

Не примушувати. Він вкрав Мінамі через власний егоїзм, але не хотів змушувати її понад це.

Мінору хотів поговорити з Мінамі. Він хотів підтвердити її намір, без втручання Тацуї та Міюкі. Цього бажав Мінору.

Чого насправді хоче Мінамі?

Вона просто не хоче померти.

Або ж вона не хоче втратити магію.

Що вона обере: «бути людиною» або «бути магом».

Навіть якщо Мінамі відповість: «я можу відмовитись від магії» і «і я хочу прожити посереднє життя як людина», Мінору вирішив не переконувати та не примушувати її. Він заприсягся собі, що ніколи не вдасться до обману, щоб зробити Мінамі Паразитом.

Мінору просто хотів щось зробити для неї.

Він не міг стерпіти простого мовчазного спостереження і бездіяльності. Це безперечно егоїзм і нав’язування з його боку.

Якби Мінору був трохи дурнішим, або якщо був особистістю, яка бачить лише те, що перед ним, він міг би жити набагато спокійніше.

Однак він був розумним і розумів, що розлука з Тацуєю та Міюкі була примусово і зневагою волі Мінамі.

Ось чому більше не хотів ніяк обмежувати її...

Він не міг не вдаватися в питання, який у Мінамі зараз вираз обличчя.

Вона сердиться?

Проявляє ненависть?

Чи зневажає його?

Він не сів біля Мінамі, придушуючи ці тривоги, щоб показати свою рішучість не обмежувати її.

Однак Мінору сів на пасажирське сидіння, подалі від Мінамі не лише через свою хлопчачу вередливість.

Через Кокіт Міюкі, його магічна сила значно знизилась. Він не був надто шокованим самим потрясінням, тому що відчував, що це тимчасово, але поточна ситуація не вселяла оптимізму.

З початку втечі, він відчував присутність «машинних очей», що стежили за ним. «Інформація» про визначення сайонової хвилі передавалась через «інформаційний вимір».

У нинішній, ситуації коли ефект Костюмованого параду був послаблений, через зменшення магічної сили, не можливо повністю блокувати виявлення сайонової хвилі машиною. Найкраще, що він міг, це зменшити точність виявлення.

Точність в радіусі десяти метрів. Це було обмеження роботи радіолокатора, що слідкував за ним, і який Мінору визначив з поточної інформації.

Зараз він викривляв відгук від себе, знижуючи ефективність до п’ятисот метрів. До того ж це не означало, що він був в центрі цього радіусу. Переміщаючи джерело, маскуючи сайонову хвилю, вперед-назад, вліво-вправо по дорозі, роблячи результати виявлення не стабільними.

На швидкісному шосе не було обмеження швидкості, але надмірне прискорення приверне увагу. Незалежно від того, наскільки він поспішав, він не міг їхати надто швидко. Єдиний спосіб уникнути переслідування родин Йотсуба та Дзюмондзі — з усіх сил використовувати ослаблений Костюмований парад. Але якби він був поряд з Мінамі, він би не зміг зосередитись на своїй магію

І зовсім нещодавно підтримувати маскування ставало де далі важче.

На нього був направлений погляд.

Мінору відразу зрозумів, що це «Погляд духів» Тацуї.

Але просто знання цього нічим не допоможе.

В нинішньому стані, Мінору не міг відвести погляд Тацуї.

Він мав зробити все можливе, щоб принаймні не видати точне місце розташування.

Незалежно від думок Мінору, Мінамі була вдячна, що він тримав дистанцію. Якщо вона зараз відчула б людське тепло поруч, вона швидше за все відразу ж пригорнулася б до нього. Так Мінамі оцінила свій психічний стан.

Вона почувалась винною.

Вона зрадила Міюкі. ...Вона сама не могла в це повірити.

Чому вона зрадила свою господиню, Міюкі.

Чому вона зрадила Міюкі та захистила Мінору.

Вона не могла погодитися зі своїм альтер его, в глибині її свідомості, що висловило провокаційну думку, наче їй більше подобається Мінору ніж Міюкі.

Не можна сказати, що у неї не було відчуття, що вона просто не хоче цього визнавати. Однак в глибині було стійке переконання, «все зовсім не так».

Почуття до Міюкі та почуття до Мінору були абсолютно різного типу.

Для Мінамі, Міюкі була головною.

Так було спочатку.

Але зараз вона думала про неї як про сім’ю та сестру. Вона захищала її, ризикуючи життям, не через обов’язок, а, тому що вона була важливою.

Саме через ці почуття вона змогла проявити свою силу за межами своїх можливостей, попри раптовість атаки магією стратегічного класу «Туман-бомба». Мінамі не досить чітко усвідомлювала причини своїх дій, але це була безпомилкова істина.

З іншого боку, справжніми почуттями Мінамі до Мінору були, «я все ще не розумію». Що вона думала про Мінору. Мінамі постійно думала про це. Вона досі не змогла дійти висновку.

Якщо просто запитати, подобається він їй чи ні, Мінамі відповість, що подобається.

Однак на запитання «наскільки подобається?» вона забариться з відповіддю.

У неї досі таке відчуття.

Мінамі відчайдушно намагалась згадати той момент коли зрадила Міюкі.

Попри відчайдушні старання, вона не могла пригадати про що думала у той момент, коли стала перед Мінору і прокричала «Будь ласка, зупиніться!» Міюкі.

Однак вона була переконана, що обере не Мінору, а Міюкі.

Вона твердо вірила, що не відмовиться від своєї вірності Міюкі.

«Не сумнівайся» і вір, рішуче наказала собі Мінамі.

◇ ◇ ◇

Арктур вирішив об’єднатися зі своїми соратниками, щоб виконати свою місію зі знищення установки на Зоряному реакторі.

Однак те що привид — це духовне тіло, що зберегло інформацію про фізичне тіло, не означало, що він міг вільно літати.

Звичайно, фізичних обмежень не було. Ні моря, ні гори не були для нього перепоною, а швидкість руху буде залежати від відчуттів. До речі, Арктур побував на місці другого пілота надзвукового винищувача.

Але у формі привида, було не можливо скористатися навігаційною системою, яка автоматично встановлює пункт призначення. Якщо не знати пункту призначення, як би швидко не летіти, це лише вичерпає розумові сили.

Його рух повинні були помітити.

І він міг знайти товаришів, незалежно від того, наскільки вони далеко. ...Так мало бути.

Але як би Арктур не зосереджував сприйняття, він не міг знайти жодних ознак Регула.

Це тому, що він більше не Паразит?

Все ж знову став людиною?

Арктур здивовано нахилив набік свою не матеріальну шию.

І спробував ще раз, цього разу використавши древню магію сприйняття, для пошуку біологічних хвиль свого підлеглого. Ця позасистемна магія передавалась серед корінних американців, а сила реакції відповідала інформаційній відстані та не залежала від фізичної.

Наприклад, якщо ви лише сьогодні познайомились з людиною, ви зможете отримати лише нечітке відчуття, навіть якщо перебуваєте в сусідній кімнаті. З іншого боку, друзі, близькі родичі, племені вороги та звірі, що були поранені внаслідок невдалого полювання, дадуть чітку відповідь, незалежно від того, людина вона чи ні, навіть якщо вони знаходилися на відстані більше ста миль.

Проте місцезнаходження Регула визначити не вдалося. Хоч він був партнером, з яким вони п’ять років працювали в одному підрозділі.

«Його вбили?..»

Песимістичне припущення шокувало Арктура.

Але він не міг дозволити собі сумувати.

«Це відчуття?!»

Розкидана мережа виявлення Арктура, вловила ще один сильний з ним зв’язок.

«Таке, як і того разу?!»

Ворог, який атакував літак відразу після прибуття до Японії та закував його в пастку тіла. Він рухався в північному небі, на захід.

«Це ворог.»

Магія Арктура підказувала йому хто є ворогом.

Не знаючи, що це кінцева мета покладеної на нього місії, «Шіба Тацуя», Арктур почав переслідувати фігуру в небі, щоб помститися зі своїх побратимів і за себе.

◇ ◇ ◇

Перед горою Такао Тацуя загальмував.

«Напевно, наздоганяю.» Подумав Тацуя, стежачи за Мінамі зчитуючи її Ейдос, фільтруючи зайву інформацію, що йому заважала.

Без будь-яких перешкод, він мав би змогу з’ясувати поточне положення Мінамі з іншого боку Земної кулі. Інформаційна відстань між Тацуєю та Мінамі, що жили в одному домі, була дуже малою. Навіть якщо детальні координати приховані магією Мінору, можна побачити приблизну інформацію про «відносну відстань».

Думка Мінору, що погляд Тацуї був спрямований на нього, була хибною, оскільки те, за чим слідував Тацуя була інформація Мінамі, яка була йому ближчою.

Тацуя вимкнув відображення даних з візора і поглянув на дорогу внизу.

Для того, щоб стежити безпосередньо за сайоновою хвилею.

Навіть в ослабленому стані, використовуючи магію маскування, Мінору не випускав надлишкових мисленнєвих часток, які можна було сприймати на відстані.

Але хвилі Паразита не повністю були приховані, про що свідчило визначення їх радаром паразитів Ймовірно через ушкодження заподіяні Кокітом Міюкі

«...Це?»

Погляд Тацуї вловив чужорідну хвилю, яка явно відрізнялася від людської

Намагаючись визначити джерело, схожої на серпанок хвилі, Тацуя знизив висоту.

Але наступної миті він припинив спуск, відчувши ознаки магії з лівого боку. І навпаки набрав висоту.

Коли він піднявся наче підскочивши в небі, трохи нижче промчала магічна блискавка.

В повітрі, Тацуя повернувся до джерела магії.

Точка активації магії та вихідна майже співпадали. Вистрілили блискавкою прямо з руки, наче з рушниці заряджених частинок. Це не дуже популярна форма магії в сучасній магії, за винятком використання бойових девайсів.

Ворог був древнім магом. Поява ворога, яку передбачав Тацуя, була несподіваною.

Ворог був не матеріальним.

Духовне тіло, яке є копією фізичного, проявило ворожість до Тацуї.

«Тіло з мисленнєвих часток з волею — привид? Ні Астральна проєкція?!»

Тацую атакувала наступна магія. Закручуючись, на нього летів спис з різко стисненого повітря.

Тацуя нейтралізував вихровий спис, що намагався прошити його, розвіявши плазмові іскри на його поверхні, які не булли метою створення магії, за допомогою Переривання техніки.

Переривання техніки — це магія, яка аналізує інформацію магічної послідовності та розриває зв’язки організованих мисленнєвих часток. На першому етапі отримується інформація, записана в магічній послідовності.

Одночасно зі змістом магії, і відомостями про володаря магії.

Хоч це ефірне тіло є копією тілесної форми, деталі не були відтворені. Якщо чітко не знати, хто інша людина, ви зможете мати лише силует.

Але зараз, розшифрувавши магію противника, Тацуя знав справжню особу ворога.

«Зірка, Олександр Арктур, маг зірки першого класу.»

Це розпізнання надало привиду детальну інформацію.

Гуманоїдне тіло з мисленнєвих часток, що протистояло йому в повітрі, прийняло обриси мага міцної статури, з яким він бився на транспортному літаку на базі Дзама.

◇ ◇ ◇

Мінору відразу вловив ознаки магічної битви, що почалася над головою.

«Один — Олександр Арктур.... А б’ється він з паном Тацуєю?»

Особу того хто атакував магією він відразу впізнав. Адже ніхто інший як Мінору пробудив запечатаний розум Арктура.

Він не підтвердив повного зняття печатки, але він відразу впізнав його, оскільки форма хвилі примари, що билася в небі, була такою ж як і в Арктура, з яким він зв’язався, коли знімав печатку.

До речі, ядро привида, що вийшло з фізичного тіла являло собою псіонове інформаційне тіло, подібне до Паразитів, але він також носив інформаційне сайонове тіло, що покривало його наче одяг.

Мінору відчув Арктура не через сприйняття саме тіла з духовних часток привида. Це був результат визначення супутнього інформаційного сайонового тіла.

Мінору міг лише здогадуватись, що інший — Тацуя, з тієї причини, що той виступав суперником.

Він не зміг виявити сайонову хвилю від Тацуї.

Супротивник Арктура не випускав хвилі мисленнєвих часток, хоча однозначно використовував магію.

Він витрачав свої мисленнєві частки лише на Ейдос на який впливала магія, і не виникало жодних побічних ефектів ні в інформаційному, ні у фізичному вимірі.

Приховування забезпечувалося не високорівневою магією, а маніпулюванням магії на високому рівні. Це було мистецьке використання техніки.

«...Ні, якщо добре подумати, іншого варіанту й не було. Настільки добре поводитись з магією може лише пан Тацуя».

Це могло бути переоцінкою. У світі може бути більше майстрів, досвідченіших ніж Тацуя. Однак серед магів, в оточені Мінору, щоб могли настільки ефективно використовувати магічні техніки, на думку спадав лише Тацуя. Принаймні Мінору не знав когось іншого, крім Тацуї.

«...Тацуя намагається нас наздогнати.»

Усвідомлення цього змусило Мінору шалено нервувати.

Він усвідомлював, що його магічні навички тимчасово знижені. Він не був впевнений, що неодмінно зможе втекти від Тацуї, навіть в ідеальному стані. Якщо він залишатиметься в своєму ослабленому стані, Мінамі повернуть.

ЇЇ заберуть з його рук.

Мінору подумав, що йому це не подобається..

Він ще не почув відповіді Мінамі.

Він не впевнився в її почуттях.

Стосовно магії, Мінору ніколи не покладався на інших.

На інших він покладався лише через фізичні аномалії тіла.

Він покладався на інших лише в цьому.

Але стосовно магії не було нічого, чого б він не міг зробити та покладався б на інших.

Це був перший досвід Мінору.

«Прошу!.. Тридцяти хвилин вистачить. Будь ласка, затримай пана Тацую якось!..»

Молився привиду Арктура, що розпочав безрозсудний бій, Мінору

Мінамі помітила наближення Тацуї, не тому, що вловила відлуння магічного бою, як Мінору. Не тому, що, вловила сайонову хвилю Тацуї, невідому Мінору.

...Спостерігають.

Іншою інтуїцією, ніж магічне чуття, Мінамі відчула себе саме так. Це був погляд Тацуї, який Мінамі відчувала щодня в Першій старшій і дома.

На відміну від початку, його погляд більше не здавався безпричинним.

Але більше ніж за рік страх повністю не зник.

Страх не того, що її лаятимуть. Не було жодних ознак, що Тацуя збирався її лаяти.

Було страшно від того що на вас просто дивляться і все про вас знають.

Мінамі розуміла, що далека від досконалості. Як в роботі, так і в особистості. Невміла Я, не талановита Я, ледача Я, потворна Я. Є багато «Я», які не хотілося б щоб були відомі іншим і навіть щоб на них не дивилися.

Коли Тацуя дивиться на неї, вона відчуває, що навіть такі «Я» стають розкриті.

Мінамі розуміла, що занадто багато думає. Їй з самого початку сказали, що сила Тацуї не досягає до розуму інших, і незабаром їй стало зрозуміло, що він не з тих любителів, що отримують задоволення розкриваючи дрібні секрети інших.

Однак те, що Тацуя має силу виявляти приховані речі, це абсолютний факт. Навіть якщо він не здатний читати чужі думки, все ж здатен бачити їх гріхи. Як суддя пекла. Як ангел, що діє як прокурор на Страшному суді.

Ніби існувало обмеження в двадцять чотири години або менше, але це не дуже заспокоювало. Коли вони жили в одному домі, не було жодного шансу, щоб він не бачив Мінамі більше двадцяти годин.

Минуло менше години, як вона скоїла злочин зради.

Зараз вона не лише опустила погляд, ай охопила себе за плечі, зігнулася і стиснулася.

Мінамі боялася.

Не засудження Тацуєю.

Тацуя не буде судити гріхи Мінамі.

Він скаже що це не варте називатися гріхом.

Якщо вона настільки нікчемна, від неї відмовляться.

Ось цього злякалася Мінамі, відчувши погляд Тацуї.

◇ ◇ ◇

Привид Арктура випустив магію в Тацую.

Тацуя повністю нейтралізував її Розпадом і Перериванням техніки.

Тацуя розкрив справжню особистість ворожого духовного тіла. Впізнавши в ньому Олександра Арктура із Зірок, з яким він зіштовхнувся на транспортному літаку, що приземлився на базі Дзама.

Тому він не міг позбутися почуття недоречності того, що відбувається. Магія привида Арктура, була різноманітнішою ніж тоді, коли його обмежувало фізичне тіло. Він навіть розпочав психічну атаку, використовуючи позасистемну магію, що тоді не використовувалась.

Мало того, проблем від нього було набагато більше, ніж під час їх останнього бою.

Використання магії без фізичного тіла не дивувало. Прикладом духовного тіла, здатного використовувати магію, був Паразит.

Однак те що він духовна істота, не означало, що його магічні навички покращились. Принаймні, в минулих експериментах, що проводилися в Японії, не було результатів, щоб у стані поза тілом сила та швидкість активації магії покращились. Подібні експерименти проводила й родина Йотсуба, і Тацуя навіть був присутній на двох з них, але ті рази висновком було те, що швидкість магії не змінюється, а сила скоріше зменшується.

Перехопивши Перериванням техніки «Лезо гарячого повітря», що було доведене до високотемпературної плазми шляхом адіабатичного стиснення, Тацуя дозволив зануритися у думки у своїй свідомості.

«...Чому він не користувався цією силою минулого разу?»

Те, що вони були в літаку, не повинно було бути причиною. Тоді Арктур сам пробив фюзеляж транспортного літака. Він не міг боятися знищити літак, і той факт, що там були союзні солдати, не був причиною, тому що він був свідком того як Тацуя знешкодив його колег.

Важко уявити, що він стримував свою силу.

Чи він якось збільшив сили, вибравшись з печаті.

«Мінору зламав печать Мікіхіко, але...»

Тацуя не міг використовувати древню магію, для запечатування Паразита. Але він розумів її природу. Її не можливо було зруйнувати з середини.

«Одночасно з розпечатуванням, він використав техніку для підсилення магії?»

Тацуя не знав магії, що підвищує рівень магічної майстерності інших. Однак само собою зрозуміло, що Тацуя не знав усієї магії й усвідомлював це.

«Подумаю над цим пізніше.»

Арктур вистрілив кулями з нестисненого повітря. Це магія кулі якою створюють ефект протилежний атмосферному тиску, сферично розсіюючись одночасно з контактом з ціллю. Її атака завдає шкоди охолодженням, що виникає в наслідок адіабатичного розширення та різкого падіння атмосферного тиску.

Тацуя розібрав частину магічної послідовності, що визначала примусову дифузію, Перериванням техніки.

Як він і розраховував, потужність перешкод події Арктура була витрачена марно, не викликавши ніякого ефекту.

Цей захист виснажував супротивника, а не зводив магію нанівець, але все-таки це захист, а не атака. Він не міг відбити Арктура, просто захищаючись.

Тацуя скористувався магією Польоту і швидко зблизився з привидом Арктура. Націлившись на людиноподібне інформаційне сайонове тіло, що містило інформацію про фізичне, а не духовне тіло.

Арктур наче очікував, що Тацуя скоротить відстань.

Наче чекаючи цього, перед Тацуєю стала розпечена стіна.

Високо температурний бар’єр з адіабатичного стиснутого повітря.

Тацуя зруйнував магічну послідовність, що стискала газ, Перериванням техніки.

Вивільнене тепло та вибух були заблоковані бронею Фрід Сюїт.

Наблизившись на відстань менше десяти метрів, Тацуя вдарив Арктура потоком сайонів.

Переривання техніки.

Якби опонентом була особа з фізичним тілом, потрапивши під сайоновий потік, він би зазнав короткочасного порушення почуттів.

Тіло було міцною захисною оболонкою, що захищає розум, а інформаційне сайонове тіло зливається з фізичним для досягнення стабільності.

Навіть якщо Переривання техніки знесе частину інформаційного сайонового тіла, дефект негайно буде усунутий зверненням до інформації фізичного тіла.

Однак якщо не має прихистку під назвою фізичне тіло, не буди змоги відновити інформаційне сайонове тіло.

Якщо інформаційне сайонове тіло пошкоджене тиском сайонів.

Привид Арктура пережив Переривання техніки Тацуї. Гумоноїдний силует виглядав трохи «схудлим», але це все. Інформація, під назвою Олександр Арктур, збереглася.

Арктур віддалився від Тацуї.

Він не тікав. Просто розірвав дистанцію.

Арктур випустив серію голкоподібних блискавок, які було важко побачити не озброєним оком.

Тацуя уникнув їх, маневром в повітрі, а не Перериванням техніки.

Відстань між ними перевищила діапазон Переривання техніки.

Тацуя внутрішньо відчув нетерплячість.

Самохідний автомобіль з Мінамі все ще рухався на захід.

Там, у Мінору. Має бути сховок з магічним приховуванням. Він навіть не знав, як довго магічна сила Мінору буде зниженою. Можливо, через п’ять хвилин виявити місце розташування Мінамі буде не можливо.

Однак якщо не дати відсіч ворогу перед собою, він не зможе продовжувати переслідування. Однак, Тацуя не міг знайти зачіпок для перемоги.

Він мав великий бойовий досвід. Навіть якщо не брати до уваги вік, його можна описати ветераном сотень битв.

Він також пережив досвід битв з магами, які користувались астральним тілом.

Однак він вперше зіткнувся з таким міцним привидом. Астральна проєкція зазвичай класифікується як пошукова магія. Це не магія для прямого бою.

Початково тіло привида прив’язане до фізичного тіла, і можна сказати, вийти з тіла і діяти — це неприродний стан. Активне використання магії, окрім пасивних здібностей, зазвичай унеможливлює підтримку цього «неприродного стану». Навіть маги, що цілком звикли до цієї техніки, обмежувалися кількома хвилинами прямого бою.

Однак привид Арктура не показував ознак зменшення своєї присутності, хоча від початку бою минуло вже п’ять хвилин. Він все ще міх випускати магічні атаки в Тацую.

Крім того, в минулому не було привида, який міг би протистояти Перериванню техніки Тацуї. Навіть від прямого попадання Переривання техніки духовне тіло не зруйнувалося. Однак ефірні тіла, з якими він бився в минулому, були пошкоджені достатньо, щоб не мати можливості підтримати відокремлений стан.

Поза системна древня магія противника намагалася втягнути Тацую в ілюзію божевілля. Це також дратувало.

Від магії, спрямованої на розум, не можна ухилитися, незалежно від того, наскільки вмілі фізичні дії ухилення. Тацуя, який не міг використовувати магію ментального приховування, не мав жодних контрзаходів, окрім зведення нанівець самої магії ворога.

Що разу, коли Арктур використовував магію психічного втручання, Тацуя був змушений активувати техніку Перериванням техніки. Перейшовши на оборону, не вдавалося знайти ефективних заходів для нападу.

З такими темпами, він виявиться в поганій ситуації. Поки Тацуя знешкоджував усю магію Арктура. Однак, якщо витривалість супротивника не знизиться і магія привида не вичерпається першою, існує ймовірність, що Тацуя програє.

Магія, що атакує розум знову кинулася на Тацую. – ...Хаос Фантом1. Магія, що відтворює у свідомості об’єкта психоделічні зображення та звук, які він відчув би, якби прийняв галюциногени. Це була медична магія, яка спочатку була розроблена, як метод лікування психічних розладів, що не мають фізичних ефектів. Тоді її називали «Невпорядкована ілюзія», а не настільки кричущою назвою «Ілюзія Хаосу».

Хоча сама по собі вона не мала вбивчої сили, Тацуя і цього разу розвіяв магію, що створювала смертельну перевагу Перериванням техніки. В цій магічній системі, тактика з Перериванням техніки неминуче відставала. Процес аналізу магічної послідовності та її подальше розбирання не можливо розпочати, не дочекавшись нападу противника.

Щоб подолати ситуацію, необхідно було самому розпочати атакувати. Привид Арктура атакував не лише позасистемною магією. Від магії спрямованої на розум, не можна ухилитися, а лише захищатись. Однак коли його атакували хвилями, енергетичними та повітряними снарядами, можна було ухилитися і перейти до контратаки.

«Але зараз дистанція надто велика.»

Недоліком Переривання техніки був малий діапазон.

Як правило, магія не залежала від фізичної здібності. Навіть якщо розрив в просторі здається перепоною для магії, то це просто тому, що в особистому сприйнятті оператора магії виникає відчуття «далеко» і магія не дістане. Це наче маг сам накладає на себе обмеження.

Але Переривання техніки це виняток принципу дистанції. Ця магія, точніше техніка, маніпулювання мисленнєвими частками, дійсно підпорядковувалася фізичним обмеженням відстані. Гранична межа змінювалася залежно від оператора, але як тільки потік сайонів перетинає цю межу, потік мисленнєвих часток згасає в ефект руйнування сайонового інформаційного тіла гасне.

У випадку Тацуї, обмеження потоку становило близько тридцяти метрів. Хоча він мав винятковий діапазон Переривання техніки, він все-таки поступався іншій магії.

Навіть зараз, Арктур тримався на відстані понад п’ятдесят метрів від Тацуї. Попередній демонтаж, що був випущений з відстані менше десяти метрів, здавалося не завдав великої шкоди, але його все ж вистачило, аби Арктур насторожився. У будь-якому випадку, цю відстань потрібно було скоротити. Оскільки він завдав хоч якоїсь шкоди, єдиним ефективним засобом атаки є Переривання техніки. Тому що магія Розпаду не діє на духовні тіла.

«...Чому вона не працює?»

Таке питання раптово виникло в свідомості Тацуї, в процесі деактивації магії Арктура.

«Розпадом» не скористатися, оскільки я не можу розпізнати структуру розуму.»

«Розум, привид, це інформаційне, псіонове інформаційне тіло. Я не можу «побачити» структуру сформовану з духовних часток.»

Він сам відповів на своє питання.

Це було зрозуміле обмеження Тацуї. Але цього разу, його відповідь не переконала його свідомість.

«Я можу розкласти людське тіло.»

«Але я дивлюся безпосередньо на будову людського тіла. Я не можу мікроскопічно проаналізувати, кожну молекулу, з яких складаються клітини, та їх зв’язки.»

«Крім людського тіла, я можу розкласти й інші речовини. І в цьому випадку, я безпосередньо не розпізнаю молекулярні зв’язки.»

«Розбираючи на частини механізм, він не розбирається, переглядаючи поєднання деталей.»

«Я просто «бачу» інформаційне сайонове тіло, в яке записана інформація про будову, розумію її структуру та розкладаю.»

Це було не приниженням його гідності. Такою була його магія.

Технологія, що копією та зберігає інформацію про події, що існують в цьому світі, і підмінює її. Це і була магія. Родина Йотсуба оцінила «Розпад» Тацуї як, «не магію», але за фундаментальними принципами він не що інше, як магія.

« Я не бачу матерії. Але можу її «розібрати».»

«Тоді чому можна говорити, що магія Розпаду не працює лише тому, що я не «бачу» структуру розуму безпосередньо?»

Запитав себе Тацуя.

«На що я зараз дивлюся?»

Те, що він розпізнає як «Арктур» це сайонова структура, що містить інформацію про його тіло.

Однак там зберігалася не лише інформація про матерію, з якої складається тіло. Хоча це до кінця не з’ясовано, головна роль мисленнєвих часток, в живих істотах — поєднувати тіло, що належить до матеріального світу, з розумом, що існує в іншому вимірі.

Сайони, що не мають впливу на фізичне, мали один виняток, генеруючи електромагнітні сигнали у клітинах мозку, організовані хвилі мисленнєвих часток, а електромагнітні хвилі мозку генерують сайонові хвилі. Завдяки своїй природі, мисленнєві частки відповідають за спілкування між розумом і тілом.

Інформація притаманна будь-якій події. Інформація про подію записується в сайонах. Це стосувалося і явища, спричиненого самими мисленнєвими частками. В інформаційному сайоновому тілі, що зберігало фізичну інформацію, також залишалася сайонова інформація, що використовувалась для спілкування з розумом.

У сайоновому тілі Арктура, яке бачить Тацуя, записано уривок для впливу мисленнєвих часток на цей вимір.

«В першу чергу, чому духовне тіло має супроводжуватись інформаційним сайоновим тілом?»

Поставив собі нове запитання Тацуя.

Атака Арктура, якщо точніше, маневр зближення для використання Переривання техніки, був перерваний, і він зосередився на перехоплені та ухиленні, але інтуїція Тацуї підказувала йому, що він зараз не повинен припиняти думати. Прислухавшись до голосу розуму, він почав побудову гіпотези.

«Цей ворог, не лише Олександр Арктур». Істинне тіло Паразита завжди покрито зовнішнім покривом мисленнєвих часток.»

«Розум не міг безпосередньо контролювати тіло. Не міг безпосередньо розпізнати інформацію, яку сприймає тіло.»

«Розум, являючи собою інформаційне псіонове тіло, передає команди тілу надсилаючи хвилю мисленнєвих часток і отримує інформацію прийняту фізичним тілом, приймаючи сайонову хвилю.»

Можливо розсудивши, що Тацуя не бачить необхідності в контратаках, Арктур став атакувати інтенсивніше. Машинально зводячи нанівець магію ворога, Тацуя занурився у свої роздуми.

«Чи буде так само без тіла? Розум не зможе напряму втручатися в цей вимір, не зможе отримувати безпосередньо інформацію про цей вимір?»

«У світі сучасної магії, основна гіпотеза полягала в тому, що інформаційний вимір не означає існування іншого світу, відокремленого від цього. Інформаційний вимір — це не що інше, як платформа для запису інформації про подію. З цим світом існували двосторонні відносини.»

«Чи має духовне тіло прямий доступ як до інформаційного, так і до матеріального виміру?»

«Чи воно отримує доступ до матеріального виміру та інформаційного виміру, використовуючи як провідника сайонову структуру?»

Наче одкровення, Тацую осяяла ідея.

«Тоді якщо розібрати сайонову конструкцію, що слугує точкою доступу для духу, можна буде відрізати його від цього виміру?!»

Тацуя вирішив спробувати.

Перш за все, він направив здатність розпізнавати інформаційні тіла «Погляд духів» на тіло привида Арктура.

В привиді була виявлена структура, яку розум використовує для зв’язку з інформаційним виміром.

Інформація про фізичне тіло не підходила.

Інформація в розділі сайонового інформаційного тіла, який тіло використовується для спілкування з розумом,

Інформація про ворота, що виводять магічну послідовність

«...Це не те.»

«Ворота», що існували в нижніх шарах свідомості та у верхніх підсвідомого, це прохід де розум мага та його тіло випускають магічну послідовність з Області магічних операцій на цільовий Ейдос, але Арктур, що вийшов з тіла, не використовував «ворота», описані в привиді, для активації магії.

Очевидно, «ворота» - це модифікація каналу, за допомогою якого розум спілкується з тілом.

«…!?»

Від Арктура в Тацую летіла магічна атака психічного втручання.

«Погляд духів» Тацуї, що працював в на повну потужність, вловив вихід магії.

Через відволікання на спостереження, знешкодження магії на мить затрималося.

Тацую вдарила галюцинація, що позбавила його почуття простору.

Опустившись всього на два метри, він розклав магічну послідовність, що прилипла до нього, відновив контроль над орієнтацією в просторі та магією польоту.

«Що зараз?..»

Тацуя спрямував свій «погляд» на сайонову структуру, яку щойно помітив, при цьому підлаштувався, щоб не надто зосереджуватись на своїй свідомості.

Схоже канал виводу магічної послідовності духовного тіла був одноразовим, оскільки від нього залишився лише слід.

Зараз через нього не було жодного підключення.

Але недалеко від нього був виявлений інший канал.

Тацуя виявив канал своїм «поглядом», зводячи нанівець атаку Арктура. З середини привиду по каналу з дуже коротким інтервалом, майже безперервно, лилася сила втручання в подію.

Атаки Арктура тривали.

Якщо не поспішати, можна буде знайти інші канали, але він не міг собі цього дозволити. Він повинен якомога швидше закінчити бій і наздогнати Мінамі.

Тацуя націлив свій «погляд» на канал сили втручання в подію, який він виявив.

Аналіз структури каналу.

Витративши час, щоб визначити різницю між інформаційними тілами матеріальних та фізичних явищ та магічною послідовністю, Тацуя виявив, канал, що підтримував постійний процес.

«...Це «канал» підтримки техніки астральна проєкція.»

Майже одночасно з завершенням його аналізу.

Атаки Арктура стали ще більш інтенсивними.

В них відчувалося щось на зразок нетерпіння.

Можливо, відчувши його «погляд», Арктур відчув небезпеку.

Однак це не змінило дій Тацуї.

Розібрати атаку противника.

Підготувати власну атаку.

Хоча в розкладанні Ейдосу фізичних явищ були певні відмінності, в сутності, розкладання сайонового інформаційного тіла ні чим не відрізнялося.

Можна сказати, що схема розбору інформаційного тіла, пов’язаного з інформаційним тілом, близька до розбору магічної послідовності.

Вирішивши так, Тацуя застосував результати своїх досліджень при побудові магічної послідовності Перериванням техніки.

Витративши вдвічі більше часу, ніж зазвичай, хоча і всього менше пів секунди, Тацуя кинув магію розкладання інформаційного тіла на тіло привида Арктура.

Замість того, щоб розібрати весь привид, націлився на активний магічний канал, що підтримував астральну проєкцію.

Ефект був.

Він «бачив», як канал сили втручання в подію зруйнувався.

З відповідної частини тіла привида вийшла хвиля духовних часток. Тацуя не міг бачити духовні частки, як частинки, і відчувати їх хвилю, як спалахи певної яскравості.

«Справжня природа сили втручання в подію це хвиля духовних часток?!»

Сила втручання в подію виливається безпосередньо з області несвідомого оператора в Ейдос цілі. Самим магом це могло бути визначено як «вливаю силу втручання в подію».

Але зараз Тацуя, знищивши відкритий канал втручання в подію, ймовірно, перший маг, який «спостерігав» силу втручання в подію.

– Значить в магії на ряду з мисленнєвими частками використовуються і духовні...

Він мимоволі озвучив свої думки.

Оскільки сила втручання в подію рухається миттєво, наче телепортація, вона не розпізнається як хвиля духовних часток, навіть обдарованими людьми, що могли безпосередньо бачити духовні частки, наприклад, однокласницею Тацуї, Мідзукі.

Навіть магія, що заповнює простір самим втручання в подію, наприклад, втручання в зону, спостерігалася лише як «магія» у стані після того, як вплинула на простір.

Це не означає, що справжня природа втручання в подію раніше не досліджувалася. Гіпотеза про те, що псіонове інформаційне тіло, а не сайонове — опосередковує силу втручання в подію, також існує серед дослідників магії, хоч і в меншості.

Однак, це перший випадок, коли справжню природу сили втручання в подію спостерігали як хвилю духовних часток. Якщо це не є непорозуміння Тацуї, це стане великим відкриттям в магії.

Однак цього разу розуміння аналізу як воїна мало пріоритет над допитливістю дослідника.

Тацуя звернув увагу на стан привида, а не на знищення каналу сили втручання в подію.

Зміна була миттєвою.

Привид Арктура, який безперервно атакував, перестав рухатися.

Він не лише перестав рухатися в просторі, активність інформаційного сайонового тіла також не спостерігалась.

Щільність мисленнєвих часток, з яких складалось ефірне тіло привида зменшилась.

Розчинення припинилося приблизно за секунд дев’ять.

Відразу після цього привид Арктура зник, ніби був всмоктаний в порожнину.

Через закриття шляху подачі сили втручання в подію, магію астральної проєкції зберігати не можливо, і духовне тіло Арктура було відкинуте назад, до фізичного тіла.

◇ ◇ ◇

«...Бій повинен був йти з моєю перевагою.»

Подумав Арктур в темряві.

Він зустрів того, хто є ворогом, його і товаришів.

Він з усіх сил намагався відплатити.

Ворог мав лише один спосіб атакувати духовне тіло. Мало того, діапазон настільки короткий, що його не можна назвати магією. Супротивник також мав потужний засіб нейтралізації магії, але принаймні він не програв би, якби продовжував атакувати на відстані.

І так мало бути.

Раптово він відчув сильний біль.

Арктур не мав досвіду виривання зубів, але якби йому виривали зуби без анестезії, саме такий біль він і відчував, такі думки викликала нинішня агонія.

Було відчуття, що витікає щось безпосередньо пов’язане з життям, це не кров, а наче кров.

Раптом поле зору потемніло. Справа не лише в зорі. Замінники п’яти почуттів, що відтворювались у привиді, раптово згасли.

Реальність раптово почала віддалятись.

А коли він це зрозумів, Арктур вже опинився у цій темряві.

Незабаром він зрозумів, що ця темрява наповнена порожнечею.

Арктур згадав цю темряву, повністю ізольовану від зовнішнього світу.

...Він повернувся до запечатаного тіла.

Він думав, що помер. Він припустив, що зв’язок між розумом і тілом повністю розірваний.

Але очевидно це було непорозуміння. Схоже, що Его і його тіло були пов‘язані невідомим ланцюжком. Розмірковував Арктур в згасаючій свідомості.

Думки ставали туманнішими. Він не міг думати й міркувати.

Я думаю, отже я існую.

Якщо це відоме висловлення Декарта вірне, то в той момент, коли він припинить думати, «я» зникне.

Арктур втратив свідомість втратив думки і його самосвідомість занурилася в темряву порожнечі.

◇ ◇ ◇

«...Думаю на цьому все.»

Зі складностями, але все ж Тацуя відбив Арктура.

Однак шквал Переривання техніки та розпад заклинання були надзвичайно виснажливими.

Якщо перенапружитись, він все ж зможе летіти.

Але зараз він не міг перенапружуватись.

...Потрібно було врятувати Мінамі.

Тацуя сам так вважав, але Міюкі хотіла цього більше, ніж він.

Однак пріоритетом Тацуї була Міюкі, в не Мінамі. Якщо він програє тут, не зможе допомогти Міюкі в екстреній ситуації.

Тацуї дозволялося перенапружуватися лише якщо так бажає Міюкі, або щоб нейтралізувати загрозу для неї.

Звісно іронічно, що він протистояв Арктуру, щоб мати змогу стежити за Мінамі, і в результаті втратив таку можливість, але доведеться змиритися з цією реальністю.

Тацуя спустився в непримітному місці, біля південного підніжжя гори Такао, осторонь від шосе Кошу. Повітряна битва почалася з північного боку гори Такао, над узбіччям національного швидкісного шосе, але під час бою перемістилася на інший бік гори.

Викликавши інформацію костюма він перевірив поточний час.

«Бій тривав близько п’ятнадцяти хвилин...»

Минуло більше часу, ніж очікував Тацуя. «І я більше не можу дозволити собі діяти», подумав Тацуя.

...Отже, було правильно не перенапружуватись.

Не можна було заперечувати, що у нього було відчуття поразки, але саме так розсудив Тацуя, перевіряючи свій стан.

Зараз він ще міг летіти. Але якщо знову дійде до повітряного бою, він не міг очікувати достатньої ефективності. Він вирішив, що краще трохи відпочити на землі.

Літаючий бойовий костюм «Фрід Сюїт», який носив Тацуя, виглядав дуже схожим на комерційний виріб, що був у широкому продажі, так що він не виглядав дивно, навіть якщо рухатись дорогами загального користування. Попри те, що ходити в мотоциклетному костюмі трохи дивно, але не настільки дивно, щоб привернути увагу на узбіччі дороги.

Краще не переодягатися, враховуючи, що відбудеться після того, як він відновить відстеження. Маючи це на увазі, Тацуя зняв шолом і розслабленою ходою, що не збивала його дихання, рушив на захід.

◇ ◇ ◇

Маги родини Дзюмондзі, під командуванням Катсуто, з суворими виразами на обличчі, переслідували машину Мінору.

Донедавна, відповідно до рішення Ради кланів, вони чекали Мінору біля лікарні, де лежала Мінамі.

Роль відведена родині Дзюмондзі, полягала у співпраці з родиною Саєгуса для захоплення Кудо Мінору. Однак сьогодні родина Саєгуса була абсолютно марною проти атаки Мінору, а родину Дзюмондзі Мінору обманув, попри те що на чолі стояв голова родини, Катсуто.

Маги родини Саєгуса, що не змогли навіть наблизитись до Мінору, повернулись до особняка, щоб отримати вказівки свого голови Коуічі. З іншого боку, родина Дзюмондзі, яка не лише не змогла досягти мети, завадити плану Мінору, захопивши йому, ай допустила грубу помилку, дозволивши викрасти Мінамі, що виступала приманкою, помчала в погоню за Мінору, Катсуто особисто сів в автомобіль.

Підрозділ переслідування загалом складався з восьми осіб, по чотири в кожному семимісному позашляховику, що були модифікованими військовими машинами. У такому складі, група видавалася недоукомплектованою, але через головну роль родини Дзюмондзі в обороні столиці, вони не могли виділити більше людей.

Але водночас, під командуванням Катсуто було вісім елітних представників родини Дзюмондзі. Також була пихата думка, що більше людей не потрібно.

Перш за все, вони відстали від Мінору, оскільки громадяни опинились в заручниках. В прямому бою вони б не програли. Якщо вони покинуть місто, їх опонент не зможе застосувати ті ж методи. Катсуто і його підлеглі горіли від приниження, до того як вирушили переслідувати Мінору.

Радар родини Йотсуба визначив траєкторію втечі Мінору, і підрозділ переслідування родини Дзюмондзі, під керівництвом Катсуто, відправився через десять хвилин після того, як Мінору викрав Мінамі.

Щоб компенсувати затримку в десять хвилин, Катсуто наказав своїм підлеглим їхати максимально швидко. Їх автомобілі не були ні поліцейськими, ні не належали до екстрених служб. Хоча зараз на автостраді не було обмежень швидкості, на дорозі вони були не одні. Небезпечне водіння могло стати предметом розслідування поліції. Переслідувачі рухалися на захід, практично на граничній швидкості.

Незважаючи на всі ці зусилля, Катсуто раптово наказав водієві звернути на дорогу загального користування. Іншій машині було наказано продовжувати переслідування, і його позашляховик, на перехресті Хатіодзі повернув до магістралі Косю, по швидкісній автомагістралі Кен-О.

Жоден з підлеглих не сумнівався в наказі. Маги родини Дзюмондзі знали причину, без пояснень Катсуто.

Вони відчули ознаки запеклої магічної битви над південним схилом гори Такао. З погляду старого адміністративного поділу, це все ще Токіо. Як маги родини Дзюмондзі, що є наріжним каменем оборони столиці, вони не могли цього ігнорувати.

Маги родини Дзюмондзі мали нижчий рівень пасивного сприйняття, ніж видатне активне втручання. Вони не дуже добре вловлювали магічні хвилі, що виникали в наслідок магічної битви. Це визнавав і сам Катсуто, голова родини Дзюмондзі.

Можливо битва, яку вони зараз сприйняли, почалася раніше. Можливо все вже вирішилося, але вони цього не знатимуть, поки не наблизяться достатньо близько.

Проте вони не могли пройти повз.

Первісна роль родини Дзюмондзі — захищати столицю від збройних атак. До загроз, які потрібно було усувати, належали не лише атаки матеріальною зброєю, але й магією.

Безумовно, існує ймовірність, що Кудо Мінору становить загрозу для цієї країни. Рішення Ради кланів не можна було ігнорувати.

Однак, не зважаючи на те, що це була окраїна столичної зони, виявлені ознаки, що відбувається магічна битва, не можна було ігнорувати. Як голова родини Дзюмондзі, Катсуто сам мав з цим розібратися.

Однак, коли вони їхали на південь від перехрестя Хатіодзі по автомагістралі Кен-О, ознаки бою зникли. Очевидно бій був вирішений без втручання. Одним варіантом було повернутися на швидкісне шосе та відновити переслідування, але їм доведеться хоча б раз зійти з шосе.

Останній раз відлуння бою були помічені на південному сході, в небі, від гори Такво. Катсуто знову наказав направити машину в цьому напрямку.

◇ ◇ ◇

Тацуя зупинився та озирнувся на звук від самохідної машини, що наближалась ззаду.

Справа не лише в тому, що автомобілі, що проїжджали тут, були рідкістю. Він відчув в ньому ознаки знайомої людини.

«Дзюмондзі-семпай?»

Він засумнівався, чому Дзюмондзі Катсуто, який мав би переслідувати автомобіль Мінору, і рухатися на захід по національному швидкісному шосе, рухається на південний захід по швидкісному шосе від гори Такао, по шосе Косю. Однак для Тацуї, який хотів відпочити якомога більше, щоб відновити сили витрачені в бою, це був зручний збіг.

Тацуя зупинився і розвернувся.

Менше ніж за дві хвилини, наблизився і зупинився перед Тацуєю масивний позашляховик.

– Шіба?

Як і припускав Тацуя, саме Катсуто відкрив вікно з боку пасажирського сидіння і назвав його ім’я.

– Дзюмондзі-семпай. Якщо ви переслідуєте Мінору, будь ласка, візьміть мене з собою.

У відповідь на нахабне прохання Тацуї, Катсуто відповів одним словом, – сідай.

Тацуя сів на лівому сидінні другого ряду. Прямо за Катсуто.

Минуло не так багато часу, як Тацуя спалив руку Катсуто в Ідзу, відновив її теж сам Тацуя. Проте Тацуя повернувся до нього спиною, не показуючи ознак настороженості. Були це міцні нерви, добродушність чи відмінний від інших людей спосіб мислення.

Але Тацуя навіть не замислювався про те, що відчуває Катсуто, і відповідно до запрошення, сів в машину. В цьому Тацуя та Катсуто могли бути схожими.

– Шіба, з ким ти бився?

Це було перше запитання Катсуто в автомобілі.

– З паразитованим солдатом USNA

Тацуя не мав причин це приховувати. Тому правдиво відповів на питання

Однак в цій відповіді не можливо було заперечити відчуття відсутності пояснень.

– Невже істинне тіло Паразита, залишило носія і долетіло до цього місця?

Те, що Катсуто, який нещодавно мав справи з істинним тілом Паразитів, прийде до помилкового висновку, здавалося зрозумілим.

– Ні, я думаю це не істинне тіло Паразитів. Ну можу стверджувати певно, тому що не здатен детально бачити духовні тіла, але підозрюю, що це ефірне тіло, що вийшло з тіла за допомогою техніки Астральна проєкція.

Можливо, Тацуя зрозумів, що його пояснення було не повним, і цього разу дав трохи довшу відповідь.

– Астральна проєкція? Паразита?

– Навіть не знаю, чи був це Паразит.

– ...Але ти сказав, що це паразитований військовий Штатів.

– Це правда. Це другий раз коли я з ним зіштовхнувся. Минулого разу він точно був Паразитом.

Катсуто, що запитував з поглядом в перед, озирнувся назад. Показавши своє лице в профіль із-за підголівника, гострим поглядом поглянув на Тацую.

– ...Це означає, що Паразит знову став людиною?

– Я не маю жодних обґрунтувань, окрім особистого враження, але думаю, що цю можливість не можна виключати.

Катсуто знову повернувся в перед і склавши руки на грудях, тихо зітхнув. Про Паразитів від початку було відомо не багато. Можливість повернення людей від Паразита — це ще один вимір.

Він додає нові варіанти того, як боротися з людьми, паразитованими істотами з інших вимірів.

– ...Американський солдат був подоланий?

Питання свідчило, що Катсуто поки відклав свої думки про Паразитів.

Тацуя не мав заперечень проти цього рішення.

– Гадаю мені вдалося його нейтралізувати.

– Зрозуміло.

Кивнув Катсуто у відповідь.

– Як ти й сказав, ми переслідуємо Кудо Мінору. На основі інформації, наданої родиною Йотсуба, інший автомобіль зараз прямує до озера Каваґуті.

Додав він, глядячи на екран навігатора.

– Якщо в’їдуть в місто буде клопітно...

– Шкоди буде менше, ніж від бою в центрі міста. Маючи це на увазі, немає іншого вибору, як певною мірою піти на компроміс.

Схоже, Катсуто сердився, що не вагаючись залучать третю сторону. Можливо до такої рішучості призвело, залучення Мінору громадян в околицях лікарні Тьофу як щит.

Брови Катсуто здригнулись. Однак це була не реакція на погіршення ситуації.

– Здається він зійшов з шосе. Це... Шлях не веде у місто. Пункт призначення ліс Аокігахару?

Тацуя одягнув шолом, що тримав в руці.

Ті ж дані, що отримав Катсуто, відобразились на візорі.

Коло, що вказувало поточну позицію Мінору, з великою похибкою, в кілометр в діаметрі, продовжувало рухатись на захід південніше міста, по березі озера Каваґуті. Звичайно, якщо оцінити курс, можна було подумати що в лісі Аокігахару є якась схованка. Тацуя також дійшов такого висновку.

Ще в минулому столітті Аокігахару вважали магічним місцем, з якого не можливо вибратись. Та, якщо знати, що там хтось є, пошук буде не складним.

Але чомусь Тацуя не відчував оптимізму.

◇ ◇ ◇

Фургон з Мінору та Мінамі їхав вузькою дорогою, що йшла між деревами.

Це була ґрунтова дорога, але під час руху нерівностей не відчувалося.

Ліворуч і праворуч були стіни дерев. Над головою був зелений навіс. Дорога, шириною в один автомобіль, плавно звивалася, і видимість становила менше десяти метрів.

Навіть Мінамі, що була занурена у свою провину, не могла не здивуватися і була вражена, невже в лісі Аокігахару, вдовж Фудзі є дорога.

Мінамі навіть не усвідомила коли та де вони виїхали на цю вузьку дорогу. З дороги, що йшла зі сходу на захід по південному березі озер Каваґуті та Сай, вони рушили на дорогу, що обходила Фудзі з західного боку і рушили на південь, рухаючись деякий час, раптово виїхали на цю вузьку дорогу.

Дорога була такою, що якщо вони зустрінуть транспорт, вони застрягнуть один напроти одного, але крім їх машини не було навіть пішоходів, не кажучи вже про інші машини. Настільки рівна дорога, ймовірно, використовувалась туристами для прогулянок.

Раптом перед Мінамі, що крутила шиєю, постало несподіване видовище.

Зору раптово відкрився. Одноповерховий дерев’яний будинок, побудований на великій, добре вирівняній ділянці.

Біля будинку, що не виглядав розкішним, але віяв якоюсь екзотикою, дорога закінчувалась і не йшла далі.

Вузька дорога, якою вони щойно приїхали, призначалася лише для того, щоб дістатися до цього будинку і поїхати звідси.

Ділянка являла собою ідеальне коло викреслене в лісі, без паркану та воріт.

Фургон зупинився перед головним входом.

Озирнувшись назад, Мінамі здивувалась втретє.

Вузька дорога, якою вони приїхали, зникла.

◇ ◇ ◇

– Ем?

З сумнівом голосі, промовив Катсуто.

Не було необхідності запитувати чому. Тому що Тацуя відчував те саме.

Світлова точка, що відображала позицію Мінору, на забралі, раптово зникла.

Тацуя зняв шолом.

Катсуто по рації зв’язався з іншою самохідною машиною.

– ...Ось як. Зрозумів. Чекайте на місці, доки ми не прибудемо.

Закінчивши розмову, Катсуто повернувся до Тацуї.

– Схоже, втікача, Кудо Мінору, втратили з поля зору. Автомобіль, що переслідував його попереду, втратив його реакцію перед Вітряною печерою Фудзі.

– Мабуть, вони повернули в ліс, але невідомо, на схід чи захід?

– На жаль.

Тацуя більше не сказав ні слова, що звинувачували б родину Дзюмондзі. Він не забув, що й сам так само загубив Мінору.

– Є дві можливості.

– Так. Або Кудо Мінору відновив свою початкову магічну силу, або ж втік у схованку, яка має потужну систему переховування. Або ж обидва.

Тацуя не мав заперечень трьох варіантів, озвучених Катсуто.

– У будь-якому випадку, не має іншого вибору, як шукати сліди на місці.

Усі погоджувалися з цим рішенням..

Коли Тацуя та Катсуто приєдналися до автомобіля, який переслідував Мінору попереду, було близько шістнадцятої двадцять. Хоча літнє сонцестояння вже минуло, дні все ще були довгими. Попри те що ліворуч і праворуч дорога заросла деревами, було не достатньо темно, щоб була необхідність в освітлені.

– ...Шіба, ти щось знайшов?

Катсуто, який поперемінно дивився на стіну дерев зліва і справа, злегка зітхнув, повернувся і запитав у Тацуї. – Я дещо перевірю.

Тацуя, який дивився на ряди дерев, як Катсуто, перейшов дорогу і рушив до лісу на західній стороні. Підлеглі Катсуто продемонстрували невимовне здивування.

Замість того, щоб пройти між деревами, тіло Тацуї, що увійшло прямо в стіну кущів, пройшло крізь гілки та стовбури дерев, що були у нього на шляху.

Тацуя розвів руки в сторони й повільно повернувся.

Зробивши півоберт, рука Тацуї не торкнулася навіть листя, не кажучи вже про гілки.

Навпаки, дерева навколо нього зникли.

Натомість з’явилася вузька дорога, по якій ледве пройде один автомобіль.

– Ілюзія?

Запитав у Тацуї, що повертався, Катсуто.

– Так. Потужна магічна ілюзія, яку не розкрити поки безпосередньо не наблизитись. З огляду на те, що немає ознак використання магії, схоже, використовується магічний інструмент класу реліквія.

– Магічний інструмент?

– Не знаю що саме це було. Можливо, це невідома техніка древньої магії.

– Гм...

Катсуто склав руки на грудях і задумався. Поки що магія, що приховувала вхід, була розвіяна, але не відомо які техніки їх чекають попереду.

І це міг бути не єдиний прихований проїзд. Не можна бути впевненим, що Мінору проїхав саме цим шляхом.

Все ще з хрещеними руками, Катсуто перевів погляд на Тацую.

– Якщо шукати з неба, ми його не знайдемо.

Під поглядом Катсуто, Тацуя злегка гірко посміхнувся.

– Вірно...

Якщо це ілюзія, яку можна розкрити з неба, її існування повинні були виявити розвідувальні супутники та стратосферні зонди. Сили Самооборони не залишили б це без уваги. Ліс Аокігахару — це не лише туристичне місце, але й військовий об’єкт, який Сили Самооборони регулярно використовували для тренувань в лісовій місцевості.

Дурість, піддавати ризику солдат, тренуючи їх в лісі, в якому невідомо хто створив ілюзію. І вони не могли допустити існування цієї техніки.

Однак фактично тут була встановлена ілюзія. Навіть Сили Самооборони не пропустили б її через недогляд, вірно що вони допустили велику помилку. Однак, з іншого боку, це означало, що встановлену тут магію не можливо помітити з неба.

– Йдемо далі. Входження до тигрового лігва не означає що можна отримати тигреня, але повернення сюди не покращить ситуацію.

– Згоден.

Можливо, Катсуто не потребував підтримки Тацуї. Однак, як тільки Тацуя погодився з рішенням Катсуто, маги родини Дзюмондзі повернулись до своїх машин.

Але, на жаль, слова Катсуто про те що «входження до тигрового лігва не означає що можна отримати тигреня», наче за законом Мерфі, що говоріть «справа, що має шанс на невдачу, (завжди зазнає невдачі)», стали пророчими.

Вузька дорога переривалася на пів шляху, і вони не змогли нічого знайти, навіть кілька разів пройшовши туди-сюди.