[13]
– ...Не думаєш, що це жахливо? Я публічно принижена, публічно принижена.
На високий пронизливий голос дівчини, що відображав хвилювання, відповіддю було.
– ...Четвертий раз
Це був голос дівчини, що, здавалося, спала.
Різниця в температурі між двома людьми, що розмовляли телефоном, як між літом та зимою.
Однак подібне може бути неминучим. У Хоноки була причина для збудження, а у Шізуку були підстави потребувати сну.
Причина схвильованості Хоноки. Полягала в тому, що прагнення її серця були виставлені на загал. Було відчуття що це трохи анахронізм і занадто серйозно для нинішнього часу, те що вона хоче не просто любити, або тужити за кимось, а віддати себе повністю. Соромно було почути просто з чиїхось вуст, жадання, які не можеш висловити, а тут вони прозвучали не лише перед людиною, до якої їх відчуваєш, ай перед великою кількістю, тож не дивно, що вона перебувала в агонії сорому. Її не втішало, що почуття висловила не людина, а одержимий робот-покоївка.
– Це нормально, мені було так ніяково.
Її наполегливий голос почав вимагати співчуття від співрозмовниці. Коли Хонока ображено відвернулася, Шізука, на екрані, злегка зітхнула.
– Я тебе розумію, та хочу, щоб ти зрозуміла ситуацію. Як думаєш, який зараз час?
З іншого боку, у Шізуку була причина заявити, «я хочу спати». Це був час чи, вірніше, різниця в часі. На підтвердження слів Шізуку, весь екран заповнив годинник з трьома стрілками. Велика годинникова стрілка, на циферблаті з класичним арабським дизайном, вказувала між IV та V. Різниця в часі між Токіо та Берклі (Каліфорнія) становить сім годин. Якщо у Токіо дев›ять тридцять вечора, у Берклі - пів п›ятого ранку.
– Можна ж почекати, принаймні дві години.
Природно, що Шізуку була сонливою. Її повіки ось-ось закриються. Зі щирим виразом вибачення, Хонока знизила плечима.
– Я чекала годину...
На виправдання Хоноки, Шізуку здалася і видихнула, зітхнувши.
– За роки, в тобі це не змінилося...
– Я завжди завдаю клопотів...
– Не завдаєш... Якщо слідкуєш за часом.
– Ум... Вибач.
Глядячи через екран на Хоноку, у якої не залишилося виправдань, Шізуку знову зітхнула. Схоже, разом зі зітханням була відкинута сонливість, бо очі, що були наполовину закриті, на цей раз мали досить яскраве сяйво.
– Але, можливо, з цього вийде щось хороше.
Чітко вимовив голос, якому, як завжди, не вистачало емоцій.
– Що? Що? Тут немає нічого хорошого!
Хонока забула, що щойно була пригнічено., і люто заперечувала легковажні, втішливі слова Шізуку.
– Але ти ж не могла сказати це власними вустами.
Однак, Шізуку не просто так сказала слова «щось хороше». Ймовірно через тон або через те хто це сказав, протест Хоноки був відбитий одним пострілом.
– Ти знаєш, що маєш схильність до залежності?
– Нічого подібного...
Хонока намагалася рефлекторно заперечити, але, напевно, розсудила, що не зможе заперечити це навіть сама собі. Слова заперечення згасли на пів шляху, і під поглядом Шізуку, на екрані, однак з напівзакритими повіками, Хонока відвернула погляд.
– Хонока, скільки років ми знайомі.
Для перестраховки, Шізуку завдала удару ніжним тоном.
– ...Нічого не можу зробити.
Хонока визнала зауваження Шізуку, голосом, що здавалося, був покірним.
– Я ж з «Елементів».
«Чи залежить особистість від генів?» Звично задумалася Шізуку, але сперечатися про це не було сенсу. І вона знала, що це не те, що потрібно обговорювати.
– Покладатися на когось ні добре, ні погано. Думаю, що це заперечуватимуть лише лідери, які прагнуть не від кого не залежати та тримати ініціативу.
На не звинувачувальні слова кращої подруги, Хонока відповіла нерішучим поглядом.
– Я маю на увазі, що пан Тацуя, підходяща людина, від якої може залежати Хонока.
Глядячись в очі, через камеру, Шізуку говорила тоном, що виділяв кожне слово.
– Так... думаєш?
— Так...
На ліниве питання Хоноки, Шізуку кивнула, без жодних сумнівів.
– Думаю, що пан Тацуя - це людина, яка може реагувати лише на те, що хоче партнер. Людина, яка ідеально, точно відповідає на запити того, хто просить.
– Хочеш сказати, що потрібно говорити чітко?
– Вірно. І, звісно, він простодушний.
– Ну, це?..
На таке боязке питання Хоноки, Шізуку відповіла.
– Навіть якщо він зробить те що ти просиш, натомість він не змушує тебе робити чи говорити щось сексуальне, ось про що я.
Це було справді відверто, на стільки, що можна назвати домаганням.
Обличчя Хоноки залилося червоним.
Хоча на рожевому, але у виразі було розчарування.
– Хонока, можливо, ти хочеш бути трохи агресивнішою.
– Шізуку!
Закричала Хонока, глядячи в екран. Але там було лише обличчя Шізуку, що говорило «це ж правда».
– Досить!
Навіть якщо вона надувшись відвернулась.
– ...
– ...Шізуку.
Зрештою тою, хто подала звук, була Хонока.
– Я, що я повинна робити.
– Ти маєш бути агресивнішою.
Шізуку також не мала великого романтичного досвіду. Швидше, вона менш досвідчена, ніж середньостатистичні дівчата-підлітки цієї країни та епохи. Однак, вона зробила просте твердження, щоб підштовхнути найкращу подругу, яка потрапила у глухий кут, тому що занадто багато думала.
– Я все ще намагаюся бути агресивною...
– Спроби марні. Суперниця занадто сильна.
– Суперниця.?..
– Міюкі важко перемогти.
– Міюкі? Міюкі ж та пан Тацуя.
– Брат і сестра. І?
Шізуку одним словом відкинула здоровий глузд Хоноки. Це одне слово «І» мало на увазі, «Я це знаю і що далі».
– Таке, ну, таке.
Хонока з шокованим виразом похитала головою в камеру. Однак, в очах Шізуку, що була давньою подругою, вона не лише здавалася шокованою, ай була спокійною.
– Хонока, це ж не означає, що ти хочеш зайнятися сексом з паном Тацуєю.
– О, звісно ні! Ну, це не означає що я зовсім не зацікавлена, але...
Трохи вовтузячись, по інший бік екрана, Шізуку продемонструвала вираз «про що ти говориш». Однак саме вона відчула себе незручно, щоб продовжити мовчати. Тож насильно повернула хід розмови.
– Єдиний раз, коли кровний зв’язок стає перешкодою, це коли ви робите подібне. Якщо ви щасливі просто бути разом, ваш кровний зв’язок вам не заважатиме. Я хотіла б запитати у Міюкі.
– ...Що?
«Я не хочу це чути, але не можу не запитати...» З таким виразом на обличчі запитала Хонока.
– Що вона думає про пана Тацую.
– ...Ну і?
– Чи любить вона його.
– ...Так.. звісно...
З блідно-синім обличчям їй хотілося закричати, та все ж Хонока пробуркотіла це з видихом.
– Не любов прихильності, а кохання.
– ...Так?
– Як дівчина, що каже що любить чоловіка. А не лише тому, що вона «молодша сестра».
– ?
Однак, здається, вона не могла вирішити, як інтерпретувати цю додаткову інформацію від Шізуку.
– Але...
– Але?
Заохочуючи Шізуку, що вагаючись перервала слова не переривати діалог, повернула теж слово іншим тоном.
– Це межа, яку вона не визнає, навіть для себе, думаю, що Міюкі дуже любить Тацую, як дівчина.
Продовженням її слів було впевнене припущення.
– Шізуку, я теж так думаю...
Здогадка Шізуку трохи перечила здоровому глузду загалу, та Хонока не заперечила їй.
— Так. Тому потрібно вирішити бій, перш ніж вона це визнає.
– Що ти маєш на увазі?
Запитавши це, Хонока не прикинулася простодушною.
– До того, як Міюкі стане серйозною, Хонока повинна стати найкращою з кращих для пана Тацуї.
Надаючи, подумки, форму тому, що сприймали вуха, зважаючи на можливість, після слів «Міюкі стане серйозною», в голові Хоноки виник образ, того що найймовірніше відбудеться.
– Таке, не можливо...
– Не можна здаватися. Цього разу це була катастрофа, але її можна використати, щоб привабити його.
Шізуку обережно заохочувала Хоноку, що пробурмотіла опустивши плечі, щоб підняти її бойовий дух.
– Привабити пана Тацую?
– Так. У будь-якому випадку, просто розкажи йому все.
– Але чи не буду я клопотом...
– Все добре. Пан Тацуя точно не буде цим обтяжений.
Ці слова були не просто втішанням. Дивна довіра, але Шізука насправді так думала.
◇ ◇ ◇
Якраз в той же час, коли Шізуку розпалювала Хоноку.
Тацуя протистояв Ліні, що перетворилася на Анджі Сіріус.
Багряне волосся, золоті очі. Змінилося все, від рис обличчя до зросту, вона зовсім не схожа на Ліну. Навіть якщо вона не носитиме маски, ніхто не пов’яже Анджі Сіріус з Ангеліною Шіелдс, якщо про це не знає. Здавалося, що для приховування особливості було ефективніше, приховувати особистість, не приховуючи обличчя маскою.
Тацуя уважно оглянув її зовнішній вигляд. Він не провів останніх пів місяця граючись. Використовуючи «Плащ» Якумо, як тренувального опонента, він накопичував заходи протидії магії фальсифікації інформації, «Парад».
Схоже, в результаті цього тренування. Тепер він розумів, що зараз «Парад» Ліни зупинився на зміні зовнішності, а інформації про координати перезаписана не була. В позитивній ситуації, Тацуя подумав, що навіть якщо відповідні координати будуть підроблені, він зможе прицілитися
Але в цій ситуації, він не міг бути оптимістом. Ліна не просто гралася зі своєю зовнішністю, тому що може дозволити собі бути недбалою. Швидше, зараз не було місця для подібного. Причиною того, що інформація координат не була переписана, могла полягати в тому, що не можна було забезпечити необхідну магічну силу.
(Іншими словами, поточна магія вимагає настільки великої потужності).
Кодове ім’я «Сіріус» присвоюється верхівці елітного магічного підрозділу армії USNA «Зірки». Іншими словами, це маг з найвищою магічною силою USNA. Магія, на яку їй довелося зосередити стільки своїх магічних ресурсів.
Вирвавшись з темряви ночі, поруч з Тацуєю та Чібою Наоцуґу засяяли промені світла. Ймовірно, це була атака променем високоенергетичної плазми. Тоді назва магії, що вона використовувала...
«Можливо, безсумнівно. Тобто, «Хеві Метал Бурст»».
Магія стратегічного класу одного з тринадцяти апостолів, Анджі Сіріус – «Хеві Метал Бурст». Магія, що перетворювала важкі метали у високоенергетичну плазму і додатково підсилювала підняттям тиску та електричним відштовхуванням між катіонами, під час плазматизації, шлях газифікації, поширюється на широку область.
До речі, багато людей, крім Анджі Сіріус, могли використовувати магію перетворення матерії в плазму. Однак просто іонізовані атоми не створюють відштовхувальну силу, оскільки створена плазма є електрично-нейтральною, в цілому. Окрім Анджі Сіріус ніхто не міг використовувати «Хеві Метал Бурст» не лише в масштабі та швидкості, тільки вона могла реалізувати процес первинного вивільнення з плазми виключно електронів, зберігаючи стан плазми.
Але «Хеві Метал Бурст» був би магією, що викликає високоенергетичну плазму, котра б поширювалася у всі напрямки від епіцентру. Однак, плазма що атакувала Чібу Наоцуґу, була променем.
«І не лише напрямок. Ефективний діапазон... Дальність поширення контролюється.»
Промені плазми, що відбив Наоцуґу, не пошкодили будинки вздовж дороги, оскільки плазма не дістала. Можливо, була передбачена процедура, щоб плазма втрачала енергію, після проходження цілі, або було встановлене силове поле, що виступало обмежувачем на кінці пучка.
«Як вона змогла це зробити?» З першого погляду, не зрозуміло, але, мабуть...
«Той «посох»».
Та незвична «тростина», яку тримала Ліна в руках, можливо, зробила це можливим. Напевно, ні, це безумовно, обладнання для підтримки техніки, розроблене в USNA. Якби він знаходився в стороні від ситуації, то похвалив би таку чудову технологію.
«Але зараз вона найбільша загроза».
Він не зміг точно зрозуміти систему контролю потоку плазми, але не то, що він зовсім нічого не зрозумів. Якщо він знову «побачить», зможе вжити заходів. Або ж він видає бажане за дійсне? Тацуя відразу відмовився від цієї ідеї. Зараз у ваганнях не має нічого хорошого.
Швидше це проблема.
«У прямій атаці, чи залишаться в мене сили для контратаки?»
Проти фізичних атак Тацуя володів необмеженою здатністю до відновлення, але все що він міг, це відновитися, а не захиститися.
Необмеженою був ступінь пошкоджень, а не їх кількість.
Поточний промінь далекий від швидкості світла. В найбільшому, швидкість становить третину швидкості світла, він поступається блискавці, що приблизно в шість сотень перевищує швидкість звуку, від моменту появи до моменту до удару блискавки. У кращому випадку, у сто разів перевищує швидкість звуку.
Але все-таки, не потрібно й двох мілісекунд, щоб покрити відстань, на цю мить, у шістдесят метрів. Це синонім поняття мить. Побачити можна, уникнути не можливо.
Але...
«Якщо речовина рухається з такою великою швидкістю, повинна утворюватися сильна ударна хвиля, навіть якщо це розріджений газ. Її відсутність означала нічого іншого, як заздалегідь підготовлений шлях».
Якщо він зможе виявити прокладання «шляху», зможе відвести себе від лінії променів.
Тацуя мобілізував своє сприйняття і зосередився на Ліні.
Під світлом вуличного ліхтаря, що розсіював темряву, Ліна відвела погляд від очей Тацуї, розвернулася до нього спиною на підборах, і озирнувшись назад, тонко посміхнулась.
Було очевидно, що це запрошення.
Тацуя здивувався.
Не було сумнівів, що це пастка, але якщо це пастка, Тацуя вже знаходився у ворожих щелепах.
Тільки тому, що він не прийме запрошення, він не думав, що повернеться цілим.
Навіть з метою усунення ворожих цілей, про стрілянину в такому місці не було і мови.
Перед очима Тацуї, який не мав уявлення що робити, ноги Ліни легко відштовхнулися від дороги.
Це був каталізатор, що розвіяв вагання.
Це можна було швидше назвати стрибками, а ніж бігом, від яких багряне волосся швидко колихалося.
Активізувавши, контроль гравітації, так само як Ліна і залишивши Наоцуґу, що застряг у конвульсіях по усьому тілу, Тацуя прослідував за її спиною.
◇ ◇ ◇
– Майор Сіріус увійшла в контакт з ціллю!
– Відповідь?
– Жодної.
Таємна команда і контрольна кімната, облаштована армією USNA в японському офісі фіктивної компанії, перебували в паніці.
Стратегію захоплення довилося змінити вже на першому етапі, але подібне не могло змусити кінцівки Вірджинії Баланс тремтіти.
Втручання в бій стороннього, що, схоже, був японським агентом, скоріше було очікуваним.
Причина в іншому.
На початку розростання паніки, Ліна самовільно залишила свою позицію.
Головнокомандувач «Зірок», Сіріус, уповноважений діяти самостійно, що не порушувало військових норм. Але зараз використовувалась командна стратегія. Тільки тому, що це не зручно, не значило, що можна робити що заманеться.
Саме Баланс залишила використання Бріонак на розсуд Ліни, але було несподіваним, що ним скористаються посеред вулиці.
– Ціль почала переслідувати майора Сіріус.
Після наступного звіту, атмосфера в контрольній кімнаті перейшла до повного спокою.
Думаючи про прибирання, включаючи повернення Зоряного пилу, у неї починала боліти голова. Але поки що, операція повернулася до попереднього сценарію. ...Тож, полковник Баланс думала лиш про це.
«Чи може статися так, що мені доведеться припинити операцію?»
– Зв’яжіться з автофургоном.
Наказала полковник оператору стриманим голосом, що не проявив внутрішнього розчарування.
◇ ◇ ◇
Світло, здавалося охоплює все місто, та було місце де світло переривалося.
Чорна пуста зона що виникла в безсоннім замку, під назвою Токіо.
Парк, до якого його запросили, знаходився між вогнями міста.
Ні, це, схоже, пустир, а не парк. Живопліт був доглянутим, але тут не було лавиць та снарядів дитячих майданчиків. Вуличний ліхтар також був влаштований лише для годиться. Можливо це була громадська земля, облаштована як вільна територія для використання в час катастроф і знехтувана в процесі реконструкції.
Під одиноким величним ліхтарем, Ліна показала своє золоте волосся.
Над головою, наче купол, була темрява.
Сьогодні вночі, з самого початку, було хмарне небо, без видимих місяця і зірок, але було очевидно, що не лише через це.
Оптична магія блокувала камери на супутниках спостереження і стратосферних платформах.
Тут він у ворожій облозі.
Зараз він не дивувався і не хвилювався, бо знав, що це пастка. Тацую більше здивувало, що не було сліду іншої магії, окрім приховування.
«Вони не хочуть втручання магії?..»
Іншими словами, магія, котру збирається використати Ліна, є для неї настільки складною технікою, це означає, що вона настільки потужна, що її товариші вирішили, ефективніше залишити її одну, ніж нападати в групі.
Причина вивільнення ілюзії, ймовірно полягала, в необхідності сконцентруватися на техніці нападу.
«Все-таки, це «Хеві Метал Бурст»».
– Тацуя.
Коли Тацуя підтвердив навичку Ліни, вона заговорила.
– Не думала, що ти прийдеш сюди так безпечно.
– Просто дратувало часте і наполегливе стеження.
Почувши кусючу відповідь, Ліна посміхнулася жорстокою посмішкою.
– Ти впевнений. Але цього разу ти занадто самовпевнений.
Ліна націлила на Тацую тростину, яку тримала в руках, затиснувши під пахвами.
– Тацуя, здавайся. Я не знаю як ти нейтралізував магію, але ти не зможеш нейтралізувати дію Бріонак.
Ці слова Ліни не були простою рекомендацією здачі.
«Бріонак... Brionake? Або «Брунак»?»
Але, на основі її слів, в голові Тацуї склалися завершальні частини головоломки.
Назва мала значення.
Озвучена назва, після її складання, частково розкрила для нього деякі атрибути.
Зосередившись на спостережені та думках, Тацуя забув відповісти на рекомендацію.
Ліна сприйняла це, як відмову.
Її не можна було звинувачувати у квапливості.
Попри те, що вона забула надати термін надання відповіді, не отримання відповіді на рекомендацію щодо здачі трактується як відмова.
Ліна схопила один бічний відросток, що горизонтально стирчав з посоха.
Ця часина повинна була бути чимось, що виконувало роль рукоятки.
Через тонкий стержень завдовжки вісімдесят сантиметрів, дві третіх нижньої частини Бріонака, пройшла подвійна світлова спіраль мисленнєвих часток і у верхній третині, що збільшувалася у товщині, в сорока сантиметрах, від руків’я, знаходився циліндр у якому моментально сформувалася магічна послідовність. Тацуя це відчув і спробував активізувати Переривання техніки.
Кінчик посоха засвітився.
Тонкий промінь світла зачепив праву руку Тацуї.
Лише зачепило, та його права рука, від ліктя, обвуглилась і згасла.
А тіло закрутилося від удару.
Скориставшись цим імпульсом, Тацуя стрибнув в живопліт позаду нього.
Ліна відпустила руків’я і підняла Бріонак вгору, як довгий спис.
Скорочуючи відстань до живоплоту, за яким ховався Тацуя, замахнулася ним горизонтально.
Сира деревина швидко згоріла. Живопліт всього лише чагарник.
Плазма не дістала Тацую за ним.
Перед поглядом Тацуї, що стояв на одному колінні, тримаючись за праве плече і сховавши праву половину, розвернувши тіло, сіяючий проміння плазмового леза розвіювався, як фантом.
– Бріонак... «Проникаючий промінь» Брунак. Одна зі зброї Луга1, з кельтської міфології. Чи значить його назва, що це відтворена легендарна зброя?
Знаходячись у такій позі Тацуя запитав Ліну, що наближалася.
Ліна подумала, що в його голосі не чувся біль, певно, тому що він був більше стійким до болю.
Не рідко спец війська навчають протистояти катуванням.
– Тебе це хвилює? Тацуя, ти зараз на межі життя і смерті.
В палиці знову активувалась магічна послідовність.
Магія що розчіплювала ущільнений металевий порошок у високоенергетичну плазму.
Феномен «високоенергетичної плазми» створений магією, у контейнері, що його огортав, змінювався по волі Ліни.
З розкладеним клинком, що потріскував електричним розрядом, прямуючим до його носа, у голові Тацуї склався останній шум думки.
– Хвилює. Люди люблять, щоб їх назви мали значення. Брунак також відомий як спис, що генерує світловий наконечник, який протинає противника, також його описують як спис або легку кулю, що вільно літає. У цьому випадку, гадаю свобода є ключовою.
– Скопіювавши зборю міфами, зімітували свячений Бріонак.
– Хіба це не втілення Теорії FAE на практиці... Як і очікувалося від технічної моці USNA.
Досі, Ліна байдуже слухала монолог Тацуї, але на абревіатурі «FLE», округлила очі та зцементувала вираз на обличчі.
– ...Звідки ти знаєш про FLT?
Бачачи здивування Ліни, Тацуя також проявив здивування.
– Не думаю, що це дивно. Спочатку FLE була гіпотезою, що сформували у спільних японо-американських дослідженнях.
– Це суто секретні дослідження! І результати повинні були бути знищені.
– Однак фактично, не були знищеними. Імітація артефакту у твоїй руці - найкращий доказ.
Тацуя поглянув на Бріонак у Ліни.
– FAE- Free After Execution2/Використання Після Вивільнення.
Цей термін викликав великі емоції.
– У Японії цю теорію називають контролем явища після модифікації, та Використання Після Вивільнення, шо краще демонструвало суть. Оскільки дія, що сталася внаслідок зміни магією, це подія що від початку не повинна була існувати в цьому світі, відразу після модифікації, обмеження фізичних законів зникають. Чи існує дуже короткий термін, коли фізичні закони можуть діяти на подію, спричинену магією.
Невдалий коментар тональної лекції створив дивну порожнечу під час бою
– Відповідно до теорії FAE, плазмі, створеній магією, можна легко надати спрямованість руху, тому що вона повинна поширюватися випадковим чином, незалежно від початкової швидкості охолодження, можна повернути з високотемпературного стану до нормальної температури, і тим самим знешкодити її, повернувши до комфортної температури в будь-який момент. Також можна затвердити сталу форму, пригнічуючи схильність дифузії. От як.
Забувши перервати довгу промову Тацуї, Ліна просто стиснула рукоять Бріонак.
– Але час затримки фізичних законів, який передбачає теорія FAE - мить. Вважається, що за такий короткий час, магові, відразу після активації магії, неможливо додати нові параметри для створення події.
Тут Тацуя продемонстрував вираз ніби знизав плечима.
– Чому це так. Визначити подію, тривалістю менше мілісекунди для людини не можливо.
І на його обличчі з’явилося справжнє здивування.
– Тож... Магія здійснюється в оболонці з бар’єра, що блокує дію законів світу, подовжуючи часовий проміжок до того, як діятимуть фізичні закони.
Це був емоційний вираз хлоп’ячої частини Тацуї, що хотів піти шляхом науки.
– Покірно хвалю. Шляхетно знімаю капелюха. Людина, що створила Бріонак справжній геній.
– Тацуя!
Раптом вигукнула, Ліна що слухала його слова. Ліна перервала монолог Тацуї, стискаючи рукоятку Бріонака, плазмове лезо якого зникло, і знову тримала його в положенні стрільби. ...Це був голос, який, здавалося, надихав виражену волю до боротьби.
– Я скажу ще раз. – Здавайся! Ти не можеш скористатися своїми улюбленими єдиноборствами, однією рукою. У тебе більше не має шансів на перемогу!
Почувши крик Ліни, Тацуя посміхнувся жорстокою посмішкою. Це була жахлива посмішка, навіть не людська, на відміну від тої, що показала Ліна раніше.
– Що ви робитимете, коли піймаєте мене?
Але всупереч його виразу, голос Тацуї не був холодним.
– Ставитимете експерименти над людським тілом?
Швидше, досить солодко огортаючи, він акуратно розкрив лиходійство людей.
– Як над тими хлопцями?
Це нагадувало шепіт демона.
Нажаль, Ліна була досить розумною, щоб зрозуміти, що під «тими хлопцями» малися на увазі Стар Дуст. Поєднання напруги та шоку зумовило кров відлити від обличчя Ліни.
– Звичайно, я не хочу бути морською свинкою.
– Тоді не рухайся, поки я тебе не схоплю!
Наконечник Бріонака, в упор, націлився на його підняте коліно.
Тацуя націлив туди CAD у формі пістолета, виготовлений на замовлення Сілвер Хорн, «Трайдент».
Правою рукою, що мала стліти.
– Ця рука!?
Викрикнула Ліна.
Крик, сповільнив процедуру активації.
Магія Тацуї вже була сконструйована.
«Ствол» CAD, в якому розміщувався механізм прицілювання, цілеспрямовано вказував на оболонку бар’єра.
У середину імітації святині, де повинна бути повна сила найсильнішого мага USNA, Сіріус.
Металеві частинки, перетворившись на газ кімнатної температури, що вийшов через кінчик труби Бріонака.
Підхоплений тиском газу, Трайдент вилетів з правої руки Тацуї.
Але Ліна постраждала більше.
Пристрій, що вона так міцно тримала в руках, зазнав віддачі.
Ліну кинуло назад, разом з Бріонаком, ненавмисною віддачею.
Удар об землю похитнув Зміцнення інформації броні, яку носила Ліна.
Підібрати Трайдент було важко, Тацуя активізував «Відновлення».
Інформація про структуру CAD та відносні координати, зафіксовані на ньому самому, відновилася, і Трайдент повернувся до його рук, у відновленому стані.
«Розпад» Тацуї шістьма пострілами, нехтуючи магічний захист Ліни, пронизав її кінцівки.
В суглобах обох рук і ніг пробило тонкі отвори, ніби від голок.
Чотири крихітних поранення спричинили Ліні стільки болю, скільки безпосереднє розрізання нервів.
Незабаром після крику від болю, психіка відключилась.
Свідомість Ліни поглинула біла темрява.
◇ ◇ ◇
– …Ліна?
Завершивши свою справу, Тацуя підійшов до неї, опустивши погляд на тіло, яке все ще без свідомості лежало на землі, знаючи, що його не почують покликав її.
– Тобі потрібно, якомога швидше залишити армію.
В цьому бою йому допомогла її простодушність.
Враховуючи лише її силу, Тацуї довелося б битися складніше.
Перший постріл спалив праву руку і він перервав розчинення інформації, щоб уникнути розриву інформації структури, вихідного променю, припиняючи поширення плазми, та уникнув збільшення шкоди. Якби конвергенція першого пострілу порушилась, вивільнивши об’єм плазми, котра б поширилася, Тацуї спалило не лише праву руку, а й половину тіла, і він втратив би рухливість. Звичайно, він би миттєво відновив тіло, але не зміг би, у вирішальний момент, використати несподіванку трюку, що може використовувати праву руку.
З самого початку, Ліна не повинна була включати додаткових процесів, щоб створити «шлях», для зменшення вторинних пошкоджень під час обстрілу. Ударні хвилі, що утворювалися вздовж променів, мабуть, завдали шкоди, що завадили б контратаці Тацуї.
Навіть коли скосили живопліт, він також не повинен був зазнати травми. Щоб знешкодити опір противника, накопичена шкода була принциповою.
В довгій розмові про теорію FAE потреби не було. Як і причин збурювати Ліну тим, що був викритий принцип роботи секретної зброї.
Замість того, щоб прицілитися в ногу останнім пострілом, атака повинна була мати контрольовану силу, щоб зупинити постріл, коли зачепить поверхню шкіри. Вона втратила вирішальну кількість часу, переналаштовуючи Бріонак. Насправді затримка зумовлена переналаштуванням була більш фатальною, ніж затримка часу, на подолання здивування від відновлення правої руки.
– Головнокомандувач «Зірок», Сіріус... Не думаю що ця робота для тебе.
Ще одне пробурмотів Тацуя несучи тіло Ліни.
Далі
Том 11. Розділ 2 - [14]
[14] Відкривши повіки, вона побачила знайому білу стелю великого фургона, що використовували як мобільну базу. Застояне повітря, наче тепла вода, прилило до шкіри. «Однак скаржитися на відсутність вентиляції було б розкішшю, бо якби залишилася на холодному повітрі, застудилася б»... Подумала Ліна. Наполовину прокинувшись, вона роззирнулася. В цьому не було якоїсь особливої мети, але... Її дискомфорт поступово збільшувався. «Щось не так». Як тільки вона дійшла до цієї думки, її сонливість відразу зникла. – Нікого?.. Хоч в її голові прояснилося, на думку нічого не спадало. Хоч цей фургон був досить великим, що його можна використовувати туристичних для поїздок, вони приїхали сюди не для ігор чи відпочинку. Якщо виникла якась проблема, то всі, мабуть, вийшли, щоб з›ясувати ситуацію. Те, що Ліна зазнала поразки - велика проблема. Цілком можливо персонал був мобілізований для різноманітних цілей, таких як розвідка, підтримка, та порятунок. Але не можливо, щоб пішли абсолютно всі. «Чому?» Вони не повинні одночасно залишати мобільну базу. Тоді хто змусив... Усвідомивши це, Ліна рушила до інформаційної консолі автомобіля. Вона пригадала, що ситуація в автомобілі записується безперебійно. Вона сприймала це як певний утиск, але зараз покладалася на цей запис. Наразі вона вирішила переглянути досить тривалий відрізок відео. ...На дисплеї нічого не з’явилося. «Е?» Від несподіваного результату, у Ліни розширилися очі і відпала щелепа, але в наступний момент, хоч ніхто не дивився, вона збентежилася і посміхнулась. Їй здалося, що вона неправильно задіяла консоль. Вона знову, обережно, заздалегідь встановила початкову точку відтворення. ...Знову ж таки, нічого не відбулося. Зараз вона змінила команду на повторне відтворення з чотирикратним прискоренням. Змінивши режим на зворотне відтворення. Змінивши початкову точку відтворення на годину до цього. Дві години до цього. Три години до цього. Весь час один і той же результат. Всі дані були видалені. Ліна поспішно перевірила дані, окрім мобільного монітора. Однак всі сховища були порожні. Дані були повністю стерто, в тому числі щодо експлуатації автомобіля. Ліна, що відчайдушно боролася, раптово вдарила руками по пульту керування. Її долоні пальці боліли, але вона була настільки засмученою, що їй було все одно. «Точно. Я маю повідомити про це в командний центр». Але Ліні знову довелося розчаруватися. Вся комунікаційна апаратура була знищена так, що цього не було помітно зовні. Після двох трьох ударів долонями об консоль, вона безсило сіла. Обидві її руки оніміли та палали. Повільно поворушивши пальцями, вона перевірила чи немає травм. На щастя, кривавих плям не було. Як по-дитячому, спричиняти подібні істерики та завдавати шкоди самій собі. Ліні трохи полегшало, оскільки цієї жахливої поведінки ніхто не побачить. Трохи заспокоївшись, вона помітила більш дивну деталь. – Травми... Болю не має? Спочатку вона поклала руки на обидва стегна, а по тім, по черзі, погладила ліве та праве плече. Однак від поранень, які заподіяли їй сильний біль й призвели до втрати свідомості, не залишилося і сліду. Мало того, що не було подряпин, навіть дірок в одязі не було. Слідів крові теж. – Що це?.. Ліна раптом відчула втрату реальності. «Що було реальністю? Я дійсно була поранена? Це ж не просто наша уява? Можливо, вони... Невже це не системна магія... Психічна атака?» Тіло Ліни пробив озноб. «Можливо, ми... Припустилися жахливої помилки? Тацуя не маг що здатен перетворювати масу в енергію, а маг з високою здатністю до магії психічного втручання... «Ілюзія»? Це б пояснило багато речей. Права рука, що мала бути спаленою, була відновлена, якщо «спалена рука» була ілюзією, тоді все збігається. І через «Парад» він пробився, через те, що має велику схильність до ілюзій. «Муспельгейм» був знешкоджений, оскільки він змусив думати, що присутнє магічне втручання, яке безпосередньо впливає на магічні навички. Оскільки контроль є дуже делікатним, навіть якщо до вашої психіки втрутяться, цього не помітити. Це має бути простіше, ніж нейтралізувати саму магію. Тацуя - учень «майстра ніндзюцу», відомого своєю магією ілюзій. Немає причин сумніватися, що він і сам «майстер ніндзюцу».» Роздумувала Ліна з заплутаними думками. ◇ ◇ ◇ Тацуя ніяк не міг знати, що Ліна допустила оманливу помилку (не так вже багато він зробив, всього лише відновив кінцівки та одяг) тим самим створивши йому зручне виправдання. Замість цього, в нього інша термінова справа. Через двадцять хвилин, потрібно забрати Міюкі. По можливості, він хотів би закінчити все до цього часу. В автомобілі з автопілотом, Тацуя відкрив надійно зашифровану лінію зв’язку. – О, шановний Тацуя. Що сталося? – Вибачте, за пізній час, Хаяма. Йому відповів Хаяма, дворецький сім’ї Йотсуба, чи, більшою мірою, Йотсуби Маї. Це була особиста лінія Маї. – Ще не пізно, але, нажаль, у мадам інші справи й вона не може підійти до телефону. – ...Пробачте за мою грубість. Судячи з часу, вона має приймати ванну. Звісно це було не навмисно. – Не потрібно вибачатися. Це перший раз, на моїй пам’яті, коли ви телефонуєте. Це має бути важлива ситуація. Дійсно, як і зазначив дворецький, Тацуя вперше скористався цією лінією. Покладатися на Йотсубу, чесно кажучи, було проблемою для Тацуї, але як би він цього не хотів, цього разу, сам ніяк не впорається. Це не та ситуація, з якою можна впоратися грубою силою, як справа Безглавого дракона, чи вторгнення Великого Азійського Союзу. Хаяма, який знаходився в серці родини Йотсуба, повинен краще знати цю ситуацію, ніж Тацуя. Однак, щоб запозичити цю силу, потрібно було озвучити ситуацію вустами Тацуї. – Насправді, трохи раніше, на мене напав підрозділ армії USNA. Перша хвиля була відбита завдяки втручанню другого сина Чіби, але Чіба Наоцуґу був атакований головнокомандувачем Зірок Анджі Сіріус і не зміг битися. Після цього з Сіріус зіштовхнувся я. ...Перемігши Ліну, Тацуя попрямував на парковку біля парку, навіть не маючи часу, щоб зв’язати її. Однак і потреби в цьому не було. Навіть якщо вона прийде до тями, рухатися все одно не зможе. Вона не зможе встати чи повзти, навіть якщо заблокувати біль, до тих пір, поки моторні нерви залишаються відключені. Саме для цього він стріляв по кінцівках. А якби вона була тренована витримувати біль, не втратила б свідомість з самого початку. Тож Тацуя припустив, що Ліна навряд чи повернеться до свідомості. Тож пріоритетом була команда резерву. Магія оптичної системи (система вібрації світлових хвиль), яка блокує «погляди» з неба, досі діяла. Це звичайна міра, враховуючи, що Ліну не можна фотографувати в реальному житті. Але це також означає, що вони не можуть покинути це місце. Війська USNA не могли покинути Сіріус. Щоб відступити, вони мають надіслати загін, щоб забрати Ліну. Це чудова можливість для Тацуї. Вони можуть очікувати його нападу. Значить повинні бути на сторожі. Адже бачили, як він переміг Сіріус. Але Тацуя не міг полишити резервну команду. Як і вбити Ліну. Не тільки вбити, алей затримати. Вона занадто важлива, щоб вбивати чи полонити Тацуя знищив одного з національно визнаних магів стратегічного класу, загально відомих, як «Тринадцять апостолів». Мимоволі, це мало значний вплив на баланс сил у світі. Тому було надто велике занепокоєння щодо того, як знищити мага стратегічного класу, який включений у світовий військовий баланс і як це вплине на міжнародну політику. Але загін підтримки це інша справа. Як і ті хто породив цю агресію, можливі групи, які надіслали напасти на нього, щоб зробити об’єктом зловісних експериментів над людським тілом. Це те саме що намагатися вбити його. Цей суперник не має права на пощаду. Вони повинні повністю усвідомити ціну, яку доведеться заплатити, коли ідете проти Шіби Тацуї. При зіткненні з Ліною, він не міг дозволити собі фокусуватися на підрозділах підтримки, але коли він знов відновив свою область сприйняття, зрозумів, що вони все ще на початкових позиціях. Можливо, вони щойно відійшли від несподіваної поразки свого аса і тепер чекають на наступні вказівки від командного підрозділу. В іншому випадку, їх повільну реакцію не пояснити. Хоч це могло бути істиною, Тацуя відчував що це дуже наївно. Якщо ви програєте, відступ обов’язковий елемент вашої стратегії. Треба сказати, вони досить недбалі. Однак. «Дякую, що ви недбалі». З самого початку було зрозуміло, якби вони почали лобовий наступ, він би поступився їх кількості. Залишення його битися з Ліною сам на сам, це ніщо інше, як необережність суперника. Звісно, за лаштунками стояв той факт, що вони не могли вільно діяти в столицях інших країн. Тому Тацуї залишалося просто скористатися цим фактом. Відмовившись від візуального прицілювання, а використовуючи лише власну здібність, Тацуя вистрілив з CAD у своїй руці. Цілю була електроніка фургона. Перший постріл знищив електропроводку пристрою зв’язку, другий - лінію живлення зовнішньої камери, а третій - ту що всередині. Відпочатку, магія - це технологія, яка не підходить для настільки точної механічної роботи, але завдяки Фудзібаяші та Санаді, подібне стало можливим. Персональні пристрої зв’язку залишилися робочими, та попри це, Тацуя поклав руку на двері фургона. Вони не були зачинені. Протиугінного пристрою, що зчитує біометричні дані теж не було. Натомість його привітала стіна куль. Завдяки глушникам, а може особливості куль, шуму від пострілів майже не було. Механічний звук відкриття і закриття затвора пістолета-автомата, лунав навіть у вухах Тацуї, що заховався за дверима. Хоча постріли швидко затихли. Демонтаж вогнепальної зброї - один з найбільш практичних аспектів у магії Розпаду. З відкритих дверей вийшли чоловіки, що тримали великі ножі. У фургоні була розгорнута послідовність активації. Ближній бій спереду, з наступною підтримкою позаду від пристроїв Польоту... Схоже, почалася магічна атака. Класична, але ефективна тактика. Якщо опонент не Тацуя, який може бачити та розпізнати тип активації. На етапі розгортання послідовності активації, впоратися з цим можна лише пучками сайонів без необхідності «Розпаду». Тацуя виставив вільну, ліву руку вперед. Тим часом він створив стиснений пучок мисленнєвих часток на лівій долоні, що є основною формою «Дальнього удару», якому він інтенсивно тренувався, націлившись не лише на послідовність активації, ай на всіх ворогів. Він побачив як послідовність активації, розлетілася на шматки. Ворожі маги добре запобігали віддачі пучків мисленнєвих часток, але через сайонові кулі, що летіли з різницею в часі, вони не змогли приготувати наступну магію. Троє учасників ближнього бою вискочили з машини, двоє з них вже ледве стояли на ногах. Дальній удар пошкодив їх астральне, а не фізичне тіло. А точніше, частину «душі». Ті, що вміло керує тілом силою волі, більш чутливі до пошкоджень сайоновими кулями, але коли стати більш досвідченими в роботі з духом, ви зможете стерти або ж відхилити сам пучок. Іншими словами, найбільш ефективною ця техніка буде, проти тих, хто не дуже ефективно завершив тренування з контролю тіла. Двоє людей, які стояли так, ніби зараз впадуть перед Тацуєю, були саме такими не дотренованими практиками, а решта можливо є послідовниками фізичних технік, що не бажають проходити подібні східні тренування. Настільки прямолінійний бій насправді найскладніший. Тацуя взяв ініціативу у свої руки. Одним кроком правої ноги він наблизився на відстань для безпосереднього удару. CAD, у правій руці, замінив бойовим девайс у формі ножа, запозичений у Ліни. Замахнувшись правою рукою від лівого плеча, він метнув ніж в центр грудної клітини опонента, що не постраждав від Дальнього удару. Несподівана атака метанням, з близької відстані. Ніж мав імпульс, що не дозволить уникнути пошкоджень, навіть якщо прикритися. Як і очікувалося від експерта, він вирішив «ухилитися». Ухилення чоловіка було саме таким, як передбачав Тацуя. Це було легко прочитати, оскільки це раціональна дія. Чоловік витягнув ліве плече та ліву ногу, повернув ніж у правій руці з середини на зовні, траєкторія ножа була відбита у бік від тіла. З цієї пози, права рука замахувалася ліворуч з правого боку. Тому наступна атака мала прийти знизу, а не з правого боку, де знаходилася сліпа зона. Права нога Тацуї підлетіла вгору. Аномальний рух, в якому підкинули ногу, здивувала чоловіка. Стопу Тацуї зупинила права рука чоловіка, що повернулася в початкове положення, завдяки інерції, що виникла від опускання лівого плеча і повороту на лівій нозі. Чоловік не випустив ножа. Він опирався болю, що пронизала зап’ястя і намагався відкинути удар. Якщо він вдарив опорною ногою, то вона має бути використана для стрибка. І насправді нога Тацуї відірвалася від землі. Зупинивши удар Тацуї, завдяки своєму вищому зросту, він міг порушити його рівновагу. ...Але це лише якщо битва відбувається лише на фізичному рівні. Тацуя активував магію контролю гравітації, підготовлену у зоні віртуальної магії. За три секунди, магія польоту змінила орбіту до десяти разів. Тацуя зігнув заблоковану праву ногу і піднявся, не відштовхнувшись ногою та ударив зліва, з розвороту. Цього разу реакція чоловіка була запізнілою. Блискавична ліва стопа врізалася в шию чоловіка. Глухий звук і відчуття влучання в щось тверде. Це було знайоме Тацуї відчуття удару по кістці. Тіло чоловіка полетіло в бік. Тацуя, по інерції, сковзнув уліво. Ніж пронизав залишковий образ. Його кинув один з напарників чоловіка, що встояв перед Дальнім ударом. Хоч залишки Магії польоту діяли, Тацуя опустив ногу на землю. Магічно посиливши імпульс удару по землі. Зі швидкістю, не можливою для людського тіла, принаймні Тацуї, він рвонув до двох чоловіків. CAD що він тримав у правій руці, вже перемістився в кобуру, коли він замінив його на ножа. Замість того щоб зупинитися магічно, Тацуя погасив кінетичну енергію ногами. Одночасно розкиданням землі стопами, права рука Тацуї, поглинувши кінетичну енергію, влетіла в груди чоловіка. Не кулаком, а долонею, прямо в серце. Чоловік не зміг встояти й полетів шкереберть. Тацуя, що сильно зарився в землю, раптом відштовхнувся обома ногами. Ефект Магії польоту триватиме ще секунду. Під ногами, що піднялися на двометрову висоту, позаду, пролетіла куля. Стріляли з середини авто. Ймовірно він взяв іншу зброю, замість розібраного пістолета-кулемета. Реакція була досить повільною. Тацуя вже дістав пістолет із-за поясу. Не CAD у формі пістолета, а вогнепальну зброю. Що теж взяв у Ліни. Повернувшись в повітрі, він випустив кулю, яку зустрів стрілок, висунувшись з вікна. Куля Тацуї увійшла в груди чоловіка. Тіло якого сповзло з вікна в машину. Тацуя приземлився на третього чоловіка. Наступив на плечову кістку правою ногою, нагнув шию в бік лівою ногою. Тіло втратило магічний ефект і приземлилося на третього чоловіка. Кулі, що летіли одна за одною, демонстрували паніку стрільця. Тацуя вистрілив у відповідь, використавши тіло третього чоловіка як щит. Було важко прицілитися, щоб не пошкодити кузов автомобіля, та, на щастя, був лише один стрілець. Знищивши ворога вогнем, Тацуя увійшов до фургона і відчув деяке розчарування. На додачу до двох застрелених, ще двоє втратили свідомість. По CAD на їх зап›ястях, можна було припустити що це маги підтримки. Мабуть, Дальній удар мав несподіваний ефект. «Спеціальне тренування Якумо, виявляється працює краще, ніж я думав». Подумав Тацуя, вийшовши з машини з тілами, після того, як один раз поставив по синцю ногою, для перевірки реакції. На щастя, пістолет Ліни був малого калібру і куля проникла не глибоко. М’язи не розірвало і навіть кров сочилася не сильно. Після резервного копіювання всіх даних на Куб даних, всі дані на комп’ютері автомобіля були видалені. У будь-якому випадку наступні гості все приберуть, тому легко витерши кров, Тацуя залишив фургон. В очах спостерігача, що приховав свою присутність, він виглядав так, ніби не помічав його, до самого кінця... – Коли я заніс Анджі Сіріус до фургона, команди підтримки, яку я знешкодив, вже не було. – Ви маєте на увазі, що той хто спостерігав за вами, забрав їх? – Можливо, вони вирішили, що це важливіше, ніж продовжувати спостереження. Коли я повернувся, Чіба Наоцуґу, що був не дієздатним, не з’явився. Почувши доповідь Тацуї, Хаяма трохи задумався. Навмисно чи ні, не зрозуміти, мабуть, це можна назвати навичкою досвідченої людини. – Можливо, спостерігачі, тісно пов’язані з Саєгусою. – Сім’я Саєгуса? Не Чіба? – Наразі, Токіо, це територія сім’ї Саєгуса. Я чув, що Шановний Коуічі вживав певних заходів і розробляв стратегії. Шановний Коуічі - голова сім’ї Саєгуса, тож Тацуя знав, що мова йде про Саєгуса Коуічі. Імена голів Десяти головних кланів загально відомі серед японських магів. – Ви обмежили використання магії й покладалися на ближній бій, бо усвідомлювали, що за вами спостерігають, але, під час спостереження, будь-який бій є не бажаним. У жодному інциденті, що стали з квітня, Тацуя не виступав ініціатором. Його в них просто втягували. Однак, він знав, що подібний Експорт, не бажаний, тому не міг заперечити. – Однак я знаю, що шановний Тацуя не помилився. Обов’язок шановного Тацуї - захист пані Міюкі, що є кандидатом на наступну голову, але це відповідальність не тільки шановного Тацуї. Навіть якщо вона, ще не на боці пані Маї, іншим сім’ям ще рано знати позицію пані Міюкі. Проте шановний Коуічі. Мабуть, вже почав здогадуватися... «Здогадується», означало, він знає, що Тацуя пов’язаний з родиною Йотсуба. Тацуя приховано, був вражений, що ще досі «здогадується», а не «думає». – Однак, це недобре, якщо вони отримають щось більше, ніж просто припущення. Будь ласка, надішліть дані, отримані шановним Тацуєю. Я миттю розберуся з американськими військовими. Тихі слова, що вийшли з вуст Хаями, Тацуя не вважав пихатістю Сім’я Йотсуба, за чисельністю, значно поступається Саєгусі та Ічідзьо. Але не за потужністю. Можна сказати, що здібності кожної окремої людини набагато вищі. Попри це, у них достатньо співробітників, щоб отримувати замовлення на не закону роботу від державних органів, як козиря для боротьби з тероризмом. Таємні диверсії та ескадрони смерті, що працюють в темряві, заслужили родині Йотсуба репутацію однієї з найкращих серед «Чисел». – Поки ми не даємо приводу втручання Сил Самооборони, шановний Коуічі, не зможе втрутитися. Він не був впевнений, що до інших у своєму оточені, але Тацуя міг довіряти словам Хаями. Відправивши дані по лінії, Тацуя вклонився перед камерою. ◇ ◇ ◇ Зустрівши Тацую, що мав її забрати, Міюкі поглянула на нього сумним поглядом. – Щось сталося? – Ні, нічого. Хоч він відповів одразу, та було зрозуміло, що це відповідь для чужих вух. Посміхаючись, вона попрощалася з дамами, під супроводом Тацуя, сіла в машину і після чого самохідний автомобіль почав рухатися. – Старший брате, ви поранені? Міюкі раптом обійняла Тацую. Як і очікувалося, Тацуя був шокованим. – Ні, Міюкі, заспокойся трохи. – Я не можу заспокоїтися! Цей «запах»... Старший брате, гадаю, ви билися з Ліною?! І не сам на сам?! Так само як Тацуя «сприймає інформацію» візуально, Міюкі «сприймає інформацію», тактильно. Однак у випадку Міюкі інтуїція іноді трактується як нюх. Хоч фізичних слідів не мало залишитися, вона «винюхала» сліди битви. – Будь ласка, заспокойся. Він радів, що за нього хвилюються. Однак вони не зможуть поговорити, поки вона не заспокоїться, тоді Тацуя говорив чесно. – Ти ж знаєш, що ніхто не може залишити на мені жодної подряпини, якщо я цього не дозволю. Від цих шокуючих слів, Міюкі виглядала лиш трохи здивованою. Хвилювання поступово вщухло. Через п’ять секунд дихання Міюкі відновилося. – ...Вибачте, старший брат. Що вам довелося побачити неприємну сцену. Тацуя похитав головою з усмішкою - досить скромною – не лише від її слів, а й зовнішності своєї сором’язливої сестри, що стиснулася. – Ні, це я змусив тебе хвилюватися. – Зовсім ні... Природно, що сестра турбується про свого брата. «Дійсно природно?» Рефлекторне питання спало на думку Тацуї, але він не вчинив дурості, сказавши це. Просто залишивши це у своїх думках. Можливо, звичайно, турбуватися про свою сім’ю, але не нормально мати такий ентузіазм. – Я знаю, Ліна не здатна перемогти старшого брата, скільки б не намагалася. Тому що у світі не має нікого, хто на це здатен. Тацуя зрозумів, що дивиться на сестру, яка як завжди говорила свої палкі слова, дещо відстороненим поглядом. Він не відчував, що віра Міюкі це тягар. У Тацуї було відчуття, що якщо Міюкі вірить в нього, він має відповісти їй за всяку ціну. Це визнання, породжене вірою в себе та рішучістю. Однак, крім такої рішучості, його об’єктивна частина, розуміла, що це небезпечно. Якби вона не була психологічно незрілою шістнадцятирічною, як би вони билися в повну силу, можливо він би зазнав поразки. Однак, допускати подібні боязливі думки, погано, навіть якщо його відсторонять від його роботи та місій. Тож зараз йому варто бути особливо непохитним. – Поки ти мене чекаєш. Я не програю нікому. Проте, подібна фраза звучала перебільшеною. Чи варто сказати, він сказав це «перебільшено». Очі Міюкі затуманилися. Бачачи цей гарячий погляд, Тацуя зрозумів, що припустився помилки. Однак, одного разу сказані слова не повернути. Ні, навіть слова, що, зазвичай, можна забрати, у цій ситуації, забрати не можливо. «...Ну, це краще, ніж детальне розпитування». Схоже, рятуючись, подумав Тацуя. ◇ ◇ ◇ Ліна, якій довелося йти пішки, повернулася до своєї квартири лиш наступного дня. Не відразу після півночі, а набагато пізніше. Вже добре, що не перед самим світанком. Обладнання було знищено під корінь, але, чомусь, Бріонак все ще був під рукою, тому вона не хвилювалася через небезпеку. Однак інформаційний термінал забрали, включаючи запасний, і вона не змогла забрати свою машину. Гаманця у неї не було, оскільки зазвичай вона користувалася лише електронною валютою. Раніше вона не носила особистих речей під час операції, щоб уникнути ризику ідентифікації. Через це, вона не могла скористатися жодним транспортом, що курсував двадцять чотири години на добу і повинна була повертатися додому на своїх двох. Оскільки у неї забрали не лише CAD спеціалізованого типу, а й загального призначення, вона не могла нормально скористатися ні магією Польоту, ні Швидкісного прискорення. Після переривчастого використання техніки стрибків, коли нарешті побачила квартиру, вона ледве не заридала. Якби хтось побачив її такою, Ліна, напевно, безжально, рефлекторно активувала б Бріонак. Завдяки біометричній ідентифікації, не було жодних труднощів увійти до приміщення. Разом з полегшенням, в ній запалали гнів і лють. «Ти мене ненавидиш, Тацуя!» З об›єктивного погляду, є багато причин, чому Ліна обурювалася на Тацую. Проте, це здебільшого лиш емоції. Та завдяки її тренуванням, як солдата, вона пробилася через ці емоції, згадавши свої пріоритети. Відкривши лінію зв’язку з командно-контрольним центром. Однак, скільки б вона не телефонувала, відповіді не було. Холодний піт потік по її хребту. Щоб протистояти зловісному передчуттю, Ліна похитала головою. Вона знову зателефонувала до диспетчерської, за допомогою запасного мобільного терміналу. Надія на «несправний зв’язок» була остаточно знищена безкінечними спробами зв’язатися. Вона не могла не зрозуміти, що з полковником щось сталося. Ліна швидко вхопила CAD та інше обладнання, підбадьорила своє стомлене тіло і скочивши з балкона, піднялася в нічне небо. Місцем призначенням була будівля, де розташовувався таємний командно-контрольний центр. Через годину ретельних пошуків, вона зрозуміла, що там і справді нікого не було. ◇ ◇ ◇ Наступного ранку. Новини про те, що невеликий корабель, що належав до військово-морських сил USNA, що дрейфував в японських територіальних водах, через незначну поломку, був врятований військово-морськими силами самооборони, стала хітом в друкованих та телевізійних медіа. Однак ніхто не повідомив, що на борту чомусь виявили високопоставленого офіцера з посольства USNA в Токіо. Також, цього дня, чарівна переведена учениця старшої школи, була відсутня через погане самопочуття.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!