Втеча (частина перша)\Ілюстрації

Том 24. Розділ 1 - [1]

[1] – Таурус Сілвер — це третьокурсник Першої старшої школи при Національному магічному університеті, Шіба Тацуя. Народ Японії. Я хотів би щоб ви переконали Шібу Тацую. Відео звернення таємничої особи, що називала себе одним з семи мудреців, викликало переполох не лише в Японії, а й у штатах. В академічній галузі магії імені Таурус Сілвер приділено стільки ж уваги, стільки першовідкривачу «Кардинального коду» Кічідзьодзі Шінкуро. На відміну від Кічідзьодзі, який не досяг жодних результатів з часу відкриття Кардинального коду Системи магії Ваги, деякі люди більше цінували Тауруса Сілвера, який реалізував магію Польоту. «Кардинал Джордж» в терористичній галузі та «Таурус Сілвер» в технічній сфері будували загальний образ Японії в американському академічному магічному товаристві. І тепер, особу Тауруса Сілвера, яку досі тримали в таємниці було розкрито. Мало того, справжня особистість є таким же старшокласником, що і Кічідзьодзі Шінкуро. Новина також привернула увагу, як сенсаційна, тих, хто зазвичай не дуже цікавиться магією. Побачивши, що, як він і розраховував, звичайні маси в Інтернеті бурхливо реагують, Реймонд радісно посміхнувся. Він розумів, що це справа темної сторони, тому не міг насолодитися нею зі своїми друзями зі школи. Те, що Реймонд один з семи мудреців це таємниця, відома лише йому та його батькові Едварду Кларку. Він не міг похвалитися друзям. В той же момент, коли Реймонд підвівся із-за столу, з думкою, що треба чимось повечеряти, система безпеки оголосила про повернення батька. У той час, як в нього виникло відчуття незвичності, в свідомості Реймонда виникло припущення, що це через подію в день. Його батько Едвард повертався додому раз чи два на тиждень. Коли була необхідність, Реймонд сам приходив до кабінету батька. Батьки розлучилися і мати пішла, коли Реймонду було десять. Звичайний день повернення батька, ще не настав. Природно, що Реймонд поєднав неприродну поведінку Едварда зі своїми «пустощами». – Тату з поверненням. «Він гнівається». Передбачаючи це, Реймонд вийшов зі своєї кімнати й поспішно привітав батька. – Реймонд, ти вчинив дурницю! – Вибач. Тон Едварда був набагато жорсткішим, ніж очікував Реймонд. Але вибачення Реймонда було лише на словах. Не лише в думках, але й у виразі обличчя, здається, не було переляку. Він був переконаний. Його батько не сердиться серйозно. – ...Але зрештою вийшло зручно. Якби конфіденційну інформацію неповнолітнього розкрили державні структури, ЗМІ та правозахисні групи підняли б додатковий шум. Я якраз застряг з наступним кроком в полюванні за Шібою Тацуєю. Я радий, що зможу допомогти, Тату. Реймонд мав покірний вираз лише на мить. Докір Едварда та справжній намір, що прослідував за ним, відповідали очікуванням Реймонда. Демократичний уряд USNA не може відкрито порушувати людські права магів. Тим більше права неповнолітніх. Ось чому Едвард не міг оприлюднити ім’я Тауруса Сілвера та направити громадську думку в Японії. Попри це, очікувалося, що USNA представить Шібу Тацую під тиск громадськості, найменшою ціною. Якщо ця інформація очевидно вийде не від чиновників, а з інших не пов’язаних каналів, ЗМІ та правозахисні організації не критикуватимуть уряд USNA. Викриття справжньої особистості Тауруса Сілвера Реймондом, граючи роль «Семи Мудреців» задовольняє цю потребу. Реймонд передбачив це. – Чи є ще щось, чим я можу допомогти татові? Запитав Реймонд, від бажання пограти ще, а не бути вірним сином. Едвард трохи примружив очі. Ймовірно, він здогадувався, на що сподівався його син. Причина того, що він не став сварити його, полягала в тому, що вирішив, що «Семи Мудреців» будуть досить корисними. – Я планую невдовзі поїхати до Японії. – Особисто? Едвард кивнув на запитання Реймонда. – Поїдеш зі мною? – Можна? Поїду! Реймонд відразу погодився на пропозицію батька. ◇ ◇ ◇ Відеозвернення «Семи мудреців» Тацуя побачив у новинах, о сьомій ранку. А ось через три години він перестав міркувати й почав діяти. Десята ранку. Тацуя подзвонив в головний дім Йотсуби. – Вибач за очікування. Проблемна ситуація. На відміну від попереднього разу, вона не прикинулася не відаючою. Вираз Маї, що з’явилася на екрані відеофону і сказала це замість привітання, не показував жодного хвилювання. – Так. Гадаю, цьому вже неможливо протистояти пасивними діями. Прямо відповів Тацуя, на слова Маї з наміром подражнити його. – ...Цікаво, хочеш дати відсіч. Мая злегка нахмурила брови, показуючи, що буде незадоволена розчаруванням. – Я зателефонував, щоб обговорити цю справу. Навіть якщо Мая виглядала настороженою, вираз обличчя Тацуї не змінився. Він навіть не показав доброзичливої посмішки, а з короткою передмовою перейшов до основної теми – У тебе є ідеї? – Так – … Посмішка Маї на екрані зникла і вона задумалась. Спостерігаючи за зображенням на екрані, Тацуя мовчки чекав відповіді. – Тебе зараз заберуть. Ще трохи зарано, але поговорімо за обідом. Такі інструкції дала Мая, після того, як секундна стрілка пройшла половину кола. – Зрозумів. Тацуя думав, що можна обійтися телефонною розмовою. Однак він не був проти поїхати, щоб поговорити. Він з повагою схилився перед Маєю на екрані. ◇ ◇ ◇ Тацуя прибув до головного дому Йотсуба об одинадцятій тридцять. Ханабіші Хійоґо, що приїхав за ним, провів його до задньої частини будинку. Їдальня, в якій на передодні Нового року було оголошено наступника, була готова до обіду, але Маї ще не було. Тацуя вже не боявся авторитету Маї. Однак він відчув полегшення, що не змусив чекати найстаршу, за владою, в цьому будинку людину. Мая з’явилася за п’ять хвилин, після того, як Тацуя зайняв місце. – Перепрошую, що змусила чекати. – Ні, не турбуйтесь про це. Тацуя встав і привітав Маю, що увійшла у їдальню. – Так. Отримавши кивок на згоду Маї, що сіла за стіл, Тацуя також повернувся на стілець. Їх місця були напроти один одного. Щоб полегшити розмову, стіл був замінений на коротший, за той що був напередодні Нового року. Позаду Маї стояв Хаяма, а позаду Тацуї — Хійоґо. Розставити страви, це робота служниці, яка увійшла за сигналом Хаями. Був представлений один суп і трохи гарніру, певно для того, щоб їжа не заважала розмові. – Смачного. – З вашого дозволу. За вказівкою Маї, Тацуя взяв страву паличками. Звичайно його увага залишалася направленою на Маю. – Цей раз був несподіваним навіть для мене. – Для мене також. Тому він не розгубився, коли вона з ним раптово заговорила. – Пан Тацуя ти його знаєш? – Реймонда Кларка? Як я вже казав, безпосередньо ми не знайомі. Коли інцидент з Паразитами був вирішений, Тацуя представив деталі справи Маї, у вигляді письмового звіту. Він також включив всю інформацію надану Реймондом Кларком. – Цікаво, чи знав ти зв’язок між Реймондом Кларком та Едвардом Кларком. – Я про це забув. Він пропонував надавати інформацію на постійній основі, але після цього ми не зв’язувалися. У відправленому Тацуї відео звернені, Реймонд сказав: «Я продовжуватиму надавати тобі необхідну інформацію». Але ця обіцянка так і не була виконана. – Ти забув? – В тому сенсі, що я про нього не пам’ятав, це так. Я відзначив існування «Глідск’яльву» в кутку своєї пам’яті, а мав би дослідити це більш серйозно. Здається, Реймонд Кларк знав, особу Тауруса Сілвера, ще в момент того контакту, але, на жаль, я не зміг його спантеличити, щоб дізнатися про інструмент яким він користувався. – ...Це справа минула, нічого не поробиш. У відповіді Маї була незвична пауза. Тацуя подумав, «Боже мій?» – Ви праві. Та на поверхні, він просто покірно поклонився. – Попри це, пан Тацуя. Але у той момент, коли повернулась справжня Мая, здавалося що її розгубленість була вдаванням. Вона раптово змінила тему. – Що сталося з печаткою? Як я бачу, здається, її зняли. – Для конфронтації з Вельмишановним Дзюмондзі, я її розвіяв. Без паніки та переляку, Тацуя миттєво відповів на питання Маї. З іншого боку, слова, що вийшли з вуст Маї не звинувачували його. – Розвіяв? Не зняли. Мая з сумнівом схилила голову. Схоже вона підозрювала, що невірно зрозуміла. – Так. Я анулював саму Клятву. Як зазвичай, Тацуя відповів на запитання Маї, тоном в якому не було ні страху, ні вагання. – Ти вчинив безрозсудство... В голосі Маї прозвучав переляк. – Це не той й випадок, де можна перемогти без безрозсудства. Ти ж міг перемогти навіть з запечатаною печаткою? В голосі Маї з’явилася тінь звинувачення. Але це було хвилювання за безрозсудство Тацуї. З якоїсь причини, схоже, вона не докоряла його через самовільне скасування Клятви. – Ну, раз ти переміг, тож це не була помилка. – Вибачте. Тацуя, який не міг зрозуміти справжні наміри Маї, вибачаючись, опустив голову, не кажучи зайвого. – І так... Перейдемо до головної теми. Будучи задоволеною відповіддю чи подумала що настав час. Мая попросила Тацую пояснити план контратаки. Тацуя ще не закінчив їсти, але відразу відклав палички. – Я хотів би попросити дозволу провести пресконференцію у головному штабі FLT. – Хочеш сказати, що сам приймеш основний удар? Злегка округлила очі Мая. – Так – Цікаво, що ти повідомиш репортерам. Мая дивилася на Тацую так, ніби він її шокував. – Збираюся оголосити проєкт побудови установки з перероблення морської води з використанням Зоряного реактора. – Говорячи «Зоряний реактор», ти маєш на увазі розроблений тобою термоядерний реактор з магією постійного контролю гравітації? Цікаво, що це за проєкт? – Ми назвали його «проєкт ESCAPES», узявши за абревіатуру Extract both useful and harmful Substances from the Coastal Area of the Pacific using Electricity generated by Stellar-generator. Зараз Тацуя вперше розкрив Маї свої справжні прагнення. – ...Це досить цікаво. Пан Тацуя, ти плануєш побудувати незалежну країну для магів, опираючись на проєкт «ESCAPES» ? – Він не призначений для відокремлення від держави. Це нереально, з погляду можливості одним лише магам забезпечити їжу, одяг, та притулок, в повному об’єму. – Можливо ти вимагатимеш автономії. – Думаю, що стимуляція уряд без потреби матиме лише недоліки. – У тебе досить не дитячий спосіб мислення. Мая сміючись, примружила погляд і прикрила рот рукою. Хоча над ним тихо сміялися, Тацуя не показав відрази на вираз обличчя Маї. – Буде достатньо, якщо права магів, що гарантуються засадами суспільства, будуть дійсно захищеними. – Домогтися від уряду такого. Це твоя мета, пан Тацуя. – Так. Я не заперечую можливості отримання значної автономії, як засіб забезпечення цього. Можливо, нарешті не витримавши, Мая голосно радісно розсміялась. – ...Вірно. Я впевнена, що широка громадськість буде проти системи автономії. Досить посміявшись, Мая подивилась Тацуї прямо в очі. – Я зрозуміла план, пана Тацуї. Можу судити, що ти достатньо все розрахував. Тацуя безпомилково зрозумів справжнє значення слів Маї, на яких вона навмисно наголосила. – Це означає, що з думкою лише тітки, не можна дати дозвіл? – Так, вірно. Але це не означає, що тобі потрібен дозвіл від гілок родини. Тацуя мовчки дивився в очі Маї й чекав її наступних слів. У родини Йотсуба є досить близькі спонсори. – Його Ясновельможність Тодоу. Я знаю лише ім’я. – О, вірно. Від подиву, вигукнула Мая і відразу ж кивнула із задоволеною посмішкою на обличчі. – Тоді розмова буде короткою. Мая змочила горло зваленим чаєм. Коли вона повернула чашку на стіл, Хаяма відразу ж замінив її новою. – Умова в тому, щоб пан Тацуя сам пояснив Його Ясновельможності Тодоу, усе те, про що ми щойно говорили, і отримав його дозвіл. Я попрошу Його Ясновельможність зустрітися з тобою. – Зрозумів. Вибачте, за турботи. Тацуя не проявив страху, а вклонився, зі словами розуміння. – Однак FLT потрібно підготуватися, тож домовмося про орієнтовну дату. Як що до п’ятниці, через чотири дні о десятій ранку? – Не маю заперечень. Тацуя, розклад якого, як старшокласника, розробника і спеціального офіцера, через увесь цей галас, був вільний, відразу відповів на пропозицію Маї. – Якщо його Ясновельможності буде незручно, пресконференція буде відкладена. Якщо ти не отримаєш від його Ясновельможності згоду, вона буде скасована. – Я розумію, цього не уникнути. – Так. Мая, з посмішкою, кивнула на слухняне ставлення Тацуї. ◇ ◇ ◇ Після зустрічі з Маєю, Тацуя одразу повернувся на віллу в Ідзу. Він не планував залишатися з самого початку, але правда й те, що його ніхто не тримав. З нового року, ставлення слуг до Тацуї значно змінилося. Однак, можливо, оскільки він ніколи не жив у головній сім’ї, ставлення здавалося сухуватим. – ...Сам пан Тацуя про це взагалі не турбується.. У своїй приватній зоні, в кабінеті, Мая несвідомо озвучила частину своїх думок. Хаяма, який знаходився поруч з нею, мабуть, почув її монолог. Але він не прокоментував її бурмотіння, а мовчки поставив чашку на стіл. – Пане Хаяма... – Так, мадам. Голос Маї нічим не відрізнявся від попереднього монологу, але Хаяма відповів на звернення без жодної напруги й розгубленості. – Те що сказав пан Тацуя... Що ви думаєте? – Говорячи про слова пана Тацуї, ви маєте на увазі Клятву? Або ж це пресконференція. – Про обидва варіанти... Ну насамперед, пан Хаяма, скажіть, що ви думаєте про самовільне порушення Клятви. – Так, вірно... За моєю скромною думкою, особливих проблем не буде. – Він власноруч зняв печать, і проблем не буде? З неприхованим здивуванням в голосі, перепитала у Хаями Мая. – На мою скромну думку, печать виконала свою роль, бо шановний Тацуя став нареченим наступної глави. – Але ж печать призначена, щоб ця дитина слідувала за Йотсубою. – Мені відомо про це. Але мадам. Боюся, бути нахабним, але ви справді думаєте, що існує ризик виходу магії шановного Тацуї з-під контролю? Повне зняття печаті. І Тацуя тепер міг постійно демонструвати сто відсотків своєї сили. Це означало, що він міг вільно використовувати Матеріал бурст. Початкова печать на Тацуї була через боязнь безконтрольного спалаху Матеріал бурсту. Гнів, сум і ненависть одного хлопчика, можуть перерости в миттєву атаку усього світу магією, руйнівна сила якої перевищує будь-яку ядерну ракету. Навіть якщо, сама, земля не буде знищена, істоти, що живуть на ній, будуть легко знищені. Люди — не виняток. Щоб запобігти появі такої ситуації, родина Йотсуба заблокувала силу Тацуї. Але печать була не абсолютною. Родина Йотсуба не відмовилась від сили, з якою одна людина може протистояти світові. Вони пошкодували цю силу. За певних процедур, Тацуя міг використовувати Матеріал бурст за власним бажанням. Печать Клятви полягала лише в тому, щоб не дати Тацуї імпульсивно виконати магію руйнування, без його раціональної волі. На всякий випадок, якщо він втратить контроль над своєю магією. Мало того, Тацуя неєдиний, чию магію зв’язувала Клятва. Механізм техніки, що зв’язувала Тацую, підтримувався магічною силою Міюкі. Клятва блокувала значну частину сили Тацуї й одночасно продовжувала споживати значну кількість сил Міюкі. Поки Тацуя тримає свою силу за власною волею, жодна клятва не потрібна. Це не лише не потрібно, але й можна сказати, що це шкідливо, обмежувати силу Тацуї і Міюкі, двох могутніх магів, і зменшувати силу родини Йотсуба. Мая отримала від Хаями несподіване питання і не змогла відповісти відразу. – Навичка контролю магії шановного Тацуї на другому, чи третьому, місці серед Йотсуба. Мабуть, одна з найвищих у світі. – ...Вірно. Принаймні, вона перевищує мою. Хаяма ні погодився, а ні заперечив самооцінку Маї – Якщо з шановною Міюкі не станеться біда, видається малоймовірним, що магія шановного Тацуї вийде з-під контролю. – А якщо з пані Міюкі щось станеться, навіть Клятва не стане перешкодою втрати контролю... Пан Хаяма, ви це хочете сказати. – Хотів. Тому вважаю, що родина Йотсуба повинна усіма засобами захистити шановну Міюкі. Це прозвучало самовпевнено – Добре. Усе добре. Мая потягнулася до чашки, але на пів шляху повернула руку і гучно зітхнула. – Занадто велика сила дійсно клопітна. Якщо ви не плануєте нею користуватися, вас звинуватять у зловживанні. Навіть якщо її ізолювати, не вдасться ігнорувати. – Не можна сказати, що реальної загрози немає. Піти на компроміс, поховати її чи поступитися? Якщо не позбутися сили, що є джерелом загрози, навіть якщо поступатися іншим, це буде лише тимчасове рішення. – Все так, пан Хаяма. Якщо не позбавити іншу сторону сили, поступитися не варіант. Якщо ця сила не від’ємна від сутності опонента, не залишається іншого вибору, як поховати її. – Це так, якщо ви не готові піти на компроміс. – Загалом, відкласти проблему завдяки компромісу, це один з варіантів... Але у цьому випадку це складно. Тому що ця магія загрожує усьому світу. – Ви думаєте, що дехто спробує вбити шановного Тацую? Запитав Хаяма, замінюючи чашку остиглого чаю. – Думаю, вже є ознаки того, що дехто перейшов до виконання. Цього разу Мая відповіла, перед тим, як взяти чашку і піднесла її до губ. – Це важливо. Мая косим поглядом поглянула на вираз Хаями. Всупереч очікуванням Маї, Хаяма не посміхався. Чомусь у неї виникло відчуття, що вона повинна заперечити. – Вбити пана Тацую, це ж неможливо. – Я теж так думаю. Шановний Тацуя практично безсмертний. Однак шановна Міюкі інша. Чашка, яку Мая щойно поставила на стіл, видала дзвінкий звук. ...Що, якщо пані Міюкі буде втягнута у вбивство пана Тацуї? – Гадаю, це найбільший ризик, за якими повинна стежити родинна Йотсуба. Після слів Хаями, Мая мовчала. Міюкі захищена Тацуєю, як ніхто інший. Зараз вони далеко один від одного, але для Тацуї це не перешкода. Захист Тацуї працює на будь-якій відстані. Магічна навичка, що розпорошує саму магічну послідовність, що є самою структурою магії. Ця незвична навичка, що знищує будь-які травми, доки він залишається живим. Нагадавши собі, що захищена Тацуєю, Міюкі в повній безпеці, Мая відчула полегшення. Але очевидно, Тацуя не всесильний. Бій з Дзюмондзі Катсуто теж не був легкою перемогою. Він не зміг нейтралізувати захисну Фалангу Катсуто. Розпадом він може розвіяти усі магічні послідовності, але не уся магія може бути зведена нанівець. Щоб перемогти Катсуто, Тацуя повинен був використати фізичну атаку нейтронним променем. Оскільки разом з опроміненням забезпечується неможливість використовувати Нейтронний бар’єр, від нейтронного опромінення захиститися не можливо. Але можна ухилитися. Оскільки Баріон ленс — це магія, що сильно навантажує Область магічних операцій, навіть у випадку Тацуї, якщо ухилитися, це дасть велику фору. Сам Тацуя не загине від жодної атаки. Однак не можна сказати, що не трапиться випадку, коли буде неможливо захистити Міюкі від смертельної атаки. Можливо, маг, здатний на таку атаку, ховається десь у світі. Ні, це не «можливо». Тацуя сильно постраждав від гармати заряджених частин Анджі Сіріус, втративши одну руку. ...Зараз, коли регенеративна медицина досить розвинена, з часом, можна було б відновитись, навіть без здатності до «відновлення». Окрім цього, Тацуя не зміг повністю звести нанівець Туман-бомбу Безобразова, в протоці Соя. І причина не втому, що, він прицілився віддалено з бази Касуміґаура. Крім того, якби він завчасно не підготував Баріон ленс, він би зазнав поразки в битві з Катсуто. – ...Пан Хаяма, хочете сказати, що захист пана Тацуї веде до захисту пані Міюкі, що своєю чергою перешкоджає магії пана Тацуї вийти з-під контролю, так? – Навіть будучи запечатаним Клятвою, шановний Тацуя всеодно не загине. Однак, обмеження сили шановного Тацуї й, в кінцевому результаті, можливостей для захисту шановної Міюкі, може суперечити початковій меті, запобігання виходу Матеріал бурсту з-під контролю. – Вірно... Можливо, ви праві, пан Хаяма. Мая опустила і поклала спину на спинку стільця. – Якщо враховувати навички пана Тацуї у стримуванні виходу магії з-під контролю, обмеження потужності досить контрпродуктивне. Хаяма шанобливо вклонився Маї – Добре. Я даю добро на розвіяння Клятви. Не закрию це питання, а даю добро. Хаяма трохи ворухнув бровами, демонструючи здивування. Пані Міцуру та пані Тока можуть підняти шум, але якщо це зайде надто далеко, я поговорю з ними й переконаю особисто. – Зрозумів. Однак я намагатимусь не турбувати мадам, настільки це можливо. – Так, дякую. На цьому обговорення Маї та Хаями, про зняття печаті Тацуї без дозволу, завершилося. – До речі, що ви думаєте про проєкт ESCAPES? – Я був вражений. Мая з подивом обернулась на слова Хаями, які проявили незвичні йому емоції. Вираз Хаями, що стояв поруч з Маєю, відповідав сказаному. – Ви високо його оцінюєте. – Проєкт «Діона», Едварда Кларка, був ідеальним проєктом, від якого, відповідальним магам, важко відмовитись. – Звичайно, важко протистояти тому, що позиціонується як досягнення мети усього людства. Якщо чисельність людей продовжуватиме зростати, однозначно ми зіштовхнемося з нестачею житлового простору та ресурсів. Був представлений план розв’язання цього питання. І якщо кажуть, що для цього необхідна магічна сила, ніхто не відмовиться від свого внеску. Навіть якщо це загрожуватиме життю мага, якщо відмовитись, вас назвуть зрадником людства. Незалежно чи вдалим, чи невдалим виявиться проєкт. – Однак шановний Тацуя пропонує інший варіант. Нехай він стане вагомою причиною прямого протистояння задуму Едварда Кларка. – З погляду грандіозності проєкту, гадаю, пан Тацуя на крок-два поступається проєкту Діона. Схоже, Маї здалося, що Хаяма надто одержимий планом запропонованим Тацуєю. Вона іронічно заперечила йому. – Я подумав, що він більш реалістичний. Однак Хаяма не розхвалював план Тацуї в пориві емоцій. – Я думаю, власники капіталу віддадуть перевагу інвестувати в контракт з більш реалістичним прибутком. Він до останнього оцінював його ефективність, як засіб контратаки. – ...Загалом так і є. З легким почуттям поразки, визнала думку Хаями Мая. – Як і сказала мадам, в казки мало хто вірить. Однак, гадаю, все стає більш переконливим, внаслідок залучення підтримки від інших країн. – Сподіваюся, що Його Ясновельможність теж так думає. Чи зможе Тацуя переконати Тодо Аобу. Це залежить від того, чи зможе Тацуя подолати цю безвихідну ситуацію, як він очікував. – До речі, мадам. Хаяма не відповів на бурмотіння Маї, і цього разу змінив тему. – Що? – Як я вже говорив раніше, я не думаю, що компроміс в жодному разі не можливий. – Стосовно магії пана Тацуї, що загрожує світові? – Так. Шановний Тацуя раніше сказав, що не проти, якщо маги отримають певну самостійність. Якщо шановний Тацуя буде діяти не уособлено, а як представник держави, компроміс буде досягнуто. ◇ ◇ ◇ В день коли таємнича особа розкрила особистість Тауруса Сілвера. ЗМІ з самого ранку штурмували Першу старшу школу. Схоже вони не встигли до початку уроків і жоден учень не потрапив у ситуацію оточення журналістами та розмахування перед ними мікрофонів. Однак, на момент початку другого уроку усі входи та виходи на територію Першої старшої були перекриті різноманітними ЗМІ, як головні ворота, так і службовий в’їзд. Репортери просили інтерв’ю з Тацуєю, але школа відмовила. Він не вчинив нічого протизаконного, не дивно, що з урахуванням важливості конфіденційності неповнолітніх, можна зрозуміти, що вона не повідомила, що Тацуя сьогодні навіть не в школі. Однак, попри відмову в інтерв’ю, ЗМІ не здавалися. Ні, можливо, їм з самого початку, було не важливо дасть дозвіл школа, чи ні. Навіть після закінчення ранкових занять та обідньої перерви, багато ЗМІ оточували Першу старшу. – Вони все ще там... – Скоріше, їх стало більше. Касумі, глядячи на зовні, з огидою в голосі, відповіла на слова Ідзумі, що також з огидою дивилася на головні ворота з вікна кімнати студентської ради. – Навіть перед службовими воротами багато репортерів... Додала Хонока, невпевненим голосом. Вона могла бачити, що відбувається на дворі, сидячи на своєму місці, бо заломлювала світло, направляючи його у своє поле зору. Насправді таке використання магії порушувало шкільні правила, але присутні її не звинувачували. – Проблеми будуть, коли підемо зі школи. Нахмуривши брови, пробурмотіла Міюкі. – Викликати поліцію? Міюкі злегка похитала головою на пропозицію Шізуку. – Про це подумають вчителі. Ми не можемо приймати такі рішення на власний розсуд. – Зрозуміло. Шізуку не наполягала на своїй думці, можливо, це була просто ідея. – Але, президенте. Я не думаю, що ми зможемо безпечно повернутися додому, власними силами... З невпевненим виразом на обличчі, звернулась до Міюкі Шіїна. Якби тут був Сабуро, він би підбадьорив Шіїну, не соромлячись скориставшись словами «Я тебе захищу» але, здається йому не дуже вдавалося спілкуватися з членами студентської ради, тому він намагався триматися подалі від цієї кімнати. Звичайно, кажучи «власними силами», Шіїна передбачала, що вони не використовуватимуть магію. У теорії, державна політика дозволяла використовувати магію для самозахисту. Однак судження про самозахист, пов’язаний з магією, мали досить значні перешкоди. – Якщо як щит використати «свободу преси», то навряд чи використання магії буде законним, навіть враховуючи, що вони неповнолітні. – Зло, яке розглядало «журналістику» як святиню, все ще залишалося глибоко вкоріненню в так званих «експертів». Схоже Міюкі також цього побоювалась. – Треба подумати про певні контрзаходи. З серйозним виразом відповіла вона. ◇ ◇ ◇ Зайве говорити, що ЗМІ не обмежилися Першою старшою школою. Велика кількість репортерів також поспішили до компанії Фоур Леарс Технолоджі, де працював Таурус Сілвер. Багато груп журналістів нахабно спрямовували на всіх камери, можливо, тому що їм не потрібно було турбуватися про права неповнолітніх. Якби вони не належали до преси, можливо їх можна було звинуватити у підриві роботи установи. Однак ця агресія репортерів згасла в другу половину дня. І не тому, що у репортерів та журналістів раптово прокинувся здоровий глузд. Чотирнадцята, нуль, нуль. ЗМІ отримали заяву від FLT про пресконференцію. – ...Через чотири дні ми проведемо пресконференцію Тауруса Сілвера. Пресконференція Тауруса Сілвера відбудеться на першому поверсі цієї будівлі, в п’ятницю о десятій ранку, тож сьогодні просимо вас піти. Тим, хто не піде, буде відмовлено в участі в пресконференції. Крім того, якщо буде скарга на збір інформації не лише від нашої компанії, а й від учнів Першої старшої школи при Національному магічному університеті, ми можемо відмовити у допуску пов’язаній стороні. Деякі журналісти не погодилися зі словами, які молода речниця проголосила на повну потужність свого голосу. Хоча існували деякі варіації у висловлюваннях, невдоволення у їх твердженнях, було одне й те саме. – Це порушує свободу преси! Це було кліше. Однак, як не дивно, інші репортери, що повинні були бути в тій же позиції, зупинили це. Річ у тому, якщо зараз підняти шум, пресконференцію скасують і що тоді робити. Переважна кількість журналістів, замість того щоб обходити інші компанії, хотіли отримати свою частину інформації разом з іншими. ЗМІ що зібралися біля штаб-квартири FLT, хоча й обмінювалися думками між собою, заспокоїлись не піднімаючи шуму. В офісі генерального директора штабу розробок FLT. Ця кімната була особистим кабінетом Шіби Тацуро, батька Тацуї та Міюкі. Номінально, найбільший акціонер FLT, Тацуро отримав розкішніший кабінет, ніж президент компанії. У кабінеті Тацуро приймав посланця справжнього власника FLT, головного дому Йотсуба. – Дякую за старанну роботу, з пресою. Молодий чоловік, років двадцяти п’яти, говорив з Тацуро ввічливим тоном, хоча природно демонстрував зверхнє ставлення. – Ні, я просто дав кілька розпоряджень відділу зв’язків з громадськістю. Тацуро не міг не відчувати відразу від потреби прогинатися перед молодиком, що був майже на двадцять років молодшим від нього. Але ніяк цього не показав. Незважаючи, хто посланець, Тацуро не мав сміливості йти проти головної родини. – Скромно. Це було гарне врегулювання. Будь ласка, організуйте, щоб у п’ятниці також не виникло зайвих проблем. – Будь ласка, покладіться на мене. – Чудово. Тоді на цьому все. Задоволено кивнувши, Ханабіші Хійоґо збирався залишити кабінет генерального директора. – ...Можете мені дещо сказати? Тацуро невпевнено гукнув того за спини. – Що таке? Посміхнувся Хійоґо і повернувся на його голос. Тацуро відвів погляд від прямої лінії зору Хійоґо. Хійоґо не став нічого говорити, щоб поквапити Тацуро. Після того, як секундна стрілка зробила оберт, Тацуро нарешті відкинув нерішучість і заговорив. – Що головна родина збирається робити з цією дитиною. – З цією дитиною? Ви маєте на увазі шановного Тацую? Можливо його внутрішня боротьба заважала роботі горлу та зв’язкам, Тацуро просто тряс губами й не відповів на питання Хійоґо. – Так і є? Я молодий і недосвідчений, тому не можу передбачити думки голови. За жартівливим тоном ховалася зневага, «ти нижчий за молодшого». Тацуро це відчув і почав втрачати самовладання. – Крім того, шановний Тацуя — наречений наступної глави родини Йотсуба. Гадаю, з вашою роллю — це не те що повинно турбувати вельмишановного Тацуро. – Й-я батько цієї дитини! Тацуро підвищив голос, можливо через те, що зневажали його почуття батька, або тому, що не зміг терпіти подальшого приниження – Мені відомо про це. І що? Якби там не було, Хійоґо не звернув увагу на слова Тацуро. – Після того, як шановна Міюкі стала наступною главою, а шановний Тацуя її нареченим, роль вельми шановного Тацуро завершена. Хіба це не добре? – Ш-що?.. – Вельмишановний Тацуро, ви ж не терпите шановного Тацую. Вам більше не потрібно відігравати роль батька і дитини? Тацуро не міг нічого відповісти Хійоґо. – Тож дам одну пораду. Шановна Міюкі — ваша дочка, а шановний Тацуя — ні. Рідна мати Тацуї — глава родини. Справжній батько шановного Тацуї — це не ви, вельмишановний Тацуро. Такою була вигадка Маї, щоб зробити Тацую нареченим Міюкі. Але тепер вигадка повинна бути правдою. – Якби вельмишановний Тацуро, як батько, любив шановного Тацую, голова родини поважала б цей зв’язок. Однак ви ігнорували шановного Тацую. Нинішні стосунки повинні бути такими, яких прагнув вельмишановний Тацуро. У Тацуро не було чим заперечити. Він не міг заперечити слова Хійоґо. ◇ ◇ ◇ До завершення післяобідніх занять кількість ЗМІ, що оточували Першу старшу школу, значно зменшилась. На цей час, їх залишилась половина. Вони не відмовилися від самого інтерв’ю. Це результат погрози співробітниці FLT «виключити з пресконференції Таурус Сілвера, якщо у Першої старшої школи виникнуть проблеми». Але натомість, майже половина репортерів та журналістів не піддалися погрозі. Можливо, більшість людей просто не отримали інструкцій. І навіть якщо їх стало менше, залишалося достатньо людей, щоб налякати студентів. Серед репортерів, що цього разу зібралися не було нікого найвищого рівня. Дивно, щоб старшокласники, що вміли користуватися магією, боялися «звичайних людей», що не можуть нею користуватися, і багато «звичайних людей» поділяли цю думку. Звичайно, якщо прикладуть силу, якщо вдадуться до насильства, старшокласники легко розкидають пресу. Однак, у результаті, їх виключать з суспільства, як злочинців. Навіть якщо дивом пощастить і вас не звинуватять, можна легко уявити, що вас боятимуться і позбавлять прав. Старшокласники розуміли, що не мали іншого вибору, як жити в людському суспільстві. Тому вони боялися «насильства пером», яке знищить майбутнє життя, як члена суспільства. – Ми не можемо просто прорватися силою? – Касумі-чан, не кажи нічого небезпечного. – Тому я й кажу, що не можемо. Відповівши Ідзумі, Касумі знову поглянула на головні ворота, через вікно Вони стояли біля входу з парадного двору, прямо на дорогу, до головних воріт. Ховаючись за рядом дверей і спостерігали, за ситуацією зовні, щоб репортери не змогли їх помітити. – Тобто... О, Міюкі-семпай. Ідзумі помітила Міюкі, що виходила зі шкільної будівлі, і перервала розмову з Касумі. Касумі продовжувала стежити за ЗМІ, а Шіїна, що боялася виглядати назовні і ховалася за її спиною, озирнулася на шкільну будівлю, разом з Ідзумі. – Як все пройшло, Міюкі-семпай? Запитала Ідзумі, побачивши, що Міюкі, у супроводі з Мінамі, наблизилась на відстань, достатню для діалогу. – На жаль, схоже директор намагається уникнути втручання поліції. В тоні Міюкі, що відповіла Ідзумі, звучало не розчарування, а «як і очікувалось». Це означало, що школа не мала наміру мати справу зі ЗМІ. – Тоді, ми повинні покірно йти в лапи ЗМІ?.. Ледь не плачучи, поскаржилась Міюкі Шіїна. – Я не думаю, що люди зі ЗМІ будуть поводитися грубо... В тоні Міюкі не було впевненості. Чесні репортери не застосували б насильства. Але те, що серед репортерів є фанатичні антимаги не завжди є помилкою. – Міюкі. Хонока, що наближалась через передній двір, окликнула Міюкі. Позаду неї йшли Шізуку та Мікіхіко. – Хонока, як задні ворота? – Неможливо. Багато в засідці, здається, пройти не вдасться. І в цьому скупчені є люди, що виглядають злими. Здається, краще уникати виходу через задні ворота. Додав, до відповіді Хоноки, Мікіхіко. Шізуку кивнула в підтвердження його слів. – Президент. З протилежної сторони, звідки прийшли Хонока та інші, підійшли глава клубного комітету Ігараші з Такумою, Томіцукою, та Сабуро, який не повинен мати відношення до цього комітету. – Голова Ігараші. Озирнувся на голос Ігараші Міюкі. Навіть зараз Ігараші, знову завмер. Натомість заговорив стійкіший до краси Міюкі Томіцука. ...До речі, найбільш схвильованим був Сабуро, а не Томіцука чи Такума. Сабуро навіть не поглянув на Міюкі, а відразу кинувся до Шіїни й запитав «ти в порядку?». – Усі клуби отримали повідомлення про тимчасову зупинку діяльності. Ми сказали бути готовими в будь-який момент повернутися додому. На слова Томіцуки, Міюкі відповіла, «Дякую за старанну роботу». – Але що робитимемо, президент? Навіть якщо школу залишать усі відразу, гадаю, деяких учнів все ж піймають... Спершу зберемо хлопців зі спортивних клубів і сформуємо з них стіну? – Не можна перетворювати учнів на «людський щит». Це гендерна дискримінація, Шіппо-кун. Міюкі ввічливо відхилила ідею Такуми, що дискримінувала хлопців. Шізука показала невдоволений вираз на її слова, можливо, тому, що вважала пропозицію Такуми «гарною ідеєю». Ті, хто не підтримував ідею Такуми, схоже, не мали інших ідей і чекали вказівок Міюкі. Побачивши на собі, свого роду, безвідповідальні погляди однорічок і молодшокласників, на краю парадного двору, біля виходу на дорогу до шкільних воріт, обсаджену деревами, котрі відтіняли їх від воріт, Міюкі зітхнула.. Це було швидше примирення з думкою «нічого не поробиш», а не незадоволення ними. – ...Я поговорю з ними. – Міюкі-семпай?! Від подиву вигукнула Ідзумі. – Так. Я попрошу ЗМІ розійтись. – Це небезпечно! – Я також проти. Слідом за Ідзумі, Міюкі зупинила Шізука. Оскільки вона була не настільки схвильованою, як Ідзумі, стриманість Шізуку була переконливою. – Мені теж не хочеться, але хіба я можу просто нічого не робити? Я ж президент студентської ради. – Але у Міюкі та пана Тацуї особливі стосунки. – Вірно. Саме тому. – Навпаки. – Навпаки? Вони можуть дізнатися, що Міюкі колишня сестра пана Тацуї, а тепер його наречена. Для ЗМІ це не складно. Шізуку була незвично багатослівною. Те що Міюкі вийде до ЗМІ, викликало у неї передчуття неминучої кризи. Ти ж розумієш, що це не нормально? Якщо це погіршить ситуацію, це вже буде не лише твоя проблема, Міюкі – ...Хочеш сказати, що це призведе до погіршення образу магів загалом. – Найгірше, що можливість не дорівнює нулю. Настрій Міюкі явно погіршився. Певною мірою, виною цього були її заручини з Тацуєю. Шізуку це помітила, але не намагалася відступити. А от Хонока та Мікіхіко, що спостерігали за ними збоку, були розгублені. – Почуття відповідальності Міюкі можна зрозуміти. Але цього разу краще зупинитися. Батько Шізуку, Кітаяма Ушіо, власник великої корпоративної групи. Коли справа стосувалася Ушіо, навіть ЗМІ стримувались і рідко здійснювали явні атаки. Але, навіть незважаючи на це, він завжди обережно ставився до конфронтації зі ЗМІ. Такий був у неї образ її батька, можливо тому, що не все могла роздивитися. Схоже, Шізуку боялася сили ЗМІ понад усе інше. – Навіть якщо ти так кажеш... У такій ситуації, не можна просто нічого не робити. Мабуть, це мала сказати Міюкі. Однак вона раптом спрямувала погляд за спини репортерів і завмерла. – … Міюкі-семпай? Навіть після заклику, Ідзумі, Міюкі залишалася приголомшеною і завмерлою. Голос Ідзумі просто не досяг її свідомості. Відчуваючи щось незвичне, усі звернули увагу в тому ж напрямку, що й Міюкі. Зосередивши увагу, вони зрозуміли, що наближається безпілотний автомобіль. – Не вже?.. Пробурмотіла Хонока. Вона не єдина зрозуміла, хто наближається. Раптом Міюкі спробувала побігти до шкільних воріт. Однак, Мінамі, позаду, схопила її руку. Міюкі обернулась. Сяйво самоконтролю повернулося в її погляд в забутті. Вона посміхнулася Мінамі і та відпустила її руку і кивнула. Міюкі рушила вперед, а Мінамі відразу ж пішла за нею. Хонока з Шізуку, Касумі з Ідзумі, Шіїна з Сабуро, попарно, переглянулися і пішли слідом за Міюкі та Мінамі. Останнім, пішов, залишений поза увагою, Мікіхіко. Томіцука і Такума залишились на передньому дворі, не виходячи на обсаджену деревами дорогу. Тим часом репортери, журналісти та оператори, що зібралися біля головних воріт, помітили наближення самохідного електричного автомобіля та зійшли з дороги. Арешт, нині, був найулюбленішим методом покарання, за перешкоду дорожньому руху, і хоча це не значне правопорушення, це явна протизаконна дія, тому засобам масової інформації буде важко це оскаржити. А якщо їм пощастить, вони змогли б потрапити на територію школи, скориставшись проїздом електромобіля. У них були навіть такі припущення. Електроавтомобіль зупинився перед шкільними воротами. Трохи пізніше, за воротами зупинилась Міюкі з компанією. Надзвичайно мало репортерів та журналістів звернули на них увагу. Шум серед преси викликала особа, що вийшла з машини. – ...Чому?.. Міюкі проковтнула слова «Старший брат» Саме Тацуя з’явився з водійського місця електромобіля. – Ви пан Шіба Тацуя, вірно? Для преси, поява Тацуї, в цей момент, виявилась абсолютно несподіваною. Тацуя, у формі Першої старшої, навіть капелюха не мав, не кажучи вже про маскування. Журналіст, що прийшов висвітлювати Тацую, не міг помилитися. Попри це, тон репортера, який заговорив з Тацуєю першим, був напіввпевненим. – Вірно, і що? З іншого боку, відповідь Тацуї була спокійною. Спокійний тон навіть не створював враження, що він прикидається. – ...Чи правда, що ви Таурус Сілвер? Репортер на мить злякався настільки дивного виразу, наче той мав уявлення про те, що в нього беруть інтерв’ю, але він відразу оговтався і продемонстрував природне ставлення. – Думаю, що із ЗМІ вже поспілкувалися. Тацуя відповів ні «так», ні «ні». – У п’ятницю, в штаб-квартирі FLT відбудеться пресконференція Тауруса Сілвера. Якщо у вас є якісь питання, будь ласка, поставте їх там. Голос Тацуї долинув не лише до репортера, що направив мікрофон, ай до віддалених. До задніх рядів преси. До іншої сторони інших воріт. – Пресконференція? Ще один великий сюрприз... Голос Мікіхіко, який бурмотів двозначним тоном наповненим захопленням і шоком. Міюкі стояла прикривши рот рукою. Тацуя поглянув на неї. Навіть ще не почувши голос Мікіхіко, він знав, що Міюкі, з рештою, стоять по той бік воріт. – Будь ласка, пропустіть. Попросив він у репортерів, що перекривали шкільні ворота. Він не був грубим і навіть не підвищив голос. В тоні не було залякування. Однак, журналісти та репортери, що перекривали його шлях, зійшли з нього. Деякі з них, все ж почервонівши, стояли перед Тацуєю, соромлячись своєї слабості. – То ви справді Таурус Сілвер! – А ви хто? Беземоційно відповів Тацуя, на дане твердження. – А? Схоже його запитання було несподіваним для репортера. Але він лише кілька секунд мав тупий вираз обличчя, після чого назвався працівником великої газети. – Ось як. Якщо ви не фрілансер, ви повинні були чути від своєї компанії. – Що чути?! Репортеру було десь близько тридцяти. Можливо, йому не сподобалося, що хлопчина, молодший на десять років зберігав незворушне ставлення. Він перепитав Тацую в агресивному тоні. В погляді Тацуї, що дивився на репортера, не було ні розчарування, злості, зневаги, а ні милосердя. Його можна порівняти з поглядом на каміння обабіч дороги. Будучи підданим такому погляду, репортер скоріше перелякався, ніж засмутився. Він поглянув на Тацую, наче дивився на моторошну істоту іншого виду. Такий вираз ви мали б, якби зустрілися з не шкідливим і дуже схожим на людину, але який явно відрізняється від людей, інопланетянином. – ЗМІ, на інтерв’ю яких поскаржаться учні, попросять не приходити на конференцію Тауруса Сілвера. FLT мали б вам це сказати. Серед журналістів піднялося сум’яття. Очевидно, половина присутніх тут репортерів навіть не чули те, про що говорив Тацуя. – Це лише чотири дні. Не думаю, що таке нетривале очікування порушує свободу преси. Журналістів слова Тацуї не переконали. Та вони не закидали запереченнями. Крики репортерів перервав гучніший вибух. Вибух був звуком пострілу. Одна з журналісток видала пискливий крик. Репортер, що допитував Тацую впав на сідниці. Тацуя помітив, що в нього стріляють і відштовхнув того з траєкторії кулі. Тацуя розвернувся до репортера спиною. Він моментально розвернувся і, наче у сповільненому відео, піймав кулю. Він розтиснув, стиснутий перед грудьми, лівий кулак. З нього випала куля пістолета. Репортери, що стояли поруч з Тацуєю і спостерігали це, завмерли. Репортери, що стояли по діагоналі за ним помітили, що Тацуя носив чорні рукавички на обох руках, а не зробив це голими руками, але це не зменшувало здивування. Навіть якщо носити високоефективні куленепробивні рукавички, їх недостатньо, щоб піймати кулю. Натовп з репортерів, журналістів та операторів розсипався. Вони панічно кричали й штовхалися між собою, щоб зійти з траєкторії кулі злочинця, що перебував серед них. Були також репортери, що спотикалися і падали і їх колеги та конкуренти топтались по них. Злочинець навіть не звернув увагу на репортерів. Просто кривавими очима дивився на Тацую. Він міцно стискав пістолет спрямований на того. Постріли тривали. Тацуя зупинив усі випущені кулі. Зайве говорити, що в цьому був певний механізм. Тацуя використовував, розгорнуту у всіх напрямках, магію розкладання, щоб розкласти (вектор) імпульсу кулі, що штовхав її вперед, а не саму кулю. До речі, незалежно від того наскільки сильним є розпад, в точці дії буде результуюча сила. Він не зменшує шкоду завдану руці, що ловить кулю. При фізичному впливі. Однак насамперед «явище», розкладання імпульсу летючої кулі, без застосування зовнішньої сили, не фізичне. «Інформація» про те, що імпульс кулі розсіяний, передається не лише силі в точці дії, але й пострілу. В результаті, куля потрапляла в долоню Тацуї майже зупинившись. Однак цю причину міг зрозуміти лише маг. Терорист, антимаг, що розчинився серед преси, побачивши фізично неможливий для людини трюк «ловіння кулі», розгубився. Хоч затвор втягнувся і не повертався назад, іншими словами закінчилися кулі, він продовжував судомно натискати на курок, націленого на Тацую ствола. Тацуя відмовився від захоплення терориста, хоча той очевидно був у стані втрати судження. Наче, маючи намір показати журналістам, що атакували його, а не він. Очі Тацуї були спрямовані на клоуна, який безглуздо сіпав курок, але його свідомість була спрямована на виявлення спільників. Однак скільки б він не чекав, союзники не з’являлися. Очевидно, це був злочинець одинак. Вирішивши так, Тацуя зробив крок до терориста. Чоловік дивно закричав. Можливо, це був крик, але якщо не бачити що це людина, можна сприйняти його за виття бродячої собаки. Ні, «побитої собаки». Звичайною ходою, Тацуя зробив ще один крок. Чоловік, кинув в нього пістолет, в якому закінчились набої. Тацуя навіть не ухилявся, пістолет пролетів повз його обличчя. Терорист, закричавши, цього разу вже більш по-людськи, засунув праву руку до кишені, витягнувши короткий ніж. Це був різновид тикового ножа, із лезом, що стирчить перед кулаком, в якому був затиснутий. Зайве говорити, що його носіння незаконне, але з огляду на те, що він був озброєний пістолетом, про це не варто згадувати. Хоч він мав коротку довжину леза, цієї зброї достатньо, щоб вбити людину. Однак Тацуя зробив третій крок, повністю ігноруючи клинок. Якщо він зробить ще один, вони будуть на відстані досяжності витягнутої руки. Тим хто зробив цей крок був терорист. Націливши тичковий ніж1 у живіт Тацуї. Для нього було не очікувано, що той не цілився в обличчя, але він, ухилившись праворуч, схопив праве зап’ястя лівою рукою, а потім повернувся ліворуч. Чоловік втратив рівновагу і перевернувся. Нарешті з кабінки з’явився найнятий, Першою старшою, охоронець. Він злегка привідкрив ворота і проліз через щілину. Не знайшлося божевільного журналіста, який скориставшись цим, спробував би проникнути на територію школи. Охоронець підбіг на місце події. Доки той не підбігав, Тацуя стояв притиснувши ногою руку чоловіка з кинджалом. Серед преси, що опанувала себе піднявся гул. – Це щойно була магія? – Жодної реакції. Подібні розмови можна було почути тут і там, з різними формулюваннями. Вони були здивовані тим, що Тацуя взяв під контроль бандита, без використання магії. Він використовував магію, ловлячи кулі, але їх датчики не виявили магію Тацуї. Маг зловив кулю з пістолета, без використання магії, і схопив чоловіка з ножем неушкодженим. Репортери, журналісти та оператори, стояли, не знаючи як це розуміти. І, скориставшись цією заминкою, Тацуя пройшов через шкільні ворота і знайшов Міюкі та Мінамі. Посадивши їх на заднє сидіння, а сам сівши на місце водія, запустив машину. Журналісти рефлекторно сходили зі шляху електромобіля. – ...Старший брате, коли ви отримали водійське посвідчення? Вона багато про що хотіла запитати його, але спочатку Міюкі поставила малозначуще питання. Навіть зараз, умовою отримання прав на чотирьох колісний транспорт були вісімнадцять років і старше. Однак, на відміну від минулого, тут були лазівки. Якщо визнана необхідність для роботи і є гарантія від роботодавця, можна отримати права на чотирьох колісний транспорт, по завершенню обов’язкової освіти, як і на двоколісний. Наприклад Катсуто отримав права на звичайний пасажирський транспорт відразу після вступу до старшої школи під приводом, що це необхідно для роботи в будівельній компанії, якою керує родина Дзюмондзі. Це посвідчення потрібно для керування, а якщо бути пасажиром воно не потрібне. Однак екзамен на водійське посвідчення набагато складніший за звичайний. Тацуя не скористався цим особливим випадком. Робота як Таурус Сілвер була таємницею (можливо треба сказати була секретом до нинішньої ситуації) він не міг задовольнити умову «гарантії роботодавця». – Відразу після переїзду до Ідзу. Зрештою, чотири колеса часто бувають зручнішими. – Я не знала... Могли б і сказати. Старший брат, такий потайливий. – Ха-ха, вибач. Тацуя озирнувся і легко вибачився перед мило ображеною Міюкі. Така поведінка могла бути можлива, лише тому, що вони їхали на автопілоті. Після цього безглуздого діалогу Міюкі, здавалося нарешті розслабилась. – ...Чому ви приїхали забрати нас? Навіть ризикуючи виступити перед ЗМІ. – Оскільки Міюкі президент студентської ради, я подумав, що ти не утримаєшся, що б щось не зробити. Я не міг звалити на тебе тягар через таку тривіальну справу. – Старший брат... Міюкі, як завжди, мала вираз ейфорії, а з обличчя Мінамі неприродно зникли усі емоції. – То яка справжня мета? Злегка сп’янілим голосом, запитала про справжній намір Тацуї Міюкі. Мінамі заморгала очима, наче зляканий різким звуком голуб. Вона ніколи не думала, що Міюкі засумнівається в словах Тацуї. – Ображаєш. Я не збрехав. На відміну від сказаного, голос Тацуї посміхався. – Але ж це не єдина причина? У голосі Міюкі також була посмішка, але вона, здається, не обманулася. – Я хотів попередити ЗМІ. Якщо вони продовжать винюхувати, не зможуть отримати важливу інформацію. Метою було показати, що я не боюся засобів масової інформації. Однак головним було розібратися з настирною поведінкою, від якої сьогодні страждала Перша старша та зменшення навантаження на Міюкі. – ...Я зрозуміла. Тепер усе ясно. Натякаючи на те, що вона «не переконана», вона просто здалася. ◇ ◇ ◇ Як і очікував Тацуя, преса навколо Першої старшої зникла. – Не можна сказати, що це сталося швидко, але через тридцять хвилин, як поїхав електромобіль Тацуї, усі репортери та журналісти розійшлися. Не було жодного репортера, який би вдав, що пішов, ховаючись в тіні й спіймавши старшокласника, який проходив повз, змусив того дати інтерв’ю. Учні Першої старшої (включаючи персонал) безперешкодно залишили школу, без перешкод засобів масової інформації. Врешті-решт, погроза втратити доступ на пресконференцію Тауруса Сілвера, здається, спрацювала. Підтвердивши це від людини, що спостерігала за Першою старшою, після того, як відвіз Міюкі до її нового житла в Тьофу, Тацуя повернувся до Ідзу. За Першою старшою стежив не Тацуя. Але він мав зв’язки, щоб отримати інформацію від того, хто її організував. Повернувшись до Ідзу, Тацуя зустрівся з інформатором, який чекав його повернення у вітальні вілли. – Пане Хійоґо, дякую за вашу старанну роботу сьогодні. – Шановний Тацуя, також сьогодні постарались. Хійоґо все ще стояв навпроти Тацуї, що сів. Звичайно, Тацуя не збирався вставати, але Хійоґо просто не пробував сісти. Крім того, Тацуя назвав його «пан Хійоґо» не тому, що вони подружились, а для того, щоб розрізняти його з батьком, який був дворецьким родини Йотсуба, як і Хійоґо. – Ні, я лише з’їздив за Міюкі. О, дякую за інформацію про злочинця. Інформація була про бандита, про терориста, який стріляв в Тацую. По правді кажучи, Хійоґо заздалегідь попередив Тацую, що у натовпі преси, яка зібралась біля Першої старшої були злочинці. – Все пройшло добре? – Так. Несподівано, що він був один. – Ми попололи їх заздалегідь, щоб шановна Міюкі не постраждала від бродячої кулі, але... Це були зайві клопоти? – Попололи? Зрозуміло... Ні, гадаю, це було розумне рішення. – Дякую. Хійоґо приклав руку до грудей і вклонився. Побачивши як по Тацуї стріляють, здається, серед ЗМІ піднявся певний шум. Повідомлялося, що почали з’являтися натяки на можливість зв’язку озброєних терористів та антимагів. Здається, було вартим дати йому постріляти. – Для тих хто не знайомий зі зброєю, бачити як стріляють в людину є досить шокуючим, навіть якщо жертва є ворогом. Цього разу шановний Тацуя ловив кулі, залишаючи їх цілими, тому, схоже, нинішнє враження сильніше. Гадаю, що нинішній вплив поступово поширюватиметься. – Краще було б, якби мене поранили? – Скоріше всього, так. Однак якби пролили кров шановного Тацуї, шановна Міюкі засмутилася б, тож зупинити їх було краще. – Звісно. Якби Міюкі втратила самовладання і її магія вийшла з-під контролю, це було б контрпродуктивно. Злегка посміхнувся Тацуя, а Хійоґо прикрив повіки й злегка вклонився. Як вони й сказали, Тацуя навмисно дозволив терористу стріляти. Сам по собі, терорист не був підставним для вистави, але коли план став відомий, мова йшла про двох, що виконуватимуть цю роль. – При початковому плані було достатньо, щоб люди зрозуміли, що якщо вони наблизяться до магів, вони можуть потрапити під атаку антимагів. – Здається, попередження передано. Також, я думав написати кілька статтей про те, що представники антимагічного руху це зловісні терористи. – На ваш вибір. – Зрозумів. Хійоґо знову вклонився, поклавши руку на груди й виглядав щасливим, від планування і виконання роботи за лаштунками. ◇ ◇ ◇ Окрім вілли, де зупинився Тацуя, у родини Йотсуба було ще одне майно в Ідзу. Це був невеликий будиночок, звідки можна спостерігати за відпочинком Мії на віллі, не турбуючи її. Мія єдина, в родині Йотсуба, мала особливі магічні навички. Навіть якщо вона не могла виконувати роботу мага, через надмірне використання магії, очікувалося, що деякі зухвалі люди спробують викрасти її, націлившись на її особливий фактор. Ця хатинка мала запобігти цьому. Побудувати її не було помилкою, адже насправді було три напади, спрямовані на викрадення Мії, і всі вони були відбиті. Однак після смерті Мії, цю хатину в основному залишили без нагляду, періодично обслуговуючи разом з віллою. З того ж дня, коли Тацуя прибув на віллу, будиночок також був готовий для використання. – Панна. Меблі, обладнання та приладдя хорошому стані. – Хороша робота. Цукуба Юка, старша дочка сім’ї Цукуба, однієї з гілок родини Йотсуба, великодушно кивнула. – Якщо багаж доставлено, можна одразу братися за роботу? Це був вечір того дня, коли Тацуя обідав з Маєю, щоб обговорити, що робити з Едвардом та Реймондом Кларками, котрі організували інформаційну війну. Звичайно, вона не приїхала до цієї хатини задля розваги. Вона виконувала завдання за наказом глави родини Йотсуба. Робота яку, Мая доручила сім’ї Цукуба, полягала у створені «Бар’єру обезлюднення» який не допустить ЗМІ до вілли, де знаходився Тацуя. Такий тип технік була особливістю древньої магії й спочатку не підходила для сучасної магії. Однак сім’я Цукуба особливо добре володіє магією психічного втручання, серед клану Йотсуба. Магією з умовою, збільшення тривалості, шляхом зменшення потужності, могла створити такий бар’єр, який буде настільки ж хороший, як в операторів древньої магії. Коли вони прибули до хатинки спостереження, настали сутінки, тож на момент завершення розгортання бар’єра було вже зовсім темно. Навіть якщо вони могли використовувати магію, це не означає, що вони могли бачити в темряві ночі. Нічне бачення, це скоріше ще одна магічна навичка. – Молода пані, там підозріла людина. – Е-е, де? Тому можна сказати, що неминуче, що Юка не помітила фігуру. – ...О, ця. Схоже він стежить за віллою, де знаходиться пан Тацуя. Підозріла людина була в темно-синій сорочці та штанях, які важко розрізнити в темряві, на шиї висів бінокль. Навіть судячи з того місця, де він стояв, можна судити, що, як і сказала Юка, він прийшов стежити за Тацуєю. До речі, підлеглі Юки зараз помітили чоловіка через ефект завершеного бар’єра. Бар’єр, побудований під керівництвом Юки, заважав міркуванню, так що не можна було розпізнати віллу, де зупинився Тацуя. А в принципі, це те саме що й Примарний крок Чжоу Гонґцзіння і Чень Сян Шеня. Очі безпомилково усе бачать, але свідомість вважає, що воно не видиме. То як це вплине на тих, хто спостерігав за віллою то того, як бар’єр був повністю завершений? Раптом здалося, що вілла зникла. Не дивно, що він знехтував приховуванням своєї присутності. Якщо сказати інакше, ця людина могла приховати свою присутність від Юки та її підлеглих, поки залишалася спокійною. – Схопити. Не вбивати. Серйозних травм не наносити. – Вас зрозумів. Маги, що супроводжували Юку, розчинилися в темряві, залишивши одного з супроводу позаду. – Можливо, пан Тацуя вже його помітив... Юка поглянула на віллу де перебував Тацуя. Світло випромінене з вікон, робило віллу помітною в темряві. Не можливо щоб Тацуя не знав, що за ним підглядають. Напевно він залишив його поза увагою, оскільки визначив, що не буде фактичної зброї. Цілком можливо, він подумав, що навіть якщо він його піймає, подальше врегулювання питання буде клопітним. Засідка чоловіка знаходилася на території вілли. Територія навколо належала родині Йотсуба, точніше компанії, що займається нерухомістю, яка таємно контролюється родиною Йотсуба. Однак особливої загорожі не було. Навіть якщо затримати зловмисник, як виправдання він може сказати що не помітив і відігратися, звинувативши у надмірній силі. – ...Гадаю, він збирався перекласти ці клопоти на нас. Тацуя повинен був знати не лише про підозрілу особу, ай про їх існування. Можливо, він вирішив, що йому не потрібно бруднити руки через таку незначну справу Юка зітхнула, пригадавши обличчя свого не милого, далекого родича. ◇ ◇ ◇ – Пані глава, зведення бар’єра завершено без затримок. – Гарна робота. Завершивши допит підозрілої особи, Юка повернулася до хатини й зв’язалася з Маєю, для доповіді. – А потім ми знайшли типа, який стежив за Тацуєю, тому ми його схопили й допитали. – Боже! Мая злегка розширила очі, але обидва куточки її вуст були підняті в посмішці. – Ви дізнались хто він? – Він оператор з родини Томітаке. – Томітаке зі ста сімей... Здається вони на особливому рахунку в Магічній асоціації. – Так. Стеження за паном Тацуєю велося за настановою Магічної асоціації – Так... З чарівною усмішкою, злегка кивнула Мая. Юка відчула, як по спині пробіг озноб, але змогла зберегти таємничий вираз. – Оператор з родини Томіката заявив, що не мав наміру чинити шкоди. Мабуть, Магічна асоціація думала, що пан Тацуя кудись втече. – Ось як. – Ми затримали оператора, але що нам з ним робити. – Відпустіть. Коректувати пам’ять не потрібно. – ...Ви впевнені? – Так. Ми, родина Йотсуба, ніколи не кидаємо родичів. І я сподіваюся нагадати про це Магічній асоціації. «...Безсоромна брехня». Пробурмотіла подумки Юка. Принаймні було розумно, що вона не сказала це в голос. Згадуючи обставини, в яких Тацуя перебував до минулого року, не можна сказати, що це непідходяще враження. Ні, справа не лише в минулому. Вона сприймала його поєдинок з головою родини Дзюмондзі як битву, з якою йому довелося зіштовхнутися як чоловіку наступної глави родини Йотсуба. Однак Юка вважала абсолютно безжальним, що родина Йотсуба не вжила жодних практичних контрзаходів проти змови військової розвідки. – Ще щось? – Це не має жодного стосунку до завдання. Відразу відповіла Юка на запитання Маї, ніби більше ні про що не думала. За цією здатністю, Юка була першою серед чотирьох кандидатів у наступники глави роду. – Не зважай. – Моя мати стурбована зникненням печаті на панові Тацуї. – «Стурбована», досить стримана характеристика. Навіть якщо Мая пожартувала, Юка не заперечила її слів. Тока, мати Юки пишалася своїми магічними навичками. Подібна гордість притаманна будь-якому магу, але вона була видатною в цьому плані. Знаючи це, не лише Маї, будь-кому не важко було здогадатися, що після того, як Клятва знята, Тока впала в істерику. – Ви вважаєте що це не проблема? Замість заперечень, Юка поцікавилась справжніми намірами Маї. – В тому, що Клятва порушена? Ну, я гадаю, це взагалі не проблема... Тай, вже ж нічого не поробиш, вірно? – Нічого не поробиш?.. Відповідь Маї здивувала Юку. – Я знала, що, в принципі, печать можна зняти, але я не могла подумати, що пан Тацуя поставить під загрозу пані Міюкі? – Так. Це… Це правильно. Через систему Клятви, передбачалося, що стирання самої магії завдасть великої шкоди Міюкі, яка підтримувала магію. І безумовно, було несподівано, що Тацуя піде на такий ризик. – До того ж ми більше не можемо накласти на пана Тацую Клятву. Юка повинна була визнати думку Маї. Клятва накладає великий тягар не лише на того на кого накладається, але й на тих, хто підтримує процедуру. Справа не лише у віддачі, при її розвіюванні. Поки Клятва діє, вона щоденно продовжує погіршувати магічні навички операторів, що підтримують її. Нинішній Тацуя не терпітиме магію, яка погіршуватиме магічні навички Міюкі. – Оскільки ми нічого не можемо зробити, залишається тікати від реальності. Це зауваження було жорстокою критикою матері Юки, яка засмутилася через зруйнування клятви. – Так, правильно... Гадаю, ви маєте рацію. Розуміючи це, Юка так відповіла не тому, що їй доводилося так відповісти, через те що вона була підлеглою, а тому, що зрозуміла значення слів «втеча від реальності».

Читати