Розділ 8

«Я старий?» - запитав він.

Я був ошелешений, язик мені заплітався. «Ти, ти... У що ти граєшся, поводишся як негідник?»

Лу Ґвань Лань підняв руку і витер мені куточок рота. «Не прикидайся. Ти пускаєш слину.»

Я швидко відвернув голову і важко ковтнув. Він сів поруч зі мною, задоволений, і своїми тонкими пальцями схопив мене за підборіддя. «Все те, що ти тоді говорив, було лише для того, щоб мене розлютити? Компанія погрожувала тобі, тепер я знаю. Ти ніколи не шукав нікого іншого і ніколи не переставав кохати мене. Тепер я маю владу. Мене більше ніхто не повинен контролювати. То про що ти досі хвилюєшся? Повертайся, почнемо все спочатку.»

Я міцно стиснув простирадло. Вільний від контролю? Чи означає це, що він більше не піклується про свою репутацію? Його фанати чітко дали зрозуміти під час останнього прямого ефіру - вони не вітають мене. Якщо він наполягатиме на тому, щоб бути зі мною, це призведе лише до його падіння. Ми обидва в індустрії досить довго, щоб знати, як це жахливо, коли фанати відвертаються від тебе.

«Лу Ґвань Лань», - тихо покликав я його. «Шляху назад немає. Десять років тому я був недостатньо хороший для тебе. Десять років по тому - ще більше. Будучи з тобою, я відчуваю себе неповноцінним. Я лише бур'ян, який не здатен вирости у виноградну лозу. Навіть якщо ти дозволиш мені триматися за тебе, я не встигаю за тобою. Відпусти мене, гаразд?»

Лу Ґвань Лань розгублено подивився на мене. «Чому? Що моє - твоє. Чого ти ревнуєш?»

«Може, тому, що я за своєю природою підлий.»

Лу Ґвань Лань хрипко засміявся, наче щойно почув найсмішніший анекдот, його очі почервоніли від надмірного сміху. «Ти все ще брешеш мені. Коли ти нарешті скажеш мені правду?»

Раптом система подала сигнал: 【Дружнє нагадування: Хвилинний глибокий погляд можна обміняти на одну правду.】

«...»

Не вагаючись, Лу Ґвань Лань повернувся до мене обличчям і глибоко втупився в мої очі. «Цон Ю, ти можеш відповісти мені чесно на одне питання? Після всіх цих років ти коли-небудь шкодував про це, хоча б трохи?»

Мої губи затремтіли. Я був свідком його успіху, бачив, як він крок за кроком піднімався в центр уваги. Він чудовий. Він заслуговує на це. Тож...

«Ніколи. Я ніколи не шкодував, що розлучився з тобою.»

Я запитав систему: «Яке покарання?»

Здавалося, система на мить замислилася, перш ніж відповісти: 【Внутрішня травма.】

Що?

Я довго чекав, але нічого не відбувалося. Однак Лу Ґвань Лань раптом схопився за груди і впав на землю, несамовито кашляючи, наче його вдарив майстер бойових мистецтв.

«З тобою все гаразд?» Я запанікував і спробував допомогти йому, намацуючи телефон, щоб покликати на допомогу.

«Я викличу швидку.»

Лу Ґвань Лань схопив мене за руку. Система додала: 【Пошкодження, спричинені системою, не можуть бути виявлені сучасною наукою.】

«Тоді що мені робити?»

【Медичний пакет розблоковано: Люблячі обійми.】

«...»

Ця клята система не може залишатися серйозною більше секунди. Я обережно обійняв Лу Ґвань Ланя. «Це працює?»

Здавалося, він відновив сили. «Міцніше.»

Гаразд, його життя було на кону. Я міцно обіймав його всю ніч.

Наступного дня ми прибули на знімальний майданчик. Лу Ґвань Лань все ще був слабкий, з низьким, постійним кашлем. Я не уявляв, наскільки суворим було покарання системи, але коли я дивився, як він терпить біль, у мене стискалося в грудях.

Я пригадав документальний фільм з-за лаштунків, який колись бачив. Під час сцени бійки Лу Ґвань Лань випадково отримав травму від свого колеги по знімальному майданчику. Щоб не затримувати виробництво і не дати іншим відчути провину, він наполягав, щоб закінчити зйомки до того, як потрапити до лікарні. Вся його нога була просякнута кров'ю.

Він відданий своїй справі. Він може витримати. І він той, хто викликає глибоке співчуття.

Поки він зосередився на роботі, я потайки викликав систему. «Чи можна якось прискорити його одужання?»

Система знову не поспішала з відповіддю, але нарешті сказала: 【Якщо ви з ним помиритеся до закінчення контракту, він природним чином одужає.】

«Контракту? Система має часовий ліміт?»

Після довгої паузи система нерішуче відповіла: 【Так, це місячний контракт, і сьогодні останній день.】

Моє серце тьохнуло.

Це... так швидко закінчується?

«Якщо ми не помиримося, що з ним буде?»

Система твердо заявила: 【Він помре.】

Я був приголомшений. 【Спочатку ви обидва були повинні втратити тридцять років життя, але Лу Ґвань Лань вирішив понести покарання сам, тому він помре.】

Я мало не закричав: «Чому він вирішив так вчинити? Хіба він мене питав?»

Система холодно відповіла: 【Ви також ніколи не питали його, коли приймали рішення.】

Коли я подивився на Лу Ґвань Ланя, він раптом знову почав несамовито кашляти, ще сильніше, ніж минулої ночі. Екіпаж запанікував і хотів викликати швидку допомогу, але Лу Ґвань Лань зупинив їх.

Він витер рот і махнув рукою. «Все гаразд. У мене є ліки. Я прийму після зйомок. Не будемо всіх затримувати.»

Потім він злегка глянув на мене. Я кинувся до нього, не звертаючи уваги на те, що хтось дивиться, і міцно обійняв.

«З тобою все гаразд? Лу Ґвань Лане, я...»

Він підняв руку, щоб зупинити мене, ледь посміхаючись. «Ми знімаємо. Особисті справи пізніше.»

Він відштовхнув мене і миттєво став одним цілим зі своєю роллю. «Брате, тепер ти розумієш свою помилку? Я давав тобі тисячу шансів. Чому ти не можеш навчитися змінюватися?»

Я похитав головою, в паніці схопившись за його рукав, ідеально вписуючись в образ втікача.

«Брате, у мене не було вибору...»

Лу Ґвань Лань відкинув мою руку, його вираз обличчя був холодним, але сповненим болю. «Ти все ще брешеш мені? Кожне рішення, яке ти приймав, ти коли-небудь радився зі мною? Ти завжди говорив, що це для мене, для нашої сім'ї, але саме ти власними руками зруйнував наше майбутнє!»

Сльози залили моє обличчя. Я не міг спростувати його слова. Через його характер кожна репліка вдаряла мене, як молот по душі.

«Це не так. Я ніколи не хотів, щоб так було...»