Ласкаво просимо до вирізаного контенту. Частина 10

Давно не бачилися! Оглядаємо 10-у серію!

В ранобе це том 11, розділи 5-7.

Вечеря в Хорікіти

У понеділок о 18:00 Хорікіта запросила Аянокоджі до своєї кімнати, щоб обговорити спеціальний іспит. Дівчина сказала йому, що розповість все, що має сказати, протягом години. Коли хлопець прийшов, Хорікіта попросила його сісти, поки вона закінчить готувати вечерю. Аянокоджі неохоче сідає і просить її підтвердити, що розмова справді займе менш як годину. Вона каже йому, що обговорення справді закінчиться протягом години, але разом з очікуванням вечері це може зайняти дві. Судзуне розповіла, що вона активно намагалася готувати самостійно, щоб покращити кулінарні навички, відколи дізналася, що її брат планує відвідувати цю школу. Коли Аянокоджі каже їй, що вона досить добре готує, дівчина відповідає, що в наш час такі навички майже нікому не потрібні, тож не варто її хвалити.

Далі була сама вечеря й обговорення іспиту. Хорікіта записала змагання для класу С в зошит. Це були: "Англійська мова", "Баскетбол", "Стрільба з лука", "Плавання", "Теніс", "Настільний теніс", "Тест на швидкість друку", "Футбол", "Фортепіано" та "Камінь-ножиці-папір".

Усе збігалося з тим, до чого Аянокоджі дійшов самостійно. Далі вони обговорили шахи, а після цього Хорікіта запитала, чи Кійотака таємно не підбурював її до дій під час "Опитування класу". Хлопець підтверджує її підозри, подумки відзначаючи, що в майбутньому Судзуне, ймовірно, буде дедалі важче контролювати.

Коенджі та Мії-чян

Після сварки з Хіратою Коенджі поніс дівчину до гуртожитку. Аянокоджі вирішує піти слідом, захопивши сумку Мії-чян.

Біля входу до гуртожитку Коенджі відпускає її і радить триматися подалі від Хірати. Аянокоджі нарешті наздоганяє їх. Мії-чян збентежена діями обох, але коли Кійотака повертає їй сумку, вона розуміє, що він спостерігав за ними здалеку. Вона дякує йому і заходить до гуртожитку, залишаючи хлопців віч-на-віч. Аянокоджі запитує Коенджі, чи говорив він з Хіратою заради класу, на що той відповідає, що Кійотака все ще не розуміє його. Рокуске каже, що він просто робить те, що хоче. Вплив його дій на клас є для нього другорядним. Він заявив, що розмовляв з Хіратою лише тому, що Йоске був для нього мов настирлива муха, і завдавав незручностей. Аянокоджі зауважує, що Коенджі сказав правду й діятиме лише тоді, коли захоче, єдиний виняток — коли йому загрожує відрахування зі школи. Кійотака попереджає його, що в майбутньому, якщо відбудеться ще один спеціальний іспит, подібний до "Опитування класу", Коенджі може бути першим в черзі на відрахування через власні вчинки. Але той сміється і каже, що з його силою це невелика проблема. Тоді Рокуске згадує, що Аянокоджі є командиром на майбутньому іспиті, й просить не вибирати його на жодне змагання, але Кійотака відповідає, що це від нього не залежить, оскільки плани складає Хорікіта. Коенджі відповідає, що це право командира вирішувати, і заходить до гуртожитку.

Розмова з Хіратою

[Тут передав майже повністю, бо інакше важко прослідкувати за ходом думок персонажів.]

Аянокоджі вирушив на пошуки Хірати. Він вирішив, що оскільки Йоске не повернувся до школи і не хоче бачитися людьми, то хлопець міг піти в якесь усамітнене місце. Після годинних пошуків Кійотака знаходить самотнього однокласника з опущеним поглядом на лавці й гукає до нього. Хірата повільно озивається і підіймає голову. Він мало спав, про що свідчать темні кола під очима. Аянокоджі запитує, чи може Хірата приділити йому трохи часу, на що той скаржиться, що ніхто не хоче дати йому спокій. У хлопця склалося враження, що Аянокоджі знає його досить добре і дасть побути наодинці, але реальність його розчарувала. Кійотака намагався спровокувати однокласника словами, але той не піддався. Тоді Аянокоджі зауважує, що не може виправдати надії Хірати.

Кійотака згадує, що за короткий проміжок часу після опитування в класі багато учнів намагалися поговорити з Хіратою. Можливо, вони хотіли допомогти йому вийти з того жахливого стану, використовуючи доброту, але не усвідомлювали, що це завдавало Йоске ще більшого болю.

Кійотака сідає біля Хірати і той запитує, про що Аянокоджі хоче з ним поговорити. Той зрозумів, що Йоске готовий слухати його якийсь час, а потім планує забути про розмову і нічого не міняти. Аянокоджі каже, що хоче дізнатися більше про Хірату, здивувавши співрозмовника. Він думав, що Кійотака буде йому співчувати. Аянокоджі уточнює, що хоче дізнатися більше про минуле Йоске. На запитання “Нащо?”, Кійотака відповідає, що важко назвати конкретну причину, але він має бажання знати про це.

Аянокоджі помічає, що у Хірати не залишилося сил навіть сперечатися з ним, і хлопець жестами просить дати йому спокій. Кійотака запитує, чи не пов'язане відрахування Ямаучі з тим, чому Хірата не хоче говорити про своє минуле, і отримує відповідь, що минуле Йоске не має нічого спільного з теперішнім. Аянокоджі спростовує його відповідь і продовжує пояснювати, що цілком природно відчувати роздратування через те, що твого друга вигнали зі школи, але зараз у них немає часу шкодувати про це, адже спеціальні іспити вже на носі. Він намагається зробити догану Хіраті за те, що той зациклився на відрахуванні Ямаучі, але навмисно зупиняється на пів слові, маючи намір показати, що не хоче про це говорити.

Потім він каже Хіраті, що хоче знати минуле, яке змусило однокласника так поводитися. На чергове запитання “Навіщо?”, Аянокоджі відповідає, що Хірата й сам хоче розповісти про це комусь. Він розуміє, що хлопець бажає поділитися правдою, але не може, тому різко дивиться на нього, ніби погрожуючи. Хірата вперше відчуває страх, зустрівшись з поглядом Кійотаки. Він розуміє, що Аянокоджі, мабуть, змусив Кей розповісти про її минуле, використовуючи подібні методи. Кійотака знає, що Хірата не хоче "вмирати", і тихо молиться, щоб хтось врятував його.

Тоді Йоске почав розповідати про своє минуле. Спочатку була розповідь про друга дитинства, над яким знущалися в середній школі. Кійотака згадав його ім’я, чим дуже здивував Хірату. Згодом той друг здійснив спробу самогубства, про яку Аянокоджі вже чув. Хірата винив себе, бо вважав, що ті, хто ігнорує знущання з інших, теж винні. Тому Йоске надалі проявляв ініціативу в конфліктах між однокласниками, аби вирішити їх. Однак Аянокоджі подумав, що це не пояснює усього, тому чекав продовження.

Хірата це помітив і розповідь пішла далі. Він зізнається, що після того випадку думав, що знущання припиняться, але згодом зрозумів, яким наївним був, бо побачив, наскільки темною є сутність людей. Знущання не припинилися, змінилася лише жертва. Йоске розповів, що люди, які раніше тільки спостерігали, також долучилися до булінгу, і кількість кривдників у класі збільшилася. Аянокоджі зауважує, що це цілком природно. Але Хірата відповів, що не міг допустити, щоб це сталося знову.

Коли Кійотака запитав про вжиті заходи, Йоске кивнув і зізнався, що використовував страх, щоб безпосередньо контролювати клас. Хоч він і не був таким сильним, як Судо чи Рюен, коли хлопець підіймав кулак, ніхто не хотів битися з ним. Він зосередив у своїх руках всю владу в класі. Хірата втручався, коли виникали проблеми, і давав однакове покарання обом сторонам конфлікту. Він визнавав, що його дії нічим не відрізняються від знущань, але вважав їх необхідним злом.

В результаті всі учні в класі перестали посміхатися і проводили дні, як беземоційні роботи. Інцидент набув широкого розголосу, що змусило школу втрутитися. Клас розпустили, а всі учні перебували під суворим наглядом до закінчення школи. Аянокоджі нарешті зрозумів, чому такого обдарованого учня, як Хірату, відправили до класу D.

Кійотака зауважує, що Йоске не може пробачити дії, через які Ямаучі став об'єктом нападу. Хірата сказав, що планував вдавати, ніби нічого не відбувається, доки проблема не набуде розголосу. Він хотів мовчати до дня голосування. Він також визнав, що був марним, бо не зміг ні об'єднати клас, ні врятувати Ямаучі. Йому не вдалося захистити те, що він хотів захистити, і навіть задумувався про використання страху й залякування, щоб керувати класом. Аянокоджі подумки зауважив, що серце Хірати було на межі розриву. Хлопець вважав, що і горе, і радість повинні ділитися порівну між усіма в класі. Якщо хтось страждає на самоті, то Хірата не міг цього витримати. Кійотака не знав, чи розповідав Йоске про це ще комусь, але йому було ясно як день, що кожен з потенційних слухачів сказав би щось на кшталт "Ти не міг нічого вдіяти", "Це не твоя провина" або “Ямаучі сам винен”, намагаючись втішити його. Вони вважали б, що Хірата мав рацію, а всі інші помиляються. Але це ніколи не вирішить проблему. Немає сенсу звинувачувати того, кого Хірата хотів врятувати.

Потім Аянокоджі зауважив, що ні Ямаучі, ні Хорікіта, ні він сам не винні у відрахуванні. Хірата лише прошепотів, що не звинувачує Кійотаку. Тоді той запитав Йоске, хто, на його думку, винен у тому, що Ямаучі вигнали, і той відповів, що це відповідальність самого Ямаучі. Хоча Хірата не хотів цього визнавати, він все одно дійшов такого висновку. Він був упевнений, що саме через власні недоліки Ямаучі став мішенню для відрахування. Однак Аянокоджі заперечив. Він сказав, що це Хірата у всьому винен, бо не зміг врятувати Ямаучі, як це зробила Ічіносе, яка не допустила відрахування.

Хірата стверджує, що в неї особливий випадок, бо вона мала багато особистих балів, тоді як клас 1-С завжди мав менше. Аянокоджі заперечує, вказавши, що це була його помилка як лідера, який не вирішив проблему нестачі балів у класі. Хірата стверджує, що слова Кійотаки не мають жодного сенсу, і Аянокоджі це визнає. Але він вказав на те, що якщо вже Хірата хоче врятувати всіх, то має нести відповідальність, коли щось йде не так. Він також додає, що помилявся щодо Йоске. Насправді Хірата просто некомпетентний слабак, який тільки й говорить про те, чого не може зробити.

Подумки Аянокоджі визнає, що перестарався з висновком, і що Хірата зовсім не є нездарою. Хлопець володіє надзвичайним талантом, який може конкурувати навіть з найкращими учнями паралелі. Але навіть якщо це так, він у всьому звинувачуватиме Хірату. Його мета — чинити на нього нестерпний тиск, доки той не зламається емоційно та психічно. Аянокоджі робить це не заради Хірати, не для того, щоб змусити його рости і захищати клас. Він робить це просто тому, що коли прийде час, Хірата буде необхідним для нормального функціонування класу.

Зі сльозами на очах Хірата усвідомив, що ці жахливі, жорстокі й холодні слова були справжньою сутністю Аянокоджі. Той каже Хіраті, що якщо він справді хоче виправдати власні очікування, то має продовжувати боротися до останнього. Якщо зупиниться зараз, то його однокласники падатимуть один за одним, але якщо він вирішить боротися до кінця, то зможе врятувати більшість з них.

Хірата запитує, як йому нести все на собі й продовжувати рухатися вперед, на що Аянокоджі відповідає, що завжди можна покластися на однокласників і байдуже, хто саме це буде. Хірата повторює слова Аянокоджі про себе, і той запевняє його, що він може продовжувати йти далі. Зі сльозами на очах Хірата дякує Кійотаці. Дивлячись на його сльози, Аянокоджі розмірковує про те, наскільки складними є чоловіки, адже їм важко плакати перед людьми. Тому Кійотака теж жадає дружби, в якій не потрібно ховати сльози. А поки поруч з Хіратою є хтось, хто вислухає його гіркоту, хлопець зможе рухатися вперед.

 

Перед іспитом

В день іспиту Хорікіта просить Аянокоджі забути всі записи, які вона йому дала, і натомість обирати змагання та людей на власний розсуд. Судзуне заздалегідь сказала класу, що організовуватиме все по ходу справи, даючи Аянокоджі певну свободу у виборі. У відповідь Кійотака просить її не звинувачувати його, якщо щось піде не так. Хорікіта у відповідь каже, що їхній суперник — Сакаянаґі, найгрізніша серед першокласників, яка до того ж веде за собою багато талановитих учнів. Тому ніхто не звинуватить його, навіть якщо він програє.

Зібрання командирів

Прибувши до спецбудівлі, Аянокоджі бачить Ічіносе та Сакаянаґі. Тепер залишилося дочекатися останнього капітана — Канеду — і тоді вони зможуть увійти до багатофункціональних кімнат. Сакаянаґі зауважує, що Ічіносе надзвичайно пощастило, оскільки нинішній клас D не зможе конкурувати з класом B. Якщо клас Хонамі зможе виграти 7 ігор поспіль, то є ймовірність навіть обігнати клас A. Ічіносе скромно каже, що нічого ще не вирішено, і, враховуючи відчайдушність опонентів, вона не може дозволити собі розслабитися.

Вислухавши її, Сакаянаґі весело посміхнулася, зауваживши, що Ічіносе швидше за все не вважає клас D рівним за силою, що й очікувалось від учнів, які цілий рік захищали звання класу B. Попри поблажливий тон Арісу, Хонамі проігнорувала його, заявивши, що клас B прийшов перемогти в іспиті, де співпраця була ключовим фактором. Сакаянаґі перепросила за грубощі, а Кійотака продовжив слухати.

Коли замість Канеди прийшов Рюен, Ічіносе зауважує, що навіть не розглядала його як заміну хворому капітану. Рюен відповів, що Хонамі цього не зрозуміє, бо ніколи не поставить однокласників під ризик відрахування, а прийде захищати їх навіть якщо зламає ногу чи матиме жар.

Аянокоджі поміркував над тим, що в Ічіносе було хибне відчуття безпеки, коли вона дізналася, що Канеда буде командиром опонентів. Вона несвідомо відкинула можливість заміни й зробила ту ж помилку, що й він з Арісу. Ічіносе запитала, чи є покарання за такі “маневри”, і Рюен розповів, що Канеді заборонено брати участь у сьогоднішніх змаганнях. Хонамі зауважує, що клас D пожертвував учнем з неабиякими здібностями, і роздумує, чи була ця заміна для того, щоб вибити її з рівноваги. Рюен каже їй, щоб вона надто не хвилювалася, адже його клас просто вирішив позбутися колишнього лідера і частина його однокласників буде задоволена навіть у випадку програшу, бо це ідеальна можливість його відрахувати.

Ічіносе не піддалася на його обман і заспокійливі слова, бо, як вона сама вважає, Рюен з тих, хто вдається до всіх можливих хитрощів заради перемоги. Попри обставини, його становище все ще було більш вразливим, хоча в глибині душі вона відчувала, що щось не так. Ічіносе була з тих, хто будує все поступово і з нуля, тож мати справу з раптовими оказіями не було її сильною стороною. Пересічний суперник не був би проблемою, але Рюен — це окрема історія. Не можна недооцінювати шок, який настигне клас B, а також те, що це може негативно вплинути на їхні результати.

Аянокоджі подумки згадує, що дівчина повинна була вжити заходів, коли клас D переслідував її однокласників. Якби вона це зробила, ситуація не була б такою, як зараз. Розважившись, Арісу попросила командирів починати змагання, поки вчителі ведуть їх до відповідних місць.

Залишилося оглянути ще 3 серії і, швидше за все, закінчу до кінця місяця.

Традиційно нагадую: на цьому ж сайті можна почитати ранобе, а про новини, переклади та багато іншого можете дізнатись на каналі "Тіньові Переклади".

Kowalski знову був сьогодні з вами, до наступного разу!