Він був мандрівним лицарем. А його найбільшим прагненням було одного дня визволити полонену принцесу з пащі злого дракона, а потім одружитися з нею.

Через те, що було надто багато лицарів, які поділяли це прагнення, і надто мало принцес, викрадених злими драконами, попит перевищував пропозицію, що спричиняло багато мук для лицаря. Все, що він міг зробити, – це мандрувати з країни в країну на білому, худорлявому, як палиця, коні з довгим мечем у незліченних вм'ятинах, бо не мав грошей на його лагодження. Щоразу, коли він прибував до якогось місця, він запитував: «Вашу принцесу, випадково, не викрав злий дракон?». 

Зазвичай він отримував заперечення й співчутливий погляд, бо кожен лицар, який проїжджав повз, любив ставити подібне запитання. 

Однак того дня доля лицаря змінилася завдяки листу, що впав із неба.

Птах невідомого походження пролетів над головою лицаря. З його кігтів випав лист. Лицар підняв його з землі та розгорнув, щоб подивитись. У листі було написано:

«Мене викрав злий дракон. Я не хочу виходити за нього заміж. Хто б не отримав цього листа, будь ласка, врятуйте мене. Я перебуваю в замку на південний схід від міста Калор. Там живе злий дракон.»

Раптом дух лицаря піднісся. Його мрія дитинства от-от мала здійснитися! Лицар кинувся до згаданого міста й знайшов замок. 

Навколо замку було тихо. На найвищій частині замку, вдалині, стояв білий силует. Через відстань лицар не міг розгледіти виразу обличчя людини. Але, здавалося, вона з нетерпінням чекала на прибуття воїна.

Лицар зачаровано спостерігав за білим силуетом. Боже, яка вона чиста та невинна, мабуть, страшенно налякана за ті дні, що перебувала в полоні в злого дракона. Він повинен урятувати її!

Велетенський червоний дракон спав на траві біля замку. Лицар мовчки зійшов із коня й наблизився до дракона з піднятим мечем.

Злий дракон прокинувся та, піднявши голову, пронизливо заревів. Лицар міцніше стиснув меч і, набравшись сміливості, кинувся з ним у бік дракона.

Чоловік і дракон почали битись.

Нарешті лицар здобув перемогу. Своїми обпеченими руками він витягнув довгий меч, який пронизав серце злого дракона. Кров дракона забарвила все тіло, але йому здавалося, що його тіло наповнюється силою!

Від крові злого дракона в очах помутніло, і він потер обидва ока. Він невиразно розгледів ворота замку, що відчинились, і білий силует, що біг йому назустріч.

Принцеса, мабуть, йде, щоб висловити йому своє кохання. Лицарові здавалося, що він ось-ось помре від щастя.

А потім?

А потім лицар і врятований принц жили довго та щасливо.

[КІНЕЦЬ]