А-Лянь грабує людей

Під приголомшеними поглядами натовпу Мужон Лянь неквапливо увійшов до резиденції Сіхе з групою слуг Ваншу.

Усі люди, яких він привів із собою, були одягнені в синьо-золоті шляхетні вбрання з вишитими на них емблемами кажанів. Коли ця група заклиначів у синьому з золотом увійшла до резиденції, вони, наче ножем, миттєво розрізали групу слуг, яких привів Джов Хе.

Ніхто не очікував, що Мужон Лянь прийде посеред ночі, і ніхто не знав, чого він хоче. Тому всі мовчали і розгублено дивилися на нього.

Лише собака Фаньдов не відчув ніякої настороженості, побачивши Мужон Ляня. Ймовірно тому, що добре знав його запах ще з саду Лвомей, він схвильовано підскочив і весело забігав навколо нього.

- Вау-ау-ау!

- …

Ґу Ман почувався так, ніби його зрадив брат.

Великий чорний пес підстрибував, виляючи хвостом і гавкаючи. Він спробував потертися головою об ліву руку Мужон Ляня. Проте Мужон Лянь не жалував тварин. Він рвучко змахнув широкими рукавами і сказав:

- Звідки цей пес? Його слина по всьому моєму одязі. Швидше заберіть його!

 - Так, так! - поспішно сказав Лі Вей. - Айо, Ваншу-Дзюню, Ваш візит для нас велика честь. Перепрошую, що не вийшов зустріти вас.

Він наказав надіти на Фаньдов ошийник та вивести його на задній двір.

- Вау…

Фаньдов озирнувся, висолопивши довгого язика, не бажаючи розлучатися з Мужон Лянєм. Через тривалий час слуги його нарешті витягли.

Мужон Лянь полегшено зітхнув і закотив очі. Він опустив погляд й привів у порядок свої розкішні парчові рукави, тихо бурмочучи:

- Божевільний пес у божевільного господаря!

Після цього всі оговтались і почали один за одним віддавати шану Мужон Ляню. Статус у присутніх був невисоким. Єдиним представником знаті тут був Джов Хе. Однак родовід у Джов Хе не був таким шляхетним, як у Мужон Ляня, тому він також піднявся відповідно до правил і віддав шану Ваншу-Дзюню.

Однак сам Джов Хе був неймовірно одержимим заклиначем, що володів визначними техніками, тому схилявся лише перед дійсно сильними людьми. Про Мужон Ляня він казав, що якщо забрати всю благородну кров, то від нього залишаться лише шлаки, тому Джов Хе віддав йому шану дещо поверхнево.

- Ваншу-Дзюню.

Слуги позаду Джов Хе також схилили голови й відсалютували:

- Вітаємо Ваншу-Дзюня.

Серед людей у кімнаті не рухався лише Ґу Ман. Він усе ще сидів на тому ж місці. Інші дивилися на нього як на дурня, але він в цей момент спокійно спостерігав за господарем, якому служив майже двадцять років.

Ґу Ман був добре знайомий зі звичками Мужон Ляня, тому міг легко помітити, що сьогодні з ним щось не так. «Не таким» було вбрання Мужон Ляня.

Мужон Лянь був людиною, яка любила бути екстравагантною. Він любив постійно хизуватися своїм знатним походженням і багатством, як павич, що розпустив хвіст.

Він не був схожий на Мо Сі, аристократа, який не дбав про гроші та не любив пишно одягатись. Він також не був схожий на Мендзе. Хоча одяг і взуття такої пані, як Мендзе, були вишуканими та дорогими, інші не могли б цього визначити. Вона була дуже стриманою.

Мужон Лянь же був із тих людей, які завжди ніби кричали: «Цей пан дуже багатий». Відчувши запах «Життя як сон», ви відчуєте запах грошей. Навіть з відстані двох лі [1 Лі = 500 м] його одяг і аксесуари створювали у людей відчуття екстравагантності.

Тому, виходячи на вулицю, він кріпив на волосся найдорожчі золоті та нефритові прикраси. Так, вони були важчими за інші, але ні, це не мало значення, поки вони додавали йому блиску.

Прекрасно, якщо це могло засліпити людям очі.

Але цього вечора Мужон Лянь не дуже сяяв.

Хоча він був одягнений у сапфірово-блакитне вбрання із золотими краями, під ним була не блакитна нижня сорочка, а біла шовкова нижня сорочка. Те саме було з його волоссям – цього вечора він використав для зачіски просту сандалову шпильку. З першого погляду було видно, що це були домашні аксесуари, які він одягав, коли не збирався ні з ким бачитись.

Очевидно, цього разу Мужон Лянь пішов поспішно. Він встиг тільки надіти верхній одяг і навіть не встиг зачесатися.

Ґу Ман не міг не відчути себе трохи збентеженим. Джов Хе отримав вчора чорних демонічних ґу і хотів взяти його для випробування, тож кинувся, щоб забрати його.

Але навіщо прибув Мужон Лянь?

Мужон Лянь саме підвів свої персикові очі й оглянув кімнату. Його погляд на мить зупинився на Джов Хе, а потім упав на Ґу Мана.

Їх погляди зустрілися.

В цей момент щось сталося. З якоїсь причини, коли Ґу Ман зустрів погляд Мужон Ляня, він раптом відчув різкий біль в голові. Ніби щось у його мозку вибухнуло нестерпним криком і хотіло втекти зі страху й злості.

Він різко підняв руку до лоба, і заплющив очі. Здавалося, перед його взором розтікалася густа кров’яна пляма, а у вухах лунав спотворений голос.

Відпусти мене… Відпусти мене!!!

Я збираюся зробити твоє життя гіршим за смерть — гіршим за смерть!!

В голову хлинула кров, перед очима спалахували якісь уривчасті фрагменти. Він бачив трупи, нагромаджені горою, тріщини в міській стіні, по яким сочилася кров. Сутінки в небі, зламані алебарди, що тонули в піску.

Його серце раптом охопила надзвичайно тиранічна насолода, і він зажадав побачити ще більше смертей. Здавалося, він пролітає через це чистилище у смертному світі. Безмежний багрянець вкривав небо й землю, тиснув, а густий запах крові мало не просочувався до глибини його кісток. Він не міг описати, що відчував, але надзвичайне задоволення супроводжувалося сильним болем.

Його душу ніби розрізали навпіл…

- Ґу Мане.

- ...！

З раптовим тихим окликом Ґу Мана ніби витягли з бурхливого моря крові. Він підняв голову, губи розкриті, дихання уривчасте. Він підвів пару блакитних очей, щоб знайти джерело звуку.

І знову зустрів лисяче обличчя Мужон Ляня.

Той потягнув «Життя як сон», потім ледь помітно видихнув дим і сказав:

- Отже, ти поїхав на Острів Кажанів із Сіхе-Дзюнєм. Добре провели час?

Ґу Ман не говорив. Через деякий час гострий біль у його черепі поволі вщух, залишилася лише тепла волога в його блакитних очах. Його чоло пульсувало від болю. Ґу Ман з силою заплющив очі й знову виріанявся.

Він ворухнув губами і відповів тихим голосом, як коли втратив пам’ять:

- … Так. Добре.

Лі Вей мало не розплакався через цих панів. Він подивився на Мужон Ляня, потім на Ґу Мана і, нарешті, на Джов Хе. Тоді він опустив голову, приніс новий набір чаю та закусок і подав Мужон Ляню.

- Ваншу-Дзюню, присядьте, будь ласка, і для початку випийте чаю. Сіхе-Дзюнь скоро...

- Нема потреби. Сьогодні Вогняна куля мені не потрібен, — Мужон Лянь підняв свої м’які кінчики пальців до таці з чаєм і відсунув її. Тоді він вказав своєю люлькою на Ґу Мана й посміхнувся. – Мені потрібен він.

Управляючий Лі:

- …

Мужон Лянь оправив своє розшите золотом вбрання і ледь чутно сказав:

- Оскільки ти добре розважився, то достатньо насолодився життям. Вставай.

Усі спантеличено дивилися на них двох.

- Підеш зі мною, - сказав Мужон Лянь.

- ...？？？

Окрім Джов Хе, всі в залі були збентежені та здивовані. Ґу Ман також сидів на своєму місці, не рухаючись, і мовчки дивився на нього.

Джов Хе був трохи роздратований. Коли він сердився, зморшки між бровами ставали глибшими, а обличчя ще більш похмурим.

- Ваншу-Дзюню, що це означає?

- Що ще це може означати? Старійшина Джов не розуміє? - Мужон Лянь повільно повернув голову і глянув на Джов Хе своїми очима санпаку. - Я тут, щоб його забрати.

Джов Хе:

- Ви тут, щоб його забрати?

- Саме так.

Мужон Лянь знову ліниво затягнувся зі своєї люльки, потримав дим у роті, а тоді потроху випустив його в сторону Джов Хе. Його посмішка була лінива, як квітка навесні. Але язик, захований під бутоном квітки, був злий, як змія.

Він посміхнувся і сказав:

- Старійшино, я сьогодні тут, щоб забрати його для проведення експерименту з темною магією.

- ...!

Якщо до цього моменту ще не вся зала була приголомшена, то після цих слів шоковані були всі.

Колір обличчя Джов Хе спотворився настільки, наскільки це було можливо. Здавалося, він справді хотів розірвати своїм «соколом» череп Мужон Ляня та розтрощити йому мозок. Ймовірно, він використав весь терпець, доступний йому в цьому житті, щоб придушити гнів на Мужон Ляня. Але іскри в його очах були вже дуже страшні, а погляд — лютіший, ніж у стерв’ятника.

- Ваншу-Дзюню, - здавалося, кожне слово цідилося крізь його зуби. - Якщо я правильно пам’ятаю, головний старійшина платформи Сишу — це я, а не ви..

- Айо, - Мужон Лянь усміхнувся своїми білими зубами і солодко сказав: - Старійшино Джов, якщо я правильно пам’ятаю, двоюрідний брат Його Величності — це я, а не ви.

Джов Хе раптом грюкнув по столу і розлючено сказав:

- Чому ви говорите зі мною про це!? Яке це має відношення до справи!

- А хіба не має? Прямо зараз ми обидва хочемо провести випробування темної магії. Все готово, нам не вистачає лише цієї людини, - Мужон Лянь підняв руку і вказав на Ґу Мана. - Як ви думаєте, Його Величність віддасть цю людину вам чи мені?

Це було просто найбезсоромніший трюк Мужон Ляня. Йому подобалося згадувати Імператора, називаючи його двоюрідним братом, і ніхто не смів йому перечити.

Темно-фіолетовий одяг Джов Хе здіймався і опускався від його важкого дихання. Нарешті він витріщився на Мужон Ляня:

- Ваншу-Дзюню, ви шукаєте мені проблем?

- Які проблеми, просто збіг обставин, - Мужон Лянь підняв свою трубку для кальяну й повільно промовив: - Так сталося, що вчора у вас дозріли демочні демонічні ґу. У мене майже те саме. Сьогодні я випадково отримав набір заклинань темної магії, і мені потрібен той, на кому їх можна випробувати. Бачте, нам обом потрібен собака. Але...

Мужон Лянь зробив павзу, вказав підборіддям на Ґу Мана, а потім продовжив:

- Це собака, яку я ростив з дитинства, тому логічно буде мені вбити його першим.

- Ви хочете битися зі мною, так? – скрипнув зубами Джов Хе.

Погляд Мужон Ляня був неясним і пливучим, як «Життя як сон», а голос м’яким, як шовк:

- Хм? А що? Старійшина Джов хоче позагравати зі мною?

- …

Джов Хе на мить онімів, і вени на його лобі набухли так, що це бачили всі присутні.

Лі Вей подумав: «Це добре, що ви двоє сваритеся, і мене не хвилює, якщо ви використаєте ножі та люльки, щоб заколоти один одного, але чи не могли б ви вийти за межі маєтку Сіхе і битися один з одним, як собаки, там?

Якщо цей збоченець на прізвище Джов справді розсердиться і заріже Мужон Ляня насмерть, і це станеться в маєтку Сіхе, мій пан буде у це втягнений».

Він хвилювався до болю в душі, і незліченні невимовні криваві сцени розігрувалися в його уяві. У цей час він раптом почув, як Джов Хе, стримуючи свій гнів, холодно сказав:

- …А що, якщо я не дозволю вам це зробити сьогодні?

Мужон Лянь примружив очі й зітхнув:

- Тоді я пропоную вам взяти свого маленького сокола й покопатися у своєму мозку, коли матимете час. Перевірте, чи вміст усередині не смердить чи не гниє.

Слова його були настільки неввічливими, що останній слід посмішки на обличчі Джов Хе раптово зник:

- Отже, ви справді хочете все ускладнити?

Не відводячи погляду, він підняв руку і сказав слузі, що стояв позаду нього:

- Принеси це.

Мужон Лянь байдуже сказав:

- Що ви збираєтесь використати, щоб тиснути на мене? Я дуже добре знаю становище вашої родини. У вас є імунітетний сувій, залишений покійним імператором, але він для того, щоб врятувати життя, а не підвищити ціну.

Джов Хе нічого не сказав, і слуга обережно дістав із сумки цянькунь коробку, обтягнуту жовтою парчою.

Коли Мужон Лянь побачив колір коробки, усмішка на його обличчі застигла.

- Ви маєте розуміти, що це таке.

Джов Хе взяв коробку з яскравої парчі та з клацанням відкрив її, показавши сувій високоякісного сніжного шовку русалки Східного моря.

У всьому Чонхва сніжний шовк русалки Східного моря використовувався лише для одного.

Мужон Лянь різко підняв голову, і його очі спалахнули:

- Коли Його Величність дав вам імператорський указ?! Чому я не знав про це?!

Джов Хе холодно розгорнув указ, щоб Мужон Лянь міг побачити печатку та підпис на ньому.

- Того року, коли Ґу Ман повернувся до міста, Його Величність і дав мені імператорський указ. Подивіться уважно, Ваншу-Дзюню, Його Величність призначив мою платформу Сишу першим місцем для випробування Ґу Мана.

Він зробив павзу і холодно виплюнув два слова таким тоном, який не залишав місця для обговорень:

- Геть з дороги.

 

 

Авторці є що сказати:

А Лянь: Хтось ненавидить мене сьогодні? Я збираюся змінити своє обладнання, я більше не танк, я збираюся бути вихованою медсестрою ~ ~ ~

Фаньдов: Ау-ау-ау! Гав-гав-гав!!!

А Лянь: Що він сказав? Хто має десятий рівень перекладача собачої мови, поясніть!

Ґу Ман: Він сказав: «Ах, Лянь-ґеґе, ти дуже зухвалий».