Екстра

 

— Я ніби шеф-кухар — важко зітхнув альфа, дивлячись на хлопця, що уплітає яєшню, — і так малюк, не треба недооцінювати свого альфу.

— Не називай мене малюком — збунтувався омега, схоплюючись із стільця і показуючи вилкою на альфу.

— Так спершу вилку поклади, три отвори мені ні до чого. Вони не підходять моєму іміджу. Та й чому тобі так не подобається, коли я тебе малюком називаю?

— Просто не називай мене так. Вилку не покладу поки не пообіцяєш не називати мене так – все так само вказуючи виделкою продовжив він.

—  Ні, малюче. Ти завжди будеш моїм малюком. — ніжно дивлячись на омегу і сміючись альфа перехопив виделку з рук омеги і поклав її на стіл.

— Ах, так,— кинувся на альфу омега.

Спритно ухилившись від кулака, що летів йому прямо в ніс, альфа схопив руку омеги і завів її йому за спину, притискаючи хлопця до столу. Трохи не розрахувавши, він зачепив скляну вазу з гарними чорними квітами. Та похитнулася і впала, розкидаючи навколо свої уламки.

 

Скориставшись замішанням альфи, омега вирвався з його сильних рук і мав намір продовжити напад, проте послизнувся і почав падати. Альфа усвідомивши, що його малюк падає, підхопив хлопця за талію і сам послизнувся. З сильним гуркотом вони впали на підлогу.

—  Ти в порядку? — стурбовано спитав альфа.

— Якщо ти з мене злізеш, буде краще, — зло прохрипів омега, намагаючись виповзти з-під хлопця, — Ауч.

Омега смикнув рукою, а його обличчя скривилося у гримасі. Хлопець поранився об один із уламків вази.

— Дай подивлюся, — той обережно взяв його за руку.

Не довго думаючи він почав злизувати з долоні крапельки крові. Омега заворожено спостерігав за рухами альфи, ці рухи його чомусь сильно збуджували.

Альфа ніжно тримав долоню своєї пари і легенько проводив язиком по ній, намагаючись не завдавати болю, сам не помічаючи змін у погляді іншого. Дихання омеги стало важчим і уривчастим, що не залишилося непоміченим альфою.

—  Що таке? — трохи здивовано глянув на молодшого представника сильної частини.

Прикриваючи почервоніле обличчя другою рукою.—Н.н.нічого.

— Ще десь поранився? — так само тримаючи його руку, не вгавав той.

— Ні, все добре, – ніби скоромовку видав омега.

Альфа йому не повірив і почав сам поглядом почав шукати рани, доки не дійшов поглядом до пояса, а точніше трохи нижче.

—  Оу, малюку, тебе навіть таке заводить? Маленький пустунчик – дивлячись у вічі навпроти й посміхаючись промовив альфа.

— Я тобі не малюк, скільки разів тобі повторювати, — огризнувся омега.

— Гаразд, гаразд, як скажеш. — підняв руки альфа розуміючи, що здається.

Хлопець невпевнено глянув у вічі навпроти.

Без зайвих слів альфа підняв омегу на руки і поніс до спальні.

Ось так і закінчилася суперечка з МАЛЮКОМ.