Дві людини

Розділ 6 - Розкіш

Я прокинувся, але не міг відразу розплющити очі. Було занадто багато складних речей про поточний стан реальності, які моя боягузлива особистість не могла прийняти. Наче равлик, що обережно простягає свої щупальця, я, підтримуючи рівномірне дихання, досліджував, чи знаходиться хтось поруч зі мною.   Але через мить моє тіло почало тремтіти.   Ми кохалися. Це відчуття...   — Тобі холодно, Хірото?   Мене обійняли ззаду й міцно оточили своїми сильними руками.   Аккад поцілував мене в потилицю і, розвернувшись, я був змушений зіткнутися з ним обличчям.    Вау! Він щойно прокинувся, але він так свіжо виглядає. Крім того, що він не мав слизу в очах, його скуйовджене волосся насправді було досить сексуальним.    У той момент, коли я зіткнувся віч-на-віч з Аккадом, я ненадовго забув про свій страх і був зачарований неможливим ступенем досконалості, який він мав навіть після пробудження.    Дивлячись на моє здивоване обличчя, Аккад вигнув брову, і показав прекрасну усмішку.    Зупини це!   — Мені шкода за минулу ніч. Я не маю виправдання, але ти був такий чарівний... І я не зміг стриматися. Твоє тіло поранено?   Мене огорнув ніжний і співчутливий голос. Здавалося, він проник в моє тіло. У цього хлопця дуже гарний голос. Це баритон?   — Для тебе я лютий ворог. Крім того, я раптом зробив це з тобою, що було  неймовірно жахливо з моєї сторони. Проте ти мені завжди подобався. Я хотів, щоб ти мене знав, я хотів, щоб я тобі сподобався. Я подумав, що вчора був шанс, тож я привів тебе до своєї кімнати.   Що це за розвиток подій?   Все так, як і показав аналіз доктора Сато, Аккад справді закохався в мене.   — У підсумку я програв своїм бажання, але я хочу дорожити тобою. Ти член Хумбаби. Але програв у битві, тому тебе вважатимуть військовополоненим. Таким чином, до тих пір, поки ти не повернешся, я подумав, що було б добре поглибити нашу взаємодію, і якби ти був зацікавлений мною, ми могли б і далі залишатися разом. Я запізнився із зізнанням, але не міг б ти спробувати вважати мене потенційним коханцем? Або якщо ти навіть не хочеш бачити моє обличчя, я зникну з твоїх очей. Але, будь ласка, я б хотів, щоб ти на мить подумав про майбутнє зі мною. – жалісно нахмуривши брови, він благав мене.    Хоча медову пастку влаштувала наша організація, я відчував себе трохи винним.   — Для мене це так раптово, що я нічого не можу зрозуміти. Але я не думаю, що ненавиджу Аккада. – сором'язливо відповів я, щоб виглядати якомога невинніше. Мені насправді було соромно. Я був травоїдним андроїдом, який не мав сексуального досвіду до минулої ночі.   Крім того, хоча я зміг піймати його в пастку, різниця в силі все одно була надто велика, і я відчував як підіймалося волосся на моїй потилиці щоразу, коли стикався з ним. Я мучився з самого початку. Найкраще слухняно піти з ним.    Почувши мою відповідь, Аккад широко розплющив очі, і показав свою сяючу усмішку. Ой, вона надто сліпуча!   — Тоді ти залишишся зі мною на деякий час?   — О, але до вчорашнього дня я був бійцем Хумбаби, тому не можу відразу їх покинути, і я дуже заплутався. Чи можеш ти дати мені трохи часу, щоб я міг це все обміркувати, поки я не зможу розібратися у своїх почуттях?   — Звичайно! Я надто квапив тебе. Вибач. Будь ласка, відпочивай сьогодні.   Потім Аккад злегка розчесав моє волосся і попросив називати його Тосією.   Аккад, який швидко одягнувся, позичив мені свій одяг, сказавши:    — Вибач, у мене є тільки мій одяг.   Між нами була різниця у розмірах, і навіть товщина нашого тіла дуже різна, тому я був затоплений в тканині. Аккад подивився на мене, зробивши три оберти навколо мого тіла, і, здавалося б, у хорошому настрої, згорнув манжети мого одягу.    Вирішивши, що ми повинні поїсти, він простягнув мені руку, і я зрозумів, що кімната, в якій я зараз перебував, була іншою. Вчора мене привели зовсім в іншу кімнату.   — На світанку надійшов наказ про перенесення місць. Бійка загострилася, тому мені сказали переїхати в місце, де є сильніші домашні засоби захисту.   Відповів мені Аккад, після того як я поцікавився.   Спальня, в якій я зараз перебував, була круглою кімнатою, більш ніж у три рази більшою за попередню, і мала більше меблів, таких як маленький холодильник і журнальний столик. Ліжко в ній було майже вдвічі більшим і з міцним каркасом.   Виходячи зі спальні я помітив, що вітальня також була екстравагантною. Як і в спальні, меблі тут були однорідно розставлені і виготовлені з дорогоцінного дерева. Відповідно до цієї естетики, електричні прилади були перероблені, щоб виглядати старовинними, а те, що здавалося ненав'язливими дрібницями, було витончено розміщено. Це була резиденція, в яку вкладали великі гроші. Я відчував, що знепритомнію.    На столі лежали вже приготовлені домашнім роботом страви. Свіжоспечений хліб та пухкий омлет з  сиром. Ще був салат із сирих овочів і навіть свіжовичавлений апельсиновий сік.   Я ніколи не їв молочних продуктів або сирих овочів. Я не думав, що настане день, коли я буду їсти серйозніше, ніж виконувати місію.   Після того, як я закінчив з їжею, Аккад порекомендував мені скористатися ванною.   Коли я увійшов у ванну кімнату, я побачив, що в ній була ванна, яка також була дерев'яною, та до країв наповнена гарячою водою. Я майже перестав дихати.   Оскільки люди використовували воду з озер, вода розповсюджувалася як для пиття, так і для проживання. Звичка купатися у ванні, мабуть, була привілеєм дуже багатої людини.   Аккад ніби витер моє тіло після того, як я втратив свідомість минулої ночі, і в моєму тілі не залишилося ніякого дискомфорту.   Але коли я обмив своє тіло великою кількістю гарячої води і вперше в житті занурився у ванну, я відчув, що вся моя втома і турботи тануть на кінчиках моїх кінцівок.