Колись я був членом спецназу однієї країни. Після вступу в армію мене обрали для виконання спеціального завдання, і я нібито мав «загинути» внаслідок нещасного випадку.
Опинившись у підрозділі, я зрозумів, що моє завдання – увійти у світ політичного обману.
Хоча кожен має елегантне обличчя, але під столом міжнародні корпорації намагаються вдарити один одного ножем у спину. Невдовзі мій дух виснажився, але я вірив, що працюю на благо своєї країни та миру у всьому світі.
Поки не побачив того пекла.
На той час, коли я народився, цей світ уже не міг підтримувати величезне населення та індустріалізацію, і це вже переросло в екстремальну ситуацію.
В цих умовах навіть лідерам процвітаючих країн довелося щось зробити, щоб вирішити кризу виробництва продуктів харчування, і вони поклали всі свої надії на найбільшого виробника зерна в галузі, Гільгамеша.
Гільгамеш прагнув ефективності. Вони зробили вдосконалення та створили чудові сорти, щоб можна було збирати врожай з меншими ресурсами та часом. Він вирощував лише цей сорт і пропонував його іншим компаніям за низьку ліцензійну плату.
Коли інфекційна хвороба злакових рослин поширилася, Гільгамеш, який вирощував лише обмежену кількість сортів, зазнав величезної втрати, а продовольча ситуація у світі зазнала катастрофічної шкоди.
Боротьба за їжу стала справді жорстокою. Міжнародні відносини були зведені до виживання найсильнішого. Розвинені країни скуповували продовольство, а слабкі були відрізані.
Вони йшли на компроміс щодо інших речей, але їжа була зовсім іншою справою.
Щоб врятувати своїх земляків, які залишилися в пеклі голоду, ми зібрали команду, і мене обрали керівником.
Наші земляки забарикадувалися в посольстві, яке було добре оснащене засобами оборони. Жителі розраховували на допомогу громадянам нашої процвітаючої країни, і великий натовп оточив посольство. Вони хотіли, щоб ми взяли їх із собою.
Коли всіх жителів вдалося відмовити, голодні і розлючені люди зламали барикаду і кинулися всередину. Я наказав членам йти першими і відкидувач тих палицею та й деякими бойовими мистецтвами.
Але незабаром я був приголомшений натовпом... Я не пам'ятаю, що сталося потім.
Коли я наступного разу прийшов до тями, то лежав усередині трубчастої посудини. Спочатку я подумав, що я в лікарні.
Але я помилився.
Біля мене стояв знайомий чоловік.
Доктор Сато. Майстер досліджень Android.
Спочатку його компанія займалася розробкою штучного інтелекту, програмуванням і роботами, але згодом у ній відбулася велика революція. Хоча індустріальний світ загалом став повністю автоматизованим, домашня праця та сфери роботи, з якими роботи не могли впоратися, все ще були великим тягарем для людей. Його компанія швидко піднялася до влади, закривши цю нішу, створивши індустрію Android.
У центрі всього цього була людина, яка розробила андроїдів повністю з органічних матеріалів, щоб вони могли одночасно підвищити стандарти фізичної праці в галузях традиційної людської праці та самовідновлюватися, що спровокувало величезну революцію праці в межах світу.
Цей чоловік стояв переді мною.
— Якщо ти спецназівець, браку в матеріалах не буде. Я зроблю з тебе найсильнішого андроїда.
Це був не жарт.
Доктор Сато з самого початку мав чорну репутацію.
Говорили, що він таємно викрадає людей і використовує їх у своїх дослідженнях. Як тільки він перетворював їх на зразки, він втручався в їхній мозок і стирав їхні особистості.
Мене стримували, і кожен день я хрестився в нескінченних муках.
Одного вечора зі мною заговорив молодий чоловік. Це був слухняний лаборант, якого інші дослідники називали «То-кі-ґа-ва».
— Я чув, що ти був у країні, що розвивається, коли почався голод. Чи міг б ти мені сказати, що сталося?
У цих блакитно-сірих очах, які пильно дивилися на мене, були глибоко вкарбовані біль і смуток.
— Велике дякую.
Коли ми закінчили розмову, Токіґава заплющив свої напружені очі, ніби він переносив великий тягар.
— В обмін на порятунок родини місцевого магната тебе продали сюди.
Після дуже-дуже довгої мовчанки він почав говорити слова одне за одним.
— Мій брат був у країні, сусідній з твоєю. Мій брат, невістка та їхня п'ятирічна донька... досі зниклі безвісти.
Голос стає тихішим і злегка тремтить.
— Ні засоби масової інформації, ні Інтернет не повідомляли жодної інформації про голодну територію. Через обмеження ніхто не міг отримати інформацію. Таким недбалим плануванням Гільгамеш фактично став причиною масових смертей, але, хоча вони повинні взяти на себе відповідальність, ніхто не розслідує у цьому їхню роль, тому що вони бояться, що закінчаться останні запаси їжі.
Краплі сліз плавно сповзали по щоках.
Я просто хотів притиснути його до себе.
— Я не можу пробачити Гільгамеша, тому я пішов до цього інституту, щоб допомогти.
Як тільки денні експерименти закінчувалися і наставала ніч, час від часу до мене почав приходити Токіґава.
Я запитав, чому доктор Сато так ненавидів Гільгамеш, і він відповів:
— Я чув, що їх виконавчий головний інженер навчався в коледжі на одному курсі з ним. Цей хлопець його висміяв, тому Доктор сказав, що не може йому пробачити. Він завжди нападає з найтривіальніших причин.
З темним поглядом він висміяв себе.
— Я справді нікчемний, га. Але це мій найкращий варіант.
Коли я розмовляв з Токіґавою, мені хотілося здатися.
Для нього, я б погодився перетворитися на андроїда.
Я хотів, щоб він назвав мені своє ім'я, але коли я запитав, він сказав: «Я не гідний обмінятися з тобою іменами», і не сказав мені.
— Я хочу знищити Гільгамеш. Я хочу їх остаточно розгромити і дати їм знати, хто це зробив... Дивлячись на мене зараз, мій старший брат, мабуть, сказав би мені припинити спроби помститися. Але я просто не можу перестати їх ненавидіти. Для мене єдине, що я можу зробити, це продовжувати те, що я тут роблю, і продовжувати жити. Поки ті країни, що розвиваються, переживали лихо, я був у цій країні, живучи безтурботно. Я їв їжу, яку ми в них вкрали... Я також відповідальний.
Ти помиляєшся. Це інше. Це не твоя помилка. Усе, що відбувається у світі, відбувається з причини. Все пов'язано.
Можливо, я був «неофіційним» працівником, але я спілкувався з багатьма важливими людьми в уряді.
Якби я глибше розібрався з ситуацією. Якби я підняв голос проти угоди, яку моя країна уклала з Гільгамешем. Можливо, я міг би щось змінити.
Усе моє минуле невігластво та апатія вбило багатьох людей. Я той, хто вбив душу Токіґави.
— Я хочу втекти від усього цього болю.
Цікаво, скільки днів минуло відтоді, як ми з ним почали спілкуватися?
На кілька днів його візити припинилися, а потім однієї ночі він тихо з'явився зі спокійним виразом обличчя.
— Я помилився.
Кутик його губ ледь піднявся, і він усміхнувся. Це був перший раз, коли я бачив, як він усміхається.
— Я вже виживав, наступаючи на інших людей, але я знову зробив ту саму помилку. Я був рабом своєї ненависті до Гільгамеша настільки, що збирався використати тебе, навіть якщо ти не пов'язаний з цією ситуацією. І це непростимо.
Його усмішка зникла, а обличчя скривилося, наче він скоро заплаче.
— Я збираюся тебе звільнити. Ти не зможеш втекти таким, яким ти є зараз, тому я зроблю це, коли ти достатньо зміцнієш. Я збираюся зламати машину, щоб вона не змогла промити тобі мізки, і я вже захищаю твій шлях втечі. Ти зможеш піти цим шляхом і проскочити через слабкі місця в нашій охороні.
Після цього його візити повністю припинилися.
Я завжди дивувався, чому він сказав ці речі
Навіть зараз. Дійсно, навіть зараз.
Особливо мене захопили ці його скорботні сіро-блакитні очі.
Моє тіло змінилося більше, ніж під час статевого дозрівання. Але мій вигляд не змінився. Швидше, всі м'язові волокна мого тіла, здавалося, накопичували нищівну силу.
У якийсь момент працівник лабораторії, з яким Токіґава був поруч, раптово, невпевнено підійшов до мене. Його акуратне біле волосся, яке він завжди гладив, було безладним, а світло з його зазвичай гордих фіолетових очей зникло.
Виходячи лише з його ненормального вигляду, я зрозумів, що щось сталося. Чоловік опустив голову на кілька секунд у мертвій тиші. Страшенно хриплим голосом він повідомив мені про те, що сталося.
— Токіґаву... перетворили на зразок.
Я перестав дихати.
Чому?
— Говорили, що в нього хороші якості, і раптом... Які якості? Хіба він не був родичем доктора Сато, про якого доктор піклувався з дитинства!?
Можливо, його план звільнити мене було розкрито.
Я запитав, але лаборант запевнив, що це неможливо.
— Він залишив мене піклуватися про те, що він хотів зробити. Дуже добре. Я також не знаю, що зі мною буде, але я зараз поясню твій маршрут втечі. Після наступної операції охорона трохи послабшає. Якщо твій мозок буде неушкоджений, як ми й планували, не думай ні про що інше і просто біжи. Не думай ні про що непотрібне, як про порятунок Токіґави. Вони просто стерли його спогади. Він нічого не пам'ятає ні про тебе, ні про когось іншого.
Лаборант простягнув один меч.
— Візьми це з собою. Це зброя, яку я зробив для тебе. Я сховаю його під твоїм контейнером.
Я не знаю, наскільки достовірні слова цього лаборант.
Але це добре.
Якщо, можливо, мені промиють мізки, я буду битися з Гільгамешем заради тебе.
Але, якщо я ще згадаю про тебе, то обов'язково прийду тебе врятувати.
Я стану сильнішим.
Для тебе я стану сильнішим.
Далі
Розділ 25 - Ти гарний
Коментар від автора: Цей розділ може зруйнувати ваш образ Аккада. Перепрошую. Після моєї втечі у мене виникла думка негайно виступити проти Гільгамеша, але я вирішив зробити пріоритетом номер один – порятунок Токіґави. В охоронній фірмі, з якою я час від часу спілкувався, я знову зустрівся з Марком, який був пов'язаний із тим самим підрозділом спецназу, що й я, на великий подив для нас обох. Я розповів йому, як мене продали Хумбабі та перебудували, і як я врешті-решт закохався в лаборанта. «Серйозно, чувак?» – випалив він, а потім одразу запідозрив, що я став жертвою Стокгольмського синдрому. Я також думав про таку можливість, але навіть після того, як я втік, я зрозумів, що моє закохане серце не змінилося. Незабаром після цього Доктор Сато почав розвивати кайдзінів один за одним, щоб вони змогли стати моїми наступниками, і почав атакувати Гільгамеш та їхніх союзників. ЗМІ прорекламували мене як героя правосуддя, який захищав компанії від Хумбаби, що підвищило мою популярність і вплив. Одного разу я засуджу Гільгамеш на першій сторінці кожного ЗМІ. Тоді я зможу принаймні виконати бажання Токіґави. Коли я вперше помітив Токіґаву на полі бою, я не міг повірити в те, що він насправді там. Він просто стояв прямо переді мною. Я був такий щасливий, що не знав, що з собою робити. Милий. Зовнішній вигляд, коли він, ховаючись у тіні, стріляв зі своєї компактної рушниці; коли надто зосереджувався й не чув наказів; навіть, коли його начальство злилося і він засмучувався, він просто був дуже милий. Простіше кажучи, щоб... перевірити його діяльність, я навмисне почав прибувати на місце події із запізненням і навіть вступав у словесну суперечку з ворожим кайдзіном. Коли Токіґава працював лаборантом, він завжди ховав форму свого тіла під білим лабораторним халатом, але тепер, коли він одягнений у бойовий костюм, його фігуру не можна навіть показувати в ранкових новинах. Мені доведеться переконатися, що його не знімають на камеру. Кожного разу, коли Токіґаву відправляли, я намагався завдати шкоди та викрасти його, але роль підтримки була чудовою, і щоразу, їм вдавалося втекти. Трясця, мудак, перестань ставати мені на шляху. Після досить тривалого бою мені нарешті вдалося усунути його надокучливого надійного партнера, який заважав мені, і я нарешті зміг забрати Токіґаву... Хірото додому, але він був надзвичайно наляканий. Це було зрозуміло. Я став надто сильним... Було небезпечно, у багатьох відношеннях, відчувати тепло його тіла (між нами завжди було скло). Але щойно я відвів погляд і обернувся, я побачив настільки захоплююче видовище, що мій розум схвилювався. У моїх вухах стукало. Буквально. Коли наша шкіра зблизилася, я відчув твоє швидке серцебиття, наче у пташеняти, і температуру твого тіла аж до серця. Здавалося, ти танув усюди, куди б я не торкався. Твої вологі блакитно-сірі очі. Ти такий гарний. Наступного ранку я багато розмірковував. Хірото був надзвичайно хороший у сексі. Я не очікував, що ми займемося сексом, але добре, що ми це зробили. Зачекайте, ні, я помиляюся. Мені не слід було кохатися з незайманим п'ять разів поспіль. Я переконався, що ухиляюся від своєї дикості, і, діючи чесно з аурою серйозного та правильного японця, мені якимось чином вдалося завоювати Хірото. Перш за все, я відкинув запити та втручання компанії та взяв собі чотири дні перерви. Протягом цих чотирьох днів я хотів дозволити йому закохатися в мене, щоб він не хотів мене покидати. Без пам'яті він був сміливим, відданим і думав про своїх товаришів, але він зовсім не змінився від того Токіґави, який був у моїй пам'яті. Але відтоді його вираз обличчя змінився. Він був сповнений лагідності й спокою. До того, як ти втратив сім'ю, ти також так усміхався? Замість того, щоб він закохався в мене, я сам знову закохався в нього за ці чотири дні. Після відпустки я неохоче повернувся до роботи. Я попросив колегу детально проаналізувати Хірото, і коли ми обговорювали його генетичну інформацію, Хумбаба здійснила атаку на мою компанію. Це був перший раз, коли вони безпосередньо напали на нас. У мене було погане передчуття з цього приводу. Після того, як вони викрали Хірото, я набрав прихильників і створив компанію. Такий милий. Тепер, коли він один раз уже був у моїх руках, я не дозволю йому просто впасти крізь пальці. Я не можу залишити його з тими виродками в Хумбабі, які навіть не вміють добре поводитися з людьми. Я маю якнайшвидше повернути його. Використовуючи інформацію, яку ми витягли з військовополонених, і вказівки від шпигунів, яких ми підсадили, ми змогли майже точно визначити місцезнаходження Хірото. Ми продовжили аналізувати інформацію про аташе учасників бойових дій та їх спорядження. Проблемою був кайдзін. Його утримували в тому розробницькому закладі, де у нас був лише один працівник, захований у маленькому відділі. Якщо ми атакуємо заклад, де утримували Хірото, у найгіршому випадку нам, можливо, доведеться зіткнутися з кількома ніколи раніше не баченими кайдзінами. — Атакуємо з двох сторін. Женя зробить повітряний штурм головної будівлі та завадить реакції бойового аташе. Водночас ми з Марком атакуємо об'єкт розробки та врятуємо ціль. — Що ми будемо робити, якщо з'явиться кайдзін? — В ідеалі ми відійдемо, перш ніж вони зможуть вийти з найпотаємнішого святилища, але якщо ми не встигнемо вчасно, тоді я вичерпаю все, що є в щиті, щоб прикрити вас. Це були такі великі витрати, але на кону життя моїх товаришів. Це необхідні витрати. Зрештою, коли ми атакували, Хірото підійшов до нас сам, і ми змогли негайно захистити його, але кайдзін, який контролює гравітацію, перевершив наші очікування. Я бачив, що хлопець мав дивну прихильність до Хірото. Що ще гірше, коли він був на межі програшу, він сказав дещо неймовірне та спробував переманити Хірото назад на їхній бік. В утробі Хірото живе милий малюк. Я був щасливий. Доктор Девід Чо вже вказував мені на таку можливість. Однак не варто повідомляти про зачаття найгіршим сценарієм. Обличчя Хірото було безкровним, і він навіть тремтів. Ми планували з'ясувати, чи справді він завагітнів, розпочавши з простого запитання: «Як ти себе почуваєш останнім часом?», а потім поступово інформуючи його про ситуацію, але тепер сталося це. Після того, як ми повернули його до Шумера, незважаючи ні на що, я зробив усе можливе, щоб дозволити йому відновити певну стабільність і розсудливість. На щастя, фізична ширина компанії стала нерозумно великою, тож ми змогли дозволити йому вільно блукати досить широкою зоною всередині будівлі. Коли я запитав його враження від цього місця, він відповів: «Я завжди мав схильність до хікікоморі*, і порівняно з тим, коли я жив у Хумбабі, тут набагато комфортніше». Тоді я зрадів, що заснував цю компанію. *Соціофоб, молодий відлюдник, особа, що не бажає соціалізуватися, сторониться контактів з суспільством. Навіть тоді він все ще був під загрозою викрадення, тому я встановив цілодобову систему спостереження, щоб спостерігати за ним протягом дня. Женя з Марком говорили, що я став сталкером, але вони помилялися, я абсолютно не такий. Коли у мене буває вільний час, я просто переглядаю відзнятий матеріал, і все… Хоча Хірото не сказав мені жодних слів кохання, я зміг відчути прихильність в його погляді і ставленні. Під приводом того, що ми спали разом, ми лягали в одне ліжко, і він, оскільки такий м'якосердий, навіть з червоним обличчям, обслужить мене. Найкраще видовище у світі – це акуратні й чисті кінчики пальців, що обгортають і пестять моє бажання. Я не думаю, що зараз можна сказати, що я йому не подобаюся. Він підтвердив це. Хірото... Токіґава обов'язково народить дитину. Доля – дивна річ. Токіґава був обережною людиною. Він був сховищем смутку і робив божевільні вибори, але він був неймовірно сильним, коли потрібно було дотримуватися своїх рішень. Якби його спогади були недоторканими, коли ми його рятували, знаючи, що він не лише простягнув руку доктору Сато, але й усе інше в його минулому, незалежно від того, як сильно я його любив, він, мабуть, ніколи б цього не прийняв. Він сказав би мені: «Я не маю права бачитися з тобою», і я не сумніваюся, що він люб'язно потиснув би мені руку й побажав щастя. Але натомість йому промили мізки, перетворили на андроїда вагітного типу та змусили мати зі мною стосунки. І на додачу до всього, він навіть зачав дитину. Він, напевно, зрозумів, що я єдиний, на кого він може покластися. Він мав народити дитину від іншого андроїда, хоча не повинен був завагітніти. І оскільки він став такою особливою істотою, він абсолютно не має жодних засобів залишити мою опіку. Я не міг не згадати хвилюючу й туманну радість від цього. Цей світ був надто жорстоким до тебе. Тобі не потрібно нічого знати і нічого пам'ятати. Я захищатиму тебе в своїх обіймах і дозволю тобі провести решту життя в мирі. Однак, як би я цього не хотів для тебе, незалежно від того, чи повернуться твої спогади, колись нам доведеться поговорити про те, що сталося. Для Хірото втрата пам'яті також означає позбавлення пам'яті про любов до сім'ї. Спогади про болючі й огидні гріхи та незамінні сімейні спогади. Любов і страждання були нероздільні.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!