День похорону Сакури Ямаучі був хмарний та похмурий, погода зовсім протилежна до характеру моєї однокласниці.

Уявляю скільки засмучених людей прийшло. Вони проливають сльози, адже вона їм не байдужа. Але не мені. Я таки не відвідав її минулої ночі і весь час був удома.

Одна однокласниця, все ж могла б заставити мене піти, тому мені пощастило, що її більше нема на цьому світі. Ні батьки, ні вчителі не заставлять мене. Я сам все вирішив. Якби мені треба було йти до школи, мене б навіть не стали питати. Але вона померла під час канікул, тож, в таку жахливу погоду, ніхто не витягне мене з дому.

Ще був ранок, мої батьки тільки поїхали на роботу. Швидко поснідавши, я закрився в кімнаті. Ви помиляєтесь, якщо думаєте, що це через горе та відчуття втрати.

Я завжди був з тих, хто постійно сидить у кімнаті. Хіба що, треба йти до школи чи моя колишня однокласниця витягувала мене у світ.

Зазвичай я читаю книжки. Мені не потрібна допомога чи нотації - романи допомагають мені втекти від усього. Люблю я отак лежати на ліжку, покласти голову на білу подушку і читати. Тверді обкладинки надто тяжкі, тому мені більше подобаються маленькі книги, з м'якою обкладинкою.

Цю книгу я позичив у неї. Вона не читала багато, але ця книга була її улюбленою. Доти вона лежала в мене на полиці. Я хотів повернути її, поки вона була ще жива, але вже запізно.

Нічого не вдієш, поверну коли прочитаю. А поки нічого не говоритиму її сім'ї.

Коли я закінчив читати, був уже вечір. Я закрив штори і включив люмінесцентну лампу на стелі, щоб хоч щось бачити. Задзвонив телефон і до мене повернулось відчуття часу. Нічого важливого, це дзвонила мама. Я не підняв слухавки. Вона подзвонила вдруге і я знову не взяв слухавки. Телефон задзвонив третій раз - певно це щось важливе. Я беру телефон і прикладаю до вуха. Мама хоче, щоб я зварив рис до її приходу. Відповідаю "так" і кладу слухавку.

Поклавши телефон на письмовий стіл, я дещо зрозумів. Ось уже два дні я навіть не торкався його. Навіть не знаю чому, але я робив це не навмисно.

Я знову взяв телефон і пролистав до вхідних повідомлень. Жодного непрочитаного. Не дивно. Далі я подивився відправлені. Крім дзвінків, я побачив сліди останнього використання телефону.

Я відправив тій дівчині, своїй однокласниці, повідомлення.

Лише одне речення.

Не знаю чи вона прочитала його.

Я хотів піти на кухню, але завалився назад на ліжко. Я міг думати лише про повідомлення.

Чи прочитала вона його?

«Я хочу з'їсти твою підшлункову»

Якщо прочитала, то як вона відреагувала?

Я заснув, досі думаючи про це.

Рис не був готовий, коли мама повернулась.

Не можу сказати напевне, але думаю, що та дівчина прийшла до мене уві сні.

Коментарі

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Увійти, аби лишити коментар!