Ранкове повітря було свіжим, небо — похмурим, але він ішов, як завжди. Повільно, вдивляючись перед собою, з головою занурений у власні думки.
«Цікаво, а якщо кінь…» — міркував він, дивлячись у порожнечу, ніби шукаючи відповідь у хмарах. Коні займали значну частину його внутрішнього світу. Йому подобались ці тварини — хоч думки про них у нього були доволі… специфічні.
Він був високим — близько метра вісімдесяти, одягнений у темні штани, білу футболку, синю куртку і... тапки. Причому він носив їх завжди — в дощ, у сніг, у спеку. Це було майже його кредо.
Сьогоднішній день здавався звичайним, доки він не перетнув ворота коледжу.
І саме тоді — все змінилося.
Щойно він ступив на територію коледжу, в двадцяти метрах перед ним відкрився портал. З нього вийшов… Риккардо?
Точнісінько як з мемів: лисий, накачаний, чорний як ніч, погляд — смертельно серйозний.
ГГ напружився.
Побачивши гг Риккардо пішов до нього кожен крок Риккардо тріскав асфальт. Від його тіла виходила чиста сила. І не встиг герой нічого сказати, як гг отримав удар — і полетів десятки метрів назад, врізаючись у землю.
— Цікаво...
ГГ повільно підвівся. На його обличчі розцвіла... жахлива посмішка. Очі палали.
— Що, африканець... вирішив ударити мене? — прошепотів він.
Він розстебнув куртку. У ту ж мить здавалося, що його тіло стало більшим, а м’язи — рельєфнішими. Один крок — і під ногами потріскала земля.
Сила зростала.
Мить — і він зник з місця. З’явився перед Риккардо та вдарив лівою рукою в щелепу. Але той заблокував удар і вдарив у живіт. ГГ відлетів назад, випускаючи пару з рота, ніби дракон.
— Добре… — його посмішка стала ще страшнішою.
Обидва стали в бойову стійку, Риккардо не думав що він захоче продовжувати.
Наступну секунду їхні тіла зникли — занадто швидко, щоб зафіксувати очима. Це була швидкість, що ламала фізику. Блок. Удар. Контрудар.
І тут — біля Риккардо відкрився портал, з якого вискочив фантомний африканець. Він вдарив ГГ під ребра, відправивши його далеко в поле. ГГ не очікував такого.
— Це вже цікавіше…
Встаючи після удару гг побачив Риккардо рухався до нього на надзвуковій швидкості. ГГ, стікаючи кров’ю, спробував контратакувати, але новий фантом з’явився згори і вдарив по голові. Удар утворив кратер 30 метрів.
Риккардо стояв на краю кратера дивлячись на гг, він був готовий забрати… тапки?
но він побачив як ГГ підвівся. Обличчя — у крові. Посмішка — як у демона.
Риккардо напружився. Вижити після такого? Це не нормально.
ГГ почав виймати одну руку з куртики. Його м’язи знову збільшилися. Його зріст наче знову підріс. Його очі палали.
— Я не злий... просто в мене тапки.
Він зник.
ГГ зявився за Риккардо, Удар у спину — Риккардо полетів сотні метрів, впав біля річки, ледве живий. Спробував створити портал, щоби втекти. Але…
ГГ летів, як золота стріла, обгорнутий аурою.
Риккардо викликав кількох фантомів для прикриття, але вони не витримали удару — удар ГГ створив кратер у кількасот метрів. зруйнувавши все в кілька сотень метрів.
Риккардо лежав, без руки, в ранах. Дивився на ГГ з жахом. І тут…
За ГГ з'явився портал.
Із нього вийшов ще один голий лисий африканець.
— Вони що, з якоїсь секти?.. — буркнув ГГ.
Новий ворог з’явився перед ним, він замахнувся и вони перемістились у поле удар в щелепу — ГГ злетів на кілька кілометрів. Не встиг отямитися — ще один удар зверху. Він врізався в землю. Утворивши кратер та зруйнувавши все в — 700 метрів.
Але він встав. У руці — тапок.
І в ту ж мить — він перемістився до ворога.
Ворог побачив посмішку ГГ вже здавалося що він не людина.
Удар тапком.
африканець влетів в гору, за п’ятнадцять кілометрів звідти, утворивши кратер в низу гори.
ГГ перемістився до ворога та посипав його ударами — удар за ударом, не даючи противнику шансів. ГГ не помітив як — ще один африканець з'явмвся та ударив його збоку. ГГ відлетів.
Як за гг з'явився ще один афреканець — він спробував забрати тапок.
Погана ідея.
Удар по лобі. І афреканець відлетів на десять кілометрів.
ГГ подивився в небо й прошепотів:
— Тапки... це святе.
І знову... посміхнувся чекаючи продовження битви.
