«Боляче!»
«Як же боляче!»
«У мене так сильно болить голова!»
Химерний сон, сповнений шепоту, швидко розлетівся і Чжоу Мінжуй, який міцно спав, відчув сильний головний біль, наче хтось вдарив його палицею. Ні, це було більше схоже на гостру річ, що пронизує його скроню!
Чжоу Мінжуй спробував підвестися. Він хотів підняти голову й сісти, однак був зовсім не в змозі ворушити ні руками, ні ногами. Здавалося, він втратив контроль над своїм тілом.
«Судячи з усього, я все ще не прокинувся. Я все ще уві сні... Може, я думаю, що прокинувся, але насправді все ще сплю...»
Як людина, знайома з такими ситуаціями, Чжоу Мінжуй спробував зосередитись, щоб позбавитися заціпеніння та туману в голові.
Однак, бувши напівсонним, його воля була нестійкою, мов дим. Він постійно втрачав концентрацію, а в його голові з'являлися зовсім випадкові думки. Як би він не намагався зосередитися, все було марно.
«Звідки в мене з'явився такий раптовий головний біль?»
«Ще й такий сильний!»
«Чи може це бути крововилив у мозок?»
«Курва, я ж не помру таким молодим, чи не так?»
«Прокидайся! Вставай!»
«Гей, здається, це вже не так боляче, як раніше? Але все одно ніби тупий ніж повільно ріже мені голову...»
«Схоже, я більше не зможу заснути. Але ж мені завтра на роботу?»
«Чому я думаю про роботу? Зважаючи на те, як болить моя голова, звичайно ж, потрібно взяти відгул! До біса невдоволення начальника!»
«А це не так уже й погано. Зрештою, я можу отримати трохи вільного часу, який можна буде витратити на себе!»
Чжоу Мінжуй, що відчував пульсівний біль, повільно зібрав сили, щоб взяти себе в руки. Нарешті, він випростався і сів. Йому вдалося розплющити очі й звільнитися від стану напівсну.
Його зір спочатку був затуманений, перш ніж його перекрило завісою багряного кольору. Чжоу Мінжуй побачив перед собою дерев'яний стіл, а на ньому відкриту записну книжку. Папір був грубим і жовтим. Слова складалися з дивних символів, написаних насиченим чорним чорнилом.
З лівого боку від записника, на краю столу, лежав акуратний стос книжок. Усього приблизно сім чи вісім. Біля стіни праворуч йшли сірувато-білі труби, з якими з'єднувалися настінні лампи.
Лампи, оформлені в західному класичному стилі, розміром приблизно з пів голови дорослого. Внутрішній шар виконаний із прозорого скла, а зовні оброблені чорним металом.
Під згаслою настінною лампою стояла чорнильниця з чорним чорнилом, оповита блідо-червоним світлом. На її рельєфній поверхні було видно розмитий малюнок ангела.
Перед чорнильницею на правій стороні записника лежала темна ручка. Кінчик пера мерехтів у тьмяному світлі, а ковпачок лежав поруч із латунним револьвером.
«Пістолет? Револьвер?»
Чжоу Мінжуй був приголомшений. Те, що він побачив, було дуже дивним і зовсім не схожим на його кімнату!
Відчуваючи шок і сум'яття, Чжоу Мінжуй зрозумів, що стіл, книжка, чорнильниця та револьвер вкриті шаром багряної «вуалі». Це через світло, що проникало у вікно.
Він несвідомо підняв голову і глянув угору.
Посеред неба, за чорними оксамитовими фіранками, безтурботно світив повний місяць багряного кольору.
«Це...»
Чжоу Мінжуя огорнув незрозумілий страх. Він швидко підвівся, але ноги його не слухались, та ще й сильно боліла голова. Він миттєво втратив рівновагу та впав, не контролюючи своє тіло. Його сідниці важко вдарилися об міцний дерев'яний стілець.
*Бум!*
Болю майже не було. Чжоу Мінжуй сперся на стіл і знову спробував підвестися. Він із хвилюванням почав оглядати оточення, в якому перебував.
Це була невелика кімната з двома коричневими дверима ліворуч та праворуч. З протилежного боку приміщення стояло невелике дерев'яне ліжко.
Між ним і лівими дверима була шафа, дверцята якої були відчинені, а всередині виднілося п'ять полиць.
Збоку від шафи на стіні була сірувато-біла труба заввишки з людину. Вона підключалася до дивного механічного пристрою з декількома відкритими місцями, де виднілися шестерні та підшипники.
Поруч із письмовим столом, у правому кутку кімнати, знаходилася вугільна піч, а також каструлі, залізні горщики та інше кухонне начиння.
Поруч із правими дверима висіло велике дзеркало з парочкою тріщин у простій дерев'яній оправі.
Поглянувши в нього, Чжоу Мінжуй невиразно побачив свій нинішній вигляд.
Темне волосся, коричневі очі, лляна сорочка, тонкі, нічим не визначні риси обличчя з трохи грубими контурами.
«Це...»
Чжоу Мінжуй раптово ахнув, а в його свідомості з'явилося багато заплутаних припущень.
Револьвер, класичний європейський стиль кімнати й багряний місяць, який сильно відрізнявся від Земного. Все вказувало на одне!
«Я переселився?»
Щелепа Чжоу Мінжуя впала.
Як людина, яка виросла на новелах, він часто фантазував про переселення душ. Однак, зіткнувшись із цим, було важко прийняти реальність.
«Це, мабуть, пристрасть Єгуна до драконів?»
[П.п.: китайське прислів'я, що означає те, що хтось демонструє удавану любов до того, чого він насправді боїться]
Через кілька десятків секунд із гіркотою пробурмотів сам Чжоу Мінжуй.
Якби не головний біль, який хоч і дратував, але допомагав ясно мислити, він би подумав, що досі спить.
«Заспокойся...»
Зробивши кілька глибоких вдихів, Чжоу Мінжуй щосили намагався не хвилюватися.
Раптом у його розумі промайнув фрагмент спогадів!
Клейн Моретті, громадянин Королівства Лоен з Північного Континенту, округ Авва, місто Тінген. Він зовсім недавно закінчив історичний факультет університету Хой.
Його батько служив сержантом у королівській армії та був принесений у жертву у колоніальному конфлікті на Південному Континенті. Отримана ним пенсія надала Клейну можливість піти у приватну гімназію та заклала основу для вступу до університету.
Його мати була вірною послідовницею Богині Вічної Ночі. Вона померла того ж року, коли Клейн вступив до університету Хой.
У нього також були старший брат і молодша сестра, які мешкали з ним у двокімнатній квартирі.
Сім'я була небагата, їх умови життя можна було навіть описати як нижче середнього. Наразі утримання сім'ї підтримувалося виключно його братом, який працював клерком у компанії з імпорту та експорту.
Бувши випускником історичного факультету, Клейн опанував стародавню мову Фейсак, яка вважалася прабатьком для всіх мов Північного Континенту, а також мовою Гермес, яка часто траплялася у стародавніх гробницях, якою записувалися тексти для обрядів та молитов...
«Мова Гермес?» У голові Чжоу Мінжуя промайнула думка. Він простяг руку, щоб потерти свою болісно пульсуючу скроню, і перевів погляд на записник на столі. Він зрозумів, що текст на пожовклому папері перетворився з дивного і чужого на більш-менш знайомий. Поступово йому стало зрозуміло.
Це коротке речення написане мовою Гермес!
Чорним чорнилом було виведено:
«Всі помруть, включаючи мене».
*Тссс!*
Чжоу Мінжуй відчув, як у його серці спалахнув незрозумілий страх. Він інстинктивно відхилився назад, ніби намагався збільшити відстань між собою та записником.
Оскільки Чжоу Мінжуй все ще був дуже слабкий, він, ледь не впавши, поспіхом простяг руку, щоб ухопитися за край столу. Він відчував у повітрі невидиме хвилювання і майже чув шепіт у вухах. Це було схоже на жахливі історії, які ще в молодості йому розповідали люди похилого віку.
Похитавши головою, начебто все це просто ілюзія, Чжоу Мінжуй відновив свій спокій. Він відвів погляд від записника і почав важко дихати.
В цей час його погляд упав на блискучий бронзовий револьвер, і в його голові виник сумнів.
«Як Клейн міг дозволити собі покупку револьвера, якщо жив у подібних умовах?»
Чжоу Мінжуй не міг не насупитися.
Він раптом помітив на краю столу червоний відбиток руки. Його колір був набагато темніший, ніж свічення місяця.
Це був кривавий слід руки!
«Кривавий відбиток?» Чжоу Мінжуй підсвідомо глянув на праву руку, що тримала край столу. Він опустив голову і побачив, що його долоня та пальці змащені кров'ю.
Водночас він знову відчув головний біль. Хоча він трохи послабшав, але все ще не покидав його.
«Я розбив собі голову?»
Подумав Чжоу Мінжуй, повертаючись до потрісканого дзеркала.
За кілька кроків він побачив відображення своєї постаті середнього зросту з темно-коричневими очима.
«Отже, я зараз Клейн Моретті?»
Чжоу Мінжуй зробив паузу. Нічного світла було недостатньо, щоб він міг ясно все розгледіти, тому він продовжив рухатися вперед, доки не опинився за крок від дзеркала.
Під блиском місячного світла він повернув голову і глянув на свою скроню.
Дзеркало показало потворну рану. Її краї були обпалені, а довкола виднілися плями крові. Через рану хлопець зміг побачити, як повільно тремтить сіра речовина його власних мізків.
Далі
Том 1. Розділ 2 - Становище
*Топ! Топ! Топ!* Чжоу Мінжуй з жахом відсахнувся назад, коли розгледів, що було з його головою. Виникло відчуття, ніби в дзеркалі не він, а висохлий труп. «Як можна вижити з такою жахливою раною?» Він знову недовірливо повернув голову і перевірив інший бік. Попри те, що він був далеко, він все одно зміг побачити рану та плями крові. — Це... Чжоу Мінжуй зробив глибокий вдих, намагаючись заспокоїтись. Він простяг свою руку і поклав її на грудну клітку, відчуваючи, як серце б'ється й випромінює величезну життєву силу. Після цього він торкнувся відкритої ділянки шкіри. Під її холодною поверхнею струменіло тепло. Коли він сів навпочіпки й переконався, що коліна спокійно згинаються, Чжоу Мінжуй поступово заспокоївся. — Що тут відбувається? — пробурмотів він і насупився. Він планував ще раз уважніше оглянути свою травму голови. Хлопець зробив два кроки вперед і зупинився. Тьмяного світла кривавого місяця було недостатньо, щоб провести серйозний огляд. Знову промайнув фрагмент пам'яті й Чжоу Мінжуй повернув голову, подивившись на сірувато-білі труби та металеву лампу на правій стіні, що висіла поряд із робочим столом. Це була найпоширеніша для цього часу газова лампа. Її полум'я було стабільним, а яскравість чудовою. Враховуючи стан їхньої родини, навіть гасова лампа була лише мрією, не кажучи вже про газову. У їхньому положенні, максимум — використовувати свічки. Однак ще чотири роки тому, коли він вночі готувався до вступу до університету Хой, його старший брат Бенсон відчув, що це дуже важливе питання, від якого залежить майбутнє їхньої родини. Тому він наполіг на створенні сприятливих умов для навчання Клейна, навіть якщо заради цього доведеться влізти у борги. Звичайно, Бенсон, який був грамотним і пропрацював уже кілька років, не був необачною людиною, яка зовсім не думає про наслідки. У нього було запасено пару трюків у рукаві. Він обговорив з орендодавцем питання про «сприятливі зміни рівня житлового приміщення, щоб у майбутньому було легше знайти орендатора». Орендодавця вдалося переконати й він надав кошти на основні зміни. Потім, використовуючи своє робоче становище в імпортно-експортній компанії, його брат придбав зовсім нову газову лампу, яка коштувала йому майже собівартість. Зрештою, йому вдалося використати лише власні заощадження і не влізти в борги. Після того, як ці спогади промайнули в голові, Чжоу Мінжуй підійшов до столу, повернув клапан труби й клацнув перемикачем лампи. Почулося клацання і майнула іскра. Але, на жаль, світло не з'явилося. Він поклацав перемикачем ще кілька разів, але в газовій лампі тільки миготіли іскри, все ще не даючи полум'я. — Хм... Піднявши руку і помасажувавши скроню, Чжоу Мінжуй почав шукати причину, перебираючи уривки своєї пам'яті. За кілька секунд він розвернувся і пішов до дверей. Він підійшов до механічного пристрою, який також був вбудований у стіну. До нього були приєднані сірувато-білі труби. Це був газовий лічильник! Оглянувши шестерні та підшипники, Чжоу Мінжуй дістав монету з кишені штанів. Вона була темно-жовтого кольору та віддавала блиском міді. На лицьовій стороні монети був вигравіюваний портрет чоловіка в короні, а на звороті значилася цифра один на тлі пшениці. Чжоу Мінжуй вже знав, що це основна валюта Королівства Лоен. Вона називалася «мідний пенні». Купівельна спроможність одного пенні була приблизно від трьох до чотирьох юанів на Землі. Були монети й іншого номіналу. Наприклад, були монети в п'ять пенні, пів пенні та чверть пенні. В основному використовували монети низького номіналу. У повсякденному житті за один пенні можна було купити одразу кілька речей. Декілька разів перевернувши та оглянувши монету, яка була викарбувана та поширена після того, як король Георг III зійшов на трон, Чжоу Мінжуй вставив монету у вертикальну щілину. *Дзинь! Клац!* Відразу після того, як пенні впав на дно апарата, пролунав звук шестерень, що прийшли в рух. Почулася коротка, але гарна механічна мелодія. Чжоу Мінжуй кілька секунд оглядав газовий лічильник, перш ніж повернутись до масивного дерев'яного столу. Потім потягнувся, щоб повернути вимикач газової лампи. Після кількох клацань почувся різкий звук. Язичок полум'я спалахнув і швидко збільшився. Яскраве світло спалахнуло в межах лампи, а потім швидко висвітлило приміщення своїм м'яким сяйвом. Темрява швидко відступила, а багрове світло розвіялося. Чжоу Мінжуй з незрозумілої причини відчув себе набагато спокійніше, коли знову наблизився до дзеркала. Цього разу він уважно і з усією серйозністю оглянув свою рану, не втрачаючи жодної деталі. Через деякий час він зрозумів, що крім початкових плям крові, з моторошної рани більше не витікало жодної рідини. Здавалося, ніби в нього було просто неймовірне згортання крові або він отримав чудову перев'язку рани. Що стосується сірувато-білого мозку, що повільно звивався, і помітного неозброєним оком швидкого відновлення тканин, здавалося, що пройде всього хвилин сорок, в крайньому разі всього кілька годин, і від рани залишиться лише шрам. — Це ефект, викликаний переселенням душ? — тихо пробурмотів Чжоу Мінжуй. Після цього він зітхнув із величезним полегшенням. Незважаючи ні на що, він все ще живий! Заспокоївшись, він відкрив ящик і дістав звідти маленький шматочок мила. Він узяв один зі старих і подертих рушників, що висіли біля шафи, і відчинив двері. Потім вирушив до ванної кімнати, яка була спільною для всіх мешканців другого поверху. «Я повинен позбутися плям крові на голові, а то я виглядаю як жертва злочину. Це мене самого неабияк налякало, що вже говорити про мою сестру, яка встане завтра вранці й може до смерті перелякатися, якщо побачить мене в такому вигляді. Це буде досить проблематично». У коридорі було непроглядно темно. Оточення було ледве помітне і то завдяки вікну в кінці коридору, звідки струменіло тьмяне багряне світло. Воно було схоже на пару величезних очей чудовиська, які мовчки спостерігали за живими в темряві ночі. Чжоу Мінжуй тихими кроками дійшов до ванної кімнати, з легким тремтінням від страху. Коли він увійшов всередину, там виявилося набагато більше місячного світла, внаслідок чого він міг ясно все бачити. Підійшовши до умивальника, він повернув ручку крана. Почувши дзюрчання води, він раптом згадав свого орендодавця, містера Френкі. Оскільки вода була включена в орендну плату, цей невисокий і худий джентльмен, який носив циліндр, жилет і чорний костюм, завжди стежив за ванною кімнатою, звертаючи увагу на будь-які звуки проточної води. Якщо вода дзюрчала надто голосно, містер Френкі відкидав свою джентльменську поведінку і починав своєю палицею довбати по дверях, вигукуючи щось на кшталт «Проклятий бандит!», «Марнотність — це справжня безсоромність!», «Я це запам'ятаю!», «Якщо я ще раз помічу щось подібне, викидайся звідси разом зі своїми брудними речами!», «Запам'ятай мої слова — це найдешевші квартири в місті Тінген. Ви ніде не знайдете настільки люб'язного орендодавця!». Відкинувши ці думки, Чжоу Мінжуй скористався змоченим рушником, щоб обережно змити плями крові з голови. Оглянувши себе в дзеркалі й переконавшись, що все, що залишилося — огидна рана та бліде обличчя, Чжоу Мінжуй розслабився. Потім, стягнувши із себе лляну сорочку, він змив й з тіла залишки крові. У цей момент він спохмурнів і згадав про можливу проблему. Рана була надто великою, а крові витекло чимало. Крім його тіла залишалися й інші сліди трагедії. Через кілька хвилин після того, як Чжоу Мінжуй виправ свою сорочку, він швидко повернувся до кімнати з вологим рушником. Спочатку він витер криваві відбитки руки на столі, а потім під світлом газової лампи знайшов решту слідів, які він пропустив. Він відразу виявив велику кількість крові на підлозі під столом. Ліворуч у стіні застрягла куля. — Вистрілив собі у скроню з револьвера? Після зіставлення всіх підказок, Чжоу Мінжуй мав приблизне уявлення того, як помер Клейн. Він не поспішав перевіряти свій здогад. Натомість він ретельно витер усі сліди крові й прибрався на місці трагедії. Після цього він дістав кулю зі стіни й повернувся до свого столу. Він відкрив барабан револьвера й висипав патрони на стіл. Загалом у ньому було п'ять набоїв, гільзи яких відливали латунню. — Справді... Чжоу Мінжуй глянув на порожню гільзу і повернув патрони назад у барабан. Він перевів свій погляд на записник, де були написані слова: «Всі помруть, включаючи мене». Після цього у нього виникло більше запитань, аніж відповідей. «Звідки взявся револьвер?» «Це було самогубство чи інсценування самогубства?» «У яку біду міг потрапити випускник історичного факультету скромного походження?» «Чому після такого способу самогубства залишилося так мало крові? Чи було це через те, що я дуже швидко переселився в його тіло, і була пущена в дію цілюща сила?» Замислившись на мить, Чжоу Мінжуй одягнув чисту лляну сорочку. Він сів на стілець і почав розмірковувати про важливіші речі. Те, що сталося з Клейном Моретті зараз було не так важливо. Справжня проблема в тому, щоб з'ясувати причину його переселення і дізнатися, чи є спосіб повернутися. Його батьки, родичі, друзі. Захопливий світ інтернету та всілякі ласощі... Це були причини, які спонукали його шукати можливість повернутися! *Клац, клац, клац* Права рука Чжоу Мінжуя несвідомо почала грати з барабаном револьвера, витягаючи його та повертаючи на місце. «Так, для мене немає особливої різниці між цим часом та минулим. Мені просто трохи не пощастило, але навіщо я був переселений в це тіло?» «Не пощастило... Точно, сьогодні перед вечерею я спробував провести ритуал підвищення удачі!» У голові Чжоу Мінжуя промайнув майже забутий спогад, який був прихований завісою сум'яття. Як кваліфікований клавіатурний політик, клавіатурний історик, клавіатурний економіст, клавіатурний біолог, клавіатурний фольклорист, він завжди вважав себе «Людиною, яка знає щось про все». Звичайно, його найкращий друг часто сміявся з нього, кажучи, що він «Знає про все, але лише трохи». І однією з тем, яка його зацікавила, було китайське ворожіння! Коли минулого року він відвідував своє рідне місто, він знайшов у старій книжковій крамниці книгу, переплетену ниткою, під назвою «Квінтесенція ворожіння та таємних мистецтв династії Цінь та Хань». Вона виглядала досить цікаво і могла допомогти йому у позерстві в інтернеті, тому він купив її. На жаль, його інтерес продовжився недовго. Там використовувалася застаріла мова, тому читання просувалося жахливо. Він помучився з першими аркушами, після чого закинув книжку якомога далі. Весь останній місяць його переслідували невдачі: втратив мобільний телефон, від нього втекли клієнти, попередньо надувши його, та ще й косяки на роботі. Тільки тоді він раптом згадав про ритуал підвищення удачі, описаний на початку книги. Крім того, вимоги для проведення ритуалу були надзвичайно простими та без будь-яких завищених потреб. Все, що йому було потрібно, це дістати чотири порції основних харчів свого регіону та розмістити їх у чотирьох кутках кімнати. Вони могли бути розміщені навіть на меблях, таких як столи та шафи. Далі, стоячи посеред кімнати, він мав зробити чотири послідовні кроки, завершивши квадрат. На першому кроці він мав щиро сказати: «Нехай зійде благословення Безсмертного Володаря Неба та Землі!». На другому кроці слова були: «Нехай зійде благословення Небесного Володаря Неба та Землі!». На третьому кроці: «Нехай зійде благословення Піднесеного Монарха Неба та Землі!». На четвертому: «Нехай зійде благословення Небесного Поважного Неба та Землі!». Після четвертого кроку йому треба було заплющити очі й, не сходячи з місця, почекати п'ять хвилин. Тільки тоді ритуал вважатиметься завершеним. Оскільки все це не вимагало від нього жодних особливих витрат, він знайшов книгу, вивчив інструкції й зробив усе перед вечерею. Проте... тоді нічого так і не сталося. Хто б міг подумати, що ритуал спрацює саме вночі! Переселення душ! — Існує певна ймовірність того, що все це пов'язано з проведенням ритуалу підвищення удачі... Так, треба буде завтра спробувати провести його тут. Якщо це справді через ритуал, я, можливо, маю шанс повернутися на Землю! — Чжоу Мінжуй прийняв рішення і, клацнувши барабаном револьвера, сів прямо. Незважаючи ні на що, він має спробувати!
Читати
Відгуки
я вперше , читаю ранобе але досить цікаво , дякую за переклад ❤️❤️