Розділ 3

7

 

Ці питання не давали мені спокою навіть уві сні, аж поки мене, все ще ошелешеного, обережно не розбудили.

 

Ер Хей знову штовхнув мене: 

 

— Мен Тіне, ти сильно спітнів уві сні, тобі погано?

 

Я зробив кілька глибоких вдихів і похитав головою.

 

— Ні, я просто не до кінця прокинувся.

 

— Гаразд, вставай, Джов Ян вже давно чекає на тебе внизу. 

 

Джов Ян?

 

Я поспішно підвівся і визирнув у вікно.

 

Джов Ян неквапливо стояв біля невеликої клумби з таким виглядом, ніби він був на фотосесії.

 

Його погляд був прикутий до входу в наш гуртожиток. Він був у дуже гарному настрої.

 

Ер Хей продовжив зловтішним тоном: 

 

— Брате, як такий хороший хлопчик, як ти, зумів підчепити такого дикого чоловіка? Він навіть сніданок тобі приніс. Виявляється, кохання між двома чоловіками теж може бути таким приторним, що багато наших однокурсниць, мабуть, сьогодні лягатимуть спати, плачучи від заздрощів...

 

— Я не пам'ятаю цього, але він сказав, що це він до мене залицявся. 

 

— Чорт, справді? Якщо це правда, то це навіть можна додати до твого резюме. 

 

Я ніяково хихикнув, відчуваючи при цьому таємне полегшення.

 

Здається, минула ніч була лише сном, а сни — це протилежність реальності.

 

Тіні в моєму серці поступово розвіялися, я поспішно вмився і кинувся вниз по сходах.

 

— Джов Яне, вибач, я проспав.

 

Побачивши мене, Джов Ян трохи випростався.

 

Його тон був лінивим.

 

— Забув, про що ми домовилися вчора ввечері?

 

Я збентежено прикусив губу і тихо вигукнув: 

 

— Брате...

 

Джов Ян був задоволений, піднявши руку, ніби хотів погладити мене по голові.

 

Але оскільки повз нього проходило багато учнів, він зробив павзу, і врешті-решт просто допоміг розгладити пасмо мого волосся.

 

Ввічливо, але не переступаючи межі.

 

Інтимно, але й зупинившись у потрібний момент.

 

Я не знав, звідки взялася моя сміливість, але я просто притулився до нього.

 

Джов Ян на мить застиг.

 

— Такий наполегливий, ти не боїшся?

 

Я знав, що він мав на увазі.

 

Він боявся, що його критикуватимуть за надто близькі стосунки зі мною. Хоча сьогодні суспільство стало більш відкритим, це все ще надто незвично.

 

Зіткнувшись із раптовими здивованими поглядами інших, я подивився на нього з повною довірою.

 

— Я не боюся.

 

Насправді мені було страшно, навіть трохи не по собі.

 

Я боявся, що далекий і байдужий Джов Ян з вчорашнього сну стане реальнимі недосяжним.

 

Тільки через тісний контакт з ним я міг би відчути себе спокійніше.

 

8

 

Джов Ян провів мене до дверей моєї авдиторії, бо в нього також були заняття, і пішов першим.

 

Дивлячись на його розслаблену спину, я повернувся і увійшов до кабінету.

 

Без жартів, мені здалося, що в обличчя вдарив прожектор у 100 000 вольт.

 

Я злегка кашлянув і повільно сів за сніданок, який Джов Ян купив для мене.

 

Потім я почув перешіптування, в яких фігурували моє ім'я та ім'я Джов Яна, а також слово «ґеї», яке дуже часто згадувався.

 

Я здогадався, що плітки поширилися дуже швидко.

 

Поки я потягував соєве молоко і переглядав плітки у телефоні, до мене підійшли кілька однокласників, щоб запитати, чому я був відсутній вчора.

 

Я справді не пам'ятав, хто вони, але ввічливо і коротко відповів, що хворів.

 

Потім вдав, що не помітив іскорок в їхніх очах.

 

На щастя, незабаром прийшов професор, і перешіптування закінчилися.

 

Але протягом усього заняття люди час від часу оберталися, аби подивитися на мене.

 

Я залишався спокійним, бажаючи знайти Джов Яна після занять.

 

Коли урок закінчився і я вже збирався встати, мені перегородив дорогу високий і м'язистий хлопець.

 

— Мен Тіне, якщо ти ґей, то чому ти тоді вдавав із себе натурала і відмовив мені?

 

Поки він говорив, ті, хто пакували речі, сповільнилися.

 

Ті, що сиділи в телефонах, почали друкувати ще швидше, ніби надсилали повідомлення.

 

Під усіма їхніми поглядами я тупо дивився на цього хлопця.

 

Просте обличчя, коротка шия.

 

Я не міг згадати, справді не міг згадати.

 

Напевно, він не був ніким важливим, бо такого безмозкого і дурного однокласника я б точно пам'ятав навіть з амнезією.

 

Тож я ввічливо відповів: 

 

— А ти хто?

 

Хлопець був ошелешений, потім його обличчя перекосилося від злості.

 

— Йоу, спершу грав у натурала, а тепер прикидаєшся незнаючим? Ти такий безсоромний тільки заради грошей Джов Яна. 

 

Зазвичай я намагаюся бути терплячим, але зараз я зрозумів, що ця людина лише шукає неприємностей.

 

Вираз мого обличчя одразу ж став холодним.

 

Щойно я зібрався протистояти йому, як з дверей класу почувся знайомий лінивий голос.

 

— Не можу дочекатися, коли він до мене добереться, і це не твоя справа. 

 

9

 

Хлопець, який раніше був агресивним, раптом став схожим на курку, яку схопили за шию.

 

Він хотів щось сказати, але під похмурим погляжом Джов Яна понуро розвернувся й пішов геть.

 

Я поспішно схопив свою сумку і побіг до Джов Яна.

 

Я не був впевнений, що саме Джов Ян почув, і що він думає він про це.

 

Я опустив голову, бажаючи йому пояснити.

 

— Про того хлопця, який щойно...

 

Але Джов Ян перебив мене.

 

— Коханий, ти голодний?

 

Я був приголомшений: 

 

— Га?

 

— Н сходиш зі мною поїсти чогось смачненького?

 

Я на мить замислився, потім поглянув на нього і посміхнувся.

 

— Звичайно.

 

Джов Ян довіряє мені.

 

Він дійсно хороший.

 

Моє серце затріпотіло, коли я вийшов слідом за Джов Янем з класу. Потім ми зіткнулися з кількома хлопцями, які гучно сміялися.

 

— Йоу, тож мрія Джов Яна справді здійснилася, а я думав, що це просто люди поширюють фейкові новини в групі. 

 

— Гей, молодший, я сусід Джов Яна по кімнаті. Він може здатися плейбоєм, але насправді він дуже доброчесний. Відтоді, як він закохався в тебе в бібліотеці, він щодня планує, як би випадково з тобою зіткнутися. Цілковито відданий фанат. 

 

— Так, він навіть говорить про тебе уві сні, але соромиться зізнатися, ха-ха...

 

Джов Ян нетерпляче подивився на них: 

 

— Якщо маєте щось сказати, то кажіть. В іншому випадку, забирайтеся геть.

 

— Гаразд, не будемо заважати твоєму побаченню з молодшим, ми йдемо. 

 

— Бувай, малий.

 

Я усміхнувся і попрощався з ними, відчуваючи щастя.

 

Так ось який Джов Ян за лаштунками.

 

Не втримавшись, я смикнув його за рукав і запитав.

 

— Джов Яне, чому ти просто не зізнався мені тоді?

 

Хлопець взяв мене за руку, поки ми виходили, спокійно відповівши:

 

— Я думав, що ти гомофоб. 

 

Я раптом все зрозумів.

 

Так це було непорозуміння, яке призвело до того, що ми таємно кохали одне одного.

 

Але, на щастя, ми все ж таки разом.

 

Під поглядами оточуючих, як доброзичливими, так і зловтішними, я з радістю наблизився до нього.