Святкування

Розділ 68. Святкування
 

Деякі учасники оркестру також були відносно відомими музикантами в Альто. Хоча під час репетицій вони вже мали досить високі очікування від цього концерту, особливо від «Симфонії долі», гаряча реакція шляхетної публіки та багатьох відомих музикантів цього вечора все ще була для них великою несподіванкою.
Віктор також був дуже схвильований. Він підійшов до Рейна, свого найближчого товариша в ці дні, і міцно обійняв його: «Дуже дякую, пане Рейне. Ви допомогли мені вдосконалити клавесин. Ви весь час підтримували мене під час незліченних репетицій. Без Вас цей концерт ніколи не був би таким досконалим».
Хоча Рейн весь вечір залишався досить мовчазним, він також був дуже задоволений успіхом концерту, — Дякую, Вікторе. Для мене велика честь працювати з вами, пане Вікторе, і з Люсьєном також. — Він усміхнувся.
— Пане Еванс! — Томас, віолончеліст оркестру, з великим ентузіазмом обійняв Люсьєна, — Ви станете найвідомішим музикантом в Альто, ні... на всьому континенті!
Люсьєн почувався трохи ніяково, коли люди, особливо члени оркестру, з повагою називали його прізвище.
Перспективне музичне майбутнє Люсьєна вже було широко очікуваним для багатьох учасників оркестру, коли вони вперше почали репетирувати четверту частину симфонії, написану молодим учнем пана Віктора. Тепер же талант Люсьєна визнали й знатні вельможі з публіки. Оскільки великий князь, коментуючи музичну творчість Люсьєна, використовував слово «безпрецедентний», а княжна Наташа прямо назвала Люсьєна «новатором в історії музики», то Люсьєн, безумовно, дуже скоро стане найяскравішою новою зіркою на музичному небосхилі.
Всі в оркестрі знали, що якщо протягом наступних двох років Люсьєн зможе написати ще одну симфонію такої ж високої якості, то його статус в музичній сфері буде остаточно закріплений. Якщо цей новий напрямок музики вдасться популяризувати в майбутньому, то Люсьєн, безсумнівно, стане великим авторитетом. Таким чином, члени оркестру з великою повагою ставилися до Люсьєна.
Люсьєн обіймав їх по черзі. Хоча статус і дохід музиканта був набагато вищим, ніж у звичайних гравців оркестру, Люсьєн чітко усвідомлював той факт, що повна співпраця музикантів також є одним з ключових факторів у визначенні результату концерту.
— Люсьєне, — Рейн також міцно обійняв Люсьєна, — я можу собі уявити, що в недалекому майбутньому все більше і більше музичних творів писатимуться для вираження людських почуттів та емоцій, а не просто для прославлення Бога. Я називатиму вас також паном Евансом, оскільки ви є першовідкривачем цієї нової тенденції.
Хоча Люсьєн не звик до такого інтимного способу святкування, він також не заперечував проти цього. Люсьєн також обійняв Рейна: «Дякую, пане Рейне. На жаль, до піонера мені ще далеко, зрештою, навіть гра на піаніно для мене все ще є складним завданням. І, до речі, ваша гра на скрипці була чудовою, пане Рейн, але вам просто бракувало пристрасті».
В очах Люсьєна Рейн іноді був трохи дивакуватим. Користуючись нагодою, Люсьєн намагався перевірити Рейна.
— Ти маєш рацію. Можливо, я занадто спокійний більшість часу. — Рейн вивільнив руки й недбало пояснив. Хоча Рейн виглядав досить худорлявим, Люсьєн відчув силу в його руках і тілі від коротких обіймів.
Люсьєн також мав обійняти своїх однокласників.
— Молодець, Люсьєн. — Обіймаючи Люсьєна, Феліція почервоніла. Успіх Люсьєна приніс би їй багато користі. Вона вже уявляла собі сцену, як її оточують знатні пані та панни, розпитуючи про її талановитого однокласника.
— Я пишаюся тим, що ти мій однокласник, Люсьєне. — Лотт міцно обійняв Люсьєна і привітав його, в той час як Геродот мовчав, обіймаючи Люсьєна. Через деякий час Геродот сказав Люсьєну тихим голосом: «Ти — це щось».
Віктор приберіг для Люсьєна свої найтепліші та найбільші обійми, — Я не знаю, як висловити тобі свою вдячність, Люсьєне. Ти для мене подарунок від Бога. Мати тебе своїм учнем — це моє велике благословення.
— Бути вашим учнем — це найбільша честь для мене, пане Вікторе, — щиро відповів Люсьєн.
— О, і ще одне... — звернувся Віктор до Люсьєна, — половину грошей ти отримаєш сьогодні ввечері. Не відмовляйся, Люсьєне. З цими грошима тобі більше не доведеться жити в Адероні. В Адероні небезпечно.
Наскільки Люсьєн знав, квитки на концерти, що відбувалися в Залі Пісні, завжди мали великий попит. Збори від продажу квитків сьогодні склала триста шістдесят п'ять фалів, що було досить багато. Триста шістдесят п'ять фалів в чотири рази перевищували річний дохід Віктора, тоді як річний дохід шляхетного лицаря становив лише від трьохсот до п'ятисот фалів.
Згідно з положенням про асоціацію, сорок відсотків доходу від продажу квитків йшло на користь церкви, а тридцять відсотків — на утримання асоціації та Зали Пісні, а також на оплату праці всього оркестру. З решти тридцяти відсотків близько ста десяти фалів отримував би Віктор. Іншими словами, Люсьєн заробляв би від тридцяти до тридцяти п'яти фалів.
Тридцять-тридцять п'ять фалів дорівнювали кільком десятиліттям заощаджень для звичайної людини, навіть зусиллям усього життя. На ці гроші Люсьєн міг би переїхати до пристойного триповерхового будинку в районі Пурпурової Лілії або до відносно старого двоповерхового будинку з невеликим садом у районі Гесу.
— Я не можу відмовити. Дуже дякую, пане Вікторе, — щиро відповів Люсьєн, наче вже бачив, як перед очима заблищали золоті монети. З цими грошима пил Місячної Троянди більше не був би для Люсьєна мрією. Єдина проблема полягала в тому, що знайти пил Місячної Троянди було нелегко.
Пристойне житло в пристойному районі також було необхідне Люсьєну, не тільки тому, що він хотів мати кращі умови життя, але й через необхідність триматися подалі від Адерона, де він зв'язався з іншими чаклунами, використовуючи ім'я Професора. Маючи більший будинок, Люсьєн також міг би побудувати більшу і безпечнішу магічну лабораторію під землею.
Після святкування, коли Феліція вже збиралася запросити всіх присутніх завтра відвідати маєток її родини, за лаштунки вийшла пані середніх років, яка завжди стояла поруч з княгинею Наташею.
— Леді Каміла. — Феліція, Лотта і Геродот вже чули її історію. Вони поспішно привітали її.
Віктор, Люсьєн та інші присутні також наслідували їхню манеру.
— Містере Еванс, — серйозно сказала леді Каміла, — принцеса Наташа хоче, щоб ви були її особистим музичним консультантом. Приблизно на годину щоразу, двічі на тиждень, у палаці Ратачі. Платня дуже пристойна, два тале на місяць.
Її слова миттєво перетворили Люсьєна на об'єкт заздрощів присутніх, навіть Віктора. Лише очі Рейна на мить потьмяніли.
— Я... Я не можу. Мені дуже шкода. — Люсьєн підсвідомо відмовився від пропозиції, — я лише три місяці тому почав займатися музикою. Боюся, що я ще не достатньо кваліфікований для цієї посади, і успіх цього разу може бути лише випадковим вибухом мого накопиченого натхнення.
У Люсьєна була ще одна причина, через яку він не міг висловитися. Він боявся, що вхід до палацу буде надто ризикованим, і його чаклунство може викрити принцеса, яка сама була великим лицарем п'ятого рівня, або ця пані Каміла, променистий лицар.
Однак робота була дуже привабливою. З іншого боку, служіння принцесі Наташі також могло бути його ідеальним маскуванням.
— Принцеса не проти. Її Королівська Високість цінує унікальні навички, які ви використали у своїй композиції, і ваше розуміння нової музичної теми. — беземоційно промовила Каміла, — Ви б хотіли прийняти цю роботу, пане Еванс?
Інші люди в кімнаті дивилися на Люсьєна з очікуванням. Нарешті Люсьєн кивнув головою.
— Я із задоволенням буду служити принцесі.
— Дякую, містере Еванс. — сказала леді Каміла і вийшла за куліси.
Платня була справді дуже хорошою. Принаймні, до того, як стати чаклуном першого кола, Люсьєну не доведеться турбуватися про витрати на купівлю більшості матеріалів.
Крім того, ця робота пропонувала Люсьєну високий соціальний статус.
— Ми дуже заздримо тобі, Люсьєне. — Феліція і Лотт привітали його в дуже безпосередній формі.
Віктор також кинув на Люсьєна погляд із захопленням і задоволенням.