Розділ 210. Епізод 40 — Вилуплення (2) 

Я раптом видихнув. Відчуття було таке, ніби хтось заклеїв мені рот скотчем, а потім відірвав його. 

[Сузір'я «Демон-Король Спасіння» дивиться на Промисловий Комплекс Сісвітц.] 

Моє поле зору розширилося, і я побачив речі, які не могли бачити втілення. З висоти промисловий комплекс здавався гігантським круглим куполом. Кругове місто, зосереджене навколо Фабрики. Всі втілення в межах міста дивилися на небо. 

— Ц-це!.. 

— Канал! Канал відкритий! 

Можливо, вони отримали повідомлення про відкриття тимчасового каналу. 

— Прийшов доккебі! Наше Царство Демонів нарешті отримало увагу! 

Їхні обличчя виглядали схвильованими. Це було природно. Це було місце, де зібралися люди, виключені зі сценарію. Втілення, які колись ненавиділи сузір'я і монети, увійшли в Царство Демонів і стали тими, хто сумував за ними найбільше. 

— Агов! З тобою все гаразд? Ти чув оце повідомлення? 

Я ледве втримався на ногах завдяки підтримці Джан Хайона. 

[Входження в тимчасовий канал тимчасово затримало розпад вашого тіла втілення.] 

Я зітхнув з полегшенням. Канал був важливим пристроєм, який формував ядро оповіді. Мої оповіді починали відновлюватися, тільки-но я входив у канал. Звичайно, покарання у вигляді вигнання не було повністю знято, але... Я міг виграти трохи часу за допомогою цього. 

[Увійдіть у головний сценарій, щоб запобігти поломці ваших оповідей.] 

Мені треба вбити справжнього революціонера, щоб увійти у головний сценарій. Для перевірки я доторкнувся до своїх зламаних рук і ніг. На щастя, основні оповіді все ще виглядали безпечними. Зламані частини можна було якось полагодити. 

[Ваше поточне тіло втілення серйозно пошкоджене.] 

[Вам потрібно більше оповідей, щоби його полагодити.] 

Список ще не був затверджений, але багато оповідей було взято у дворян. Більшість з них були історичного рангу, з домішками легендарних. У будь-якому випадку, мені потрібно було діяти швидко, поки тимчасовий канал не закрився. 

Я запитав Ейлін, яка наближалася здалеку. 

— Поранені? 

— ...Їх більше, ніж я думала. 

Вираз обличчя Ейлін був похмурим. На перший погляд, на землі лежали десятки людей. Враховуючи, що багато з них були важко поранені, багатьом з них було б важко вижити сьогодні. 

— Сумка Доккебі. 

У повітрі з'явилося знайоме голографічне вікно. Було так прикро, коли воно зникло. 

Це було відчуття багатої людини, яка не може витрачати гроші. Я коротко перевірив, чи були отримані якісь корисні речі, а потім витратив 3,000 монет, щоби купити велику кількість Есенції Елайн Форест. 

— Віддай це людям. 

— Ц-це... як ти це отримав? 

— Не питай мене більше нічого. 

Перелякана Ейлін приймала есенції з широко розплющеними очима. Здивування було природним. Це було тому, що Есенція Елайн Форест була чимось, що можна було отримати лише через Сумку Доккебі. Вона була недоступна в Царстві Демонів, де не було каналу. 

[Тривалість тимчасового каналу дуже коротка.] 

Я витягнув Яйце Доккебі зі своєї сумки. Поверхня яйця була вкрита дрібними золотистими тріщинами. 

Ознаки вилуплення. Тимчасовий канал був для доккебі своєрідним типом руху плоду. Це було схоже на дихальні вправи. 

Я злегка погладив яйце, і всередині шкаралупи відчулася невелика вібрація. 

[Яйце Доккебі скоро вилупиться!] 

[Згодуйте здорову оповідь.] 

Я швидко витягнув кілька фрагментів оповіді та дав їх яйцю. Яйце затремтіло і видало кілька звуків. 

[Яйце Доккебі задоволене.] 

[Яйце Доккебі хоче тепла батьків.] 

Воно було дуже метушливим. Якщо подумати, то Біхьон щось сказав. 

—Я кажу тобі це на випадок, якщо яйце вилупиться. До того, як воно вилупиться, ти маєш носити його на руках. 

—Що? Навіщо? 

—Я точно не знаю. Але так народжуються здорові доккебі. Я так і робив. 

Мені здавалося дивним, що доккебі вірили в такі забобони, але в цьому світі були причини для забобонів. Це було тому, що це був світ, де всі оповіді ставали правдою. 

Я подивився у бік Фабрики, що виднілася вдалині. Після смерті двох маркізів Промисловий Комплекс Сісвітц повністю став на шлях революції. Я зламав обидві кінцівки і наприкінці добре попередив, щоби Фабрика не діяла необачно. Я не міг протистояти їм у своєму нинішньому стані, тому ця ситуація триватиме ще кілька днів. 

— Ейлін. Закрий тепер резиденцію ради. 

— Га? 

— Дворяни деякий час не рухатимуться. Отже, ми повинні зробити перерву і підготуватися. 

Я глянув униз на яйце, яке тремтіло все більше і більше. Тепер герцог був не єдиною проблемою. Як тільки канал відкриється, з'являться справжні монстри. 

Мені потрібно було дещо підготувати до того часу. 

*** 

Завдяки допомозі інших, я облаштував кімнату в резиденції ради з відповідною температурою і вологістю. Ейлін перевірила стан мого тіла і зітхнула.  

— Не рухайся сьогодні. Твоє тіло в поганому стані. 

— Зрозуміло. 

— Не будь недбалим. Ти справді ледь не помер. Це перший раз, коли я використала п'ять оповідей історичного рангу для ремонту... 

Я не був задоволений ціною для мого тіла. Я ледве виживав, використовуючи хороші історії. Але це було краще, ніж померти. 

— У мене все ще є легендарні оповіді, тож все гаразд. 

Я підтвердив легендарні історії, які я здобув, вбиваючи маркізів. 

[Оповідь легендарного рангу «Бог Грального Кубика» отримано.] 

Легендарна оповідь Бог Грального Кубика. Якщо вірити «Шляхам Виживання», оповідь була приблизно такою: 

「Одна з оповідей, що належала Королю Азартних Ігор. Власник цієї оповіді сказав, що збирається вільно вибирати масштаб першого кидка костей.」 

Іноді було невідомо, чому певні історії вважалися легендарними. Може, вона й легендарна, але як вона може зрівнятися з моїм «Королем Світу без Короля»... 

Ейлін мала здивований вираз обличчя, коли відкрила рот. 

— Ти збираєшся використовувати легендарну оповідь як фрагмент, щоби відновити своє тіло? Хіба ти не знаєш, скільки вона коштує? 

— ... 

— Ні, як ти, в біса, до цього часу вижив? Навіть із захистом оповіді... 

Захист оповіді... Це було привітання, яке часто використовували доккебі. 

— Годі бурчати. У будь-якому випадку, я не можу сьогодні зрушити з місця через цю дитину. 

Я доторкнувся до яйця в своїх руках. Всі плани на майбутнє могли б здійснитися, якби ця дитина вилупилася добре. Джан Хайон уважно подивився на мої руки і запитав:  

— Що це? 

— Яйце. 

— Яйце? Яке яйце? 

— Яйце доккебі. 

Джан Хайон та інші члени групи широко розплющили очі на мої слова. 

— Що? Справді? 

Я кивнув і подивився на яйце. Кожного разу, коли яйце тремтіло, тимчасовий канал відкривався і закривався. 

[Кількість сузір'їв, які увійшли на канал: 1.] 

Наразі це була одинока цифра, але незабаром канал буде заповнений. Я неодмінно зроблю так, щоб це сталося. 

— Зачекайте! Це справжнє яйце доккебі? Це не жарт? 

— А що, схоже, що я жартую? 

— ...Канал відкритий через це яйце? 

— Так. 

На відміну від приголомшеного Джан Хайона, Ейлін мала серйозний вираз обличчя.  

— Зачекай хвилинку, якщо це дійсно доккебі... 

— Я просто хочу дати шанс Царству Демонів. Ви не можете вічно залишатися рабами промислових комплексів. 

Ейлін прикусила губи від моїх слів. Насправді вона теж знала. Я вказав їй на те, про що вона думала в глибині душі. 

— Ти боїшся, що наступний сценарій буде гіршим? 

Після поточного сценарію завжди чекав інший. Сценарій міг бути кращим, ніж цей, або найгіршим, який вони коли-небудь переживали. Ейлін говорила так, ніби не хотіла цього визнавати.  

— Світ без нього — найкращий. 

— Треба подумати, чи справді непевне життя гірше. 

— Я дуже вдячна за твою революцію. Але ти!.. — Ейлін подивилася мені в очі і зупинилася. Я не знав, що вона побачила чи відчула під час цієї короткої зустрічі. — ...Для чого ти це робиш? — врешті-решт запитала вона. 

— Деякі люди хочуть побачити кінець оповіді, — відповів, як завжди. 

— Це... ти маєш намір дійти до кінця сценарію? 

— Щось таке. 

Тоді Ейлін пробурмотіла: 

— Шукач Кінця... 

— ..? 

— Я чула оповідь від сузір'їв моєї рідної планети. Є сузір'я, які шукають «кінець» оповідей. 

Шукач Кінця. Це нагадало мені про тих хлопців із Зоряного Потоку. Ще не настав час для серйозних дій, але оповідь вже циркулювала на рідній планеті Ейлін. Ейлін глибоко замислилася, поки Джан Хайон відкрив рота: 

— Якщо це доккебі, чи не стане він з часом схожим на тих, кого ми знаємо? 

— Я не дозволю цьому статися. Не всі доккебі стають однаковими стримерами. 

— Дійсно, це те саме, що і з людьми. Як ти отримав яйце? Я ніколи не чув про це від опухлих людей. 

— Ну... 

Я завагався, не знаючи, як це пояснити. Раптом Хан Мьонго перевів між мною і яйцем дивний погляд: 

— Це, мабуть, було важко. Пологи — це болісна річ. 

— ...Гадаю, ти дещо плутаєш. Я не народжував його. 

— Я розумію. 

Здавалося, що утворився незручний консенсус. Я хотів пояснити, що ніколи не отримував прокляття короля демонів. Тоді тріщини в яйці стали сильнішими, і з нього почало просочуватися тьмяне світло. 

[Вилуплення яйця неминуче.] 

Момент, на який я так довго чекав, нарешті настав. 

[Зоряний Потік спостерігає за народженням нового стримера.] 

Я дивився вниз на істоту, яка з'явилася, разом з Ханом Мьонго, Джан Хайоном, Марком та Ейлін. У народженні життя було щось дивовижне. Крізь розірвану оболонку виднілася маленька спинка. Джан Хайон зробив безпорадний вираз обличчя, дивлячись на спинку, вкриту білим хутром. 

— ...Я справді ненавиджу доккебі. Я знову це відчуваю. 

Однак це народження не було благословенним. Новонароджена доккебі плакала зі зморшкуватим обличчям. Це виглядало так, ніби просто бути тут було боляче. Я згадав один абзац про Короля Доккебі, про якого йдеться у «Шляхах Виживання». 

「— Послухайте. Вони народжуються з долею та неминуче стають тими нещасними, яким доводиться жити, люблячи оповідь.」 

Новонароджена доккебі продовжувала плакати. Вона народилася в цьому світі, і поки в ньому існують оповіді, вона повинна була любити його. 

Так, це я тебе такою зробив. Тож звинувачуй мене. 

[Немовля доккебі дивиться на вас.] 

[Немовля доккебі впізнає у вас батька.] 

[Душа немовля доккебі спілкується з вами.] 

Потім я почув голос. 

—Я вже давно чекаю, аджоссі.